Чому підрахунок калорій і обмеження порцій викликають нав’язливі думки про їжу

В Кривому Розі вже понад десять років діє злочинне угруповання, очолюване Олександром Квасовим, відомим за прізвиськом “Саша Фармазон”. Під його керівництвом банда не тільки контролює певні сфери економіки та бізнесу, але й здобула значний вплив у політичних колах. Її діяльність була забезпечена не лише фінансовими ресурсами, а й підтримкою з боку місцевих правоохоронців та корумпованих суддів. Це дало можливість Квасову та його спільникам вийти на новий рівень впливу, що не обмежується лише кримінальними справами, а й прагне до участі в політичному житті міста.

Завдяки цій підтримці та впливу, Саша Фармазон зміг вийти за межі звичайних злочинних схем і задуматися про кар'єру в політиці. В одному з перших кроків цього нового етапу він створив благодійний фонд "Сталеве серце", який, за офіційною версією, спрямований на допомогу дітям і малозабезпеченим родинам. Однак, на думку багатьох експертів, цей крок став лише фасадом для досягнення амбітніших цілей. Фонд став важливою частиною його політичної стратегії, допомагаючи Квасову завойовувати популярність серед виборців, при цьому зберігаючи свою кримінальну діяльність в тіні.

Нагадаємо, Олександр Квасов відомий в регіоні бандит та рейдер. В кримінальному світі Олександра Квасова знають як віртуозного фальсифікатора, що спеціалізується на підробці документів, підписів, печаток.

Власне кажучи, свій “перший мільйон” Олександр Квасов нажив саме завдяки “фармазону” – захопивши через підробку підписів 4000 га сільськогосподарських земель.

Для захоплення земель Олександр Квасов фальсифікував підписи селян та навіть їх вже померлих односельчан. Конфлікт мав значний суспільний резонанс, дійшло навіть до “селянського бунту”, коли біля сотні селян оточили автівку Квасова з вимогою повернути вкрадену землю.

ФОТО: Селяни оточили автівку Олександра Квасова через рейдерське захоплення землі

Тоді правоохоронці вимушені були реагувати, так як інформація про “селянський бунт” вийшла за межі Дніпропетровської області, але завдяки зв’язкам з місцевою поліцією Олександр Квасов зміг уникнути відповідальності та продовжив протиправну діяльність.

Наступний гучний скандал виник відносно нещодавно, у 2020 році через ситуацію в селі Златоустівка, де фермер Андрій Мошель заявив про рейдерське захоплення його земель. Судові рішення підтверджували права сім’ї Мошеля, але щороку на поля поверталися поліція і прокуратура, арештовуючи техніку та блокуючи збір урожаю.

Для розуміння, як саме “Саша Фармазон” уникав кримінальної відповідальності, варто звернути увагу на його зв’язки з правоохоронцями, яким Квасов стабільно “заносив” 10% від свого так званого “бізнесу”.

В даному контексті варто зазначити, що адвокатом Олександра Квасова значився Микола Касьян, сестра якого Ірина Боровець працювала заступницею прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Максима Коценко.

Серед поліцейських на той час “кришував” діяльність “Саші Фармазона” начальник слідства Криворізького відділу поліції Гоптарев Олександр Ігорович та заступник начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Криворізького районного управління поліції Носевич Олександр Андрійович.

ФОТО: Олександр Гоптарев кришував діяльність Саші Фармазона за 10% від “бізнесу”

Відчувши повну безкарність під дахом правоохоронців Дніпропетровщини, Олександр Квасов знайшов нову “нішу” для заробітку та зайнявся “вибиванням з місцевих бізнесменів неіснуючих боргів”. Варто відзначити, що “вибивання боргів” відбувалось “на підвалі” із застосуванням тортур, в тому числі “символу 90-х” паяльнику.

Тут варто згадати, що у “новому бізнесі” в Олександра Квасова зявився партнер – його кум Дмитро Храменок на прізвисько “Інтелігент”. Квасов разом з Храменком володіють рестораном, не регулярно відбувались “сексуальні оргії” за участі неповнолітніх, там же куми обговорювали практично всі свої протиправні дії, записи яких є у правоохоронців.

Дмитро Храменок на Дніпропетровщині відомий як “король контрафакту”. В його власності 12 нелегальних АЗС, 15 пунктів приймання металобрухту, 9 крамниць з тютюном і алкоголем без акцизів, підпільні цехи сигарет і алкоголю.

Весною 2025 року в Дмитра Храменока “Інтелігента” пройшли обшуки, під час яких були вилучені 30 ящиків підробленої горілки. За інформацією джерел, слідчі самі запропонували Інтелігенту “вирішити питання” за $50 000, але “без гарантій”. Судячи з того, що “король контрафакту” безперешкодно продовжує свою роботу, можемо дійти висновку що “не обманули”.

Також продовжують роботу всі 15 пунктів приймання металобрухту Інтелігента, а їх адреси добре знайомі як місцевим жителям так і правоохоронцям:

Саксаганський район

ГБК Буран

Балка Калетіна (гаражі), р-н Ювілейна

Жовтневий район

Вул. Електрозаводська, 20 (котельня)

Вул. Миколи Світальського, 7 — поруч (3-й гараж)

Вул. Зв’язку, 4

Вул. Стасова, 7 (гаражі)

Вул. Женевська — база навпроти 9-ї міської лікарні

Долгінцівський район

Вул. Леоніда Бородича, 14

Інгулецький район

ГБК Збагачувач

Терновський район

ГБК Східний

Вул. Колачівського, 82

Дзержинський район

Вул. Ферганська, 23

За інформацією джерела, щоб “не помічати” роботу всіх 15 пунктів прийому металобрухту Дмитра Храменока, криворізькі поліцейські щомісячно отримують $5000.

Але самим прибутковим “бізнесом” Саші Фармазона та Інтелігента стало “вибивання” неіснуючих боргів з місцевого бізнесу.

Так, нещодавно регіон сколихнула новина про те, що місцевого бізнесмена Віктора Павлюка викрали та 3 доби катували в підвалі з використанням паяльника та розпеченої фомки.

ФОТО: Квасов та Храменко викрали Віктора Павлюка викрали та 3 доби катували в підвалі

Слідство встановило, що до протиправних дій причетні Олександр Квасов, його кум та партнер Дмитро Храменко та місцевий ФОП-підприємець Карен Мовсісян.

ФОТО: Затримані за викрадення, катування та вимагання Олександр Квасов, Дмитро Храменко та Карен Мовсісян

Згідно матеріалів судового реєстру 15 травня 2025 року до поліції Кривого Рогу звернулася місцева мешканка. Остання повідомила: напередодні, близько 17 години її чоловік попрямував на зустріч зі знайомими йому Квасовим і Храменком у кафе “Синдикат”, але надалі перестав відповідати на дзвінки.

Ввечері 14 травня їй перетелефонував один з учасників рандеву й повідомив про викрадення її другої половинки. Жінка оперативно приїхала у розважальний заклад, де їй повідомили первинну версію подій. Буцімто близько 21 години до банкетної зали “Синдикату” через запасний вихід вдерлося 3-4 молодиків у чорних спортивних костюмах та балаклавах, які тримали в руках зброю. “Візитери” надали вказівку відвідувачам “опустити голову донизу”, завдали кілька ударів чоловікові заявниці, після чого – вивели з приміщення “під дулом” пістолета.

Спантеличеній дружині приятелі її чоловіка (ймовірно, йдеться про “Фармазона” та “Інтелігента”) порадили зачекати кілька годин та завірили що чоловік скоро повернеться, також заявили, камери відеоспостереження в “банкетці” “Синдиката” не зафільмували обставини скоєння злочину. Порадою своїх знайомих жінка знехтувала та самотужки відшукала інше відео неподалік місця подій.

Завдяки цьому до фокусу уваги правоохоронців потрапив автомобіль марки “Hyundai Terracan”, на якому викрадачі вивезли жертву кіднепінгу з території кафе. Відповідний транспортний засіб буцімто бачили неподалік складських приміщень по вулиці Ферганській, де зареєстрована компанія Дмитра Храменка. 16 травня тут було здійснено обшук, однак виявлено не викраденого чоловіка, а технологічний цех, обладнаний устаткуванням для конвеєрного виробництва алкоголю.

Аналізуючи повідомлені під час допиту потерпілої та отриману інформацію щодо наявності давніх грошових зобов’язань її чоловіка перед Квасовим та Храменко, правоохоронці почали відпрацьовувати версію щодо ймовірної дотичності до кіднепінгу “Інтелігента” та “Фармазона”.

Згідно подальшої інтерпретації слідства, жертву викрадення першу ніч після кіднепінгу зловмисники утримували в будинку, де із використанням розпеченої металевої фомки та паяльника вимагали віддати їм 1 млн. дол. та вказати місце схованки ще 500 тисяч. А вранці 15 травня, дізнавшись про звернення до поліції дружини викраденого, від останнього домоглися запису відеозвернення коханій, аби та припинила його пошуки. Надалі чоловіка протягом кількох діб тримали із зав’язаними очима у підвалі, а близько 23 години 17 травня – вивезли в поле, де залишили біля електроопори.

ФОТО: Скріншот офіційної заяви Поліції Дніпропетровської області щодо затримання Олександра Квасова, Дмитра Храменко та Карена Мовсісяна

Незважаючи на значний суспільний резонанс, Голова Індустріального районного суду м. Дніпра суддя Бєльченко Лариса Анатоліївна фактично відпустила Фармазона та Інтелігента на волю, ухваливши рішення про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою з можливістю звільнення під заставу в розмірі 908,4 тис. грн. та цілодобових домашніх арештів.

ФОТО: Голова Індустріального районного суду м. Дніпра суддя Бєльченко Лариса Анатоліївна

Як повідомляють наші джерела, за таке “лояльне” рішення суддя Лариса Бєльченко отримала $500 000.

Стосовно “покровителів” Олександра Квасова у правоохоронних органах, за “кришування” яких Саша Фармазон вважає за можливе викрадення та катування людей у Кривому Розі, в розпорядженні нашої редакції їх прізвища.

Мова йде про начальника Криворізької поліції Володимир Васильєв та колишнього прокурора області Сергія Біжко.

ФОТО: Володимир Васильєв та Сергія Біжко – “дах” Саші Фармазона та Інтелігента у правоохоронних органах

За інформацією нашого джерела, за закриття справи про викрадення, катування та вимагання Олександр Квасов та Дмитро Храменок заплатили правоохоронцям $50 000 та “подарували” авто Škoda Kodiaq. Також щомісячно Квасов заносить суму еквівалентну 10% від зібраного урожаю, а Хроменко $5000 щоб поліція не помічала його незаконний бізнес на торгівлі металобрухтом.

Також варто відзначити, що Олександр Квасов завів друзів та партнерів в політичному середовищі, які періодично користуються його “послугами”.

Серед них відразу два народні депутати – “слуга народу” Юрій Кісель та скандальна Анна Скороход. За інформацією джерела, Скороход і Квасова познайомив їхній спільний торговець наркотиками.

ФОТО: Нардепи Анна Скороход та Юрій Кісель входять до близького кола Саші Фармазона

Як бачимо, під дахом місцевих правоохоронців, корумпованих суддів та за сприяння топових політиків Олександр Квасов вибудовує в регіоні власну “імперію впливу” яка давно вийшла за рамки звичайного бандитизму.

Продовження теми у наступній частині нашого журналістського розслідування.

Життя ведучого Володимира Остапчука знову опинилося під прицілом громадської уваги після чергового конфлікту, який розгорівся у телеграм-каналі його дружини Катерини. Жінка різко висловилася про тих, хто свідомо вибудовує стосунки з одруженими чоловіками, що стало приводом для масштабної дискусії серед користувачів мережі. Однією з активних учасниць суперечки стала користувачка на ім’я Олеся, яка заявила, що роман Катерини та Володимира нібито розпочався ще до офіційного розлучення ведучого з колишньою дружиною, Христиною Горняк.

Олеся стверджує, що пара відзначає річницю стосунків саме 4 жовтня — у день, коли Остапчук оформив розлучення. За її словами, після знайомства з Катериною ведучий неодноразово літав до Відня, де на той час перебувала Горняк, що лише підживило чутки про таємний початок стосунків. Версії учасників конфлікту кардинально розходяться: Катерина заперечує будь-які неправомірні дії та наголошує на чесності власних намірів, тоді як Олеся та деякі користувачі мережі переконані в протилежному.

Катерина наполягає, що їхнє спілкування з Володимиром почалося у серпні 2022 року, а позов про розірвання шлюбу був поданий у вересні. «Коли ми познайомилися з чоловіком, він уже жив сам і подав документи на розлучення», — заявила вона, фактично визнаючи перетин дат, але підкреслюючи, що шлюб на той момент існував лише юридично.

Історія збурила мережу насамперед через чутливу тему межі між формальним і фактичним розривом стосунків, яка не вперше стає джерелом публічних претензій у житті шоумена. Сторони надали кожна свою версію подій; остаточні висновки, схоже, залишаються на розсуд аудиторії.

8 листопада за новим стилем православні українці відзначають величне свято — Собор Архістратига Михаїла та всіх небесних сил безтілесних. За старим юліанським календарем цей день припадає на 21 листопада. Це одне з найшанованіших християнських свят, присвячене головному небесному воєводі — Архістратигу Михаїлу, який у Святому Письмі названий “вождем воїнства Господнього”. Він є символом непохитної віри, сили духу та вірності Божій правді.

Архістратиг Михаїл очолює небесне воїнство, що стоїть на сторожі світла, справедливості та добра. У християнській традиції він вважається захисником людей від зла, покровителем воїнів, тих, хто бореться за правду, а також духовним охоронцем кожного, хто прагне жити по совісті. Образ Михаїла — це уособлення перемоги добра над темрявою, мужності над страхом, вірності над зрадою.

Ім’я Михаїл із давньоєврейської перекладається як “Хто як Бог?”, тобто — ніхто не рівний Всевишньому. Слово “ангел” означає “вісник”, а “архі” — вищий ступінь служіння. Звідси й титул “архістратиг” — головнокомандувач небесним військом. На іконах Михаїл зображений у воїнських обладунках, із мечем чи списом, яким перемагає диявола.

В Україні архангел Михаїл має особливу шану. Його ім’ям названо сотні храмів, а у Києві саме він є небесним покровителем міста. Михайлівський Золотоверхий монастир, герб столиці із зображенням архістратига та скульптура на Майдані Незалежності — символічні нагадування про його присутність в історії та духовному житті країни.

За старим стилем 8 листопада вшановують також священномученика Димитрія Солунського — учня апостола Павла, чудотворця і заступника воїнів. Попри перехід ПЦУ на новоюліанський календар, парафії та громади в Україні мають право самостійно обирати, за яким стилем жити літургійним життям.

За народною традицією на Михайла моляться про справедливість, зцілення та допомогу у складних справах. Вважається, що цього дня особливо сильними є молитви людей у судових процесах чи життєвих випробуваннях. Свято також знаменує завершення польових робіт, тому здавна українці накривали багатий стіл, запрошували гостей і вірили: чим більше друзів завітає — тим міцнішою буде підтримка увесь рік.

Серед побутових традицій — похід у лазню або купання як символ духовного очищення перед зимою. Також цей день вважається сприятливим для весілля: шлюб, укладений на Михайла, вважають благословенним.

Водночас існують і заборони. У цей день не можна сваритися, гніватися, заздрити, скаржитися чи бажати комусь зла. Не рекомендується братися за важку працю, особливо — користуватися гострими інструментами: сокирами, ножами, пилками. За народним повір’ям, рани, отримані цього дня, довго загоюються, тож хліб навіть не різали — його ламали руками.

Щодо погоди, народні прикмети говорять: від Михайла справжня зима вже поруч. Наші предки уважно стежили за знаками природи:

іній вранці — до суворих зимових морозів,туман — до відлиги,мокрий сніг — до щедрих весняних дощів,червона вранішня зоря — до довгих холодів.

За стародавніми віруваннями, якщо цього дня падає сніг — то й на Великдень буде сніжно. У народі кажуть: “Михаїл на білому коні зиму привіз”.

Народний депутат від партії «Європейська Солідарність» Олексій Гончаренко повідомив про резонансний випадок, що стався у одному з Територіальних центрів комплектування. За його словами, багатодітну матір, яка є медиком за фахом, оштрафували на 17 000 гривень, попри те, що вона офіційно звільнена з військового обліку ще у 2023 році.

Жінка перебувала на військовому обліку з 2004 року, а минулого року отримала відповідну повістку про звільнення від служби у зв’язку з багатодітністю. Однак нещодавно її повторно викликали до ТЦК, де, всупереч наявним документам, склали акт про нібито порушення військового обліку та винесли рішення про штраф. Ба більше, посадовці пригрозили новим штрафом у розмірі 18 000 гривень, якщо вона відмовиться проходити військово-лікарську комісію.

Гончаренко прокоментував ситуацію як «треш» і звернув увагу на те, що жінка змушена буде оскаржувати рішення ТЦК у суді, витрачаючи час і ресурси замість можливості піклуватися про свою родину.

За даними медіа, випадок освітлений на сайті «Коментарі». Станом на момент публікації ще немає офіційного коментаря від ТЦК чи Міноборони з цього приводу.

Укрзалізниця опинилася в епіцентрі подвійного тиску — фінансового та політичного. Популістичні ініціативи на кшталт «3000 кілометрів безкоштовних подорожей» для громадян створюють привабливу картинку для політичних рейтингів, однак у реальності вони поглиблюють фінансову прірву. За підсумками 2024 року пасажирські перевезення принесли компанії близько 18 мільярдів гривень збитків, а у 2025 році цей показник може перевищити вже 22 мільярди.

Традиційно ці втрати компенсувалися прибутками від вантажних перевезень, проте й цей сегмент демонструє спад. Експортні потоки скорочуються, логістичні ланцюги ускладнені, а внутрішній ринок не може забезпечити потрібних обсягів. Таким чином, головне джерело фінансової стабільності поступово виснажується.

Додатковий пресинг — відновлення інфраструктури після ударів РФ і валютні борги з часів Євро-2012. Уже у 2026 році залізниця має сплатити близько 34 млрд грн за зовнішніми зобов’язаннями. Без цільової підтримки держави, модернізації управління та системної антикорупційної роботи компанія ризикує не витримати нинішнього навантаження.

На цьому фоні дискусії викликає липневий контракт УЗ із ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на 398 млн грн: ціна одного вагона — до 98 млн грн, що вдвічі дорожче за попередні закупівлі. При цьому компанія виплатила 58% авансу (понад 277 млн грн), тоді як виготовлення вагонів заплановано на 2026 рік. В умовах дефіциту ліквідності та зростання боргового навантаження така структура контракту виглядає щонайменше ризикованою.

Ключова дилема для УЗ — баланс між соціальною функцією й фінансовою стійкістю. Без перегляду тарифної політики, адресних дотацій на «соціальні кілометри» та прозорішого підходу до капітальних закупівель залізниця й надалі дотуватиме пасажирів коштом падаючого вантажного бізнесу — із усіма наслідками для стабільності перевізника.

На своєму ювілейному концерті, присвяченому 50-річчю, Наталія Могилевська здивувала шанувальників не лише грандіозним шоу з повітряним шпагатом і неймовірним номером із Віталієм Козловським, а й несподіваною презентацією свого чоловіка Валентина. Протягом багатьох років співачка оберігала своє особисте життя від публічної уваги, уникаючи коментарів щодо стосунків та зберігаючи приватність. Цього разу вона зробила виняток, запросивши чоловіка на концерт як глядача: Валентин сидів у залі поруч із іншими гостями, не виходячи на сцену, проте його підтримка відчувалася в кожному моменті свята.

Для пари це стало першою спільною появою на такому масштабному заході, і для багатьох шанувальників це був справжній сюрприз. Могилевська, поєднавши професійне мистецтво та особисте життя, продемонструвала, що навіть на вершині творчих здобутків важливо залишатися щирою і відкритою перед тими, хто поряд. Концерт перетворився на яскравий символ нового етапу її життя, коли публічна сцена і приватна гармонія співіснують у повній гармонії.

За словами Наталії, знайомство з Валентином відбулося на початку повномасштабної війни. Разом вони вже кілька років і виховують двох усиновлених сестер — Мішель і Софію. Якщо раніше співачка уникала уточнень щодо офіційного статусу, нині вона відкрито називає Валентина чоловіком у публічних інтерв’ю.

Ювілейний концерт поєднав особисте і сценічне: окрім прем’єр і яскравих номерів, Могилевська підкреслила, що поруч із нею — людина, яка стала опорою у непрості часи. Поцілунок із Віталієм Козловським став яскравим сценічним моментом вечора, а поява Валентина — його найінтимнішою ноткою.

Під час війни, коли тисячі маріупольців залишалися без житла та засобів для виживання, окремі посадовці змогли використати ситуацію на власну користь. Мер Маріуполя Вадим Бойченко став центральною фігурою в журналістському розслідуванні, яке виявило масштабні схеми привласнення коштів, виділених для переселенців. За даними розслідувачів, мільйони гривень державної та міжнародної допомоги не доходили до людей, які втратили житло, а замість цього опинялися у приватних руках.

Після початку повномасштабного вторгнення росії Бойченко залишив місто, залишивши мешканців під постійними обстрілами. Уже на третій день війни він перебував у безпечному місці, тоді як тисячі маріупольців опинилися в зоні активних бойових дій. Його родина тим часом оселилася у Києві, де почала скуповувати елітну нерухомість, що викликало додаткові запитання щодо джерел фінансування.

Кар’єра Бойченка тісно пов’язана з бізнес-імперією Ріната Ахметова. Саме на підприємствах “Метінвесту” він розпочав свій шлях, а після обрання мером дружина отримала посаду в компанії Ахметова із річним доходом понад 12 мільйонів гривень. Для експертів це виглядає як “винагорода” за лояльність і контроль над стратегічно важливим містом.

Після окупації Маріуполя виконком продовжив діяти у Запоріжжі, розпоряджаючись бюджетом, який майже повністю фінансується з державних дотацій. У 2024 році це близько 3 мільярдів гривень — коштів українських платників податків. Частину з них спрямували на підтримку переселенців через програму “ЯМаріуполь”, однак результати виявилися шокуюче мізерними.

Із понад 450 мільйонів гривень, витрачених на проект “ЯМаріуполь.Житло”, заселили лише 284 кімнати — менше 1% переселенців. Вартість однієї кімнати сягнула 1,6 мільйона гривень, тоді як ціна квартири в регіоні вдвічі менша. Аудит зафіксував порушення у тендерах, завищення цін і фіктивні закупівлі “під своїх”.

Паралельно виконком витрачав десятки мільйонів на іміджеві та фіктивні проекти: концерти, ремонти “доріг” у місті, яке фактично зруйноване, і навіть закупівлю дорогих автомобілів. Toyota Land Cruiser із бюджету опинилися у користуванні самого Бойченка та його сина.

Не менш сумнівним є благодійний фонд “Я — Маріуполь”, який отримує сотні мільйонів гривень бюджетних та міжнародних грошей, але не надає прозорої звітності. Переселенці скаржаться на бюрократію, низьку якість допомоги й відсутність реальної підтримки.

Тим часом родина мера продовжує купувати елітне житло на суму понад 900 тисяч доларів, а сам Бойченко регулярно з’являється на закордонних форумах, представляючи себе “символом незламного Маріуполя”.

Коли кошти, призначені для жертв війни, стають джерелом особистого прибутку, це — не лише корупція. Це зрада суспільної довіри. Подібні “мери-гуманітарії” створюють небезпечну модель, де благодійність перетворюється на бізнес, а трагедія міста — на прибутковий актив.

У жовтні 2025 року Збройні сили України зафіксували рекордну кількість випадків самовільного залишення частини (СЗЧ) — 21 602 військовослужбовців. Цю інформацію озвучив Ігор Луценко, колишній народний депутат та нині командир роти безпілотників, зазначивши, що офіційна статистика лише частково відображає реальний масштаб проблеми. За його словами, чимала кількість випадків дезертирства не реєструється, тому фактичний рівень СЗЧ може бути значно вищим.

Інформація про високий рівень СЗЧ також викликає занепокоєння серед військового керівництва та в суспільстві. Якщо офіційні дані підтверджують наявність великої кількості таких випадків, це ставить під загрозу не тільки ефективність бойових підрозділів, але й підриває довіру до організаційної структури армії.

«Кожні дві хвилини з нашої армії втікає людина. Це лише офіційна статистика. Насправді ж багато випадків самовільного залишення частини або дезертирства залишаються незареєстрованими», — зазначив Луценко.

Він підкреслив, що така ситуація становить серйозну загрозу для обороноздатності країни. За словами офіцера, навіть армія, що змушена відступати, може виграти війну, але армія, яка розпадається зсередини, втрачаючи людей через дезертирство, — ні.

Причини масового залишення частин, на думку експертів, криються у виснаженні особового складу, нестачі ротацій, бюрократії у військовому керівництві та відсутності достатньої соціальної підтримки військових.

Аналітики також наголошують, що зростання кількості СЗЧ може свідчити про глибшу кризу — моральну і психологічну втому серед бійців, які воюють без тривалих відпусток і без чіткої перспективи ротації.

Проблема СЗЧ, за словами військових експертів, потребує не лише каральних заходів, а насамперед системного підходу — створення умов, у яких військові не відчуватимуть себе забутими.

Якщо тенденція збережеться, армія ризикує втратити не лише особовий склад, а й бойовий дух, який є ключовим у будь-якій війні.