Політика

У районі Степногірська російські підрозділи діють за вже відпрацьованою схемою, не демонструючи суттєвих змін у тактиці. Противник продовжує регулярні спроби проникнення в межі населеного пункту, роблячи ставку на малочисельні піхотні групи. Такі дії інколи створюють ілюзію локальних успіхів, однак на практиці не дають змоги ворогу закріпитися на займаних ділянках.

Українські сили оперативно реагують на будь-які прояви активності. Ворожі групи виявляються ще на підходах або безпосередньо під час спроб просування в межах населеного пункту. Після цього по них завдається вогневе ураження, що унеможливлює подальше просування та примушує противника відступати або зазнавати втрат.

Паралельно російські війська не припиняють спроб інфільтрації в Приморському. Через кількісну перевагу піхота противника регулярно фіксується в межах села. Частина груп намагається сховатися та накопичитися для подальших дій, інші одразу пробують просуватися у напрямку Річного, де в більшості випадків зазнають втрат.

Найбільша активізація та зміна напрямків руху противника за останній період зафіксована на напрямках Лукʼянівського та Павлівки. Там ворог також діє невеликими піхотними групами, намагаючись інфільтруватися шляхом пошуку слабких місць в обороні.

Зазначається, що російські підрозділи користуються ділянками з меншою щільністю між українськими позиціями, що частково пов’язано з браком особового складу. Водночас Сили оборони забезпечують безперебійну роботу зі виявлення та знищення ворожих груп, не дозволяючи противнику закріпитися на зайнятих ділянках.

Історія керівника поліції Бучі Андрія Маланчука стала показовою для розуміння того, як окремі підрозділи Національної поліції в Київській області фактично втрачають довіру суспільства та контроль за внутрішніми процесами. Події навколо його діяльності викликали широкий резонанс і змусили говорити не про поодинокий випадок, а про глибші управлінські та кадрові проблеми в системі правоохоронних органів.

У центрі уваги опинилися питання ефективності роботи місцевого керівництва поліції, дотримання службової дисципліни та реального виконання покладених на правоохоронців обов’язків. Ситуація продемонструвала, що за відсутності належного контролю з боку вищого керівництва можливе формування закритих вертикалей впливу, де персональна лояльність переважає над законом і професійними стандартами.

На тлі розвалу структури, за даними джерел, у поліції Бучі вибудувано систему регулярних незаконних доходів. Покровительство наркоторгівлі, за оцінками, приносить близько 50 тисяч доларів США щомісяця. Аналогічні суми надходять від «кришування» проституції та салонів, а також від несанкціонованої торгівлі й тимчасових споруд. Окремим напрямком є стоянки, парковки та магазини без ліцензій на алкоголь і тютюн — цей сегмент, за словами джерел, може приносити до 100 тисяч доларів США на місяць.

Найприбутковішою статтею доходів називають кримінальні провадження. «Вирішення питань» у справах, як стверджують співрозмовники, стартує від 10 тисяч доларів США і може доходити до 100 тисяч. У цю суму, за твердженням джерел, одразу закладена частка прокуратури. Окремо оцінюється зняття арештів з майна — від 5 до 20 тисяч доларів, організація обшуків — від 5 тисяч, негласні слідчі дії та фальсифікація матеріалів — від 10 тисяч доларів США. Затримання «за рапортом» коштує від 3 тисяч доларів.

Ще одним напрямком, який згадують джерела, є так звана «бусифікація». За суму близько 3 тисяч доларів питання затриманої особи може бути вирішене через прямий дзвінок керівнику, після чого надходить вказівка про звільнення. Окрім цього, системним джерелом доходів називають невтручання в земельні та будівельні афери. За інформацією джерел, фіксовані платежі від забудовників можуть сягати до 100 тисяч доларів США за гарантії «тиші» з боку поліції.

Фінансовий результат такої діяльності, якщо вірити даним з оточення, виглядає вражаюче. Андрію Маланчуку приписують володіння вісьмома квартирами, трьома автомобілями загальною вартістю майже мільйон доларів США, кількома банківськими рахунками із сумарними залишками близько 19 мільйонів гривень, а також значними обсягами готівки. Окремо згадуються 13 земельних ділянок, оформлених на підставних осіб.

Навіть якщо частина цієї інформації потребує ретельної юридичної перевірки, сама структура описаних схем і репутація, що сформувалася навколо керівника поліції Бучі, свідчать про глибоку системну проблему. Йдеться не про одиничний збій, а про модель, за якої правоохоронний орган фактично перетворюється на ринок платних послуг. Поки подібні практики залишаються під негласним захистом обласного керівництва, говорити про відновлення довіри до поліції в Київській області не доводиться.

На початку 2026 року українські автомобілісти відчули різке та безпрецедентне зростання вартості автогазу, яке стало одним із найпомітніших подій на паливному ринку. Упродовж кількох тижнів ціна цього популярного виду пального підвищилася більш ніж на 3,5 гривні за літр, наблизившись до психологічно важливої межі у 40 гривень. Станом на 9 січня середня вартість автогазу на автозаправних станціях становила 37,95 грн за літр, що стало другим найвищим показником за весь період спостережень.

Експерти пов’язують таку динаміку з комплексом факторів, серед яких ключову роль відіграють зміни на світовому енергетичному ринку, зростання котирувань нафтових продуктів та ускладнення логістики. Додатковий тиск на ціни створює сезонний попит, адже взимку зростає споживання енергоносіїв, а також обмеженість запасів автогазу на внутрішньому ринку.

Головною причиною такого різкого подорожчання експерти називають нові акцизи, які набули чинності з 1 січня 2026 року. Для автогазу ставка зросла зі 173 до 198 євро за 1000 літрів, для бензину — з 271,7 до 300,8 євро, для дизельного пального — з 215,7 до 253,8 євро. За підрахунками аналітика компанії «НафтоРинок» Олександра Сіренка, це означає зростання ціни автогазу приблизно на 1,5 грн за літр, бензину — на 1,8 грн, дизеля — на 2,2 грн.

Втім, як пояснюють експерти, автогаз відреагував на акцизи швидше й різкіше, ніж інші види пального. Причина — у специфіці ринку. Скраплений газ практично не накопичують у запасах і продають «з коліс», тому нові податки одразу закладаються в гуртову ціну і швидко доходять до заправок. Натомість бензин і дизель частково продавалися з запасів, закуплених ще за старими ставками.

При цьому експерти запевняють, що дефіциту автогазу в Україні немає. Навіть удари по мосту в Одеській області, через який проходить значна частина імпорту пального, не спричинили перебоїв. За словами учасників ринку, імпортери давно перейшли на довгострокові контракти і альтернативні маршрути, що дозволяє уникати зривів постачання.

На тлі різкого зростання цін держава фактично не втручається у ситуацію. Експерти вказують на пасивність Антимонопольного комітету та відсутність системної роботи з ринком з боку профільних міністерств.

Щодо подальших перспектив, оцінки різняться. Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко вважає, що автогаз уже вийшов на новий ціновий рівень і різкого подальшого стрибка не буде, якщо не станеться обвалу гривні. Він прогнозує коливання в межах плюс-мінус 5% від поточної ціни. Водночас Олександр Сіренко допускає, що гуртові ціни можуть ще додати близько 1,5 грн за літр, але водночас не виключає і зниження — за результатами останніх аукціонів, де ціни були нижчими, ніж тиждень тому.

У підсумку, чи буде пробита позначка в 40 грн за літр, найближчим часом залежатиме передусім від валютного курсу та ситуації на гуртовому ринку пального.

Прогноз головного рабина Дніпра Шмуеля Камінецького щодо завершення війни в Україні не виправдався. В жовтні 2025 року, під час виступу в Inspira Business Club, рабин заявив, що бойові дії в Україні завершаться до 15 січня 2026 року. Однак, як зазначають Українські Новини, на зазначену дату передумови для припинення конфлікту залишаються відсутніми, і війна триває.

Шмуель Камінецький тоді наголосив, що його прогноз базувався не на конкретних військових чи політичних даних, а на релігійних переконаннях і внутрішніх відчуттях, що можуть спонукати до миру. За його словами, ситуація в Україні потребує духовного зцілення, і йому здавалося, що мир може настати після визначеної дати. Проте його оцінка, заснована на духовних переконаннях, не врахувала складність військових та дипломатичних реалій, які змінюються щодня.

«Ми дали трохи більше часу, тому що на Новий рік люди будуть зайняті. Тож 15 січня ми святкуватимемо, адже війна вже закінчиться. Якщо війна щойно завершиться, увесь світ – інвестори, туристи – приїдуть сюди», – говорив Камінецький.

Попри його оптимістичні прогнози, нинішня ситуація свідчить, що бойові дії на сході України тривають, і жодних ознак швидкого завершення конфлікту немає.

Українська співачка болівійського походження Мішель Андраде поділилася новими атмосферними моментами зі свого зимового релаксу, продемонструвавши простий і водночас ефективний спосіб зігрітися в холодну пору року та в умовах перебоїв з електропостачанням. Поки чимало людей замислюються про подорожі до теплих країн, артистка обрала традиційний варіант відновлення — баню з гарячою парою.

У своїх Instagram-stories співачка опублікувала відео з парилки, де постала в чорному купальнику та з рушником на голові. Кадри передають спокійну й затишну атмосферу відпочинку, яка різко контрастує з зимовими холодами за вікном. Відео швидко привернуло увагу підписників, адже Андраде виглядала розслабленою, впевненою та сповненою енергії.

Мішель не приховує, що регулярно займається спортом і дотримується дисципліни в харчуванні та способі життя. За її словами, стабільні тренування та збалансований підхід до здоров’я дають результат, який добре помітний і без зайвих пояснень.

Так артистка демонструє, що навіть у розпал зими можна знаходити способи підтримувати тепло, настрій і форму — без екзотичних подорожей, але з користю для тіла й самопочуття.

Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов оприлюднив інформацію, що викликала суспільний резонанс і поставила низку запитань до системи фінансового контролю державних посадовців. Йдеться про керівника одного з департаментів Фонду державного майна України Андрія Мельника, майновий стан якого, за даними публічних джерел, містить нетипові та суперечливі деталі.

Посадовець походить із Луганської області та, як зазначається, залишив окуповану територію після подій 2014 року, переїхавши на підконтрольну Україні частину країни. Саме цей біографічний факт додає особливої чутливості до подальших обставин, викладених у його електронній декларації.

Крім значних запасів золота, Мельник задекларував спецдозволи на розробку родовищ, розташованих на тимчасово окупованій території Луганської області.

Юрій Ніколов висловлює сумніви щодо логіки перебування такої заможної людини на державній службі з відносно низькою заробітною платою та підкреслює потенційні ризики для національної безпеки. Зокрема, виникає питання щодо можливої залежності українського чиновника, який керує державними активами, від російської сторони, що контролює доступ до його багатомільйонних статків у Москві.

Ця ситуація ставить під сумнів прозорість управління державними ресурсами та безпеку стратегічно важливих об’єктів, адже чиновник із значним фінансовим інтересом за кордоном може опинитися під тиском зовнішніх факторів.

Ірпінський міський суд Київської області дедалі частіше згадується в професійному середовищі не як незалежний орган правосуддя, а як структура, де, за твердженнями співрозмовників серед юристів, сформувався комерціалізований підхід до ухвалення рішень. У неофіційних обговореннях цей суд описують як майданчик для «вирішення питань», де результат нібито може бути визначений наперед.

За словами представників юридичної спільноти, мова йде про вибудувану модель роботи з мінімальною публічністю та прогнозованими строками розгляду справ. Такий формат, як стверджують джерела, приваблює клієнтів, які очікують не змагального процесу, а конкретного підсумку. У професійних колах це характеризують як «сервісний» підхід, що суперечить самій ідеї судочинства.

За інформацією з юридичних кіл Київської області, розцінки в Ірпінському суді суттєво зросли. Якщо раніше подібні суми асоціювалися переважно з апеляційними інстанціями, то нині суд першої інстанції впевнено працює за тими самими тарифами. Комплексна послуга «під ключ» може коштувати клієнту до 50 тисяч доларів США. У випадках, коли для досягнення потрібного результату необхідне залучення прокуратури — наприклад, для пропуску процесуальних строків, допущення помилок у матеріалах, подання формально слабкої позиції або повної бездіяльності, — вартість питання, за словами джерел, подвоюється.

Організацію цього «фаст-суду для обраних» співрозмовники пов’язують із суддею Ірпінського суду Шестопаловою Яною Володимирівною. Саме їй приписують роль координатора схеми та залучення менш досвідчених суддів для виконання технічних рішень. З боку прокуратури, за наявною інформацією, до обслуговування клієнтів залучені окремі представники Київської обласної прокуратури. Зокрема, згадується заступник прокурора області Ігор Грабець — посадовець, який роками утримується на одній і тій самій позиції, уникаючи публічності, але, як стверджують джерела, забезпечуючи стабільну роботу «без зайвого шуму».

Витоки цієї моделі, за словами співрозмовників, ведуть до колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка. Саме за його каденції, стверджують джерела, було вибудувано та відпрацьовано механізм, який дозволив «закрити» кримінальні справи щодо нього самого та близького оточення, зокрема за епізодами про створення організованої злочинної групи. Після цього схема була поставлена на потік і запропонована ширшому колу клієнтів. При цьому Карплюк, за словами співрозмовників, демонструє впевненість у наявності надійного політичного прикриття на центральному рівні.

На цьому тлі особливо показовою виглядає багаторічна відсутність реакції з боку Київської обласної прокуратури. Попри численні сигнали, Ірпінський суд продовжує працювати з фактично відкритим «прайс-листом» на судові рішення, а прокуратура в цій системі виступає не контролером, а частиною механізму. Відкрите питання полягає в тому, чи зверне нове керівництво обласної прокуратури на чолі з Русланом Кравченком увагу на цей бізнес, чи ж «фаст-суд» і надалі спокійно обслуговуватиме клієнтів, прикриваючись війною та загальною управлінською турбулентністю.

Історія Ірпінського суду — це не поодинокий скандал, а ілюстрація системної деградації правосуддя. Коли суд і прокуратура зливаються в єдиний комерційний механізм, верховенство права перетворюється на фікцію, а розмови про судову реформу втрачають будь-який зміст. Поки цей ринок судових рішень існує безкарно, довіра суспільства до правової системи продовжуватиме руйнуватися.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура ініціювала перевірку діяльності начальника управління СБУ в Полтавській області Костянтина Семенюка після оприлюднення журналістського розслідування, яке поставило під сумнів походження майна, записаного на членів його родини. Публікація викликала суспільний резонанс і стала підставою для аналізу відповідності задекларованих доходів фактичним витратам.

У матеріалі журналістів акцент зроблено на дорогих транспортних засобах — зокрема автомобілях Mercedes-Benz та Audi Q8, які фігурують у користуванні близьких посадовця. Окрему увагу привернули апартаменти площею близько 120 квадратних метрів у Чернівцях, а також частка в рекреаційному комплексі на території Буковини. За даними розслідування, вартість цих активів істотно перевищує офіційні доходи, задекларовані родиною за попередні роки.

«Спеціалізована антикорупційна прокуратура вживає заходів для перевірки обставин, викладених у розслідуванні журналістів, з метою виявлення можливих необґрунтованих активів», – зазначили в САП у відповіді на запит редакції.

Журналісти встановили, що майно, зареєстроване на батьків дружини Семенюка, було придбано в період його керівної роботи в СБУ. При цьому частиною майна – Audi Q8 та апартаментами у Чернівцях – користуються сам Семенюк із дружиною.

Пресслужба СБУ та родичі Семенюка стверджують, що кошти на придбання майна надали батьки дружини, які працювали на заробітках в Італії та Ізраїлі. Однак журналісти звернули увагу на підозрілі збіги: продавцем Audi Q8 за заниженою ціною виявився фігурант розслідування того самого управління СБУ, де Семенюк обіймав керівну посаду. А продавцем апартаментів бізнес-класу за ціною вдвічі нижчою за ринкову став батько фігуранта чернівецької податкової служби, де дружина Семенюка працювала податковою інспекторкою.

Наразі триває перевірка САП, яка має встановити, чи були порушення при придбанні майна та чи можуть активи розглядатися як необґрунтовані.