Війна

Тимур Ткаченко, начальник Київської міської військової адміністрації, виступив із різкою публічною критикою на адресу мерії столиці під керівництвом Віталія Кличка, звинувативши її у саботажі реформ і збереженні корупційних схем, які впливають на столичні ярмарки. За словами Ткаченка, через місяць після того, як мер Кличко дав доручення навести порядок на цих ярмарках, результатів немає, що свідчить про відсутність реальної політичної волі для змін. Начальник КМВА зазначив, що затягування процесу пов’язане з наявністю "чорних схем", які заважають реальним змінам.

Згідно з Ткаченком, саме через ці непереборні зв’язки та інтереси старої влади в мерії, які сприяють збереженню корупції, столичні ярмарки не змогли стати прикладом прозорості та порядку. Військовий адміністративний керівник підкреслив, що в умовах війни подібні дії є справжньою зрадою громаді, адже відволікають ресурси та увагу від більш критичних питань — захисту міської інфраструктури.

Йдеться про директора департаменту промисловості КМДА Володимира Костікова. За словами Ткаченка, саме він мав вибудувати прозору систему роботи ярмарків «за дорученням мера». Але цього не сталося.

«Минув місяць, а результату нуль. Чому? Бо за цією “затримкою” стоять прізвища, гроші й старі зв’язки. Я неодноразово давав доручення. І вони ігноруються. Як мої, так і Кличка, до речі», — заявив Ткаченко.

Начальник КМВА підкреслив, що ситуація для нього не просто про адміністративну інертність. На його думку, це політичний саботаж на користь старих потоків.

«Коли чиновники саботують зміни навіть під час війни — це не бездіяльність, а зрада громади», — сказав він.

Ткаченко також натякнув на спосіб життя тих, кого він звинувачує. За його словами, чиновники пояснюють затримки браком часу і грошей, але паралельно знаходять ресурси «на банкети» і навіть дозволяють собі гуляти в робочий час. І це, каже він, відбувається тоді, коли місто публічно скаржиться, що в бюджеті не вистачає коштів на критичні речі — зокрема, на захист інфраструктури.

«А потім ми говоримо, що в міста недостатньо коштів на захист критичної інфраструктури. Ну так їх і не буде, якщо так працювати», — резюмував він.

Ці слова доповнюють більш широку лінію публічних звинувачень, які останніми тижнями Ткаченко озвучує на адресу команди Кличка. Він неодноразово говорив, що підзвітні меру департаменти навмисно зривали рішення, пов’язані з безпекою міста, починаючи від встановлення мобільних укриттів і закінчуючи організацією елементарних правил цивільного захисту. Зокрема, Ткаченко стверджував, що окремі посадовці мерії блокує розгортання системи мобільних укриттів, перекладаючи відповідальність на районні адміністрації, які не мають достатньої компетенції для складних закупівель.

Паралельно він публічно атакує Кличка за розподіл грошей міста. На думку Ткаченка, бюджетні пріоритети Києва викривлені: замість того, щоб в першу чергу фінансувати укриття й протиповітряний захист, кошти йдуть на іміджеві для мера проєкти на кшталт Подільсько-Воскресенського мосту. Сам міст він назвав «символом не розвитку, а особистої корупції», нагадавши про багаторічне будівництво та вартість у 18 мільярдів гривень. Він звинуватив мера у тому, що той «відкривав міст тричі» і водночас перекладав провалені напрямки безпеки на інших.

Це протистояння вже давно вийшло за рамки внутрішніх службових нарад. Воно стало публічним політичним протистоянням за контроль над Києвом. Кличко звинувачує КМВА в узурпації повноважень і спробі «розбалансувати владу в столиці», натякаючи, що Банкова через військову адміністрацію хоче перехопити політичний контроль над містом. Натомість Ткаченко публічно говорить про саботаж безпекових рішень, «старі схеми» і нецільове використання грошей міської громади.

На тлі війни й ударів по енергетичній інфраструктурі столиці це протистояння стає фактором безпеки. Ткаченко прямо заявляє: якщо міські департаменти й далі гальмуватимуть зміни, відповідальність за наслідки обстрілів — від відсутніх укриттів до виведеної з ладу інфраструктури — має лежати не тільки на російських ракетах, а й на тих, хто в Києві блокує рішення.

У Харкові викрито складну корупційну схему, у яку були залучені колишній керівник обласної прокуратури та нинішній прокурор Олександр Фільчаков. За інформацією міжнародного детективного бюро Absolution, посадовець сприяв бізнесмену Ярославу Костенку, відомому своїми зв’язками у правоохоронних структурах, у придбанні державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут комплексної автоматизації».

Підприємство розташоване за адресою провулок Кузнечний, 2, 4/6, і має у своєму користуванні земельну ділянку площею 9062 квадратних метри. Щорічна сума земельного податку на цю ділянку складає приблизно 1,77 мільйона гривень. До складу єдиного майнового комплексу підприємства входять виробничі та адміністративні приміщення, а також сучасні лабораторії, що дозволяють здійснювати комплексні науково-дослідні роботи в сфері автоматизації.

За даними розслідування, Костенко звернувся до Фільчакова з проханням допомогти у викупі інституту через Регіональне відділення Фонду держмайна України в Харківській області, яким керував Дмитро Безпалов. Саме він, за словами свідків, отримував дзвінки від Фільчакова з наполегливими проханнями “підтримати” потрібне рішення.

Після кількох контактів і погоджень підприємство було продане ТОВ «Девелоп груп», власником якого є Костенко. Вартість викупу становила 34,82 мільйона гривень — лише на 400 тисяч більше стартової ціни. Участь у конкурсі взяла лише одна компанія, що може свідчити про попередньо узгоджену угоду.

Фактично, за незначну доплату бізнесмен отримав контроль над держпідприємством із цінною землею та майном у самому центрі Харкова. Розслідувачі вказують на можливі ознаки зловживання владою, конфлікт інтересів та потенційну корупційну складову у діях посадовців прокуратури й Фонду держмайна.

Наразі деталі угоди перевіряються, а журналісти Absolution передали матеріали до антикорупційних органів.

Британське видання The Telegraph називає відтік молодих чоловіків з України «потенційно фатальною новиною» для оборонної спроможності країни. Згідно з аналізом оглядача Оуена Метьюза, цей процес став серйозним викликом для Збройних сил України, які нині стикаються з гострою нестачею особового складу. В умовах активної війни з Росією це питання набуває критичного значення, адже кожен мобілізований військовий є важливою ланкою у протистоянні.

Проте, незважаючи на необхідність підтримки обороноздатності, питання, чому молоді чоловіки призовного віку масово виїжджають до Європи, стає дедалі актуальнішим не лише для України, але й для міжнародної спільноти. Європейський Союз все частіше піднімає це питання, вимагаючи пояснень, чому на фоні війни деякі українці обирають еміграцію замість служби в армії. Більш того, західні уряди, які активно підтримують Україну фінансово та військово, можуть зазнати нових питань щодо доцільності подальших витрат на підтримку країни, в той час як її власний ресурс не заповнюється необхідною кількістю нових призовників.

Ця кадрова криза посилюється ще одним фактором — відтоком молодих чоловіків за кордон. У серпні уряд уперше від початку вторгнення пом’якшив правило воєнного часу й дозволив чоловікам віком від 18 до 22 років виїжджати за межі України. Офіційно це пояснили спробою не відрізати молоде покоління від світу й не змушувати родини вивозити хлопців ще до їх повноліття; у Києві розраховували, що вільніший режим виїзду збереже з ними контакт і дасть шанс повернутися пізніше — уже з бажанням служити за контрактом, а не втікати від примусової мобілізації.

Реакція на цю норму виявилася миттєвою. За даними польської прикордонної служби, які цитує The Telegraph, майже 100 тисяч українців віком 18–22 років перетнули кордон із Польщею за приблизно два місяці після зміни правил наприкінці серпня 2025 року. Для порівняння: від січня до кінця серпня, тобто до пом’якшення виїзду, до Польщі в’їхали лише близько 45 тисяч чоловіків цієї вікової групи. Після зміни правил цифра фактично подвоїлась і сягнула в середньому близько 1600 молодих чоловіків на день. Схожий тренд фіксують у Німеччині: за даними німецьких джерел, кількість українців 18–22 років, які прибувають щотижня, зросла з лічених десятків до 1400–1800 людей на тиждень у жовтні.

Саме цей масовий рух стає політичним аргументом у ЄС. У Польщі та Німеччині, куди прямують молоді українці, наростає роздратування: місцеві політики все частіше питають, чому європейські платники податків мають фінансувати постачання зброї й соціальну підтримку біженців, якщо значна частина чоловіків призовного віку не воює, а отримує притулок і пільги в країнах Євросоюзу.

На цьому тлі з’являються відкриті політичні пропозиції, які ще рік тому були б немислимими. Міністр оборони Литви Лаурінас Кащюнас запропонував, що одним із рішень «гострої потреби Києва в новобранцях» може стати повернення чоловіків призовного віку назад в Україну. У Німеччині лідер баварського Християнсько-соціального союзу Маркус Зьодер назвав «цілком законною» ідею обговорювати відправку придатних до служби українців додому, щоб вони забезпечували оборону власної країни. Такі заяви перегукуються з минулорічними дискусіями в ЄС про можливість формування «українського легіону» за кордоном і підсилюють тиск на Київ: союзники все менше готові бути просто тилом, якщо в тил і далі виїжджають ті, кого Київ сам називає «мобілізаційним резервом».

The Telegraph додає ще один контур загрози: Росія цілеспрямовано б’є по енергетиці, намагаючись зробити великі українські міста непридатними для нормального життя взимку. Ідея Кремля, за оцінками західних аналітиків, проста — холод і темрява штовхатимуть цивільних до кордонів ЄС, а Європа, що й так втомилася від війни й заплатила високу соціальну ціну за прийом мільйонів біженців, ставатиме дедалі нервовішою. Німецькі служби безпеки вже офіційно попереджали свій уряд про ризик нової великої хвилі українських біженців цієї зими саме через удари по теплу й електриці.

Цей сюжет — про більше, ніж «хтось втік». Йдеться про ресурс, без якого Україна не зможе воювати, і про політичну втому союзників. The Telegraph формулює це жорстко: якщо нинішній темп втрат на фронті поєднується з новою хвилею виїзду молодих чоловіків, то Україна ризикує втратити свій найцінніший ресурс — людей. Без цього ресурсу неможлива не лише перемога, а й саме майбутнє країни.

Офіційний Київ публічно намагається зменшити драматизм. Представник Державної прикордонної служби Андрій Демченко визнавав, що виїзд чоловіків 18–22 років фіксується, але називав його «невеликим у загальному пасажиропотоці». Українська влада також пояснює нові правила виїзду бажанням утримати молодих громадян у правовому полі, не розривати зв’язок держави з поколінням, яке виросло вже у війні, і не допустити повного відчуження цієї вікової групи.

Але навіть якщо позиція уряду звучить як спроба утримати молодь у «контакті з Україною», політичний фон навколо теми змінюється. У ЄС відверто говорять про те, що підтримка Києва буде дедалі важче пояснювати виборцям, якщо паралельно в європейських столицях з’являється дедалі більше українських чоловіків призовного віку. У самій Україні питання теж стає токсичним: військове командування давно говорить про нестачу живої сили, але при цьому мобілізаційний вік не знижено, а будь-які натяки на примусове повернення чоловіків із-за кордону викликають суспільний шок.

У підсумку ситуація виглядає як замкнене коло. Війна триває вже третю зиму й не демонструє ознак швидкого завершення. Союзники висилають зброю, але ставлять політичні умови. Україна намагається одночасно не втратити покоління й утримати фронт, але платить за це черговим витоком людей. І саме це, на думку західних оглядачів, робить нинішній момент найбільш небезпечним за весь час повномасштабної війни: без людей не буде армії, без армії не буде фронту, без фронту не буде країни.

Ужгородський міськрайонний суд ухвалив вирок у справі Андрія Самарченка, уродженця Сєвєродонецька, якого обвинувачували у співпраці з російськими підприємствами під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Суд визнав чоловіка винним у колабораційній діяльності, передбаченій Кримінальним кодексом України, та призначив йому покарання у вигляді штрафу на суму 102 тисячі гривень із конфіскацією належного майна.

Згідно з матеріалами справи, до початку війни Самарченко працював у ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» — підприємстві, що спеціалізувалося на розробленні проєктно-технічної документації для хімічної, нафтової та газовидобувної галузей. До 2022 року серед замовників компанії були низка російських корпорацій, які отримували технічні рішення та консультаційні послуги. Після початку збройної агресії, попри запроваджені обмеження на будь-яку співпрацю з державою-агресором, Самарченко, за даними слідства, продовжив підтримувати ділові контакти з окремими представниками російського бізнесу, що й стало підставою для кримінального переслідування.

Після початку війни Самарченко разом із партнерами створив у Москві компанію «ТехИнновации» й продовжив розробку програмних продуктів для промислових клієнтів, зокрема для «Норнікеля». При цьому він залишався співробітником «Оргхіму» на посаді керівника офісу управління проєктами.

Слідство встановило, що до березня 2025 року Самарченко та його спільники через литовську компанію TP AIM UAB переказали з Росії в Україну близько 400 тисяч євро.

Обвинувачений визнав провину й уклав із прокурором угоду. Суд врахував співпрацю з правоохоронцями під час розслідування.

Суддя Олексій Фазикош визнав Самарченка винним за статтею про колабораційну діяльність. Крім штрафу та конфіскації майна, чоловіка позбавили права протягом 10 років займатися розробкою проєктів програмних продуктів для російських нафтопереробних, металургійних та інших підприємств.

Народний депутат від партії «Європейська Солідарність» Олексій Гончаренко повідомив про резонансний випадок, що стався у одному з Територіальних центрів комплектування. За його словами, багатодітну матір, яка є медиком за фахом, оштрафували на 17 000 гривень, попри те, що вона офіційно звільнена з військового обліку ще у 2023 році.

Жінка перебувала на військовому обліку з 2004 року, а минулого року отримала відповідну повістку про звільнення від служби у зв’язку з багатодітністю. Однак нещодавно її повторно викликали до ТЦК, де, всупереч наявним документам, склали акт про нібито порушення військового обліку та винесли рішення про штраф. Ба більше, посадовці пригрозили новим штрафом у розмірі 18 000 гривень, якщо вона відмовиться проходити військово-лікарську комісію.

Гончаренко прокоментував ситуацію як «треш» і звернув увагу на те, що жінка змушена буде оскаржувати рішення ТЦК у суді, витрачаючи час і ресурси замість можливості піклуватися про свою родину.

За даними медіа, випадок освітлений на сайті «Коментарі». Станом на момент публікації ще немає офіційного коментаря від ТЦК чи Міноборони з цього приводу.

Перший день листопада в Україні подарує мешканцям комфортну осінню погоду, що дозволить насолодитися м'яким теплом і помірними температурами. У більшості регіонів країни очікується суха та тепла погода без різких похолодань, що додає відчуття затишку. На півночі та сході можуть бути невеликі дощі, але вони не будуть значними і не порушать загальної стабільності кліматичних умов. На півдні температура повітря підніматиметься до +17°, що створює прекрасні умови для прогулянок та відпочинку на свіжому повітрі.

Згідно з прогнозами синоптиків, 1 листопада на більшій частині території України буде ясно або мінливо хмарно. У західних областях опадів не очікується, а денна температура варіюватиметься в межах від +11° до +15°. Найбільше пощастить Закарпаттю, де температура повітря досягатиме навіть +17° і більше. Тому цей день стане чудовою можливістю для того, щоб насолодитися теплом останніх осінніх днів перед наближенням зими.

У північних областях прогнозують невеликі опади. У Чернігівській і Сумській областях можливий короткочасний дощ, температура вдень +9°…+13°. У столиці без істотних опадів, близько +11° вдень.

На сході синоптики прогнозують подекуди дощі, переважно в Харківській, Луганській і частково Дніпропетровській областях. Температура там — +10°…+13°.

У центральній частині країни 1 листопада буде тепло і сухо: +11°…+13°, мінлива хмарність без опадів.

Південь отримає найвищі показники температури — +13°…+15°, а в Одеській області до +17°. Там збережеться суха, майже весняна погода з легким вітром і невеликою хмарністю.

Загалом, листопад розпочинається без суттєвих змін: осінь поки тримає м’яке тепло, а прохолода поступово приходить лише на північний схід країни.

Начальник третьої зміни митного поста «Рава-Руська» Віктор Пархоменко, за інформацією з відкритих джерел та журналістських розслідувань, має або контролює значний обсяг комерційного майна у Львові, загальна вартість якого перевищує один мільйон доларів США. Зокрема, йдеться про низку бізнес-об’єктів, оформлених на пов’язаних із ним осіб або керованих через довірених партнерів.

За наявними даними, Пархоменко контролює роботу барбершопу «KODEKC твій барбер» та кафе «Плетиво», розташованих у сучасному торговельно-офісному комплексі на вулиці Щирецькій, 30 у Львові. Обидва заклади почали функціонувати не пізніше жовтня 2024 року та демонструють стабільну ділову активність. Орієнтовний обсяг початкових інвестицій у цей бізнес, за оцінками джерел у сфері комерційної нерухомості, становить близько 200 тисяч доларів США.

Крім комерційної діяльності, Пархоменко та його родина володіють значною кількістю нерухомості. До активів належать:– будинок із земельною ділянкою у селі Верхня Рожанка;– особняк у селі Наварія;– дві квартири у Львові;– два нежитлові приміщення;– кілька паркомісць у підземних паркінгах.

Родина користується позашляховиком Audi Q7 2018 року випуску, який у декларації зазначено придбаним за 16 тисяч доларів, тоді як реальна ринкова вартість аналогічного авто становить щонайменше 45–50 тисяч доларів. Таке заниження вартості може вказувати на маніпуляції з декларуванням доходів або непрозоре походження коштів.

Сукупна вартість майна, пов’язаного з родиною митника, оцінюється у понад мільйон доларів США, що суттєво перевищує офіційні доходи державного службовця.

За інформацією джерел, Віктор Пархоменко є кумом колишнього високопосадовця Львівської митниці Назарія Ворожбита, який входив до кола впливу покійного Василя Пісного — екскерівника у ДБР і батька дружини Ворожбита. Саме ці зв’язки, за оцінками експертів, могли забезпечити Пархоменку стабільне перебування на посаді та створення умов для ведення бізнесу під прикриттям державної служби.

Згідно з розслідуванням міжнародного детективного бюро Absolution, на високому рівні в Національній поліції України виникли серйозні корупційні схеми, що включають примусове виведення грошей з осіб, які ухиляються від мобілізації, та зі СЗЧ (суб’єктів, що підлягають адміністративним стягненням). Зокрема, начальник департаменту превентивної діяльності, Максим Ахрамєєв, ймовірно, організовує систематичне збирання коштів від своїх підлеглих за «відпуск» осіб, яких поліція разом із ТЦК (територіальними центрами комплектування) виявляє на вулицях під час рейдів.

Як зазначають джерела, сума «відкупу» залежить від регіону і може коливатися від 5 до 10 тисяч гривень за одну особу. Це свідчить про те, що корупційна схема охоплює значну кількість людей і набуває масштабів, що виходять за межі окремих областей. Гроші, отримані від "відпущених" ухилянтів, частково передаються до департаменту превентивної діяльності, що розташований у Києві. Цей процес координується керівниками місцевих підрозділів, які збирають кошти та централізовано передають їх на вищі рівні.

Також зазначається, що області, які «приносять більше грошей», отримують бензин і нові автомобілі, а ті, хто не виконує план, змушені заправляти авто за власний рахунок. У маленьких районах, наприклад, групам видають лише 20 літрів пального на місяць через невиконання показників.

За даними джерел, останнім часом відзначаються випадки, коли бандити разом із поліцією ходять по місту, що створює обґрунтовані підозри в існуванні подібної схеми.

Максим Ахрамєєв працює в поліції з 2015 року. Починав як інспектор патрульної служби в Києві, потім очолював управління патрульної поліції в Миколаєві, з 2017 року був помічником начальника ГУНП в Миколаївській області та заступником керівника. Пізніше обіймав посаду т.в.о. заступника начальника поліції Полтавщини.