Антишахрайське розслідування: майновий стан професорки Хабло та незадекларовані активи

За прогнозом синоптика Ігоря Кибальчича, кандидата географічних наук, в Україні найближчими днями очікуються дві хвилі похолодання. Перша з них розпочнеться 14 жовтня, коли холодний фронт принесе зниження температури по всій країні. Після короткочасного потепління 18 жовтня знову настане похолодання, яке торкнеться більшості областей вже 19-20 жовтня. Про це спеціаліст розповів в коментарі для видання «Телеграф».

До 13 жовтня температури вдень будуть варіюватися в межах +9...+16 °C, а ночами температура коливатиметься між +4...+11 °C. Однак з 14 жовтня на Україну вплине холодний фронт, і температури почнуть знижуватися. Вночі в більшості регіонів температура впаде до +2...+8 °C, а вдень температура не перевищить +6...+13 °C. Лише на півдні країни очікується менш різке похолодання.

У період 15–17 жовтня у північних та східних областях, а також у Карпатах місцями можливі нічні заморозки — близько 0…-3 °C, попереджає Кибальчич. 18 жовтня короткочасно очікується підвищення температури на 3–5 °C, але вже 19–20 жовтня прийде нова хвиля похолодання.

Опади прогнозують найімовірніше 11, 13, 18 і 20 жовтня; у ці дні місцями пройдуть дощі помірної інтенсивності, а на півдні можливі грози. Крім температурних коливань, синоптик звертає увагу на нестійкий характер погоди — очікуються коливання атмосферного тиску, поривчастий вітер і локальні опади.

«Очікується поступове зниження температури, а також нестійкий характер погоди, — каже Ігор Кибальчич. — У найближчі дні варто готуватися до коливань температури й вітру, місцями можливі нічні заморозки в північних, східних областях та в горах».

За оцінками Кибальчича, загалом погодний сценарій відповідає сезону і не передбачає рекордних або стихійних явищ, хоча окремі регіони відчують суттєвіші коливання температури і більш інтенсивні дощі в зазначені дні.

Олексій Тубелець, ексочільник прокуратури Сумщини та нині начальник відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Сумської обласної прокуратури, є фігурою, стиль життя якої викликає чимало запитань. Проблеми з розслідуваннями справ, що стосуються порушень прав людини, та його кар'єрні досягнення в правоохоронних органах відомі. Проте, якщо звернути увагу на його декларацію, важко не помітити, що фінансові показники та майнові активи Тубеленця суттєво відрізняються від звичних для представників державної служби.

Згідно з офіційними даними, родина Тубеленця володіє значною кількістю нерухомості, зокрема трьома земельними ділянками в Харківській області. Їхня загальна площа складає 21 200 м². Це далеко не стандартний набір майна для представника органів прокуратури. Окрім того, родина має дві квартири — одну в Харкові, площею 41 м², а іншу в Сумах, на 61,7 м². Що цікаво, ці квадратні метри на фоні масштабних земельних наділів виглядають лише як невеликий додаток до великого статку. Також у власності родини знаходяться два нежитлові приміщення, які, зважаючи на їх розмір та місцезнаходження, можуть приносити значний дохід.

Не менш вражає автопарк, зареєстрований переважно на дружину Ларису Василівну. Сім’я користується новеньким електрокаром BMW iX 2023 року вартістю близько 2,85 млн грн, пікапом Mitsubishi L200 2008 року, баггі Polaris RZR XP1000EPS 2014 року та навіть екскаватором-навантажувачем JCB 3CX, оціненим у понад 390 тис. грн.

Доходи прокурора свідчать про неабияку фінансову стабільність. У 2024 році Олексій Тубелець задекларував 1,81 млн грн, з яких 795 859 грн становила зарплата, а 1 млн грн — пенсія. Його дружина отримала 657 897 грн, здебільшого від підприємництва та частково від заробітної плати.

На рахунках і в готівці сім’я також не бідує: прокурор зберігає 2,75 млн грн та 77,2 тис. доларів, тоді як дружина — 100 тис. грн і 2,2 тис. доларів готівкою.

Кар’єра Тубеленця розпочалася ще у 2006 році в органах прокуратури Харківщини, де він пройшов шлях від слідчого до керівника відділу. Пізніше він очолював прокуратуру Кіровоградської області, а у вересні 2020 року став керівником Сумської обласної прокуратури. Сьогодні він займає посаду начальника відділу, який має захищати права людини — однак декларація свідчить про зовсім інший рівень життя.

Київська міська прокуратура повідомила про підозру власнику комплексу Galera Resort у самовільному будівництві ресторанного комплексу на самовільно зайнятій земельній ділянці. Ця ділянка, розташована на вулиці Набережно-Корчуватська, 35, має площу близько 0,5 гектарів. За даними слідства, незважаючи на те, що ТОВ «РК Галера» з 2015 року є власником цього комплексу, самовільне розширення будівництва на території без відповідних дозволів викликало занепокоєння правоохоронців.

Як зазначається в розслідуванні, у 2018 році Київська міська рада передала компанії в оренду земельну ділянку площею 0,6 га для розміщення об’єкта. Проте, виявилося, що частина землі, на якій було здійснене будівництво, не була включена до договору оренди. Ця обставина призвела до порушення вимог земельного законодавства та розвитку об’єкта без належних дозволів.

Фігурантом справи є бізнесмен Олександр Крамаренко. Він має ділові зв’язки з відстороненим секретарем Київської міської ради Володимиром Бондаренком: вони спільно володіють ТОВ «Б.В.К.», яке володіє бізнес-центром у Протасовому Яру (вул. Нововокзальна, 2). У деклараціях і реєстрах також фіксують, що Крамаренко, його дружина Марина та Володимир Бондаренко — власники сусідніх приватних будинків у Голосіївському районі (вул. Максима Рильського).

У біографічних відомостях Крамаренка зазначено, що раніше він працював помічником народного депутата від «Партії регіонів» Артема Семенюка, а також був радником ексголови ДПС Олексія Любченка. Окрім цього, ім’я підприємця вже фігурувало в матеріалах досудових розслідувань: під час обшуків у його будинку детективи НАБУ вилучили 993,7 тис. доларів США та 30 тис. євро.

Прокуратура інформує, що наразі тривають процесуальні дії, у межах яких встановлюються обставини зайняття земельної ділянки, законність будівництва та можливі правопорушення. Слідчі мають перевірити, чи відповідає фактичний стан речей документам на право користування землею та погодженням, наданим уповноваженими органами.

У 2024 році Полтавська обласна військова адміністрація уклала низку контрактів на будівництво фортифікаційних споруд на території Донецької області на суму понад 372 мільйони гривень. Відповідно до умов угод, ці кошти мали бути спрямовані на створення надійних оборонних укріплень, які забезпечували б військових від атак ворога та сприяли б укріпленню позицій на лінії фронту. Проте, за словами народного депутата Ярослава Железняка, значна частина цих коштів, а саме близько 200 мільйонів гривень, зникла або була витрачена не за призначенням. В результаті замість необхідних захисних споруд, на полі бою з’явились лише імітації фортифікацій, які не відповідали базовим технічним вимогам.

Ці так звані "фортифікаційні споруди" не мали перекриттів, які є важливим елементом для запобігання обстрілам з артилерії, а також не були обладнані системами водовідведення, маскування та захисту від дронів. Вони також не могли захистити від обстрілів через відсутність відповідних конструкцій. Це ставить під сумнів не тільки якість виконаних робіт, але й питання про справжні причини неефективного використання виділених коштів.

Записи розмов чиновників свідчать про навмисне приховування відставання в роботах та фіктивні договори. У схемі брали участь силові структури, які гарантували «дах», податкова служба забезпечувала конвертацію коштів, а банки й обнальщики переводили гроші у готівку. Кошти розподілялися між чиновниками, бізнесом та силовиками, а головні фігуранти отримували кар’єрний захист у столиці.

Найбільш цинічним є те, що компанія «Прімум Актив», яка вже фігурує у скандалах, зараз отримує нові підряди на ремонт доріг у Полтавській області на суму понад 1 мільярд гривень. НАБУ відкрило провадження за фактами розтрати та зловживання службовим становищем, але питання реальної відповідальності залишається відкритим.

Скандал ставить низку серйозних суспільних питань: як можливо красти на обороні під час війни, чи є це лише верхівкою айсберга системної корупції, та чи готові правоохоронні органи нарешті розслідувати справу без покривання винних. Подано скаргу з вимогою провести аудит діяльності Полтавської ОВА, перевірку тендерів за участю ТОВ «ЕНКІ Констракшн» і ТОВ «Прімум Актив» та забезпечити притягнення винних до відповідальності.

Рекрутинг в Україні активно працює, але проблеми, пов'язані з алкоголізмом серед військовослужбовців, а також низька ефективність дисциплінарних заходів, ставлять під серйозну загрозу боєздатність підрозділів. За словами командира полку «Ахіллес» Юрія Федоренка, які він озвучив в ефірі програми «Фабрика новин», командири різних рівнів щодня стикаються з наслідками недбалого ставлення до проблеми пияцтва в армії. Це питання набуває особливої актуальності на фоні війни, коли кожен військовий має бути на висоті, готовий до виконання бойових завдань в найскладніших умовах.

Як зазначає Федоренко, систематичне перебування військовослужбовців на службі в стані алкогольного сп'яніння може створювати реальну загрозу для безпеки як самого бійця, так і його побратимів. Алкоголь, будучи фактором, що погіршує концентрацію, реакцію та загальну фізичну підготовку, в умовах війни може стати фатальним для виконання завдань, зокрема у критичний момент, коли кожен бій важить на вагу життя.

Щоб мінімізувати ризики, Федоренко пропонує практичні рішення: у військових частинах має бути спеціальне закрите і безпечне місце — підвал або окрема кімната — куди нетверезого бійця можна помістити під нагляд, аби він не завдав шкоди собі або іншим. Командир наголошує, що після «протрезвіння» формальні обіцянки більше так не робити часто не витримують перевірки, тому потрібен системний підхід до проблеми: медична, психологічна та дисциплінарна робота, яка реально діє.

Федоренко також звернув увагу на різницю між армією та приватною організацією: якщо компанія наймає спеціалістів для досягнення економічної мети, то полк має завдання інше — знищувати противника. Тому підхід до людських ресурсів у ЗСУ інший — командири повинні не лише вимагати від підлеглих, а й створювати умови для їхнього виживання і виконання завдань. Без притомної системи управління, за його словами, ефективної роботи на передовій не буде.

Крім проблем із дисципліною, командир підкреслив важливість збереження і ремонту «коридорів життя» — логістичних шляхів, що забезпечують постачання і евакуацію. За його словами, ці споруди мають охороняти й обслуговувати вчасно, інакше після ворожого удару вони перетворюються на «коридори смерті». Також Федоренко вкотре закликав цивільне населення опановувати елементарні навички користування вогнепальною зброєю — зокрема рушницями — для захисту від дронів за потреби.

Експерти й командири наголошують: проблема алкоголю в армії потребує комплексних рішень — від профілактики й соціальної роботи до реальних програм лікування залежностей і адекватної дисциплінарної політики. Інакше локальні покарання та формальні догани не зможуть вирішити системну загрозу для бойової готовності підрозділів.

Зокрема, можливі кроки: посилення профілактичних заходів під час рекрутингу, введення ефективних медико-психологічних програм в частинах, облаштування спеціальних безпечних приміщень для нетверезих бійців, а також створення механізмів реальної відповідальності та реабілітації, які працюють не лише на папері, але й у реальному бойовому житті.

Юрій Федоренко у своїх виступах нагадує, що кожний боєць — це не просто працівник, а людина, від стану якої залежить життя інших. Саме тому питання алкоголю та дисципліни мають підніматися на рівні політики, командування та медичної спільноти для знаходження сталих рішень.

За інформацією низки міжнародних видань і офіційних джерел, американська розвідка надає Києву дані, які сприяють плануванню ударів по енергетичних об’єктах Російської Федерації. Згідно з публікаціями, ці матеріали включають відомості про вразливі ділянки інфраструктури, маршрути переміщення безпілотників та ракет дальньої дії, а також інформацію, що допомагає приймати тактичні рішення в реальному часі під час операцій.

Передача розвідданих такого рівня має кілька ключових вимірів. По-перше, це підвищує ефективність українських ударів: точніша інформація дозволяє зменшити ймовірність промахів і мінімізувати витрати ресурсів. По-друге, вона змінює баланс ризиків для самих операцій — наявність якісної розвідки дає змогу обирати моменти й способи атаки, які важче перехопити чи попередити противнику.

Останніми місяцями інтенсивність атак по російській енергетиці значно зросла: українські удари вражали нафтопереробні заводи, трубопроводи та інші ключові об’єкти, що призвело до перебоїв у постачанні пального всередині Росії й вимагало від Москви скорочення експорту дизеля. Аналітики пов’язують посилення ударів із тим, що Київ має кращі дані про розташування російської ППО та вразливі ділянки інфраструктури.

У США та серед союзників ця практика викликає дискусії: прихильники кажуть, що удари по енергетиці послаблюють здатність Росії вести війну і створюють політичний тиск на Кремль, критики попереджають про ризики ескалації та можливі гуманітарні наслідки. Разом із тим у деяких повідомленнях згадується, що американська адміністрація закликала союзників посилити розвідувальну підтримку України.

У відповідь на публікації низка експертів та офіційних осіб наголошує на потребі стриманості та чіткого політичного контролю за тим, як використовуються передані дані, щоб уникнути непередбачуваних наслідків. Водночас у Києві ці матеріали розглядають як інструмент зміцнення оборонної спроможності та посилення тиску на економічні джерела фінансування російської агресії.

Що наразі відомо: • США погодилися на передачу розвідданих для планування ударів по енергетичних цілях у Росії.• Розвіддані стосуються інформації про вразливості об’єктів, маршрути й особливості протиповітряної оборони.• Після посилення ударів у серпні-вересні помітно зросли перебої з постачанням пального в деяких регіонах РФ.

Передача розвідданих для ударів по енергетиці означає суттєве посилення партнерської допомоги, але одночасно піднімає питання політичної відповідальності та ризиків для цивільної інфраструктури і міжнародної стабільності. Подальший розвиток подій залежатиме від того, як Київ використовуватиме отриману інформацію, які гарантії контролю запровадять США та союзники, і як відреагує Москва.

У вересні 2025 року споживчі ціни в Україні збільшилися на 0,3% порівняно з серпнем, що свідчить про поступовий ріст вартості товарів та послуг у країні. Водночас, у річному вимірі інфляція становила 11,9%. Ці дані були оприлюднені Державною службою статистики України, що дає змогу оцінити загальний рівень інфляційного тиску на економіку.

Окрему увагу варто звернути на базову інфляцію, яка, на відміну від загальної, не враховує зміни цін на сезонні товари та енергоносії. Вона у вересні зросла на 1,3% порівняно з попереднім місяцем і досягла 11,0% у річному вимірі. Цей показник демонструє, що ціни на базові товари та послуги, що не підлягають сезонним коливанням, зростають досить швидкими темпами.

Серед продуктів харчування спостерігалися різноспрямовані зміни: найбільше подешевшали фрукти (−11,8%) та овочі (−10,6%), що відповідає типовій сезонній динаміці. Також трохи знизилися ціни на яйця (−2,9%). Водночас подорожчали м’ясо та м’ясопродукти (+1,2%), олія (+2,1%) і хліб (+0,7%). Загальні ціни на продукти харчування та безалкогольні напої в порівнянні з серпнем зменшилися на 0,8%.

Найбільш відчутне подорожчання у вересні зафіксоване в освіті — +12,4% до серпня, зокрема вища освіта подорожчала на 16,8%, середня — на 8,5%. Також значно зросли ціни на одяг і взуття — на 8,2%, що частково пов’язують із початком осіннього сезону.

Інші категорії показали помірні підвищення: алкогольні напої та тютюн подорожчали на 1,2%, охорона здоров’я — на 0,8%, транспортні послуги — на 0,2%.

Отже, вересневі показники відображають типовий сезонний перерозподіл у структурі споживчих цін: падіння вартості овочів і фруктів пом’якшує загальний тиск на продукти, але зростання цін у сегментах освіти, одягу та окремих продовольчих груп утримує річну інфляцію на високому рівні.

Очільник Криворізької центральної окружної прокуратури Олег Рижков володіє значними активами, що включають не лише кілька нерухомих об'єктів, а й значні готівкові заощадження. У його декларації зазначено кілька квартир, а також чималий автопарк, що не може залишити без уваги громадськість. Одним з перших активів, зазначених у його декларації, є квартира площею 35,2 м², яку Рижков придбав ще в 2009 році. Цей об'єкт нерухомості є старшим у його портфелі, однак на цьому його володіння не обмежуються.

Згідно з декларацією, прокурор також має право користування житловим приміщенням площею 161 м², оформленим у 2017 році. Власником цієї оселі є його мати, Галина Рижкова. Проте, крім цього, жінка також є власницею іншої квартири площею 83,8 м², що є її приватним майном.

Особливу увагу привертає діяльність матері прокурора, Галини Рижкової. До виходу на пенсію вона також працювала в прокуратурі, однак нині володіє рекреаційною базою відпочинку на березі річки Інгулець. Територія закрита, охороняється, має пірс та власний пляж. Окрім того, їй належить кілька торгових кіосків та низка комерційних приміщень у місті.

Дружина прокурора, Надія Рижкова, теж працює в органах — у прокуратурі №1 Кривого Рогу. Проте п’ять років тому вона фігурувала у кримінальному провадженні за фактом підробки обвинувального акта. Сума хабаря, за даними слідства, становила близько 10–15 тисяч доларів. Однак справа була закрита прокуратурою Дніпропетровської області, і жодних наслідків для Рижкової не настало.

Попри численні запитання щодо походження статків та можливих зловживань, жодних офіційних розслідувань стосовно родини Рижкових нині не ведеться. Їхній спосіб життя залишається яскравим прикладом того, як прокурорські династії зберігають вплив і накопичують майно далеко за межами офіційних зарплат.