Охорона здоров’я

Із настанням 2026 року для багатьох українців зберігається занепокоєння щодо можливого зростання вартості комунальних послуг. Тема тарифів залишається чутливою, адже безпосередньо впливає на сімейні бюджети в умовах економічної нестабільності. Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко окреслив ключові фактори, від яких залежить, чи побачать громадяни вищі суми у своїх платіжках протягом року.

За чинними правилами, з 2022 року в Україні діє мораторій на підвищення тарифів на газ і теплову енергію для населення на період воєнного стану. Відповідно до базового сценарію, упродовж усього 2026 року ціни на природний газ для побутових споживачів мають залишатися на поточному рівні. Аналогічна ситуація прогнозується і щодо тарифів на опалення, які напряму залежать від вартості газу.

За словами Попенка, принципове рішення про можливе підвищення тарифів уже обговорюється на рівні урядових документів. Однак реалізувати його можуть лише після завершення парламентських і місцевих виборів. Йдеться про період листопада–грудня 2026 року. До цього моменту, на думку експерта, жодна влада не наважиться піти на підвищення комунальних платежів.

Наразі для переважної більшості населення діє фіксований тариф на газ на рівні 7,96 гривні за кубометр. При цьому обговорюється варіант підвищення ціни до рівня, який покриватиме витрати на видобуток газу. Остаточна цифра ще не визначена, але, за оцінками експерта, може йтися в середньому про близько 12 гривень за кубометр.

Вартість опалення безпосередньо залежить від ціни газу. За словами Попенка, газ становить близько 95% собівартості послуг теплокомуненерго. Тому будь-яке підвищення ціни на «блакитне паливо» майже автоматично призведе до зростання тарифів на тепло та гарячу воду. Якщо нині опалення коштує в середньому 40–50 гривень за квадратний метр, то у разі перегляду тарифів сума може зрости до 70–80 гривень. Водночас остаточного рішення щодо цього питання наразі немає, і підвищення можливе лише після скасування воєнного стану.

Що стосується електроенергії, то вона не підпадає під дію мораторію. Нині тариф для населення становить 4,32 гривні за кіловат-годину і не змінювався з червня 2024 року. За словами Попенка, у 2026 році можливий перегляд ціни на світло, оскільки для цього достатньо окремого рішення уряду. При цьому експерт зазначає, що обговорюється сценарій щорічного підвищення тарифу приблизно на 20% упродовж кількох років, однак поки що це лише розрахунки, а не ухвалені рішення.

Окремо залишається питання тарифів на воду. Наприкінці 2025 року уряд закликав регулятора не підвищувати вартість водопостачання для населення. Попри те, що раніше комісія вже намагалася переглянути тарифи, ці рішення скасовувалися. Нещодавно було підвищено ціну на воду для бізнесу, після чого знову почалися спроби коригування тарифів для населення, але вони знову не були реалізовані.

За словами Попенка, на підвищенні тарифів на воду наполягають водоканали, однак уряд поки займає стриману позицію. Водночас експерт прогнозує, що до кінця 2026 року тариф на воду може зрости, але знову ж таки — лише після завершення воєнного стану та проведення парламентських виборів. Конкретних розрахунків щодо можливого зростання наразі немає.

Таким чином, базовий сценарій для українців у 2026 році передбачає збереження чинних тарифів. Реальне підвищення комунальних платежів можливе лише за умови завершення війни, скасування воєнного стану та після виборчого циклу наприкінці року.

Державна прикордонна служба України оприлюднила оновлені статистичні дані щодо протидії корупційним правопорушенням на державному кордоні за грудень, а також за весь час дії воєнного стану. У відомстві підкреслюють, що боротьба з незаконними проявами серед осіб, які перетинають кордон або намагаються вплинути на службовців, є одним із ключових напрямів роботи прикордонників у нинішніх умовах.

За інформацією ДПСУ, лише протягом грудня було припинено 51 спробу надання неправомірної вигоди посадовим особам. Загальна сума коштів, які намагалися передати прикордонникам з порушенням закону, склала 227,5 тисячі гривень. У службі наголошують, що йдеться про різні категорії правопорушень, зокрема спроби незаконного перетину кордону, уникнення перевірок або пришвидшення оформлення документів.

Окрім цього, протягом минулого місяця зафіксовано три випадки можливих порушень антикорупційного законодавства з боку військовослужбовців ДПСУ. Йдеться про правопорушення, передбачені статтями 369-2 та 364 Кримінального кодексу України, а також статтею 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В одному з цих випадків військовослужбовця вже притягнуто до кримінальної відповідальності, щодо інших епізодів матеріали скеровано до компетентних органів для подальшого розгляду.

Загалом протягом 2025 року співробітники Державної прикордонної служби запобігли 609 спробам підкупу на загальну суму 7,1 мільйона гривень. У відомстві підкреслюють, що такі показники свідчать про високий рівень ризиків на кордоні, але водночас і про ефективність внутрішніх механізмів контролю.

За весь період дії воєнного стану в Україні прикордонниками було припинено 1929 спроб надання неправомірної вигоди на суму понад 23,2 мільйона гривень. У ДПСУ зазначають, що ці цифри демонструють послідовну та системну роботу з протидії корупції, яка є одним із ключових чинників забезпечення безпеки державного кордону в умовах війни.

Тема можливого розміщення британських військових підрозділів на території України знову активно обговорюється у західних політичних колах на тлі розмов про майбутню мирну угоду та механізми гарантування безпеки. Лондон у координації з Парижем і Вашингтоном аналізує різні формати міжнародної присутності, які могли б сприяти дотриманню потенційного перемир’я, водночас не перетворюючи ситуацію на пряме військове протистояння з Російською Федерацією.

Ключовим елементом цих дискусій є пошук балансу між стримуванням і обережністю. Західні союзники прагнуть створити систему безпеки, яка б унеможливила відновлення активних бойових дій, але не спровокувала неконтрольовану ескалацію. Саме тому розглядаються варіанти обмеженої військової присутності, консультативних місій або багатонаціональних контингентів із чітко визначеним мандатом.

Втім, нинішній контекст значно складніший. Україна не є нейтральною територією, а Росія вже веде проти неї повномасштабну війну, що радикально змінює логіку будь-якої міжнародної військової присутності.

За оцінками західних експертів, мова не йде про класичну модель миротворчих місій під егідою ООН. Розглядається концепція так званих «сил стримування» — європейських підрозділів, чия присутність автоматично означатиме, що будь-яка атака Росії створює ризик прямого конфлікту із Заходом. Ключовий сигнал у такій моделі — готовність до реального бою, а не символічна присутність.

Однією з головних дилем залишається питання правил застосування сили. Колишні командири миротворчих місій наголошують: нечіткий мандат може бути смертельно небезпечним для військових. Досвід Руанді та Сребрениці показав, що розмиті повноваження й відсутність політичної рішучості призводять до катастроф. У випадку України принципове питання звучить так: чи матимуть західні солдати право вступати в бій у разі порушення угоди Росією, навіть якщо атака не буде спрямована безпосередньо проти них.

Окрема проблема — нестача ресурсів. Для постійної присутності приблизно 15 тисяч військових на місці з урахуванням ротацій потрібно щонайменше утричі більше особового складу. Європейські армії, зокрема британська й французька, не мають достатніх резервів, щоб самостійно забезпечити таку місію. Саме тому попередні спроби створити повноцінну франко-британську коаліцію цього року фактично зайшли в глухий кут.

Без участі США система стримування виглядає неповною. Одним із компромісних варіантів, які обговорюються, є розміщення американських авіаційних і ракетних сил у країнах, що межують з Україною. Така модель передбачає обмежену присутність європейських сухопутних військ безпосередньо в Україні, але потужну повітряну й морську підтримку з боку США поблизу зони конфлікту.

Колишні міжнародні спостерігачі застерігають: головний урок Мінських угод полягає в тому, що сам факт моніторингу без механізму покарання за порушення не працює. Документування інцидентів без подальших дій лише створює ілюзію миру, яка зрештою руйнується.

Фактично Захід розглядає модель, яку військові описують як «розтяжку»: невеликий контингент робить будь-яку атаку надто ризикованою для противника, адже вона неминуче тягне за собою ескалацію. Водночас така стратегія робить самих військових заручниками політичних рішень і вимагає максимальної ясності щодо цілей, повноважень і меж застосування сили.

Історія навколо голови Антимонопольного комітету України Павла Кириленка набула широкого суспільного резонансу та стала символом системної проблеми безкарності високопосадовців у період воєнного стану. Поєднання кількох факторів — кримінального провадження щодо десятків мільйонів гривень незадекларованих активів, рішення суду не усувати посадовця з посади та затягування парламентських процедур зі звільнення — викликало хвилю обурення як у медіа, так і серед громадськості.

Понад рік тому журналістські розслідування оприлюднили інформацію про значні статки, якими користується родина Кириленка. Йшлося про елітну нерухомість, дороговартісні паркомісця та автомобілі преміумкласу, що не відповідали задекларованим доходам посадовця. За даними слідства, активи на суму понад 72 мільйони гривень були набуті без підтверджених законних джерел походження, що стало підставою для відкриття кримінального провадження.

Детективи НАБУ завершили досудове розслідування, Спеціалізована антикорупційна прокуратура направила обвинувальний акт до суду, а Вищий антикорупційний суд перейшов до розгляду справи по суті. Кириленку інкримінують незаконне збагачення та подання завідомо недостовірних відомостей. Його дружину слідство вважає пособницею у приховуванні активів. За самого чиновника було внесено заставу в розмірі 30 млн гривень.

Попри це, у серпні 2025 року ВАКС відмовився відстороняти Кириленка від посади голови АМКУ. Суд обмежився запобіжним заходом у вигляді особистих зобов’язань, дозволивши посадовцю й надалі керувати одним із ключових економічних регуляторів держави. Восени запобіжний захід було продовжено, а сам Кириленко продовжує підписувати рішення Антимонопольного комітету.

Паралельно питання його звільнення зависло у Верховній Раді. У жовтні 2025 року було зареєстровано проєкт постанови про припинення повноважень голови АМКУ. Парламент формально доручив профільному комітету розглянути це питання, однак жодних реальних рішень так і не ухвалив. Минув час, але тема не виноситься в зал, а політичної волі поставити крапку у цій історії досі не видно.

Ситуація виглядає особливо гострою в умовах війни, коли держава закликає бізнес і громадян до максимальної фінансової дисципліни, водночас залишаючи на посаді людину, обвинувачену у збагаченні, несумісному з офіційними доходами. Антимонопольний комітет є одним із ключових індикаторів для інвесторів та міжнародних партнерів, і будь-які підозри щодо його керівництва неминуче підривають довіру до рішень регулятора.

Історія Павла Кириленка давно вийшла за межі окремої кримінальної справи. Вона стала тестом для судової та політичної системи на здатність реагувати на корупційні ризики без очікування вироку. Поки ж цей тест демонструє інше: навіть у воєнний час обвинувачення у масштабній корупції не є автоматичною підставою для втрати посади.

Начальник управління внутрішнього контролю Державної митної служби України Олександр Сапсай опинився в центрі суспільної уваги після подій, що розгорнулися у травні 2025 року. 11 травня він став учасником дорожньо-транспортної пригоди поблизу Львова, керуючи власним автомобілем Skoda Octavia. Інцидент не залишився поза увагою громадськості, однак подальший розвиток подій викликав значно більше запитань, ніж сама аварія.

Вже через кілька днів після ДТП, 19 травня, мати посадовця оформила на нього грошовий подарунок у розмірі 1,43 мільйона гривень. А ще за два дні, 21 травня, Олександр Сапсай придбав новий автомобіль Volkswagen Passat, вартість якого становила майже 2 мільйони гривень. Така оперативність у фінансових рішеннях стала предметом обговорення в соціальних мережах і серед антикорупційних активістів.

Як повідомляють джерела, працівники Управління стратегічних розслідувань та НАЗК нібито розпочали перевірку джерел походження грошей у матері митника. Більш того, нібито навіть підготували проєкт протоколу про корупційне правопорушення, але він зник у невідомий спосіб.

Наприкінці року Сапсай продав своє розбите авто за 680 тисяч гривень, що знову привернуло увагу громадськості до фінансових операцій посадовця.

Ситуація викликає запитання щодо прозорості походження коштів та дотримання антикорупційного законодавства в діях високопоставленого митника.

Мармелад вважається одним із небагатьох солодощів, який за правильно підібраного складу може не лише тішити смакові рецептори, а й мати певну поживну цінність. Його історія бере початок із простих рецептів, коли фрукти та ягоди уварювали до густого стану, зберігаючи природний аромат і корисні властивості. Основою такого продукту слугували соки або пюре, що містили природні загусники.

Традиційно для приготування мармеладу використовували плоди з високим вмістом пектину. Саме ця речовина забезпечує характерну пружну текстуру без додавання сторонніх компонентів. Найпопулярнішими інгредієнтами були яблука, айва, абрикоси та чорна смородина. У процесі уварювання зайва рідина випаровувалася, а фруктова маса перетворювалася на щільну й тягучу.

Користь мармеладу здебільшого пов’язана з пектином, який міститься у фруктах. Ця речовина допомагає знижувати рівень «поганого» холестерину, нормалізує обмін речовин і підтримує роботу шлунково-кишкового тракту. Пектин також сприяє виведенню важких металів з організму та позитивно впливає на стан шкіри.

Агар-агар, який отримують із морських водоростей, також має корисні властивості. Він покращує роботу печінки та шлунка, сприяє виведенню токсинів і містить йод. Саме тому мармелад на основі агар-агару може бути корисним для людей із порушеннями функції щитовидної залози, за умови помірного споживання.

Окрім цього, мармелад здатен підтримувати здоров’я суглобів, сприяючи зміцненню хрящової тканини. Завдяки желювальним компонентам він іноді рекомендується як легкий десерт у період відновлення після фізичних навантажень.

Водночас шкода мармеладу найчастіше пов’язана не з самим продуктом, а з його складом. Штучні барвники, ароматизатори та хімічні добавки, які використовують у масовому виробництві, можуть викликати алергічні реакції або негативно впливати на здоров’я. Тому при виборі мармеладу варто звертати увагу на склад і надавати перевагу натуральним варіантам із мінімальною кількістю цукру.

Навіть мармелад на основі агар-агару потребує помірності, адже надлишок йоду може бути шкідливим. Людям із цукровим діабетом рекомендується обирати спеціальні мармелади без цукру або з цукрозамінниками.

Незважаючи на декларовану відкритість і прозорість оборонних закупівель, система постачання продуктів харчування для Збройних сил України фактично сформувала замкнений механізм розподілу багатомільярдних контрактів між вузьким колом компаній. Центральну роль у цій схемі відіграє Державний оператор тилу (ДОТ), на який покладено відповідальність за організацію закупівель продовольства для потреб армії.

Аналіз даних системи Prozorro та матеріалів судових реєстрів за 2024–2025 роки свідчить про повторюваний сценарій. Формально ДОТ оголошує відкриті тендери, у яких перемогу здобувають реальні виробники або постачальники, зокрема компанії на кшталт ТОВ «Гарна Страва» чи ТОВ «Охтирка М’ясопродукт». На цьому етапі процес виглядає конкурентним і таким, що відповідає законодавчим вимогам.

«Міт Пром» починає масово оскаржувати результати тендерів у судах. Формальні підстави — площа складських приміщень, нюанси реєстрації потужностей, дрібні технічні деталі в документах конкурентів. Судові рішення у таких справах стають підставою для ДОТ дискваліфікувати переможців торгів і переписувати контракти на іншу компанію.

Таким чином, відкритий тендер у Prozorro фактично перетворюється на перший, формальний етап. Остаточний переможець визначається вже в судах.

Ситуація виглядає особливо контрастно, з огляду на те, що «Міт Пром» вже фігурує в розслідуваннях НАБУ та БЕБ. Зокрема, компанію пов’язують зі скандальними поставками продуктів для армії за завищеними цінами, у тому числі яйцями по 17 гривень за штуку, а також із можливим використанням «чорної каси» та ухиленням від сплати податків.

Попри це, фірма не просто не зникла з ринку, а навпаки — стабільно отримує нові оборонні контракти через механізм судових оскаржень.

Ключовим вузлом у цій схемі є керівництво Державного оператора тилу. За інформацією з рішень судів і тендерної документації, саме ДОТ використовує судові ухвали як формальний привід, щоб не підписувати контракти з переможцями Prozorro і укладати угоди з іншими постачальниками.

У період, коли ці механізми почали працювати системно, за оборонні закупівлі відповідали команда Міністерства оборони на чолі з тодішнім міністром Рустемом Умєровим, його заступником Михайлом Шевцовим та керівництвом ДОТ, зокрема т.в.о. генерального директора Арсеном Созанським.

Саме за цієї управлінської конфігурації судові рішення стали регулярним інструментом переписування результатів тендерів.

Формально компанії, які фігурують у кримінальних провадженнях, не повинні отримувати нові державні замовлення. Але на практиці це не працює.

Податкова, аудитори та інші контролюючі органи не заважають «Міт Прому» працювати з мільярдними оборонними контрактами навіть за наявності кримінальних справ щодо податкових зловживань та легалізації коштів. Це створює підозру в існуванні неформального консенсусу між учасниками схеми та державними інституціями.

У підсумку ЗСУ отримують не систему чесної конкуренції між постачальниками, а закритий ринок, де переможець визначається не ціною чи якістю, а юридичними маніпуляціями. Реальні виробники усуваються, а бюджетні мільярди концентруються у руках компаній-фаворитів.

Фактично, замість прозорих закупівель держава отримала судово-тендерну модель, у якій кожен контракт можна «переписати» під потрібну фірму.

Щорічна електронна декларація за 2024 рік, подана начальником управління поліції охорони Кіровоградської області Володимиром Величком, стала предметом пильної уваги через незвично низьку вартість задекларованої нерухомості та транспортних засобів, що належать членам його родини. Опубліковані дані викликали суспільний резонанс, оскільки зазначені суми суттєво відрізняються від ринкових показників.

У декларації вказано, що посадовець разом із дружиною володіє квартирою у Кропивницькому загальною площею 143,31 квадратного метра. Право власності оформлене як спільна часткова — кожному з подружжя належить по 50 відсотків житла. При цьому вартість об’єкта на момент набуття права власності задекларована на рівні 60 тисяч гривень, що в перерахунку становить близько 1,4 тисячі доларів США.

Задекларована сума суттєво відрізняється від актуальної ринкової вартості житла такої площі у Кропивницькому. За відкритими ринковими пропозиціями, навіть квартири без ремонту в нових житлових комплексах продаються за ціною від 28 до 35 тисяч гривень за квадратний метр. Таким чином, квартира площею понад 143 квадратних метри може коштувати понад 4 мільйони гривень.

Окрім квартири, у декларації вказані три земельні ділянки загальною площею понад 146 тисяч квадратних метрів. Дві з них перебувають у власності самого Величка, ще одна — у власності його дружини. Також задекларовано грошові активи у вигляді 500 тисяч гривень, розміщених на рахунку в одному з державних банків.

Окрему увагу привертають транспортні засоби, зазначені в декларації. Зокрема, автомобіль Volkswagen Tiguan 2021 року випуску оформлений на дружину декларанта. Його вартість у декларації вказана на рівні 450 тисяч гривень. Водночас ринкові ціни на аналогічні автомобілі цієї моделі та року випуску, за даними актуальних пропозицій, становлять у середньому від 28 до 32 тисяч доларів США.

Також у декларації фігурує вантажний тягач MAN 18.440 2012 року випуску, оформлений на сина декларанта. Його задекларована вартість становить 170 тисяч гривень, тоді як середні ринкові ціни на аналогічні тягачі цієї моделі та року випуску коливаються в межах 18–21 тисячі доларів США.

Доходи родини Величка складаються переважно із заробітної плати за службу в поліції охорони, яка за рік перевищила 632 тисячі гривень. Також задекларовані соціальні виплати та невеликий дохід дружини.

Різниця між задекларованими та ринковими цінами на нерухомість і транспортні засоби може викликати запитання з боку контролюючих органів щодо повноти та достовірності поданих відомостей. Водночас станом на зараз інформації про офіційні перевірки або правову оцінку цих даних у відкритих джерелах не оприлюднювалося.