Бактерії та безсоння: чому стан кишківника і ротової порожнини впливає на відпочинок

Київський районний суд Одеси ухвалив рішення про звільнення від кримінальної відповідальності Сергія Лепетинського, уродженця Євпаторії, якого обвинувачували в організації схем фальсифікації документів для створення фіктивних компаній. Ці фірми використовувалися для реалізації угод з державними структурами, зокрема, з портом «Південний», у рамках яких постачалися непридатні для експлуатації іржаві тепловози. Як повідомляє редакція 368.media, рішення суду стало можливим через сплив строків давності — понад шість років з моменту скоєння злочину.

Судова справа, кримінальне провадження №7202500210000002, була закрита з огляду на те, що обвинувачений не ухилявся від слідства та не здійснював нових протиправних дій. Це рішення викликало змішану реакцію серед громадськості, оскільки такі злочини, що можуть мати серйозні наслідки для економіки та безпеки держави, часто стають предметом широкого обговорення. Водночас юристи зазначають, що строки давності є важливим аспектом українського кримінального права, що іноді може призвести до закриття справ навіть за наявності серйозних підозр.

За матеріалами справи, у березні 2019 року Лепетинський за гроші погодився стати “номінальним” засновником і директором близько 30 компаній. Серед них — ТОВ «А 2020», ТОВ «АР-ТОРГ», ТОВ «БОРІСКОЛ», ТОВ «ДД-ТРЕЙД», ТОВ «МЕТКОМ-ГРУП» та інші. Через частину цих структур, за даними слідства, проводили оборудки з продажу старих тепловозів до порту “Південний”, яким тоді керував фігурант антикорупційних розслідувань Віталій Жуковський.

26 березня 2019 року Лепетинський видав нотаріальну довіреність, що дозволяла іншій особі повністю розпоряджатися його корпоративними правами — продавати частки, змінювати директорів і статути. Таким чином, “фірми-прокладки” фактично контролювали інші учасники схеми.

Прокуратура кваліфікувала його дії як пособництво у внесенні завідомо неправдивих даних до державного реєстру (ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1 КК України в редакції 2015 року). Однак у 2022 році термін притягнення до кримінальної відповідальності сплив, і прокурорка Наталія Дульська сама подала клопотання про закриття справи.

Нагадаємо, саме через одну з компаній Лепетинського — ТОВ «МЕТКОМ-ГРУП» — порт “Південний” придбав несправні старі тепловози, що призвело до значних збитків. Попри це, основні організатори схеми, включно з Віталієм Жуковським, досі не притягнуті до відповідальності.

Сучасні технології відіграють ключову роль у трансформації освіти та науки. Вони не тільки змінюють методи викладання та навчання, а й відкривають нові можливості для досліджень, розширюючи доступ до інформації та знань. У наш час цифрові технології стали невід’ємною частиною навчального процесу, даючи змогу студентам та вченим працювати з величезними обсягами даних, розв’язувати складні завдання та навіть співпрацювати з колегами по всьому світу.

Одним із найбільш яскравих прикладів технологічних інновацій є використання штучного інтелекту в освіті. ІІ здатний персоналізувати навчання, допомагати в аналізі студентських робіт і навіть створювати нові методи викладання, орієнтуючись на індивідуальні потреби кожного учня. Також вражаючим є потенціал віртуальної та доповненої реальності, які дозволяють занурити студентів у реалістичні навчальні середовища, що раніше були неможливі.

Начальник інспекції Олександр Євтухов, головний бухгалтер і керівник одного з відділів системно вносили до табелів обліку робочого часу, наказів про премії та надбавки, розрахунково-платіжних відомостей відверто неправдиві дані, які мали створити ілюзію роботи цього “віддаленого” співробітника. Частину виплачених бюджетних грошей цей працівник повертав керівництву у вигляді “відкатів”, стверджує ДБР. За даними бюро, таким чином було розтрачено щонайменше 1,6 млн грн бюджетних коштів.

ДБР завершило досудове розслідування й передало обвинувальний акт до суду. У справі фігурують кваліфікації за низкою статей Кримінального кодексу, зокрема за ч. 5 ст. 191 (розтрата майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем), вчинена організованою групою і в умовах воєнного стану, а також за ст. 366 (службове підроблення). Ці статті передбачають до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна. Судовий розгляд призначено в Шевченківському райсуді Києва на початок грудня 2025 року.

Окремий вимір цієї історії — тишина в реєстрі. Попри офіційні заяви правоохоронців, у відкритих матеріалах судового реєстру поки немає детальних ухвал, які б дозволили побачити прізвища співфігурантів, зміст підозр і точні дати платежів. Іншими словами, суспільство поки що чує про схему “зарплата людині, яка виїхала до РФ”, але не бачить її документальної архітектури.

8 мільйонів “з повітря”: САП вимагає забрати майноПаралельно з кримінальною справою про розтрату ДБР, САП іде по іншій лінії — незаконне збагачення. На початку вересня прокурори САП спільно з ДБР подали до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) позов до Олександра Євтухова. Вимога проста: визнати частину його активів необґрунтованими та конфіскувати їх у дохід держави. Сума, яку антикорупційні органи називають “майном поза доходами”, — 8,046 млн грн.

У центрі цієї лінії — родина. Формально більшість найбільш вартісних активів записано не на самого керівника екоінспекції, а на його дружину Інну Євтухову або близьких родичів. Під конфіскацію, за даними САП, можуть потрапити елітні авто, зокрема Audi A8, Audi Q8 (2021 р. в.), BMW X5 (2022 р. в.), два Volkswagen Tiguan (2019 і 2024 років випуску), Toyota Land Cruiser Prado 150, Toyota Avensis (2013 р. в.) та Ford Mondeo (2020 р. в.). Усі ці автомобілі були придбані у 2019–2024 роках, тобто вже в період, коли Євтухов працював у системі держекоконтролю — спочатку в Херсонській області, пізніше в Донецькій, а з 2021 року очолює інспекцію Донеччини.

САП звертає увагу на дві характерні ознаки: по-перше, частина автівок реєструвалася на особу без водійських прав; по-друге, угоди оформлювалися за явно заниженими цінами, які не відповідають ринковій вартості. Слідчі вважають, що це робилося для того, щоб приховати реальну ціну покупок і легалізувати походження коштів, які не підтверджені офіційними доходами родини.

Окремо прокурори вказують на роль дружини. Інна Євтухова офіційно зареєструвалася як фізична особа-підприємець лише восени 2023 року — зі сферою діяльності “надання послуг перукарням та салонам краси”. До цього жодних значних задекларованих доходів не було. Попри це, саме на неї оформлені, зокрема, новий Volkswagen Tiguan (2024 р. в.) та Ford Mondeo (2020 р. в.), а також елітний BMW X5 2022 року випуску, вартість якого, за декларацією, сягала близько 3,4 млн грн. Пояснити придбання таких авто прибутками від салонного сервісу — м’яко кажучи, складно. Цей дисбаланс і став ключовим аргументом САП у позові до ВАКС.

У справі про необґрунтовані активи відповідачами виступають не лише сам Олександр Євтухов, а й його дружина. Суд уже закрив підготовче провадження і призначив слухання по суті у відкритому режимі на листопад. Це означає, що вперше публічно пролунає питання про те, як родина чиновника рівня обласної екоінспекції накопичила автопарк вартістю у мільйони.

Що кажуть деклараціїПублічні декларації Євтухова за останні роки лише підсилюють сумніви антикорупційних органів. Згідно з поданими документами, сім’я послідовно нарощувала вартісні активи — квартири, машиномісця, автомобілі — значно швидше, ніж офіційно зростали їхні доходи. У деклараціях фігурують “подарунки” у сотні тисяч і навіть мільйони гривень від близьких осіб, багаторазові перепродажі рухомого майна, угоди між родичами за дивно низькими цінами. Така поведінка — класичний маркер спроби легалізувати статки, які службова особа не може пояснити зарплатою. Ці ж ознаки НАЗК позначило як ризикові під час перевірки і передало інформацію прокурорам САП.

Чому ця історія важлива не тільки для ДонеччиниДержавна екологічна інспекція — це орган, який у регіонах має майже безконтрольний вплив на бізнес і ресурси. Інспектори можуть зупиняти підприємства, фіксувати збитки довкіллю, блокувати будівництво або, навпаки, “давати зелене світло”. У прифронтовій Донецькій області цей контроль ще чутливіший: мова і про промислові ризики, і про використання природних ресурсів, і про документування шкоди від бойових дій.

Коли людина, яка очолює такий інструмент тиску, одночасно підозрюється у схемі з фіктивною зарплатою і демонструє спосіб життя, що не сходиться з офіційними доходами, це перестає бути суто “чужою корупційною справою”. Це вже історія про те, чи може держава довіряти екологічний контроль тим, кого сама ж підозрює у привласненні бюджету.

На сьогодні маємо два паралельні вектори. Перший — кримінальна справа ДБР про розтрату 1,6 млн грн із зарплатного фонду, де Євтухов і бухгалтерія інспекції постануть перед судом за організацію схеми “мертвої душі”, що формально працювала з-за меж України, з території РФ. Другий — позов САП до Вищого антикорупційного суду про конфіскацію активів на понад 8 млн грн, які, за версією слідства, були набуті без підтверджених доходів і оформлені на дружину та близьких.

Ці два епізоди збираються в одну картину: людина, яка роками керувала екологічною інспекцією Донеччини, фактично контролювала не тільки перевірки бізнесу, але й грошові потоки всередині самої інспекції — від зарплат до матеріальних активів сім’ї. І тепер ідеться не просто про кримінальну відповідальність конкретного посадовця, а про публічний тест для всієї антикорупційної інфраструктури держави.

5 листопада в Україні відзначають День залізничника — професійне свято людей, чия праця забезпечує безперервний пульс країни. Особливо у час війни ця дата набуває глибшого змісту: залізничники стають невидимими героями тилу, які тримають сполучення між містами, перевозять військові вантажі, евакуйовують мирних жителів, доставляють гуманітарну допомогу та підтримують економіку, що продовжує жити попри всі випробування. Залізниця сьогодні — не просто інфраструктура, а символ витримки, надійності та єдності.

Цього ж дня віряни вшановують святителя Павла Тобольського і Києво-Печерського, ікону Божої Матері «Оранта» та преподобного Іоанікія Великого. За старим стилем згадують також святителя Рафаїла Київського. Ці духовні постаті нагадують про силу віри та поклик служіння — цінності, що перегукуються із самовідданою працею залізничників, котрі щодня несуть відповідальність за життя й безпеку людей.

У сучасному церковному календарі сьогоднішній день присвячений святителю Павлу Тобольському і Києво-Печерському, а також шануванню ікони «Оранта», що в українській традиції уособлює молитовний захист і непохитність. Віряни звертаються з проханнями про зміцнення духу, подолання випробувань і оборону від зла. Пам’ять преподобного Іоанікія Великого нагадує про стриманість і внутрішню дисципліну; за юліанським стилем цього дня вшановують святителя Рафаїла Київського.

День здорового глузду покликаний нагадати про цінність раціональних рішень, особливо в епоху інформаційного шуму та емоційних реакцій. Паралельно у світі звучать інші культурні маркери дати: у Великій Британії — феєрверки Ночі Гая Фокса, у США — жартівливо-солодкий День цукерок, у Панамі — державний День прапора, в Італії — День збройних сил.

4 листопада здавна вважали родинним днем: господарі збиралися за посиденьками, жінки бралися до рукоділля, а садівники вирушали по пізні ягоди — вважалося, що легкий мороз робить плоди ще кориснішими. Погодні ознаки трактували просто: ранковий туман обіцяв відлигу, дощ натякав на швидкий сніг, тривожні зграї птахів — на різке погіршення погоди, а чисте небо — на ранній прихід зими. Уникали зайвих поїздок і ризикованих угод, надаючи перевагу спокійному дню в колі рідних; сварки вважали особливо невдалим знаком.

Цей листопадовий день поєднує працю і службу, молитву і здоровий глузд, родинне тепло та увагу до ознак довколишнього світу. Гарна нагода зробити паузу, подякувати тим, хто тримає «колії» нашого повсякдення, і зібратися з близькими.

Колишній міський голова Одеси Геннадій Труханов наразі знаходиться під підозрою за службову недбалість у зв'язку з неналежною реакцією міської влади на катастрофічну повінь, що трапилася 30 вересня 2025 року. Ця стихійна подія, яка забрала життя щонайменше десяти осіб та спричинила значні матеріальні збитки для численних мешканців міста, викликала обурення серед одеситів і привернула увагу до роботи міської адміністрації.

За інформацією з достовірних джерел, що наводить видання «Українська правда», Труханову інкримінують ненадання необхідних заходів для запобігання наслідкам стихійного лиха. Влада міста, за даними слідства, не вжила належних заходів для своєчасного реагування на надзвичайну ситуацію, що призвело до значних затоплень, паралічу інфраструктури та серйозних руйнувань. Вулиці, будинки, лікарні та інші важливі об'єкти виявилися затопленими, що ускладнило надання медичної допомоги і евакуацію постраждалих.

Окрім Труханова, підозри отримали ще семеро посадовців, серед яких двоє його колишніх заступників та керівники комунальних підприємств. Правоохоронці вручили також клопотання про обрання запобіжних заходів для підозрюваних.

За даними Національної поліції України, службовці Одеської міськради та одного з комунальних підприємств не забезпечили належного функціонування системи водовідведення та не здійснили своєчасної координації аварійних служб. Саме ці дії, на думку слідства, спричинили тяжкі наслідки для життя та здоров’я людей.

Колишньому меру Одеси інкримінують правопорушення, передбачене статтею 367 Кримінального кодексу України — службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки. Якщо провину доведуть, йому та його колишнім підлеглим загрожує до восьми років позбавлення волі.

У районі Покровська тривають інтенсивні бойові дії. Попри те, що українська піхота змушена була відступити з окремих позицій, місто ще не перейшло під повний контроль російських військ. Про це повідомила воєнна кореспондентка Юлія Кирієнко-Мерінова, зазначивши, що ситуація на напрямку залишається вкрай складною та динамічною.

За її словами, підрозділи, які діяли в районах населених пунктів Лисівка, Сухий Яр і Новопавлівка, опинилися в умовній блокаді. Саме там українські захисники понад рік утримували оборону, стримуючи просування противника. Останніми днями ці райони стали одними з найгарячіших точок на мапі фронту — російські сили активно намагаються розірвати українські оборонні рубежі та створити передумови для подальшого наступу.

Кирієнко-Мерінова зазначила, що ворог намагається розділити місто на дві частини, а ситуація у Покровську та Мирнограді виглядає критичною. Водночас її дані спростовують заяву президента РФ Володимира Путіна про майже повне захоплення міста.

У Генеральному штабі ЗСУ підтвердили активність російських штурмових дій, зазначивши, що протягом доби українські сили зупинили 55 атак ворога. Оборону утримують у Покровську, Мирнограді та низці населених пунктів поблизу, зокрема Шахове, Дорожнє, Новопавлівка, Лисівка та Кучерів Яр.

Українські підрозділи продовжують стримувати просування ворога, контролюючи стратегічні напрямки та застосовуючи розвідувальні засоби для виявлення окупантів.

У 2024 році родина заступниці керівника Державної податкової служби у Тернополі Марії Мельник продемонструвала вражаючий фінансовий приріст, що викликає певні запитання щодо джерел цього достатку. Чоловік Марії Мельник став власником розкішного автомобіля Mercedes-Benz GLE 450D, ціна якого перевищує 5 мільйонів гривень. Цей покупок стає ще більш цікавим на фоні тих об'єктів нерухомості, які фігурують у деклараціях посадовиці.

Документи свідчать, що родина Мельник володіє значною кількістю нерухомості, яка охоплює як житлові, так і комерційні об'єкти по всій Україні. Власність родини включає квартири в таких містах, як Тернопіль, Львів, Вінниця, Київ і Могилів-Подільський. Це свідчить про не лише широкий географічний спектр, а й можливість фінансувати такі придбання на рівні, який не завжди співвідноситься з офіційними доходами.

Крім квартир, у декларації вказані два житлові будинки — у селах Васильків (Тернопільщина) та Попелюхи (Вінниччина), а також магазин площею 109 кв. м у Могилеві-Подільському, який чоловік Мельник придбав ще у 2008 році.

Родина володіє щонайменше чотирма великими земельними ділянками — двома у Тернопільській області (по 2,5 га кожна) та двома у Вінницькій області (понад 2 га кожна). Частину з них придбано ще у 2005–2009 роках за символічні 35–89 тисяч гривень.

Найгучнішою покупкою 2024 року став Mercedes-Benz GLE 450D — преміальний кросовер, який чоловік Марії Мельник придбав за понад 5,1 мільйона гривень. Для цього він узяв кредит у «Ощадбанку» на суму 2,9 мільйона гривень.Цікаво, що родина продала свій попередній автомобіль Hyundai Santa Fe 2017 року за 1,3 млн грн — хоча ринкова ціна таких авто нині коливається у межах 600–900 тисяч, що може свідчити про завищену оцінку.

За 2024 рік Марія Мельник задекларувала зарплату у 553 тисяч гривень і ще 35 тисяч від оренди майна. Її чоловік вказав 5,4 млн грн доходу від підприємницької діяльності, 44 тисячі пенсії та 1,3 млн грн від продажу рухомого майна.Подружжя також тримає чималі суми готівкою — Мельник має 540 тис. грн, а її чоловік — 2,6 млн грн. Обоє також задекларували по 89 тисяч гривень на банківських рахунках.

Попри офіційні доходи, рівень майнового стану родини Мельник викликає запитання — особливо у контексті купівлі дорогого автомобіля, квартир у новобудовах Києва та Львова й володіння великою кількістю землі.Експерти зазначають, що подібні декларації демонструють системну проблему непрозорості в податкових органах — коли рівень життя посадовців не відповідає офіційним доходам.

Ужгородський міськрайонний суд ухвалив вирок у справі Андрія Самарченка, уродженця Сєвєродонецька, якого обвинувачували у співпраці з російськими підприємствами під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Суд визнав чоловіка винним у колабораційній діяльності, передбаченій Кримінальним кодексом України, та призначив йому покарання у вигляді штрафу на суму 102 тисячі гривень із конфіскацією належного майна.

Згідно з матеріалами справи, до початку війни Самарченко працював у ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» — підприємстві, що спеціалізувалося на розробленні проєктно-технічної документації для хімічної, нафтової та газовидобувної галузей. До 2022 року серед замовників компанії були низка російських корпорацій, які отримували технічні рішення та консультаційні послуги. Після початку збройної агресії, попри запроваджені обмеження на будь-яку співпрацю з державою-агресором, Самарченко, за даними слідства, продовжив підтримувати ділові контакти з окремими представниками російського бізнесу, що й стало підставою для кримінального переслідування.

Після початку війни Самарченко разом із партнерами створив у Москві компанію «ТехИнновации» й продовжив розробку програмних продуктів для промислових клієнтів, зокрема для «Норнікеля». При цьому він залишався співробітником «Оргхіму» на посаді керівника офісу управління проєктами.

Слідство встановило, що до березня 2025 року Самарченко та його спільники через литовську компанію TP AIM UAB переказали з Росії в Україну близько 400 тисяч євро.

Обвинувачений визнав провину й уклав із прокурором угоду. Суд врахував співпрацю з правоохоронцями під час розслідування.

Суддя Олексій Фазикош визнав Самарченка винним за статтею про колабораційну діяльність. Крім штрафу та конфіскації майна, чоловіка позбавили права протягом 10 років займатися розробкою проєктів програмних продуктів для російських нафтопереробних, металургійних та інших підприємств.

Війна між Україною та Російською Федерацією, що триває вже понад півтора року, далеко не наближається до свого завершення. Наразі не існує ані чітких умов для замороження конфлікту, ані видимих шансів на мирний процес, який би мав зрозумілу структуру і кінцеву мету. Георгій Тука, колишній голова Луганської військово-цивільної адміністрації та ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій, у своїй колонці для «Главред» підкреслює, що, на жаль, війна може тривати ще довго — не один рік. Більше того, існує серйозний ризик розширення бойових дій за межі України, що ще більше ускладнить ситуацію в регіоні та світі в цілому.

За словами експерта, наразі відсутні основні передумови для швидкого завершення війни, зокрема політична воля Росії до переговорів та реалістичні перспективи для припинення вогню. З огляду на це, Георгій Тука називає два можливі сценарії, які можуть призвести до закінчення конфлікту. Перший з них — це військова перемога однієї зі сторін, що наразі виглядає малоймовірно через складність та масштабність військових операцій. Другий сценарій — мирні переговори, однак цей процес потребує значних змін на міжнародній арені та суттєвих компромісів з обох сторін, чого також поки що не видно.

або Володимир Путін досягне поставлених цілей і зупинить війну,

або одна зі сторін — Україна чи Росія — зазнає виснаження і змушена буде капітулювати.

Однак на даний момент, за словами Туки, жоден із цих сценаріїв не має задовільної підтвердженої перспективи.

«Тому війна триватиме ще довго — не рік і не два. Ба більше, вона може розширюватися, і цілком імовірні два варіанти: у неї можуть бути втягнуті інші країни, а бойові дії можуть вийти за межі України та перекинутися на територію інших держав», — підсумував він.

Тука попереджає, що конфлікт може не лише залишатися виснажливим для обох сторін, але й еволюціонувати в ширший регіональний або міжнародний. Це означає, що Україна повинна готуватися не просто до оборони, а до довготривалої війни з непередбачуваною географією.

Водночас він зауважує: без зміни балансу сил, без значного тиску на російську сторону чи виснаження сторін — завершення на вигідних для України умовах поки не видно. Отже, стратегічна мета має виходити за рамки очікування одного чи двох років.

Експерт закликає до реалістичної оцінки ситуації: не чекати раптового миру, не розраховувати на замороження, і готуватися до нових викликів. Це стосується і військової, і дипломатичної, і гуманітарної складової.