Політика

Буковель упродовж останніх років дедалі частіше фігурує не лише як провідний гірськолижний курорт країни, а й як осередок концентрації значних державних інвестицій. Під гаслами розвитку туризму, оновлення доріг та модернізації транспортної інфраструктури навколо курорту сформувалася стійка система освоєння бюджетних ресурсів, обсяги яких вимірюються мільярдами гривень.

За наявною інформацією, ключовою особливістю цієї системи є обмежене коло компаній, які з року в рік отримують найбільші та найдорожчі підряди. Формальні тендерні процедури часто не створюють реальної конкуренції, а результати торгів виглядають передбачуваними. Це породжує запитання щодо прозорості використання коштів і ефективності державних витрат у регіоні.

Ключовим фаворитом у цій системі є ТОВ «ПБС» (ЄДРПОУ 32872788), яке протягом останніх років системно отримує найбільші дорожні контракти в регіоні. Один із тендерів на капітальний ремонт дороги державного значення до Буковеля має очікувану вартість понад 2,3 мільярда гривень. Формально закупівля оголошена як відкрита, однак тендерна документація виписана таким чином, що будь-яка реальна конкуренція нівелюється ще до початку торгів.

Замовник встановив вимоги щодо обов’язкового досвіду виконання робіт виключно на дорогах державного значення, наявності власної сертифікованої лабораторії та власного асфальтобетонного заводу. При цьому повністю ігнорується передбачене законом право учасників залучати орендоване обладнання або працювати із субпідрядниками. Окремо встановлені фінансові бар’єри — річний дохід не менше 700 мільйонів гривень і підтверджений аналогічний договір на суму щонайменше 50 відсотків вартості закупівлі.

Такі критерії не мають об’єктивного економічного обґрунтування і фактично працюють як штучний фільтр під заздалегідь визначеного учасника. Навіть великі іноземні компанії, які намагалися взяти участь у тендерах, були усунуті з процесу. Після часткового визнання їхніх скарг щодо дискримінаційних умов подальша участь блокувалася через формальні технічні зауваження або мовні нюанси в документації.

Кадрові зміни в регіональній службі відновлення також не призвели до реальних зрушень. Попри публічні заяви про звільнення керівника обласної служби, він фактично продовжує виконувати свої функції, а фінансування ТОВ «ПБС» залишається безперервним. Жодного перегляду тендерної політики чи підходів до формування вимог не відбулося.

У підсумку дорожні проєкти навколо Буковеля дедалі більше нагадують не інструмент розвитку регіону, а відпрацьований механізм перерозподілу бюджетних мільярдів. Відсутність конкуренції, дискримінаційні вимоги та стабільний набір переможців створюють замкнену систему, у якій держава виступає джерелом фінансування, а контроль за ефективністю витрат зводиться до формальності.

Вищий антикорупційний суд України (ВАКС) 12 січня 2026 року оголосив обвинувальний вирок судді Кропивницького апеляційного суду Володимиру Гончару, визнавши його винним у проханні та одержанні неправомірної вигоди у розмірі 10 тисяч доларів США. Сума хабара була запропонована з метою ухвалення пом’якшувального вироку у справі про смертельну дорожньо-транспортну пригоду. Згідно з рішенням суду, Гончар, діючи за пособництва іншої особи, пропонував забезпечити покарання, яке не передбачало реального позбавлення волі винуватця ДТП, що викликало суспільний резонанс через масштабність і трагічність наслідків справи.

Розслідування встановило, що суддя використав своє службове становище для тиску на процесуальні рішення, намагаючись отримати особисту вигоду. ВАКС підкреслив, що такі дії підривають довіру до судової системи та створюють серйозну загрозу верховенству права. Судове засідання тривало кілька місяців, під час яких були детально розглянуті докази, свідчення учасників справи та записи переговорів, що підтвердили факт пропозиції і прийняття хабара.

Гончару призначено покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі та конфіскації всього належного йому майна. Крім того, його позбавлено права обіймати посади судді, прокурора та адвоката строком на три роки. Вирок набирає чинності через 30 днів, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Розслідування здійснювалось детективами НАБУ спільно з УСБУ та ДСР Нацполіції за процесуального керівництва прокурорів САП.

Сім’я заступника директора Державного центру зайнятості Станіслава Павленка під час повномасштабної війни суттєво оновила своє майно, придбавши квартиру неподалік Чорного моря. Згідно з даними декларації, право власності на нове житло отримала дружина Павленка, Олена Цуркан. Придбання сталося на фоні воєнного часу, коли більшість українців стикаються із серйозними економічними викликами та нестабільністю на ринку нерухомості.

Деклараційні документи свідчать, що квартира була оформлена у власність легально та відповідно до чинного законодавства. Проте така покупка викликала підвищену увагу громадськості та ЗМІ через статус родини та загальну ситуацію в країні, коли доходи більшості громадян значно обмежені. Фактично, це придбання стало предметом обговорення у контексті прозорості витрат високопосадовців під час кризових умов.

Крім того, у декларації зазначено ще одну квартиру у Києві площею 21,2 кв. м. Це службове житло, власником якого виступає Міністерство оборони. Право користування цією квартирою зареєстроване як для Станіслава Павленка, так і для його дружини, що підтверджує офіційний статус житла.

Придбання житла в прибережному місті під час війни викликало інтерес громадськості, адже воно відбулося в період, коли більшість українців перебувають у складних економічних умовах та зосереджені на безпеці.

Контроль артеріальної гіпертензії є однією з головних умов профілактики інфарктів та інсультів, однак чимало пацієнтів недооцінюють вплив харчових добавок на стан серцево-судинної системи. Поширене переконання, що вітаміни та рослинні засоби є повністю безпечними, може призвести до серйозних наслідків, адже деякі з них здатні знижувати ефективність призначених лікарем препаратів або навіть провокувати підвищення артеріального тиску.

Докторка фармацевтичних наук Кірстін Гілл звертає увагу на те, що окремі популярні добавки впливають на судинний тонус, водно-сольовий баланс і роботу гормональної системи. Зокрема, засоби з вмістом солодки можуть затримувати натрій в організмі, що сприяє підвищенню тиску. Подібний ефект можуть мати й стимулювальні рослинні екстракти, які активізують нервову систему та пришвидшують серцебиття.

Солодка широко використовується у фіточаї, сиропах від кашлю та навіть солодощах. Проте гліциризинова кислота, що міститься в цій рослині, затримує натрій в організмі та сприяє втраті калію. Такий електролітний дисбаланс може викликати різке підвищення тиску. Особливо небезпечним є поєднання лакриці з сечогінними препаратами, оскільки ризик дефіциту калію зростає в рази.

Звіробій часто вживають як природний засіб для покращення настрою. Однак для людей із підвищеним тиском він може створювати серйозні проблеми. Рослина активує ферменти печінки, що відповідають за метаболізм ліків, унаслідок чого препарати від гіпертонії втрачають ефективність. Пацієнт може регулярно приймати призначені таблетки, але не отримувати очікуваного терапевтичного ефекту.

Арніка добре відома як зовнішній засіб проти забоїв та набряків. Водночас її вживання всередину у формі крапель чи таблеток може бути небезпечним. Пероральний прийом арніки пов’язують із токсичним впливом на серцевий м’яз, порушенням травлення та стрімким зростанням артеріального тиску. Фахівці наголошують: арніку слід використовувати виключно зовнішньо і лише на неушкоджену шкіру.

Гіркий апельсин часто входить до складу добавок для схуднення та спортивного харчування. Основна активна речовина — синефрин — діє подібно до забороненого ефедрину. Вона стимулює нервову систему, прискорює серцебиття та звужує судини. Для людей із гіпертонією це може становити пряму загрозу, підвищуючи ризик гіпертонічних кризів та серцево-судинних ускладнень.

Фахівці підкреслюють, що реакція на біологічно активні добавки залежить від віку, загального стану здоров’я, генетичних особливостей та взаємодії з лікарськими препаратами. Саме тому перед початком прийому будь-яких вітамінів або рослинних засобів людям із підвищеним тиском варто обов’язково проконсультуватися з лікарем.

Декларації депутата Київської міської ради від фракції «Єдність», заступника голови комісії з питань власності та регуляторної політики Костянтина Бровченка викликають низку запитань щодо повноти та достовірності відображених у них даних. Аналіз оприлюднених документів свідчить про сталі підходи до заниження вартості майна, непослідовне декларування активів і формальне трактування фінансових зобов’язань, на що звертають увагу журналісти та експерти з антикорупційної тематики.

У декларації за 2020 рік депутат задекларував значні суми готівкових коштів — 13,5 мільйона гривень власних заощаджень, близько 5 тисяч гривень на банківських рахунках, а також понад 59 тисяч гривень готівкою, що належать його дружині. Така структура заощаджень виглядає нетипово, з огляду на мінімальні залишки на рахунках і переважання готівки, що традиційно ускладнює перевірку походження коштів.

У 2021 році депутат задекларував 14 земельних ділянок, проте ділянка площею 2,9197 га вартістю 109 тис. грн не була відображена. Того ж року дружина придбала квартиру в центрі Києва площею 84,1 кв. м за 2,7 млн грн і разом із чоловіком земельну ділянку площею 21,9125 га за 1,3 млн грн, яка в декларації відсутня.

Також із декларації зникли відомості про 12 компаній, бенефіціаром яких раніше був Бровченко, включаючи ТОВ «Київський БКК», «СФ Юкрейн Пропертіз» та «Київхліб Агро», яка фігурує у кримінальному провадженні щодо шахрайства з коштами банку «Альянс».

Поворотна фінансова допомога у розмірі 500 тис. грн у декларації відображена як дохід, хоча за законом вона є фінансовим зобов’язанням.

У декларації за 2022 рік більшість земельних ділянок зникли, частина продана, частина передана до статутного капіталу ТОВ «Аппель», але відображена у декларації лише частково.

У 2023 році Бровченко почав використовувати нормативну оцінку землі замість фактичної вартості. Так, сім ділянок із реальною вартістю понад 2 млн грн задекларовані як 723 тис. грн. Дружина депутата придбала нерухомість у Бучанському районі, квартиру в центрі Києва за 3,1 млн грн та автомобіль ZEEKR 001 вартістю 2,2 млн грн, але ці активи в декларації не зазначені.

За підсумками 2023 року при доходах сім’ї понад 1 млн грн грошові активи скоротилися з 14,8 млн грн до 8,94 млн грн. При цьому придбано нерухомість, автомобілі та земельні ділянки, внесено 900 тис. грн до статутного капіталу, що створює розрив у щонайменше 1,75 млн грн. Квартира за 3,1 млн грн підлягає оплаті до 25 жовтня 2025 року, але відповідне фінансове зобов’язання не відображене.

Сукупність цих фактів свідчить про системне неправдиве декларування, заниження вартості активів і приховування зобов’язань, через що декларації Костянтина Бровченка мають формальний характер і не відображають реальний майновий стан депутата та його сім’ї.

Зима в умовах війни знову стала серйозним викликом для мешканців столиці. Екстрені відключення електроенергії перетворюють повсякденні речі на випробування витривалості, змушуючи людей шукати способи не лише зігріти оселі, а й зберегти емоційну рівновагу. У таких обставинах кожна тривала перерва в електропостачанні відчувається особливо гостро, адже зупиняється звичний ритм життя.

У подібній ситуації опинилася й акторка Наталка Денисенко, яка публічно поділилася переживаннями своєї родини. За її словами, у будинку не було світла майже добу, і цей час став справжнім випробуванням для всіх домочадців. Відсутність електроенергії означала не лише холод у квартирі, а й неможливість приготувати їжу, скористатися побутовою технікою чи підтримувати зв’язок у звичному режимі.

За словами Денисенко, відсутність світла принесла не лише побутовий дискомфорт. Через перебої з електропостачанням у квартирі вийшли з ладу деякі прилади, а холод негативно позначився на здоров’ї родини. Найболючішим для акторки стало те, що захворів її син.

Попри це, Наталка зізнається: намагається не втрачати внутрішню рівновагу. Щоб не піддатися відчаю, вона навіть влаштувала невелику прогулянку й фотосесію на тлі засніженого міста, намагаючись побачити красу навіть у темряві та холоді.

Історія акторки — ще одне нагадування про те, наскільки крихким залишається побут у столиці під час атак на енергетичну інфраструктуру. І водночас — про здатність українців триматися, навіть коли здається, що сил уже немає.

У районі Степногірська російські підрозділи діють за вже відпрацьованою схемою, не демонструючи суттєвих змін у тактиці. Противник продовжує регулярні спроби проникнення в межі населеного пункту, роблячи ставку на малочисельні піхотні групи. Такі дії інколи створюють ілюзію локальних успіхів, однак на практиці не дають змоги ворогу закріпитися на займаних ділянках.

Українські сили оперативно реагують на будь-які прояви активності. Ворожі групи виявляються ще на підходах або безпосередньо під час спроб просування в межах населеного пункту. Після цього по них завдається вогневе ураження, що унеможливлює подальше просування та примушує противника відступати або зазнавати втрат.

Паралельно російські війська не припиняють спроб інфільтрації в Приморському. Через кількісну перевагу піхота противника регулярно фіксується в межах села. Частина груп намагається сховатися та накопичитися для подальших дій, інші одразу пробують просуватися у напрямку Річного, де в більшості випадків зазнають втрат.

Найбільша активізація та зміна напрямків руху противника за останній період зафіксована на напрямках Лукʼянівського та Павлівки. Там ворог також діє невеликими піхотними групами, намагаючись інфільтруватися шляхом пошуку слабких місць в обороні.

Зазначається, що російські підрозділи користуються ділянками з меншою щільністю між українськими позиціями, що частково пов’язано з браком особового складу. Водночас Сили оборони забезпечують безперебійну роботу зі виявлення та знищення ворожих груп, не дозволяючи противнику закріпитися на зайнятих ділянках.