Події

Маша Єфросиніна, відома українська ведуча, нещодавно привернула увагу мережі, поділившись розкішними фотографіями своїх струнких ніг. Однак за красивими знімками стоїть цікава історія, яка захоплює не менше. Маша згадала подію з юності, коли її життя могло кардинально змінитися — вона мала шанс стати частиною легендарного кліпу гурту "Океан Ельзи" на пісню "Там, де нас нема".

Виявилося, що в ті часи, на самому початку її кар'єри, Єфросиніна проходила кастинг… для зйомок ніг. Це здається дивним, але саме так починався її шлях до популярності. Того року, 1998-го, "Океан Ельзи" ще тільки розпочинав свою кар'єру, а їхній кліп став першим офіційним відео гурту. Режисер Семен Горовий, який працював над проектом, вибирав різні образи та деталі для цього кліпу, і Маша стала однією з кандидаток на роль. Вона сподівалася хоча б на кілька секунд кадру, адже для молодої дівчини це була б чудова можливість потрапити до такого великого проекту.

“Я ходила на кастинг ніг для кліпу “Там, де нас нема”. І мої ноги не сподобалися режисеру. Не пройшла. Уявляєте? — сміється Маша. — Зате тепер можу з гордістю сказати: я пробувалася на роль ніг в “Океані Ельзи”!”

Єфросиніна також пригадала, як уперше побачила гурт наживо, коли працювала ведучою ранкового шоу “Підйом”.“Коли вони вперше з’явилися в ефірі, були дуже сором’язливі. Всі. Уявіть собі цих хлопців такими — не знали, де себе подіти”, — розповіла вона.

Ведуча згадала й події 2004 року, коли разом зі Святославом Вакарчуком брала участь у Помаранчевій революції. Після протестів вони поверталися до її дому, грілися вином і саме тоді почали справжню дружбу.

На Вінниччині співробітники прикордонної служби України виявили спробу незаконного виїзду до Німеччини за допомогою підроблених документів. Чоловік, який намагався перетнути кордон, представив прикордонникам документи про бронювання та наказ про службове відрядження, які містили явні ознаки фальсифікації. Під час перевірки виявилось, що він не зміг чітко пояснити мету своєї поїздки та плутався у відповідях. Більш того, виявилося, що чоловік не мав уявлення про діяльність підприємства, від імені якого, за його словами, мав намір виїхати за кордон.

Під час бесіди з прикордонниками порушник продовжував заплутуватись у відповідях та не зміг надати конкретної інформації про свою поїздку. Крім того, виявилося, що він діяв за вказівками невідомої особи, яка надавала йому інструкції, як поводитись під час перевірки. Це ще раз підтвердило, що чоловік не мав реальних намірів щодо поїздки за службовими справами, а лише намагався використати підроблені документи для незаконного перетину кордону.

Перевірка показала, що директор підприємства, на яке посилався чоловік, не підписував жодних документів і навіть не знає цього «співробітника».

Після встановлення факту підробки документів прикордонники відмовили чоловіку у виїзді за межі України. Про подію направлено повідомлення до Національної поліції для відкриття кримінального провадження за фактом підроблення офіційних документів і спроби незаконного перетину кордону.

Такі випадки стають дедалі частішими під час воєнного стану, коли окремі громадяни намагаються виїхати за кордон, використовуючи фальшиві довідки про бронювання або фіктивні накази про відрядження. Прикордонники наголошують, що перевіряють кожен документ ретельно, а спроби обману неминуче завершуються відкриттям кримінальної справи.

На Покровському напрямку фіксується зростання інтенсивності бойових дій. Російські війська здійснюють масовані атаки, застосовуючи нову хвилю авіаційних ударів керованими авіабомбами (КАБ) та безпілотниками різних типів. Про це повідомив старший офіцер з комунікацій 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка Тарас Мишак в ефірі телеканалу “Київ24”.

Підрозділи бригади утримують одну з найскладніших ділянок фронту, розташовану між Донецькою та Дніпропетровською областями. За словами офіцера, ворог продовжує випробовувати різні форми наступальних дій, поєднуючи авіаційні удари з активним використанням наземних штурмових груп. Основний акцент робиться на тактику інфільтрації — просування малими піхотними підрозділами, які намагаються непомітно наблизитися до українських позицій через лісосмуги, балки та промислові зони.

“Наша бригада трохи не в самому Покровську знаходиться, ми на іншій ділянці. Це частина Покровського напрямку, яка вже дотична між Донецькою та Дніпропетровською областю. Наразі в нашій смузі росіяни продовжують тиснути, намагаються застосувати тактику інфільтрації, тобто малі піхотні групи“, — пояснив офіцер.

Він зазначив, що така тактика не є новою для російської армії, однак цього разу ворог активно підтримує піхоту авіаційними бомбами та дронами. За словами Мишака, російські БПЛА залітають дедалі глибше в український тил, що ускладнює логістику й підвезення боєприпасів.

“Kill-зона, на жаль, зростає. Це значно ускладнює підвіз усього необхідного до позицій. Через активність дронів нашим бійцям часто доводиться йти до передових позицій пішки, бо переміщення автомобілями — надто небезпечне“, — додав представник бригади.

Ситуація на Покровському напрямку залишається напруженою. За даними Головного управління розвідки, українські спецпризначенці продовжують утримувати свої позиції в районі Покровська, де тривають запеклі бої. Зокрема, підрозділ “Спецпризначення Тимура” проводить операцію в зоні, важливій для фронтової логістики.

Захоплення Покровська може здаватися важливим кроком для Росії, однак, як зазначає експерт Марк Чемпіон у своїй колонці для Bloomberg, контроль над руїнами цього міста не забезпечить Москві значної військової переваги. Бойові дії навколо таких міст, як Покровськ, показують, що ці «міські трофеї» не є вирішальними у визначенні кінцевого результату війни. Чемпіон підкреслює, що хоча вигляд захоплених міст може виглядати як тимчасова перемога, реальний виклик для Росії полягає в здатності продовжувати бойові дії та утримувати контроль над великими територіями.

З початку великомасштабного вторгнення в 2022 році Росія виявилася неспроможною здійснити блискавичний наступ і захопити стратегічно важливі міста на всіх фронтах. Невдачі в першому етапі війни змусили Кремль змінити тактику, перейшовши до більш повільного і поетапного захоплення окремих населених пунктів, що є складним та високовартісним процесом. Справжня ціна таких наступів, як на Покровськ, стає надзвичайно високою для Росії, що змушує ставити під сумнів ефективність цього підходу.

Автор наголошує, що захоплення Покровська не означатиме відкритого шляху для наступу на інші райони Донбасу: за містом проходить нова лінія оборони Збройних сил України, і географічно контроль над руїнами не гарантує подальшого маневру чи швидкого просування. Чемпіон проводить паралель із Авдіївкою: навіть після її захоплення російським силам знадобилося ще майже два роки, щоб просунутися лише на десятки кілометрів — при цьому людські втрати ворога зросли багаторазово.

Головним фактором, на думку оглядача, залишаються не конкретні міські опорні пункти, а загальна витривалість та воля сторін продовжувати боротьбу. Якщо Київ і його партнери зможуть підтримувати постачання, мобілізацію та мораль, а Україна — утримувати ефективний опір, то втрата окремих населених пунктів не матиме вирішального стратегічного значення. Для Кремля ж кожен «успіх» обходиться неймовірно дорого з точки зору людських ресурсів і техніки.

Також автор звертає увагу на політичний вимір події: хоча військовий ефект може бути обмеженим, сам факт падіння міста може стати пропагандистським та політичним козирем для Москви. Чемпіон попереджає, що Путін може використати подібні «досягнення», щоб переконати західних політиків — зокрема Дональда Трампа — нібито про крах української стійкості й необхідність інших підходів у відносинах з Росією. Це вже має свої ризики у дипломатичній та інформаційній площині.

Покровськ, навіть якщо опиниться під контролем російських сил, навряд чи стане переломним моментом у війні: його воєнна ціна занадто висока, а стратегічні перспективи — обмежені. Натомість реальне значення цього епізоду лежатиме в площині моралі, пропаганди та дипломатичних впливів — факторів, які можуть відсунутися у часі, але вимагатимуть пильної реакції з боку Києва та його партнерів.

За останній рік перший заступник голови Херсонської обласної ради, депутат від партії “Слуга народу” Юрій Соболевський продемонстрував суттєве зростання свого майнового стану — понад 3,5 мільйона гривень. Інформація про це з’явилася завдяки розслідуванню міжнародного детективного бюро Absolution Leaks, яке звернуло увагу на різку динаміку збагачення посадовця та членів його родини.

Ще у 2018 році спільні заощадження родини Соболевських складали лише 230 тисяч гривень. Тоді цю суму в офіційній декларації вказала дружина Юрія, Олена Соболевська, яка працювала головною спеціалісткою Національної комісії, що регулює фінансові ринки. Уже наступного року декларації продемонстрували значне збільшення готівкових коштів: чиновник задекларував 50 тисяч доларів, що викликало увагу експертів та журналістів, які відзначають розбіжність між офіційними доходами та заявленими активами.

Звідки взялися гроші — питання відкрите. У попередніх деклараціях не було заощаджень, які б дозволяли такі інвестиції. Сам Соболевський пояснив, що заробив кошти “адвокатською практикою”, а в декларації дружини вони не були вказані, бо “це питання не проговорювали”.

Після перемоги Володимира Зеленського у 2019 році Соболевський отримав посаду радника голови Кіровоградської ОДА Андрія Балоня, а згодом очолив відділ у Держгеокадастрі області. У 2020 році він став депутатом Херсонської облради від “Слуги народу” і першим заступником її голови.

Його дружина Олена стала помічницею нардепа-“слуги” Богдана Торохтія, а донька Анастасія — помічницею іншого депутата від тієї ж партії, Павла Павліша.

У деклараціях Соболевського не вказано жодного автомобіля, проте сім’я користується Volkswagen Touareg 2020 року випуску, оформленим на тестя. Саме на цій машині у березні 2022 року дружина, донька та син чиновника виїхали за кордон, а повернулися лише в серпні 2023 року.

У соцмережах доньки Соболевського можна побачити фото з подорожей по Німеччині, Франції, Австрії та Туреччині. При цьому в жодній з декларацій не вказано, що родина винаймала чи безкоштовно користувалася житлом за кордоном.

Цей випадок ще раз піднімає питання прозорості доходів українських посадовців і ефективності контролю за їхніми статками, особливо на тлі воєнного часу, коли довіра громадян до влади має вирішальне значення.

Уряд Ірландії ухвалив нові правила розміщення українських громадян, які прибувають до країни у пошуках тимчасового захисту. Відтепер безкоштовне перебування у державному житлі скорочено з 90 до 30 днів. Після завершення цього терміну українці повинні будуть самостійно подбати про житло або долучитися до програми співфінансування проживання, що наразі перебуває на етапі впровадження.

Згідно з даними ірландського видання RTE, держава продовжить надавати початкову підтримку прибулим українцям, аби забезпечити їм перші тижні адаптації в новому середовищі. Проте після місяця безоплатного розміщення планується поступовий перехід на систему часткової оплати — передусім для тих, хто має офіційне працевлаштування або стабільний дохід.

Міністр юстиції Джим О’Каллаган заявив про відчутне зростання кількості прибулих українців із початком осені. За його словами, якщо тенденція збережеться, владі доведеться шукати додаткові місця розміщення. Загалом від початку повномасштабної війни в Ірландію приїхали близько 100 тисяч громадян України; нині у країні перебуває приблизно 83 тисячі.

Уряд обґрунтовує зміни необхідністю збалансувати гуманітарну підтримку та спроможності системи розміщення, водночас зберігаючи доступ до базових послуг і інтеграційних програм для новоприбулих.

Наприкінці жовтня столична корпорація "Київавтодор" уклала угоду на проведення капітального ремонту важливої магістралі Києва — вулиці Міської. Ремонтна робота охоплюватиме ділянку від проспекту Палладіна до дороги Київ-Гостомель. Загальна вартість робіт становить 501,77 мільйона гривень, що еквівалентно понад 286 мільйонів за кожен кілометр шляху. Підряд на виконання цих робіт отримала турецька компанія «Онур Конструкціон Інтернешнл», яка вже не перший рік співпрацює з київською владою. Засновники компанії — турецькі підприємці Онур та Іхсан Четінджевізи — мають довгу історію роботи на українському ринку, і компанія є одним з головних підрядників, що отримують великі контракти від “Київавтодору”.

З 2016 року компанія «Онур Конструкціон Інтернешнл» отримала 17 контрактів на загальну суму понад 5,45 мільярда гривень, що підтверджує її лідерство серед інших учасників тендерів. Усі ці контракти стосуються ремонту та реконструкції доріг, а також інших об’єктів інфраструктури, що робить компанію важливим гравцем на ринку будівельних послуг України.

Тендер відбувся без конкуренції — компанія була єдиним учасником. Роботи повинні бути завершені до листопада 2026 року. Проєкт передбачає оновлення дорожнього покриття, облаштування велосипедних доріжок та тротуарів, зниження бордюрів на переходах і велопереїздах, облаштування тактильної навігації для людей із порушенням зору, а також оновлення та розширення дощової каналізації.

Вулиця Міська є магістраллю загальноміського значення. Вона була збудована у 1950 році, востаннє реконструйована у 1996-му. У КМДА підкреслюють, що ремонт був необхідний через поганий стан дорожнього покриття, численні ями, тріщини та колії.

Згідно з даними аналітичної системи Youcontrol, ТОВ “Онур Конструкціон Інтернешнл” зареєстровано у 2004 році, керівник — Петро Береговий. Компанія входить до корпоративної групи “Онур”, яка має понад півсотні компаній у сфері будівництва доріг, трамвайних колій та виробництва асфальтобетону.

Співпраця “Київавтодору” та турецького підрядника неодноразово потрапляла у поле зору правоохоронних органів. У 2017 та 2019 роках слідство відкрило кримінальні провадження через ймовірні присвоєння бюджетних коштів та завищення вартості робіт.

Діяльність “Київавтодору” підпорядковується Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, яким наразі керує заступник керівника Роман Лелюк, а загальний контроль здійснює голова КМДА Віталій Кличко.

Попри гучні обіцянки Служби безпеки України остаточно припинити діяльність проросійських структур, у тіні столичної політики продовжує діяти бізнес-імперія Вадима Столара — колишнього народного депутата від забороненої партії ОПЗЖ та давнього соратника Віктора Медведчука. Його бізнес-орбіта охоплює десятки компаній, що ведуть активну діяльність у сфері нерухомості, фінансів і будівництва, використовуючи складні ланцюги власності та підставні фірми.

Протягом останніх років Столар поступово посилює контроль над стратегічними об’єктами в центрі Києва. Його структури масово викуповують земельні ділянки, житлові комплекси та недобудови, які роками чекали інвесторів. Частину таких проєктів заморожують, штучно знижуючи вартість навколишніх активів, щоб згодом скупити їх за заниженими цінами. Водночас інші компанії, пов’язані з оточенням Столара, інвестують у розкішну нерухомість за кордоном — у Дубаї, Монако, на Кіпрі, демонструючи очевидний контраст між вітчизняними “збитками” та іноземними прибутками.

Столар вибудував цілу мережу фінансових структур — АТ “ЗНВКІФ Генезис”, “Астера”, “Стрім Інвестмент”, “Ево Інвест”, “Скілінг” та “Ессетс Файненшл Груп”. Через них він акумулює кошти інвесторів, які нібито вкладаються в будівництво.Насправді ж ці гроші розчиняються у схемах, пов’язаних із девелоперами bUd development, IB Alliance, BudCapital та ENSO — компаніями, що зводили житлові комплекси “Фьорд”, “Поетика”, “Diadans”.Ці проєкти нині заморожені. Кошти інвесторів переказуються на закордонні рахунки, зокрема у Дубай, де під брендами афілійованих структур будуються елітні житлові вілли та таунхауси.

Після арешту активів Віктора Медведчука частину його земельних ділянок біля Дніпра — понад 50 гектарів — швидко переписали на підставних осіб. Спочатку власником став охоронець Столара, потім — “іноземні інвестори” з Латвії та Болгарії.Схема стандартна: продаж “новому власнику”, “вихід із бізнесу”, “нова оренда”. Документи змінюють лише прізвища, але фактичний контроль лишається у тих самих руках. На цих землях уже розпочато будівництво преміальних ЖК, хоча Столар більшість часу проводить за кордоном — у Монако чи Дубаї.

Щоб відбілити репутацію, Столар створив псевдоволонтерський фонд, який активно піариться у медіа — відео про допомогу ЗСУ, дитячі акції, публікації у Facebook. Насправді це ширма, що прикриває фінансові операції й обслуговує імідж політика.На тлі заморожених об’єктів та скандалів із землею, така “благодійність” виглядає як спроба відвернути увагу від десятків мільйонів доларів, які щомісяця виводяться за кордон через офшори.

Ключовою фігурою у схемах Столара є адвокат Віталій Опанасенко. Саме він блокує судові процеси, створює фіктивні громадські організації, переписує документи на підставних осіб і тисне на журналістів, які розслідують діяльність Столара.Опанасенко навіть намагався використати сумнівні документи про свій “статус учасника бойових дій”, щоб унеможливити позбавлення адвокатського свідоцтва. У результаті — жодне розслідування щодо Столара реально не доходить до суду, а чиновники, які “закривають очі”, продовжують працювати у КМДА.

Сьогодні Вадим Столар фактично зберігає вплив на ринок нерухомості столиці. Через систему афілійованих фондів і забудовників він контролює десятки гектарів землі, заморожені будівництва та фінансові потоки з інвестиційних рахунків.Поки СБУ і КМДА звітують про “ліквідацію проросійських впливів”, соратник Медведчука продовжує нарощувати імперію — уже не політичну, а фінансово-майнову.