Шоубізнес

Російська сторона публічно відкинула ініціативу Сполучених Штатів щодо можливого міжнародного або спільного управління Запорізькою атомною електростанцією в рамках потенційного мирного врегулювання війни проти України. Така позиція вкотре продемонструвала небажання Кремля йти на компроміси у питаннях, які він вважає стратегічними та символічно важливими.

Запорізька АЕС залишається одним із найбільш небезпечних вузлів війни, адже будь-які інциденти на об’єкті можуть мати наслідки далеко за межами регіону. Саме тому західні партнери України неодноразово наголошували на необхідності деполітизації станції та передачі її під нейтральний контроль із залученням міжнародних інституцій. Ідея Вашингтона передбачала зниження ризиків для цивільного населення та створення передумов для ширших домовленостей у сфері безпеки.

Крім того, російська сторона наполягає на передачі їй усієї території Донбасу. Саме ці дві вимоги — контроль над Запорізькою АЕС і територіальні претензії — залишаються ключовими перешкодами для досягнення будь-якої мирної угоди.

За словами співрозмовників, Росія водночас пропонувала Україні постачання електроенергії зі станції за зниженими тарифами, однак Київ вважає такий підхід неприйнятним і таким, що легітимізує окупацію стратегічного об’єкта.

Позиція України щодо Запорізької АЕС залишається незмінною. Наприкінці 2025 року президент Володимир Зеленський публічно відкинув будь-які варіанти спільного управління станцією з Росією. Він також наголошував, що не існує відповіді на питання, хто і за чий кошт має відновлювати саму АЕС та пов’язану з нею інфраструктуру, зокрема після руйнування Каховської дамби.

Запорізька атомна електростанція є найбільшою в Європі. Вона складається з шести енергоблоків загальною потужністю 6 тисяч мегаватів і розташована поблизу міста Енергодар. Після підриву Каховської дамби водосховище, яке забезпечувало охолодження станції, суттєво обміліло.

Російські війська захопили ЗАЕС на дев’ятий день повномасштабного вторгнення. Згодом станцію передали під управління російської державної корпорації. Наразі всі реактори перебувають у зупиненому стані, однак потребують постійного охолодження, що робить об’єкт критично залежним від стабільного електропостачання.

Безпекова ситуація навколо ЗАЕС залишається вкрай напруженою. З початку повномасштабної війни бойові дії неодноразово призводили до пошкодження ліній електропередач. За цей час станція щонайменше 12 разів повністю втрачала зовнішнє електроживлення, переходячи на аварійні дизельні генератори.

Попри періодичні ремонтні роботи на резервних лініях електропередач, експерти наголошують, що тривала окупація ЗАЕС і використання її як інструмента політичного тиску створюють серйозні ризики ядерної та енергетичної безпеки не лише для України, а й для всієї Європи.

На тлі гучних інформаційних повідомлень про гуманітарну допомогу з боку Азербайджану та символічне перетворення автозаправних комплексів SOCAR на «пункти незламності» формується позитивний публічний образ компанії, що активно підтримує Україну в умовах війни. Водночас за межами широкого медійного фокусу розгортається інший процес, значно менш помітний, але не менш важливий з точки зору державних інтересів. Йдеться про діяльність компанії «Торговий дім Сокар Україна» у сфері великих державних закупівель, які потребують уважного аналізу з позицій економіки, етики та безпеки.

Офіційно компанія позиціонує себе як надійний партнер держави, здатний стабільно забезпечувати постачання пального та інших ресурсів у критичний для країни період. Проте умови окремих контрактів, обсяги фінансування та обмежена конкуренція в тендерах викликають запитання щодо реальної вигоди для бюджету. У деяких випадках вартість закупівель виглядає завищеною порівняно з ринковими пропозиціями, а самі процедури — надмірно закритими для альтернативних постачальників.

Окрему увагу привертає походження пального, яке постачає переможець закупівлі. Дизельне пальне надходить з угорського нафтопереробного заводу, що входить до корпорації MOL. Цей факт набуває принципового значення з огляду на те, що Угорщина продовжує отримувати нафту з Російської Федерації через трубопровідну інфраструктуру, яка проходить територією України.

Навіть після запровадження санкцій проти окремих російських нафтових компаній, зокрема Лукойлу, постачання російської сировини не припинилося. Воно трансформувалося у складні логістичні та юридичні ланцюжки, де змінюються формальні продавці, але не джерело походження нафти. У результаті держава Україна через закупівлі стратегічної компанії фактично оплачує пальне, вироблене з російської сировини, причому за цінами, які перевищують пропозиції вітчизняного виробника.

Ситуація стає ще більш резонансною на тлі публічних заяв про розширення стратегічного партнерства між азербайджанською державною компанією SOCAR та російським Газпромом. Хоча представники азербайджанської сторони називають будь-які звинувачення у співпраці з країною-агресором безпідставними та медійною атакою, російські офіційні джерела відкрито повідомляють про нові домовленості та розширення співпраці.

У цьому контексті благодійні ініціативи — генератори, безкоштовна вода чи чай на автозаправках — виглядають радше інформаційною ширмою. Реальні фінансові потоки формуються не у волонтерських програмах, а в багатомільйонних державних контрактах, де кошти з українського бюджету через складні міжнародні ланцюги опиняються у системі, пов’язаній з економікою країни-агресора.

Питання полягає не лише у ціні дизельного пального чи формальному дотриманні санкційних обмежень. Йдеться про стратегічний вибір держави у воєнний час — чи може компанія з непрозорим ланцюгом постачання і зв’язками з партнерами Газпрому бути надійним постачальником для критичної інфраструктури України.

Український ринок пального перебуває у стані затяжної напруги, що безпосередньо відчувають і бізнес, і пересічні громадяни. Вартість бензину, дизельного пального та скрапленого газу демонструє стійку тенденцію до зростання, тоді як можливості споживачів впливати на цінову політику великих мереж автозаправних станцій залишаються вкрай обмеженими. Фактично покупець опиняється в ситуації, коли вибір є формальним, а правила гри диктуються кількома потужними учасниками ринку.

Енергетичні аналітики вказують на комплекс причин, що формують нинішню цінову динаміку. Серед них — коливання світових котирувань на нафту, валютні ризики, логістичні витрати та податкове навантаження. Водночас дедалі частіше звучать застереження щодо впливу внутрішніх факторів: концентрації ринку, узгоджених дій великих мереж і слабкої конкуренції на окремих сегментах. У таких умовах навіть незначні зовнішні потрясіння швидко трансформуються у відчутне подорожчання на заправках.

Вирішальну роль відіграють суб’єктивні чинники. Великі трейдери мають можливість підвищувати ціни значно вище економічно обґрунтованого рівня, оскільки ефективні стримуючі механізми фактично відсутні. Державне регулювання не працює, а конкуренція між великими мережами є обмеженою.

Раніше функцію так званого «цінового якоря» виконувала група «Приват», яка контролювала понад півтори тисячі автозаправних станцій і могла стримувати надмірне зростання цін. Після націоналізації ключових активів у 2022 році цей механізм зник. Нині державна мережа АЗС налічує близько 660 станцій, однак навіть цього недостатньо, щоб реально впливати на ринок.

Малі та середні оператори також не можуть стати альтернативою великим гравцям через обмежені фінансові ресурси та відсутність політичного впливу. У результаті ціни формуються в інтересах кількох великих трейдерів, а споживачі змушені приймати нав’язані умови.

За оцінками експертів, на початку року різниця між реальною собівартістю пального та цінами великих мереж сягала 6–8 гривень на літрі. Ситуація зі скрапленим газом є ще складнішою: у зимовий період у країнах-постачальниках він активно використовується як котельне паливо, що скорочує доступні обсяги для українського ринку.

Така модель ціноутворення створює додаткові інфляційні ризики та безпосередньо б’є по купівельній спроможності населення. Якщо раніше на середню заробітну плату українець міг придбати близько 260–270 літрів бензину, то нині — лише 160–170 літрів. Це означає, що пальне стає не просто дорожчим, а фактично менш доступним для більшості громадян.

Російські медіа та пропагандистські ресурси останніми днями активно поширюють інформацію про нібито масові збої та втрату супутникового зв’язку Starlink, який забезпечує роботу українських військових та критичної інфраструктури. За даними цих повідомлень, проблеми виникли у різних регіонах і нібито значно впливають на можливості українських військових координувати свої дії та отримувати актуальні дані з передової.

Проте незалежні експерти та користувачі мереж Starlink спростовують подібні твердження, зазначаючи, що системи працюють стабільно та продовжують забезпечувати зв’язок навіть у зонах активних бойових дій. Аналітики підкреслюють, що подібні масові повідомлення є частиною інформаційної кампанії, спрямованої на створення ілюзії проблем у роботі української технологічної інфраструктури та підрив морального духу населення.

За словами Стерненка, повідомлення про масове відключення Starlink у російських підрозділах з’явилися практично одночасно в низці пропагандистських ресурсів. Він наголосив, що для ворога це означає ускладнення координації дій, передачі даних і управління бойовими підрозділами.

Окремі російські джерела намагалися стверджувати, що супутниковий зв’язок нібито не працює і в українських військових. У Збройних силах України це заперечують, хоча визнають, що в окремих районах можливі тимчасові перебої.

Військовослужбовець ЗСУ Станіслав Бунятов, відомий за позивним «Осман», зазначив, що російські війська самі створили передумови для таких обмежень, коли почали використовувати термінали Starlink для управління дронами, якими завдавали ударів по цивільному населенню. За його словами, окупанти фактично «спиляли гілку, на якій сиділи».

Сергій Стерненко також звернув увагу українських військових на необхідність реєстрації всіх терміналів Starlink у системі DELTA. Зареєстровані пристрої вносяться до так званого «білого списку» SpaceX, що дозволяє уникнути блокування. У Міністерстві оборони закликають командирів підрозділів проконтролювати цей процес для забезпечення стабільного та безперервного зв’язку на фронті.

Проблема використання Starlink російськими військами загострилася після того, як РФ почала застосовувати дрони, керовані через супутниковий зв’язок, для здійснення терористичних атак. Після кількох таких випадків Україна звернулася до керівництва SpaceX з вимогою обмежити можливість використання системи ворогом.

У компанії заявили, що з 1 лютого почали діяти додаткові обмеження. Зокрема, Starlink автоматично вимикається, якщо швидкість носія термінала перевищує 75–90 кілометрів на годину. Це фактично унеможливлює його використання на дронах та швидкісних платформах. Російські пропагандисти відкрито скаржилися, що такі обмеження серйозно вдарили по можливостях армії РФ.

Крім того, з 2 лютого в Україні триває верифікація терміналів супутникового зв’язку Starlink у межах заходів безпеки. На території країни працюватимуть лише офіційно зареєстровані пристрої, внесені до «білих списків». Термінали, які не пройдуть верифікацію, підлягатимуть блокуванню.

3 лютого за новим церковним календарем православні християни України відзначають день пам’яті праведного Симеона Богоприймця та пророчиці Анни. Цей день має глибоке духовне значення, оскільки символізує зустріч Старого і Нового Завіту, момент, коли Симеон, сповнений Святого Духа, упізнав у немовляті Ісусі Месію, обіцяного Богом. Пророчиця Анна, довгий час перебуваючи у храмі, також упізнала в Дитині Спасителя символ Божої обітниці, і своїми словами проголосила радостну вість про прихід Месії.

Для православних вірян цей день є нагадуванням про терпіння, віру та духовну готовність служити Богу. Симеон і Анна стали прикладом тих, хто протягом життя залишався вірним духовним обов’язкам, очікуючи Божого об’явлення. Їхнє життя та віра спонукають сучасних людей цінувати духовні цінності понад матеріальні, відчувати радість у служінні іншим і вміти помічати присутність Божої благодаті у повсякденному житті.

За старим, юліанським календарем цього дня вшановують преподобного Максима Сповідника.

Кому моляться і про що просять

У молитвах до Симеона Богоприймця та пророчиці Анни віряни найчастіше просять здоров’я для дітей і немовлят, адже святий Симеон вважається їхнім покровителем. Також звертаються з проханнями про мир у родині, терпіння та душевну рівновагу.

Традиції та звичаї дня

У народному календарі 3 лютого має назву Починки. Із давніх-давен люди починали готуватися до весняних польових робіт: лагодили інструменти, переглядали господарство, планували новий сезон. Вважалося, що ранній початок праці забезпечить добрий урожай.

На обід традиційно готували саламату — густу кашу з борошна або круп, заправлену салом, маслом чи часником. Також день вважається сприятливим для домашніх покупок: навіть невелика річ нібито приносить у дім добробут і щастя.

Що не можна робити

Церква закликає утриматися від сварок, лихослів’я, заздрості, лінощів та відчаю. Не варто відмовляти людям у допомозі.

За народними повір’ями, цього дня небажано брати гроші в борг і носити чорний одяг — це може притягнути неприємності.

Прикмети на погоду

Предки уважно спостерігали за природою, аби передбачити весну та літо. Вважалося:

сніг — до холодного й дощового літашум у лісі — до тривалих морозівіній на деревах — до похолоданнякішка шкребе підлогу — буде хуртовинагучне щебетання горобців — весна вже близько

Таким чином, день Симеона та Анни поєднує церковну пам’ять, сімейні молитви й господарські традиції, нагадуючи про важливість віри, праці та турботи про близьких.

8 лютого, у неділю, у Полтавському районі Полтавської області було зафіксовано підземні поштовхи магнітудою 3 бали за шкалою Ріхтера. Це явище привернуло увагу як місцевих жителів, так і експертів. Однак, за оцінками сейсмологів, такі землетруси належать до категорії ледве відчутних, тобто не викликають серйозних наслідків для людей і будівель. Поштовхи були настільки слабкими, що не становлять загрози для населення.

За інформацією фахівців Головного центру спеціального контролю, землетрус стався о 15:33, а його епіцентр знаходився на глибині близько 9 км під поверхнею землі. Незважаючи на те, що такі землетруси рідко викликають фізичну шкоду, подібні події можуть бути цікавими для науковців, які аналізують сейсмічну активність на території України.

Сейсмологи зазначають, що землетруси такої сили зазвичай не призводять до руйнувань. У більшості випадків їх можуть відчути лише окремі люди, які перебувають у приміщеннях, особливо на верхніх поверхах будівель.

Це вже другий випадок сейсмічної активності у регіоні за останні кілька днів. Раніше, 6 лютого, у Полтавській області також фіксували землетрус магнітудою 3,1 бала на аналогічній глибині.

Фахівці пояснюють, що навіть у центральній частині України можливі слабкі землетруси через накопичення напруження в земній корі. Попри повільний рух літосферних плит у цьому регіоні, внутрішні геологічні процеси можуть активізувати давні розломи в кристалічних породах. Саме раптове розрядження такого напруження і спричиняє короткочасні підземні поштовхи магнітудою від 2 до 4 балів.

Експерти наголошують, що подібні землетруси є природним явищем і не свідчать про зростання сейсмічної небезпеки для Полтавської області.

Алкоголь часто сприймається як невід’ємна частина повсякденного життя. Келих вина після робочого дня або кілька коктейлів на вечірці не викликають у багатьох жодних занепокоєнь. Проте, якщо розглядати це з медичної точки зору, навіть такі, здавалося б, невинні звички можуть призвести до серйозних наслідків. Регулярне вживання алкоголю, навіть у помірних дозах, поступово впливає на організм, спричиняючи низку змін, які не завжди одразу даються взнаки.

Вплив спиртних напоїв на організм є поступовим і часто не помітним на перших етапах. Невеликі дози можуть не викликати явних симптомів, проте на молекулярному рівні алкоголь починає негативно впливати на функціонування внутрішніх органів. Найбільше страждають печінка, серце та нервова система. Печінка, яка відповідає за фільтрацію токсинів, з часом втрачає свою здатність ефективно справлятися з навантаженнями, що може призвести до розвитку таких хвороб, як цироз або жировий гепатоз. Серце, в свою чергу, стає вразливим до аритмій, підвищеного тиску та інших серцево-судинних захворювань. Нервова система також відчуває постійну «атаку», що може спричинити погіршення когнітивних функцій і розвиток депресій.

Алкоголь здатен швидко викликати сонливість, але якість такого сну різко знижується. Порушується фаза глибокого відновлення, відповідальна за пам’ять, концентрацію та емоційну стабільність. У результаті людина прокидається втомленою, навіть якщо спала достатню кількість годин.

Окрему небезпеку становлять порушення дихання уві сні. Алкоголь розслабляє м’язи дихальних шляхів, що може призводити до короткочасних зупинок дихання та дефіциту кисню.

Тимчасове відчуття розслаблення після алкоголю часто змінюється протилежним ефектом. Регулярне вживання підсилює тривожність, дратівливість і депресивні стани. Організм поступово звикає до зовнішнього стимулятора, і без алкоголю емоційний фон стає ще гіршим.

Це формує небезпечну залежність: людина п’є не для задоволення, а щоб «нормально себе почувати».

Алкоголь втручається в роботу гормональної системи. У чоловіків знижується рівень тестостерону, що впливає на лібідо, витривалість і репродуктивну функцію. У жінок спиртне може викликати зниження сексуального бажання, сухість слизових та загальні порушення гормонального балансу.

Такі зміни розвиваються поступово, тому їх рідко пов’язують саме з алкоголем.

Печінка довго «мовчить», навіть коли зазнає серйозних ушкоджень. Алкогольні токсини провокують запалення, жирове переродження, а з часом — рубцювання тканин. Небезпека в тому, що серйозні захворювання печінки можуть розвиватися без болю та явних симптомів.

Регулярне вживання алкоголю підвищує навантаження на серце. Зростає ризик порушень серцевого ритму, стрибків тиску та структурних змін серцевого м’яза. У довгостроковій перспективі це збільшує ймовірність інсультів і серцевої недостатності.

Тривалий вплив алкоголю на мозок пов’язують зі зниженням когнітивних здібностей. Погіршується пам’ять, з’являється розсіяність, труднощі з навчанням і прийняттям рішень. У тяжких випадках можливі глибокі порушення мислення та дезорієнтація.

Алкоголь подразнює слизову оболонку шлунка, підвищує кислотність і може спричиняти запалення. За регулярного вживання зростає ризик ерозій, виразок і внутрішніх кровотеч, які часто виникають раптово.

Фахівці наголошують: питання не лише в кількості, а в регулярності. Навіть «соціальне» споживання алкоголю з часом може призвести до системних проблем. Найефективніша профілактика — усвідомлений контроль або повна відмова від спиртного.

Вживання мангового пюре може мати позитивний вплив на відновлення м’язів та зниження запальних процесів у спортсменів, що підтверджується результатами нещодавнього пілотного дослідження, опублікованого в журналі Nutrients. Згідно з дослідженням, регулярне включення мангового пюре в раціон спортсменів під час інтенсивних тренувань може значно поліпшити їхнє фізичне відновлення.

У рамках експерименту учасники протягом чотирьох тижнів щодня споживали по 600 г мангового пюре. В цей же час контрольна група отримувала плацебо з порівняною калорійністю. За результатами аналізів крові, у групі, що вживала манго, спостерігалося значне зниження рівнів C-реактивного білка та інтерлейкіну-6 — двох основних маркерів запальних процесів. Це свідчить про те, що манго може мати потужну протизапальну дію, що особливо важливо для спортсменів, які стикаються з великими навантаженнями під час тренувань.

Крім того, в учасників спостерігалися зміни у показниках імунної відповіді: зростала частка CD4+ T-клітин та співвідношення CD4/CD8, що може свідчити про більш стійкий стан імунної системи під час регулярних тренувань. При цьому маса тіла, склад тіла та загальне споживання енергії залишалися без змін.

Автори дослідження підкреслюють, що пюре манго може стати корисною харчовою стратегією для спортсменів, допомагаючи зменшувати запалення та прискорювати відновлення після фізичних навантажень.