Війна

Британські дослідники з Університету Плімута зробили важливе відкриття, яке викликає занепокоєння щодо потенційного впливу нанопластика на харчові продукти. Їхнє дослідження показало, що нанопластик здатний проникати в їстівні частини рослин, минаючи природні бар'єри, які зазвичай захищають рослини від чужорідних частинок. У ході експерименту з редискою, вирощеною в гідропонічних умовах, було виявлено, що полістирольні наночастинки, що потрапили в розчин, через п’ять діб проникли в кореневу систему рослини. При цьому майже 5% часток були виявлені в коренях, а близько чверті з них потрапили саме в їстівну частину коренеплоду.

Ці результати мають серйозні наслідки для продовольчої безпеки. Частини нанопластика також були знайдені в надземних пагонях рослини, що підкреслює здатність цих частинок до переміщення через рослинні тканини. Науковці зазначають, що частки нанопластика успішно долають гідрофобний бар'єр — так звану смужку Каспарія, яка звичайно перешкоджає проникненню токсичних речовин в кореневу систему.

Дослід був лабораторним і не відтворював повністю аграрні умови (використано гідропоніку та мічені ^14C полістирольні наночастинки), однак, за оцінкою команди, встановлений механізм імовірно релевантний і для інших культур. Керівник напряму мікропластику професор Річард Томпсон наголошує: проблема забруднення пластиком стосується не лише моря та морепродуктів — тепер продемонстровано шлях потрапляння нанопластику й у рослинні продукти.

Університет повідомив про роботу як про «перші докази» акумуляції пластикових наночастинок у їстівній тканині овочів, вказавши на потребу в подальших дослідженнях польових сценаріїв, концентрацій у ґрунті й реальних ризиків для здоров’я людини.

Контекст: Нанопластик — це частинки розміром менше 1 мкм, що утворюються під час руйнування більшого пластику. Раніше основну увагу приділяли їхній присутності у водних екосистемах і морепродуктах; нинішня робота розширює уявлення про потрапляння цих частинок у харчовий ланцюг через рослинні продукти.

В останні роки все більше експертів з харчування звертають увагу на серйозні ризики, пов’язані з вживанням рафінованої соєвої олії. Цей продукт, хоча й широко використовується в харчовій промисловості, має низку властивостей, які можуть негативно впливати на здоров’я людини. Хоча соєва олія є рослинною, що зазвичай сприймається як корисний продукт, вона не завжди безпечна, особливо при термічній обробці. Важливо розуміти, що не всі рослинні олії є однаково корисними для організму.

Багато людей помилково вважають, що будь-яка рослинна олія — це гарний вибір для здоров’я, однак кожен вид має свої особливості. Особливо це стосується високотемпературного приготування, де деякі олії, зокрема рафінована соєва, можуть втрачати стабільність. Під впливом високих температур вона утворює шкідливі токсичні сполуки, здатні негативно впливати на клітини та спричиняти оксидативний стрес, що в свою чергу може призвести до розвитку різноманітних захворювань, зокрема серцево-судинних і навіть онкологічних.

Найкраще готувати на жирах, що зберігають структуру при нагріванні: кокосовій олії, топленому маслі (ГХІ), вершковому маслі або рафінованій пальмовій олії. Вони більш термостійкі й не утворюють шкідливих радикалів.

Натомість експерти вважають небезпечними при смаженні такі олії:

• соєву• кукурудзяну• ріпакову• соняшникову• сафлорову

Ці види містять велику кількість поліненасичених жирів, які при нагріванні руйнуються, виділяючи токсичні сполуки.

Соєва олія — особливо небезпечна, адже часто потрапляє у наш раціон непомітно. Вона є у складі майонезів, соусів, кондитерських виробів, напівфабрикатів і навіть деяких видів хліба. До того ж соєва олія містить фітоестрогени — речовини, здатні порушувати гормональний баланс, особливо у жінок.

Надмірне споживання термічно обробленої соєвої олії сприяє накопиченню вільних радикалів в організмі, що пришвидшує старіння клітин, знижує імунітет і може підвищувати ризик розвитку хронічних захворювань.

Нещодавній інцидент на пункті пропуску «Рава-Руська – Хребене» вкотре привернув увагу до проблеми незаконного переміщення готівкових коштів через кордон. Пасажирка автобуса намагалася вивезти 20 600 доларів США без належного декларування, що вдвічі перевищує встановлений ліміт у 10 000 євро. У результаті правоохоронці склали протокол за ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.

Подібні випадки стають все частішими та свідчать про масштабні порушення, які не обмежуються поодинокими ситуаціями. З початку повномасштабного вторгнення кількість спроб незаконного вивезення валюти з України вимірюється сотнями. Проте до суду доходить лише невелика частина справ, що робить контроль за фінансовими потоками особливо складним.

Після змін у законодавстві 16 червня 2022 року штраф за недекларування перестав бути символічним. Якщо раніше він становив лише 1 700 грн незалежно від суми, то зараз громадяни зобов’язані сплачувати 20% від перевищення дозволеного ліміту. Конфіскацію валюти при цьому скасовано.

За офіційними даними Державної митної служби, лише за перші шість місяців 2022 року було складено 424 протоколи за недекларування валюти. Найбільше порушень зафіксовано у січні та лютому (169 і 147 відповідно), тоді як після початку повномасштабного вторгнення їхня кількість різко впала.

З 2022 по 2025 рік до суду дійшли лише 16 справ щодо недекларування валютних коштів. Загальна сума незадекларованої валюти, зафіксована в цих рішеннях, становить понад 5,4 млн доларів США та 1,1 млн євро.

Рекордсменом вважають Василя Мустецу — батька колишнього заступника Генпрокурора Ігоря Мустеци. У березні 2022 року він намагався вивезти понад 1,1 млн доларів і 100 тис. євро. Суд зрештою закрив справу через пропуск строків.

На другому місці — юрист і громадський діяч Костянтин Бєдовий, якого у березні 2022 року зловили на спробі вивезти понад 590 тис. доларів і 47 тис. євро. Суд обмежився мінімальним штрафом.

А от у випадку Марії Трифонової, відомої як цивільна дружина ексзаступника голови Держмитслужби Руслана Черкаського, суди стали на бік митниці. За спроби вивезення 500 тис. і 150 тис. доларів у двох епізодах вона отримала штрафи на сотні тисяч гривень.

Втім, більшість порушень залишаються поза публічним простором, адже якщо порушник визнає провину і сплачує штраф, справа не потрапляє до суду. У такий спосіб реальні масштаби “сірого” витоку валюти залишаються невідомими.

Наступним кроком у дослідженні теми стане аналіз статистики сусідніх країн — Польщі, Румунії та Угорщини — щодо сум, які українці декларують при в’їзді. Саме там, імовірно, відображено реальні обсяги капіталу, що залишає Україну.

Ексначальник полтавських рятувальників та нинішній співробітник «Енергоатому» Роман Кириленко надав інформацію про суттєвий подарунок від свого сина Назара, що склав понад 855 тисяч гривень. Цей факт привертає додаткову увагу через зв'язок із недавнім інцидентом, в якому Назар Кириленко підозрюється в нападі на людину. Такий подарунок від родичів став темою обговорення серед громадськості, оскільки він може вказувати на певні фінансові обставини, що потребують більш детального розгляду.

Згідно з декларацією за 2024 рік, Роман Кириленко також став співвласником половини квартири в Полтаві, придбавши частину житла площею 81,1 м². Інша частка цього помешкання належить Надії Павленко та Вікторії Кириленко. Вартість квартири в декларації не була зазначена, що додає питань щодо джерел фінансування такої покупку. Відповідно до документів, угода була укладена 15 серпня 2024 року.

У Полтавському районі Кириленко володіє будинком 74,5 м² (50% спільно з Ольгою Лещенко) та чотирма земельними ділянками різного розміру — від 99 м² до 30,4 тис. м², остання з яких призначена для товарного сільськогосподарського виробництва. Їхня оцінна вартість коливається від 116 до 306 тис. грн.

Серед транспортних засобів у користуванні посадовця — Toyota Camry 2021 року випуску, зареєстрована на Любов Вікторівну Кириленко. Готівкою він зберігає 38,2 тис. доларів та 500 тис. гривень.

Щодо доходів, зарплатня в ДСНС склала 1,12 млн грн, ще 270 тис. грн він отримав одноразової допомоги від ДСНС, 270 тис. грн — від «Атоменергомаш», а також 119 тис. грн пенсії.

Декларація Романа Кириленка викликає увагу громадськості не лише через подарунок від сина, а й через значні майнові набутки та фінансові активи посадовця.

Нещодавно ведуча Леся Нікітюк поділилася з шанувальниками особистим спогадом, який довго не давав їй спокою в дитинстві. У своєму інтерв’ю вона відкрила одну з важливих тем – дитячий комплекс, що залишив помітний слід на її фізичному стані. Леся згадала, як у дитинстві її часто змушували носити кросівки, які були на три розміри менші за її справжній розмір. Той період залишився в пам’яті як болючий етап, який вплинув не тільки на фізичне здоров’я, але й на її самооцінку.

Ведуча зізнається, що через це вона часто відчувала себе некомфортно і навіть трохи знецінено. Проте з роками Леся нав learned that these childhood experiences, while challenging, had shaped her resilience and determination. Вона зазначає, що тепер ці моменти сприймаються з гумором і навіть з певною вдячністю, адже вони стали частиною її життя і допомогли розвинути внутрішню силу.

За словами Лесі, у дитинстві вона дуже хотіла популярні спортивні кросівки, але родина не могла дозволити оригінальні моделі. Тому доводилося купувати дешевші китайські аналоги на хмельницькому базарі, та ще й на три розміри менші за необхідний.

«Мені доводилося купувати на три розміри менші. Було чи не було, що я носила кросівки на три розміри менші, бо дуже хотіла ті фірмові?» – згадує ведуча.

Через такі експерименти з розміром взуття на пальчиках однієї ноги у Лесі залишилися гульки. Проте вона зазначає, що ці спогади сьогодні сприймає з посмішкою і повністю приймає себе.

Леся Нікітюк завжди відкрито розповідає про дитячі історії та труднощі з гумором. Раніше ведуча ділилася подробицями свого першого «бізнесу»: продавала яблука, які крала у батьків, та міняла картоплю на кавуни на вулиці.

Народний депутат від партії «Європейська Солідарність» Олексій Гончаренко повідомив про резонансний випадок, що стався у одному з Територіальних центрів комплектування. За його словами, багатодітну матір, яка є медиком за фахом, оштрафували на 17 000 гривень, попри те, що вона офіційно звільнена з військового обліку ще у 2023 році.

Жінка перебувала на військовому обліку з 2004 року, а минулого року отримала відповідну повістку про звільнення від служби у зв’язку з багатодітністю. Однак нещодавно її повторно викликали до ТЦК, де, всупереч наявним документам, склали акт про нібито порушення військового обліку та винесли рішення про штраф. Ба більше, посадовці пригрозили новим штрафом у розмірі 18 000 гривень, якщо вона відмовиться проходити військово-лікарську комісію.

Гончаренко прокоментував ситуацію як «треш» і звернув увагу на те, що жінка змушена буде оскаржувати рішення ТЦК у суді, витрачаючи час і ресурси замість можливості піклуватися про свою родину.

За даними медіа, випадок освітлений на сайті «Коментарі». Станом на момент публікації ще немає офіційного коментаря від ТЦК чи Міноборони з цього приводу.

Захоплення Покровська може здаватися важливим кроком для Росії, однак, як зазначає експерт Марк Чемпіон у своїй колонці для Bloomberg, контроль над руїнами цього міста не забезпечить Москві значної військової переваги. Бойові дії навколо таких міст, як Покровськ, показують, що ці «міські трофеї» не є вирішальними у визначенні кінцевого результату війни. Чемпіон підкреслює, що хоча вигляд захоплених міст може виглядати як тимчасова перемога, реальний виклик для Росії полягає в здатності продовжувати бойові дії та утримувати контроль над великими територіями.

З початку великомасштабного вторгнення в 2022 році Росія виявилася неспроможною здійснити блискавичний наступ і захопити стратегічно важливі міста на всіх фронтах. Невдачі в першому етапі війни змусили Кремль змінити тактику, перейшовши до більш повільного і поетапного захоплення окремих населених пунктів, що є складним та високовартісним процесом. Справжня ціна таких наступів, як на Покровськ, стає надзвичайно високою для Росії, що змушує ставити під сумнів ефективність цього підходу.

Автор наголошує, що захоплення Покровська не означатиме відкритого шляху для наступу на інші райони Донбасу: за містом проходить нова лінія оборони Збройних сил України, і географічно контроль над руїнами не гарантує подальшого маневру чи швидкого просування. Чемпіон проводить паралель із Авдіївкою: навіть після її захоплення російським силам знадобилося ще майже два роки, щоб просунутися лише на десятки кілометрів — при цьому людські втрати ворога зросли багаторазово.

Головним фактором, на думку оглядача, залишаються не конкретні міські опорні пункти, а загальна витривалість та воля сторін продовжувати боротьбу. Якщо Київ і його партнери зможуть підтримувати постачання, мобілізацію та мораль, а Україна — утримувати ефективний опір, то втрата окремих населених пунктів не матиме вирішального стратегічного значення. Для Кремля ж кожен «успіх» обходиться неймовірно дорого з точки зору людських ресурсів і техніки.

Також автор звертає увагу на політичний вимір події: хоча військовий ефект може бути обмеженим, сам факт падіння міста може стати пропагандистським та політичним козирем для Москви. Чемпіон попереджає, що Путін може використати подібні «досягнення», щоб переконати західних політиків — зокрема Дональда Трампа — нібито про крах української стійкості й необхідність інших підходів у відносинах з Росією. Це вже має свої ризики у дипломатичній та інформаційній площині.

Покровськ, навіть якщо опиниться під контролем російських сил, навряд чи стане переломним моментом у війні: його воєнна ціна занадто висока, а стратегічні перспективи — обмежені. Натомість реальне значення цього епізоду лежатиме в площині моралі, пропаганди та дипломатичних впливів — факторів, які можуть відсунутися у часі, але вимагатимуть пильної реакції з боку Києва та його партнерів.

У 2025 році світовий ринок праці переживає фундаментальні перетворення під впливом одразу кількох потужних чинників. Поєднання технологічного прориву, кліматичних викликів, демографічних змін та політичної фрагментації створює безпрецедентний тиск на економічні системи. Найдинамічніше розвиваються напрями, пов’язані з інформаційними технологіями, аналізом даних, кібербезпекою та управлінням штучним інтелектом, тоді як традиційні, рутинні професії поступово зникають або трансформуються.

Фахівці Erasmus University Rotterdam виокремлюють п’ять головних рушіїв цих змін. Перший — технологічні зсуви: автоматизація процесів, масове впровадження ШІ та роботизація промисловості. Другий — «зелений» перехід, що охоплює розвиток сталої енергетики, скорочення викидів і формування циркулярної економіки. Третій чинник — демографічні процеси: старіння населення в розвинених країнах і збільшення трудової міграції у глобальному масштабі. Четвертий — геополітична фрагментація, що призводить до нових бар’єрів у торгівлі, перерозподілу виробничих ланцюгів та регіоналізації ринків. П’ятий — економічна невизначеність, яка підживлюється інфляційними ризиками, коливаннями валют і зміною споживчих моделей.

За оцінками World Economic Forum, до 2030 року у світі може з’явитися близько 170 млн нових робочих місць. Найбільш помітний приріст очікується у спеціальностях, пов’язаних із даними (Big Data), фінтех-інженерією, штучним інтелектом і машинним навчанням, а також розробкою програмного забезпечення. Водночас під найбільшим ризиком — касири, адміністративні помічники та оператори вводу даних: їхні функції швидко автоматизуються.

Для працівників і бізнесу це означає поступову «переупаковку» компетенцій. Попит зростає на аналітичне мислення, цифрову грамотність, роботу з великими даними, кібербезпеку, управління продуктом і «зелені» навички — від енергоаудиту до проєктування низьковуглецевої інфраструктури. Компанії, які швидко інвестують у перепідготовку, виграють у конкуренції за таланти, а працівники, що першими опанують нові інструменти ШІ та аналітики, підвищують стійкість кар’єри.