6 листопада — день пам’яті, духовності та єднання з усім світом

Настя Каменських, після мовного скандалу з брендом прикрас та переїзду за кордон, шокувала своїх фанатів анонсом нового формату спілкування з аудиторією. Співачка планує провести серію з 30 прямих трансляцій, що триватимуть до її дня народження, яке відзначатиметься 4 травня. Цей проект став справжнім сюрпризом для її шанувальників і вже викликав великий інтерес серед тих, хто слідкує за її творчістю та життям.

Каменських не просто вийде в ефір, а має намір зробити ці трансляції своєрідним марафоном. Її ідея — занурити глядачів у своєрідний формат "тут і зараз", де кожен день буде новим і непередбачуваним. Співачка обіцяє, що ці прямі ефіри можуть стати унікальними і більше не повторяться, адже в них вона поділиться найглибшими моментами свого життя, творчих процесів та особистих переживань. Такий підхід дозволяє їй не тільки спілкуватися з фанатами, а й вивести взаємодію на новий рівень, де кожен ефір стане особливим і неповторним.

Наразі вже готові три стрими з тридцяти запланованих. Під час одного з них Каменських показала закулісся зйомок кліпу на майбутню пісню, фактично відкривши фанатам доступ до робочого процесу без прикрас і постановочних елементів. Формат нагадує реаліті, де головний акцент — на живих моментах і щирості.

Сама співачка зізнається, що хвилюється, адже для неї це абсолютно новий досвід. Водночас саме ця невизначеність і стала частиною ідеї. У прямих трансляціях, за словами Каменських, буде все її повсякденне життя — написання пісень, робота, спорт, йога, побут і ті моменти, які зазвичай залишаються поза кадром.

Артистка обіцяє, що стрими проходитимуть без масок, ідеального світла чи спеціально підібраного часу. Це буде максимально чесний формат — просто вона, її шлях і момент, який глядач ловить наживо. Хтось може просто дивитися, а хтось — стати частиною цього процесу.

Для шанувальників, яким завжди було цікаво, як живе Каменських між кліпами, концертами та хітами, цей формат може стати унікальним шансом зазирнути за лаштунки її життя. Тим паче, як застерігає сама співачка, повтору цього експерименту може й не бути.

Перший день 2026 року в елітному котеджному містечку під Києвом «Перлина Італії» ознаменувався не святковими подіями, а юридичними діями щодо зміни власника нерухомості. Йдеться про будинок у селі Іванковичі, який раніше належав президентові України Володимиру Зеленському, а з 2020 року перебував у власності родини народного депутата Юрія Кісєля. Згідно з офіційними реєстрами, на початку січня об’єкт був переписаний на доньку парламентаря.

Увагу до цієї угоди привернули не лише статус і вартість майна, а й часові обставини її здійснення. Переоформлення відбулося через кілька днів після того, як Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили Юрію Кісєлю про підозру. Невдовзі Вищий антикорупційний суд також ухвалив рішення щодо запобіжного заходу для народного депутата, що додатково підсилило суспільний інтерес до будь-яких фінансових та майнових дій, пов’язаних із його родиною.

Будинок в Іванковичах — об’єкт преміумкласу з великою ділянкою — п’ять років тому придбала дружина депутата Валентина Кісєль. До цього там мешкав Зеленський. Тепер нерухомість переписали на доньку Ольгу, яка після розлучення має інше прізвище — Горулько.

Юристи звертають увагу: якщо майно відчужується після оголошення підозри, але до можливого арешту, такі дії можуть розцінюватися як спроба вивести активи з-під потенційної конфіскації.

За останній рік Ольга Горулько стала власницею значних активів. Серед них — квартира площею понад 100 квадратних метрів у столичному ЖК «Тетріс Холл» і паркомісце. Ринкова вартість такого майна може сягати понад пів мільйона доларів. У декларації вона також зазначає великі грошові заощадження.

Водночас її бізнес-активність виглядає скромнішою: компанія з виробництва бетонних виробів демонструє невисоку рентабельність, а відкритих даних про прибутковий ювелірний бізнес практично немає. При цьому сама Горулько тривалий час працює помічницею свого батька.

Кісєль — не єдиний фігурант справи, в родині якого активи оформлюють на родичів.

Народний депутат Євген Пивоваров, член комітету з питань енергетики та ЖКГ, офіційно декларує мінімум майна. Проте його родичі володіють квартирами в елітних житлових комплексах, автомобілями та іншими активами.

Його дружина орендує автомобіль у компанії, половина якої належить самому Пивоварову. Мати депутата за останні роки придбала кілька квартир у преміальних ЖК Харкова. Сукупна ринкова вартість цього майна може перевищувати сотні тисяч доларів, хоча офіційних бізнес-доходів у неї не зафіксовано.

Ще один підозрюваний — мажоритарник із Закарпаття Михайло Лаба. У своїй декларації він вказує небагато власності, однак значні активи з’явилися у його дітей та дружини. Донька придбала авто та земельні ділянки, син заснував компанії з видобутку корисних копалин і отримав у користування десятки гектарів землі. Дружина стала власницею дорогого електромобіля.

За версією слідства, усі п’ятеро народних депутатів систематично отримували неправомірну вигоду за «потрібні» голосування у Верховній Раді. Суми, за даними НАБУ та САП, коливалися від кількох до десятків тисяч доларів. Йдеться не про одноразові епізоди, а про можливу багаторічну схему.

Розміри застав також вражають: від 8 до майже 30 мільйонів гривень. Частину коштів вносили треті особи або пов’язані компанії.

Слідство ще має встановити, хто саме виступав замовниками рішень парламенту та чи були операції з нерухомістю й бізнес-активами спробою мінімізувати ризики майбутніх арештів і конфіскацій.

Поки що ж історії з маєтками, квартирами, землею та автопарками родичів підозрюваних лише додають запитань до реального походження цих статків.

Владислав Смірнов у публічному просторі постає як підприємець, громадський діяч і публіцист, який послідовно та різко критикує українську владу на різних медійних платформах. Його колонки, виступи й дописи формують образ незалежного коментатора, що нібито стоїть осторонь державних механізмів. Водночас аналіз відкритих даних і професійних зв’язків викликає запитання щодо реальної природи його фінансової та ділової бази.

За інформацією з доступних реєстрів і публічних джерел, значна частина проєктів і контрактів, у яких фігурує Смірнов, має дотичність до державного сектору або структур, що працюють із бюджетними коштами. Йдеться не лише про прямі угоди, а й про опосередковану участь через партнерів, підрядників та пов’язані компанії. Саме ці зв’язки контрастують із риторикою, у якій державна система подається як головний об’єкт критики.

Ці факти ставлять під сумнів образ Смірнова як «борця з корупцією». Його критика влади часто носить оціночний характер, а конкретики та реальних пропозицій щодо реформ — мало. Більшість аналітичних матеріалів присвячена широкому спектру питань, від медичних закупівель до геополітичних оцінок, де експертиза Смірнова виглядає сумнівною.

Окрім бізнесу, він активно залучав гранти від західних партнерів через ГО «Експертно-аналітичний центр «Медичний конструктор», на які і будував свій публічний образ аналітика та громадського діяча. Конфлікти з колишнім партнером Олександром Пугачем навіть призвели до судових процесів, що лише підкреслює інтерес Смірнова до контролю над ресурсами та впливом.

У підсумку Владислав Смірнов демонструє типову для частини українських «активістів» модель: публічна боротьба з системою поєднується з отриманням значних доходів від тієї ж системи. Поки він критикує владу, його бізнес процвітає завдяки держзакупівлям, а грантові надходження допомагають формувати позитивний імідж у медіа та серед електорату.

Ця історія нагадує, що у країні, де корупційні схеми глибоко вкорінені, нові «борці за справедливість» часто шукають не реформ, а власної вигоди в існуючих потоках.

Правоохоронні органи висунули підозру колишньому співробітнику Департаменту муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації у зв’язку з можливими порушеннями під час проведення публічних закупівель, що спричинили значні збитки для міського бюджету. Слідство встановило, що у листопаді 2023 року підозрюваний здійснював організацію та контроль процедур закупівель у департаменті. Його обов’язком було перевіряти обґрунтованість цін, відповідність товарів технічним вимогам та забезпечувати прозорість процесу, проте, як зазначають правоохоронці, ці функції могли виконуватися неналежним чином.

За інформацією слідства, недотримання встановлених правил призвело до укладання контрактів за завищеними цінами та з порушенням критеріїв якості. Це, у свою чергу, спричинило фінансові втрати для міського бюджету на мільйони гривень. Вивчення документації та аудиту закупівель показало, що перевірки та контрольні процедури були формальними і не забезпечували належного нагляду за витратами бюджетних коштів.

Втім, як встановили слідчі, під час закупівлі конструкційних матеріалів посадовець не здійснив належного аналізу вартості продукції. У результаті переможцем тендеру визнали компанію, яка запропонувала будівельні матеріали — дошки, труби, цвяхи та бруси — за цінами, значно вищими за середньоринкові.

Через такі дії департамент переплатив із міського бюджету близько 1,8 мільйона гривень. Саме цю суму правоохоронці вважають завданими збитками.

Наразі триває досудове розслідування. Слідчі встановлюють усі обставини укладення договорів та можливу причетність інших осіб до схеми. У разі доведення вини колишньому чиновнику може загрожувати кримінальна відповідальність.

Територіальні та політичні апетити Російської Федерації виходять далеко за межі окупованих районів Донбасу, попри намагання Кремля подавати іншу картину західній аудиторії. Про це йдеться в аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW) станом на 27 січня, у якому детально проаналізовано публічні заяви російського керівництва та їхню реальну риторику всередині країни.

Аналітики звертають увагу на системну розбіжність між сигналами, які Москва адресує міжнародним партнерам, і меседжами, що транслюються у внутрішньому інформаційному просторі Росії. Для Заходу звучать формулювання про «переговори», «компроміси» та нібито обмежені цілі війни, тоді як для внутрішньої аудиторії російські посадовці значно частіше озвучують максималістські вимоги та виправдовують подальшу ескалацію.

У звіті зазначається, що російське військове керівництво неодноразово згадувало Харківську, Сумську та Дніпропетровську області як потенційні зони розширення контролю. Це, на думку аналітиків, свідчить про значно ширші територіальні амбіції, ніж ті, які Росія декларує у переговорах або заявах для Заходу.

Окрім територіальних вимог, Росія висуває і стратегічні політичні умови. Йдеться не лише про Україну, а й про зміну безпекової архітектури в Європі. Російські посадовці публічно заявляють, що будь-яке мирне врегулювання має усунути так звані «корінні причини» війни, під якими Москва традиційно розуміє існування НАТО, підтримку України з боку Заходу та нинішню українську владу.

Аналітики наголошують, що ці вимоги фактично відтворюють позицію Росії зразка 2021–2022 років. Серед них — обмеження або повне припинення розширення НАТО, повернення Альянсу до кордонів 1997 року, а також політична трансформація України шляхом заміни демократично обраного уряду на режим, лояльний до Кремля.

У звіті також аналізуються публікації російських державних і ультранаціоналістичних медіа. Вони прямо вказують, що навіть можливе виведення українських військ із Донбасу розглядається лише як проміжний етап. Далі Росія планує реалізацію інших вимог, зокрема так званих «денацифікації» та «демілітаризації», які фактично означають повну втрату Україною суверенітету.

Аналітики Інституту вивчення війни дійшли висновку, що заяви російських посадовців для внутрішньої аудиторії чітко демонструють: Москва не задовольниться обмеженим або компромісним мирним врегулюванням. Стратегічною метою Росії залишається не часткове припинення бойових дій, а повна політична та військова капітуляція України.

Рак не завжди починається як чітко локалізоване захворювання з очевидною пухлиною в окремому органі. За даними дослідників Cancer Research UK, у світі налічується понад 200 різновидів онкологічних хвороб, і значна частина з них на ранніх стадіях проявляється так званими загальними симптомами. Ці ознаки впливають на весь організм і часто сприймаються як наслідок перевтоми, стресу або сезонного нездужання, через що люди відкладають звернення до лікаря.

Фахівці зазначають, що одним із найпоширеніших ранніх сигналів є постійна втома, яка не минає навіть після відпочинку чи сну. Вона може супроводжуватися зниженням працездатності, апатією та відчуттям виснаження без очевидних причин. Іншим тривожним симптомом вважають безпричинну втрату ваги, коли людина худне без змін у харчуванні чи рівні фізичної активності.

Експерти виокремлюють три загальні симптоми, які не варто ігнорувати.

Перший — дуже сильна нічна пітливість або незрозуміла лихоманка. Хоча підвищена температура та піт можуть супроводжувати інфекції чи гормональні зміни, насторожити має «проливний» піт, коли постіль стає мокрою, або тривала температура без очевидної причини. У таких випадках лікарська консультація є обов’язковою.

Другий — постійна втома та виснаження. Звичайна перевтома минає після відпочинку. Якщо ж людина відчуває хронічну слабкість, втрату енергії та не може відновитися навіть після сну, це може бути сигналом серйозніших порушень в організмі.

Третій — незрозуміла втрата ваги. Невеликі коливання маси тіла є нормою, однак різке схуднення без зміни харчування чи фізичної активності потребує медичного обстеження.

У Національній службі охорони здоров’я (NHS) закликають людей уважніше ставитися до власного самопочуття та «прислухатися до свого тіла». Важливо знати, що є нормальним саме для вас, і помічати будь-які нетипові зміни, які не минають з часом.

Медики підкреслюють: поява таких симптомів не означає, що у людини обов’язково рак. У більшості випадків причини можуть бути менш серйозними. Проте тільки обстеження у спеціаліста дозволяє виключити небезпеку та за потреби розпочати лікування на ранній стадії.

Головне правило — не ігнорувати тривожні сигнали організму. Своєчасне звернення до лікаря може відіграти вирішальну роль у збереженні здоров’я і життя.

Офіс генерального прокурора повідомив про оголошення підозри начальнику паливної групи Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління, дії якого, за версією слідства, завдали серйозної шкоди державним інтересам. Йдеться про службову недбалість під час організації закупівель для потреб оборонної сфери в умовах воєнного часу, коли ефективне використання ресурсів має критичне значення.

Згідно з матеріалами досудового розслідування, посадовець відповідав за планування та проведення закупівель пального, призначеного для забезпечення військових підрозділів. Однак під час виконання службових обов’язків він не провів належного аналізу ринкової ситуації, не зіставив пропозиції постачальників і не забезпечив економічно обґрунтованого підходу до формування вартості контрактів.

Попри відсутність економічного обґрунтування, посадовець ініціював проведення процедур відкритих торгів із завищеною очікуваною ціною. Це призвело до укладення договорів на закупівлю паливної деревини за цінами, що суттєво перевищували ринкові.

У результаті Дніпровським квартирно-експлуатаційним управлінням було закуплено понад 4 тисячі складометрів паливної деревини. За оцінками слідства, переплата становила понад 7,5 мільйона гривень, що завдало значних збитків державному бюджету.

Дії посадовця кваліфіковано як службову недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки для державних інтересів. Наразі досудове розслідування триває. Правоохоронці встановлюють усі обставини закупівель та можливу причетність інших осіб.

Залізничний районний суд Львова ухвалив вирок у кримінальній справі щодо 19-річної мешканки міста, яку визнали винною у вбивстві свого 27-річного хлопця. Трагедія сталася у жовтні 2024 року в орендованій квартирі, де пара тимчасово проживала разом. Подія набула широкого розголосу через вік фігурантів та обставини, що передували злочину.

Під час судового розгляду було встановлено, що між молодими людьми виник конфлікт, який швидко переріс у гостре протистояння. За матеріалами слідства, сварка мала побутовий характер, однак емоційна напруга та відсутність контролю над ситуацією призвели до фатальних наслідків. Правоохоронці з’ясували, що після інциденту обвинувачена не змогла надати допомогу потерпілому, внаслідок чого чоловік помер на місці.

Експертиза встановила, що потерпілий отримав 65 колото-різаних ран на голові, шиї, тулубі, грудній клітці та руках. Внаслідок таких травм чоловік помер на місці. Після цього нападниця ще завдала один удар ножем у живіт та намагалася приховати сліди злочину — викинула з вікна ніж, закривавлений одяг та ковдру, а також сфотографувала тіло загиблого на телефон і викликала таксі для втечі.

Тіло чоловіка знайшов орендодавець, який спав у сусідній кімнаті, та одразу викликав поліцію. Жінку затримали у Стрию, після чого її доставили до Львова для слідчих дій.

Суд визнав львів’янку винною у вбивстві з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 ККУ) та призначив покарання у вигляді 13 років ув’язнення. Вирок був оголошений 27 січня і ще може бути оскаржений у вищих інстанціях.