Війна

Харків, місто, яке вже тривалий час страждає від постійних обстрілів і навантажень на свою інфраструктуру, в черговий раз опинився в центрі скандалу щодо неефективного використання бюджетних коштів. У ситуації, коли кожен рубіж інфраструктури має критичне значення для безпеки і стабільності, місцева влада вирішила спрямувати мільйони гривень не на укріплення мостів чи їхній ремонт, а на декоративне оформлення — облицювання фасадів мостів алюмінієвими композитними панелями.

У грудні 2025 року комунальне підприємство «Шляхрембуд» уклало контракт із компанією «Будпром ЮА» на суму понад 1,25 мільйона гривень з ПДВ. Основною метою цього договору стало облаштування фасадів мостів спеціальними панелями з LED-підсвіткою. За умовами договору, компанія повинна була надати лише декоративні елементи, без жодних робіт щодо ремонту чи посилення конструкцій мостів. Водночас технічне завдання на ці роботи зовсім не включало жодних вимог щодо необхідних заходів із забезпечення міцності і безпеки інфраструктури, таких як укріплення опор, ремонт плит, чи усунення деформаційних швів.

Рішення має системний характер. Бюджетну політику в цьому напрямі затверджує міський голова Ігор Терехов, технічні вимоги формує департамент будівництва та дорожнього господарства під керівництвом заступника мера Дмитра Липового, а реалізує проєкт через договори директор КП «Шляхрембуд» Руслан Грецький. У підсумку пріоритет віддається зовнішньому вигляду, а не інженерній безпеці.

Підрядником обрали ТОВ «Будпром ЮА», зареєстроване у лютому 2022 року зі статутним капіталом 10 тисяч гривень та профілем «завершальні будівельні роботи». Компанія не має спеціалізації на мостових спорудах. У тендері брали участь дві фірми. Інша — ТОВ «ЛТ-Компані» — подала пропозицію на понад 106 тисяч гривень дешевшу, але її заявку відхилили з формальних причин, зокрема через невизнання договорів субпідряду та зауваження до оформлення документів, які не впливали на ціну чи якість.

Окрему увагу привертають ціни. Вартість однієї секції композитних панелей без підсвітки за договором становить близько 18,9 тисячі гривень, з LED — понад 22,6 тисячі. Водночас ринкові ціни на аналогічні матеріали коливаються в межах 12,5–14 тисяч і 15,5–17,5 тисяч гривень відповідно. За попередніми оцінками, загальна переплата може сягати близько 400 тисяч гривень. Додатковим бар’єром для конкурентів стали вимоги тендерної документації щодо одночасного використання КЕП і «мокрої» печатки.

За цими фактами подано скаргу з вимогою перевірити дії міської ради, департаменту будівництва та КП «Шляхрембуд», законність відхилення дешевшої пропозиції, обґрунтованість цін і можливі антиконкурентні та корупційні зв’язки з підрядником.

На тлі потреб міста у ремонті житла, дахів, комунікацій і укриттів витрачання бюджетних коштів на фасадний декор мостів викликає суспільний резонанс. Формально це називають благоустроєм, але по суті йдеться про вибір зовнішнього вигляду замість безпеки та реальної стійкості інфраструктури.

Україна активно працює над створенням власних крилатих ракет, здатних уражати цілі на великій відстані вглиб території Росії. Цей крок має не лише підвищити обороноздатність країни, але й зменшити залежність від постачання далекобійного озброєння з боку західних партнерів. Ось уже кілька місяців Збройні сили України випробовують нові типи ракет, серед яких особливо виділяється ракета під назвою «Фламінго», розроблена компанією Fire Point. Ці ракети можуть стати ключовим елементом у стратегічному ураженні важливих об'єктів на території противника, що дозволить значно розширити можливості для точкових ударів.

Як повідомляє The Wall Street Journal, журналісти видання відвідали один із секретних об'єктів, де триває розробка цих ракет. Вони змогли ознайомитися з технічними характеристиками нової зброї. Згідно з інформацією від розробників, ракета «Фламінго» оснащена великим паливним баком, що дозволяє їй долати відстань понад 1800 миль — це на порядок більше, ніж дальність ракет, які нині є на озброєнні України від західних союзників.

Водночас фахівці з оборонних технологій застерігають, що проєкт поки не довів реальну здатність досягати заявленої дальності. На їхню думку, габарити й маса ракети можуть робити її повільнішою та більш помітною для засобів ППО противника. У Fire Point визнають, що з моменту створення було здійснено менше сотні запусків, але кожен з них використовується для вдосконалення конструкції.

Ракета створюється в умовах обмеженого бюджету, тому розробники свідомо відмовилися від багатьох дорогих елементів малопомітності та складних систем наведення, притаманних західним зразкам. Інженери випробували різні системи керування польотом, у тому числі наддорогі, але врешті зупинилися на відкритому програмному рішенні, доступному в інтернеті. Реактивні двигуни для «Фламінго» беруть зі старих радянських літаків.

Швидке розширення виробництва зробило Fire Point пріоритетною ціллю для Росії. За даними компанії, по її об’єктах двічі завдавали ударів. Щоб зберегти безперервність виробництва, у кожного ключового заводу є резервна копія з таким самим обладнанням, готова почати роботу у разі знищення основної лінії.

Компанія не розкриває точні обсяги виробництва, але заявляє про плани вийти на темп до семи ракет «Фламінго» на добу. Технічна директорка Fire Point Ірина Терех повідомила, що кожна ракета виготовляється під конкретне замовлення Збройних сил України та запускається протягом двох днів після завершення складання.

Fire Point активно використовує весь доступний в Україні досвід ракетобудування. Терех вивчає радянські інструкції зі створення ракет, а одним із консультантів компанії є 92-річний інженер, який брав участь у радянській ракетній програмі.

Експерт з ядерних і ракетних технологій Університету Осло Фабіан Хоффманн зазначає, що навіть сам факт появи в Україні власної оборонної промисловості, здатної виробляти далекобійну зброю, є стратегічним досягненням. За його словами, ракети можуть не гарантувати точного влучання, але здатні створювати постійну загрозу для цілей у глибині Росії, що саме по собі має серйозний військовий ефект. Потужна далекобійна зброя, яку важко перехопити, підриває одну з ключових переваг Росії у війні — її величезну територію.

Ужгородська окружна прокуратура оголосила про підозру приватному підприємцю, який виконував підрядні роботи на території міжнародного аеропорту «Ужгород» і, за версією слідства, незаконно заволодів майже 700 тисячами гривень бюджетних коштів. Правоохоронці вважають, що фінансові порушення були допущені під час реалізації проєкту з ремонту інфраструктури стратегічного об’єкта.

Слідством встановлено, що в листопаді 2022 року підприємець уклав договір на виконання капітального ремонту приблизно 600 метрів дороги по периметру аеропорту. Роботи мали бути виконані у визначені строки та з дотриманням технічних вимог, передбачених проєктно-кошторисною документацією. Після завершення ремонту замовнику були подані акти виконаних робіт із зазначенням повного обсягу та вартості.

Попри це підрядник підписав і завірив печаткою офіційні акти та довідки з завищеними обсягами виконаних робіт. Саме на підставі цих документів бюджетні кошти були перераховані на його рахунок у повному обсязі. Загальна сума завданих державі збитків склала майже 700 тисяч гривень.

Дії підприємця кваліфіковано як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, а також службове підроблення. За інкримінованими статтями Кримінального кодексу України йому загрожує кримінальна відповідальність.

Досудове розслідування здійснюють слідчі Ужгородського районного управління поліції за процесуального керівництва окружної прокуратури. Оперативний супровід забезпечують підрозділи СБУ та УСР у Закарпатській області.

У 2024 році столична влада спрямувала понад 1,12 мільярда гривень на придбання 15 когенераційних установок, метою яких було забезпечення Києва резервним теплом та електроенергією під час російських атак на енергетичну інфраструктуру. Ці установки здатні одночасно виробляти електрику та тепло, що робить їх критично важливими для безперебійного функціонування міських систем життєзабезпечення у складних умовах.

Процес закупівлі включав тендери та оцінку технічних характеристик обладнання, яке мало відповідати сучасним стандартам ефективності та надійності. За планом, нові когенераційні блоки дозволяли не лише покривати частину енергетичних потреб столиці під час аварійних відключень, а й зменшувати навантаження на основні електромережі та теплові мережі.

Ці установки розглядалися як ключовий елемент децентралізованої енергосистеми Києва — мережі малих електростанцій, які могли б працювати навіть у разі виведення з ладу великих ТЕЦ і ліній електропередач внаслідок російських обстрілів. У травні 2024 року Київрада навіть ухвалила спеціальну концепцію «Енергетичне відновлення: шлях до розподіленої когенерації».

Фактично ж у місті з’явилася лише одна газопоршнева установка потужністю 1,5 МВт, встановлена за допомогою USAID у межах Проєкту енергетичної безпеки. Восени 2024 року влада повідомляла, що всі інші установки мають бути введені в експлуатацію до кінця 2025 року, однак жодних публічних підтверджень постачання або монтажу обладнання з того часу не з’являлося.

Нинішні масові відключення електроенергії в Києві свідчать про відсутність у столиці заявленої резервної генерації.

За даними виконання бюджету Києва за 2024 рік, наприкінці року на рахунках міста залишалися майже 13 млрд грн. Експерти вказують, що за ці кошти столиця могла б побудувати значно потужнішу мережу розподіленої генерації, здатну покрити до половини потреб міста в електроенергії, однак пріоритети витрат були спрямовані на інші проєкти, зокрема благоустрій і рекреаційні зони.

На тлі російських атак по ТЕС, ТЕЦ, ГЕС та трансформаторах, що передають електроенергію від АЕС, відсутність реальної децентралізованої генерації робить Київ особливо вразливим до блекаутів. Журналісти зазначають, що відповідальність за це лежить як на міській владі столиці, так і на центральному уряді, який формує державну політику в енергетичній сфері.

Після ліквідації Окружного адміністративного суду Києва український державний бюджет уже витратив близько 157 мільйонів гривень на виплати його суддям. Хоча суд формально припинив існування ще у грудні 2022 року, фінансові зобов’язання перед його колишніми працівниками залишаються чинними й надалі лягають тягарем на платників податків.

Основна частина витрат пов’язана з виплатами суддівської винагороди, компенсацій та інших передбачених законом нарахувань. Фактично йдеться про ситуацію, коли структура, що більше не здійснює правосуддя і не має жодних функцій, продовжує коштувати державі десятки мільйонів гривень щороку. Це викликає гострі дискусії у суспільстві, особливо на тлі воєнних витрат і дефіциту бюджету.

Переломним моментом стали так звані “плівки Вовка”, оприлюднені НАБУ. З них стало відомо, як тодішній голова суду Павло Вовк та його оточення координували рішення, тиснули на суддівські органи та намагалися взяти під контроль систему суддівського врядування. Остаточною краплею стало викриття брата Вовка на отриманні хабаря у 100 тисяч доларів для передачі суддям ОАСК.

Попри ліквідацію суду, більшість його суддів зберегли статус і продовжують отримувати винагороду. Павла Вовка звільнили лише у 2025 році, однак він оскаржує це рішення у Верховному Суді й має шанси на поновлення. Понад 40 інших суддів ОАСК досі перебувають у системі: частина з них очікує вигідного моменту для повернення, інші — готуються до почесної відставки з довічними виплатами.

Матеріали “плівок Вовка” стали основою щонайменше двох кримінальних проваджень. Перше, ключове, слухається у Вищому антикорупційному суді й стосується створення злочинної організації для впливу на державні рішення. Його розгляд затягується роками через системні відводи, заміни адвокатів та неявки сторони захисту. Друге провадження, щодо блокування роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів, фактично не має перспектив через сплив строків давності.

Паралельно буксують і дисциплінарні механізми. За два роки Вища рада правосуддя остаточно звільнила лише трьох суддів ОАСК. Частина справ зависла через відсутність кворуму, інші — навіть не були відкриті. Кваліфікаційне оцінювання також масово саботується: судді роками не з’являються на іспити, використовуючи формальні підстави.

Додаткову загрозу створює Верховний Суд. Якщо він стане на бік Павла Вовка та визнає незаконним використання матеріалів негласних слідчих дій у дисциплінарних справах, це може призвести до повернення мантій не лише йому, а й десяткам інших недоброчесних суддів, фактично нівелювавши спроби очищення системи.

На цьому тлі держава готується створити нові спеціалізовані адміністративні суди замість ОАСК — це одна з ключових вимог ЄС і МВФ. Відбір суддів до них відбуватиметься за участі міжнародних експертів. Саме від цього процесу залежить, чи стане нова інституція розривом із минулим, чи черговим реваншем старої системи.

Поки ж історія ОАСК триває у вигляді мільйонних виплат, заблокованих справ і ризику повернення одіозних суддів. І лише тиск суспільства та принципова позиція органів суддівського врядування можуть не дозволити цій історії завершитися поразкою реформи.

Вітамін D має визначальне значення для нормального функціонування організму, адже він бере участь у формуванні міцної кісткової тканини, підтримує роботу імунної системи, впливає на м’язовий тонус і навіть на емоційний баланс. Попри це, його нестача залишається надзвичайно поширеною проблемою, яка стосується не лише людей із незбалансованим харчуванням, а й тих, хто уважно стежить за своїм раціоном.

Фахівці з харчування звертають увагу, що основною причиною дефіциту вітаміну D є обмежене перебування на сонці. Саме під впливом ультрафіолетових променів шкіра людини синтезує значну частину цього вітаміну. У холодну пору року, а також у людей, які більшість часу проводять у приміщеннях, цей природний механізм працює значно слабше.

Найпотужнішим природним джерелом вітаміну D залишається жирна риба. Особливо це стосується дикого лосося, форелі, тунця, оселедця та сардин. У середній порції лосося або форелі може міститися від 380 до понад 600 міжнародних одиниць вітаміну D, що покриває значну частину добової норми. Регулярне вживання такої риби також забезпечує організм омега-3 жирними кислотами, які підтримують серце і судини.

Ще більш концентрованим джерелом є риб’ячий жир, зокрема жир із печінки тріски. В одній столовій ложці такого продукту може міститися понад 1300 міжнародних одиниць вітаміну D. Хоча смак риб’ячого жиру подобається не всім, його можна отримувати у формі капсул без характерного запаху і присмаку.

Значну частину вітаміну D у раціоні багатьох людей забезпечують збагачені продукти. Йдеться про молоко, йогурти, апельсиновий сік та сухі сніданки, до яких виробники додають цей вітамін. У склянці збагаченого молока або стандартній порції йогурту зазвичай міститься близько 100–120 міжнародних одиниць, однак фактичні показники залежать від бренду, тому дієтологи радять уважно читати етикетки.

Помірним, але стабільним джерелом вітаміну D є яйця, а точніше жовтки. Одне велике яйце містить близько 50 міжнародних одиниць цього вітаміну. При цьому яйця від курей вільного вигулу зазвичай мають вищий вміст вітаміну D, ніж продукція з промислових ферм. Хоча самі яйця не покривають добову потребу, вони є важливою складовою збалансованого раціону.

Особливу увагу дієтологи звертають і на гриби, які зазнавали впливу ультрафіолетового світла. Це один з небагатьох рослинних продуктів, здатних накопичувати вітамін D. Одна чашка таких грибів може містити понад тисячу міжнародних одиниць вітаміну, хоча йдеться про форму D2, яка засвоюється дещо гірше, ніж D3 з продуктів тваринного походження. Водночас для людей, які не споживають рибу та яйця, це залишається цінною альтернативою.

Лорен Панофф підкреслює, що найефективніший спосіб підтримувати оптимальний рівень вітаміну D — поєднувати кілька його джерел у щоденному раціоні. Якщо ж виникає потреба у прийомі добавок, перед цим варто перевірити рівень вітаміну D у крові та проконсультуватися з лікарем.

Уряд Чехії розпочав підготовку до можливого перегляду правил перебування українських біженців, що може набути чинності вже з 2026 року. Головною метою змін є врегулювання механізмів надання соціальних виплат і пільг особам, які перебувають у країні за статусом тимчасового захисту. Зокрема, планується запровадження обмежень для тих, хто періодично або на тривалий час повертається на територію України, що може впливати на розмір соціальної допомоги або право на її отримання.

Чеські законодавці зазначають, що перегляд правил зумовлений необхідністю збалансувати державні витрати з фактичними потребами біженців, а також забезпечити справедливий розподіл ресурсів серед усіх осіб, які потребують допомоги. Наразі обговорюються різні сценарії: від часткового скорочення соціальних виплат до запровадження нових критеріїв, що враховують період перебування за межами країни та активність біженців у трудовому чи соціальному середовищі Чехії.

Окамура зазначив, що серед громадян Чехії зростає невдоволення нинішньою системою підтримки. Люди, за його словами, звертають увагу на випадки, коли українці, користуючись статусом тимчасового захисту, виїжджають у відпустки або надовго повертаються в Україну, але при цьому продовжують отримувати соціальні виплати та пільги від чеської держави.

Поки що конкретний перелік можливих змін офіційно не оприлюднений. Водночас політик уже публічно назвав чинну модель допомоги українцям надто м’якою і такою, що потребує коригування.

За інформацією медіа, майбутні правила можуть бути спрямовані насамперед на тих біженців, які тривалий час перебувають за межами Чехії. У такому випадку держава може виходити з того, що таким особам більше не загрожує безпосередня небезпека і вони не потребують такого ж рівня підтримки, як люди, які постійно перебувають у країні.

У разі ухвалення змін, право на фінансову допомогу та пільги може бути безпосередньо прив’язане до фактичного перебування на території Чехії. Крім того, обговорюється можливість ускладнення виїздів для осіб із тимчасовим захистом та посилення контролю за дотриманням міграційних правил.

Важливо, що потенційні нововведення можуть стосуватися не лише українських громадян, а й усіх іноземців, які перебувають у Чехії на підставі тимчасового статусу проживання.