Чоловік отримав три роки в’язниці за відмову від повістки

У Києві триває розслідування інциденту, що стався 11 грудня у Дарницькому районі та був кваліфікований як терористичний акт. Подія, яка сколихнула місто, забрала життя військовослужбовця Національної гвардії України й призвела до травмування кількох людей. За даними Київської міської прокуратури, правоохоронці відпрацьовують усі можливі версії, зокрема пов’язані зі встановленням та дистанційним підривом саморобних вибухових пристроїв.

Перший вибух стався під час звичайного патрулювання території, де працювали двоє нацгвардійців. Під час огляду місцевості спрацював прихований вибуховий механізм, що миттєво спричинив загрозливу ситуацію. Один із військових загинув від отриманих ушкоджень, тоді як його напарник та охоронець, який перебував неподалік, зазнали травм і були негайно госпіталізовані. За словами правоохоронців, стан постраждалих контролюється медиками.

Другий вибух стався вже після прибуття поліції та медиків. Під час документування події і надання допомоги стався повторний підрив, іще двоє працівників поліції отримали поранення. Правоохоронці зазначають, що в обох випадках спрацювали саморобні вибухові пристрої, закладені заздалегідь.

Подію кваліфіковано як терористичний акт, що спричинив загибель людини (ч. 3 ст. 258 Кримінального кодексу України). На місці продовжують працювати слідчі, вибухотехніки та оперативні підрозділи.

Цей інцидент відбувся на тлі подібних диверсій, які фіксують по всій Україні. Нагадаємо, 23 листопада у Дніпрі затримали 16-річного хлопця, який на завдання російських спецслужб заклав вибухівки у громадських місцях. Внаслідок теракту загинув 35-річний чоловік, а під час повторного вибуху поранень зазнав поліцейський, який прибув на виклик.

У Києві тривають заходи з посилення безпеки, а правоохоронці перевіряють можливий зв’язок між диверсіями.

Рак грудей і надалі залишається одним із найпоширеніших онкологічних захворювань серед жінок як у світі, так і в Україні. Фахівці постійно підкреслюють: своєчасне виявлення хвороби значно підвищує ефективність лікування та шанси на повне одужання. Саме тому поінформованість про ранні ознаки є важливим елементом турботи про власне здоров’я.

Найбільш поширеним початковим симптомом вважається поява ущільнення або невеликого вузлика в тканині грудей. Таке утворення зазвичай не викликає болю, не зникає після завершення менструального циклу та може відрізнятися за структурою від навколишніх тканин. Часто воно має нерівні краї та обмежену рухливість, що й стає причиною для консультації з лікарем.

Медики звертають увагу й на стан шкіри. Почервоніння, лущення, ущільнення, втягнення або характерний ефект «апельсинової шкірки» можуть бути сигналами серйозних порушень. Також тривожним симптомом є раптове втягнення соска або поява виділень — прозорих, жовтуватих чи з домішками крові, особливо якщо таких змін раніше не спостерігалося.

Хоча на ранніх стадіях рак грудей часто перебігає без болю, постійний дискомфорт або біль у грудях чи пахвовій ділянці також потребують уваги лікаря. У деяких випадках першими проявами можуть бути збільшені або болючі лімфатичні вузли в пахвових чи надключичних зонах, навіть без помітних змін у самій молочній залозі.

Фахівці зазначають, що до групи ризику входять жінки зі спадковою схильністю, гормональними порушеннями, раннім початком менструацій або пізньою менопаузою, ті, хто не мав вагітностей, має надмірну вагу, курить або зловживає алкоголем. Водночас рак грудей може розвинутися і за відсутності явних факторів ризику.

Для раннього виявлення лікарі радять щомісяця проводити самообстеження грудей, регулярно проходити профілактичні огляди у гінеколога або мамолога, а після 40 років — систематично робити мамографію. Будь-які підозрілі зміни не варто ігнорувати або відкладати візит до лікаря.

Медики наголошують: перші ознаки раку грудей можуть бути малопомітними і не викликати болю. Саме уважне ставлення до власного здоров’я та регулярні профілактичні обстеження дозволяють виявити хворобу на ранній стадії та врятувати життя.

Командування російських окупаційних військ дедалі виразніше розглядає район Лимана як стратегічно важливу точку для подальшого просування у напрямку Слов’янська. Про це повідомляє Інститут вивчення війни (ISW), який фіксує помітне зростання інтенсивності бойових дій на цьому відтинку фронту. Аналітики вказують, що саме контроль над Лиманом може відкрити противнику додаткові логістичні можливості та створити умови для тиску на українську оборону в північній частині Донеччини.

За оцінками ISW, ситуація на Лиманському напрямку залишається динамічною та напруженою. Просування фіксується з обох сторін: Сили оборони України зосереджуються на укріпленні позицій, стабілізації лінії фронту та поверненні раніше втрачених ділянок, тоді як російські підрозділи намагаються виявити вразливі місця в обороні, щоб розвинути наступальні дії. Такі маневри супроводжуються постійними спробами змінити тактичну обстановку на користь кожної зі сторін.

Особлива увага прикута до району Серебрянського лісництва, де ворог намагається реалізувати тактику оточення. Речник 11-го армійського корпусу ЗСУ полковник Дмитро Запорожець пояснює, що росіяни намагаються зайти до Ямполя з флангів — як з півночі, так і з півдня. Якщо ці маневри продовжаться, ситуація в самому Ямполі може суттєво погіршитися. Погодні умови значно ускладнюють оборону для українських підрозділів, тоді як для росіян основною проблемою залишаються водні перешкоди, включно з руслом Сіверського Дінця. Саме вони не дозволяють окупантам повноцінно підтримувати свої сили в районах Серебрянки та Дронівки.

Напруженою залишається й ситуація на Покровському напрямку. Російські війська продовжують штурмові спроби, проте за останню добу немає підтверджених змін лінії фронту. Аналітики ISW звернули увагу на відео з присутністю російських штурмових груп у центрі Мирнограда, однак оцінюють це не як захоплення території, а як інфільтраційну операцію без можливості закріплення. Попри заяви російських «воєнкорів» про успіхи, фактична ситуація свідчить радше про локальні проникнення, які не впливають на конфігурацію фронту.

Бої тривають у самому Покровську та на його околицях, зокрема в районах Гришиного, Родинського та Сухецького. На окремих ділянках у російських підрозділів фіксується нестача артилерійських снарядів, що знижує їхні можливості підтримувати наступальні дії. Натомість українські оператори далекобійних FPV-дронів продовжують успішно вражати скупчення живої сили окупантів у районах Мирнограда й Родинського, що суттєво впливає на бойову динаміку.

Ситуація на Лиманському та Покровському напрямках залишається напруженою, а характер боїв — маневровим і нестабільним. Аналітики ISW вказують, що найближчими днями інтенсивність зіткнень може зрости, особливо з огляду на спроби росіян отримати тактичну перевагу до погіршення погодних умов.

Міністерство юстиції України звернулося до Вищого антикорупційного суду з позовом щодо стягнення активів російського підприємця Станіслава Гамзалова у дохід держави. Предметом справи стали 25% акцій ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», одного з найбільших українських виробників залізничного рухомого складу, який має стратегічне значення для транспортної інфраструктури країни. Рішення про звернення до суду Мін’юст мотивує необхідністю забезпечити національні інтереси та контроль над критично важливими підприємствами у воєнний час.

ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» відоме своєю виробничою потужністю та широким асортиментом продукції: від пасажирських вагонів до вантажних платформ. Наявність значної частки акцій у власності громадянина країни-агресора, на думку державних органів, створює ризики для стабільності виробництва та безпеки транспортної інфраструктури. Позов Мін’юсту покликаний забезпечити передачу цих акцій під державний контроль та запобігти будь-яким потенційним спробам впливу на стратегічне підприємство з боку іноземних осіб.

У Міністерстві юстиції зазначають, що Станіслав Гамзалов є громадянином Російської Федерації та власником низки компаній на території РФ. За даними відомства, ці підприємства забезпечують матеріально-технічні потреби російської федерації в умовах збройної агресії проти України, зокрема співпрацюють із підприємствами військово-промислового комплексу.

В офіційному повідомленні Мін’юсту йдеться, що компанії, пов’язані з Гамзаловим, здійснюють постачання товарів для суб’єктів, задіяних у виробництві продукції оборонного призначення. Саме ці обставини українська сторона розглядає як підставу для застосування санкційного механізму з подальшою конфіскацією активів.

Згідно з даними системи YouControl, бенефіціарами ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» є Станіслав Гамзалов, а також Володимир і Наталія Приходько. Наявність у структурі власності підприємства громадянина РФ, який має зв’язки з російським військово-промисловим комплексом, викликає особливу увагу державних органів в умовах повномасштабної війни.

Поданий позов є частиною ширшої державної політики з виявлення та конфіскації активів осіб, які прямо або опосередковано підтримують агресію Росії проти України. Раніше Вищий антикорупційний суд уже ухвалював рішення про стягнення у дохід держави майна російських бізнесменів і олігархів, пов’язаних із оборонною галуззю РФ.

У разі задоволення позову частка Крюківського вагонобудівного заводу може перейти у власність держави. Таке рішення матиме не лише юридичне, а й стратегічне значення для економічної безпеки та транспортної галузі України в умовах війни.

Генеральний прокурор Руслан Кравченко публічно оголосив про початок всеукраїнської перевірки всіх дитячих будинків та закладів інтернатного типу. Паралельно з цим стало відомо про вручення трьох підозр працівникам інтернатної системи, що стало першим конкретним кроком у відповідь на численні факти порушень. Рішення було ухвалене на тлі гучних викриттів, які протягом останніх місяців активно поширювалися у відкритих джерелах та викликали широкий суспільний резонанс.

Поштовхом до дій правоохоронних органів стали матеріали, оприлюднені громадськими активістами та правозахисними організаціями. Вони фіксували системні проблеми, що роками замовчувалися: від зловживання службовим становищем і нецільового використання бюджетних коштів до грубого нехтування правами та безпекою дітей. За словами представників громадського сектору, лише за останні пів року було зібрано сотні документів, свідчень та журналістських розслідувань, які вказують на глибоку кризу в інтернатній сфері.

Одним із найбільш болючих епізодів став випадок у Великому Любліні. Після того як у мережі з’явилося відео 12-річної дівчинки, яка розповіла про сексуальні домагання з боку керівника реабілітаційного центру, стало очевидно, що йдеться не про один інцидент. Свідчення дітей підтвердили багаторічні факти побиттів, зґвалтувань, принижень та погроз. Моніторинг виявив умови, що не відповідають жодним стандартам: відсутність базових засобів гігієни, використання їдальні у приватних цілях, незаконні операції з грошима вихованців. Саме після публічного розголосу матеріали активістів почали вивчати правоохоронні органи.

Не менш резонансною стала історія незаконного повернення 52 українських дітей з Австрії, серед яких були й діти з важкими формами інвалідності. Вони три роки перебували у безпечних умовах за кордоном, але в ніч на 2 червня 2025 року були таємно доставлені в Україну, на Кіровоградщину — регіон, що регулярно потрапляє під ракетні обстріли. Правозахисники подали десятки запитів на адресу центральних і регіональних органів, домагаючись пояснень щодо легітимності та мети цього рішення, адже доля дітей і мотиви посадовців у цій історії залишаються нез’ясованими.

Ще один масштабний кейс стосується Запорізького будинку дитини «Сонечко». Після аналізу фінансових документів стало очевидно, що заклад роками отримував фінансування на дітей, яких там фактично не було. Сто сімдесят вісім вихованців були евакуйовані на Львівщину та перебували на повному утриманні місцевого бюджету, але для державних звітів вони «продовжували перебувати» у Запоріжжі. Це дозволило адміністрації залучити майже 297 млн грн, з яких понад 212 млн пішли на зарплати та премії працівникам. Матеріали щодо схеми були скеровані до трьох десятків адресатів, включно з центральними органами влади.

Ще одним напрямком викриття стала державна субвенція на житло для сиріт. У 2024 році держава виділила кошти на придбання квартир для дітей-сиріт та підтримку сімейних форм виховання. Але на місцях чиновники масово повідомляли про «відсутність потреби», що дозволяло перерозподіляти субвенції у власних інтересах. Правозахисники надіслали запити до Одеси, Харкова і Києва, охопивши понад шістдесят адресатів та зафіксувавши характерні ознаки схеми, що працювала на приховане перерозподілення державних коштів.

Заява Генерального прокурора про початок перевірки всієї системи інтернатів виглядає першим серйозним кроком держави після тривалого ігнорування проблеми. Водночас у правозахисних колах наголошують, що формальна перевірка не дасть результату, якщо прокуратура не вивчить зібрані матеріали предметно. За пів року роботи громадським експертам удалося створити серйозні прецеденти, довести наявність системних порушень і показати, що проблему можливо розв’язувати не на папері, а через реальні дії.

У столиці правоохоронні органи затримали чоловіка, причетного до цинічного шахрайства проти 80-річної киянки. Зловмисник скористався поширеною схемою психологічного тиску, відомою як «Ваш родич потрапив у ДТП», та переконав літню жінку терміново передати велику суму грошей нібито для порятунку її сина. У результаті пенсіонерка втратила 362 тисячі гривень.

За даними слідства, все почалося з телефонного дзвінка, під час якого невідомий представився особою, обізнаною з «аварією», та повідомив про необхідність негайної операції. Шахрай діяв наполегливо, не даючи жінці часу перевірити інформацію або зв’язатися з родичами. Перебуваючи у стані сильного хвилювання, потерпіла погодилася передати гроші, вважаючи, що таким чином рятує життя близької людини.

Поліція встановила, що чоловік діяв разом із спільниками. Один із них напередодні зателефонував жінці, переконуючи її, що син потрапив у ДТП і потребує дорогої операції. Роль затриманого полягала в організації отримання грошей: він замовив таксі, домовився з водієм, який забрав кошти, і перерахував їх на електронний гаманець.

Затриманому повідомили про підозру. Під час обшуку у нього вилучили зіп-пакети з канабісом, які він планував продати. Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За участь у шахрайстві, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та за незаконне зберігання наркотичних засобів із метою збуту порушнику загрожує до восьми років позбавлення волі. Тривають заходи із встановлення інших учасників афери.

Заступник начальника Придніпровського округу Державної екологічної інспекції Дмитро Шибко опинився в центрі уваги через накопичення елітної нерухомості за схемами, що викликають підозру. Аналіз відкритих даних про майно посадовця та його родини свідчить про значні розбіжності між задекларованою та ринковою вартістю об’єктів. На початку 2022 року його мати, Наталія Шибко, придбала будинок у Дніпрі площею 201 м² за 1,2 млн грн (приблизно 43 тис. доларів), тоді як експертна оцінка ринку свідчить про ціну в 3–8 разів вищу.

У 2023 році Наталія подарувала Дмитру квартиру на Печерську в Києві площею 72 м², задекларувавши її вартість у 200 тис. грн, тоді як реальна ринкова ціна такого житла перевищує 150 тис. доларів. Подібні операції викликають сумніви щодо прозорості угод та потенційного використання родинних схем для обходу податкового та антикорупційного контролю.

Цікаво, що у 20 років син посадовця, Роман Шибко, купив квартиру в центрі Києва на вул. Б. Хмельницького площею 246 м². У 2013 році її вартість перевищувала 500 тис. доларів. Згодом Роман передав квартиру сестрі у вигляді подарунка.

Дружина посадовця, Юлія Шибко, володіє апартаментами площею 123 м² в елітному ЖК «Дельмар» та котеджем на 320 м² на березі річки Самара.

Раніше, у 2019 році, Дмитра Шибка вже затримували за отримання хабаря, однак справа не завершилася ув’язненням. Подібні факти викликають запитання щодо прозорості походження майна та відповідності декларацій посадовця.

Після майже шести років повільного та фактично безрезультатного судового розгляду здавалося, що гучна справа проти колишнього мера Харкова Михайла Добкіна, відома як «кооперативна схема», остаточно втратила перспективи. Навесні 2024 року Дзержинський районний суд Харкова ухвалив рішення про закриття кримінального провадження, а згодом цю позицію підтримав і Харківський апеляційний суд. Підставою став сплив 15-річного строку притягнення до кримінальної відповідальності, адже події, які інкримінувалися фігурантам, датувалися 2008–2009 роками.

Однак 15 грудня 2025 року ситуація отримала несподіване продовження. Верховний Суд, розглянувши касаційні скарги, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Касаційна інстанція дійшла висновку, що попередні суди припустилися помилок у застосуванні норм права, зокрема щодо питання строків давності та процесуальних аспектів розгляду справи.

Верховний Суд погодився з аргументами прокуратури, що момент закінчення злочину був визначений неправильно. За позицією обвинувачення, злочин вважається завершеним не в момент ухвалення рішень міськрадою, а тоді, коли відбулося фактичне незаконне заволодіння землею — тобто після оформлення державних актів. У цій справі це сталося 18 серпня 2010 року. Відповідно, строк давності, за розрахунками прокуратури, спливав лише 18 серпня 2025 року, а отже, закриття провадження у 2024 році було передчасним.

Ця справа стала наочним прикладом того, як кримінальні процеси можуть роками затягуватися, використовуючи прогалини й формалізм процесуального законодавства. Іронія ситуації полягає в тому, що навіть після рішення Верховного Суду часу для реального завершення розгляду та винесення вироку майже не залишилося.

Суть так званої «кооперативної схеми», реалізованої за каденції Добкіна, була доволі простою. У Харкові створювали обслуговуючі кооперативи з формулюванням «житлово-будівельний» у назві, що дозволяло безоплатно отримувати у власність значні масиви міської землі під забудову. При цьому такі кооперативи не відповідали вимогам чинного на той момент Житлового кодексу УРСР: їхні члени не перебували на квартирному обліку, не потребували поліпшення житлових умов, а самі кооперативи часто створювалися буквально за кілька днів до ухвалення рішень про виділення землі.

У результаті, за даними слідства, лише у 2008 році, коли Михайло Добкін обіймав посаду міського голови, а Геннадій Кернес був секретарем Харківської міськради, було незаконно передано щонайменше 650 гектарів міської землі. Орієнтовна вартість цих ділянок оцінюється у 4–6 млрд гривень. Кернес, який як секретар ради був ключовою особою у винесенні земельних питань на сесію, до суду вже не дійшов — обвинувальний акт розглядали без нього.

Попри те, що Верховний Суд фактично дав справі друге дихання, більшість експертів сходяться на думці, що це рішення навряд чи змінить фінал. Найімовірніше, процес знову завершиться закриттям провадження через сплив строків давності. У підсумку справа проти Добкіна ризикує залишитися ще одним хрестоматійним прикладом того, як масштабні корупційні епізоди в Україні роками розчиняються між судами, слідством і процесуальними дедлайнами, так і не доходячи до вироку.