Охорона здоров’я

Українські сили, переорієнтуючи ключові резерви на укріплення оборони Покровська, опинилися перед наростаючим тиском російських підрозділів на південному сході. На перехресті Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей противник за відносно короткий проміжок часу зумів захопити низку нових територій, створивши додаткові загрози для Оріхова та Гуляйполя. Ці населені пункти мають важливе стратегічне значення, оскільки виконують роль опорних ліній, що стримують просування ворога у напрямку Запоріжжя.

За інформацією, яку поширює видання The Telegraph із посиланням на проукраїнські карти та західних військових аналітиків, російське угруповання активно користується тим, що значна частина українських сил зосереджена на північному напрямку. Перекидання підрозділів для посилення оборони Покровська створює додаткові навантаження на інші ділянки фронту, зокрема на південну частину лінії зіткнення, де темп просування ворога став помітно вищим.

Російський наступ особливо активізувався на напрямку, де сходяться межі трьох областей. Агресор цілиться в локальні лінії постачання ЗСУ, роботу українських операторів дронів і намагається використати ослаблені укріплення для масованих атак невеликими штурмовими групами. Така тактика вже неодноразово застосовувалася Росією на інших ділянках фронту – зокрема, в межах новопавлівського та покровського напрямків.

Аналітики американського Institute for the Study of War (ISW) попереджають, що російські війська продовжують наступ у бік Гуляйполя та траси Т-0401, яка з’єднує Покровське в Дніпропетровській області з Гуляйполем у Запорізькій. Ця дорога є однією з ключових артерій, що забезпечують українське угруповання в районі міста. За оцінками ISW та українських джерел, російські підрозділи просуваються в районах населених пунктів, розташованих на північний схід і схід від Гуляйполя, намагаючись створити загрозу його частковому охопленню.

Британська газета цитує військового аналітика Майкла Кофмана, який наголошує, що, попри фокус уваги на боях за Покровськ, більша частина російського наступу нині відбувається саме «на південному заході – на кордоні Запоріжжя, Дніпра і Донеччини». За його словами, оборона України навколо Гуляйполя виглядає дедалі більш фрагментованою, а контратаки й спроби стабілізувати ситуацію в районі Покровська означають, що на інші напрямки, зокрема на запорізький, резервів уже істотно менше.

Водночас аналітик зауважує, що російська армія традиційно залишається неефективною в тактичному плані: підрозділи часто «заявляють» про захоплення позицій або просування, яке не підтверджується незалежними джерелами. На цьому фоні інтенсивність втрат окупантів залишається високою, що змушує Москву постійно підтягувати нові сили й формування.

Контекст ситуації доповнюють і останні зведення міжнародних медіа. Так, агенція Reuters відзначає, що Росія заявила про захоплення кількох населених пунктів у Запорізькій області, включно з Малою Токмачкою, яка вважається «воротами» до Оріхова. Це посилює ризик того, що місто може опинитися під подвійним тиском – як зі сходу, так і з південного сходу.

За оцінками агентства, росіянам вдалося просунутися на щонайменше 30 км на південному сході України за останні тижні, при цьому вони вже контролюють близько 75% території Запорізької області й приблизно 19% території України загалом. Стратегічною метою Москви, як і раніше, залишається повний контроль над Донбасом, а також над усією Херсонською та Запорізькою областями, включно з самим Запоріжжям, яке Україна утримує.

Частина західних і українських експертів не виключає, що теперішнє російське просування в районі Оріхова й Гуляйполя може мати й відволікальний ефект. Кремль може прагнути змусити Київ ще більше розпорошити сили, перекидаючи резерви до Запорізької області й одночасно послаблюючи оборону Покровська, де тривають важкі бої. Утім, українське командування зберігає публічну стриманість, обмежуючись повідомленнями про «складну, але контрольовану» ситуацію на південному сході.

На тлі затяжних боїв, дефіциту особового складу та снарядів, а також постійних російських атак дронами й авіацією, завдання Збройних сил України – утримати баланс між критично важливим Покровським напрямком і не менш важливою лінією оборони на підступах до Запоріжжя. Саме від того, чи вдасться Києву не допустити прориву в районі Оріхова й Гуляйполя, значною мірою залежатиме безпека великого промислового центру на Дніпрі та стабільність усього південно-східного фронту.

У місті Буча після кількамісячної перерви знову стартували роботи з капітального ремонту вулиці Амосова. Як повідомив міський голова Анатолій Федорук, пауза була викликана необхідністю внести зміни до проєктної документації. Після коригування плану реконструкції до проєкту додали два нові заїзди та сучасну кільцеву розв’язку, що має покращити транспортну логістику району та підвищити безпеку руху.

Оновлення технічного завдання призвело до збільшення вартості робіт на 1,89 мільйона гривень, однак підрядна організація залишилася незмінною. Виконанням ремонту, як і раніше, займається приватне підприємство «Автомагістраль» під керівництвом Миколи Скоростецького, який раніше очолював Службу автомобільних доріг у Київській області.

Замовником проєкту виступає КП “Бучасервіс”. Початкову проєктну документацію у березні підготувало ТОВ “Проектний світ” за 173,41 тис. грн. У червні договір на виконання робіт уклали з ПП “Автомагістраль” на 14,71 млн грн, однак вже наприкінці літа ціну знизили до 4,1 млн грн додатковою угодою.

Після цього місто знову замовило коригування проєкту (173,41 тис. грн) і вже в жовтні вдруге видало підряд “Автомагістралі” — тепер на 12,5 млн грн. Термін виконання залишився незмінним — до кінця 2025 року.

У підсумку загальна вартість робіт за двома договорами становить 16,11 млн грн — майже на 1,9 млн грн більше, ніж передбачала початкова угода.

ПП “Автомагістраль” зареєстроване у 2001 році, нині базується в селі Синяк Бучанського району, а його засновником, директором та кінцевим бенефіціаром є Микола Скоростецький — керівник Служби автомобільних доріг у Київській області у 2005–2007 роках.

У 2020 році Скоростецький балотувався до Житомирської облради від партії “Ліва опозиція”, яка з 2022 року заборонена в Україні через зв’язки з комуністичним рухом.

Компанія є одним із найбільших отримувачів дорожніх підрядів у регіоні — понад 1000 контрактів на 17,35 млрд грн. Помітна частина робіт пов’язана з відбудовою Київщини після бойових дій.

Водночас “Автомагістраль” фігурує в кримінальному провадженні щодо можливого привласнення бюджетних коштів через завищення вартості матеріалів і робіт, частина яких, за версією слідства, могла не виконуватися фактично.

Окрему увагу в місті викликає питання комунікаційної безпеки: попри рішення засекретити адреси критичної інфраструктури, у публічному доступі з’являлися дописи міського голови, де ці локації оприлюднювалися.

Ексначальник Департаменту захисту економіки Національної поліції України Ігор Купранець перетворив свій офіс у київському бізнес-центрі «Айсберг» на унікальний кластер, де зосередилися компанії, пов’язані з колишніми правоохоронцями, представниками енергетичного сектору та навіть експрезидентом країни. Примітно, що сама будівля бізнес-центру свого часу була зведена з порушеннями, проте рішення Київської міської ради щодо продажу землі під спорудою фактично узаконило її існування та подальшу діяльність.

Після звільнення зі служби у 2019 році Купранець активно займався розбудовою родинної бізнес-структури. За кілька років вона суттєво розрослася й охопила чималі активи у туристичній сфері — серед них готельні комплекси у Буковелі, Пилипці та Трускавці. Поступове розширення потребувало нового адміністративного центру, і вже у 2021 році більшість компаній, пов’язаних із родиною, були переведені до БЦ «Айсберг».

Окрім родинного бізнесу, в офісі оселилися фірми колишніх високопоставлених чиновників та політиків. Серед них фонд «Лео інвест груп» заснований Віктором Ющенком, компанії пов’язані з Леонідом Крючковим та колишнім співробітником САП Володимиром Кривенком, а також ТОВ «Бенкет» Руслана Марчука. Багато з цих компаній займаються видобувною, енергетичною та логістичною діяльністю, а деякі — у сфері ресторанного бізнесу.

Журналісти відзначають, що БЦ «Айсберг» став символом тісного переплетення бізнесу та правоохоронної системи. Попри кримінальні провадження щодо незаконного будівництва та участі колишніх поліцейських у бізнесі, суди та місцева влада фактично сприяли легалізації офісного центру.

Ігор Купранець, його родина та колишні правоохоронці, які оселилися в БЦ «Айсберг», продовжують вести бізнес у різних сферах, демонструючи, що після служби у силових структурах в Україні можна швидко інтегруватися у приватні прибуткові проєкти, залучаючи впливових партнерів.

Тіна Кароль представила відеороботу на композицію “Небесами”, яка одразу привернула увагу не лише емоційною подачею, а й ледь помітною, але дуже промовистою деталлю — обручкою на її пальці. Цей жест став підставою для численних припущень про заручини співачки, а сам кліп швидко перетворився на одну з найобговорюваніших прем’єр тижня.

Пісня, що вирізняється ніжною лірикою та меланхолійною атмосферою, уже стала популярним саундтреком у соціальних мережах. У TikTok користувачі масово знімають відео під “Небесами”, ділячись романтичними спогадами, історіями про пропозицію руки й серця та яскравими моментами з весіль. Кількість роликів перевищила десять тисяч, перетворивши композицію на один з головних трендів у категорії любовних зізнань.

Сюжет кліпу зосереджений на співачці, яка записує персональне відеопослання на камеру. Лірична героїня Тіни Кароль ділиться своїми почуттями та переживаннями напередодні важливого особистого рішення. У відео артистка демонструє обручку на руці, натякаючи на майбутні заручини.

Режисеркою кліпу стала Ната Курган, яка вже працювала з Тіною Кароль над відео для пісень “Відчиняю”, “Балкони” та “Людині потрібна людина”.

У жовтні 2025 року столиця продемонструвала високий рівень активності в сфері публічних закупівель, уклавши понад 7,2 тисячі договорів на суму 6,15 млрд гривень. Структура витрат засвідчила незмінну тенденцію: найбільша частка коштів, понад 58% від загального обсягу, була спрямована на дорожні, будівельні та інфраструктурні роботи. Цей напрям традиційно залишається пріоритетним для Києва, адже саме він охоплює модернізацію транспортної мережі, оновлення міських артерій та підтримку інженерних систем, які забезпечують життєдіяльність мегаполіса.

Найбільшим розпорядником коштів другий місяць поспіль виступила комунальна корпорація «Київавтодор». Її портфель договорів у жовтні наблизився до одного мільярда гривень, що підтверджує масштабність робіт, пов’язаних із ремонтом і відновленням дорожньої інфраструктури. За даними BI.Prozorro, саме цей напрямок і сформував основну частину міських витрат, що свідчить про прагнення влади підтримувати у належному стані ключові транспортні маршрути, важливі для мобільності мешканців і функціонування економіки столиці.

Найдорожчим контрактом став капітальний ремонт відрізка вулиці Міської довжиною лише 1,75 км. Його ціна — 501,77 млн гривень, тобто понад 286 млн за кілометр. Виконавцем обрали «Онур Конструкціон Інтернешнл» — турецьку компанію, що вже багато років отримує найбільші столичні дорожні підряди.

«Онур» має давню історію роботи з київськими структурами: з 2016 року між компанією та «Київавтодором» укладено 17 угод на понад 5,4 млрд гривень. Попри високі обсяги фінансування, співпраця не раз ставала предметом кримінальних розслідувань — слідчі підозрювали завищення вартості робіт, використання старих матеріалів і виведення бюджетних коштів у готівку.

Другим великим підрядом став ремонт шляхопроводу на вул. Рейгана через колії швидкісного трамваю. Контракт на 238 млн грн отримала компанія «Ростдорстрой» — структура, пов’язана з оточенням ексмера Одеси Геннадія Труханова. Договір підписали без конкуренції — лише через три дні після того, як президент позбавив Труханова українського громадянства.

Ще один контракт перевищив 120 млн гривень і стосувався демонтажу цеху №5 заводу «Більшовик». Саме він стоїть на шляху завершення реконструкції Шулявського шляхопроводу. Перша спроба демонтувати будівлю у 2023 році за 91 млн провалилася, роботи не виконали. Восени 2025-го столиця вирішила повторити конкурс — і цього разу вартість зросла до 121,12 млн грн. Підряд отримав консорціум «Промбуд Технолоджи», створений лише за два тижні до оголошення тендеру, а підписати договір вдалося лише через суд.

Управління освіти Шевченківського району уклало контракт на реконструкцію будівель дитсадка №155 з облаштуванням укриття — на 222,65 млн грн. Печерська РДА підписала договір на будівництво укриття для школи №181 вартістю 207,15 млн грн. Такі об’єкти залишаються серед найбільш фінансово затратних у системі столичної освіти.

Паралельно підприємство «Київавтошляхміст» замовило протиаварійні роботи на шляхопроводі по вулиці Олександри Екстер — ще майже 155 млн гривень.

Друга за обсягом стаття витрат — електроенергія. На неї витрачено 371,63 млн гривень, з яких 317 млн — закупівля для КП «Київпастранс».

Третє місце серед витрат зайняли транспортні засоби: загалом 222,9 млн грн, більшість — купівля 30 самоскидів для «Київавтодору» майже на 210 млн грн.

У жовтні в закупівлях столиці брали участь 473 розпорядники коштів. Найактивнішим замовником стала комунальна корпорація «Київавтодор», що уклала шість договорів на загальну суму 953 млн грн. Саме ця структура традиційно посідає перше місце за обсягом коштів, які місто спрямовує на дорожню інфраструктуру.

За даними YouControl, головним підрядником жовтня став «Онур Конструкціон Інтернешнл», який отримав контрактів на понад пів мільярда гривень лише за один місяць. Компанія має тривалий досвід участі у великих дорожніх тендерах по всій Україні та вже уклала договорів на 84 млрд грн у різних регіонах.

Аналітики наголошують, що структура київських витрат фактично не змінюється: більшість коштів і надалі отримують ті самі кілька компаній, які багато років домінують у сфері дорожнього будівництва. Попри корупційні скандали, провалені тендери чи кримінальні провадження, підрядники продовжують отримувати багатомільйонні контракти.

У жовтні столиця знову фактично повторила тенденцію попередніх місяців: основні витрати — дороги, укриття, енергетика і комунальна техніка. При цьому вартість окремих об’єктів зростає, а конкуренція на тендерах часто мінімальна або відсутня.

Серце раптово починає пришвидшено битися, дихання стає поверхневим і уривчастим, у голові виникає запаморочення, а руки тремтять так, ніби тіло втратило контроль над собою. Багатьом знайоме відчуття, що в ці миті ніби насувається щось неминуче й страшне. Так виглядає панічна атака — інтенсивний епізод тривоги, який часто сприймається як загроза життю. Попри виражені тілесні прояви, такі стани самі по собі не становлять смертельної небезпеки, про що наголошують фахівці, включно з експертами видання Medical News Today.

Панічна атака — це раптове увімкнення в організмі реакції «борись або тікай», яка у природних умовах запускається під час реальної загрози. Мозок отримує сигнал небезпеки, навіть якщо об’єктивних причин немає, і запускає каскад фізіологічних процесів: вироблення адреналіну, прискорення пульсу, підвищення артеріального тиску, напруження м’язів. Усе це створює відчуття неконтрольованого страху, яке може тривати від кількох хвилин до пів години.

серце починає битися частіше

дихання стає поверхневим і швидким

кров приливає до м’язів, готуючи тіло до втечі чи захисту

Деякі люди на тлі паніки починають гіпервентилювати — дихати занадто швидко і глибоко. Рівень вуглекислого газу в крові падає, через що з’являються запаморочення, “мушки” перед очима, відчуття нереальності, іноді навіть короткочасна втрата свідомості. Ці прояви дуже неприємні, але не смертельні.

Відчуття “я зараз помру” — типова особливість панічної атаки. Це не ознака реальної загрози, а результат поєднання фізичних симптомів і страху, який їх підсилює.

Для людей із коронарною хворобою серця повторювані панічні атаки можуть тимчасово погіршувати кровопостачання серцевого м’яза. На цьому тлі біль у грудях може лякати ще більше. Втім, дослідження показують: сама по собі панічна атака не є прямою причиною інфаркту.

Небезпечним може бути інше — довготривала тривога і хронічний стрес. Вони здатні:

підвищувати артеріальний тиск

збільшувати ризик серцево-судинних захворювань

посилювати запальні процеси в організмі

До цього часто додається поведінка “самодопомоги”, яка лише шкодить: переїдання, алкоголь, куріння, відмова від фізичної активності. Усе це додатково б’є по серцю та судинах.

Є кілька стратегій, які можуть допомогти полегшити напад:

Прийміть факт, що вам страшно. Не намагайтеся “заборонити” собі страх чи втекти від нього. Визнання: “Так, зараз у мене панічна атака, це тимчасово і не смертельно” — уже знижує напругу.

Заземліться в моменті. Спробуйте сфокусувати увагу на тому, що навколо: порахувати кілька предметів, які бачите, відзначити запахи, звуки, відчуття від дотику. Це допомагає повернутися з “катастрофічних думок” до реальності.

Сповільніть дихання. Глибоке, повільне дихання з паузами на видиху допомагає нормалізувати рівень вуглекислого газу, зменшити запаморочення та відчуття нестачі повітря.

Продовжуйте дію, якщо це безпечно. Якщо ви можете залишатися в ситуації (на роботі, в транспорті, вдома) без ризику — не тікайте. Так працює експозиційна терапія: мозок поступово вчиться, що паніка не дорівнює катастрофі, і з часом напади слабшають.

Фахівця варто залучити, якщо:

панічні атаки стають частішими або сильнішими

симптоми не минають попри кілька тижнів регулярної терапії

з’являються ознаки можливих проблем із серцем: біль у грудях, задишка, нерегулярне серцебиття, набряки

Якщо ж виникають типові симптоми можливого серцевого нападу — інтенсивний біль у грудях, що віддає в руку, плече або щелепу, сильна задуха, різка слабкість, холодний піт, виражене запаморочення — потрібно негайно викликати швидку допомогу. Панічні атаки не виключають ризику реальних кардіологічних проблем, особливо у людей із супутніми захворюваннями.

Панічні розлади піддаються лікуванню, і з ними можна жити повноцінно. Зазвичай використовують поєднання кількох підходів:

Когнітивно-поведінкова терапія. Вона допомагає розпізнавати і змінювати думки, які розкручують паніку, а також поступово привчає організм не “лякатися” власних симптомів (експозиційна терапія).

Медикаментозне лікування. У деяких випадках лікар може призначити протитривожні препарати чи антидепресанти. Важливо, що підбір і контроль таких ліків проводить саме лікар, а не “самолікування за порадами з інтернету”.

Зміни способу життя. Регулярна фізична активність, техніки усвідомленого дихання, медитація, нормалізація сну та зменшення вживання алкоголю і кофеїну роблять нервову систему менш вразливою до стресу.

Мета терапії — не повністю “вимкнути” страх, а навчитися жити з ним так, щоб він не керував вашим життям. Коли людина перестає боятися самих панічних атак, вони зазвичай стають рідшими та слабшими.

Панічна атака може здаватися чимось смертельним, але сама по собі вона не вбиває. Це дуже неприємний, але контрольований стан. Чим краще ви розумієте, що відбувається з організмом, тим менше місця залишається для страху.

Якщо напади повторюються, заважають працювати, спілкуватися, виходити з дому — це не “слабкість”, а привід звернутися до фахівця. Своєчасна терапія допомагає повернути контроль над життям і забрати в паніки її головну зброю — відчуття безвиході.

Голова Шевченківського районного суду міста Києва Євген Мартинов опинився у центрі гучного скандалу після низки звинувачень, висунутих громадськими активістами, заявниками та учасниками судових процесів. Йому закидають перешкоджання розслідуванню дорожньо-транспортної пригоди за участю службового автомобіля, можливу фальсифікацію відомостей про власне майно під час конкурсного відбору, а також системне покривання правопорушень колег у межах так званої «суддівської кругової поруки».

За словами активістів, саме під керівництвом Мартинова у суді фіксуються випадки упередженого розгляду справ та вибіркового правосуддя, що, на їхню думку, підриває довіру до судової системи столиці. Особливе обурення викликала історія з ДТП, у якій фігурує службовий транспорт суду. Заявники стверджують, що розслідування навмисно затягується, а окремі матеріали могли бути приховані або змінені для уникнення відповідальності.

Раніше, у 2018 році, Мартинов нібито провалив конкурс до Вищого антикорупційного суду через невідповідності в декларації — версія, яка протиставляється офіційним поясненням. За останні роки на адресу судді надійшло, як стверджують ініціатори звернень, щонайменше 16 скарг; жодна з них, за їхніми словами, не отримала вичерпного розгляду.

Окремі заяви стосуються співробітників апарату суду. Зокрема, ідеться про Аліни Зборщік (колишня керівниця апарату), яку пов’язують із бізнес-зв’язками на тимчасово окупованих територіях та реєстрацією компаній у РФ. При офіційних доходах на рівні середніх показників Зборщік володіє таунхаусом під Києвом та іншими активами, що викликає додаткові питання щодо походження коштів.

Ініціатори скарг неодноразово зверталися до правоохоронних органів. Частина процесуальних звернень стосувалася бездіяльності НАБУ і СБУ щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань щодо окремих епізодів за участю Мартинова. Однак кілька судових рішень, серед яких ухвали слідчих суддів ВАКС і Солом’янського райсуду Києва, відмовили у задоволенні скарг на бездіяльність уповноважених осіб.

Критики говорять про «систему захисту своїх» у суддівському середовищі, коли автоматизований розподіл справ нібито змінюється під впливом керівництва, а питання про неправомірні рішення натикаються на організаційний опір. Сам Мартинов і представники суду публічних коментарів із цього приводу, як правило, не дають або обмежуються тезами про дотримання законності та внутрішніх процедур.

Епізоди з питанням притягнення до відповідальності — як у випадку ДТП, так і щодо сумнівів у деклараційних відомостях — залишаються предметом суспільного резонансу. Активісти наполягають на незалежній перевірці, прозорому розгляді скарг і публічних висновках контролюючих органів, аби усунути відчуття безкарності та відновити довіру до судової системи.

Козацьких гетьманів зазвичай уявляють як постатей із булавою, очільників переможних походів та творців державних традицій. Проте політична історія України XVII–XVIII століть значно складніша за романтизовані образи підручників і літературних переказів. Це була епоха, що більше нагадувала напружений політичний трилер, наповнений боротьбою за вплив, швидкими змінами союзів, втручанням великих держав і драматичними поворотами, які визначали долю козацької державності.

У цей період козацька старшина жила в умовах постійного протистояння між внутрішніми амбіціями та зовнішніми імперськими інтересами. Після визвольної війни Богдана Хмельницького на українські землі з різних боків впливали Річ Посполита, Московське царство, Османська імперія та Кримське ханство, кожне з яких прагнуло підкорити або принаймні контролювати територію Гетьманщини. Гетьмани, обираючи шлях між цими силами, мусили вести тонку дипломатичну гру, де кожне рішення могло зміцнити владу або ж завершитися поразкою, вигнанням чи навіть смертю.

палацових переворотів,

замовних убивств,

інформаційних кампаній,

змов старшини,

інтриг іноземних держав,

отруєнь та розстрілів,

шпигунства та таємних агентів сусідніх імперій.

Історик Кирило Галушко зазначає, що українська політична еліта того часу жила в умовах, коли “зрада була звичайною стратегією виживання”.

Одним із яскравих прикладів стала змова проти Івана Виговського після Гадяцької угоди 1658 року. Попри спроби Виговського вирвати Україну з-під московського контролю, старшина звинуватила його у “служінні полякам”. У 1664 році гетьмана заарештували та стратили пострілом за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, який пішов на васальні відносини з Москвою, загинув у 1668 році під час зустрічі з Петром Дорошенком. Замість переговорів відбулася кривава розправа, що, за однією з версій, була частиною московської політичної гри.

У 1687 році відбувся перший український “двірцевий переворот”: гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської підтримки на користь Івана Мазепи, звинувачуючи його у зраді та амбіціях, попри відсутність реальних доказів. Самойловича заслали до Сибіру.

XVIII століття стало часом отруєнь, таємних вбивств, московських спецоперацій та суперництва серед козацької старшини. Навіть Іван Мазепа став жертвою масштабної інформаційної кампанії Москви: фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини були спрямовані на дискредитацію гетьмана.

Уроки Гетьманщини важливі й сьогодні. Політична боротьба того часу демонструє, що інтриги, фейки, змови та агентурні ігри були невід’ємною частиною української політики, а зовнішній тиск і маніпуляції залишаються актуальними і для сучасної держави.