10 років до кризи: Ляшко про небезпеку неправильного вживання антибіотиків

З віком організм починає реагувати на алкоголь зовсім по-іншому. Для людей старше 65 років навіть помірне споживання алкоголю може мати значно серйозніші наслідки, ніж у молодшому віці. Неврологи та дієтологи підкреслюють, що після цього вікового порогу алкоголь перестає бути просто «приємним доповненням» до святкових подій чи релаксації. Він перетворюється на серйозне токсичне навантаження, що може викликати низку проблем зі здоров’ям.

Зміни, які відбуваються в організмі з часом, значно знижують здатність ефективно обробляти алкоголь. Печінка, яка є основним органом, що відповідає за метаболізм спиртного, з віком стає менш ефективною. Це означає, що алкоголь залишатиметься в крові довше, що може призвести до небезпечних наслідків навіть після вживання малих доз. Крім того, зниження рівня води в організмі старших людей збільшує концентрацію алкоголю в крові, що посилює його токсичний вплив.

Медики попереджають: навіть невеликі порції алкоголю після 65 років здатні погіршувати координацію, провокувати слабкість і запаморочення. Це особливо небезпечно через крихкість кісток у літньому віці. Будь-яке падіння може завершитись переломом, тривалою втратою рухливості й навіть інвалідністю. Тобто те, що у 30–40 років закінчилося б синяком, у 70 може закінчитися операцією на стегні.

Ще один фактор ризику — взаємодія алкоголю з постійними препаратами. У старшому віці люди часто приймають ліки від тиску, серцеві препарати, антикоагулянти, знеболювальні, заспокійливі. Алкоголь може підсилити седативний ефект, різко знизити тиск, викликати дезорієнтацію або порушення рівноваги. Лікарі попереджають: це не просто «голова обертом», це реальний ризик непритомності й травми.

Окрема тема — мозок. Регулярне вживання алкоголю пришвидшує погіршення пам’яті, впливає на здатність концентруватися і підвищує ризик когнітивних розладів, зокрема деменції. Алкоголь по суті виступає нейротоксином: він ушкоджує нервові клітини, впливає на хімічні процеси в мозку та може погіршувати вже наявні проблеми зі сном, настроєм і увагою. У цьому віці навіть «келих вина ввечері» вже не про «сердечко», а про додатковий тиск на нервову систему.

Через це фахівці все частіше рекомендують людям старшого віку змінити підхід: замість «алкоголь у міру корисний» — «алкоголь після 65 небажаний». Як альтернатива пропонується те, що реально асоціюється з кращими показниками здоров’я в літньому віці: раціон на основі риби, овочів, бобових і цільних злаків (середземноморська дієта), достатня гідратація, регулярна помірна фізична активність, нормальний сон і контроль тиску. Це прямо пов’язують із кращим станом судин і нижчим ризиком когнітивного погіршення.

Лікарі також наголошують на іншій критичній віковій групі — підлітках. На відміну від людей 65+, де питання — у вразливості, для дітей і підлітків питання — у розвитку мозку.

У віці 15–17 років мозок активно формується. Саме в цей період дозрівають зони, відповідальні за пам’ять, самоконтроль і емоційну регуляцію. Алкоголь у цей момент втручається в нормальне дозрівання нервової системи. Навіть епізодичне вживання може уповільнювати розвиток мозку, погіршувати концентрацію, ускладнювати навчання, впливати на емоційну стабільність і гормональний баланс.

Окрім цього, раннє знайомство з алкоголем напряму пов’язане з ризиком залежності в дорослому житті. Чим раніше підліток починає пити, тим вищі шанси сформувати стійку алкогольну залежність у зрілому віці. Саме тому лікарі формулюють позицію жорстко: дітям і підліткам алкоголь протипоказаний повністю.

Загальний висновок фахівців виглядає так: не існує універсально «безпечного» віку для алкоголю. У підлітків — це удар по мозку, який ще розвивається. У людей після 65 — це удар по тілу, яке вже працює на межі ресурсу. А отже, формула «трохи можна всім» більше не вважається сучасною медичною позицією.

Не так давно українського заступника міністра оборони Сергія Боєва виявили в украй компрометуючій ситуації, яка спричинила хвилю обговорень у медіа. За інформацією з телеграм-каналу «Жовтий сніг», він був помічений у приватному автомобілі українського консула в Польщі в інтимній ситуації з колегою по міністерству Наталією Куровською. Інцидент відбувся 16 жовтня, коли українська делегація поверталася з важливого засідання «Рамштайн». Через обмежену кількість службових автомобілів, дипломати запропонували свою допомогу й доставляли представників делегації до українського кордону. Саме в одному з таких автомобілів стався інцидент, на свідченнях якого перебували сам консул та ще один працівник дипломатичної установи.

Цей випадок, що стався в присутності представників дипломатичного корпусу, неабияк шокував громадськість і викликав розголос в українських та польських ЗМІ. Оскільки інцидент стався в автомобілі, який належав дипломатичному представництву, він не тільки порушує норми особистої моралі, а й може мати серйозні наслідки для дипломатичних відносин між Україною та Польщею. Подія зібрала безліч запитань щодо етики, особистих кордонів та відповідальності високопосадовців в умовах їх службових обов’язків.

Очевидці намагалися ігнорувати сцену на задньому сидінні, але врешті не витримали й попросили припинити, наголосивши, що така поведінка неприпустима — тим паче у службовому авто. Попри те, що ситуацію вдалося тимчасово вгамувати, інформація швидко просочилася у ЗМІ.

Сергій Боєв — уродженець Алчевська, має освіту у США, працював у британських представництвах міжнародних фінансових компаній. Після повернення в Україну обіймав керівні посади в «Укргазвидобуванні» та «Нафтогазі», а згодом став заступником міністра оборони.

Його колега Наталія Куровська — заступниця начальника департаменту політики закупівель Міноборони, відома як підлегла колишнього заступника міністра Дмитра Кліменкова. Проте її минуле викликає не менше запитань: проти неї відкривалися кримінальні справи, пов’язані з втягненням осіб у проституцію через створену нею разом із чоловіком WhatsApp-групу «Love is».

Декларація Куровської виглядає скромно, проте вона користується автомобілем Lexus NX 300, записаним на непрацюючу матір, на яку також оформлено нерухомість. Родина Куровських походить із Росії, і за даними прикордонної служби, вони неодноразово відвідували РФ, Білорусь та окуповані території.

Її чоловік, Олександр Куровський, фігурує у справі про торгівлю людьми — зокрема, про вербування жінок для сексуальної експлуатації в Марокко. Незважаючи на це, він також працював у структурі Міноборони.

Історія викликала широкий резонанс — як через моральну сторону поведінки чиновників, так і через питання доброчесності представників оборонного відомства, які мали б бути прикладом гідності та дисципліни.

Детективи Національного антикорупційного бюро України разом із прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури оголосили підозру двом адвокатам, які намагалися організувати хабарництво у судовому процесі. За даними НАБУ, підозрювані планували дати хабар судді одного з київських судів за сприяння у винесенні виправдувального вироку у справі, пов’язаній із розкраданням піску, що належав державному підприємству АТ «Укрзалізниця».

Адвокати мали намір вплинути на суддівське рішення, пропонуючи неправомірну вигоду. Йдеться про спробу через корупційні механізми домогтися змін у результатах судового розгляду, зокрема, щоб обвинувачений у справі про крадіжку піску уникнув покарання. Підозрілі дії правозахисників були кваліфіковані за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за пропозицію неправомірної вигоди службовій особі.

Таким чином, адвокати намагалися узгодити суму неправомірної вигоди, необхідну для ухвалення рішення на користь підзахисного.

У квітні цього року одному з викритих фігурантів уже було повідомлено про підозру в несанкціонованому доступі до закритої частини Єдиного державного реєстру судових рішень. Тоді він незаконно здійснив понад 39 тисяч пошукових запитів і переглянув 7 572 судові рішення.

Наразі триває досудове розслідування, підозрюваним може загрожувати до восьми років позбавлення волі.

Державна екологічна інспекція Столичного округу оперативно відреагувала на численні звернення мешканців Києва, які звернули увагу на незвичне забарвлення води в Русанівському каналі. Жителі столиці повідомляли про появу води з синьо-зеленим відтінком, що викликало побоювання щодо забруднення водного ресурсу. З огляду на зростаючі занепокоєння серед киян, екологи негайно здійснили обстеження та відібрали проби поверхневих вод для детального аналізу.

Для визначення складу та властивостей води були проведені дослідження у спеціалізованому відділі інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Столичного округу. Попередні результати показали, що синьо-зелений колір води може бути наслідком активного розвитку водоростей, зокрема синьо-зелених водоростей, які часто з'являються в умовах високої температури та підвищеного рівня поживних речовин у воді.

З’ясувалося, що у каналі розташована металева труба, частково занурена у воду. Вона належить підприємству, яке раніше використовувало її для забору води, але зараз труба не експлуатується.

Щодо зміни кольору води, експерти зазначили, що синьо-зелене забарвлення має природне походження. Це результат процесів розкладання органічних залишків — водоростей та очерету, які залишилися після розчищення каналу.

Результати аналізів показали незначне перевищення гранично допустимої концентрації за показником хімічного споживання кисню — у 1,1 раза. Це свідчить про підвищений вміст органічних речовин, однак небезпечного забруднення не зафіксовано.

Екологи запевнили, що ситуація під контролем, а подібні природні зміни води не становлять загрози для мешканців.

Ужгородський міськрайонний суд ухвалив вирок у справі Андрія Самарченка, уродженця Сєвєродонецька, якого обвинувачували у співпраці з російськими підприємствами під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Суд визнав чоловіка винним у колабораційній діяльності, передбаченій Кримінальним кодексом України, та призначив йому покарання у вигляді штрафу на суму 102 тисячі гривень із конфіскацією належного майна.

Згідно з матеріалами справи, до початку війни Самарченко працював у ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» — підприємстві, що спеціалізувалося на розробленні проєктно-технічної документації для хімічної, нафтової та газовидобувної галузей. До 2022 року серед замовників компанії були низка російських корпорацій, які отримували технічні рішення та консультаційні послуги. Після початку збройної агресії, попри запроваджені обмеження на будь-яку співпрацю з державою-агресором, Самарченко, за даними слідства, продовжив підтримувати ділові контакти з окремими представниками російського бізнесу, що й стало підставою для кримінального переслідування.

Після початку війни Самарченко разом із партнерами створив у Москві компанію «ТехИнновации» й продовжив розробку програмних продуктів для промислових клієнтів, зокрема для «Норнікеля». При цьому він залишався співробітником «Оргхіму» на посаді керівника офісу управління проєктами.

Слідство встановило, що до березня 2025 року Самарченко та його спільники через литовську компанію TP AIM UAB переказали з Росії в Україну близько 400 тисяч євро.

Обвинувачений визнав провину й уклав із прокурором угоду. Суд врахував співпрацю з правоохоронцями під час розслідування.

Суддя Олексій Фазикош визнав Самарченка винним за статтею про колабораційну діяльність. Крім штрафу та конфіскації майна, чоловіка позбавили права протягом 10 років займатися розробкою проєктів програмних продуктів для російських нафтопереробних, металургійних та інших підприємств.

Поки уряд готує нові тарифи та оновлені правила енергетичного ринку на 2026 рік, у центрі уваги опинилося державне підприємство ПАТ «Центренерго». Знову спалахнули сумніви щодо прозорості його контрактів із приватними постачальниками вугілля. За даними з відкритих джерел і численних скарг, компанія здійснила масштабні авансові платежі, які не були забезпечені реальними поставками або не відповідали заявленій якості палива.

Найбільше запитань викликають угоди з фірмами «Теплосфера ЮА» та «Енерго Ресурс Груп». Саме ці компанії, за повідомленнями ЗМІ, могли бути залучені до схем, у яких державні кошти опинилися заблокованими без підтвердженого товару. Частина інформації вже має документальне підтвердження — у судових реєстрах з’явилися відповідні записи, що вказують на фінансові порушення та спроби сторін уникнути відповідальності. Інша частина тверджень залишається на рівні журналістських розслідувань і наразі очікує офіційної перевірки з боку контролюючих органів.

Окремо у публікаціях згадуються поставки через «Енерго Ресурс Груп» на суми понад 1–1,5 млрд грн із переважними авансовими платежами та сумнівним підтвердженням походження вугілля. Частина локацій заявлених «виробничих баз» — у зоні бойових дій, де вони фактично не функціонують. Ці дані наразі публікують низка медіа й розслідувальних майданчиків; вони потребують офіційної верифікації. Разом із тим реєстрові дані про саму компанію та зміни її бенефіціарів — відкриті в держреєстрах.

ПАТ «Центренерго» вже не вперше опиняється у фокусі антикорупційних органів через закупівлі палива й матеріалів. НАБУ і САП раніше завершували розслідування щодо епізодів із завданням збитків компанії, а справи передавалися до суду; у медіа неодноразово піднімали тему завищення цін і змови постачальників. Це підкреслює, що будь-які нові сигнали за участі компанії мають перевірятися негайно й публічно.

Станом на 2025 рік профільне відомство очолює Світлана Гринчук. У публікаціях і скаргах її називають політичним «даху­ванням» для спірних контрактів «Центренерго». Наразі це — звинувачення, що потребують офіційної перевірки; відкритих рішень суду чи процесуальних рішень правоохоронців саме щодо цих тверджень у публічному доступі не виявлено. Міністерство енергетики та «Центренерго» мають надати розгорнуті пояснення щодо авансів, контролю якості й повернення коштів у випадку зриву постачань.

Що має зробити держава зараз. По-перше, провести аудит усіх авансових контрактів із вугіллям у 2024–2025 роках і оприлюднити результати з помісячною динамікою поставок та актами приймання. По-друге, забезпечити регресні позови «Центренерго» до контрагентів у разі невиконання договорів і зафіксувати рух коштів на етапі передплати. По-третє, зобов’язати держкомпанію перейти на модель мінімальних авансів з поетапною оплатою «по факту», а не за гарантійними листами. Нарешті, потрібен публічний звіт Міненерго про контроль якості палива на ТЕС, із розбивкою по шахтах і збагачувальних фабриках — це зменшить простір для «рядівки» під виглядом «кондиційного» вугілля й зносу обладнання на ТЕЦ (проблема, про яку ринок говорить роками).

Історія з «Теплосферою ЮА» вже має сліди у судах і реєстрах. Історії навколо «Енерго Ресурс Груп» — гучні за масштабом, але для суспільної довіри критично потрібні офіційні процесуальні дії й прозоре інформування. Якщо «вугілля» існувало лише на папері, гроші мають повернутися до бюджету, а посадові рішення — отримати належну правову оцінку.

Пентагон повідомив адміністрації Білого дому, що надання Україні крилатих ракет Tomahawk не призведе до значного ослаблення військових запасів Сполучених Штатів. Це стало результатом детального аналізу, проведеного Міністерством оборони США, яке переконане, що обмежена передача цих ракет не матиме критичного негативного впливу на обороноздатність США. Однак остаточне рішення з цього питання залишається за президентом Дональдом Трампом. Як повідомляє CNN з посиланням на обізнані джерела, про це стало відомо після консультацій в Об’єднаному штабі, які відбулися на початку жовтня, за кілька днів до зустрічі президентів США та України.

Водночас питання про постачання ракет Tomahawk стало важливим етапом в обговоренні військової допомоги Україні в умовах збройної агресії Росії. Пентагон зазначає, що крилаті ракети є важливим елементом у контексті зміцнення оборонних можливостей України, однак Сполучені Штати, як і раніше, оцінюють це з огляду на баланс ризиків та необхідність забезпечення своїх власних оборонних потреб. З огляду на це, остаточне політичне рішення щодо цього питання залишається в руках президента Трампа, який має врахувати всі аспекти геополітичної ситуації та національної безпеки США.

Разом із тим остаточне рішення залишилося за президентом. Під час робочого візиту до Вашингтона Володимир Зеленський отримав від Трампа стриману реакцію: під час публічної частини Трамп говорив про можливу передачу, але потім у закритому режимі повідомив, що наразі надавати ракети не готовий. За інформацією CNN, позиція президента США змінилася після телефонної розмови з Володимиром Путіним; водночас у Білому домі не виключають, що питання може бути активовано знову, якщо Трамп віддасть відповідний наказ.

Експерти та союзники відзначають кілька практичних і технічних проблем, які слід вирішити перед поставкою. По-перше, українські сили мають бути навчені для запуску й застосування Tomahawk; по-друге, «Томагавки» — це, головним чином, морські ракети, тому для їхнього використання з суходолу потрібні або наявні наземні пускові установки, які США можуть надати, або ж розробка українських рішень для наземного запуску. Ці питання, за джерелами, уже опрацьовуються як варіанти, але потребують часу й ресурсів.

Політичний контекст також важливий. Поява «Томагавків» у руках України може істотно розширити її можливості завдавати ударів по критичній інфраструктурі супротивника на великій дальності — саме тому РФ неодноразово попереджала про можливу ескалацію у разі постачань таких систем. На початку жовтня Кремль уже висловлював занепокоєння, а президент Путін попереджав про «новий рівень ескалації», якщо США вирішать передати ці ракети.

У Пентагоні, за повідомленнями, підрахували обсяги наявних ракет і темпи виробництва, і дійшли висновку, що обмежена передача може бути здійснена без підриву готовності ВМС США. Однак частина візуальної та політичної реакції залежить від того, скільки саме ракет буде передано й як швидко. Деякі попередні оцінки вказували на те, що щорічне виробництво Tomahawk обмежене, тож масштабні поставки можуть бути проблематичними — у звітах згадували цифри виробництва на рівні кількох десятків ракет на рік.

За наявною інформацією, адміністрація підготувала оперативні плани на випадок ухвалення Трампом позитивного рішення: логістика постачання, варіанти передачі наземних пускових, а також програми швидкого навчання українських підрозділів. Але без політичного дозволу від президента переміщення озброєнь не почнеться. При цьому союзники у Європі відчувають полегшення від оцінки Пентагону — вона знімає один із технічних аргументів проти передачі — і сподіваються, що політичний супровід питання також буде опрацьований швидко.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган висловив впевненість у тому, що між Україною та Росією буде знайдений компроміс, який може стати основою для досягнення миру. З його слів, це може статися в найближчому майбутньому, і Туреччина готова й надалі виконувати роль посередника в мирних переговорах. Виступаючи на форумі TRT World Forum 2025 у Стамбулі, Ердоган підкреслив важливість продовження зусиль для зупинення війни та стабілізації ситуації в регіоні. Він наголосив, що Туреччина, з початку повномасштабного вторгнення, активно прагнула знайти шляхи для переговорів і неодноразово виступала як платформа для зустрічей української та російської делегацій.

Турецький президент зазначив, що досягнення миру потребує зусиль усіх зацікавлених сторін, і важливим етапом є обговорення припинення вогню. Ердоган вважає, що лише через діалог та взаєморозуміння можливо покласти край конфлікту, який вже завдав величезної шкоди. Туреччина, як один з ключових гравців на міжнародній арені, має потенціал впливати на ситуацію, і для цього Анкара готова продовжувати свої дипломатичні зусилля.

«Я сподіваюся, що вже невдовзі між сторонами буде знайдено компроміс, який дозволить двом сусіднім народам знову жити поруч у мирі», — заявив Ердоган.

Його заява прозвучала на тлі заяв Москви про нібито готовність повернутися до переговорів з Україною. Російська сторона говорить про продовження діалогу «в стамбульському форматі» — тобто за посередництва Туреччини. Про це заявив заступник міністра закордонних справ РФ Михайло Галузін, стверджуючи, що «всі умови для переговорів є», але натякаючи, що Київ начебто не демонструє політичної волі.

Україна та Росія вже провели серію прямих контактів у Стамбулі в 2025 році — зокрема у травні, червні та липні. На цих зустрічах сторони узгоджували, зокрема, великі обміни полоненими: перший раунд у травні дав домовленість про обмін «1000 на 1000», що стало найбільшим обміном за час повномасштабної війни. Також обговорювали повернення тіл загиблих і припинення ударів по цивільній інфраструктурі.

Українська сторона виносила на стіл вимогу негайного припинення вогню, «тиші» вздовж усієї лінії фронту та зупинки атак по енергетичних і житлових об’єктах. У плані, який Київ презентував під час стамбульських контактів і який бачили міжнародні медіа, першим пунктом був повний режим припинення вогню мінімум на 30 днів, а далі — обмін усіх полонених і повернення незаконно депортованих українських дітей.

Москва на ці умови не погодилась. Публічні сигнали з російського боку свідчили, що Кремль не готовий до фіксованого припинення вогню без попередніх політичних поступок України, а ключові російські фігури прямо заявляли, що мета Росії — не компроміс, а перемога, з вимогами територіальних поступок і обмеження оборонних можливостей України.

Тобто реальна картина виглядає так: Туреччина публічно підкреслює готовність бути майданчиком для домовленостей і називає мир досяжним «у найближчому часі», Росія говорить про готовність до діалогу, але просуває максимум політичних вимог, а Україна публічно не відмовляється від переговорів як інструменту, але наполягає, що будь-який «компроміс» має починатися з припинення вогню й припинення ударів, а не з поступок у питаннях суверенітету.

На цьому тлі слова Ердогана про те, що «вже невдовзі буде знайдено компроміс», звучать як політичний сигнал: Анкара хоче й далі залишатися ключовим посередником і демонструвати, що саме Туреччина володіє каналами спілкування і з Києвом, і з Москвою.