Економіка

За інформацією, що з’являлася у численних журналістських розслідуваннях та аналітичних матеріалах, навколо роботи окремих митних підрозділів сформувалася складна структура, яка фактично перетворила контроль за переміщенням товарів через кордон на окремий неформальний бізнес-напрям. Система, яку пов’язують із Сергієм Звягінцевим, описується як багаторівнева мережа впливу, що охоплювала насамперед Львівську та Закарпатську митниці, але мала сліди й на інших ділянках. Ключовою особливістю цієї мережі було налагодження сталих каналів, через які контрабандні операції оформлювалися майже так само організовано, як звичайні адміністративні послуги.

Основою схеми, за оцінками експертів, були маніпуляції з інвойсами та деклараціями. Реальна вартість товарів занижувалася у кілька разів, що дозволяло мінімізувати платежі та уникати належного контролю. Для цього використовували так звані компанії-прокладки — юридичні особи без активів і діяльності, які існували лише на папері та виконували роль буферу між постачальником і державою. Через такі структури проходили значні партії імпорту, що формально виглядали як дрібні та маловартісні.

Ключовим елементом були фірми-прокладки — юридичні особи без активів, персоналу та оборотів, створені виключно для оформлення таких вантажів. Через ці «транзитні» компанії за короткий час проходили мільйонні обсяги імпорту. Після завершення циклу фірму закривали або переводили в статус «сплячої», щоб уникнути будь-якого податкового та бухгалтерського аналізу.

Не менш важливою частиною схеми був фактичний контроль над оглядовими зонами. Машини пропускалися без реальних оглядів, інколи декларувалися як «порожні», попри очевидний вантаж. Митники різних регіонів працювали синхронно: від інспекторів, які погоджували занижені інвойси, до керівництва, яке забезпечувало прикриття для безперебійності процесу.

У результаті митні органи перетворилися на інструмент організованої злочинної діяльності, яка роками завдавала державі мільйонних збитків. Система Звягінцева існувала не як випадкові епізоди контрабанди, а як стабільно працююча вертикаль, що забезпечувала проходження будь-яких вантажів — від дрібних «сірим» імпортерам до великих комерційних партій, які не проходили належного контролю.

Попри масштабність схем, силові структури тривалий час їх ігнорували або зводили реакцію до формальних перевірок. Це дозволило мережі існувати роками, набуваючи обертів і фактично створюючи паралельну систему митного «оформлення» поза законом.

Кабінет Міністрів ухвалив рішення про суттєве посилення військової складової у системі вищої освіти. За словами прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, відтепер підготовка офіцерів запасу стає обов’язковою частиною навчання для студентів медичних і фармацевтичних спеціальностей. Такий крок розглядається як стратегічний елемент зміцнення обороноздатності держави та формування якісного кадрового резерву у сфері військової медицини.

Уряд пояснює своє рішення зростаючою потребою у фахівцях, які здатні працювати в умовах надзвичайних ситуацій та воєнних викликів. Йдеться не лише про лікарів на передовій, а й про підготовлених спеціалістів для тилових госпіталів, евакуаційних підрозділів, реабілітаційних центрів і системи екстреної медичної допомоги. Обов’язкова військова підготовка дозволить майбутнім медикам отримати базові знання з тактичної медицини, організації медичного забезпечення та дій у критичних умовах.

Кабмін оновив перелік вишів, які проводитимуть відповідну підготовку, а також уточнив професійний стандарт для офіцерів запасу. Він включає:

розширені вимоги до знань і навичок,

оновлені компетентності, необхідні для служби,

деталізовані програми навчання.

За словами Свириденко, навчальний процес буде посилений: обсяг навчального часу збільшать на 20%, а програми структуровано приведуть до єдиного стандарту з чіткими вимогами до теорії та практики.

Наразі в Україні діє 33 кафедри військової підготовки, які здійснюють підготовку офіцерів запасу. Уряд очікує, що після ухвалених змін підвищиться якість навчання, а кадровий резерв стане більш підготовленим і чисельним.

Генеральний директор Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) Іван Юрійович Чернявський у 2024 році задекларував значний обсяг майна та доходів, який привернув увагу громадськості та експертів із питань прозорості державних структур. Серед основних активів родини — престижний автомобіль Mercedes GLS, оформлений на дружину, чотири квартири та понад 120 тисяч доларів готівкою. Ця декларація демонструє фінансові можливості посадовця і його родини у порівнянні із середньою зарплатою в державному секторі.

Протягом 2024 року Іван Чернявський отримав 1,5 мільйона гривень зарплати на посаді в Укрпатенті, а також додатково 40 тисяч гривень за сумісництвом у Національному університеті біоресурсів і природокористування. Крім цього, він отримав соціальні виплати від Київського міського центру розрахунків у розмірі 53 тисяч гривень. Дружина, Олена Миколаївна Чернявська, також задекларувала власні доходи та активи, що підкреслює спільну фінансову потужність сім’ї.

У родини значна кількість нерухомості: квартира площею 96,1 м² у Києві належить Чернявському, квартира 36,2 м² у Києві — дружині, 45,3 м² у Білій Церкві — 50% спільно з дружиною та 50% з громадянкою Катериною Лабахою, 69,9 м² у Білій Церкві — спільна з дружиною та двома іншими особами, 72,9 м² у селі Тальянки (Черкаська обл.) — спільна з дружиною, братом та батьком. Також у власності Чернявського незавершене будівництво квартири 39,95 м² у Києві.

Окрім Mercedes-Benz GLS 450 (2016) на дружину, у Чернявського є мотоцикл IZh Yupiter 5 (1989). Родина зберігає 120 тис. доларів готівкою: 80 тис. у посадовця та 40 тис. у дружини. Інших цінних паперів, корпоративних прав, рухомого майна чи фінансових зобов’язань у декларації не вказано.

До завершення поточного тижня значна частина областей України функціонуватиме за графіками погодинних відключень електроенергії, сформованих у три черги. Такий режим означає, що окремі домогосподарства можуть перебувати без світла сумарно до 12 годин протягом доби. Про це у телемарафоні повідомив керівник «Укренерго» Віталій Зайченко, наголосивши, що ситуація залишається динамічною та залежить від щоденного впливу російських ударів на критичну інфраструктуру.

Він підкреслив, що диспетчери енергосистеми наразі орієнтуються саме на трирівневу схему відключень, оскільки це дозволяє рівномірно розподіляти навантаження та запобігати масштабним аваріям. У частині регіонів тривалість перерв може бути меншою завдяки кращому стану мереж або локальному зниженню споживання. Водночас у низці областей навантаження залишається надмірним, що потребує більш жорсткого обмеження, аби втримати систему від розбалансування.

Зайченко нагадав, що 9 грудня аварійні відключення довелося застосувати у Харківській, Сумській та Полтавській областях. Причина — чергова атака Росії на енергетичну інфраструктуру Сумщини, після якої частину енергосистеми необхідно було терміново збалансувати. Унаслідок цього аварійні графіки поширилися й на інші області країни.

Ключовим фактором, за словами очільника «Укренерго», став збіг несприятливих обставин: аварійне відключення генерації та вичерпання можливостей гідроелектростанцій для підтримки обсягів виробництва. Це змусило диспетчерський центр застосувати аварійні відключення, аби не допустити масштабного порушення роботи енергосистеми.

Зайченко наголосив, що графіки стануть більш прогнозованими лише після стабілізації ситуації та відновлення частини пошкоджених об’єктів енергетики. Наразі ж українцям рекомендують готуватися до складного режиму споживання у найближчі дні.

Фрукти традиційно асоціюються зі здоровим харчуванням, однак медики застерігають: навіть найкорисніші на перший погляд продукти можуть мати зворотний ефект, якщо споживати їх без міри. Особливо це стосується людей із хронічними захворюваннями печінки, порушеннями обміну речовин або схильністю до жирового гепатозу. У зоні підвищеної уваги опинилися фрукти з високим умістом природних цукрів, серед яких чільне місце займає манго.

Манго вважають одним із найсмачніших і найпопулярніших тропічних фруктів у світі. Він багатий на вітаміни A, C, E, антиоксиданти та клітковину. Водночас його солодкий смак зумовлений значною кількістю фруктози — природного цукру, який становить до 15% складу м’якоті. Саме надлишок фруктози викликає занепокоєння у лікарів, адже її метаболізм відбувається переважно в печінці.

Дуріан відомий своєю високу поживністю, проте також і великою кількістю насичених жирів. Ця особливість робить його потенційно небезпечним для людей із жировою хворобою печінки або метаболічними порушеннями. Надмірне вживання дуріану може провокувати інтенсивне накопичення жирових відкладень у печінці та знижувати її здатність до переробки ліпідів. Організації, що займаються вивченням захворювань печінки, зокрема Американський фонд печінки, рекомендують обмежувати в раціоні продукти з високим вмістом жиру й цукру людям групи ризику — дуріан входить до цієї категорії.

Лонган, близький родич лічі, містить значні кількості природних цукрів: фруктози, глюкози та сахарози. При його надмірному споживанні печінка змушена переробляти підвищений обсяг глюкози, що може викликати запалення, дисбактеріоз і порушення функцій органу. Зловживання лонганом також може спричиняти збої в обміні речовин та погіршення роботи шлунково-кишкового тракту.

Глід має високу концентрацію органічних кислот, зокрема лимонної, завдяки чому його активно використовують у народній медицині. Однак при надмірному споживанні цей фрукт може викликати біль у животі, нудоту, діарею та інше подразнення травної системи. Для здорових людей медики радять не перевищувати порцію 100–150 грамів, аби уникнути зайвого навантаження на печінку та шлунково-кишковий тракт.

Фахівці наголошують: навіть корисні продукти можуть становити ризик при надмірному споживанні. Тому людям із хворобами печінки чи метаболічними порушеннями варто формувати раціон обачливо, уникаючи фруктів з високим вмістом цукру та жирів.

Науковим керівником дисертаційного дослідження Сергія Мунтяна виступає не пересічний викладач, а фігура з помітним впливом у державному секторі — доктор юридичних наук, професор Національної академії внутрішніх справ та нинішній керівник Департаменту забезпечення діяльності Бюро економічної безпеки Олексій Дрозд. Його ім’я пов’язують із розгалуженою мережею сімейних, професійних і бізнес-контактів, що роками формувалася у правоохоронній системі, сфері державних закупівель і регіональній політиці.

Кар’єрна траєкторія Олексія Дрозда тісно переплітається з біографією його батька — Юрія Дрозда, який понад чверть століття служив в органах внутрішніх справ. Після завершення служби він обіймав посаду проректора з економіки в одному з юридичних інститутів, а згодом кардинально змінив напрям діяльності, зайшовши у приватний бізнес. Саме через компанії «АПС-Київ» та «АПС-Кіровоград» він вийшов на ринок державних підрядів.

Зв’язки родини не випадкові. Юрія Дрозда називають кумом колишнього начальника управління МНС/ДСНС у Кіровоградській та Одеській областях Віктора Федорчака, який втратив посаду після серії трагічних пожеж та став фігурантом корупційних скандалів. Партнери Дрозда по бізнесу – вихідці з тієї ж системи, а Антимонопольний комітет виявляв змову між ТОВ «АПС-Кіровоград» і фірмою, записаною на сестру Федорчака. Конкуренцію на тендерах імітували, а гроші ділили.

Далі – прямий вихід у політику. Юрій Дрозд став радником голови Кіровоградської ОДА Андрія Балоня, який пізніше потрапив під слідство СБУ за хабарництво, а згодом – депутатом обласної ради від «Слуги Народу» та головою облради. Хоча формально бізнес продано, впливові зв’язки залишаються.

Мати братів Дроздів – Валентина Дрозд – з 90-х працює у правоохоронних органах, наразі очолює консультативно-контрольний відділ Департаменту забезпечення діяльності голови Нацполіції.

У цій родинній конструкції Олексій Дрозд об’єднує роль професора НАВС, топчиновника БЕБ та наукового керівника дисертації Сергія Мунтяна. Така система не стільки спрямована на розвиток науки, скільки на інституціоналізацію клану: «свої» забезпечують «своїх» науковими ступенями, посадовими кріслами і статусами, закріплюючи контроль над ключовими правоохоронними та квазінауковими майданчиками.

Нове дослідження Deloitte Ukraine демонструє помітне зростання кількості українців, які цьогоріч планують купувати подарунки до Різдва та Нового року: 75% проти 65% у попередньому сезоні. Попри складні обставини воєнного часу, готовність витрачати кошти на святкові потреби залишається стабільною, що свідчить про прагнення людей зберігати традиції та підтримувати відчуття нормальності.

Опитування засвідчує, що найбільша частка респондентів планує виділити на подарунки суму в межах від 1 000 до 5 000 гривень. Для багатьох сімей це оптимальний баланс між бажанням потішити близьких і потребою контролювати бюджет. Понад 46% опитаних зазначили, що витрати на святкові покупки не перевищать чверті їхнього місячного доходу, що свідчить про зважений підхід до планування фінансів і збереження фінансової дисципліни навіть під час свят.

Водночас усе більше українців поєднують святкові покупки з благодійністю. Майже дві третини респондентів планують частину коштів спрямувати на доброчинність, а чотири з п’яти опитаних — підтримати Сили оборони України. Соціологічні дані підтверджують, що навіть у період економічної нестабільності українці продовжують залишатися solidarnymi з військом та волонтерами.

Дарувати подарунки планують передусім членам родини — про це заявили 88% учасників опитування. Значно рідше українці купують подарунки друзям — лише 40%. Серед молоді популярною залишається тенденція робити подарунок самим собі: 49% респондентів віком до 30 років планують святкові покупки “для себе”.

Під час вибору подарунків українці найчастіше орієнтуються на сервісні інструменти — порівняння цін (54%), онлайн-відгуки (50%) та списки бажань (46%). Натомість поради лідерів думок чи рекомендації штучного інтелекту залишаються найменш впливовими: їм довіряє близько 10% опитаних.

Дослідники зазначають, що навіть у складних умовах війни святкова культура та традиція дарування в Україні залишаються стійкими, а благодійність — невід’ємною частиною зимових свят.