Білкова вечеря: шлях до стрункості чи ризик для здоров’я?

Польща розпочала поетапне впровадження сучасної європейської системи в’їзду/виїзду EES (Entry/Exit System) на прикордонних пунктах пропуску, що межують з Україною. Ця ініціатива є частиною масштабної програми Європейського Союзу, спрямованої на підвищення ефективності та безпеки перетину зовнішніх кордонів Шенгенської зони. Нововведення має на меті не лише пришвидшити процеси перевірки, а й забезпечити більш точний облік та контроль строків перебування іноземців у країнах ЄС.

Згідно з офіційною інформацією прикордонних служб, запуск системи розпочинається у Люблінському воєводстві. Першими пунктами пропуску, де запрацює EES, стануть: — 4 листопада — автомобільний пункт пропуску «Долгобичув—Угринів»; — 5 листопада — пункт «Зосин—Устилуг»; — 6 листопада — автомобільний і залізничний переходи на польсько-українській ділянці кордону.

EES передбачає сканування паспортних документів і збір біометричних даних для осіб, які не є громадянами ЄС: прикордонники робитимуть фото та зніматимуть відбитки пальців. Дані зберігатимуться у централізованій базі для контролю кратності в’їздів/виїздів та дотримання строків перебування.

Польська сторона наголошує: загальний порядок перетину кордону не змінюється, але на старті можливі тимчасові затримки через первинну реєстрацію мандрівників у системі. Подорожнім радять закладати додатковий час на проходження контролю та заздалегідь підготувати документи.

EES — частина ширшої реформи зовнішнього кордону ЄС, покликаної зменшити черги, посилити безпеку й боротьбу з нелегальною міграцією, а також автоматизувати перевірку дотримання 90-денного ліміту перебування для безвізових мандрівників.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган висловив впевненість у тому, що між Україною та Росією буде знайдений компроміс, який може стати основою для досягнення миру. З його слів, це може статися в найближчому майбутньому, і Туреччина готова й надалі виконувати роль посередника в мирних переговорах. Виступаючи на форумі TRT World Forum 2025 у Стамбулі, Ердоган підкреслив важливість продовження зусиль для зупинення війни та стабілізації ситуації в регіоні. Він наголосив, що Туреччина, з початку повномасштабного вторгнення, активно прагнула знайти шляхи для переговорів і неодноразово виступала як платформа для зустрічей української та російської делегацій.

Турецький президент зазначив, що досягнення миру потребує зусиль усіх зацікавлених сторін, і важливим етапом є обговорення припинення вогню. Ердоган вважає, що лише через діалог та взаєморозуміння можливо покласти край конфлікту, який вже завдав величезної шкоди. Туреччина, як один з ключових гравців на міжнародній арені, має потенціал впливати на ситуацію, і для цього Анкара готова продовжувати свої дипломатичні зусилля.

«Я сподіваюся, що вже невдовзі між сторонами буде знайдено компроміс, який дозволить двом сусіднім народам знову жити поруч у мирі», — заявив Ердоган.

Його заява прозвучала на тлі заяв Москви про нібито готовність повернутися до переговорів з Україною. Російська сторона говорить про продовження діалогу «в стамбульському форматі» — тобто за посередництва Туреччини. Про це заявив заступник міністра закордонних справ РФ Михайло Галузін, стверджуючи, що «всі умови для переговорів є», але натякаючи, що Київ начебто не демонструє політичної волі.

Україна та Росія вже провели серію прямих контактів у Стамбулі в 2025 році — зокрема у травні, червні та липні. На цих зустрічах сторони узгоджували, зокрема, великі обміни полоненими: перший раунд у травні дав домовленість про обмін «1000 на 1000», що стало найбільшим обміном за час повномасштабної війни. Також обговорювали повернення тіл загиблих і припинення ударів по цивільній інфраструктурі.

Українська сторона виносила на стіл вимогу негайного припинення вогню, «тиші» вздовж усієї лінії фронту та зупинки атак по енергетичних і житлових об’єктах. У плані, який Київ презентував під час стамбульських контактів і який бачили міжнародні медіа, першим пунктом був повний режим припинення вогню мінімум на 30 днів, а далі — обмін усіх полонених і повернення незаконно депортованих українських дітей.

Москва на ці умови не погодилась. Публічні сигнали з російського боку свідчили, що Кремль не готовий до фіксованого припинення вогню без попередніх політичних поступок України, а ключові російські фігури прямо заявляли, що мета Росії — не компроміс, а перемога, з вимогами територіальних поступок і обмеження оборонних можливостей України.

Тобто реальна картина виглядає так: Туреччина публічно підкреслює готовність бути майданчиком для домовленостей і називає мир досяжним «у найближчому часі», Росія говорить про готовність до діалогу, але просуває максимум політичних вимог, а Україна публічно не відмовляється від переговорів як інструменту, але наполягає, що будь-який «компроміс» має починатися з припинення вогню й припинення ударів, а не з поступок у питаннях суверенітету.

На цьому тлі слова Ердогана про те, що «вже невдовзі буде знайдено компроміс», звучать як політичний сигнал: Анкара хоче й далі залишатися ключовим посередником і демонструвати, що саме Туреччина володіє каналами спілкування і з Києвом, і з Москвою.

Хронічне безсоння дедалі частіше стає невидимою епідемією XXI століття. За оцінками невролога та експерта ВООЗ Юрія Фломіна, від розладів сну страждає від чверті до половини дорослого населення планети. Постійна нестача якісного відпочинку виснажує нервову систему, підвищує ризик серцево-судинних захворювань і передчасного старіння організму. Людина, яка спить менше семи годин на добу, поступово втрачає здатність концентруватися, гірше запам’ятовує інформацію та стає емоційно нестійкою.

Щоб відновити природні ритми, Юрій Фломін радить звернути увагу на гігієну сну — систему звичок, що формують здоровий відпочинок. Насамперед важливо дотримуватися стабільного розкладу: лягати та прокидатися в один і той самий час, навіть у вихідні. Освітлення у спальні має бути приглушеним, а температура — комфортною, близько 18–20 °C. Перед сном варто уникати гаджетів, гучних розмов і будь-яких подразників, які активують мозок.

Дев’ять порад, які допоможуть налагодити сон

Дотримуйтеся стабільного режиму — лягайте й прокидайтеся в один і той самий час, навіть у вихідні. Збивання ритму у вихідні дні лише погіршує якість сну.

Не використовуйте алкоголь як снодійне. Алкоголь дійсно може спричиняти сонливість, але потім порушує структуру сну. Зазвичай після алкоголю люди прокидаються через 2–4 години, і повторно заснути стає складно.

Уникайте кофеїну та нікотину перед сном. Кофеїн діє в організмі до 5 годин, тому навіть чашка кави вдень може вплинути на нічний відпочинок. Нікотин також стимулює нервову систему, тож остання сигарета має бути не пізніше ніж за півтори години до сну.

Використовуйте ліжко лише для сну. Людям із безсонням не варто лежати в ліжку, якщо вони не засинають — це допоможе сформувати правильну асоціацію: ліжко = сон.

Проводьте більше часу на денному світлі. Природне освітлення допомагає мозку виробляти мелатонін уночі — гормон, який регулює цикли сну і неспання.

Будьте фізично активними вдень, але не тренуйтеся перед сном. Фізична втома допомагає засинати, а вечірні тренування, навпаки, активізують організм.

Не спіть довго вдень. Короткий денний відпочинок до години — корисний, але тривалий сон удень порушує нічний ритм.

Забезпечте комфортні умови для сну. Спальня має бути прохолодною, тихою і темною. Варто використовувати щільні штори та вимикати джерела шуму.

Створіть вечірній ритуал. Повторювані дії — теплий душ, чай, спокійна музика чи читання — допомагають мозку зрозуміти, що час готуватися до сну.

За словами лікаря, регулярне дотримання цих простих правил допомагає позбутися безсоння, відновити енергію й покращити загальний стан здоров’я. Сон, підкреслює Фломін, — це не розкіш, а базова потреба, яку необхідно берегти так само, як і харчування чи рух.

Олександр Усик може провести свій наступний бій у березні 2026 року проти британського важковаговика Фабіо Вордлі, який після перемоги над Джозефом Паркером здобув статус офіційного претендента на титул WBO. Вордлі, який прославився своїм нокаутом Паркеру в 11-му раунді, вийшов на перше місце в списку претендентів і отримав шанс поборотися за титул, що зараз належить українцю. Однак Усик наразі не виявляє особливого інтересу до цього бою, вважаючи його фінансово не вигідним і вимагаючи більш серйозних умов.

Попри це, WBO вже зобов'язав Усика провести обов’язковий захист титулу, що ставить українця перед необхідністю прийняти виклик від Вордлі. Олександр, який нещодавно об’єднав титули у 2025 році після перемоги над Тайсоном Ф’юрі, не мав змоги провести обов’язковий захист через травму, проте тепер, коли лікування завершене, він змушений виконати вимоги організації. Зараз для Усика важливо зрозуміти, чи варто йому ризикувати, враховуючи, що бій із Вордлі не є таким прибутковим, як інші можливі варіанти.

Одразу після бою Фабіо Вордлі викликав Усика на поєдинок і заявив:

«Усик — талант покоління, але не ідеальний. У нього є слабкості, хоч і важко до них дістатись».

Втім, команда українця поставилася до цієї перспективи стримано. Менеджер Егіс Клімас заявив, що Усик не зацікавлений ризикувати всіма поясами заради малоприбуткового бою. Директор команди Сергій Лапін припустив, що WBO може організувати додатковий відбірковий бій — між Вордлі та Мозесом Ітаумою.

Промоутер британця Френк Воррен, навпаки, запевняє, що переговори вже тривають і якщо сторони не домовляться, відбудуться промоутерські торги, які визначать дату, місце та фінансові умови поєдинку. Потенційні локації — Лондон або Ер-Ріяд.

Більшість експертів вважають Усика беззаперечним фаворитом. Дерек Чісора переконаний, що українець завершить бій достроково — максимум за шість раундів. Дейв Аллен теж заявив, що не бачить, як Вордлі може перемогти. Тайсон Ф’юрі, утім, нагадав про потужний удар британця:

«Усик — особливий боксер, але Фабіо має важкі кулаки і зберігає силу до фінального гонгу».

Менеджер Вордлі Майкл Офо впевнений, що його підопічний має шанси:

«Усик досвідчений, але Вордлі — молодий, голодний і небезпечний».

Бій, якщо його таки організують, може стати першим великим випробуванням для Усика у 2026 році, однак не факт, що саме він відбудеться — українець може обрати інший напрямок своєї кар’єри.

Британське видання The Telegraph називає відтік молодих чоловіків з України «потенційно фатальною новиною» для оборонної спроможності країни. Згідно з аналізом оглядача Оуена Метьюза, цей процес став серйозним викликом для Збройних сил України, які нині стикаються з гострою нестачею особового складу. В умовах активної війни з Росією це питання набуває критичного значення, адже кожен мобілізований військовий є важливою ланкою у протистоянні.

Проте, незважаючи на необхідність підтримки обороноздатності, питання, чому молоді чоловіки призовного віку масово виїжджають до Європи, стає дедалі актуальнішим не лише для України, але й для міжнародної спільноти. Європейський Союз все частіше піднімає це питання, вимагаючи пояснень, чому на фоні війни деякі українці обирають еміграцію замість служби в армії. Більш того, західні уряди, які активно підтримують Україну фінансово та військово, можуть зазнати нових питань щодо доцільності подальших витрат на підтримку країни, в той час як її власний ресурс не заповнюється необхідною кількістю нових призовників.

Ця кадрова криза посилюється ще одним фактором — відтоком молодих чоловіків за кордон. У серпні уряд уперше від початку вторгнення пом’якшив правило воєнного часу й дозволив чоловікам віком від 18 до 22 років виїжджати за межі України. Офіційно це пояснили спробою не відрізати молоде покоління від світу й не змушувати родини вивозити хлопців ще до їх повноліття; у Києві розраховували, що вільніший режим виїзду збереже з ними контакт і дасть шанс повернутися пізніше — уже з бажанням служити за контрактом, а не втікати від примусової мобілізації.

Реакція на цю норму виявилася миттєвою. За даними польської прикордонної служби, які цитує The Telegraph, майже 100 тисяч українців віком 18–22 років перетнули кордон із Польщею за приблизно два місяці після зміни правил наприкінці серпня 2025 року. Для порівняння: від січня до кінця серпня, тобто до пом’якшення виїзду, до Польщі в’їхали лише близько 45 тисяч чоловіків цієї вікової групи. Після зміни правил цифра фактично подвоїлась і сягнула в середньому близько 1600 молодих чоловіків на день. Схожий тренд фіксують у Німеччині: за даними німецьких джерел, кількість українців 18–22 років, які прибувають щотижня, зросла з лічених десятків до 1400–1800 людей на тиждень у жовтні.

Саме цей масовий рух стає політичним аргументом у ЄС. У Польщі та Німеччині, куди прямують молоді українці, наростає роздратування: місцеві політики все частіше питають, чому європейські платники податків мають фінансувати постачання зброї й соціальну підтримку біженців, якщо значна частина чоловіків призовного віку не воює, а отримує притулок і пільги в країнах Євросоюзу.

На цьому тлі з’являються відкриті політичні пропозиції, які ще рік тому були б немислимими. Міністр оборони Литви Лаурінас Кащюнас запропонував, що одним із рішень «гострої потреби Києва в новобранцях» може стати повернення чоловіків призовного віку назад в Україну. У Німеччині лідер баварського Християнсько-соціального союзу Маркус Зьодер назвав «цілком законною» ідею обговорювати відправку придатних до служби українців додому, щоб вони забезпечували оборону власної країни. Такі заяви перегукуються з минулорічними дискусіями в ЄС про можливість формування «українського легіону» за кордоном і підсилюють тиск на Київ: союзники все менше готові бути просто тилом, якщо в тил і далі виїжджають ті, кого Київ сам називає «мобілізаційним резервом».

The Telegraph додає ще один контур загрози: Росія цілеспрямовано б’є по енергетиці, намагаючись зробити великі українські міста непридатними для нормального життя взимку. Ідея Кремля, за оцінками західних аналітиків, проста — холод і темрява штовхатимуть цивільних до кордонів ЄС, а Європа, що й так втомилася від війни й заплатила високу соціальну ціну за прийом мільйонів біженців, ставатиме дедалі нервовішою. Німецькі служби безпеки вже офіційно попереджали свій уряд про ризик нової великої хвилі українських біженців цієї зими саме через удари по теплу й електриці.

Цей сюжет — про більше, ніж «хтось втік». Йдеться про ресурс, без якого Україна не зможе воювати, і про політичну втому союзників. The Telegraph формулює це жорстко: якщо нинішній темп втрат на фронті поєднується з новою хвилею виїзду молодих чоловіків, то Україна ризикує втратити свій найцінніший ресурс — людей. Без цього ресурсу неможлива не лише перемога, а й саме майбутнє країни.

Офіційний Київ публічно намагається зменшити драматизм. Представник Державної прикордонної служби Андрій Демченко визнавав, що виїзд чоловіків 18–22 років фіксується, але називав його «невеликим у загальному пасажиропотоці». Українська влада також пояснює нові правила виїзду бажанням утримати молодих громадян у правовому полі, не розривати зв’язок держави з поколінням, яке виросло вже у війні, і не допустити повного відчуження цієї вікової групи.

Але навіть якщо позиція уряду звучить як спроба утримати молодь у «контакті з Україною», політичний фон навколо теми змінюється. У ЄС відверто говорять про те, що підтримка Києва буде дедалі важче пояснювати виборцям, якщо паралельно в європейських столицях з’являється дедалі більше українських чоловіків призовного віку. У самій Україні питання теж стає токсичним: військове командування давно говорить про нестачу живої сили, але при цьому мобілізаційний вік не знижено, а будь-які натяки на примусове повернення чоловіків із-за кордону викликають суспільний шок.

У підсумку ситуація виглядає як замкнене коло. Війна триває вже третю зиму й не демонструє ознак швидкого завершення. Союзники висилають зброю, але ставлять політичні умови. Україна намагається одночасно не втратити покоління й утримати фронт, але платить за це черговим витоком людей. І саме це, на думку західних оглядачів, робить нинішній момент найбільш небезпечним за весь час повномасштабної війни: без людей не буде армії, без армії не буде фронту, без фронту не буде країни.

Бренд G.Bar, який протягом років асоціювався з гламуром, успішними жінками та сучасним бізнесом, виявився значно складнішим, ніж про нього звикли думати клієнти та прихильники. Журналісти проєкту BlackBox OSINT виявили, що стартовий капітал мережі міг бути пов’язаний із розкраданням коштів оборонного бюджету, а структура бізнесу базувалася на податкових схемах, які дозволяли уникати сплати ПДВ та контролю з боку державних органів.

У центрі розслідування опинилися засновниці G.Bar Сабіна Мусіна та Лєра Бородіна, а також колишній чоловік Мусіної — Костянтин Чередніченко, який раніше очолював державне підприємство «Укрінмаш». Судові матеріали свідчать, що саме він у 2015 році міг бути причетним до переміщення коштів, з яких, імовірно, формувався стартовий капітал мережі.

Тодішні офіційні доходи засновниць не дозволяли відкрити бізнес із витратами понад 160 тисяч доларів. У 2024 році Вищий антикорупційний суд визнав Чередніченка винним у розтраті державних коштів та засудив до 8 років позбавлення волі, але він встиг утекти з України до набрання вироком чинності.

Журналісти встановили, що Сабіна Мусіна нині мешкає у квартирі вартістю близько 350 тисяч доларів, придбаній саме Чередніченком у 2016 році — ймовірно, також на незаконно здобуті кошти.

Але фінансові зв’язки з колишнім чиновником — не єдина проблема бренду. Експерти виявили масштабну схему ухилення від податків: мережа G.Bar не має єдиної юридичної особи, а салони оформлені на десятки фізичних осіб-підприємців, переважно співробітниць. Це дозволяє уникати сплати ПДВ, а реальні прибутки залишаються у тіні.

За словами аналітиків, така структура побудована свідомо, щоб мінімізувати оподаткування та приховати обсяги доходів. У результаті держава недоотримує мільйони, а бізнес, що позиціонує себе як приклад жіночого успіху, фактично паразитує на системі.

Ця історія — не лише про корупцію, а й про моральну деградацію. Коли гроші, призначені для армії, стають фундаментом приватних бізнесів, це перетворюється на злочин не тільки економічний, а й етичний. Безкарність таких схем формує у суспільстві відчуття, що війна — лише фон для збагачення, а не спільна боротьба за майбутнє.

Знаменитий бельгійський актор, володар неперевершеної фізичної форми та символ цілої епохи бойовиків Жан-Клод Ван Дамм у жовтні відсвяткував свій 65-й день народження. Для мільйонів шанувальників у всьому світі ця дата стала нагодою ще раз нагадати, наскільки вагомий внесок зробив актор у кінематограф і популяризацію бойових мистецтв. Проте серед сотень привітань, які отримав Ван Дамм, особливо зворушливим виявилось послання від його близької подруги — українки Альони Каверіної, уродженки Кривого Рогу.

Альона, яка тривалий час підтримує дружні стосунки із зіркою, уперше поділилася спільним фото з актором у своєму Instagram. На знімку вони виглядають щиро усміхненими, а підпис до нього наповнений теплом і вдячністю: «З днем народження, мій найкращий друже. Ти найкращий у світі. Нехай усі твої мрії здійсняться». Ці слова швидко привернули увагу користувачів мережі, адже в них відчувається справжня прихильність і людяність, які виходять за межі зіркових статусів.

На знімку пара позує в обіймах, що одразу викликало жвавий інтерес серед прихильників Ван Дамма.

Чутки про роман між Жаном-Клодом Ван Даммом і українкою ходять ще з 2009 року. Попри це, пара уникає публічності та не коментує свої стосунки. Відомо, що вони разом подорожують і час від часу з’являються на світських заходах.

Наприкінці 2022 року Ван Дамм навіть приїздив до України — відвідав Ужгород, де навідався до однієї з клінік. Медики тоді не розголошували деталей його перебування, але цей візит викликав великий інтерес у шанувальників.

Актор п’ять разів був одружений із чотирма жінками, зокрема двічі — з бодибілдеркою Гледіс Португез. Вона народила йому двох дітей, і формально вони досі перебувають у шлюбі. Проте подейкують, що живуть окремо вже багато років.

Сам Ван Дамм неодноразово називав Гледіс «спорідненою душею», але водночас проводить чимало часу з Альоною Каверіною, яку називає «другою подругою та близькою людиною».

Попри тісні зв’язки з Україною, останнім часом Ван Дамм викликав обурення серед українських фанів. Раніше він підтримував Україну і неодноразово вигукував «Слава Україні!», але цього року шокував своїми заявами на користь російського диктатора Путіна.

Актор навіть записав відеозвернення, у якому хвалив російського лідера, і натякнув, що планує поїздку до Росії. Цей вчинок викликав хвилю критики — багато українців назвали це зрадою і втратилося будь-яке співчуття до колишньої підтримки актора.

Схоже, для Ван Дамма «особисті стосунки» й політична позиція залишаються на різних полюсах — хоча для українців така подвійність звучить особливо болісно.

З 1 листопада 2025 року у Швейцарії почали діяти оновлені, значно суворіші правила щодо надання тимчасового захисту громадянам України. Відповідно до рішення Федеральної ради, статус S більше не надаватиметься автоматично особам, які прибули безпосередньо із семи західних областей України — Волинської, Рівненської, Львівської, Тернопільської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької.

Швейцарська влада аргументує таке рішення тим, що ситуація у зазначених регіонах наразі вважається достатньо стабільною, щоб повернення туди не несло серйозної загрози для безпеки цивільних осіб. Таким чином, українці з цих областей, які прибудуть до Швейцарії після 1 листопада 2025 року, повинні будуть проходити індивідуальну перевірку обставин свого перебування та підстав для отримання захисту.

Водночас нові правила не торкнуться осіб, для яких повернення в Україну є небезпечним або неможливим через хвороби чи складні обставини.

За словами представників Федеральної ради, нововведення зачеплять лише невелику частку українців. Серед нинішніх біженців у Швейцарії лише близько 10% походять із регіонів, які тепер визнані безпечними.

Секретаріат з міграції (SEM) продовжить розглядати кожен випадок індивідуально. Якщо людина не доведе необхідність у захисті, їй можуть відмовити у статусі й навіть депортувати. Однак видворення можливе лише у випадках, коли воно є юридично та фактично здійсненним.

Влада також зазначає, що попри локальну стабільність, повна безпечність повернення в Україну поки що не гарантується, тому держава готова розглядати варіанти тимчасової підтримки або сприяти зверненню до системи притулку ЄС.