Війна

Правоохоронці Львівщини направили до суду обвинувальний акт стосовно адвокатки та начальника відділу однієї з міських рад області за фактом одержання неправомірної вигоди. За інформацією Львівської обласної прокуратури, у 2023 році адвокатка надавала правову допомогу клієнту у справі щодо визначення місця проживання його 11-річної доньки. Дівчинка фактично постійно проживала з батьком, оскільки мати після початку повномасштабного вторгнення виїхала в Італію. Після офіційного розлучення батьків виникла необхідність юридично закріпити місце проживання дитини, що стало предметом судового розгляду.

За даними слідства, адвокатка домовилася з начальником відділу міської ради про отримання неправомірної вигоди за сприяння у прийнятті рішення на користь її клієнта. Сума хабара та конкретні обставини передачі грошей наразі уточнюються в рамках кримінального провадження. Правоохоронці підкреслюють, що такі дії є прямим порушенням законодавства та підривають довіру до системи захисту прав дітей і державних органів.

Юристка повідомила клієнта, що за певну суму може вплинути на суд та допомогти отримати необхідні документи. Для цього вона залучила свого спільника – начальника відділу державної реєстрації міськради. Посадовець мав забезпечити видачу акту обстеження умов проживання дитини та довідки, що батько виховує її самостійно. Адвокатка, у свою чергу, мала вплинути на суддю для прийняття рішення на користь клієнта.

Загалом обвинувачені отримали за свої «послуги» 6 700 доларів США. Крім того, адвокатка за 200 доларів організувала фіктивну зміну реєстрації місця проживання колишньої дружини клієнта, щоб справа розглядалася у «потрібному» суді.

Протиправну діяльність було припинено у липні минулого року. Адвокатці та посадовцю інкримінують одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Відділ освіти, культури, молоді та спорту Березнегуватської селищної ради Миколаївської області наприкінці грудня уклав договір на будівництво підземного укриття для гімназії №2 загальною вартістю 84,63 млн гривень. Підрядником обрали ТОВ «Будівельна компанія “Базіс”», яке зобов’язалося завершити об’єкт до кінця 2026 року. Укриття розраховане на одночасне перебування 239 осіб і передбачає всі необхідні умови для безпечного та комфортного перебування дітей та персоналу в разі надзвичайних ситуацій.

Проєкт включає окремі приміщення для дітей різного віку, що дозволяє забезпечити безпеку та зручність для всіх школярів, а також санвузли, буфет і комору для зберігання запасів. Особлива увага приділена інженерним комунікаціям, вентиляції та системам безпеки, щоб укриття могло ефективно функціонувати у будь-яких надзвичайних умовах.

Проєктну документацію розробило ТОВ БТК «Граніт-В». У 2025 році її скоригували з урахуванням змін кошторисної зарплати та оновлених інженерно-геологічних вишукувань. Позитивний експертний звіт надала філія державної експертизи у Миколаївській області. Технічний нагляд за 1,17 млн грн виконуватиме ТОВ «Пром-арт-проєкт».

Це вже друга спроба збудувати укриття для гімназії. У 2024 році замовник уклав договір з ТОВ «Арена спорт 2011» на 59,29 млн грн, однак угоду розірвали влітку після виконання робіт лише на 1,51 млн грн.

Аналіз кошторису виявив суттєві розбіжності з ринковими цінами на ключові матеріали. Зокрема, арматуру класу А-ІІІ діаметром 16 мм заклали по 43 740 грн за тонну, тоді як комерційні пропозиції на ринку та закупівлі для аналогічних об’єктів у регіоні на 20–25% дешевші.

Бетон класу В30 у кошторисі фігурує за ціною до 6 060 грн за кубометр, хоча місцеві виробники та галузеві дані показують значно нижчі середні ціни.

Окрему увагу привертає вартість герметичних і захисно-герметичних дверей для укриття — від 174 до 191 тис. грн за квадратний метр. Це в рази дорожче за ціни спеціалізованих виробників дверей для бомбосховищ і навіть банківських сховищ.

Також завищеною виглядає ціна на асфальтобетон, який у кошторисі вписали по 7 311 грн за тонну, тоді як пропозиції заводів у регіоні нижчі на 12–30%.

Лише за кількома перевіреними позиціями ймовірна переплата може перевищувати 4 млн грн.

Підрядник був єдиним учасником відкритих торгів. Вимоги до учасників були мінімальними: підтвердження наявності техніки, працівників і досвіду виконання аналогічних робіт. Як доказ досвіду «БК “Базіс”» подала договір ще 2012 року на реконструкцію школи в Березнегуватому.

Закупівля потрапила під моніторинг. Аудиторів, зокрема, зацікавило, чи надсилав замовник запрошення потенційним учасникам, адже частину документів переможець завантажив уже через 10 хвилин після оголошення торгів. Замовник заявив, що нікого не запрошував, а оперативність пояснив «самоорганізованістю» компанії.

Порушень не побачили й у тому, що частина документів щодо персоналу була подана російською мовою без перекладу українською.

Відділ освіти Березнегуватської селищної ради очолює Світлана Тригуб, головою громади є Сергій Бойко.

ТОВ «Будівельна компанія “Базіс”» зареєстроване у 2005 році в Миколаєві. Компанією володіє та керує Євген Дахов. Фірма має ділові зв’язки з низкою будівельних структур у регіоні та брала участь у резонансних забудовних проєктах. З 2017 року компанія отримала державних підрядів на понад 95 млн грн, і нинішній контракт є для неї найбільшим.

Ольга Корх, претендентка на керівну посаду в митній службі, потрапила під пильну увагу правоохоронців через низку резонансних справ, пов’язаних із можливими корупційними діями та розтратою державних коштів. За даними слідчих органів та опублікованих матеріалів, розслідування щодо її діяльності розпочалося ще у 2024 році, коли було зафіксовано перші порушення у використанні бюджетних ресурсів.

Зокрема, правоохоронці з’ясовують обставини проведення державних закупівель та фінансування проєктів, де фігурує ім’я Корх. У документах зафіксовані аномалії в обліку коштів, а деякі контракти підозріло завищувалися або укладалися без належного тендерного процесу. Попередні експертизи вказують на ймовірні збитки державі, які могли виникнути через такі дії, а слідчі розглядають можливість притягнення до кримінальної відповідальності.

Два директори дочірніх підприємств, призначені Корх – ДП «Львівський дорсервіс» та «Закарпатський облавтодор» – намагалися вивести з державної власності майно компаній, включно з кар’єром та обладнанням. Їх звинуватили у змові з метою доведення підприємств до банкрутства та подальшого заволодіння майном.

У 2024 році одного з керівників дочірніх підприємств затримали за отримання хабаря. Його відсторонили від посади, що свідчить про корупційні ризики в системі, яку контролювала Корх.

У 2021 році, коли Корх очолювала державне підприємство, її притягували до адміністративної відповідальності за затримку виплат працівникам. Інші випадки невиплати заробітної плати також були зафіксовані, але формально справу закрили через відсутність складу правопорушення.

Ситуація викликає питання щодо готовності Ольги Корх очолити Державну митну службу, адже під її керівництвом траплялися факти розтрати державних коштів, корупції та недбалого управління держмайном.

Українські прізвища — це не просто засіб ідентифікації. Вони являють собою живу спадщину, яка зберігає в собі багатий пласт історії, культури та соціальних структур нашого народу. Кожне прізвище — це своєрідна подорож у минуле, яка розповідає про походження родів, знатність чи ремесло предків, а також часто відображає навіть дохристиянські ритуали та культури. Вони несуть інформацію, яка може пролити світло на етапи розвитку нашої нації та її взаємодії з іншими культурами.

Фахівці вказують на те, що система прізвищ почала формуватися ще в період княжої доби. На той час знатні родини вже мали свої родові додаткові імена, що виконували функцію родових ознак. Зазвичай такі прізвища позначали належність до певного роду або рід занять, наприклад, “Коваль”, “Шевченко” або “Лісовий”. Під час цієї епохи прізвища ще не були систематизованими, але вже чітко відображали соціальний статус і професійну діяльність людини.

Тоді сформувалися характерні суфікси: –енко, –ук/–юк, –ич/–ович, –ський/–цький, –ець/–анець, –айло, –ко, –ак, –ун.

Прізвища на –енко (XI–XIII ст.)Означали «нащадок» або «той, хто походить від…». Поширені приклади: Петренко, Остапенко, Дмитренко, Гриценко.

Прізвища на –ич/–ович (XII–XIV ст.)Носили їх представники княжих та боярських родів: Данилович, Романович, Іванович.

Прізвища на –ський/–цький (XIV ст.)Походили від назв поселень і були шляхетськими: Костецький, Збаразький, Острозький, Корецький.

Прізвища на –ук/–юк (XIII–XIV ст.)Характерні для Волині, Полісся та Поділля: Ковальчук, Гаврилюк, Мирончук, Гнатюк.

Прізвища від дохристиянських імен (XI–XIII ст.)Включають Тур, Туренко, Левко, Ворон, Сокіл, Дубенко.

Прізвища від професій (XIII–XV ст.)Коваль, Коваленко, Гончар, Гончарук, Писар, Пастух, Мельник.

Прізвища з тюрксько-кипчацьким корінням (XII–XIV ст.)Походять від контактів з половцями, кипчаками, ногайцями: Карась, Козак, Сагайдак, Татаренко.

Даниловичі, Романовичі, Туровичі, Острозькі, Збаразькі, Корецькі, Ходкевичі, Глинські, Карачевичі, Митко/Митьків, Кондратенко.

Українські землі були густонаселеними, політично роздрібненими та міжкультурним перехрестям. Це сприяло ранньому формуванню стабільних родових назв. Прізвища на –енко досі становлять понад 38% усіх українських прізвищ. Найдавніші княжі та шляхетські прізвища найчастіше зустрічаються у Галичині та на Волині, а найбільше різноманіття — в Одеській, Чернівецькій та Закарпатській областях.

Українські прізвища — це жива історія. Вони ведуть нас до Київської Русі, княжих династій, козацької доби і навіть у світ давньослов’янських вірувань. Кожне прізвище — це частина родового коду та нашого спільного минулого.

Незважаючи на пожвавлення дипломатичної активності та збільшення кількості міжнародних контактів, перспектива завершення повномасштабної війни Росії проти України й надалі виглядає віддаленою. Таку оцінку озвучила директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень Гвендолін Сассе у своїй колонці для британського видання The Guardian. Вона наголосила, що зовнішня динаміка переговорів не призвела до реальних змін на полі бою чи в політичних позиціях сторін.

За словами експертки, регулярні консультації між Україною, США та європейськими союзниками, а також поодинокі контакти між Вашингтоном і Москвою створюють ілюзію поступу, однак не зачіпають ключових проблем. Передусім ідеться про відсутність стійкого припинення вогню, чітких і зрозумілих безпекових гарантій та політичної волі Росії до завершення агресії. Кремль, як зазначає Сассе, продовжує діяти у логіці затягування конфлікту, намагаючись використати час у власних інтересах.

Кульмінацією дипломатичних зусиль останніх тижнів стала зустріч у Парижі, де 35 держав об’єдналися в так звану “коаліцію охочих”. Вони обговорювали можливі гарантії безпеки для України у разі припинення вогню. До процесу були залучені США, ключові європейські столиці та ширше коло партнерів Києва.

Однак, як зазначає Сассе, реальних зрушень ці переговори не принесли. Формальні мирні перемовини не стартували, а навіть режим припинення вогню не був погоджений. При цьому лише Україна, за її оцінкою, публічно демонструє готовність до компромісів, тоді як Росія зберігає жорстку позицію.

На тлі дипломатичних ініціатив Москва, навпаки, посилила ракетні та дронові удари по Україні, зокрема по енергетичній інфраструктурі. Авторка вважає, що це є частиною свідомої стратегії тиску на цивільне населення в зимовий період, покликаної підірвати стійкість країни як фізично, так і психологічно.

Підсумкова Паризька декларація, за оцінкою Сассе, має радше символічний характер. Вона передбачає участь коаліції у механізмі моніторингу припинення вогню під керівництвом США, подальшу військову підтримку України, створення багатонаціональних сил під європейським керівництвом, зобов’язання реагувати у разі порушення домовленостей Росією та довгострокову оборонну співпрацю з Києвом. Проте жоден із цих пунктів поки не має чітких механізмів реалізації.

Велика Британія та Франція знову підтвердили готовність розмістити свої війська в Україні після запровадження припинення вогню як запобіжник у разі його порушення. Водночас залишається невизначеним, які саме дії Росії вважатимуться порушенням і якою буде відповідь Заходу.

Додатковим сигналом стала заява нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який уперше допустив участь німецьких військових у механізмі гарантій безпеки. Втім, він уточнив, що йдеться лише про можливе розміщення в країнах НАТО, які межують з Україною, і лише за згоди Бундестагу.

Ключовою проблемою, за словами Сассе, залишається позиція Кремля. Володимир Путін, на її думку, не зацікавлений у справжніх переговорах і вважає, що час працює на нього. Його впевненість лише зміцнюється на тлі прямих контактів із Дональдом Трампом та підходу нової американської адміністрації, орієнтованої на короткострокові угоди.

Термін “коаліція охочих”, який викликає суперечливі історичні асоціації, у цьому випадку відображає нову реальність міжнародної політики — формування ситуативних альянсів поза традиційними інституціями. Саме результат війни в Україні, за словами авторки, стане ключовим тестом для цього нового світового порядку.

За підсумками 2025 року підприємства акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» демонструють значне зростання виробництва озброєння та військової техніки. Загальний обсяг випуску продукції збільшився в півтора раза порівняно з попереднім роком, що стало важливою відповіддю на потреби фронту та реалії сучасної війни. Міністр оборони України Денис Шмигаль підкреслив, що розвиток вітчизняного оборонного виробництва дедалі більше стає ключовим елементом національної безпеки.

Зростання обсягів випуску стосується як стрілецької зброї, так і складних систем військової техніки, включно з броньованими машинами та засобами радіоелектронної боротьби. Такі результати стали можливими завдяки модернізації виробничих потужностей, впровадженню інноваційних технологій і посиленню координації між державними та приватними підприємствами оборонного сектору.

У 2025 році загальна вартість виробленого озброєння та військової техніки сягнула 180 мільярдів гривень. Для порівняння, у 2024 році цей показник становив 122 мільярди гривень. Одночасно більш ніж на 50 відсотків зросла кількість державних контрактів, що дозволило підвищити завантаженість підприємств і розширити виробничі потужності.

У Міністерстві оборони зазначають, що нарощування виробництва відбувається в межах системної трансформації оборонної галузі. Йдеться не лише про збільшення кількості продукції, а й про модернізацію технологічних процесів, розвиток нових напрямів і залучення інвестицій у людський капітал.

За словами Шмигаля, мета держави — сформувати оборонно-промисловий комплекс, здатний стабільно забезпечувати Збройні сили України всім необхідним та водночас інтегруватися у глобальну систему безпеки вільного світу.

Історія керівника поліції Бучі Андрія Маланчука стала показовою для розуміння того, як окремі підрозділи Національної поліції в Київській області фактично втрачають довіру суспільства та контроль за внутрішніми процесами. Події навколо його діяльності викликали широкий резонанс і змусили говорити не про поодинокий випадок, а про глибші управлінські та кадрові проблеми в системі правоохоронних органів.

У центрі уваги опинилися питання ефективності роботи місцевого керівництва поліції, дотримання службової дисципліни та реального виконання покладених на правоохоронців обов’язків. Ситуація продемонструвала, що за відсутності належного контролю з боку вищого керівництва можливе формування закритих вертикалей впливу, де персональна лояльність переважає над законом і професійними стандартами.

На тлі розвалу структури, за даними джерел, у поліції Бучі вибудувано систему регулярних незаконних доходів. Покровительство наркоторгівлі, за оцінками, приносить близько 50 тисяч доларів США щомісяця. Аналогічні суми надходять від «кришування» проституції та салонів, а також від несанкціонованої торгівлі й тимчасових споруд. Окремим напрямком є стоянки, парковки та магазини без ліцензій на алкоголь і тютюн — цей сегмент, за словами джерел, може приносити до 100 тисяч доларів США на місяць.

Найприбутковішою статтею доходів називають кримінальні провадження. «Вирішення питань» у справах, як стверджують співрозмовники, стартує від 10 тисяч доларів США і може доходити до 100 тисяч. У цю суму, за твердженням джерел, одразу закладена частка прокуратури. Окремо оцінюється зняття арештів з майна — від 5 до 20 тисяч доларів, організація обшуків — від 5 тисяч, негласні слідчі дії та фальсифікація матеріалів — від 10 тисяч доларів США. Затримання «за рапортом» коштує від 3 тисяч доларів.

Ще одним напрямком, який згадують джерела, є так звана «бусифікація». За суму близько 3 тисяч доларів питання затриманої особи може бути вирішене через прямий дзвінок керівнику, після чого надходить вказівка про звільнення. Окрім цього, системним джерелом доходів називають невтручання в земельні та будівельні афери. За інформацією джерел, фіксовані платежі від забудовників можуть сягати до 100 тисяч доларів США за гарантії «тиші» з боку поліції.

Фінансовий результат такої діяльності, якщо вірити даним з оточення, виглядає вражаюче. Андрію Маланчуку приписують володіння вісьмома квартирами, трьома автомобілями загальною вартістю майже мільйон доларів США, кількома банківськими рахунками із сумарними залишками близько 19 мільйонів гривень, а також значними обсягами готівки. Окремо згадуються 13 земельних ділянок, оформлених на підставних осіб.

Навіть якщо частина цієї інформації потребує ретельної юридичної перевірки, сама структура описаних схем і репутація, що сформувалася навколо керівника поліції Бучі, свідчать про глибоку системну проблему. Йдеться не про одиничний збій, а про модель, за якої правоохоронний орган фактично перетворюється на ринок платних послуг. Поки подібні практики залишаються під негласним захистом обласного керівництва, говорити про відновлення довіри до поліції в Київській області не доводиться.

У Києві до суду передано справу 31-річної зловмисниці, яка за 18 тисяч доларів США обіцяла жінці забезпечити звільнення її чоловіка з військової служби. Це стало можливим завдяки успішній операції правоохоронних органів, які затримали фігурантку під час отримання грошей за надання незаконних послуг.

Як повідомляє столична поліція, зловмисниця знайшла свою жертву, жінку, чоловік якої був мобілізований і проходив службу в одній з військових частин Києва. Вона запевнила свою клієнтку, що має необхідні зв’язки серед військових і в органах влади, і зможе організувати для чоловіка документи, які підтвердять його непридатність до військової служби.

Схема передбачала відправлення «клієнта» спершу до медичного підрозділу військової частини, а потім до медичного закладу, де мали визначати наявність захворювань, що давали підстави для звільнення з армії та виключення з військового обліку.

Правоохоронці затримали фігурантку під час отримання обумовленої суми коштів. Їй оголосили підозру за ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України — одержання неправомірної вигоди за вплив на рішення посадовця, поєднане з вимаганням.

Досудове розслідування завершено, обвинувальний акт скеровано до суду. Обвинуваченій загрожує до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.