Через що президент Зеленський звільнив генпрокурора Костіна?

Друга дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила провадження стосовно судді Верховного суду Наталії Марчук, яка у 2024 році головувала в колегії суддів під час розгляду касаційних скарг адвокатів бізнесмена Костянтина Жеваго та колишнього голови Верховного суду Всеволода Князєва. Інформацію про це оприлюднив “Судовий репортер”.

Розгляд справи стосувався вироку Олегу Горецькому. У 2023 році Вищий антикорупційний суд затвердив угоду між Горецьким та прокуратурою, згідно з якою він визнав себе посередником у передачі хабарів суддям. За умовами угоди, Горецький отримав умовне покарання в обмін на свідчення проти Князєва та інших учасників справи. Участь судді Марчук у касаційному провадженні, зокрема в ухваленні рішень, які могли вплинути на оцінку угоди та правомірність її затвердження, стала предметом уваги дисциплінарної палати.

Апеляційна палата ВАКС у листопаді 2023-го відмовила Жеваго та Князєву у праві оскаржувати вирок, оскільки закон обмежує апеляційне оскарження угоди про визнання винуватості колом осіб, прямо зацікавлених у справі. Попри це, адвокати подали скарги до Верховного суду, і колегія під головуванням Марчук витребувала всі матеріали справи щодо Горецького.

Пізніше адвокат Жеваго отримав доступ до всіх шести томів справи, включно з угодою про визнання винуватості та вироком, а копії технічних записів засідань були видані навіть сторонній особі за довіреністю. НАБУ вважає, що суддя Марчук допустила розголошення таємниці досудового розслідування, що могло зашкодити слідству та створити небезпеку для свідка Горецького.

Сама суддя стверджує, що діяла у межах своїх повноважень, оскільки матеріали не містили грифів “Таємно” або “Для службового користування”, а адвокат мав право ознайомлюватися з виділеними матеріалами. Вона дізналася про видачу копій сторонній особі лише під час підготовки письмових пояснень.

Відзначається, що НАБУ вже завершило заочне слідство щодо Жеваго, якого в Україні планують судити заочно через відмову Франції у екстрадиції. Слідство підозрює бізнесмена у підкупі суддів Верховного суду для скасування рішення щодо ПрАТ «Полтавський ГЗК». За даними справи, неправомірну вигоду мали отримати 14 із 18 суддів, які розглядали питання щодо компанії.

Вищою радою правосуддя розпочато дисциплінарне провадження, результати якого покажуть, чи були в діях судді Марчук порушення.

Щоб я міг підготувати розширений текст із заголовком у першому абзаці та у потрібному стилі, надішліть, будь ласка, повний фрагмент, що має стати основою.

Фактичні результати виявилися шокуючими: замість десятків тисяч тонн поставлено лише 1 519,4 тонни — менше 5% запланованого. Реального графіка постачання не існувало, натомість постачальник подавав формальні файли, покликані лише створити видимість виконання зобов’язань.

Аналіз «Теплосфери ЮА» свідчить про ознаки фіктивності. Компанія була створена незадовго до укладення угоди, не має зареєстрованих виробничих потужностей і персоналу. Керівник та власник фірми, Ігор Качмар, раніше контролював іншу структуру — ТОВ «Енерго Ресурс Груп», яка так само фігурувала у схемах недопостачання вугілля та отримувала від «Центренерго» сотні мільйонів гривень авансів.

Як саме схема стала можливою? У матеріалах справи йдеться про змову між колишньою міністеркою енергетики Світланою Гринчук, генеральним директором «Центренерго» Євгенієм Гаркавим та представниками «Теплосфери ЮА». За даними слідства, ексміністерка забезпечувала політичне прикриття, тоді як керівництво «Центренерго» займалося технічною реалізацією схеми, усвідомлюючи фіктивність контрагента.

Це не перший випадок, коли державне підприємство опиняється в центрі корупційного скандалу. У листопаді 2023 року «Центренерго» уклало два договори з ТОВ «Енерго Ресурс Груп» на постачання вугілля на суму до 1,55 млрд грн. На виконання цих угод компанія отримала 1 066 945 367 грн, з яких 930,4 млн грн становили авансові платежі — при тому, що фактичні поставки були далекими від умов контрактів.

Поступове розкриття цих схем демонструє системний характер корупції, що пронизує стратегічну галузь — енергетику. Поки держава змушена мобілізувати ресурси для проходження зими, сотні мільйонів відводяться через фіктивні договори та підставні компанії, що виводить проблему далеко за межі окремих посадовців і ставить під питання ефективність управління державними енергетичними активами.

Святошинський район перетворився на територію, де офіційні органи влади існують радше як декорація, тоді як реальний вплив зосереджений у руках заступника начальника місцевого управління поліції Олександра Беззубенка. За кілька років він вибудував мережу неофіційних фінансових потоків, що функціонує паралельно до законних механізмів і підпорядковується виключно його інтересам. Місцеві підприємці фактично опинилися в умовах, коли право вести бізнес залежить не від дотримання законодавства, а від регулярних неформальних платежів.

За свідченнями представників бізнес-середовища, практично кожен заклад у районі змушений сплачувати щомісячну «абонентську плату». Невеликі кафе перераховують по 10 тисяч гривень, а великим торговельним майданчикам доводиться віддавати значно більше. Ринок «Дніпро» платить близько 150 тисяч гривень щомісяця, і подібні суми фігурують у розповідях про інші ринки та торгові точки. Формально це подається як «забезпечення порядку», але фактично йдеться про системне поборництво, яке вже стало невід’ємною частиною місцевої економіки.

Ця система працює тому, що Беззубенко інтегрувався у владу глибше, ніж будь-хто інший у районі. За інформацією від джерел у правоохоронних органах, він передає начальнику Святошинського управління поліції Андрію Шевченку від 200 до 400 тисяч гривень щомісяця. Керівнику районної прокуратури Тимошенку платить не менше 10 тисяч доларів. Ці виплати гарантують йому повний імунітет від перевірок та запитань, а також необмежені повноваження щодо контролю за територією.

Результатом стала колекція статків, які не має жодного стосунку до його офіційної зарплати. На Беззубенка та пов’язаних із ним осіб оформлені три квартири, два паркомісця, заміський будинок вартістю приблизно 250 тисяч доларів, а також рахунки, що сумарно містять близько 250 тисяч доларів. Частина цього майна записана на підставних — зокрема на людей, пов’язаних із наркоторгівлею.

Його не люблять у районі ніхто: ні підприємці, яких він обкладає даниною, ні місцеві жителі, ні навіть частина колег. Але страх і корупційні домовленості зробили його практично недоторканним. Ті, хто міг би контролювати його діяльність, отримують свою частку або ж воліють не втручатися. Суди, поліція, прокуратура — вся структура працює за негласною логікою: «Не чіпай його — отримуєш стабільність».

Фактично Святошинський район існує не в правовому полі України, а в економічній моделі, побудованій Беззубенком. Він визначає, кому дозволено працювати, скільки коштує «спокій», і який бізнес може існувати. Для багатьох підприємців питання виживання тут перетворилося на питання здатності платити данину.

Доки подібна система існує, говорити про законність, порядок чи розвиток у Святошинському районі — марна справа. Територія де-факто контролюється не державою, а окремою особою, яка поставила корупцію в основу влади та перетворила публічну службу на власний бізнес.

За оцінками Інституту демографії України, ще напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україні проживало близько 42 мільйонів людей. Сьогодні ця цифра, за підрахунками експертів, скоротилася до менш ніж 36 мільйонів, причому мільйони громадян перебувають на тимчасово окупованих територіях. Міжнародні аналітики прогнозують подальше стрімке зменшення чисельності населення: за даними агентства Reuters, до 2051 року в Україні може залишитися близько 25 мільйонів осіб. Така демографічна динаміка стала прямим наслідком війни, глибокої соціальної кризи та масштабних міграційних процесів.

Головним чинником різкого скорочення населення є повномасштабні бойові дії. За роки війни сотні тисяч українців загинули або дістали поранення різного ступеня тяжкості. Значна частина втрат припадає на працездатне населення, що додатково посилює довгострокові економічні та соціальні наслідки. Разом із фізичними втратами країна втрачає людський потенціал, який формує основу відновлення держави у мирний час.

За даними CIA World Factbook за 2024 рік, Україна має одні з найвищих показників смертності та найнижчу народжуваність у світі: на одне новонароджене припадає близько трьох смертей. У всіх регіонах країни смертність перевищує народжуваність.

Середня тривалість життя українців також зменшилася. У чоловіків вона впала з 65,2 років до 57,3 у 2024 році, у жінок – з 74,4 до 70,9 років.

Експерти та політики зазначають, що для відновлення економіки, підтримки обороноздатності та соціальної стабільності Україні знадобляться мільйони нових громадян, а питання демографії стає стратегічно важливим для держави.

Відома українська фітнес-тренерка та телеведуча Аніта Луценко офіційно підтвердила інформацію про розлучення з Олександром Лозовцовим. Про особисті зміни вона відверто розповіла в розмові з Машею Єфросиніною. За словами спортсменки, їхні шляхи з чоловіком розійшлися ще певний час тому, однак лише тепер вона наважилася публічно проговорити цю тему.

Аніта пояснила, що головною причиною розриву стали глибокі внутрішні зміни у її почуттях. Вона усвідомила, що кохання зникло, а залишатися у шлюбі без щирих емоцій не вважає правильним ні для себе, ні для партнера. За її переконанням, стосунки мають приносити радість, підтримку та відчуття гармонії, і якщо цього немає, люди не повинні змушувати себе бути разом.

Спортсменка підкреслила, що Олександр був коханням всього її життя, і розрив дався їй нелегко. Луценко зізналася, що боялася піти на цей крок, побоюючись, що більше не зустріне такого кохання. Після консультацій з психоаналітиком вона наважилася розірвати стосунки.

Наразі Аніта Луценко самотня, проте вірить у можливість нових романтичних стосунків і навіть вже ходить на побачення. Відомо, що пара зустрічалася з 2013 року, у 2016-му у них народилась донька Мія. У шлюбі тренерка та Олександр не були.

Національне агентство з питань запобігання корупції ініціювало передачу до Офісу генерального прокурора матеріалів стосовно ймовірного незаконного збагачення державного інспектора митного поста «Тиса» Закарпатської митниці Василя Пупени. За результатами перевірки, сума можливих необґрунтованих активів, за оцінкою НАЗК, перевищує 23 мільйони гривень.

У центрі уваги опинилося майно, яким фактично користується посадовець та його родина, але яке формально оформлене на близьких родичів. Зокрема, йдеться про земельну ділянку площею близько 1,6 тисячі квадратних метрів в Ужгороді разом із житловим будинком площею майже 330 квадратних метрів. За документами, власницею цього об’єкта є мати посадовця, однак НАЗК вказує, що саме інспектор і члени його сім’ї постійно користуються зазначеною нерухомістю.

Деталі розслідування свідчать, що земельну ділянку матір посадовця купила восени 2022 року за 40,1 тис. грн, хоча її ринкова вартість на той час складала майже 1,8 млн грн. Улітку 2023 року на ділянці було завершено будівництво житлового будинку вартістю понад 19 млн грн, де поселилась родина митника.

Щодо автомобіля, дружина Пупени придбала Skoda Kodiaq наприкінці 2024 року за понад 1,9 млн грн. Вона заявила, що кошти на покупку отримані від продажу попередніх авто. Проте аналіз доходів і витрат родини показав недостатність офіційних доходів для покриття витрат, а позики, на які посилаються родичі, мають ознаки фіктивності.

Раніше журналіст Тарас Середич повідомляв, що Василь Пупена на початку повномасштабного вторгнення оформив інвалідність, щоб уникнути мобілізації. Пізніше її скасували, але він оскаржує рішення МОЗ щодо відновлення пенсійних виплат. Також митник користується так званими «номерними знаками прикриття», що видаються співробітникам правоохоронних органів та державним високопосадовцям.

Матеріали НАЗК вже передані до Офісу генерального прокурора для прийняття подальших процесуальних рішень.

Щоб я міг виконати завдання точно так, як ви просите, надішліть, будь ласка, повний фрагмент, на основі якого потрібно написати текст.

Я готовий продовжити одразу після отримання вихідного матеріалу.

У центрі критики опинилося Бюро економічної безпеки, яке регулярно звітує про боротьбу з акцизними злочинами, порушеннями у сфері імпорту, контрабандою та нелегальним гральним бізнесом. Водночас найпотужніші гравці тіньового ринку, за словами експертів, часто залишаються поза реальним контролем.

Одним із таких прикладів називають діяльність онлайн-казино FavBet, що пов’язується з громадянином РФ Андрієм Матюхою. Попри багаторічні підозри в роботі без ліцензій, кримінальні провадження та мільйонні збитки для бюджету, пов’язані з FavBet структури продовжують працювати. Дії БЕБ щодо них, за оцінками джерел, носять переважно формальний характер.

Схожа ситуація спостерігається й навколо онлайн-казино Pin-Up, яке згадувалося у розслідуваннях про схеми міскодингу, що дозволяли приховувати реальні фінансові обороти.

Ще одним напрямком, що приносить бюджету величезні збитки, є тютюнова контрабанда. Попри періодичні повідомлення про викриття підпільних виробництв, низка ключових підприємств продовжує уникати уваги правоохоронців.

За даними джерел на ринку, один із таких об’єктів — фабрика у Гощі (ТОВ «Українське тютюнове виробництво»), яку пов’язують зі схемами фіктивного знищення сировини та випуску продукції без закупівлі акцизних марок. У цих операціях фігурують представники впливової групи, яку в галузі називають «монаківцями».

Окремо експерти нагадують про паливний сектор: мережа «БРСМ-Нафта» у минулих розслідуваннях згадувалася у зв’язку з використанням спирту як нелегальної бензинової добавки. За оцінками, це призвело до недонадходжень до бюджету приблизно на 5 млрд грн.

Аграрна галузь також залишається одним із найбільш проблемних секторів. За даними фінансових аналітиків, китайська компанія COFCO роками підозрюється у схемах з фіктивним зерном, маніпуляціях з ПДВ та масштабних податкових «скрутках». Лише ці операції, за оцінками, обходять бюджету в до 50 млрд грн щороку.

Попри численні сигнали та розслідування, реальних усунень у роботі схеми не відбулося.

Аналітики попереджають: без реального посилення контролю над тіньовими секторами податкові нововведення можуть мати обмежений ефект. Замість збільшення надходжень є ризик подальшого тиску на легальний малий бізнес, тоді як системні гравці продовжуватимуть працювати за старими правилами.

Детективи Національного антикорупційного бюро ведуть розслідування у справі № 991/8790/25, пов’язаній із можливим заволодінням 222 мільйонами гривень у державній компанії “Енергоатом”. За даними слідства, ТОВ “Світло Груп М” отримувало великі обсяги електроенергії без повної оплати, використовуючи спеціальні умови постачання, що надавали можливість купувати енергоресурси без передоплати. Надалі компанія продавала електроенергію на ринку, а значну частину коштів переводила на рахунки підозрілих юридичних осіб.

Станом на тепер, за оцінками слідства, загальна заборгованість “Світло Груп М” перед “Енергоатомом” перевищує 225 мільйонів гривень. Встановлено, що умови, які компанія отримала, значно відрізнялися від стандартних договорів із іншими контрагентами, що створило прецедент для системного зловживання державними ресурсами. За версією НАБУ, саме ця розбіжність у правилах доступу до енергоресурсів і дозволила здійснювати операції, в результаті яких держава недоотримала сотні мільйонів гривень.

Бухгалтерка компанії “СК Енерджі Груп” Наталія Багнюк, яка також обслуговує “Світло Груп М”, за версією слідства, переказала частину коштів на свій ФОП-рахунок. ЗМІ повідомляють, що бухгалтерка заперечує будь-які звинувачення.

Нові власники ТОВ “Світло Груп М” з’явились у 2023 році, бенефіціаром став харків’янин Анатолій Дарій. Він пов’язаний з Артемом Василенком, який є президентом Федерації дзюдо Харкова, депутатом місцевої ради та керівником кількох компаній, серед яких “СК Енерджі Груп” та “Лєон ВК”. Василенко та Дарій раніше володіли кількома спільними бізнесами, включаючи охоронні компанії.

НАБУ підкреслює, що без сприяння керівництва “Енергоатому” здійснити таку схему було б неможливо. Справу досі розслідують, перевіряючи всі фінансові потоки та причетність осіб до привласнення державних коштів.