Штрафи за використання російської музики у закладах громадського харчування в Україні потребують значного підвищення, оскільки наявні санкції не виконують роль ефективного стримувального механізму. Таку заяву зробив голова підкомітету з питань музичної індустрії Верховної Ради та президент Всеукраїнської асоціації музичних подій UAME Олександр Санченко в інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна». Він зазначив, що поточний штраф у розмірі 170 гривень виглядає фактично символічним, особливо для великих ресторанів, кафе та розважальних закладів.

Санченко підкреслив, що навіть із наявністю відповідних заборон, поточні штрафи не є достатнім стимулом для бізнесу дотримуватися законодавчих вимог. За його словами, для великих підприємств, які часто працюють з прибутками в сотні тисяч або навіть мільйони гривень, такі штрафи не складають серйозної загрози, що дозволяє їм ігнорувати обмеження без великих наслідків. Підвищення штрафів дозволить створити реальну загрозу для порушників, стимулюючи їх до більш свідомого ставлення до музичної політики країни.

Санченко наголосив, що для реальної ефективності санкцій потрібна не лише чітка процедура фіксації порушень, а й значно вищий розмір штрафу. На його думку, сума має перевищувати 50 тисяч гривень, щоб у власників закладів виникав реальний страх перед покаранням і бажання дотримуватися законодавства.

Він також повідомив, що наразі профільний комітет працює над створенням дієвого механізму контролю та відповідальності спільно з уповноваженою із захисту державної мови Оленою Івановською. Йдеться про напрацювання нових правил, які дозволять ефективніше реагувати на порушення мовного законодавства у сфері обслуговування.

Очікується, що рішення щодо посилення відповідальності за трансляцію російської музики у закладах громадського харчування можуть бути ухвалені вже наступного року. Законодавці підкреслюють, що йдеться не про формальну заборону, а про реальний інструмент захисту українського культурного простору.

У нічний час до лінії «102» звернулася 17-річна дівчина, яка опинилася у складній ситуації через прикру помилку водія міжнародного автобуса. Під час зупинки на автозаправці транспорт рушив далі, залишивши пасажирку без документів, особистих речей і можливості самостійно продовжити поїздку. Автобус уже прямував у бік Рівного, що значно ускладнювало пошук.

Патрульні екіпажі оперативно відреагували на виклик. Прибувши на місце, вони надали дівчині необхідну підтримку та одразу вирушили в напрямку, де міг перебувати автобус. Завдяки злагодженим діям кількох патрулів транспортний засіб вдалося знайти на автовокзалі у Рівному — саме там він здійснював чергову посадку та висадку пасажирів.

Водій пояснив, що не помітив відсутності пасажирки. Патрульні провели з ним профілактичну бесіду, наголосивши на важливості уважного ставлення до пасажирів і дотримання правил відповідальності під час перевезень.

Інцидент наголошує на необхідності підвищеної уваги водіїв при перевезенні пасажирів, особливо неповнолітніх, щоб уникнути подібних ситуацій у майбутньому.

Низька швидкість інтернету вдома нерідко виявляється наслідком не проблем на боці провайдера, а надмірного навантаження на ваш Wi-Fi. У багатьох випадках до мережі під’єднано більше пристроїв, ніж власник очікує, і серед них можуть бути гаджети сторонніх користувачів. Такі підключення не лише помітно знижують пропускну здатність, але й створюють додаткові загрози для безпеки вашої мережі та даних.

Визначити небажаних користувачів можна за допомогою інструментів, які вже вбудовані у веб-панель керування роутером. Більшість сучасних маршрутизаторів дозволяють переглядати список усіх активних пристроїв, їхні IP-адреси, назви або щонайменше MAC-ідентифікатори. Це дає змогу зрозуміти, які гаджети належать вам, а які виглядають підозріло, особливо якщо вони з’являються у мережі в моменти, коли ніхто з родини додаткових пристроїв не підключає.

Ще один спосіб — відкрити вебінтерфейс роутера, ввівши його IP-адресу в браузері. Тут також можна переглянути список усіх підключень, хоча розібратися в ньому без досвіду буває складніше.

Найефективніший захід у разі виявлення сторонніх пристроїв — зміна пароля Wi-Fi. Після оновлення пароля всі підключені будуть автоматично відключені, і тільки ті, кому ви надасте новий пароль, зможуть знову користуватися мережею.

Дотримуючись цих порад, ви зможете захистити домашню мережу та підтримувати стабільну швидкість інтернету для всіх своїх пристроїв.

В Україні стрімко поширюється інформація про розгалужену схему імпорту та продажу електроніки, яка, за даними джерел у правоохоронних структурах, може охоплювати найпотужніших гравців ринку. Йдеться про можливу участь мережі Comfy, компанії «ASBIS-Україна», а також групи пов’язаних онлайн-магазинів і ФОПів, що спеціалізуються на продажі техніки Apple та популярної електроніки. За попередніми оцінками, механізм має ознаки комплексної системи ухилення від оподаткування, нелегального ввезення товарів та використання криптовалют у внутрішніх розрахунках.

За інформацією джерел, у центрі схеми перебуває група осіб, які нібито координують увесь ланцюг — від імпорту до роздрібного продажу. Мова йде про Ігоря Хижняка, Світлану Гуцул та Кирила Пахомова, яких називають ключовими організаторами можливих операцій. Вони, за даними слідства, контролюють мережу компаній, що виконують різні етапи процесу: від отримання товару з-за кордону до його реалізації через інтернет-магазини та приватних підприємців.

За даними співрозмовників, головна частина схеми полягає у ввезенні техніки через «зелений коридор» на кордоні з Польщею, Угорщиною та Словаччиною, часто без декларування або з істотним заниженням вартості. Це дозволяє уникати сплати мита та ПДВ, створюючи нерівні умови на ринку та завдаючи збитків державному бюджету.

Після перетину кордону товар розподіляється між мережевими магазинами та афілійованими онлайн-майданчиками, де продається як «офіційна продукція», хоча не завжди має сертифікати відповідності. За інформацією джерел, частина розрахунків здійснюється готівкою, на банківські картки фізичних осіб або в криптовалюті USDT, що ускладнює фінансовий моніторинг і може свідчити про приховування доходів.

Окрему увагу викликають можливі зв’язки окремих учасників схеми з Росією. Зокрема, за оперативними даними, «ASBIS-Україна», яка є офіційним дистриб’ютором Apple, може бути причетною до постачання техніки до РФ через треті країни. Також фігурує інформація про те, що одна зі співвласниць Comfy, Світлана Гуцул, має кіпрське та українське громадянство і раніше перереєстровувала бізнес у тимчасово окупованому Донецьку за російським законодавством, сплачуючи податки на користь країни-агресора.

Виявлені схеми стосуються не лише імпорту, але й внутрішньої організації праці. За даними джерел, у Comfy до 90% персоналу оформлено як ФОПи з мінімальною зарплатою близько 1500 грн, тоді як основні виплати нібито здійснюються «у конвертах». Це дозволяє уникати сплати ЄСВ та податку на доходи фізичних осіб.

Поки офіційні органи не робили публічних заяв щодо розслідування цієї мережі, однак на ринку очікують на перевірки та можливі кримінальні провадження. Масштаби тіньових потоків, за оцінками експертів, можуть обчислюватися сотнями мільйонів гривень на місяць, що ставить під загрозу не лише конкуренцію на ринку техніки, а й бюджет країни.

Історія про те, що народний депутат Федір Христенко нібито став викривачем корупції у НАБУ та САП, поступово перетворюється на приклад відвертої маніпуляції. За новими даними, роль «викривача» була використана не для боротьби з корупцією, а як інструмент пом’якшення власної кримінальної ситуації. Христенко, який фігурував у справі про державну зраду та ймовірну взаємодію з представниками ФСБ, отримав статус, що забезпечує додаткові гарантії та створює сприятливий фон під час розгляду його справи.

Нещодавнє засідання, на якому суд затвердив угоду про визнання вини депутата, відбулося за зачиненими дверима. Таємничість навколо процесу лише підсилює суспільний інтерес: не розголошуються ані термін ув’язнення, ані деталі обмежень, ані сама мотивація суду, який визнав угоду прийнятною. Формулювання про «міркування безпеки» не дають чіткої відповіді, чому саме настільки значуща справа — у тому числі пов’язана з можливим посяганням на державні інтереси — була розглянута у режимі, що виключає громадський контроль.

Христенко — уродженець Донеччини та колишній представник ОПЗЖ. Після 2014 року він збудував бізнес на постачанні російського антрациту до України, у тому числі з тимчасово окупованих територій. Його компанії, серед яких естонська Heating Systems OU, імпортували продукцію російського “Сибантрациту”. Сировина опинялася на українських заводах, зокрема “Метінвесту” та “АрселорМіттал Кривий Ріг”. Попри війну, схеми приносили багатомільйонні прибутки, а депутатський статус дозволив Христенку уникати кримінального переслідування роками.

Одним із ключових елементів бізнес-імперії нардепа залишається діяльність його тестя Сергія Брюховецького. Він продовжує вести бізнес у тимчасово окупованій Горлівці, сплачуючи податки у так званий “бюджет ДНР”. Водночас українські банки, зокрема державний “Укрексімбанк”, надавали структурам Брюховецького кредити для придбання стратегічних активів, серед яких київський торговельний центр Sky Mall. Це підсилює підозри у можливому політичному прикритті та впливі Христенка на ухвалення рішень у фінансовій сфері.

Аналітики відзначають, що скандал із його нібито “викривальними свідченнями” щодо НАБУ та САП міг бути частиною стратегії з відбілювання репутації та пом’якшення відповідальності. Замість реального покарання за співпрацю з російськими структурами, постачання вугілля з окупованих територій і зв’язки з представниками ФСБ, Христенко, ймовірно, отримав умови, які дозволяють йому уникнути наслідків, непропорційних масштабу інкримінованих дій.

Закритість рішення суду та мовчання правоохоронних органів лише підживлюють сумніви, що ця історія завершилася без жорсткого правового вироку. У суспільства залишається питання: чи стане справжня відповідальність за державну зраду невідворотною, чи інститут угод із правосуддям знову перетворили на спосіб порятунку політичних та бізнесових інтересів окремих фігурантів.

Головний прокурор Київської області Дмитро Прокудін опинився в центрі уваги через значні статки своєї родини та минулі корупційні скандали, що знову стали предметом суспільних обговорень. У його декларації фігурують елітний позашляховик, заміські маєтки, оформлені на матір, а також коштовні подарунки від близьких родичів. Сім’я прокурора задекларувала близько семи мільйонів гривень заощаджень, а також вражаючий перелік об’єктів нерухомості, що викликає додаткові запитання щодо походження цих активів.

Попри все це, Дмитро Прокудін продовжує очолювати прокуратуру Київщини, що стало поштовхом до нового витка дискусій про доброчесність представників правоохоронної системи. Історія чиновника містить низку резонансних подій, які досі залишаються у пам’яті громадськості. Зокрема, у 2015 році, коли він обіймав посаду заступника прокурора Подільського району Києва, правоохоронці затримали його разом із колишнім прокурором району Сергієм Нечипоренком під час отримання хабара у 150 тисяч доларів. Нечипоренко, своєю чергою, був тісно пов’язаний із впливовими політичними колами, адже тривалий час вважався ексзятем одіозного представника Партії регіонів Сергія Ківалова.

У деклараціях та майнових реєстрах фігурує чимало активів, якими фактично користується Прокудін, але оформлені вони переважно на його матір. Сам він володіє дорогим позашляховиком Toyota Land Cruiser, а цінний годинник отримав у подарунок від тестя. Сукупні заощадження сім’ї сягають семи мільйонів гривень.

Близький до Прокудіна заступник Дмитро Сітар, який працює з ним ще з часів Печерської окружної прокуратури, демонструє схожу практику. Уся його нерухомість оформлена на дружину-підприємицю, а власний автомобіль він торік продав тестю. До роботи в прокуратурі Сітар був помічником народного депутата від Партії регіонів. За інформацією журналістів, кар’єрно йому міг допомогти батько — колишній співробітник КДБ, який за президентства Януковича очолив управління СБУ на Закарпатті.

Ще одна заступниця Прокудіна — Олена Таможня. До призначення влітку 2025 року вона працювала прокуроркою Бучанської окружної прокуратури. За даними журналістів, Таможня приховує фінансові активи свого чоловіка, колишнього “регіонала”, який активно займається бізнесом і скуповує землю під Києвом за заниженими цінами.

У команді Прокудіна є і люди з медіа, пов’язаних із Віктором Медведчуком. Восени речницею обласної прокуратури стала Юлія Колтак — колишня журналістка каналів “112 Україна” та NewsOne. Вона працювала спецкореспонденткою видання “Страна.ua”, співпрацювала з Анатолієм Шарієм і брала інтерв’ю в так званого “ЛНРівця” Олексія Ільяшевича. Згідно з деклараціями та даними YouControl, Колтак досі володіє часткою медіахолдингу, до якого входять заборонені медведчуківські телеканали.

Наказ про її призначення підписав особисто Дмитро Прокудін. За інформацією джерел LIGA.net, Колтак не проходила спеціальної перевірки, і питання про її звільнення не стоїть.

Команда головного прокурора Київщини складається з людей з неоднозначною репутацією, минулим у структурах попередньої влади та значними незадекларованими або прихованими активами. Попри це, Прокудін продовжує керувати обласною прокуратурою.

Під час повномасштабної війни дедалі більше родин стикаються з непростою необхідністю розібратися у процедурі оформлення грошового забезпечення за військовослужбовця, який зник безвісти або потрапив у полон. Це питання потребує особливої уваги, адже йдеться не лише про фінансову підтримку сімей, а й про юридичне підтвердження статусу бійця, що дозволяє родичам реалізувати свої законні права. У Харківському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки детально уточнили, які кроки має пройти сім’я та хто саме може претендувати на отримання цих виплат.

Першочерговим етапом є офіційне підтвердження статусу військовослужбовця: чи він вважається зниклим безвісти, чи перебуває у полоні. Це визначається на підставі рапорту командира військової частини та подальших даних, які надходять від відповідних структур, що ведуть облік втрат і полонених. Важливо, що до моменту встановлення цього статусу родині можуть надати лише базову інформацію, оскільки дані щодо зникнення або ймовірного захоплення мають проходити службову перевірку.

Особа, на користь якої військовослужбовець склав особисте розпорядження.

Особи першої черги (у разі відсутності розпорядження): дружина/чоловік, неповнолітні діти, діти з інвалідністю з дитинства, батьки.

Особи другої черги: повнолітні діти, рідні брати та сестри.

Написати заяву у довільній письмовій формі.

Завірити підпис у командира частини або нотаріуса.

Передати для збереження до особової справи військової частини.

Особи, засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність або пособництво державі-агресору.

Громадяни РФ, Білорусі та ті, хто постійно проживає на території цих країн.

заяву з реквізитами банку та рахунку IBAN;

копії паспорта та ідентифікаційного коду;

копії документів, що підтверджують родинні зв’язки;

документи про опіку, усиновлення чи встановлення інвалідності (за потреби).

ТЦК формує електронний файл та надсилає його до військової частини, яка протягом 15 днів розглядає заяву. У разі позитивного рішення кошти виплачуються щомісячно на вказаний рахунок.

За особистим розпорядженням — у розмірі зазначеної частки.

Особи першої черги — 50% загальної суми рівними частками; решта 50% депонуються за військовослужбовцем.

Особи другої черги — 20% загальної суми; решта 80% депонуються.

Виплати не здійснюються у разі добровільної здачі в полон, самовільного залишення частини або дезертирства.

Початок: день захоплення або зникнення безвісти.

Кінець: день звільнення з полону або дата акту про смерть.У разі звільнення з полону депоновані кошти повертаються військовослужбовцю, у разі смерті — входять до спадщини.

ТЦК наголошує, що звернення до адвокатів або довірених осіб не впливає на терміни розгляду та розмір виплат.

Колишній керівник Поліського лісового офісу ДП «Ліси України» Сергій Чуприна, який був усунутий з посади після відкриття кримінального провадження, пов’язаного з порушеннями у сфері торгівлі деревиною, подав декларацію за дев’ять місяців 2025 року. Документ розкрив значні доходи та масштабні активи його родини, що знову привернуло увагу до діяльності посадовця, який неодноразово опинявся у центрі скандалів.

Згідно з декларацією, за звітний період Чуприна отримав 4,8 мільйона гривень заробітної плати — у середньому понад пів мільйона гривень щомісяця. Такий рівень доходу став предметом активного обговорення серед експертів, адже він істотно перевищує типові показники оплати праці керівників підрозділів державних підприємств лісової галузі. Окрім основної зарплатні, родина Чуприни мала й інші джерела надходжень.

Сергій Чуприна цього року придбав ще одну сонячну «мережеву» електростанцію потужністю 30 кВт за 600 тис. гривень. Також він позбувся двох власних автомобілів Audi A4 та Audi Q5, один із яких продав за 630 тис. гривень, інший подарував. У власності дружини з’явився кросовер Porsche Macan S вартістю понад 900 тис. гривень.

Подружжя також суттєво збільшило свої земельні володіння. Сергій Чуприна з 2025 року володіє двома новими ділянками та будинком у селі Грушвиця Перша на Рівненщині, а Ірина Лащук змінила земельну ділянку та будинок на нові площі. Загалом у подружжя майже 27 га землі та кілька житлових об’єктів, а також близько 1,7 млн гривень у готівці та на банківських рахунках.

Такі декларації підкреслюють значні доходи та активи колишнього керівника державної установи, навіть попри втрату посади через кримінальні справи.

Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко, який розпочинав свій шлях у кадровій структурі під керівництвом Арсена Авакова, після трагічних подій у керівництві МВС отримав міністерську посаду та з часом зосередив у власних руках фактично всю вертикаль впливу відомства. Після його приходу структура Міністерства зазнала суттєвої трансформації, що торкнулася як фінансової політики, так і управлінської моделі.

Аналітики відзначають, що МВС поступово відійшло від принципів інституційної стабільності, перетворившись на систему з ручним контролем ключових ресурсів. За словами співрозмовників, знайомих із внутрішніми процесами, фінансові потоки дедалі частіше розподілялися не через прозорі механізми, а через вузьке коло управлінців, наближених до міністра. Така модель породила відчуття феодальної вертикалі, у якій окремі керівники на регіональному та центральному рівнях фактично втратили самостійність.

Фінансовими потоками МВС займається вузьке коло людей, які забезпечують стабільність системи. Заступник міністра Тетеря курує освоєння коштів Нацполіції та Міграційної служби, Богдан Драпятий контролює схеми у сервісних центрах (видача прав, номерних знаків, МРЕО), Леонід Тимченко відповідає за фасад активності — конференції та піар-проєкти, Павличенко озвучує вигідні наративи, а держсекретар Сергій Ящук курує розподіл майна та продаж посад по вертикалі — від ГМС до ДСНС.

Найжирнішою «годівницею» стала Державна міграційна служба. Її очолює Наталія Науменко, ставлениця Авакова, яка контролює продаж громадянства, паспортів, посвідок на проживання та біженський статус. За даними джерел, щомісячна «данина» з міграційних потоків Клименку становить близько двох мільйонів доларів, а призначення Науменко супроводжувалося «внеском» у 1,3 мільйона доларів.

Таким чином, МВС перетворилося на приватне бізнес-утворення з чіткими ролями та фіксованою корупційною архітектурою. Міністерство стало фактично «міністерством внутрішніх відкатів» — із одноосібним центром ухвалення рішень, концентрацією ресурсів та вертикаллю, створеною для утримання влади та контролю фінансових потоків.