13 листопада: церковні свята, міжнародні ініціативи та народні прикмети

За даними аналітичного проєкту DeepState, ситуація на Донеччині залишається надзвичайно складною та напруженою. Покровськ, хоча й не опинився в оточенні, все ж перебуває під постійною загрозою через інфільтрацію російських загарбників у місто. Ворог активно намагається закріпитися в стратегічно важливих точках, посилюючи свої позиції за допомогою мінометних установок та спеціальних підрозділів пілотів, які забезпечують підтримку піхоти в районі бойових дій. Це ускладнює українським силам як просування на передових позиціях, так і належне забезпечення логістики.

Одним із найбільш кризових напрямків є місто Мирноград, яке, на думку військових аналітиків, опинилося під серйозною загрозою оперативного оточення. Ворог активно працює над блокуванням всіх важливих шляхів, що ведуть до міста, намагаючись перекрити логістичні маршрути. Особливо критична ситуація на східних околицях Мирнограду, де постійно відбуваються штурмові дії. Окупанти намагаються за будь-яку ціну отримати контроль над важливими транспортними артеріями, що є необхідними для постачання боєприпасів та інших ресурсів для українських підрозділів.

Аналітики підкреслюють, що ключовим для утримання Мирнограду є Покровськ. Якщо ворог закріпиться тут, забезпечення міста логістикою стане критично складним. Для оборони Мирнограду важливо контролювати навколишні населені пункти, зокрема Рівне, де противник накопичує сили та готує засідки.

Бійці українських сил оборони намагаються стримувати натиск, але без належного доступу до постачання ситуація може швидко ускладнитися.

Державне бюро розслідувань завершило досудове розслідування щодо полковника однієї з військових частин Одеської області, якого звинувачують у зловживанні службовим становищем. Обвинувальний акт уже передано до суду, що відкриває шлях до юридичного розгляду справи.

За інформацією слідства, на початку 2025 року командир віддав наказ чотирьом підлеглим військовослужбовцям вирушити до міста Подільськ для проведення ремонтних робіт у квартирі, яка належить його тещі. Протягом трьох місяців — із січня по березень — замість виконання прямих службових обов’язків солдати займалися будівельними роботами: укладали плитку, шпаклювали стіни, встановлювали сантехніку та виконували інші роботи, пов’язані з ремонтом житла.

Попри це, військові продовжували отримувати бойові виплати, що призвело до збитків державі майже на мільйон гривень. Крім того, як зазначають у ДБР, дії командира створювали ризики для обороноздатності, адже підлеглі фактично були відсторонені від служби.

У квітні співробітники ДБР затримали полковника безпосередньо в квартирі під час перевірки виконаних робіт. Сам командир своєї провини не визнає. Він заявив, що бійці нібито «добровільно допомагали» з ремонтом під час повітряних тривог.

Слідчі готують цивільний позов для відшкодування збитків, завданих державі. Якщо вину полковника буде доведено, йому загрожує до шести років позбавлення волі.

Українська гімнастка та олімпійська призерка Ганна Різатдінова поділилася особистими переживаннями щодо виховання свого сина Романа. Вона зізналася, що після розлучення весь тягар відповідальності за дитину ляг на її плечі, оскільки в Києві не має близьких родичів, на яких можна було б покластися. У програмі «Ближче до зірок» спортсменка розповіла, що головною опорою в повсякденному житті для неї стала няня Валентина, яку вона називає майже членом родини. Саме Валентина допомагає доглядати за Романом, якому вже скоро виповниться вісім років, супроводжує його в навчанні та розвиває його інтереси, дозволяючи Ганні поєднувати материнство із професійними обов’язками.

Ганна підкреслила, що бути одночасно мамою, професійною спортсменкою та медійною особистістю вимагає неабиякої організації та внутрішньої сили. Вона намагається щодня присвячувати час сину, підтримувати його емоційний стан та заохочувати до нових досягнень. Спортсменка відзначає, що роль няньки у житті дитини не обмежується доглядом — це справжня підтримка та партнерство, завдяки якому можна впевнено будувати баланс між особистим життям і роботою.

«Наша неймовірна Валя — це Ромина вихователька. Після початку повномасштабного вторгнення садочок припинив своє існування, а Валя залишилася з нами, а ми — з нею. Для мене це безцінна людина, тому що я одна з Ромою. У Києві в мене немає жодного родича. Навіть залишити дитину — це проблема», — зізналася Ганна.

Попри щільний графік, спортсменка намагається знайти баланс між кар’єрою і материнством. Вона запровадила традицію — «день мами та сина» щонеділі. У цей день вони разом планують дозвілля, ходять у кіно, їдять улюблену полуницю в шоколаді чи піцу.

«Ми ходимо на карате, теніс, танці й англійську. У Роми все розписано. Він завжди питає: “Куди підемо?”. У нас є своя програма — кіно, полуниця, піца. Все тримається на мені», — розповіла спортсменка.

Спеціалізована екологічна прокуратура Офісу Генерального прокурора висунула підозру керівнику одного з приватних підприємств та посадовцю комунального підприємства «Плесо» у розтраті понад 1,7 мільйона гривень, виділених на реалізацію природоохоронних заходів у Києві. За даними слідства, кошти були передбачені для створення водоохоронних зон на Трухановому та Венеціанському островах, однак за підозрою правоохоронців, ці гроші були виведені за межі справжнього призначення.

У 2021 році КП «Плесо» отримало з бюджету кошти для розробки проєктів землеустрою водоохоронних зон, що включало створення захисних зон навколо водойм столиці. Проте, за версією слідства, замість реального виконання цих робіт, посадовці та підприємці, ймовірно, організували схему, спрямовану на незаконне привласнення значних сум.

У прокуратурі повідомляють, що директор комунального підприємства домовився з керівником приватної компанії про формальне виконання робіт. Попри те, що тендерна процедура ще не була завершена, між КП “Плесо” та приватним підприємством уклали договір на розроблення проєктів землеустрою п’яти об’єктів, серед яких Труханів і Венеціанський острови.

Вже 23 грудня сторони підписали акт виконаних робіт, які фактично не проводилися. А 30 грудня на рахунок приватної компанії було перераховано 1,7 мільйона гривень бюджетних коштів.

Дії підозрюваних кваліфіковано як розтрату бюджетних коштів в особливо великих розмірах та службове підроблення. За такі злочини Кримінальний кодекс передбачає сувору кримінальну відповідальність.

Прокурори також домоглися в суді скасування незаконно встановлених водоохоронних зон і прибережних захисних смуг на Трухановому та Венеціанському островах. В Офісі Генпрокурора наголошують, що це рішення унеможливить подальшу забудову або інше незаконне використання цих територій. Відповідні записи вже вилучено з Державного земельного кадастру.

Наразі розслідування щодо посадовця КП “Плесо” завершено, матеріали готуються до передачі до суду. Слідчі дії стосовно керівника приватного підприємства тривають.

Високий суд Англії ухвалив рішення, яке стало однією з найгучніших фінансових подій року: колишні власники ПриватБанку Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов мають відшкодувати близько трьох мільярдів доларів збитків і судових витрат. Ця сума охоплює як самі втрати, так і витрати на багаторічний судовий процес, що став символом боротьби українського банку за справедливість на міжнародному рівні.

Суд визнав бізнесменів відповідальними за масштабне шахрайство, яке відбулося ще до націоналізації ПриватБанку у 2016 році. За матеріалами справи, через складну мережу фіктивних компаній із банку було виведено мільярди доларів. Рішення англійського суду є принциповим прецедентом не лише для України, а й для всього міжнародного фінансового середовища, адже воно демонструє, що навіть найбільш впливові бізнес-групи не захищені від відповідальності.

Показовий кейс — зерновий термінал «Боріваж» у порту «Південний». Попри арешт і передачу у власність держави пів року тому, фактичний контроль над операційними процесами, за твердженнями критиків, залишився у пов’язаних з Геннадієм Боголюбовим орбітах. Йдеться про суттєві грошові потоки, які мали б працювати на бюджет, але, як стверджують опоненти, осідають у приватному секторі. Формально держава — власник, фактично — управління й комерційна вигода лишаються предметом гострих питань.

Інша лінія — газ. Україна виділяє мільярди гривень на імпорт палива з ЄС перед зимою, але сутність парадоксу в тому, що частина цього «європейського» газу має українське походження. За оцінками галузевих аналітиків, видобуток на Полтавщині та Харківщині пов’язують із приватними компаніями, що продають ресурс на європейському ринку, після чого країна змушена купувати його назад за вищою ціною. У фокусі — активи, які приписують орбіті Ігоря Коломойського та його партнеру Віталію Хомутинніку, зокрема Сахалінське родовище на Харківщині та «Укрнафтобуріння». Гравці ринку називають це класичною моделлю «видобуток тут — маржа там».

Наслідок для держави — дорожче паливо і втрачена рента, для споживачів — тарифний тиск, для системи — перманентний дефіцит довіри. Після лондонського рішення очікування очевидні: аудити, перевірка договорів, реальна зміна контролю на державних активах, а також синхронізація кримінальних і цивільних процесів, щоби юридичні перемоги конвертувалися у фінансові й управлінські результати в Україні.

За останні три десятиліття в Україні відбулися помітні кліматичні зміни, які суттєво вплинули на характер зимового сезону. Якщо раніше зими відзначалися стійкими морозами, глибокими снігами та тривалими періодами холодів, то нині все частіше спостерігаються тепліші температури, короткі морози та часті відлиги.

За спостереженнями українських синоптиків, кліматичний режим стабільно змінюється, і зими стають менш суворими та малосніжними порівняно з серединою та кінцем ХХ століття. Метеоролог Віталій Постригань зазначає, що морозні дні дедалі частіше чергуються з потепліннями, що спричиняє нестійкість снігового покриву й льодових утворень на водоймах. Така мінливість створює нові ризики — від ожеледиці та різких перепадів температури до раптових хуртовин і локальних снігопадів, які можуть паралізувати транспорт навіть за відсутності тривалих морозів.

Незважаючи на загальне потепління, підстав для паніки немає: науково обґрунтованих прогнозів на надто далекі періоди не існує, а зима залишається холодним сезоном із типовими для нього небезпеками — ожеледицею, промерзанням ґрунту і льодоставом на водоймах. За орієнтовним прогнозом, середня місячна температура у грудні 2025 року та в січні–лютому 2026 року може виявитися близько одного градуса вищою за кліматичну норму, зазначив Постригань, підкресливши, що сезони тепер дедалі частіше нагадують «європейський» формат: кілька коротких, але інтенсивних холодних періодів замість тривалих морозів.

Метеорологиня Віра Балабух із Українського гідрометінституту пояснює тенденцію збільшення випадків мокрого снігу й ожеледиці тим, що температура часто коливатиметься навколо нуля, а з Атлантики надходитиме вологе повітря. У разі втручання арктичних мас буферні південні циклони можуть призвести до сильних снігопадів і хуртовин, особливо у лютому.

Експерти також вказують на практичні наслідки: менше витрат на паливо й роботу комунальних служб у роки з невеликою кількістю снігу, але одночасно підвищені ризики для транспорту та підвищені вимоги до профілактики ожеледиці й безпеки на водоймах у періоди відлиг і повторних заморозків. Синоптики радять не ігнорувати попередження про різкі зміни погоди: короткочасні, але сильні похолодання та інтенсивні опади можуть створювати локальні надзвичайні ситуації.

Останнім часом дедалі більше експертів і громадських аналітиків звертають увагу на непрозорі процеси в роботі Ради національної безпеки і оборони України. Вони наголошують, що у структурі, яка має бути ключовим центром ухвалення стратегічних рішень у сфері безпеки, помітні ознаки політичного та бізнесового впливу, що суперечить принципам державного управління в умовах війни.

Фахівці вказують на конфлікти інтересів і можливу участь окремих посадовців у схемах, які фігурують у розслідуваннях антикорупційних органів, зокрема НАБУ. За їхніми словами, у частині рішень РНБО можна простежити вплив осіб, пов’язаних із бізнес-групами, які роками мали інтереси в енергетичному секторі. Це породжує недовіру до процесу ухвалення санкцій, кадрових і стратегічних рішень, що мають визначальне значення для безпеки держави.

У центрі нинішнього скандалу — бізнесмен Тимур Міндич, давній партнер Володимира Зеленського по медійному бізнесу. Саме його, під кодовим ім’ям “Карлсон”, НАБУ і САП називають організатором масштабної корупційної схеми навколо “Енергоатому” і тендерів у сфері енергетики.

За версією слідства, “бек-офіс Міндича” впливав на стратегічні держпідприємства, вибудовуючи систему “відкатів” і контролю над грошовими потоками. Обшуки, сотні годин записів, десятки підозр — це вже не чутки, а документи, оприлюднені антикорупційними органами.

На цих плівках згадуються колишній міністр енергетики, а нині міністр юстиції Герман Галущенко та міністерка енергетики Світлана Гринчук. Їхні імена фігурують у контексті впливу на енергетичні компанії та кадрові рішення в секторі. Сам Галущенко, за словами учасників розмов, називається “людиною Деркача” — колишнього проросійського політика Андрія Деркача, хоча його власного голосу на оприлюднених фрагментах не чути.

Паралельно міжнародні медіа пишуть про розслідування понад $100 млн можливих “відкатів” в енергетиці, обшуки, відставки й резонанс серед західних донорів.

І тут ми повертаємось до РНБО. Сьогодні в цьому органі, який визначає санкційну політику й ключові рішення у сфері безпеки, одночасно присутні:

Герман Галущенко — колишній міністр енергетики, нині міністр юстиції, фігурант “плівок Міндича”;

Світлана Гринчук — міністерка енергетики, яка також з’являється у записах НАБУ;

Рустем Умєров — колишній міністр оборони, нинішній секретар РНБО, відповідальний за координацію всього сектору безпеки й оборони.

Тобто люди, чиї імена звучать у матеріалах резонансних корупційних справ, сьогодні офіційно входять до складу Ради нацбезпеки. І саме вони, серед інших, мають право голосу, коли РНБО ухвалює рішення про санкції щодо того самого Міндича та його оточення.

Це вже не метафора й не чорний гумор, а реальний конфлікт інтересів, від якого залежать мільярди бюджетних гривень і довіра західних партнерів.

Окрема, але пов’язана історія — оборонні закупівлі часів, коли Рустем Умєров очолював Міноборони, а до того — системні провали в цій сфері.

Громадські розслідування неодноразово показували, як під час найгарячіших боїв, коли ЗСУ бракувало боєприпасів та техніки, Міноборони укладало угоди з посередниками, які або не постачали нічого, або поставляли відвертий мотлох. На цьому тлі знову спливає стара, але показова історія контракту Міноборони з Everest Limited.

Ще у 2016 році оборонне відомство підписало контракт з Everest Limited на 722,6 млн грн — компанія без досвіду в оборонці мала розробити програмне забезпечення для автоматизованої системи управління військами “Дзвін-АС”. За даними розслідувань, проект так і не був реалізований належним чином, а гроші розчинилися в ланцюжку підрядників.

Цей кейс став символом того, як в оборонці роками працювали схеми: фіктивні підрядники, завищені кошториси, “мертві” контракти. І вже часів Умєрова питання якості боєприпасів та прозорості закупівель знову вийшло на перші шпальти — від історій з неякісними мінометними мінами до конфлікту навколо Агентства оборонних закупівель і кримінальних проваджень щодо можливого зловживання повноваженнями.

У результаті маємо ситуацію, коли людина, до якої є серйозні питання щодо ефективності оборонних закупівель, тепер відповідає за координацію всього сектору безпеки й санкційної політики в статусі секретаря РНБО.

Паралельно в енергетичному секторі та екологічному блоці, де працювали й працюють Галищенко та Гринчук, слідство НАБУ описує “бек-офіс”, який міг впливати на контракти “Енергоатому” та інших стратегічних компаній.

За логікою підозр, “спрут” мав довгу руку: від тендерів на захист енергооб’єктів до спроб “зайти” у керівні органи інших держкомпаній. І тепер частина цього ж кола опинилася в органі, який:

запроваджує санкції проти бізнесу й посадовців,

погоджує ключові рішення щодо енергетичної безпеки,

може де-факто впливати на долю будь-якого великого гравця на ринку.

Саме тому історія з РНБО в такому складі виглядає небезпечно: санкційна політика ризикує перетворитися не лише на інструмент нацбезпеки, а й на важіль тиску або захисту “своїх”.

У підсумку маємо дивну, але дуже показову картину.

Галущенко, Гринчук, Умєров — це не просто прізвища з чиновницьких біографій. Це вузли однієї системи, яка зрослася з грошовими потоками, бізнесом, політикою та обороною. Системи, що одночасно:

фігурує в антикорупційних розслідуваннях;

розподіляє мільярди гривень у чутливих секторах;

сидить за столом у РНБО й ухвалює рішення, які визначають, кого карати санкціями, а кого — рятувати.

От і виходить, що “спрут” уже давно не ховається в тіні — він офіційно інтегрований у владну вертикаль.

І питання сьогодні не лише в тому, кого НАБУ наступним оголосить підозрюваним. Питання в іншому: чи готова держава чесно визнати, що система нацбезпеки, покликана захищати країну від зовнішніх і внутрішніх загроз, сама опинилася під впливом людей із “бек-офісу”, проти якого ці ж органи нібито й мають боротися.