Події

Через тимчасово окупований Маріуполь зафіксовано значне переміщення російської військової техніки та особового складу у бік Пологів і Гуляйполя, що свідчить про чергове посилення угруповання окупаційних військ на південному напрямку. Інформацію про це оприлюднив керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко, який наголосив на безпрецедентних масштабах пересування техніки в межах міста.

За його даними, маріупольці помітили конвої, що рухалися чітко організованими колонами. Серед них — сім тягачів, навантажених броньованою технікою, у тому числі бойовими машинами, підготовленими до передислокації на передову. Крім того, через місто проїхали п’ятнадцять вантажівок із російськими військовими та боєкомплектом. Колону супроводжували автомобілі забезпечення та спостереження, які координували рух та контролювали його безпеку.

Андрющенко зазначив, що на техніці було помічено характерне російське маркування — «трикутник у трикутнику». Вантажівки та допоміжні автомобілі виглядали новими, не після ремонту. На його думку, це свідчить не про часткове латання втрат, а про повноцінне посилення ударного угруповання російської армії на цьому напрямку.

«Це не “латання дірок”, а повноцінне посилення. Тому говорити про “стабілізацію” під Гуляйполем поки що не варто», — наголосив він.

Аналітики DeepState підтверджують, що ситуація в Запорізькій області ускладнюється. За їхніми даними, райони Степногірська та Приморського фактично перетворюються на «сіру зону» через постійні маневри російських підрозділів та активні пошуки слабких місць в українській обороні. Окупанти намагаються обійти укріплення навколо Гуляйполя та продовжують тиск на цьому відтинку фронту.

За оцінками експертів, зафіксоване перекидання сил є найбільшою передислокацією російських військ через Маріуполь за останній рік.

Яворівський районний суд Львівської області ухвалив рішення, яке викликало жваве обговорення серед правників та громадськості: державного інспектора митниці Степана Білаша визнано винним у службовій недбалості, однак покарання до нього не застосовано через сплив строків давності. Судове провадження стосувалося інциденту, що стався ще у березні 2019 року, коли через пункт пропуску на українсько-польському кордоні було пропущено мікроавтобус Mercedes-Benz Sprinter без належного контролю. Як з’ясувалося, транспортний засіб перевозив значний обсяг незадекларованого товару.

З матеріалів справи випливає, що вказаний бус мав у вантажному відсіку понад 1,3 тонни різноманітної продукції: автозапчастини, одяг та інші товари, що підлягали декларуванню та ретельному огляду. Проте інспектор, відповідальний за проведення митних процедур, не вжив необхідних заходів контролю. Саме ця недбалість дала можливість перевізнику уникнути сплати відповідних митних платежів і створила ризики для державного бюджету.

Суддя Наталія Швед призначила митнику рік обмеження волі та позбавлення права обіймати державні посади, однак від покарання його звільнили через закінчення строку давності.

Цікаво, що Степан Білаш уже звільнявся з митниці у серпні 2021 року, але поновився через суди. Львівський окружний адміністративний суд скасував наказ про звільнення і повернув його на посаду, а також відшкодував майже 300 тис. грн зарплати за час вимушеного прогулу. Рішення підтвердили Восьмий апеляційний адміністративний суд та Верховний Суд.

Ця справа викликала широкий резонанс через поєднання контрабанди, недбалості державного службовця та тривалого судового процесу щодо поновлення на посаді.

Ринок однокімнатних квартир в Україні демонструє значну нерівномірність та фрагментацію, що впливає на доступність житла для громадян. За останніми даними ЛУН, розрив у цінах між містами досяг рекордних показників: від 14,8 тисячі до 68 тисяч доларів США. Така диспропорція свідчить, що можливість придбати власне житло залежить не лише від рівня доходів, а й від географічного розташування, що створює додаткові соціальні та економічні бар’єри для українців.

Львів знову очолив рейтинг міст із найдорожчим однокімнатним житлом: середня вартість становить близько 68 тисяч доларів. Для того щоб зібрати цю суму, львів’янину довелося б працювати без жодних витрат понад 8,5 років. Київ та Ужгород також входять до верхньої частини списку, демонструючи високі ціни, які істотно перевищують середні по країні. У той же час, у менших містах та регіонах із нижчими доходами квартири доступні за набагато нижчими цінами, що створює суттєву нерівність у можливостях для молодих сімей або тих, хто планує придбати перше житло.

Абсолютним “антирекордом” за тривалістю накопичення стала ситуація у Луцьку — майже дев’ять років необхідно пересічному мешканцю, щоб зібрати на однокімнатну квартиру. До другого ешелону дорогих міст увійшли Рівне, Чернівці, Житомир, Вінниця, Черкаси та Одеса — із середньою вартістю житла від 44 500 до 57 600 доларів.

Зовсім інша динаміка спостерігається у містах, що найбільше постраждали від російської агресії. Через втрату значної частини попиту Херсон, Запоріжжя та Миколаїв нині мають найнижчі ціни на “однушки” — від 14,8 до 20 тисяч доларів. Тут на купівлю житла можна накопичити за 2,6–3,3 року — найшвидші терміни по країні.

У Сумах та Харкові ціни також залишаються відносно низькими — 21,5–22 тисячі доларів. Термін накопичення — від 3,4 до 3,8 року, що теж значно менше, ніж у західних регіонах.

У містах центральної та західної України сформувався умовний “середній сегмент”: Кропивницький, Хмельницький, Івано-Франківськ, Чернігів, Полтава та Тернопіль. Тут однокімнатні квартири коштують від 30 до 43,2 тисячі доларів, а мешканцям доводиться відкладати на житло від п’яти до шести років.

Оприлюднена статистика не охоплює тимчасово окуповані території — Донецьку, Луганську області та Крим.

Олег Пахніц, який з кінця 2022 року очолює Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області, поступово став однією з найвпливовіших і водночас найбільш суперечливих постатей регіону. На папері він виглядає як досвідчений фахівець із більш ніж двадцятирічною кар’єрою в органах прокуратури, однак зібрані дані про його професійну діяльність і стиль керування формують зовсім іншу картину. Замість системної боротьби з економічними правопорушеннями, що й визначає місію БЕБ, управління під його проводом дедалі частіше пов’язують із вибірковістю, бездіяльністю та невмотивованим ігноруванням сигналів про масштабні розкрадання.

За інформацією кількох незалежних джерел, працівники управління регулярно отримували заяви про зловживання бюджетними коштами на Полтавщині та Харківщині. Проте значна частина цих звернень так і залишилася без руху. Учасники ринку, громадські активісти та журналісти неодноразово повідомляли про схеми, що стосуються освоєння коштів на ремонтах, закупівлях та інфраструктурних проєктах, але підтверджень бодай мінімальної реакції з боку ТУ БЕБ у більшості випадків не зафіксовано.

схеми привласнення коштів у медицині та освіті;

діяльність організованих груп, які освоювали мільйони через державні програми;

корупцію в місцевих органах влади та фіктивні закупівлі.

У найкращому випадку заявники отримували формальні відписки. У багатьох випадках – повне мовчання. Така «неспроможність» системи створює враження, що БЕБ працює не проти злочинців, а на користь тих, хто може забезпечити потрібний результат.

На тлі бездіяльності управління особливо помітним стало швидке накопичення майна у самого Пахніца та його родини.За 2023 рік його офіційна зарплата становила 714 тис. грн. Однак за цей же період сім’я:

придбала десятки земельних ділянок;

оформила нерухомість у кількох регіонах та за кордоном;

поповнила автопарк елітними авто;

отримала у власність нежитлові приміщення;

придбала одномоторний літак Socata TB20GT вартістю понад 400 тис. доларів.

У деклараціях — мільйонні грошові активи у валюті, але відсутність реальних ринкових вартостей техніки чи автопарку. Це унеможливлює точну оцінку доходів і витрат посадовця та ставить під сумнів законність походження більшості активів.

Родина Пахніца володіє великою кількістю майна, зокрема:

елітними квартирами в Дніпрі та Маріуполі;

десятками гектарів земельних ділянок;

175-метровою квартирою в Словаччині;

13 машиномісцями, частину з яких передали Пахніцу компанії, пов’язані зі структурами бізнесмена Геннадія Корбана.

Обсяг активів більше нагадує портфель великого бізнесмена, а не державного службовця, який усе життя працював у правоохоронних органах.

Сукупність фактів показує, що під керівництвом Пахніца БЕБ у регіоні перетворився на бар’єр, який блокує розслідування корупції, а не ініціює їх. Замість боротьби з економічними злочинами, структура фіксує показову бездіяльність і, ймовірно, забезпечує комфорт для окремих місцевих еліт.

Питання залишаються відкритими:як чиновник із зарплатою держслужбовця зміг сформувати активи на мільйони доларів, і чому держава досі зберігає на посаді людей, чия діяльність має всі ознаки зловживань?

Україна з високою ймовірністю не прийме так званий план Віткоффа, а ключові рішення у сфері національної безпеки та дипломатії відтермінуються щонайменше до весни 2026 року. Таку оцінку висловив політолог Вадим Денисенко, аналізуючи результати останніх міжнародних переговорів і внутрішню політичну динаміку. На його переконання, поточний стан дипломатичних контактів між Києвом та зовнішніми партнерами, а також незмінність позицій України та Росії щодо можливих шляхів завершення війни, не дозволяють очікувати швидких рішень чи проривів у переговорах.

Експерт наголошує, що пропонований «план Віткоффа» містить положення, які фактично суперечать українським інтересам та офіційно заявленим умовам миру. Київ неодноразово підкреслював, що поступки територіями чи відмова від курсу на повну деокупацію є неприйнятними. Саме тому документ, який передбачає компроміси такого характеру, не може бути схвалений на державному рівні. За словами Денисенка, нинішні пропозиції не тільки не наближають до завершення війни, а й створюють ризики довготривалої замороженої конфліктності, вигідної виключно російській стороні.

Денисенко зауважив, що перемир’я до Нового року можливе лише у випадку, якщо Україна погодиться на здачу Донбасу, що є ключовою вимогою Росії для початку переговорів. Такий сценарій він назвав неможливим.

Політолог переконаний, що повернення президента Володимира Зеленського після серії зустрічей зі світовими лідерами не змінить розкладу сил у середині країни. Він прогнозує, що НАБУ та САП і далі розширюватимуть коло підозрюваних у справи корупційного характеру.

При цьому частина фігурантів, попри те, що для них швидко визначають великі застави, найімовірніше піде на угоди зі слідством.

Денисенко наголосив:

«Створення і розвал коаліцій в Україні ніколи не було ідеологічним процесом. Воно завжди залежало від фінансових преференцій та гарантій недоторканності для бенефіціарів фракцій».

Саме питання недоторканності, на його думку, визначатиме майбутнє парламентських союзів.

Експерт підкреслив, що нинішня ситуація навколо плану Віткоффа нагадує переговори в Анкориджі, коли США не змогли істотно вплинути на позицію Росії.

«Тільки тиск Китаю може змінити ситуацію кардинально», — наголосив Денисенко.

Водночас він зауважив, що Україна частково втратила свою ключову моральну перевагу:

«Ми втратили ореол мученика, який захищає демократію».

За його словами, це зменшує дипломатичний ресурс країни у переговорах зі світовими лідерами.

Черкаський районний суд ухвалив рішення про стягнення 49 470 гривень із місцевого мешканця, який завдав шкоду водним біоресурсам. Суд визнав, що порушник своїми діями порушив закон, здійснивши незаконний вилов на Дніпрі за допомогою забороненої месинової сітки. Інцидент стався в акваторії поблизу села Худяки, де чоловік виловив 30 лящів, що підлягають охороні та регулюванню. Рішення суду підкреслює пріоритет захисту довкілля та відновлення справедливості для держави й місцевої громади.

Матеріали кримінального провадження №707/2015/25 детально описують порушення: заборонена сітка довжиною близько 70 метрів із вічком 70×70 см була встановлена без відповідного дозволу. Такий вид промислу заборонений через шкоду, яку він завдає рибним запасам та екосистемі річки. Судова практика демонструє, що незаконне вилучення водних ресурсів тягне не лише кримінальну відповідальність, а й обов’язок відшкодувати матеріальні збитки довкіллю.

Такі знаряддя лову прямо заборонені Правилами любительського та спортивного рибальства. У результаті незаконного використання сітки порушник виловив 30 особин ляща.

Інститут рибного господарства Національної академії аграрних наук у листі від 26 травня 2025 року оцінив шкоду, завдану водним біоресурсам, у 49 470 гривень.

Під час розгляду кримінальної справи цивільний позов не подавався, а сам порушник добровільно збитки не компенсував.

У межах окремого цивільного провадження Черкаський районний суд дійшов висновку, що чоловік зобов’язаний відшкодувати повну суму шкоди, заподіяної довкіллю.

Суд послався на норми частини 4 статті 68 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» та статтю 1166 Цивільного кодексу України, які передбачають безумовний обов’язок порушників компенсувати завдані збитки.

Рішення суду створює черговий прецедент, який підтверджує: за незаконний вилов риби та використання заборонених знарядь лову відповідальність неминуча, а завдані довкіллю збитки мають відшкодовуватися у повному розмірі.

Мережа обмінників Money 24/7 продовжує безперешкодно діяти в центрі столиці, створюючи враження, ніби в Україні не існує ані Національного банку, ані системи фінансового моніторингу, ані мінімальних вимог законодавства. Попри те що НБУ анулював ліцензію компанії ще у серпні 2024 року, пункти обміну не лише не зникли з вулиць Києва — вони стали ще помітнішими та агресивнішими у власному позиціонуванні.

Бренд Money 24/7, замість того щоб піти з ринку, активно розширює свою візуальну присутність. Логотипи компанії з’являються на спортивній формі «Динамо Київ», у рекламних кампаніях блогерів і медійних фігур, а брендовані авто помітно курсують центральними вулицями міста. Така демонстративність викликає подив і обурення, оскільки мережа юридично не має права продовжувати діяльність після офіційного рішення регулятора.

Money 24/7 позиціонує себе як «преміумсервіс». Формально ж це класична «нелегальна валютка»: жодних фіскальних чеків, ліцензії, реквізитів чи куточка споживача. Під час перевірки двох столичних точок клієнту замість чека видавали папірець з QR-кодом, що веде на порожню сторінку податкової. На прохання показати ліцензію НБУ співробітники нервували, викликали охорону й пропонували «повернути гроші». На гарячій лінії прямо підтвердили: іншого чека не буде.

Позиція Нацбанку чітка: у діяльності пунктів Money 24/7 є всі ознаки неліцензованої роботи. Компанія ТОВ «ФК Артем», через яку раніше здійснювалися валютні операції, позбавлена ліцензії. Одразу після цього фірма змінила власників і вид діяльності — тепер вона фігурує як виробник «текстильних виробів», а з реєстру легальних обмінників повністю зникла. Це означає, що за законом Money 24/7 не має права приймати або видавати валюту.

Утім, мережа не просто зберігається — вона демонстративно розширюється. За брендом стоїть харків’янин Андрій Смірнов, власник торгової марки Money 24/7 та охоронної компанії «Легіон 1913», логотипи якої висять у кожному відділенні. Публічним обличчям є Антон Дяченко: він відвідує міжнародні гемблінг-заходи, веде соціальні мережі й представляє Money 24/7 як «міжнародний преміумсервіс». Сам Смірнов залишається в тіні, але саме під обмінниками Money 24/7 у Харкові фіксувалися стрілянина та конфлікти — на відміну від будь-якої іншої валютної мережі.

Головне питання — чому цей бізнес досі працює, якщо порушення зафіксовані й публічно підтверджені регулятором. Припиняти нелегальну діяльність мають не Нацбанк і не фінмоніторинг, а поліція, податкова та Бюро економічної безпеки. Однак усі ці структури вже понад рік демонструють повну бездіяльність, ніби мережі Money 24/7 не існує. Хоча вона продовжує рекламуватися на весь Київ, спонсорує «Динамо», проводить валютні операції без фіскалізації та працює фактично поза законом.

У 2025 році в самому серці країни відкрито функціонує мережа, яка формально не існує, але фактично приймає та видає валюту, не маючи жодних повноважень.

Генерал поліції Сергій Шайхет залишає посаду на тлі тривалої невизначеності щодо результатів службового розслідування, які досі не були оприлюднені. Повідомлення про його відставку з’явилося майже одразу після засідання Тимчасової слідчої комісії, що займається вивченням обставин так званих плівок Міндіча. У ході цього засідання особливу увагу привернув епізод, пов’язаний із діяльністю ТОВ «Сіт Сек’юріті» — компанії, що належить братові Ігоря Шайхета.

Компанія «Сіт Сек’юріті» виконувала функції інкасації коштів для АТ «Сенс Банк» (Sense Bank), а деталі її роботи привернули увагу не лише через родинні зв’язки, а й через збіг юридичних адрес. Встановлено, що місцезнаходження фірми повністю повторює адресу в Києві, де розташований «Завод Ізумруд» — підприємство, пов’язане з бізнесменом Тімуром Міндічем, центральною фігурою згаданого скандалу.

Під час засідання ТСК депутат Железняк поцікавився походженням значних сум готівки, вилучених у Міндіча під час обшуків. За повідомленнями, гроші були у фірмовій упаковці Федеральної резервної системи США, що може свідчити про їхнє легальне надходження в Україну через банківську систему або дипломатичну пошту.

Випадковість чи ні — вирішувати читачеві, проте відставка високопосадовця на фоні цих обставин привертає увагу суспільства.