Політика

Навіть тимчасове виключення цукру з раціону здатне помітно вплинути на самопочуття та загальний стан організму. Дієтологи й нутриціологи відзначають, що перші відчутні зміни з’являються вже протягом кількох тижнів після відмови від солодощів. Організм поступово адаптується до нового режиму харчування, а багато процесів починають працювати більш збалансовано.

Одним із найпомітніших ефектів стає зниження маси тіла. Відмова від цукерок, випічки та солодких напоїв автоматично скорочує кількість «порожніх» калорій у щоденному меню. Фахівці зазначають, що багато людей бачать перші результати вже на другому тижні, особливо якщо замінюють рафінований цукор фруктами, ягодами або продуктами з природною солодкістю. При цьому зменшується різке коливання рівня глюкози в крові, що позитивно впливає на апетит.

Також покращується стан шкіри. Надмірне споживання цукру пов’язують із запальними процесами в організмі, що може провокувати висипання та підвищену жирність шкіри. Через два–три тижні після відмови від солодкого у багатьох зменшується кількість прищів, вирівнюється тон обличчя і знижується жирний блиск.

Ще одна зміна — стабілізація рівня енергії. Цукор викликає різкі коливання глюкози в крові, після яких часто з’являється відчуття втоми. Без солодкого енергія розподіляється рівномірніше, що допомагає залишатися бадьорим упродовж дня без різких спадів.

Фахівці звертають увагу й на зміну смакових відчуттів. Приблизно через місяць без цукру смакові рецептори стають чутливішими. У результаті фрукти, овочі та навіть звичайні несолодкі продукти починають здаватися більш насиченими та приємними на смак.

Крім того, зменшення споживання цукру розглядають як важливий профілактичний крок. Регулярне вживання солодкого пов’язують із підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань, діабету другого типу та жирової хвороби печінки. Навіть 30 днів без цукру можуть стати початком формування здоровіших харчових звичок.

Експерти наголошують: короткострокова відмова від цукру допомагає краще зрозуміти реакції власного організму та оцінити, наскільки сильним є вплив солодкого на щоденне самопочуття.

21 січня 2026 року припадає на середу і стає 1428-м днем повномасштабної війни в Україні. У цей день православна церква згадує двох святих — преподобного Максима Сповідника та преподобного Максима Грека. Одночасно у світі відзначають Міжнародний день обіймів і Міжнародний день дитячого свята, а народні традиції цього періоду підкреслюють важливість добрих справ, взаємної підтримки та уважного ставлення до природи.

Церковне вшанування 21 січня пов’язане насамперед із пам’яттю преподобного Максима Сповідника, видатного богослова VII століття. Він став одним із найактивніших захисників православного вчення у складний для церкви час, коли поширювалася єресь монофелітів. Максим Сповідник наполягав на тому, що у Христі існують дві волі — божественна і людська, і саме ця позиція стала ключовою для збереження догматичної чистоти християнського вчення. Його діяльність включала не лише богословські трактати, а й мужнє стояння перед тиском імперської влади, за що він зазнав переслідувань і страждань. У народній традиції цей день часто асоціюють з терпінням, витримкою та вірою у справедливість, адже приклад святого нагадує про силу правди навіть у складні часи.

Також цього дня вшановують преподобного Максима Грека — вченого, перекладача і богослова XVI століття. Він займався перекладом богослужбових книг на слов’янську мову, наполягаючи на точності текстів. Через конфлікти з церковною та світською владою його заслали, однак навіть у вигнанні він продовжував духовне служіння. Помер Максим Грек у 1556 році в Троїце-Сергієвій лаврі.

У народному календарі 21 січня відоме як день Максима-втішника. Його вважали покровителем сиріт, вдів і людей у скруті, а також вірили, що щира добра справа цього дня обов’язково повернеться сторицею.

Серед міжнародних свят найбільш відомим є Міжнародний день обіймів, започаткований у США у 1986 році. Його ідея полягає у поширенні тепла, підтримки та зменшенні емоційної напруги між людьми. Також цього дня відзначають Міжнародний день дитячого свята, який заохочує активні ігри, спілкування та фізичну активність дітей. Окрім того, існує неофіційний Міжнародний день тренувальних штанів, що символізує комфорт і неформальність.

Народні прикмети 21 січня допомагали передбачити погоду та врожай. Ясне зоряне небо вважали ознакою сильних морозів, а місяць крізь хмари — передвісником доброго врожаю. Якщо птахи літають низько, чекали негоди, а запітнілі вікна віщували відлигу. Особливу увагу звертали й на поведінку тварин.

Цього дня не радили сваритися, бажати зла іншим, брати або давати гроші в борг, зберігати поламані речі чи виконувати важку фізичну роботу. Також вважалося небажаним виходити з дому до світанку.

День ангела 21 січня святкують Григорій, Євген, Василина, Домна, Юліан, Сидір, Антон, Омелян та Ярослава.

В історії цей день запам’ятався низкою подій, серед яких поразка військ Лжедмитрія у 1605 році, створення першої інженерної школи за наказом Петра I у 1701 році, страта французького короля Людовика XVI у 1793 році та перше офіційне відзначення Міжнародного дня обіймів у 1985 році.

Щороку тисячі людей намагаються перейти на так звану «правильну» дієту, очікуючи на легке зниження ваги, приплив енергії та загальне покращення самопочуття. Проте реальність часто відрізняється від очікувань: вага залишається стабільною, апетит постійно зростає, з’являється втома, а зриви та переїдання стають майже неминучими. Основна причина цього рідко пов’язана з браком сили волі. Набагато частіше проблема криється в самій концепції «правильного харчування».

Однією з ключових помилок є віра в універсальний раціон, який нібито підходить усім. Організм кожної людини має свої унікальні потреби, біоритми, гормональні особливості та спосіб перетравлення їжі. Що допомагає одному — може стати пасткою для іншого. Ігнорування цих індивідуальних особливостей часто призводить до розчарування та відчуття провалу.

Ще одна поширена пастка — система жорстких заборон. Коли харчування будується навколо списку «не можна», воно швидко перетворюється на джерело психологічного тиску. Заборонені продукти починають займати непропорційно багато місця в думках, а будь-яке порушення правил викликає відчуття провини. У результаті «правильне харчування» часто завершується не стабільними звичками, а зривами і переїданням.

Не менш важливою проблемою є надмірна концентрація на калоріях. Багато людей рахують кожну цифру, водночас не звертаючи уваги на якість їжі та потреби організму. Дефіцит жирів, білка або мікроелементів може призводити до хронічної втоми, гормональних збоїв і постійного відчуття голоду. Формально калорії «в нормі», а на практиці — сил немає і їсти хочеться постійно.

Окремо варто згадати про емоційний стан. Стрес, тривога, перевтома і недосипання безпосередньо впливають на апетит і харчову поведінку. Якщо людина заїдає емоції або живе в режимі постійної напруги, жоден ідеально складений раціон не дасть стабільного результату. Ігнорування психологічного чинника робить будь-яку систему харчування короткостроковою.

Ще одна причина розчарування — очікування швидкого ефекту. Багато хто кидає новий режим уже через кілька тижнів, не побачивши миттєвих змін. Водночас організму потрібен час, щоб адаптуватися до нових звичок. Справжні, стійкі результати формуються не за тиждень і не за два.

У підсумку «правильне харчування» перестає працювати тоді, коли його сприймають як жорстку систему правил і заборон. Натомість ефект з’являється, коли харчування стає гнучким способом життя: із врахуванням індивідуальних потреб, сигналів тіла та психологічного стану. Не ідеальний раціон на папері, а той, який реально можна підтримувати довго, дає результат.

Між 2013 та 2016 роками через ПриватБанк було виведено близько двох мільярдів доларів США. Основним механізмом цього стало масове кредитування компаній, які мали прямий зв’язок із тодішніми співвласниками банку — Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим. Ці транзакції не були звичайними комерційними операціями, а фактично призводили до виведення значних коштів із фінансової системи країни.

Результатом таких дій стало серйозне погіршення ліквідності ПриватБанку та зростання ризиків для його клієнтів і вкладників. Незабаром це стало однією з головних причин, через які держава була змушена ініціювати націоналізацію банку, щоб запобігти його банкрутству та забезпечити фінансову стабільність. Націоналізація вимагала значних бюджетних витрат, що становило багатомільярдне навантаження на державні ресурси.

Наслідки цієї кредитної політики стали критичними. У грудні 2016 року держава була змушена націоналізувати ПриватБанк, визнавши його неплатоспроможним. Після цього з бюджету було спрямовано понад 5,75 млрд доларів для стабілізації роботи фінустанови, що еквівалентно більш як 155 млрд гривень.

Ключову роль у реалізації схеми відігравав топменеджмент банку, який входив до кредитного комітету та системно погоджував видачу позик пов’язаним структурам. Серед осіб, які схвалювали найбільшу кількість таких кредитів, фігурують Тимур Новіков, Тетяна Гур’єва, Володимир Яценко та Юрій Пікуш. Окрему роль у цій системі відігравала тодішня заступниця голови правління ПриватБанку Любов Чмона, яка погодила 126 кредитів, що стали частиною шахрайської схеми.

Любов Чмона очолювала бюджетний департамент банку — підрозділ, який фактично виконував функції внутрішнього казначейства для бізнес-імперії Коломойського і Боголюбова. Саме через цей департамент формувалися бюджети, прогнозувався рух коштів і забезпечувалося безперебійне фінансування компаній, пов’язаних із власниками банку. Без участі бюджетного департаменту масове схвалення фіктивних кредитів було б неможливим.

Свідчення, надані у суді, вказують на тісні особисті й робочі зв’язки між керівниками ключових департаментів банку та його власниками. Топменеджмент діяв не автономно, а виконував прямі вказівки Коломойського і Боголюбова, отримуючи натомість високі винагороди, збереження посад і гарантії майбутнього юридичного захисту.

Варто підкреслити, що розгляд у Лондоні мав господарський характер. Суд не встановлював кримінальної відповідальності конкретних топменеджерів, однак визнав сам факт масштабного шахрайства. За підсумками розгляду Коломойського і Боголюбова зобов’язали сплатити державному ПриватБанку близько 3 млрд доларів — з урахуванням відсотків та витрат на стягнення. У встановлений строк ці кошти сплачені не були, після чого банк розпочав процедури примусового стягнення.

Попри свою ключову роль у схемі, Любов Чмона за дев’ять років після націоналізації так і не стала фігуранткою кримінальних проваджень в Україні. Водночас іншим колишнім заступникам голови правління пощастило менше. Володимиру Яценку було оголошено підозру у привласненні та відмиванні коштів, а Людмилі Шмальченко — у причетності до розкрадання мільярдів гривень з банку.

Ще одним показовим епізодом стала історія Тимура Новікова. На відміну від Чмони, він не лише погоджував сумнівні кредити, а й, за матеріалами інших судових процесів, отримав близько 4,8 млн євро через кіпрську компанію Primecap, яка перебувала в центрі фінансових операцій, пов’язаних із виведенням коштів. Наразі ПриватБанк намагається стягнути ці гроші в межах окремого судового процесу за кордоном.

Показово, що і Любов Чмона, і Тимур Новіков після завершення роботи у ПриватБанку продовжили кар’єру у бізнесах, пов’язаних із групою «Приват». Ба більше, Чмона, яка на момент націоналізації володіла 0,24% акцій банку, двічі намагалася оскаржити націоналізацію в українських судах, вимагаючи повернення банку попереднім власникам. Обидві спроби завершилися поразкою.

Історія ПриватБанку демонструє не лише масштаби фінансових зловживань, а й глибину системної проблеми — коли ключові рішення ухвалювалися вузьким колом осіб в інтересах власників, а відповідальність за наслідки зрештою лягла на державу і платників податків.

Правоохоронці оголосили про підозру Володимиру Репіку, керівнику одного з департаментів Київської міської державної адміністрації, у завданні значних фінансових збитків столиці. Йому інкримінують причетність до випуску облігацій місцевої позики, які виявилися економічно необґрунтованими, що призвело до втрати понад 581 мільйона гривень із міського бюджету.

За інформацією Національної поліції, дії посадовця кваліфікуються як порушення фінансової дисципліни та зловживання службовим становищем, що завдало шкоди економічній стабільності Києва. Слідчі відзначають, що розслідування триває, а підозрюваний наразі співпрацює зі слідством.

За даними слідства, 53-річний посадовець протягом кількох років ініціював внутрішні запозичення шляхом випуску облігацій, попри те, що бюджет міста мав достатній обсяг власних коштів. У результаті Київ залучав кредитні ресурси та сплачував значні суми відсотків, що призвело до безпідставних витрат бюджету.

Слідство встановило, що у період з 2020 по 2023 роки департамент здійснив випуск облігацій місцевої позики на загальну суму понад 2,5 мільярда гривень. Залучені кошти планувалося спрямувати на фінансування бюджету розвитку столиці.

Водночас, за інформацією правоохоронців, у цей період бюджет Києва був профіцитним — доходи перевищували видатки, дефіциту не існувало, а реальної необхідності у додаткових фінансових ресурсах не було. Відсутність запозичень, як зазначають у поліції, не вплинула б на реалізацію міських програм, що фінансуються з бюджету розвитку.

Незважаючи на це, місто продовжувало сплачувати відсотки за облігаціями, що призвело до економічно необґрунтованих витрат. Згідно з висновками експертів, дії посадовця завдали територіальній громаді Києва збитків на суму понад 581 мільйон гривень.

Володимиру Репіку повідомлено про підозру за частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України — службова недбалість. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до п’яти років із можливим позбавленням права обіймати певні посади або займатися відповідною діяльністю строком до трьох років, а також штраф до 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У Київській міській державній адміністрації повідомили, що зранку 23 січня правоохоронці проводять слідчі дії. Спочатку обшуки відбувалися за місцем проживання директора департаменту, після чого — у його службових кабінетах. За результатами дій складено процесуальні документи, а всі запитувані матеріали були надані слідству.

Водночас у департаменті заявили, що вважають кримінальне провадження безпідставним і політично вмотивованим. Там наголосили на готовності співпрацювати зі слідством і відстоювати правомірність своїх дій у правовому полі.

Системні зміни у повсякденних звичках — сні, харчуванні та фізичній активності — демонструють значно кращі результати для тривалості життя, ніж спроби радикально покращити лише один із цих напрямів. Наукові дані свідчать: саме поєднання помірних, але стабільних кроків у кількох сферах формує стійкий оздоровчий ефект і знижує ризики передчасних захворювань.

Восьмирічне дослідження, проведене фахівцями Сіднейського університету з аналізом даних близько 50 тисяч людей, підтвердило переваги комплексної стратегії. Учасників оцінювали за трьома базовими показниками — якістю сну, рівнем фізичної активності та збалансованістю харчування. Порівняння показало, що навіть без «ідеальних» результатів у кожній окремій категорії сукупне поліпшення одразу в кількох напрямах давало відчутно кращі наслідки для здоров’я.

Для людей із найгіршим способом життя навіть мінімальна «комбінована доза» — п’ять хвилин додаткового сну, дві хвилини фізичних вправ та пів порції овочів на день — може додати один рік життя.

Дослідження також підтвердило, що поєднання цих факторів значно ефективніше у профілактиці серцево-судинних хвороб, діабету, раку та деменції, ніж кожна корисна звичка окремо.

Доктор Ніколас Комель пояснив: сон, фізичні вправи та харчування зазвичай вивчають окремо, але саме їх комбінація дає найкращий результат. Наприклад, щоб додати один рік життя лише за рахунок сну, людині довелося б спати на 25 хвилин довше щодня. Проте, якщо додати трохи фізичних вправ (наприклад, підйом сходами замість ліфта) та покращити раціон, достатньо буде лише п’ять додаткових хвилин сну.

Таким чином, навіть невеликі зміни у всіх трьох сферах одночасно мають величезний накопичувальний ефект у довгостроковій перспективі, роблячи людей здоровішими та довгожителями.

Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім висловився щодо настроїв українського суспільства у контексті повномасштабної війни та перспектив відновлення зруйнованих територій. За його словами, ставлення громадян до подальшого перебігу війни суттєво різниться залежно від регіону, що зумовлено як безпековою ситуацією, так і особистим досвідом людей за останні роки.

Віталій Кім зазначив, що у західних областях країни переважає позиція про необхідність продовжувати боротьбу до повного відновлення територіальної цілісності України в межах кордонів 1991 року. Тамтешні мешканці, за його спостереженнями, демонструють високий рівень мобілізації та віри у перемогу, навіть попри втому від тривалого протистояння.

Він додав, що віддаленість від фронту впливає на сприйняття ситуації. «Дуже легко, коли ти далеко від лінії фронту, казати — давайте, давайте. Мобілізація показала, хто як працював і хто дійсно готовий захищати державу», — підкреслив голова ОВА.

За його словами, мобілізаційні заходи наочно продемонстрували готовність українців до оборони та їхню активну участь у захисті країни, а також показали різницю у ставленні до війни у різних частинах держави.