Економіка

У світському середовищі з новою силою спалахнули розмови про можливе відродження культового телепроєкту «Танці з зірками». Причиною хвилі обговорень став натяк Юрія Горбунова, продюсера й телеведучого, який у мережі не лише поділився сімейними фото, а й дав зрозуміти, що на телебаченні може готуватися щось особливе. Його слова стали приводом для палкої дискусії у свіжому випуску програми #ністиданісовісті, де цю тему докладно розглянули ведучі Євген Фешак, Артур Адамов та Наталія Тур.

У розмові, що переросла у живу суперечку про актуальність танцювального формату, Євген Фешак висловив переконання, що шоу має всі шанси повернутися на екрани. Він зазначив, що за роки відсутності «Танці з зірками» не втратили своєї ценності й залишаються впізнаваним брендом, який здатен знову об’єднати глядачів навколо яскравих постановок і щирих емоцій.

Колега Фешака, ведучий Артур Адамов, також поставився до ідеї скептично. Він нагадав, що навіть шоу «Голос» свого часу довелося переносити до Польщі через неможливість організувати безпечні прямі ефіри в Україні. За його словами, формат «Танців з зірками» теж прив’язаний до живих виступів і голосування в реальному часі, що суттєво ускладнює його реалізацію в нинішніх умовах.

Натомість Наталія Тур не погодилася з найжорсткішими закидами, які лунають щодо можливого відновлення проєкту. Вона нагадала, що попри війну в Україні вже виходять гумористичні й розважальні програми, а глядачам потрібні емоційні «вікна» для відпочинку та перезавантаження. На її думку, новий сезон «Танців з зірками» міг би бути побудований на більш ліричних, чуттєвих постановках, що відображають переживання людей у воєнний час, а не просто на класичній розвазі.

У підсумку ведучі зійшлися на тому, що, якби шоу й поверталося, воно мало б отримати чітку соціальну місію. Євген Фешак зазначив, що було б правильно, якби подібні великі проєкти поєднували розвагу з суспільно важливою метою — наприклад, збором коштів на підтримку ЗСУ, допомогу пораненим, переселенцям чи дітям, які постраждали від війни.

Поки що повернення «Танців з зірками» офіційно не анонсоване, але сама поява цієї теми в публічній дискусії та натяк Горбунова свідчать: українське телебачення поступово шукає баланс між воєнною реальністю й потребою глядачів у якісному емоційному відпочинку.

Президент Володимир Зеленський оголосив про активізацію міжнародного діалогу, що має стати ключовим елементом зміцнення оборонного потенціалу України у найближчі місяці. У зверненні, оприлюдненому в його Telegram-каналі, глава держави підкреслив, що низка запланованих зустрічей спрямована не лише на розширення військової підтримки, а й на поглиблення стратегічних партнерств, від яких безпосередньо залежить безпека українських громадян.

Першою з таких подій став робочий візит до Іспанії, де Зеленський проводить перемовини з прем’єр-міністром Педро Санчесом. Українська сторона очікує, що зустріч дасть змогу домовитися про нові формати допомоги, включно з посиленням протиповітряної оборони, підтримкою енергетичної інфраструктури та розширенням програм військової підготовки. Іспанія залишається однією з країн ЄС, які системно підтримують Київ, тому оновлення співпраці вважають важливим кроком у підготовці до майбутніх безпекових викликів.

Зеленський підкреслив, що щоденна співпраця з міжнародними партнерами має приносити конкретні результати для України, особливо в умовах російської агресії.

Уже завтра президент вирушить до Туреччини. Там відбудуться перемовини щодо активізації дипломатичних процесів, а також обговорення низки рішень, напрацьованих українською стороною.

Окремий акцент Зеленський зробив на питанні повернення українських військовополонених. За його словами, зараз готується новий етап переговорів, у межах якого Україна запропонує партнерам конкретні механізми для відновлення обмінів.

Президент наголосив, що повернення полонених та наближення завершення війни залишаються ключовими пріоритетами української влади.

У Костянтинівці правоохоронці встановили обставини резонансної справи, у якій 58-річну місцеву жительку підозрюють у тому, що вона протягом 18 років зберігала тіло власної померлої доньки у квартирі. За даними прокуратури Донецької області, під час слідства з’ясувалося, що жінка впродовж багатьох років проявляла жорстокість щодо дітей і не забезпечувала їм навіть мінімальних умов для існування.

Слідчі встановили, що сім’я проживала у занедбаному помешканні, де не було електрики, опалення, води та елементарних санітарних можливостей. Помилка у догляді за дітьми була системною: умови в квартирі становили загрозу для їхнього життя та здоров’я. У таких нелюдських обставинах мати жила разом із двома доньками, одна з яких багато років тому померла, а тіло залишалося у житлі без поховання.

Старша донька померла у грудні 2006 року у віці 22 років. Мати вирішила не повідомляти про смерть ні медиків, ні правоохоронців, а залишила тіло у квартирі, час від часу обмиваючи та переодягаючи його. Молодшій доньці підозрювана говорила, що сестра лише спить, і забороняла розповідати про подію, змушуючи дитину спати поруч із тілом.

Лише у 2025 році, після переїзду до іншого міста, молодша донька розповіла адвокатам про страшну подію. Під час обшуку у квартирі матері правоохоронці виявили муміфіковані останки, які пролежали там близько 18 років.

Жінку підозрюють у злісному невиконанні обов’язків щодо догляду за дитиною, що призвело до тяжких наслідків, та у нарузі над тілом померлої особи (ст. 166, ч. 1 ст. 297 КК України). Підозрювану направлять на психіатричну експертизу для встановлення її психічного стану.

Козацьких гетьманів зазвичай уявляють як постатей із булавою, очільників переможних походів та творців державних традицій. Проте політична історія України XVII–XVIII століть значно складніша за романтизовані образи підручників і літературних переказів. Це була епоха, що більше нагадувала напружений політичний трилер, наповнений боротьбою за вплив, швидкими змінами союзів, втручанням великих держав і драматичними поворотами, які визначали долю козацької державності.

У цей період козацька старшина жила в умовах постійного протистояння між внутрішніми амбіціями та зовнішніми імперськими інтересами. Після визвольної війни Богдана Хмельницького на українські землі з різних боків впливали Річ Посполита, Московське царство, Османська імперія та Кримське ханство, кожне з яких прагнуло підкорити або принаймні контролювати територію Гетьманщини. Гетьмани, обираючи шлях між цими силами, мусили вести тонку дипломатичну гру, де кожне рішення могло зміцнити владу або ж завершитися поразкою, вигнанням чи навіть смертю.

палацових переворотів,

замовних убивств,

інформаційних кампаній,

змов старшини,

інтриг іноземних держав,

отруєнь та розстрілів,

шпигунства та таємних агентів сусідніх імперій.

Історик Кирило Галушко зазначає, що українська політична еліта того часу жила в умовах, коли “зрада була звичайною стратегією виживання”.

Одним із яскравих прикладів стала змова проти Івана Виговського після Гадяцької угоди 1658 року. Попри спроби Виговського вирвати Україну з-під московського контролю, старшина звинуватила його у “служінні полякам”. У 1664 році гетьмана заарештували та стратили пострілом за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, який пішов на васальні відносини з Москвою, загинув у 1668 році під час зустрічі з Петром Дорошенком. Замість переговорів відбулася кривава розправа, що, за однією з версій, була частиною московської політичної гри.

У 1687 році відбувся перший український “двірцевий переворот”: гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської підтримки на користь Івана Мазепи, звинувачуючи його у зраді та амбіціях, попри відсутність реальних доказів. Самойловича заслали до Сибіру.

XVIII століття стало часом отруєнь, таємних вбивств, московських спецоперацій та суперництва серед козацької старшини. Навіть Іван Мазепа став жертвою масштабної інформаційної кампанії Москви: фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини були спрямовані на дискредитацію гетьмана.

Уроки Гетьманщини важливі й сьогодні. Політична боротьба того часу демонструє, що інтриги, фейки, змови та агентурні ігри були невід’ємною частиною української політики, а зовнішній тиск і маніпуляції залишаються актуальними і для сучасної держави.

Про злочин стало відомо після того, як діти, ставши свідками кримінального інциденту, розповіли батькам про те, що сталося. Інцидент трапився в одному з міст України, де група неповнолітніх випадково стала свідками протиправних дій. Після того, як діти стали очевидцями цього злочину, вони не змовчали, а негайно звернулися до своїх батьків, що стало першим кроком до розкриття цього правопорушення.

Батьки, почувши від дітей про події, одразу звернулися до правоохоронних органів. Завдяки оперативній реакції родичів і своєчасному повідомленню поліції, вдалося оперативно вжити необхідних заходів для фіксації доказів і встановлення осіб, причетних до злочину. Розслідування показало, що затримані особи скоїли злочин, який стосується майна та безпеки громадян, а також має серйозні наслідки для постраждалих.

“Я вдячний дівчатам, які не промовчали. У своєму дитячому віці вони сказали правду, на що не здатні деякі дорослі. З потерпілими працювали психологи, була проведена комплексна судово-психіатрична експертиза. Фахівці підтвердили: дівчатка пережили насильство, і наслідки залишили глибокий слід у їхній психіці”, – зазначив Кравченко.

Генеральний прокурор підкреслив, що вирок є сигналом: держава не дозволить перетворювати дитинство на травму. Він також закликав до змін у законодавстві та посилення покарання за сексуальні злочини проти дітей, наголошуючи, що 10 років – це лише початок справедливості.

Податкова політика держави передбачає низку винятків, спрямованих на підтримку категорій громадян, які несуть підвищене соціальне навантаження. Однією з таких важливих гарантій є звільнення від сплати податку на нерухоме майно для багатодітних і прийомних сімей, де виховується п’ятеро або більше неповнолітніх дітей. Цей підхід ґрунтується на чітких законодавчих положеннях і покликаний полегшити фінансовий тягар родин, що забезпечують розвиток значної кількості дітей.

Податковий кодекс України, у підпункті «л» пункту 266.2.2 статті 266, закріплює норму, за якою житлова нерухомість, що перебуває у власності таких сімей, повністю виключається з об’єктів оподаткування. Йдеться насамперед про житлові будинки, квартири або їх частини, які використовуються для постійного проживання родини та забезпечення належних умов для виховання дітей. Таким чином, законодавець визнає, що значні витрати на утримання великої родини потребують додаткових механізмів підтримки.

Такі ж норми містить і Закон України «Про охорону дитинства», де зазначено, що дитина — це особа віком до 18 років, якщо вона не набула прав повнолітньої раніше.

Пільга поширюється на об’єкти житлової нерухомості, що належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховуються п’ятеро і більше дітей, жодній з яких не виповнилося 18 років.

У такому разі податок на нерухоме майно — незалежно від площі будинку чи квартири — не застосовується.

У жовтні 2025 року столиця продемонструвала високий рівень активності в сфері публічних закупівель, уклавши понад 7,2 тисячі договорів на суму 6,15 млрд гривень. Структура витрат засвідчила незмінну тенденцію: найбільша частка коштів, понад 58% від загального обсягу, була спрямована на дорожні, будівельні та інфраструктурні роботи. Цей напрям традиційно залишається пріоритетним для Києва, адже саме він охоплює модернізацію транспортної мережі, оновлення міських артерій та підтримку інженерних систем, які забезпечують життєдіяльність мегаполіса.

Найбільшим розпорядником коштів другий місяць поспіль виступила комунальна корпорація «Київавтодор». Її портфель договорів у жовтні наблизився до одного мільярда гривень, що підтверджує масштабність робіт, пов’язаних із ремонтом і відновленням дорожньої інфраструктури. За даними BI.Prozorro, саме цей напрямок і сформував основну частину міських витрат, що свідчить про прагнення влади підтримувати у належному стані ключові транспортні маршрути, важливі для мобільності мешканців і функціонування економіки столиці.

Найдорожчим контрактом став капітальний ремонт відрізка вулиці Міської довжиною лише 1,75 км. Його ціна — 501,77 млн гривень, тобто понад 286 млн за кілометр. Виконавцем обрали «Онур Конструкціон Інтернешнл» — турецьку компанію, що вже багато років отримує найбільші столичні дорожні підряди.

«Онур» має давню історію роботи з київськими структурами: з 2016 року між компанією та «Київавтодором» укладено 17 угод на понад 5,4 млрд гривень. Попри високі обсяги фінансування, співпраця не раз ставала предметом кримінальних розслідувань — слідчі підозрювали завищення вартості робіт, використання старих матеріалів і виведення бюджетних коштів у готівку.

Другим великим підрядом став ремонт шляхопроводу на вул. Рейгана через колії швидкісного трамваю. Контракт на 238 млн грн отримала компанія «Ростдорстрой» — структура, пов’язана з оточенням ексмера Одеси Геннадія Труханова. Договір підписали без конкуренції — лише через три дні після того, як президент позбавив Труханова українського громадянства.

Ще один контракт перевищив 120 млн гривень і стосувався демонтажу цеху №5 заводу «Більшовик». Саме він стоїть на шляху завершення реконструкції Шулявського шляхопроводу. Перша спроба демонтувати будівлю у 2023 році за 91 млн провалилася, роботи не виконали. Восени 2025-го столиця вирішила повторити конкурс — і цього разу вартість зросла до 121,12 млн грн. Підряд отримав консорціум «Промбуд Технолоджи», створений лише за два тижні до оголошення тендеру, а підписати договір вдалося лише через суд.

Управління освіти Шевченківського району уклало контракт на реконструкцію будівель дитсадка №155 з облаштуванням укриття — на 222,65 млн грн. Печерська РДА підписала договір на будівництво укриття для школи №181 вартістю 207,15 млн грн. Такі об’єкти залишаються серед найбільш фінансово затратних у системі столичної освіти.

Паралельно підприємство «Київавтошляхміст» замовило протиаварійні роботи на шляхопроводі по вулиці Олександри Екстер — ще майже 155 млн гривень.

Друга за обсягом стаття витрат — електроенергія. На неї витрачено 371,63 млн гривень, з яких 317 млн — закупівля для КП «Київпастранс».

Третє місце серед витрат зайняли транспортні засоби: загалом 222,9 млн грн, більшість — купівля 30 самоскидів для «Київавтодору» майже на 210 млн грн.

У жовтні в закупівлях столиці брали участь 473 розпорядники коштів. Найактивнішим замовником стала комунальна корпорація «Київавтодор», що уклала шість договорів на загальну суму 953 млн грн. Саме ця структура традиційно посідає перше місце за обсягом коштів, які місто спрямовує на дорожню інфраструктуру.

За даними YouControl, головним підрядником жовтня став «Онур Конструкціон Інтернешнл», який отримав контрактів на понад пів мільярда гривень лише за один місяць. Компанія має тривалий досвід участі у великих дорожніх тендерах по всій Україні та вже уклала договорів на 84 млрд грн у різних регіонах.

Аналітики наголошують, що структура київських витрат фактично не змінюється: більшість коштів і надалі отримують ті самі кілька компаній, які багато років домінують у сфері дорожнього будівництва. Попри корупційні скандали, провалені тендери чи кримінальні провадження, підрядники продовжують отримувати багатомільйонні контракти.

У жовтні столиця знову фактично повторила тенденцію попередніх місяців: основні витрати — дороги, укриття, енергетика і комунальна техніка. При цьому вартість окремих об’єктів зростає, а конкуренція на тендерах часто мінімальна або відсутня.

Військова медикиня Збройних сил України та відома громадська діячка Аліна Михайлова висловила публічне обурення з приводу допису радника Офісу президента Сергія Лещенка, у якому той зачепив народного депутата Ярослава Железняка та тему волонтерської діяльності. Як повідомляє «Цензор.НЕТ», обговорення розгорілося під постом Лещенка, де Михайлова залишила емоційний і доволі жорсткий коментар.

Попри те, що сама медикиня неодноразово критикувала Железняка за окремі дії та заяви, цього разу вона стала на бік депутата, наголосивши: характер висловлювань Лещенка переходить межі конструктивної дискусії. Михайлова підкреслила, що в умовах війни будь-які маніпуляції темою волонтерства є неприпустимими, а публічні намагання дискредитувати людей, які причетні до допомоги армії, завдають шкоди загальній боротьбі.

«Абсолютно не прихильниця Железняка, але, щоб таку х#йню писати — це треба норм відпрацьовувати так», — написала вона.

Медикиня наголосила, що війна триває з 2014 року, і за цей час, на її думку, Лещенко жодного разу не став на захист України зі зброєю в руках.

«Ого як, волонтер з медалями. Гидота», — додала Михайлова, звинувативши піарника ОП у лицемірстві.

Коментар Михайлової викликав активне обговорення у соцмережах, адже суперечка між представниками влади, військовими та волонтерами стала особливо чутливою темою у період активних бойових дій.