Події

Поки для багатьох українців поїздка в засніжені Карпати залишається лише планом на майбутнє, Оля Полякова вже встигла зануритися в атмосферу справжнього зимового відпочинку разом із близькими. Співачка обрала Буковель як місце для сімейної подорожі та вирішила на власному прикладі продемонструвати, що українські курорти здатні не просто конкурувати з відомими закордонними напрямками, а й дивувати рівнем сервісу та комфорту.

Особливим гостем у цій мандрівці став американський зять артистки — Еден. Для нього поїздка в Карпати стала нагодою побачити інший бік України: сучасний, гостинний і водночас автентичний. Родина зупинилася в елітній віллі з панорамними краєвидами на гори, де передбачено все для безтурботного відновлення сил — від затишних інтер’єрів до басейну просто неба, який особливо ефектно виглядає серед зимового пейзажу.

Під час спілкування Полякова зізналася, що щиро захоплена тим, як розвивається український туризм. За її словами, сьогодні вже немає потреби шукати розкіш за кордоном, адже все необхідне для якісного відпочинку можна знайти в Україні.

Співачка зазначила, що в Буковелі з’явилися вілли та сервіси, які нічим не поступаються іноземним курортам. Вона додала, що за умови миру українські курорти могли б стати повноцінною альтернативою будь-якому європейському напрямку.

Прямий ефір не обійшовся без провокаційних запитань. Деякі глядачі поцікавилися, звідки у співачки кошти на такий люксовий відпочинок під час війни. У відповідь Полякова наголосила, що багато працює і чесно заробляє на своє життя сама. Вона визнала, що доходи під час війни зменшилися, однак це не змінює того факту, що її добробут — результат власної праці.

Артистка підкреслила, що пишається можливістю заробляти чесно та підтримувати українську економіку, відпочиваючи саме в Карпатах. Схоже, що американський зять залишився під великим враженням від української гостинності, рівня сервісу та краси гірських пейзажів.

Колишнього прокурора Києва, а нині голову Одеської обласної військової адміністрації Олега Кіпера окремі джерела та заявники пов’язують із діяльністю організованих структур, про що періодично з’являються повідомлення в публічному просторі. Ці твердження поширюються у формі заяв, звернень та неофіційних коментарів, водночас не мають на цей момент підтвердження у вигляді судових рішень або вироків.

За інформацією, яка циркулює серед окремих активістів та авторів звернень до правоохоронних органів, мова йде про можливі контакти або непрямі зв’язки, що нібито мали місце у попередні роки його професійної діяльності. При цьому самі заяви часто ґрунтуються на суб’єктивних оцінках, свідченнях третіх осіб або припущеннях, які потребують перевірки в установленому законом порядку.

У матеріалах, які перебувають у розпорядженні заявників, фігурують також імена Сергія Шапрана, Володимира Осіпова та Ігоря Скорохода. Окрему увагу вони звертають на можливий конфлікт інтересів: дружина Олега Кіпера Ірина, за наявною інформацією, має фінансові зобов’язання на суму близько 25 мільйонів гривень перед дружиною Володимира Осіпова.

Окремий блок звинувачень стосується будівництва захисних укриттів в Одеській області. У Вигоднянській громаді, за твердженнями джерел, тендер на суму близько 97 мільйонів гривень отримала компанія «Давмір Строй». У документах, які аналізували заявники, йдеться про ймовірне завищення вартості будівельних матеріалів, зокрема бетону та арматури, що могло призвести до розкрадання значних сум, у тому числі коштів міжнародної допомоги в межах програми Ukraine Facility.

Схожі підозри озвучуються і щодо проєктів у Вилківській міській раді, де фігурує «Південна Українська Будівельна Компанія», а також у селі Маяки, де, за твердженням заявників, представники місцевої влади спільно з приватними структурами могли привласнювати кошти міжнародної допомоги через фіктивне або завищене будівництво.

Особливу роль у цій вертикалі, за словами джерел, відіграє Сергій Шапран. Його пов’язують із бізнес-інтересами, які нібито мають сліди російського походження, а також із компаніями, через які, за версією заявників, здійснювалося зняття арештів з активів осіб, що перебувають під санкціями. Попри затримання Шапрана у 2025 році під час спроби виїзду за кордон, учасники схем, як стверджують джерела, уникають реальної відповідальності.

Окреме занепокоєння викликає реакція правоохоронних органів. За наявною інформацією, судові ухвали про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у низці випадків залишаються без виконання. Це, на думку заявників, може свідчити про системну корупційну кругову поруку між посадовцями та правоохоронними структурами.

Наразі всі викладені обставини мають характер заяв і тверджень сторін, а остаточну правову оцінку їм може надати лише суд. Водночас масштаб і чутливість описаних схем у період повномасштабної війни викликають значний суспільний резонанс та потребують публічного і неупередженого розслідування.

У декларації за 2025 рік заступника начальника 19-ї державної пожежно-рятувальної частини 9-го пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Київській області Олександра Васильовича відображено відомості про доходи, майно та фінансові зобов’язання відповідно до чинних вимог антикорупційного законодавства. Документ подано в установлені строки та містить структуровану інформацію, що дає змогу оцінити фінансовий стан посадовця і джерела його формування.

У розділі доходів зазначено надходження, пов’язані зі службовою діяльністю в системі ДСНС, а також інші дозволені законом виплати. Дані подано з розмежуванням за видами доходів і періодами їх отримання, що відповідає стандартам електронного декларування та забезпечує прозорість фінансової звітності.

Того ж дня Лукашенко задекларував і земельну ділянку площею 1000 квадратних метрів у тому ж населеному пункті. Її вартість вказана на рівні 30 тисяч гривень. Навіть за найнижчими ринковими оцінками земля під житлову забудову в Кагарлику коштує значно дорожче, а зазначена сума виглядає не просто заниженою, а фактично нереалістичною.

Окрему увагу привертає третій об’єкт, також оформлений 23 травня 2025 року. У декларації йдеться про житловий будинок площею 1740 квадратних метрів, вартість якого зазначена на рівні 4 445 гривень. Навіть з урахуванням можливих технічних помилок або неточностей у характеристиках, поява житлового будинку такої площі з ціною у кілька тисяч гривень не піддається жодному логічному поясненню.

Усі три об’єкти задекларовані як власність одного посадовця. Тип вартості зазначено як «вартість на дату набуття права», що означає декларування саме фактичної ціни угоди, а не умовної або довідкової оцінки.

Теоретично можна припустити спадкування майна або інші особливі юридичні підстави його набуття. Проте навіть у таких випадках законодавство передбачає проведення оцінки, а настільки суттєва різниця між задекларованими сумами та ринковою вартістю не може пояснюватися звичайними формальностями. Йдеться не про незначну похибку, а про заниження у десятки разів.

Фактично маємо набір об’єктів нерухомості в Київській області, оформлених на чинного посадовця ДСНС, із цінами, які більше нагадують формальне заповнення декларації, ніж відображення реальних майнових операцій. Особливо показовим є будинок площею 1740 квадратних метрів за 4 445 гривень — сума, що виглядає як технічна умовність, а не реальна вартість нерухомості.

Такі дані об’єктивно потребують уваги з боку органів фінансового контролю та правоохоронних структур, адже йдеться не про випадкову помилку, а про системну і грубу невідповідність між задекларованими цифрами та елементарною економічною логікою.

Дослідження науковців із Неаполітанського університету імені Федеріко II показало, що здатність домашніх котів по-різному нявкати сформувалася саме в процесі тривалого співіснування з людьми. На відміну від диких представників родини котячих, які майже не використовують голос для повсякденної комунікації, домашні улюбленці активно «розмовляють» із людиною, пристосовуючи звуки до конкретних ситуацій і потреб.

Вчені дійшли висновку, що нявкання для кота — це насамперед інструмент взаємодії з людиною. За допомогою голосу тварини можуть сигналізувати про голод, вимагати уваги, запрошувати до гри або висловлювати невдоволення. При цьому кожен кіт здатен варіювати тональність, гучність і тривалість звуків, залежно від того, якої реакції він очікує від свого власника.

Вчені пояснюють це тим, що життя поруч із людьми, які мають різний розпорядок дня, звички та емоції, спонукало котів адаптувати свої звуки під людину. Таким чином нявкання стало своєрідним «інструментом комунікації» між котом і власником.

Ще одна особливість котячого спілкування — муркотання. Воно менш пов’язане з передачею конкретної інформації, але унікальне для кожного кота. Низькочастотний звук допомагає ідентифікувати тварину та впізнавати знайомих котів, як їм самим, так і людям.

Попередні дослідження університету Париж-Нантер показали, що коти здатні розрізняти голоси людей і впізнавати, коли до них звертається саме їхній власник. Це свідчить про високу здатність котів до соціальної адаптації та комунікації з людьми.

Кандидат на посаду керівника митної служби Даніїл Меньшиков став фігурою активного суспільного обговорення через низку запитань, що виникли щодо його статків і професійної біографії. Предметом інтересу стали як джерела формування майна посадовця, так і обставини його роботи на попередніх державних посадах, які викликають сумніви у частини експертного середовища та громадськості.

У минулому Меньшиков очолював Львівську митницю — один із ключових підрозділів митної системи країни, що має значний вплив на рух товарів через кордон. Саме період його керівництва став підставою для подальших перевірок з боку правоохоронних органів. У 2022 році в межах кримінального провадження відбулися обшуки за місцем його проживання. Слідчі дії були пов’язані з розслідуванням можливого незаконного ввезення на територію України понад шістдесяти транспортних засобів без сплати обов’язкових митних платежів.

Окрему увагу викликають результати повної перевірки декларації Меньшикова за 2022 рік. Перевірка встановила факти недекларування значного обсягу нерухомого майна. Йдеться про чотири житлові будинки в Києві загальною площею майже 1200 квадратних метрів. Орієнтовна вартість цієї нерухомості перевищує 13 мільйонів гривень.

Зазначені об’єкти оформлені на співмешканку Меньшикова, яка є донькою відомого бізнесмена та співвласницею групи компаній, що працюють у сфері будівництва та операцій з нерухомістю. Водночас у декларації посадовця ця нерухомість не була відображена.

Крім того, перевірка виявила суттєві розбіжності між офіційними доходами співмешканки кандидата та задекларованими заощадженнями. За наявними даними, за період з 1998 по 2022 рік її сукупний офіційний дохід становив понад 42 мільйони гривень. Із цієї суми близько 25 мільйонів було витрачено на придбання нерухомості.

Попри це, обсяг заощаджень, зазначених у документах, становить майже 63 мільйони гривень, що на понад 46 мільйонів перевищує фінансово обґрунтований рівень накопичень з урахуванням задекларованих доходів і витрат.

Поєднання обшуків у справі про митні схеми, недекларування елітної нерухомості та невідповідності заощаджень офіційним доходам ставить під сумнів прозорість фінансового стану кандидата. Саме ці обставини, на думку аналітиків, потребують ретельної оцінки з боку конкурсної комісії перед ухваленням будь-яких кадрових рішень.

Тема можливого розміщення британських військових підрозділів на території України знову активно обговорюється у західних політичних колах на тлі розмов про майбутню мирну угоду та механізми гарантування безпеки. Лондон у координації з Парижем і Вашингтоном аналізує різні формати міжнародної присутності, які могли б сприяти дотриманню потенційного перемир’я, водночас не перетворюючи ситуацію на пряме військове протистояння з Російською Федерацією.

Ключовим елементом цих дискусій є пошук балансу між стримуванням і обережністю. Західні союзники прагнуть створити систему безпеки, яка б унеможливила відновлення активних бойових дій, але не спровокувала неконтрольовану ескалацію. Саме тому розглядаються варіанти обмеженої військової присутності, консультативних місій або багатонаціональних контингентів із чітко визначеним мандатом.

Втім, нинішній контекст значно складніший. Україна не є нейтральною територією, а Росія вже веде проти неї повномасштабну війну, що радикально змінює логіку будь-якої міжнародної військової присутності.

За оцінками західних експертів, мова не йде про класичну модель миротворчих місій під егідою ООН. Розглядається концепція так званих «сил стримування» — європейських підрозділів, чия присутність автоматично означатиме, що будь-яка атака Росії створює ризик прямого конфлікту із Заходом. Ключовий сигнал у такій моделі — готовність до реального бою, а не символічна присутність.

Однією з головних дилем залишається питання правил застосування сили. Колишні командири миротворчих місій наголошують: нечіткий мандат може бути смертельно небезпечним для військових. Досвід Руанді та Сребрениці показав, що розмиті повноваження й відсутність політичної рішучості призводять до катастроф. У випадку України принципове питання звучить так: чи матимуть західні солдати право вступати в бій у разі порушення угоди Росією, навіть якщо атака не буде спрямована безпосередньо проти них.

Окрема проблема — нестача ресурсів. Для постійної присутності приблизно 15 тисяч військових на місці з урахуванням ротацій потрібно щонайменше утричі більше особового складу. Європейські армії, зокрема британська й французька, не мають достатніх резервів, щоб самостійно забезпечити таку місію. Саме тому попередні спроби створити повноцінну франко-британську коаліцію цього року фактично зайшли в глухий кут.

Без участі США система стримування виглядає неповною. Одним із компромісних варіантів, які обговорюються, є розміщення американських авіаційних і ракетних сил у країнах, що межують з Україною. Така модель передбачає обмежену присутність європейських сухопутних військ безпосередньо в Україні, але потужну повітряну й морську підтримку з боку США поблизу зони конфлікту.

Колишні міжнародні спостерігачі застерігають: головний урок Мінських угод полягає в тому, що сам факт моніторингу без механізму покарання за порушення не працює. Документування інцидентів без подальших дій лише створює ілюзію миру, яка зрештою руйнується.

Фактично Захід розглядає модель, яку військові описують як «розтяжку»: невеликий контингент робить будь-яку атаку надто ризикованою для противника, адже вона неминуче тягне за собою ескалацію. Водночас така стратегія робить самих військових заручниками політичних рішень і вимагає максимальної ясності щодо цілей, повноважень і меж застосування сили.

Колишня заступниця голови правління ПриватБанку Тетяна Гур’єва, яка фігурує у рішеннях Високого суду Лондона щодо одного з найбільших фінансових скандалів в історії України, продовжила активну підприємницьку діяльність на території країни навіть після націоналізації банку. Її бізнес до початку повномасштабної війни також мав контакти з російським ринком, що викликало додаткову увагу аналітиків та громадськості до її діяльності.

Судові документи у Великій Британії підтверджують, що у 2013–2016 роках з ПриватБанку було виведено понад 1,9 мільярда доларів США. Це сталося через механізм видачі кредитів компаніям, пов’язаним із колишніми власниками банку — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. За версією слідства та судових рішень, зазначені кредити мали ознаки неринкових операцій і фактично слугували інструментом для переміщення коштів з банку в приватні структури.

У цей період Тетяна Гур’єва обіймала посаду заступниці голови правління ПриватБанку та керувала департаментом обслуговування бізнес-клієнтів. Вона входила до складу правління та кредитного комітету, який затверджував кредити пов’язаним структурам. Суд у Лондоні дійшов висновку, що саме цей департамент був ключовим елементом схеми, через який обслуговувалися фіктивні компанії-позичальники.

Після націоналізації ПриватБанку у грудні 2016 року Гур’єва звільнилася з банку, не передавши документацію новому менеджменту. У рішенні суду зазначається, що новій адміністрації фактично довелося відновлювати інформацію про діяльність департаменту з нуля.

У 2018 році Гур’єва заснувала в Києві компанію «Марбл Арч», основним видом діяльності якої стало виробництво косметичної та парфумної продукції. За фінансовою звітністю, компанія протягом кількох років демонструвала мільйонні обороти, хоча частина періодів була збитковою. Станом на кінець 2024 року фірма мала значні активи, але й суттєві боргові зобов’язання.

Митна статистика свідчить, що у 2021–на початку 2022 року одним з основних закордонних ринків збуту продукції компанії була Російська Федерація. Поставки здійснювалися через російську логістичну структуру, яка згодом була ліквідована. Загальні обсяги експорту у цей період оцінювалися у кілька мільйонів гривень.

У виробничій лінійці компанії фігурувала продукція під брендом Apriori — зокрема зубні щітки преміального сегмента. Торгова марка належить британській компанії, власником якої є син Тетяни Гур’євої, громадянин Великої Британії. Частина цієї продукції до 2022 року реалізовувалася і на російському ринку, зокрема у Москві. Після початку повномасштабної війни постачання було припинено.

Окрему увагу в судових матеріалах приділено ролі Гур’євої у приховуванні руху коштів після націоналізації ПриватБанку. Суд встановив, що вона вела так звану «таблицю Гур’євої» — внутрішній облік не повернутих кредитів, а згодом брала участь у створенні фальсифікованих фінансових даних для введення в оману суду. Ці дії координувалися з-за кордону та були спрямовані на захист інтересів колишніх власників банку.

Попри це, Високий суд Лондона не поклав фінансової відповідальності на Гур’єву та ще одного топменеджера ПриватБанку Тимура Новікова, визнавши, що вони діяли за вказівками власників банку. Суд зобов’язав Коломойського та Боголюбова компенсувати державному ПриватБанку 3 млрд доларів США.

В Україні Гур’єва та Новіков не притягувалися до кримінальної відповідальності. Натомість підозри раніше отримували інші колишні топменеджери банку, які залишили країну.

Колишньому депутату Харківської районної ради висунуто підозру у внесенні свідомо недостовірних відомостей до його електронної декларації. За інформацією Харківської обласної прокуратури, поліції та джерела "Української правди" у правоохоронних органах, фігурантом цієї справи є Саїд Халід Пахлаван, який раніше представляв партію "Слуга народу" у складі районної ради.

Згідно з даними слідства, на момент подання декларації за 2023 рік Пахлаван обіймав посаду депутата Харківської районної ради VIII скликання. Під час перевірки його щорічного фінансового звіту було виявлено суттєві неточності, що викликали підозру у внесенні неправдивих відомостей. Як зазначає прокуратура, у декларації були вказані недостовірні дані щодо доходів та майнового стану депутата, що є порушенням вимог антикорупційного законодавства.

Правоохоронці зазначають, що всупереч вимогам антикорупційного законодавства посадовець не задекларував майно та фінансові зобов’язання, які підлягали обов’язковому декларуванню. Загальна сума незадекларованих активів перевищує 31,5 млн гривень.

Зокрема, у декларації відсутня інформація про автомобіль Porsche Cayenne, який підозрюваний придбав за 1,3 млн грн, а згодом продав за 1,4 млн грн. Також не були вказані грошові кошти на банківських рахунках у кількох фінансових установах — загалом понад 173 тис. гривень станом на кінець звітного періоду.

Крім того, ексдепутат не задекларував позику від фізичної особи у розмірі 700 тис. євро, що за офіційним курсом НБУ становить понад 28,7 млн гривень, а також доходи у вигляді банківських відсотків.

За результатами перевірки встановлено, що відомості, зазначені у декларації, не відповідають дійсності на суму понад 31,5 млн гривень. У прокуратурі уточнюють, що влітку 2025 року повноваження депутата були достроково припинені.

Правоохоронці викрили колишнього посадовця в Одесі, де він нині тимчасово проживає. За процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури йому повідомлено про підозру у внесенні свідомо недостовірних відомостей до декларації.