Бюджет під тиском війни: виплати військовим восени можуть опинитися під загрозою

Керівниця управління організації роботи Східного міжрегіонального управління ДПС з роботи з великими платниками податків Оксана Куликовська у 2024 році придбала автомобіль Suzuki SX4 2013 року випуску за 154,74 тис. грн у фізичної особи Анастасії Добриднік. Аналіз ринку вживаних автомобілів на основі даних AUTO.RIA, RST.ua, Reono.ua та Automoto.ua показав, що реальна вартість таких авто на кінець 2024 року коливалася від 262 до 498 тис. грн. Тобто придбання відбулося майже на третину, а іноді і вдвічі дешевше від середньоринкової ціни, що викликає низку питань щодо законності угоди та прозорості фінансових операцій.

Експерти з ринку вживаних автомобілів зазначають, що така значна різниця у ціні може свідчити про непрозору домовленість або можливе порушення антикорупційного законодавства. На думку фахівців, придбання державними посадовцями автотранспорту за цінами, які суттєво нижчі від ринкових, може бути ознакою конфлікту інтересів або використання службового становища для отримання особистої вигоди.

Офіційний дохід Куликовської за 2024 рік становив 621,6 тис. грн зарплати. Водночас вона задекларувала 10 тис. доларів та 323 тис. гривень готівкою, а також 38 тис. грн на банківському рахунку.

У власності посадовиці є квартира площею 55,5 м² у Дніпрі, придбана ще у 2003 році за 17 тис. грн, а також 40% в іншій квартирі площею 52,7 м², спільно з трьома особами, успадкованій з радянських часів. Членів сім’ї Куликовська у декларації не вказала, що дозволяє не декларувати їхні доходи та майно.

Від початку повномасштабної війни Шотландія стала однією з головних країн, що прийняла українських біженців. За різними оцінками, близько 28 тисяч українців знайшли тимчасовий притулок на території Шотландії, отримуючи підтримку від місцевих громад та уряду. Однак нещодавно ситуація змінилася — уряд країни вирішив припинити грантову програму, яка фінансово стимулювала місцевих жителів приймати біженців у своїх оселях.

Як повідомляє Daily Mail, програму «Житло для України», що існувала з початку війни, було повністю згорнуто. Згідно з умовами цієї програми, сім’ї, які погоджувалися надавати житло українським біженцям, отримували щомісячну компенсацію. Спочатку виплати становили £500, а з часом були знижені до £350. Ці гранти допомагали покрити витрати на утримання біженців і мотивували багато шотландських родин відкрити свої двері для тих, хто втік від війни.

Рішення ухвалила нова лейбористська адміністрація Шотландії. Влада заявила про повне згортання грантів, що фактично позбавляє тисячі українців гарантій стабільного житла.

Місцеві органи влади та благодійні фонди попереджають: наслідки можуть бути серйозними.За їхніми словами, така політика:

може призвести до нової хвилі виселень;

збільшить кількість звернень до служб, що працюють із бездомними;

поставить додаткове навантаження на соціальні структури, які вже працюють на межі можливостей.

Консервативна партія різко розкритикувала уряд, заявивши, що нова політика ігнорує реальні потреби людей, які втекли від війни та не встигли адаптуватися до складних умов шотландського ринку житла.

У Міністерстві житлових справ Великої Британії натомість стверджують: учасники програми знали, що державне фінансування триватиме лише 18 місяців. За цей період, на переконання відомства, українські сім’ї мали знайти інше житло або підготуватися до самостійного проживання.

Однак експерти наголошують: знайти доступну оренду у Шотландії складно навіть громадянам країни, а біженцям — тим паче. Через високі ціни, дефіцит пропозицій і конкуренцію на ринку житла шансів для переселенців практично немає.

Зараз українські родини, які досі проживають у приймаючих сім’ях, намагаються знайти альтернативні варіанти. Багато хто звертається до благодійних фондів і місцевих рад, намагаючись уникнути ризику опинитися на вулиці.

Шотландська влада поки що не представила альтернативної програми підтримки, тому ситуація залишається напруженою.

Новина про завершення стосунків Тараса та Олени Тополів стала емоційним потрясінням для численних шанувальників, адже пара багато років вважалася однією з найміцніших у вітчизняному шоу-бізнесі. Після офіційного оголошення у мережі почали активно згадувати й поширювати уривок давнього інтерв’ю співака, який раніше не викликав особливого резонансу, але на тлі розлучення набу́в зовсім іншого звучання.

У короткому відеофрагменті Тарас Тополя ділиться думкою про те, що здатний помічати інших жінок, і що його партнерка нібито спокійно ставилася до цього. Саме ця теза викликала найбурхливішу реакцію в мережі, адже багато користувачів побачили в ній нечіткість меж, що стосуються вірності та взаємної поваги. Коментарі під публікацією перетворилися на дискусійний майданчик: одні наголошували, що подібні висловлювання не свідчать про зраду, інші ж вбачали в них натяк на приховану напругу в парі.

Журналісти та користувачі пізніше знайшли повний фрагмент інтерв’ю, який показує ширший контекст. Перед згаданою фразою Тарас говорить про свою дружину як про «найкращу», а після — вибачається перед нею (причини не уточнюються).

В оригінальному відео співак розмірковує про природу стосунків, симпатії та те, що почуттєві реакції на інших людей є природними.

«Звісно, звертають увагу на інших. Звісно, є якісь симпатії. Це якась хімія, процес… Я це й Олені багато разів розповідав, і вона давно вже це прийняла. Що я не абат, не священник, який прийняв целібат… Навколо мене багато красивих дівчат», — казав Тополя.

У соцмережах припускають, що саме «художня манера висловлювання» вкороченого уривка сьогодні зіграла проти Тараса, адже суспільство сприйняло його слова без контексту.

Після появи вирізаного фрагмента в мережі розгорілися палкі дискусії. Частина користувачів звинувачує артиста у знеціненні стосунків, інші — навпаки підтримують його позицію та вважають, що почуттєві реакції природні, якщо не переходять у дії.

Серед коментарів, що набрали найбільше обговорень:

«Вірність — це вибір. Навіть коли бачиш інших, ти робиш свідомий крок на користь партнера».«Подивитися — не зрада. Головне — згадати, що твоя людина найкраща».«Не дивитись на інших дівчат — паливо, яке лише погіршує стосунки».«Люди можуть відчувати симпатію до когось іншого — це нормально».«Він же не сказав, що зраджував».

Реакції користувачів показують: суспільство по-різному сприймає межі у стосунках, а історія з вирізаним інтерв’ю лише підсилила суперечку.

Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила провадження стосовно судді Верховного суду Наталії Марчук, яка у 2024 році головувала в колегії суддів під час розгляду касаційних скарг адвокатів бізнесмена Костянтина Жеваго та колишнього голови Верховного суду Всеволода Князєва. Інформацію про це оприлюднив “Судовий репортер”.

Розгляд справи стосувався вироку Олегу Горецькому. У 2023 році Вищий антикорупційний суд затвердив угоду між Горецьким та прокуратурою, згідно з якою він визнав себе посередником у передачі хабарів суддям. За умовами угоди, Горецький отримав умовне покарання в обмін на свідчення проти Князєва та інших учасників справи. Участь судді Марчук у касаційному провадженні, зокрема в ухваленні рішень, які могли вплинути на оцінку угоди та правомірність її затвердження, стала предметом уваги дисциплінарної палати.

Апеляційна палата ВАКС у листопаді 2023-го відмовила Жеваго та Князєву у праві оскаржувати вирок, оскільки закон обмежує апеляційне оскарження угоди про визнання винуватості колом осіб, прямо зацікавлених у справі. Попри це, адвокати подали скарги до Верховного суду, і колегія під головуванням Марчук витребувала всі матеріали справи щодо Горецького.

Пізніше адвокат Жеваго отримав доступ до всіх шести томів справи, включно з угодою про визнання винуватості та вироком, а копії технічних записів засідань були видані навіть сторонній особі за довіреністю. НАБУ вважає, що суддя Марчук допустила розголошення таємниці досудового розслідування, що могло зашкодити слідству та створити небезпеку для свідка Горецького.

Сама суддя стверджує, що діяла у межах своїх повноважень, оскільки матеріали не містили грифів “Таємно” або “Для службового користування”, а адвокат мав право ознайомлюватися з виділеними матеріалами. Вона дізналася про видачу копій сторонній особі лише під час підготовки письмових пояснень.

Відзначається, що НАБУ вже завершило заочне слідство щодо Жеваго, якого в Україні планують судити заочно через відмову Франції у екстрадиції. Слідство підозрює бізнесмена у підкупі суддів Верховного суду для скасування рішення щодо ПрАТ «Полтавський ГЗК». За даними справи, неправомірну вигоду мали отримати 14 із 18 суддів, які розглядали питання щодо компанії.

Вищою радою правосуддя розпочато дисциплінарне провадження, результати якого покажуть, чи були в діях судді Марчук порушення.

За 11 місяців 2025 року 24 261 пара офіційно зареєструвала шлюб у дистанційному форматі, скориставшись цифровим сервісом «Шлюб онлайн», який реалізується Міністерством юстиції спільно з Міністерством цифрової трансформації. Про це повідомляє видання «Закон і Бізнес» з посиланням на дані Мін’юсту. Така кількість онлайн-реєстрацій свідчить про стрімке зростання довіри громадян до державних цифрових послуг і зміну традиційного підходу до укладення шлюбу.

Сервіс «Шлюб онлайн» дає змогу подати заяву, обрати дату церемонії та отримати офіційний шлюбний статус без особистого відвідування відділів ДРАЦС. Це рішення особливо актуальне для військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб, громадян, які перебувають за кордоном, а також для тих, хто живе у віддалених громадах. Дистанційний формат значно скорочує час на оформлення документів і усуває значну частину бюрократичних процедур.

Лідером за кількістю зареєстрованих відеошлюбів традиційно став Цифровий офіс ДРАЦС міста Києва — тут протягом року оформили вже 18 079 онлайн-шлюбів.

Не менш вражаючу динаміку показали й два нові цифрові ДРАЦС, які запрацювали лише восени:

Дніпро — 4145 онлайн-одружень;Львів — 2037 онлайн-одружень.

Послуга «Шлюб онлайн» дає можливість подати заяву через застосунок «Дія», обрати зручні дату та час церемонії та провести її у форматі відеоконференції з державним реєстратором. Паперове свідоцтво надсилає «Укрпошта», а електронне — з’являється в «Дії» протягом доби.

Для військових передбачена окрема швидка процедура: ідентифікація відбувається через застосунок «Армія+», після чого захисники та захисниці можуть оперативно оформити шлюб у «Дії».

Після оприлюднення спільної американсько-російської ініціативи щодо припинення війни в Україні в європейському політичному просторі дедалі частіше з’являються порівняння із драматичними подіями 1939 року. Аналітики, історики та журналісти проводять чіткі паралелі між сучасними домовленостями великих держав і тим, як у минулому вони вже намагалися перерозподілити сфери впливу на континенті без урахування інтересів менших країн.

Оглядач Bloomberg Марк Чемпіон наголосив, що новий план, запропонований Вашингтоном і Москвою, нагадує логіку пакту Молотова–Ріббентропа — угоди, яка фактично поділила Східну Європу між двома тоталітарними режимами та відкрила шлях до вторгнення нацистської Німеччини в Польщу. На його думку, сьогоднішня ситуація демонструє таку саму тенденцію: великі держави ухвалюють стратегічні рішення, що прямо зачіпають інтереси України, при цьому не включаючи її до ключових переговорних процесів.

Європейський проєкт будувався як антипод воєн між своїми — саме за це ЄС отримав Нобелівську премію миру у 2012 році. Але у сфері оборони блок системно перекладав відповідальність на НАТО, тобто на США. У результаті, пояснює Чемпіон, нинішній ЄС нагадує футболіста, якого змушують зіграти в регбі: наявних інструментів для силової дипломатії не вистачає.

Втім, Європі, на думку оглядача, доведеться зробити стрибок у невідоме. Розв’язання він бачить поза межами інституцій ЄС — через коаліції країн, які готові діяти швидше й рішучіше. Приклади вже з’являються: Велика Британія очолює Об’єднані експедиційні сили з десяти північних держав; існує Північно-Балтійська вісімка, а Лондон та Париж разом формують коаліцію для майбутньої миротворчої місії в Україні. Дослідник Фінського інституту міжнародних відносин Ніклас Гельвіг вважає таку фрагментарність не хибою, а, можливо, навіть перевагою — адже ключові регіональні гравці, зокрема Британія, Норвегія та Туреччина, не входять до ЄС.

Європа, підкреслює Чемпіон, повертається в реальність історії після кількох десятиліть «утопічного перепочинку». Її першочергове завдання — переозброєння і формування спільної позиції щодо загроз. Але в історії континент об’єднувався лише тоді, коли небезпека ставала очевидною та екзистенційною: як під час Холодної війни чи протидії Османській імперії у XVII столітті.

На думку оглядача, сьогоднішній виклик для європейських лідерів — знайти спосіб одночасно зберегти мир усередині блоку та виробити силу зовні, щоб протистояти Росії та не дозволити їй нав’язати сценарій, схожий на той, що був узгоджений між Москвою і Берліном у 1939 році.

Європейські медіа нагадують, що ці процеси розгортаються на тлі поглиблення контактів між США та Росією, а також погроз Вашингтона обмежити підтримку Києва. За оцінками New York Post, фінансування української оборони упродовж чотирьох років коштуватиме Європі значно дешевше, ніж наслідки капітуляції перед Кремлем. Bloomberg своєю чергою пише, що багато європейських країн уже готуються стримувати Росію самостійно — інвестують у збройову промисловість і проводять навчання без участі США.

Заява мера Києва Віталія Кличка про заплановане відкриття метро на Виноградар у 2026 році не збігається з фактичними прогнозами самого КП «Київський метрополітен». На цю розбіжність звернули увагу представники громадської організації «Пасажири Києва», які проаналізували виступи транспортних чиновників під час засідання профільної комісії Київради.

У ході обговорення керівник комунального підприємства «Київський метрополітен» Віктор Вигівський повідомив, що станом на сьогодні у 2026 році планують завершити лише основні будівельні конструкції станції «Мостицька». Йдеться саме про бетонні та інженерні елементи без повного комплексу внутрішніх робіт, технічного обладнання та систем безпеки, необхідних для запуску руху поїздів.

Ці слова різко дисонують із заявою міського голови Віталія Кличка, зробленою під час сесії Київради 9 жовтня. Тоді мер запевнив, що вже у 2026 році щонайменше одна станція метро на Виноградарі буде відкрита для пасажирів.

У «Пасажирах Києва» наголошують: різні позиції посадовців створюють дезінформацію для мешканців та формують нереалістичні очікування. Будівництво продовжує затягуватися, а об’єктивних підтверджень можливості запуску у 2026 році немає.

Запуск метро на Виноградар залишається одним із ключових інфраструктурних проєктів столиці. Проте через нестабільне фінансування та розбіжності в офіційних заявах люди досі не мають чіткого розуміння, коли нова лінія стане реальністю.

У центрі уваги правоохоронних органів опинилися високопосадовці АТ «НАЕК «Енергоатом», яких джерела в слідчих структурах пов’язують із багаторічною корупційною схемою з виведення державних коштів. У матеріалах справи фігурують колишній міністр енергетики та нині відсторонений міністр юстиції Герман Галущенко, чинний міністр енергетики Світослав Гринчук, тимчасовий виконувач обов’язків голови правління компанії Петро Ковтонюк, віцепрезидент Якоб Хартмут, керівники низки ключових філій — Полович, Божко, Стоянов, а також ексгендиректор підприємства Ковальчук.

За наявною інформацією, йдеться про розгалужену фінансову схему, яка функціонувала протягом кількох років і була вибудувана через мережу підконтрольних юридичних осіб та пов’язаних між собою фізичних осіб-посередників. Саме через них, за версією слідства, здійснювалося оформлення сумнівних контрактів, фіктивних послуг та постачання товарів за значно завищеними цінами.

Системне покривання порушень на всіх рівнях контролю давало змогу виводити державні гроші під виглядом «модернізації» атомних станцій — при тому, що реальні роботи у багатьох випадках не виконувалися або виконувалися частково.

Особливу роль відігравали посадові особи, які мали вплив на рішення територіальних центрів комплектування. За даними слідства, вони допомагали працівникам підприємств-учасників схем ухилятися від мобілізації, фактично гарантувавши безперешкодну роботу тіньових потоків.

У контексті розслідування слідчий суддя Центрального райсуду Миколаєва Олена Демінська ухвалою №490/9864/25 від 1 грудня 2025 року відмовила у задоволенні скарги щодо невнесення відомостей до ЄРДР, що лише підкреслює складність та політичну чутливість справи.

Паралельно зі схемою реконструкцій діяла ще одна — фінансова. За інформацією слідства, Сердюк Олександр Іванович є фактичним засновником і контролером низки компаній:ТОВ «Єдиний гаманець»,ТОВ «ПЕЙ ПЛЕЙС Україна»,ТОВ «НЕЙШНЛ ПЕЙМЕНТ ЕНД КОЛЛЕКШН ПРОЦЕССІНГ ЦЕНТР» та інших.

Разом із групою фізичних осіб, серед яких Веремчук, Стржалківська та Рудоман, він організував злочинне угруповання для відмивання коштів і обслуговування нелегальних транзакцій — у тому числі пов’язаних із гральним бізнесом.

Для цього використовувалася мультифункціональна платіжна система Wallet One, що дозволяє проводити онлайн-перекази, здійснювати обмін валют, включно з російським рублем, і зберігати кошти. Наявність прямого доступу до фінансових потоків та транзакцій у RUB створює ризики для національної безпеки України та дає РФ можливість впливати на тіньові фінансові процеси.

Компанії-учасники схеми формально виглядали легальними, але фактично виконували роль «пральні» — обслуговували фіктивні договори, генерували підроблені дані про товари та послуги та легалізували кошти, отримані злочинним шляхом.

Слідство перевіряє зв’язки між атомною та платіжною частинами схеми, оскільки обидві — за попередніми даними — могли використовувати спільну інфраструктуру для переміщення та приховування грошей.