Війна

Квартирно-експлуатаційний відділ Житомира уклав договір із товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» на постачання енергетичних ресурсів для потреб підпорядкованих об’єктів. Угода стала предметом обговорення через її вартість, умови та значення для забезпечення стабільної роботи інфраструктури, що перебуває на балансі відомства.

Контракт передбачає надання послуг у сфері енергозабезпечення, необхідних для функціонування адміністративних, житлових та службових приміщень. Такі договори мають стратегічне значення, адже безперебійне постачання енергії напряму впливає на умови проживання, роботу установ і загальний рівень безпеки, особливо в умовах підвищеного навантаження на інфраструктуру.

За погодженими обсягами постачання та встановленою маржею очікуваний прибуток компанії-постачальника за цим контрактом може сягати близько 10 мільйонів гривень. Водночас аналіз аналогічних закупівель у Житомирській області свідчить, що для інших замовників застосовувалися значно нижчі маржі.

Так, в Овруцькому водоканалі надбавка постачальника становила 19 копійок за кіловат-годину. Житомирська опорна лікарня в селі Троянів уклала договір із від’ємною маржею — мінус 2 копійки за кіловат-годину.

Компанія «Оператор енергії» вже фігурувала у кримінальних провадженнях, пов’язаних із завищенням цін на електроенергію для військових структур. У вересні 2021 року правоохоронні органи викрили завищення вартості електроенергії під час постачання Одеському квартирно-експлуатаційному управлінню. Тоді підозри були оголошені як керівнику КЕУ, так і директору компанії.

Директором ТОВ «Оператор енергії» є Дмитро Богданов. Після оголошення підозр керівництво компанії не змінювалося. Засновниками підприємства є Артур Хачатрян та Айк Погосян.

Артур Хачатрян до початку повномасштабної війни був депутатом Одеської районної ради від забороненої нині партії ОПЗЖ. Він також є племінником депутата Одеської обласної ради Князя Хачатряна — власника дорожньо-будівельної компанії «Березівкаагрошляхбуд».

Князя Хачатряна в регіоні пов’язують із багаторічним впливом на розподіл підрядів у дорожній галузі. Його компанія регулярно отримує великі замовлення на ремонт доріг та укриттів в Одеській області, у тому числі без проведення повноцінних тендерних процедур.

Укладення контракту на постачання електроенергії для потреб Міністерства оборони з фіксованою та відносно високою маржею викликає питання щодо економічної доцільності умов угоди, зважаючи на попередній досвід роботи постачальника з військовими замовниками.

Аудит Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту Київської міської державної адміністрації виявив серйозні порушення в роботі комунального об’єднання «Київзеленбуд», які призвели до фінансових ризиків на загальну суму майже 985 мільйонів гривень за період з 2022 по 2024 роки. Зокрема, понад 826 мільйонів гривень аудитори віднесли до операцій, що мають високий ризик втрат бюджетних коштів, що ставить під сумнів ефективність використання міських ресурсів.

Звіт, датований 14 жовтня 2025 року, був оприлюднений із затримкою, що додатково підігріло підозри щодо намагання приховати масштаби порушень. Як стало відомо, більшість рекомендацій, що були запропоновані ревізорами для виправлення ситуації, не були реалізовані керівництвом «Київзеленбуду», що ще більше загострює питання про ефективність і прозорість діяльності цієї комунальної установи.

За висновками аудиторів, у різних сегментах діяльності комунального об’єднання були зафіксовані порушення фінансової дисципліни, неефективне використання майна та системні управлінські збої. Йдеться як про прямі втрати бюджету, так і про ситуації, які створювали умови для зловживань і подальшого розкрадання коштів.

Окремий блок зауважень стосувався закупівель. Аудитори встановили, що тендерна документація «Київзеленбуду» нерідко містила непрозорі та дискримінаційні вимоги до учасників, але при цьому не визначала чітких критеріїв якості товарів і робіт. У низці випадків пропозиції, які не відповідали технічній специфікації, не відхилялися, а більш вигідні за ціною учасники усувалися з формальних причин.

Також фіксувалися договори, у яких не було чітко визначено вимоги до якості товарів або обсягів робіт. Це створювало ризики неналежного виконання зобов’язань і фактично позбавляло замовника інструментів контролю. В окремих випадках «Київзеленбуд» не стягував штрафні санкції з підрядників за порушення умов договорів, що, за оцінками аудиторів, призвело до ризику втрат бюджету щонайменше на 1,64 млн грн.

У звіті наведено і приклади конкретних договорів. Зокрема, при закупівлі дизельного палива у 2023 році комунальне об’єднання погодило підвищення ціни за одиницю товару непропорційно реальному коливанню цін на ринку. Інший договір, укладений для хімічної ліквідації карантинних бур’янів, не містив чіткої інформації про місця і площі обробки, що створювало ризики фіктивного виконання робіт.

Аудитори також звернули увагу на практику підписання актів приймання виконаних робіт раніше, ніж ці роботи фактично були виконані. Частину таких робіт у реальності виконували районні управління зелених насаджень за договорами субпідряду, хоча саме вони і так є балансоутримувачами парків і скверів. За 2023 рік та десять місяців 2024-го було укладено 32 договори субпідряду на суму понад 12 млн грн.

Окрема критика стосувалася використання посадкового матеріалу. Попри наявність у міському декоративному розсаднику «Теремки» понад 50 тисяч саджанців, районні КП забезпечувалися ними лише частково. Водночас за бюджетні кошти закуповувалися аналогічні саджанці на десятки мільйонів гривень. Лише за вибірковими підрахунками аудитори встановили зайві витрати щонайменше на 5,4 млн грн, а під час капітальних ремонтів і реконструкцій — ще на понад 1,3 млн грн.

Крім того, «Київзеленбуд» реалізовував власний посадковий матеріал за цінами, значно нижчими за ринкові, а потім оплачував схожі саджанці за завищеними цінами у межах підрядних договорів. Це, на думку ревізорів, призвело до упущеної вигоди майже на 1 млн грн.

Аудит зафіксував і серйозні проблеми з управлінням майном та землею. Комунальне об’єднання роками не реєструвало право постійного користування низкою земельних ділянок, що створило ризик їх втрати. У звіті прямо вказано на випадки, коли частина таких земель була передана в оренду або забудована сторонніми структурами.

Ситуацію ускладнює зникнення великого масиву документації. Аудитори не змогли ідентифікувати понад 200 договорів з додатками та актами виконаних робіт, укладених у 2021–2023 роках. Частина документів була вилучена правоохоронцями під час десятків обшуків і тимчасових доступів у межах кримінальних проваджень, що, за оцінкою ревізорів, унеможливило повне встановлення реальних масштабів порушень.

Загалом аудитори надали керівництву «Київзеленбуду» 58 рекомендацій. Станом на момент оприлюднення звіту лише 9 з них були виконані повністю, ще 2 — частково, а 47 залишилися без реагування. Зокрема, комунальне об’єднання проігнорувало рекомендації щодо звернення до суду та правоохоронних органів для недопущення втрати земельних ділянок і впровадження чіткої системи обліку та архівування первинної документації.

На тлі цього аудит КМДА фактично підтвердив те, про що правоохоронці заявляють уже кілька років: «Київзеленбуд» є одним із лідерів серед столичних комунальних підприємств за кількістю кримінальних проваджень, підозр і підстав для перевірок. І попри зміну керівників, управлінська модель, яка створює умови для розпилу бюджету та втрати майна, продовжує працювати.

Зіньківський районний суд Полтавської області виніс вирок мешканцю Полтавського району, який протягом особливого періоду систематично створював перешкоди для законної діяльності Збройних Сил України. Чоловіка визнано винним за частиною першою статті 114-1 Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальну відповідальність за дії, спрямовані на підрив обороноздатності держави.

Слідство встановило, що у період з грудня 2024 року по липень 2025 року підсудний займався поширенням інформації у відкритій Telegram-спільноті, яка стосувалася місць проведення мобілізаційних заходів, розташування спільних груп територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також позицій поліції та блокпостів на території Полтавського району. Ці дії, на думку слідства, прямо загрожували безпеці держави та ускладнювали діяльність військових і правоохоронних органів.

Суд визнав, що такі дії створювали загрозу виконанню мобілізаційних завдань, підривали обороноздатність держави та сприяли ухиленню громадян від виконання конституційного обов’язку в умовах воєнного стану.

Чоловікові призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, проте звільнили від його відбування з випробувальним строком, поклавши на нього обов’язки, передбачені законом. Крім того, суд постановив конфіскувати мобільний телефон, який використовувався як знаряддя вчинення злочину.

У суді наголосили, що поширення інформації про роботу ТЦК, мобілізаційні заходи та пересування військових в умовах воєнного стану є кримінальним правопорушенням і тягне за собою відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України.

Максим Микитась протягом років вибудовував складні багаторівневі сценарії рейдерського захоплення як державних, так і приватних активів. Основою цих схем був прямий тиск на власників майна, який у поєднанні з ручними реєстраторами, номінальними фігурантами та підконтрольними судами створював можливість для перерозподілу майна на користь вузького кола осіб. З часом окремі епізоди перетворилися на системну модель, яка глибоко вразила державний сектор і стратегічну інфраструктуру країни.

У цій конструкції державні кошти фактично ставали приватним ресурсом, а формальні корпоративні процедури лише маскували незаконні маніпуляції. Систематичне використання контрольованих судів і реєстраторів дозволяло обходити законодавчі обмеження та формально легалізовувати захоплення активів, що створювало відчуття безкарності серед учасників схем.

Одним із показових прикладів є діяльність ПрАТ «Метробуд», яке протягом років отримувало мільярдні контракти у сфері енергетичного будівництва. Компанія фактично монополізувала доступ до великих державних проєктів, зокрема на об’єктах Дністровської та Дніпровської гідроакумулюючих електростанцій. Загальний обсяг фінансових потоків на цих об’єктах перевищив шість мільярдів гривень.

У структурі власності «Метробуду» через іноземну компанію приховувався громадянин Російської Федерації Сергій Кияшко. Це дозволяло оточенню Микитася обходити формальні безпекові обмеження, зберігаючи контроль над грошовими потоками. Для виведення коштів використовувався консорціум «НВО Укргідроенергобуд», який виконував роль технічної оболонки, через яку бюджетні мільярди розчинялися в ланцюгах підрядників.

Паралельно зі схемами на державних підрядах Микитась реалізовував рейдерські сценарії у приватному секторі. Разом із Василем Астіоном він брав участь у захопленні ТОВ «Філософія Девелопмента» — компанії з активами орієнтовною вартістю понад 560 мільйонів гривень. Після того як законні власники відмовилися передавати корпоративні права, було задіяно класичний набір інструментів примусу та маніпуляцій.

Державний реєстратор Качковська внесла до реєстру неправдиві відомості, вписавши номінального власника з Узбекистану Каюмджона Саматова. Згодом його замінили на іншого номінала — Меркулова. Завершальним етапом стала ініціація процедури банкрутства через підконтрольне ТОВ «Каса народної допомоги». Це дозволило закріпити результат рейдерської атаки через судове рішення, ухвалене в Господарському суді Києва.

Окрему увагу привертає історія з приватизацією державного акціонерного товариства «Укрбуд». Протягом років ця структура використовувалася Микитасем як фінансовий ресурс, а після доведення компанії до фактичного колапсу та зупинки будівництв держава була змушена виставити 100 відсотків акцій на аукціон.

Переможцем торгів стало ТОВ «Техно-Онлайн» зі статутним капіталом усього 22 тисячі гривень. Це стало можливим після сумнівної дискваліфікації іншого учасника — ТОВ «Петро Ойл енд Кемікалс». Представником компанії-переможця виявився Микита Тарковський, особа, напряму пов’язана з родиною Максима Микитася. Цей факт свідчить про спробу екснардепа повернути контроль над державним забудовником через підставні структури.

У сукупності ці епізоди демонструють не окремі зловживання, а цілісну систему, в якій рейдерство, державні підряди, номінали, реєстратори й суди працюють як єдиний механізм. Саме така модель роками дозволяла виводити мільярди гривень із державного сектору, маскуючи приватні інтереси під формальні юридичні процедури.

Останній день року здавна сприймався як особливий рубіж між минулим і майбутнім, наповнений символами, віруваннями та очікуваннями змін. 31 грудня у багатьох культурах вважали часом, коли варто зупинитися, озирнутися назад і осмислити пройдений шлях, аби з чистими думками увійти в новий життєвий етап. Цей день наділяли навіть містичними властивостями, вірячи, що саме в ці години слова, думки та бажання мають особливу силу.

В українській традиції 31 грудня поєднує елементи народних звичаїв, церковного календаря та сучасних святкових ритуалів. Для багатьох родин це час приготувань, спільної праці та спілкування, коли дім наповнюється ароматами святкових страв і відчуттям очікування. У цей день заведено наводити лад не лише в оселі, а й у власних думках, залишаючи образи й тривоги у минулому році.

Також цього дня відзначають кілька неофіційних міжнародних дат, серед яких День ухвалення рішень, День дванадцяти виноградин, День шампанського та День медитації заради миру.

В українській традиції 31 грудня відомий як Щедрий вечір. Це не державне, а народне й історичне свято, яке має глибоке коріння. У цей вечір прийнято готувати щедру кутю, ходити щедрувати та вбиратися в образи міфологічних персонажів — діда, баби, кози.

Щедрий вечір вважається символом достатку, радості та єдності громади. Саме тому здавна вважалося важливим зустріти цей день у доброму настрої.

За новим церковним календарем 31 грудня вшановують святу мученицю Меланію Римлянку, а також митрополита Петра Могилу — одного з найвизначніших українських церковних діячів, який зробив значний внесок у розвиток освіти та православної традиції.

За старим стилем цього дня згадують патріарха Модеста Єрусалимського.

У народі 31 грудня пов’язували з передбаченням погоди та майбутнього року. Вважалося, що:

якою буде погода цього дня, таким буде січень;чим сильніші морози наприкінці року, тим холоднішою буде решта зими;крижані візерунки на вікнах віщують хуртовини;ясне зоряне небо вночі обіцяє рясні снігопади.

Також слов’яни відзначали свято Маланки та Василя, вважаючи їх подружжям. На стіл ставили кутю, м’ясні страви, кров’янку, вареники, пироги й хліб. Молодь щедрувала до світанку, а дівчата ворожили на кохання та долю.

У народних віруваннях вважалося небажаним переносити негатив у новий рік. Тому 31 грудня не радили сваритися, з’ясовувати стосунки чи плекати погані думки. Навпаки, день варто провести в мирі, попросити вибачення у тих, з ким були непорозуміння.

Також не рекомендували носити брудний або зношений одяг, користуватися тріснутим посудом чи позичати гроші. Вірили, що такі дії можуть принести фінансові труднощі та негаразди в наступному році.

Після переїзду до Польщі значна частина громадян України змушена або свідомо обирає зміну професійного шляху. Про це свідчать дані Польського економічного інституту (PIE), згідно з якими близько 40% українців, що знайшли роботу в Польщі, почали працювати у зовсім нових для себе галузях. Така тенденція стала результатом поєднання обставин вимушеної міграції, особливостей польського ринку праці та необхідності швидкої економічної адаптації.

Аналітики зазначають, що за останні десять років присутність українців у польській економіці зросла в рази. Якщо раніше трудова міграція з України мала переважно сезонний або тимчасовий характер, то нині дедалі більше людей інтегруються в економічне життя країни на довший термін. Наприкінці 2025 року громадяни України становлять приблизно 5% усіх працевлаштованих осіб, застрахованих у системі соціального страхування Польщі, що є показником глибокої залученості до офіційного ринку праці.

Згідно зі звітом PIE, до 80% українських іммігрантів знаходять роботу в трудомістких галузях із низьким порогом входу, де відносно легко працевлаштуватися. Саме ці сектори впродовж багатьох років відчувають дефіцит робочої сили. Найпоширенішими сферами зайнятості українців у Польщі є адміністративні та допоміжні послуги, промислова переробка, будівництво, транспорт і складське господарство, оптова та роздрібна торгівля разом із ремонтом транспортних засобів, а також сфера розміщення та громадського харчування.

Дослідження також показує, що іммігранти в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку в середньому заробляють на 34% менше, ніж місцеві працівники того ж віку та статі. Близько двох третин цієї різниці пояснюється зайнятістю в менш оплачуваних секторах та компаніях. Водночас аналітики фіксують поступове скорочення розриву в оплаті праці: приблизно на третину протягом перших п’яти років перебування та майже наполовину після десяти років роботи в країні.

У звіті зазначається, що 40% українських іммігрантів після переїзду змінюють сферу діяльності. Ще 25% знаходять роботу в тій самій галузі, у якій працювали раніше, а 24% до приїзду не були економічно активними. Найменшою залишається група тих, хто до міграції займався підприємницькою діяльністю або працював не за трудовим договором — таких близько 11%.

Фахівці PIE наголошують, що з часом, у міру набуття місцевих компетенцій та досвіду, позиції українців на польському ринку праці покращуються. Водночас ключовим чинником успішної інтеграції залишається усунення системних бар’єрів, зокрема визнання іноземних дипломів і кваліфікацій. В ОЕСР підкреслюють, що ефективна інтеграційна політика має включати доступ до інформації про ринок праці, професійне консультування та підтримку у формуванні професійних контактів.

Закупівлю енергоблоків для Хмельницької атомної електростанції у Болгарії вдалося зупинити буквально в останній момент через зміну ключових положень законопроєкту. Про це повідомив народний депутат Ярослав Железняк, який детально розповів про ситуацію у публічному відео, назвавши цю історію однією з найбільш резонансних спроб реалізації корупційної схеми в українській енергетиці за останні роки.

За словами парламентаря, голосування за закон, що мав відкрити шлях до закупівлі обладнання для Хмельницької АЕС, стало одним із найсуперечливіших рішень Верховної Ради за останній рік. Документ передбачав придбання енергоблоків радянського зразка, які десятиліттями зберігалися на складах у Болгарії та фактично не використовувалися. Йшлося про обладнання, яке морально застаріло, не відповідало сучасним технічним стандартам і потребувало значних додаткових витрат на адаптацію та модернізацію.

Железняк стверджує, що ці енергоблоки планували використати як основу для масштабного атомного будівництва в Україні, загальна вартість якого могла сягнути сотень мільярдів гривень. За його оцінками, мова йшла про 130–140 млрд грн бюджетних коштів. Прибутки учасників схеми, за версією депутата, мали формуватися на кількох етапах — від закупівлі обладнання через посередників до постачання та подальшого будівництва.

Народний депутат заявив, що ідея проєкту з’явилася ще у 2024 році. Тоді уряд схвалив законопроєкт про добудову двох нових енергоблоків ХАЕС, оскільки чинне законодавство вимагає ухвалення окремого закону для кожного нового атомного об’єкта. Документ подали до парламенту 3 квітня 2024 року, однак його тривалий час блокували.

Згодом, за словами Железняка, стало зрозумвая, що ключовим інтересом ініціаторів була не стільки добудова станції, скільки саме закупівля обладнання у Болгарії. У результаті було запропоновано компромісне рішення — дозволити купівлю енергоблоків без права їх встановлення чи використання без ухвалення окремого закону.

Відповідну правку внесли до іншого законопроєкту. Вона передбачала можливість прямого контракту на купівлю обладнання, але водночас забороняла його розміщення або застосування без нового рішення Верховної Ради. Як стверджує Железняк, ці зміни були внесені в останній момент, а представники Міністерства енергетики нібито не звернули на них належної уваги.

Після ухвалення документа, за словами депутата, в Офісі президента усвідомили, що закон не містить механізмів для запуску масштабного атомного будівництва. Документ тривалий час не підписували, а згодом, у березні, він усе ж набув чинності. Після цього болгарська сторона заявила про відмову від продажу енергоблоків, оскільки запропонована формула втратила для неї привабливість.

Железняк також наголосив, що президент України публічно підтримував ідею закупівлі енергоблоків, у зв’язку з чим, на його думку, залишаються відкритими питання щодо того, чи змінилася позиція глави держави після зриву угоди.

Українська співачка Олена Тополя розповіла, що після розлучення вже почала відчувати підвищену увагу з боку чоловіків, але ставиться до цього дуже обережно. В інтерв’ю артистка поділилася своїми почуттями з приводу нового етапу у своєму особистому житті, зазначивши, що поки не готова до серйозних стосунків. Олена наголосила, що вона зосереджена на своїй кар'єрі та особистому розвитку, тому не шукає нових романтичних відносин на цей момент.

Під час розмови з журналістами артистка також вперше публічно відповіла на запитання, чи можливе возз’єднання з її колишнім чоловіком — Тарасом Тополею, фронтменом популярного українського гурту «Антитіла». Олена зауважила, що на питання про поновлення стосунків вона не дасть категоричної відповіді, пояснивши, що таке рішення є складним і не можна сказати, що це абсолютно неможливо. Вона підкреслила, що на сьогоднішній день не бачить очевидного повернення до колишніх стосунків, але й не виключає цього у майбутньому.

При цьому Олена наголосила, що формальні речі для неї не є визначальними. За її словами, штамп у паспорті чи офіційні процедури не завжди відображають реальний стан стосунків між людьми.

Говорячи про причини розлучення, артистка свідомо уникала конкретики, дотримуючись спільного рішення з Тарасом Тополею не виносити особисті деталі на публіку. Втім, у її роздумах прозвучали узагальнення, які дають зрозуміти, з якими труднощами може стикатися пара з роками.

Співачка зазначила, що в багатьох родинах люди не завжди говорять одне одному те, що насправді думають, намагаючись не образити партнера або уникаючи розмов про власні бажання. Такі замовчування, за її словами, можуть накопичуватися й з часом серйозно впливати на стосунки.

Окремо Олена Тополя зупинилася на темі браку часу для щирих розмов, особливо коли обидва партнери мають насичений робочий графік і постійні поїздки. У таких умовах непроговорені моменти залишаються «непропрацьованими» й можуть мати руйнівні наслідки для спільного життя.

Імен у цьому контексті співачка не називала, однак сенс її слів читався між рядків — йшлося про універсальні проблеми, з якими стикаються пари, навіть якщо ззовні їхні стосунки здаються міцними.