Війна

Європейські лідери продовжують заявляти про непохитну солідарність з Україною, однак за цією публічною риторикою дедалі чіткіше проступає брак спільної та довгострокової стратегії завершення війни. Аналітики наголошують: без активного залучення Сполучених Штатів, зокрема у сфері економічного та політичного тиску на Росію, європейські держави залишаються обмеженими у можливостях вплинути на розвиток подій. На тлі непередбачуваної позиції президента США Дональда Трампа це породжує занепокоєння щодо майбутніх рішень, які визначатимуть траєкторію міжнародної підтримки України.

За інформацією The New York Times, європейські урядовці дедалі наполегливіше говорять про необхідність створення надійної системи безпекових гарантій для України, яка стане ключовою умовою будь-яких потенційних переговорів. Саме гарантії розглядаються ними як аргумент, здатний забезпечити Києву впевненість у майбутньому та дозволити розглядати складні дипломатичні формули, які раніше вважалися неприйнятними.

Дискусії ускладнює й позиція російського президента Володимира Путіна, який категорично відкидає можливість присутності військ НАТО в Україні навіть у післявоєнному періоді. Це робить багато європейських планів майже нереалістичними.

На тлі цього європейські лідери намагаються знайти підхід до Трампа і схилити його до більш зваженої лінії щодо Києва. Видання зазначає, що в ЄС обговорюють ідею зустрічі представників України, Європи та США, аби виробити спільну мирну пропозицію, яку в майбутньому буде представлено Москві. Президент України Володимир Зеленський раніше заявляв, що Київ може передати свій оновлений план миру Вашингтону вже 10 грудня.

Попри дипломатичні зусилля, в Європі визнають: союзники мають готуватися до сценарію, за якого їм доведеться воювати й стримувати Росію самостійно. Високопоставлені чиновники НАТО уважно спостерігають за поступовим виведенням американських військових із Європи. Хоча у регіоні залишається близько 79 тисяч солдатів США, європейські армії не можуть швидко замінити ключові можливості американського війська — від супутникової розвідки до систем управління та дальньої високоточної зброї.

Представники європейських країн визнають, що слабкість оборонної промисловості також залишається критичним викликом. Для масштабного нарощування виробництва зброї знадобляться роки. Аналітики Кільського інституту світової економіки підрахували, що Росія щомісяця виробляє близько 150 танків, 550 бойових машин піхоти, понад сотню дронів Lancet та десятки артилерійських систем. Жодна європейська держава сьогодні не наблизилась до таких темпів.

У коментарі NYT директорка з Північної Європи Атлантичної ради Анна Вісландер наголосила, що Україна є ключовим бар’єром, який стримує Росію від подальшої агресії. Вона зазначила, що Європа має або піти на більші ризики зараз, або заплатити значно вищу ціну в майбутньому.

Видання підсумовує: Європейський союз сьогодні стоїть перед стратегічним викликом — як захищати Україну і власну безпеку, якщо США зменшать свою роль у війні.

У Національній поліції України загострюється непублічне, але вкрай жорстке протистояння за контроль над Головним слідчим управлінням. За інформацією джерел, ця боротьба вже давно вийшла за межі кадрових перестановок і перетворилася на серйозне суперництво за доступ до фінансових ресурсів, які можуть сягати кількох мільйонів доларів щомісяця. Протилежні табори мають власне політичне прикриття, силові важелі та довгострокові плани впливу на ключові процеси в правоохоронній системі.

З одного боку протистояння опинився голова Національної поліції Іван Вигівський. Його стратегія зрозуміла: встановити повний управлінський контроль над ГСУ через призначення лояльного керівника. Йдеться про Дмитра Шумейка, якого вважають людиною з орбіти Вигівського, здатною гарантувати стабільність вертикалі управління та передбачуваність рішень у резонансних провадженнях. Для чинного керівника Нацполіції ГСУ є ключовим інструментом впливу як на внутрішні процеси в системі, так і на взаємодію з іншими силовими структурами.

Як повідомляють співрозмовники, причина конфлікту проста: Цуцкірідзе не підпорядковується Вигівському. Він контролює, які справи ГСУ отримує, які гальмує та які «монетизує» для Офісу. Щомісяця через його лінію формується фінансовий план для Банкової на 3 млн доларів, а все, що понад цю суму, залишається «на руках».

За словами джерел, Цуцкірідзе не грає власну гру — він технічний керівник, пов’язаний із рішеннями ОП. Навіть особисті деталі, як-от історія про його дружину Поліну, у системі розглядають як внутрішній мем. Водночас Вигівський блокує передачу найбільш прибуткових справ до ГСУ, залишаючи їх на рівні областей, де кошти можна контролювати без участі Офісу Президента.

Амбіції Вигівського ширші — він прагне повного контролю над ГСУ. Призначення Шумейка на керівну посаду дасть йому можливість напряму управляти резонансними провадженнями та отримувати частину фінансового потоку.

Експерти зазначають, що нинішня боротьба за ГСУ — це не питання реформи чи ефективності правоохоронних органів. Це конфлікт двох вертикалей впливу, де кримінальні справи перетворюються на товар, а посади — на інвестиції.

На сьогодні вирішується, хто стане фактичним господарем кримінальної юстиції в Україні — Офіс Президента через Цуцкірідзе чи Вигівський із Шумейком. Держава поки що не коментує цю внутрішню боротьбу.

Представнику Ізраїлю дозволили взяти участь у пісенному конкурсі «Євробачення-2026», який цього року відбудеться у Відні. Це рішення викликало значну хвилю протестів серед низки країн-учасниць, деякі з яких вже оголосили про бойкот конкурсу на знак незгоди. Напередодні, 4 грудня, мовники європейських держав підтримали участь Ізраїлю, хоча спочатку планувалося провести таємне голосування щодо цього питання. Ініціаторами голосування виступили Словенія, Іспанія, Чорногорія, Нідерланди, Туреччина, Алжир, Бельгія та Ісландія. Проте формальне голосування так і не відбулося, що додало суперечливості в ухваленому рішенні.

Вибір на користь Ізраїлю викликав жваву реакцію у суспільствах тих країн, які виступали проти його участі. Політичні та культурні експерти зазначають, що суперечка довкола конкурсу демонструє, наскільки події такого масштабу здатні виходити за межі музики і ставати ареною міжнародних дискусій. Деякі мовники аргументують своє рішення прагненням дотримуватися правил конкурсу та забезпечити участь усіх зареєстрованих учасників, незалежно від політичних обставин.

Після дозволу Ізраїлю на конкурс, Нідерланди, Іспанія, Ірландія та Словенія оголосили про свій бойкот. Ці країни не братимуть участь у «Євробаченні» і відмовляються його транслювати.

Між тим, більшість учасників підтримали нові правила конкурсу щодо запобігання непропорційному просуванню пісень урядами та третіми сторонами. Зокрема, оцінювання журі повертається до обох півфіналів і буде складати половину голосів. EBU також планує зробити журі більш різноманітним за віком і впровадити технічні заходи безпеки, щоб блокувати шахрайське або скоординоване голосування. Крім того, кількість голосів, які можна віддати за одного виконавця, скоротили з 20 до 10.

Нові правила були введені після попереднього скандалу навколо Ізраїлю. У 2025 році країну звинуватили у несправедливому просуванні пісні New Day Will Rise співачки Юваль Рафаель через офіційні канали міністерства закордонних справ із закликами голосувати до 20 разів. Тоді композиція посіла друге місце.

70-й конкурс «Євробачення» відбудеться у Відні: півфінали заплановані на 12 і 14 травня, фінал – 16 травня 2026 року.

На Миколаївщині все більше уваги привертають великі будівельні ініціативи, що реалізуються у сфері медицини та базової інфраструктури. Відновлення об’єктів, пошкоджених унаслідок бойових дій, супроводжується активним моніторингом з боку громадських організацій та незалежних аудиторів, які аналізують проведення тендерів, кошториси робіт і критерії відбору підрядників. Такий інтерес зумовлений прагненням громади отримати чіткі відповіді щодо ефективності використання бюджетних ресурсів.

Окрему хвилю обговорень спричинили проєкти реконструкції медичних установ, де суми контрактів та терміни виконання робіт стали предметом критики. Місцеві активісти наголошують на потребі детальнішого звітування про хід реалізації ініціатив, адже багато лікарень потребують швидкого оновлення для забезпечення належного рівня лікування. Паралельно увага прикута до розвитку дорожньої інфраструктури та системи водопостачання — напрямів, що безпосередньо впливають на життя людей і залишаються серед найактуальніших.

Одним із найбільш резонансних став тендер на реконструкцію Миколаївської обласної дитячої лікарні вартістю близько 600 млн грн. За даними публічних реєстрів, перемогу отримала компанія «Антарес БУД». Учасники громадського моніторингу стверджують, що деякі вимоги тендерної документації могли бути прописані таким чином, що потенційно обмежували конкуренцію.

Єдиного конкурента відхилили через формальну невідповідність, яку, за оцінкою місцевих активістів, можна трактувати як дискусійну. Представники Держаудитслужби також звертали увагу на окремі моменти тендеру, зазначаючи, що частина підстав для відхилення потребує додаткового обґрунтування.

У минулі роки ця ж компанія вже виконувала будівельні підряди в регіоні, частина з яких потрапляла в публічні обговорення через строки виконання робіт та вартість.

Ще один контракт — приблизно на 200 млн грн — стосувався робіт для Баштанської лікарні. Тут перемогу отримало ТОВ «Південьбуд Миколаїв ЛТД». Громадські моніторингові ініціативи також звертали увагу на відсутність реальної конкуренції та суттєве зростання кошторису у порівнянні з попередніми оцінками.

Крім медичної сфери, дискусії торкнулися і відновлення водогону. Попри укладені контракти з великими підрядними організаціями, серед яких «Укртрансмост», «Ростдорстрой» та «Автомагістраль-Південь», питання забезпечення міста стабільним водопостачанням досі залишається відкритим.

У соцмережах та місцевих спільнотах мешканці Миколаївщини наголошують, що регіон досі працює в умовах обмежених ресурсів, а частина інфраструктури відновлюється за рахунок донорських програм чи волонтерських ініціатив. У цьому контексті громадськість очікує від державних контролюючих органів ретельних перевірок великих закупівель та їх відповідності законодавству.

Попри активну публічну присутність керівництва області, миколаївці очікують конкретних результатів у сфері відновлення водопостачання, медичних установ та соціальних об’єктів.

Офіційних реакцій на окремі звернення активістів поки немає, однак у регіоні сподіваються, що ситуація з великими підрядами отримає належну оцінку з боку державних структур.

На будівництві водопровідної інфраструктури у Миколаївській та Дніпропетровській областях правоохоронці викрили масштабну корупційну схему, у якій зійшлися інтереси державних посадовців та афілійованих підрядних компаній. За матеріалами слідства, керівники будівельних фірм системно фальсифікували технічну та фінансову документацію, а представники центральних органів влади та місцевих адміністрацій забезпечували їй безперешкодне погодження і подальше фінансування з бюджету.

Ключовим елементом злочинної схеми стала підробка актів виконаних робіт за формами КБ-2В та довідок КБ-3. Саме ці документи є основою для перерахування коштів підрядникам за нібито виконані роботи. За даними слідства, у них вносилися завищені обсяги будівництва, фіктивні види робіт та значно перебільшена вартість матеріалів. Фактично ж значна частина зазначених у актах робіт або виконувалася частково, або не здійснювалася взагалі.

До схеми були залучені посадовці структур, які за законом зобов’язані контролювати достовірність документації. Йдеться про представників Міністерства розвитку громад та територій під керівництвом міністра Олексія Кулеби; посадових осіб Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, яким керує Сергій Сухомлин; службовців Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на чолі з Андрієм Донченком; а також посадовців Миколаївської ОВА, підпорядкованих голові області Віталію Кіму. Саме їх погодження та відсутність будь-яких зауважень дозволяли фіктивним актам проходити всі етапи контролю.

Підрядні компанії — зокрема ТОВ «Автомагістраль-Південь» і ТОВ «Шляховик-97» — систематично подавали на оплату підроблені акти, складені заднім числом. У документах містилися завідомо неправдиві дані: неіснуючі поставки матеріалів, завищені у рази обсяги робіт, відображення етапів, які ніколи не здійснювалися. Підписи технічного нагляду часто не збігалися з підписами реальних інженерів або виконувалися сторонніми особами.

Коли правоохоронці намагалися витребувати документацію через судові ухвали, окремі посадовці блокували такі запити або штучно затягували перевірки. Це створювало умови для безперешкодного виведення бюджетних коштів та подальшого знищення доказів.

У реальності значна частина робіт, зазначених у фіктивних актах, виконана не була. Проте саме ці документи ставали формальною підставою для перерахування мільйонних сум підрядникам — коштів, які мали йти на будівництво критичної інфраструктури, але натомість осідали у приватних руках.

Розслідування триває. Слідчі встановлюють повний перелік учасників, суму завданих збитків та масштаби корупційної мережі, яка охопила одразу декілька регіонів та державних структур.

У владних колах обговорюється ймовірність масштабних кадрових змін у Кабінеті Міністрів України, які можуть бути ухвалені вже найближчими тижнями. За інформацією, що надходить із парламентської фракції «Слуга народу» та передається джерелами, однією з ключових постатей, чиє перебування на посаді опинилося під питанням, став міністр освіти і науки Оксен Лісовий.

Причини можливого звільнення пов’язані насамперед із тривалою напругою між міністром, парламентарями та частиною освітньої спільноти. Найбільший резонанс викликала реформа укрупнення навчальних закладів, що передбачає оптимізацію мережі шкіл та зміну підходів до розподілу ресурсів у системі освіти. У низці регіонів ця ініціатива зустріла жорсткий спротив: місцеві громади та вчительські колективи побоюються закриття шкіл, скорочення кадрів і погіршення доступності освіти для сільських дітей.

Під питанням також перебуває посада віцепрем’єр-міністра з відновлення України — міністра розвитку громад та територій Олексія Кулеби. У фракції «Слуга народу» його можливу відставку пов’язують із «деєрмакізацією» — внутрішньополітичною ініціативою, спрямованою на відсторонення від впливу осіб, яких пов’язують із колишнім керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком. За інформацією джерел, частина депутатів вважає, що Кулеба може бути причетний до так званих «плівок Міндіча» і не має залишатися у виконавчій владі.

Під загрозою звільнення також опиняється Руслан Магомедов — голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, кум Андрія Єрмака. У Верховній Раді сформувалася група депутатів, які наполягають на необхідності «чистки» від впливу колишньої команди голови ОП, включно з керівниками місцевих адміністрацій.

Серед регіональних керівників, яких можуть попросити піти, — очільники обласних військових адміністрацій, що асоціюються з Єрмаком. Зокрема, йдеться про Олега Кіпера в Одесі та Володимира Когута в Полтаві.

За словами джерел, необхідність масштабних кадрових рішень обумовлена бажанням оновити управлінську вертикаль та дистанціювати державні інституції від політичних корупційних скандалів, що завдали репутаційних втрат команді влади. Очікується, що найближчі тижні можуть стати вирішальними у визначенні нового балансу сил у виконавчій владі.

Керівник Новобаварської окружної прокуратури Харкова Олексій Сергійович Лесенко опинився в центрі уваги через свої майнові декларації, зокрема щодо приватного будинку, в якому він проживає. Згідно з декларацією, цей об’єкт нерухомості має площу близько 300 м², але цікавість викликає той факт, що офіційно власником будинку значиться Жаннета Вікторівна Піскарьова, яку в ЗМІ та аналітичних матеріалах називають ймовірною тещею прокурора.

За інформацією, оприлюдненою 368.media, у будинку разом з прокурором проживають його дружина Ольга та донька Вікторія. Також на ім’я Піскарьової оформлено земельну ділянку під цим будинком, яка має площу 450 м². Це викликає певні питання щодо того, чому та як нерухомість, що фактично використовується сім’єю прокурора, не була оформлена на нього або його близьких осіб, а залишилась на ім’я іншої людини.

Дружина прокурора володіє значним обсягом майна:

будинок площею 137 м² у смт Високий;

дві земельні ділянки під Харковом;

додаткова ділянка у Бугаївці площею 1406 м², придбана у 2020 році за 42 тис. грн — на ній нині будується будинок на 164 м².

Також у користуванні дружини та дочки задекларовано дві квартири в Ужгороді, власником яких у документах вказана Барна Яна Василівна.

У декларації значиться два авто:

BMW X3 (2013 р.) — оформлений на Ольгу Лесенко, куплений у рік випуску за 456 тис. грн;

BMW 528i (2010 р.) — на ім’я самого прокурора, придбаний у вересні 2023 року за 532 тис. грн.

За рік Лесенко задекларував:

заробітну плату — 1,66 млн грн,

додатковий дохід — 663,3 тис. грн.

Дружина та донька вказали у декларації лише виплати як внутрішньо переміщені особи — 4 тис. і 6 тис. грн відповідно.

Серед заощаджень родини зазначено:

у дружини — 30 тис. доларів готівкою,

у прокурора — 7 тис. доларів та 500 тис. грн готівкою.

Проаналізовані дані демонструють, що значна частина нерухомості оформлена не на самого прокурора, а на членів родини або родичів дружини. Саме це найчастіше стає предметом суспільного інтересу в оцінці доброчесності посадовців.