Політика

В Україні нещодавно викрили агентку білоруського КДБ, яка діяла під прикриттям журналістської діяльності та намагалася отримати доступ до одного з підрозділів української військової розвідки. За інформацією правоохоронних органів, затримана — 35-річна громадянка Білорусі, яка співпрацювала з білоруськими спецслужбами з 2015 року. Для маскування своїх дій вона використовувала роль журналістки та мала досвід роботи з медіаресурсами проросійської спрямованості.

За даними слідства, жінка намагалася зібрати конфіденційну інформацію про українські військові операції та структури розвідки. Вона активно контактувала з певними колами в Україні, щоб отримати доступ до закритих даних, а також використовувала професійні зв’язки, що створювали вигідний фасад легальної діяльності. Співробітники українських спецслужб відзначають, що така діяльність є частиною системної роботи білоруських спецслужб щодо збору розвідувальної інформації в Україні.

Слідство встановило, що агентка збирала інформацію про громадян Білорусі та Росії, які воюють на боці України, а також цікавилася діяльністю іноземних дипломатичних представництв у Києві. Отримані дані вона передавала кураторам з білоруських спецслужб.

Під час затримання у жінки вилучили мобільний телефон і диктофон, на яких зберігалися матеріали з конфіденційною інформацією, зокрема записи розмов та нотатки з розвідувальними даними.

Наразі затримана перебуває під вартою. Їй інкримінують шпигунство та державну зраду. У разі доведення вини їй загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Останні голосування у Верховній Раді дедалі виразніше свідчать про внутрішню нестабільність у парламенті. Народні депутати підтримують звільнення окремих міністрів, але водночас не знаходять голосів для їхніх наступників, провалюють урядові фіскальні ініціативи та демонструють непередбачувану поведінку під час ухвалення стратегічно важливих рішень. Така ситуація загострює дискусію про реальний стан монобільшості та рівень керованості законодавчого органу.

Політолог Володимир Фесенко звертає увагу на те, що формально парламентська більшість у Верховній Раді все ще існує. Однак на практиці вона дедалі частіше не працює як єдиний політичний механізм. Усередині фракції спостерігаються розбіжності щодо ключових питань, а частина депутатів голосує ситуативно або займає відверто опозиційну позицію щодо урядових ініціатив.

За його словами, ядро фракції «Слуга народу» у голосуваннях становить приблизно 170–190 депутатів. До них додаються близько 80 голосів з різних депутатських груп — частково «Батьківщина», частково колишні депутати ОПЗЖ після початку повномасштабної війни. Саме ця конфігурація дозволяє ухвалювати рішення, хоча й не з усіх питань.

Проблеми починаються тоді, коли ядро фракції скорочується до 160 або навіть 150 голосів. Саме це, за словами Фесенка, проявилося під час кадрових голосувань у січні. Він також звертає увагу, що окремі політичні гравці намагалися зруйнувати не монобільшість як таку, а саме неофіційну коаліцію, спровокувавши урядову й парламентську кризу.

Народний депутат від «Слуги народу» Максим Бужанський переконаний, що відставка Андрія Єрмака з посади голови Офісу президента жодним чином не вплинула на роботу парламенту. За його словами, Єрмак ніколи напряму не втручався у процес голосування депутатів.

Бужанський зазначає, що має один із найнижчих показників голосування разом із фракцією, регулярно не підтримує або відкрито критикує законопроєкти, і при цьому жодного разу не отримував сигналів чи вказівок від Єрмака. Вплив керівника ОП, за його словами, відчувався лише на рівні формування порядку денного або рішень президента щодо підписання чи вето законів.

Фесенко також наголошує, що проблеми у фракції «Слуга народу» почалися задовго до відставки Єрмака. Йдеться про депресивні настрої, втому, бажання частини депутатів скласти мандат і втрату внутрішньої мотивації.

Ситуацію у фракції різко загострили події літа 2025 року, коли депутатів змусили підтримати закони, що обмежували повноваження НАБУ і САП, а згодом — під тиском протестів — скасувати власне рішення. За оцінкою експертів, парламентарів фактично зробили «крайніми», що викликало сильне роздратування навіть серед лояльних до президента депутатів.

Додатковим ударом став так званий «Міндічгейт», який також спричинив хвилю негативу всередині фракції. На цьому тлі лунали заклики до створення «коаліції національної стійкості» та навіть «уряду національної стійкості», однак ці ініціативи не мали продовження.

Окремою проблемою стала кадрова криза. Кількість депутатів від «Слуги народу» поступово зменшується, а замінювати вибулих майже ніким. Народні депутати йдуть з життя, переходять на роботу в органи виконавчої влади або інші структури, а список партії фактично вичерпаний.

Народний депутат Роман Каптєлов зазначає, що в партійному списку майже не залишилося людей, готових зайти до парламенту. Частина потенційних кандидатів відмовляється від мандату, розуміючи, що статус народного депутата означає пожиттєву публічність і постійний контроль. За його словами, близько 50 чинних депутатів хотіли б скласти мандат, але їм цього не дозволяють.

Через дефіцит кадрів виникають проблеми навіть із призначенням депутатів на міністерські посади, адже немає ким їх замінити у сесійній залі.

Якщо фракцію «Слуга народу» покинуть ще кілька депутатів, монобільшість зникне не лише фактично, а й формально. Цей ризик посилюється тим, що десятки парламентарів фігурують у кримінальних провадженнях. В умовах відсутності депутатської недоторканності це створює додаткові важелі тиску.

Максим Бужанський звертає увагу, що з наближенням виборів і потенційного завершення війни парламент дедалі важче ухвалює непопулярні рішення. Активний політичний процес ведуть опозиційні сили, насамперед «Європейська солідарність», яка використовує парламент як трибуну для політичної боротьби.

За його словами, навіть технічні законопроєкти нині обростають сотнями правок, що штучно блокує роботу Ради і перетворює кожне голосування на багатоденну баталію.

Роман Каптєлов вважає, що фактично від Верховної Ради зараз очікують лише ухвалення законів про вибори і референдум. Бюджет на 2026 рік уже прийнято, а ключові політичні рішення, за цією логікою, мають ухвалюватися безпосередньо народом.

За його словами, результати майбутніх референдумів будуть обов’язковими, а не рекомендаційними, і не потребуватимуть ратифікації парламентом. Після цього Верховна Рада ризикує остаточно перетворитися на майданчик для передвиборчої риторики.

Володимир Фесенко підсумовує, що попри кризові тенденції, повного розвалу монобільшості поки немає. Однак результативні голосування можливі лише за умов ручної мобілізації депутатів, яка працює епізодично.

Він переконаний, що для критично важливих рішень — співпраці з МВФ або євроінтеграції — голоси знайдуться. Керівництво парламенту і фракції зможе мобілізувати необхідну кількість депутатів, апелюючи до державних інтересів.

Максим Бужанський погоджується: всі справді важливі для країни законопроєкти будуть ухвалені. А от другорядні ініціативи можуть чекати місяцями або взагалі не бути проголосованими — і це, за його словами, не матиме критичних наслідків для країни.

Різке підвищення тарифів на заряджання електромобілів в Україні ставить власників цих авто перед непростим вибором: продовжувати користуватися електрокаром або розглядати можливість продажу через зниження економічної вигоди. Для багатьох водіїв саме низька вартість експлуатації була основним аргументом на користь електромобіля, проте нинішні зміни на ринку починають робити цю перевагу менш очевидною.

Експерти радять не приймати поспішних рішень, оскільки ринок електрокарів наразі перебуває у стані нестабільності. Ціни на авто можуть коливатися, а можливість вигідного перепродажу — бути обмеженою. За даними аналітичних агентств, частка електромобілів на українському авторинку становить приблизно 20–25%. Попри це, економічна привабливість, яка довгий час стимулювала попит, починає зменшуватися через збільшення витрат на зарядку.

Аналітик Інституту досліджень авторинку Остап Новицький зазначає, що масовий вихід власників електрокарів на вторинний ринок може мати зворотний ефект. На тлі загальної затовареності це створює ризик різкого падіння цін через надлишок пропозиції. Водночас скорочення попиту на зарядку може змусити операторів станцій переглянути тарифи в бік зниження, аби утримати клієнтів.

Окремою проблемою експерти називають можливе згортання інфраструктури. За оцінками Інституту досліджень авторинку, існує ризик скорочення кількості зарядних станцій, особливо на міжміських маршрутах, якщо нинішній рівень тарифів призведе до падіння споживання.

Президент Асоціації ринку електромобілів України Вадим Ігнатов вважає, що ситуація не є критичною і має тимчасовий характер. За його словами, навесні очікується покращення балансу на ринку електроенергії завдяки зростанню гідрогенерації та активнішій роботі сонячних електростанцій. Це може дати змогу операторам знизити темпи зростання тарифів.

На думку експерта, ціна на зарядку електрокарів зросте не вдвічі, а лише на кілька гривень за кіловат-годину, що збереже економічну доцільність експлуатації електротранспорту порівняно з автомобілями з двигунами внутрішнього згоряння.

В Інституті досліджень авторинку також наголошують, що нинішні труднощі не означають завершення епохи електромобілів. Український ринок уже переживав серйозні цінові та інфраструктурні шоки, пов’язані як із пальним, так і з електроенергією. За нинішніх умов продаж електрокара часто є складним і невигідним, адже попит сповільнився, а пропозиція значно перевищує його.

Ключовою перевагою для власників електромобілів залишаються можливості домашньої зарядки, а також використання швидкісних портів, які дозволяють повністю зарядити батарею за кілька годин. Саме ці фактори, на думку експертів, і надалі визначатимуть доцільність володіння електрокаром в умовах нестабільного тарифного середовища.

У січні цього року прокурорка Вінницької обласної прокуратури Ганна Войцишена задекларувала придбання електромобіля Tesla Model S 2020 року випуску. Згідно з офіційними даними, угода була оформлена 10 січня, а вартість автомобіля склала 1 мільйон гривень. Продавцем у документах зазначено узагальнену категорію — «громадянин України», без додаткових уточнень.

Інформація про покупку викликала інтерес з огляду на ринкову ситуацію. За даними популярних українських автомобільних майданчиків AUTORIA та RST.ua, ціни на вживані Tesla Model S 2020 року зазвичай стартують від приблизно 30 тисяч доларів і можуть сягати значно вищих сум залежно від комплектації, пробігу та технічного стану. У гривневому еквіваленті це, як правило, перевищує суму, зазначену в декларації.

Придбання електромобіля прокуроркою викликало суспільний резонанс, зокрема через різницю між задекларованою ціною покупки та середньоринковою вартістю аналогічних моделей. У цьому контексті зростає увага до фінансових декларацій посадовців та їх відповідності реальним доходам.

Справу також коментують експерти з авто та фінансів, які наголошують, що Tesla Model S залишається дорогим сегментом автомобільного ринку, і придбання за суму нижчу від середньоринкової може свідчити про приватні домовленості або спеціальні умови купівлі.

У Луцьку працівники правоохоронних органів під час планової перевірки документів затримали іноземця, який перебував у міжнародному розшуку понад десять років. Чоловіка розшукували іспанські правоохоронні органи за підозрою у вчиненні низки тяжких злочинів, що мали серйозні наслідки для громадської безпеки.

Під час затримання іноземець не намагався чинити опір, однак його особа була одразу ідентифікована завдяки міжнародним базам даних. Після перевірки документів та встановлення особи чоловіка правоохоронці склали всі необхідні матеріали для екстрадиції. Найближчим часом його передадуть іспанській владі для притягнення до кримінальної відповідальності та відбування покарання, передбаченого законодавством Іспанії.

За даними слідства, затриманий раніше працював у правоохоронних органах Іспанії. Він був одружений і виховував шістьох дітей. Водночас, як встановив суд, чоловік систематично вчиняв домашнє насильство, погрожував рідним табельною зброєю та тривалий час психологічно й фізично тиснув на членів родини.

Також правоохоронці повідомляють про сексуальне насильство щодо неповнолітньої доньки, яке тривало роками. Через пережите дівчина перебувала у тяжкому психологічному стані та потребувала допомоги медиків.

У 2014 році суд в Іспанії визнав чоловіка винним у погрозах, домашньому насильстві, домаганнях та систематичній агресії й призначив йому покарання у вигляді 16 років позбавлення волі. Однак згодом він переховувався від виконання вироку. З 2017 року його оголосили у міжнародний розшук.

Днями чоловіка виявили у Луцьку. Після затримання його взяли під варту. Наразі тривають необхідні процесуальні процедури, після чого засудженого передадуть іспанській стороні для відбування покарання.

Кабінет Міністрів України ініціював експериментальний проєкт із цифровізації процесів працевлаштування, що базується на Єдиній інформаційно-аналітичній системі «Обрій». Цей проєкт, що розрахований на два роки, передбачає повний перехід усіх ключових етапів трудових відносин у цифровий формат. Зокрема, йдеться про автоматизацію таких процесів, як пошук роботи, реєстрація кандидатів, а також ведення особових справ працівників.

Проєкт має на меті значно спростити взаємодію між роботодавцями та працівниками, забезпечити ефективне управління трудовими ресурсами та підвищити прозорість і доступність процесу працевлаштування для громадян. Участь у проєкті є добровільною як для роботодавців, так і для потенційних працівників, що дає змогу на власний розсуд обирати, чи використовувати нову систему.

Система «Обрій» створює єдине цифрове середовище для ринку праці, у якому всі основні процеси відбуватимуться онлайн. Зокрема, йдеться про пошук роботи, підбір персоналу, укладення та припинення трудових договорів, а також електронне ведення кадрової документації.

Усі сервіси будуть доступні через портал і мобільний застосунок «Дія».

Кожна працездатна особа, яка долучиться до проєкту, отримає власний цифровий профіль «Обрій ID». У ньому міститиметься інформація про кваліфікації, навички та досвід відповідно до європейської класифікації ESCO. На основі цих даних система формуватиме персоналізовані пропозиції роботи.

Пошук вакансій здійснюватиметься, зокрема, за допомогою алгоритмів штучного інтелекту. Система визначатиме рівень відповідності кандидата вимогам вакансії — від повної сумісності до 51%. Якщо показник буде нижчим, «Обрій» вкаже, яких навичок або кваліфікацій бракує, та запропонує варіанти навчання для підвищення кваліфікації.

Через цифровий профіль громадяни зможуть надсилати відгуки на вакансії, передавати роботодавцям інформацію про себе, а також підписувати електронні документи з кадрових питань.

Роботодавці, своєю чергою, отримають інструменти для керування власними обліковими даними, доступ до переліку кандидатів, сформованого системою за рівнем відповідності вимогам вакансії, а також можливість запрошувати кандидатів на співбесіди в електронному форматі.

Окремим елементом проєкту стане прозорий облік кадрового потенціалу. Система передбачає створення реєстрів працездатних осіб і робочих місць, а також доступ учасників до аналітичних інструментів. Вони дозволять відстежувати стан і тенденції ринку праці, співвідношення попиту та пропозиції робочої сили та формувати інтерактивні звіти, зокрема в динаміці.

В уряді зазначають, що експериментальний формат дозволить поступово впроваджувати цифрові рішення та адаптувати їх до реальних потреб ринку праці. За підсумками дворічного тестування планується ухвалити рішення щодо повноцінного впровадження системи на національному рівні.

У розпал повномасштабного вторгнення, коли державні компанії працювали в умовах надзвичайної логістичної напруги, переміщуючи стратегічні запаси пального до безпечних регіонів країни, одна приватна фірма вирішила використати ситуацію для власної вигоди. Поряд із «Укрнафтою», що забезпечувала стабільність постачань у критичних умовах, цей підрядник сприйняв війну не як загрозу національній безпеці, а як шанс для незаконного збагачення.

Наразі справа дійшла до суду. Прокуратура Офісу Генерального прокурора передала обвинувальний акт щодо директора приватної компанії, який підозрюється у заволодінні державними коштами, ухиленні від сплати податків та службовому недбальстві. За версією слідства, дії керівника мали прямий негативний вплив на фінансову стабільність стратегічного резерву пального та підривали ефективність роботи державної компанії у критичний для країни період.

У 2023 році «Укрнафта» уклала договір із приватним підприємством на транспортування та експедиційний супровід нафтопродуктів із використанням під’їзного залізничного шляху. Воєнні умови — нестабільні маршрути, постійні переміщення, дефіцит часу й обмежені можливості контролю — створили середовище, у якому паперові зловживання могли залишатися непоміченими.

Саме на це, за версією слідства, і розраховував директор компанії-підрядника. Схема була максимально простою й водночас ефективною. Обвинувачений систематично подавав «Укрнафті» акти виконаних робіт із завідомо неправдивими відомостями про прибуття та перебування вагонів із пальним на залізничній станції.

Насправді ж ці вагони туди ніколи не прибували. Дані залізничного обліку та матеріали кримінального провадження підтверджують: значна частина зазначених у документах перевезень існувала виключно на папері. Послуги були фікцією, а акти — інструментом легалізації списання коштів.

Попри це, державна компанія перераховувала гроші за «надані» транспортно-експедиційні послуги. Платежі проходили у звичайному режимі — формально документи виглядали коректними, а в умовах війни їхній зміст не завжди можна було оперативно перевірити. У результаті сума завданих «Укрнафті» збитків перевищила 16 мільйонів гривень.

Паралельно з цією схемою директор приватної компанії, за даними слідства, реалізував ще один напрям зловживань — ухилення від сплати податків. Для цього укладалися фіктивні договори з підконтрольними підприємствами, що дозволяло штучно формувати податковий кредит з ПДВ без реального здійснення господарських операцій. Документообіг створював ілюзію активної діяльності, тоді як фактично йшлося про банальне заниження податкових зобов’язань.

У підсумку правоохоронці описують цю історію як класичний приклад тилового мародерства: війна використовується як прикриття, стратегічне пальне — як ресурс для збагачення, а бухгалтерія та фіктивні акти — як основний інструмент злочину. Без складних фінансових конструкцій, але з точним розрахунком на перевантаженість системи у воєнний час.

Тепер справа вийшла за межі кабінетів і бухгалтерських звітів та перейшла до зали суду. Ключове питання — не лише в сумі збитків, а в тому, чи стане цей процес сигналом для інших, хто намагався або намагається заробляти на війні, прикриваючись «логістикою» і паперовими схемами.