Чому варто регулярно перезавантажувати роутер

Оприлюднення фактів корупційної діяльності у структурі Державної служби з питань праці стало одним із найгучніших викриттів останніх місяців. За результатами спільної операції Національної поліції, Державного бюро розслідувань та оперативних підрозділів ДСР було затримано посадовців міжрегіонального управління Держпраці разом із керівником приватної компанії, які тривалий час організовували та підтримували налагоджену систему незаконного збагачення.

Розслідування підтвердило існування цілої мережі зловживань, що діяла під виглядом надання офіційних послуг і консультацій. Схема передбачала отримання неправомірної вигоди за оформлення фіктивних документів, уникнення перевірок, вплив на результати інспекцій та штучне «вирішення питань» для підприємців. Чіткий розподіл ролей дозволяв учасникам схеми швидко реагувати на запити клієнтів і встановлювати ціну залежно від складності ситуації.

Схема охоплювала одразу кілька сфер: оформлення дозвільної документації, уникнення санкцій за порушення трудового законодавства, видачу посвідчень без фактичного навчання, а також легітимізацію декларацій відповідності матеріально-технічної бази. Посередництво приватної компанії дозволяло учасникам схеми стабільно отримувати неправомірну вигоду, а підроблена документація — уникати офіційних процедур і відповідальності.

Під час обшуків у трьох областях правоохоронці вилучили понад два мільйони гривень готівкою, у тому числі гривні та долари США, а також документацію і телефони, що підтверджують незаконну діяльність. Після затримання всім фігурантам повідомили про підозру. Посадовців обвинувачують у прийнятті неправомірної вигоди за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу, керівника товариства — у наданні хабарів за ч. 3 ст. 369 КК.

Суд обрав усім підозрюваним запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з правом внесення значних застав. Найвищу суму — понад 2,9 млн грн — встановлено для начальника міжрегіонального управління. Керівнику товариства визначено заставу у 400 тисяч гривень.

За чинними статтями Кримінального кодексу учасникам схеми загрожує до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Нові результати досліджень відкривають несподіваний вимір у розумінні того, як звичні напої можуть впливати на людське здоров’я. Група науковців зі США та Бразилії встановила, що регулярне вживання натурального апельсинового соку має здатність змінювати активність великої кількості генів, відповідальних за запальні процеси, стан судин та жировий обмін. Учасники експерименту щодня споживали приблизно дві склянки напою протягом восьми тижнів, після чого в їхніх імунних клітинах було зафіксовано понад 1700 змінених генетичних сигналів.

Автори роботи звернули увагу передусім на гени, що регулюють запальні реакції. У осіб, які дотримувалися протоколу вживання соку, ці гени демонстрували нижчу активність, що може свідчити про зменшення ризику хронічного запалення — одного з ключових чинників розвитку багатьох захворювань. Паралельно було помічено посилення активності генів, пов’язаних із підтриманням еластичності судин та оптимальної роботи ендотелію, що потенційно позитивно впливає на серцево-судинну систему.

Ефект апельсинового соку пов’язують з флавоноїдами — антиоксидантами, що містяться у цитрусових. Ці сполуки відомі своєю здатністю підтримувати серцево-судинну систему та захищати клітини від запалення.

Вчені наголошують, що щоденне споживання натурального апельсинового соку може стати корисним доповненням до раціону, але не замінює здорового способу життя та збалансованого харчування.

У столиці продовжується один з найбільш резонансних земельних конфліктів останніх місяців — суперечка навколо земельної ділянки площею понад 0,4 га на вул. Героїв Дніпра, 2-А. В листопаді 2024 року Київрада ухвалила рішення про передачу цієї території в оренду ТОВ «РВС», яке належить до бізнес-структур девелоперської компанії Standard One. Цей девелопер спеціалізується на будівництві високоповерхових «дохідних» комплексів, і ділянка на Героїв Дніпра мала стати важливим етапом у реалізації масштабного будівельного проекту.

Однак після ухвалення рішення міською радою виявилося, що місто не поспішало укладати відповідний договір оренди. Цей затягнутий процес викликав невдоволення забудовника, який вирішив звернутися до суду, щоб змусити міську владу виконати свої зобов'язання. 30 жовтня 2025 року Господарський суд Києва виніс рішення на користь компанії «РВС», зобов'язавши Київську міську раду укласти договір оренди на термін 10 років.

У міськраді пояснюють відмову від підписання договору двома причинами. Перша — дисбаланс площі: земельна ділянка у 2,6 раза більша за нежитлову будівлю на ній, площею 1576 кв. м. Друга — невідповідність коду цільового призначення технічній документації із землеустрою. У сесійній залі вже зареєстрований проєкт секретаря Київради того періоду Володимира Бондаренка про відкликання попереднього рішення про землевідвід.

Історія цієї землі сягає 2000-х років: ділянка формувалася шляхом об’єднання двох наділів і мала декілька змін цільового призначення. Частина території раніше використовувалася під торговий павільйон, інша — перебувала без оформленого користувача до моменту, коли ТОВ «РВС» придбало там будівлю. Подальший шлях документації супроводжувався неточностями, скаргами до Держгеокадастру та суперечливими змінами у кадастрі — зокрема щодо меж і площі ділянки, яка то зменшувалась, то зростала.

У 2022 році цільове призначення землі було змінено на житлову забудову за ініціативою приватного підприємства, що працювало з документами для «РВС». Уже у 2023 році департамент земельних ресурсів КМДА оскаржував дії землевпорядників, однак спроби анулювати їхні сертифікати успіху не мали. А в липні 2024-го Київрада затвердила технічну документацію, яка дозволяла житлову забудову саме в тому вигляді, у якому цього домагався девелопер.

Однак паралельно юристи Київради попереджали: є ризик судових позовів через диспропорцію між площею будівлі та розміром ділянки, а також через ознаки використання «туалетної схеми» — механізму, коли орендар отримує великі території без аукціону на підставі наявності дрібної споруди на землі.

На тлі гучних антикорупційних розслідувань, які з початку 2025 року торкнулися посадовців КМДА та депутатів Київради, земельні рішення минулих років перебувають під особливою увагою правоохоронців. «Туалетні» землевідводи вже стали предметом кримінального провадження №52023000000000154, а декілька посадовців отримали підозри. Серед фігурантів — колишній заступник голови КМДА Петро Оленич та голова земельної комісії Київради Михайло Терентьєв.

Скандал із ділянкою на Героїв Дніпра, 2-А може стати черговим епізодом у великій антикорупційній справі, де правоохоронці перевіряють загальний масив рішень про передачу землі, ухвалених у попередні роки. Тим часом девелопер уже виграв першу битву в суді, і доля півгектара землі на Оболоні залежатиме від апеляції та подальших політичних рішень у Київраді.

Поки Україна стикається з безпрецедентними викликами у сфері національної безпеки та економіки, стратегічні ресурси держави знову опинилися в центрі боротьби політичних амбіцій і корупційних схем. Після тривалого падіння ринку солі та втрати ключового гравця «Артемсолі» країна отримала шанс відновити власне виробництво завдяки новому родовищу «Катіон Інвест» у Закарпатській області. Це підприємство мало стати важливим кроком до енергетичної та економічної незалежності регіону, проте замість підтримки воно швидко стало об’єктом рейдерської атаки з боку політичних та фінансових сил.

За даними джерел, організацією тиску на «Катіон Інвест» займався народний депутат від «Слуги народу» Павло Халімон, який діяв у тісному союзі зі своїм давнім соратником Олександром Прозуром та впливовим тіньовим банкіром Олексієм Омельяненком. Їхня мета, як вказують аналітики, полягала в контролі над перспективним родовищем для отримання прибутків у тіньовому секторі та використання підприємства як важеля впливу на політичні процеси в регіоні.

Коли у 2021 році керівником «Катіон Інвест» став Сергій Кондратьєв, на місці майбутнього родовища була лише ліцензія й чисте поле. Не було шахти, обладнання, електрики — не було нічого. За два роки підприємство пройшло увесь шлях від проектування до видобутку. У липні 2023 року у Тереблі вперше за десятиліття отримали українську сіль. Перші зразки навіть передали Президенту. Восени виробництво було готове видавати до 30 тисяч тонн солі на рік.

У той момент, коли країна переплачувала за імпортну сіль, «Катіон Інвест» міг стати критично важливою опорою продовольчої безпеки. Але саме тоді до проекту «раптово» заходить політик.

Співвласник компанії Олексій Омельяненко приводить до Кондратьєва «нового партнера» — депутата Павла Халімона. І одразу ставить умову: частку підприємства потрібно передати в руки народного депутата. Мотив звучав максимально відверто: якщо Халімон не «в долі», то «вам перекриють усе». Через кілька тижнів погрози перетворилися на дії.

24 листопада 2023 року Халімон приїжджає на родовище особисто, поводячись як фактичний власник: спускається в шахту, дає розпорядження працівникам, представляє свого близького приятеля з Прилук Олександра Прозура як «нового директора». Сам себе депутат називав «ідеологом проєкту» та «інвест-нянею», демонструючи, що розглядає шахту як власний трофей.

Після відмови передати частку почалося системне блокування підприємства. Уже 7 грудня податкові органи визнають усі компанії Кондратьєва ризиковими, паралізуючи фінансові операції. Статус «ризиковий» навішують по шість разів поспіль — без доказів, без порушень, зате з очевидним політичним слідом.

Паралельно Омельяненко та Прозур запускають юридичні атаки: фіктивні позови, спроби банкрутства, звернення через підставних осіб. Загалом від імені Прозура та пов’язаних структур подано щонайменше вісім позовів, покликаних виштовхнути Кондратьєва з управління.

У листопаді 2025 року запускається фінальна стадія — спроба рейдерського захоплення через чорного нотаріуса. Невідомі особи приходять із вигаданою «наглядовою радою», яка ніколи не існувала, і призначають директором Прозура. Уночі відбувається спроба силового проникнення на об’єкт. Банк блокує рахунки. Видобуток стає.

Прозур — це не бізнес-партнер, а «тінь» Халімона. Давній соратник із Прилук, людина, яку використовують для виконання юридично ризикованих чи відверто незаконних дій. Саме він подає позови, підписує фіктивні документи, з’являється лише тоді, коли потрібно забезпечити черговий етап рейдерської операції.

Прилуки — ключ до розуміння цієї зв’язки. Саме тут Халімон робив перші політичні кроки, тут він зібрав свою мережу впливу. Тут же з’являвся одіозний російський бізнесмен Юрій Коптєв, пов’язаний із ФСБ, якого у місто приводив місцевий осередок СПУ, де одним із керівників був Прозур. Усе це вказує на давно сформований альянс та спільну історію інтересів.

Павло Халімон — не новачок у корупційних схемах. Його прізвище давно з’являється у розслідуваннях: вимагання хабарів в аграрному секторі, оборудки з нерухомістю, зустрічі з бізнесменами «для вирішення питань». Скандал із маєтком на Печерську, записаним на третіх осіб, отримав резонанс навіть у САП. Попри це жодної відповідальності він не поніс.

А тепер — сіль. Стратегічний ресурс. І нова можливість для депутата «зайти в будь-який кабінет» і перетворити родовище на приватну здобич.

Шахта стоїть. Рахунки заблоковані. Підприємство паралізоване. Країна продовжує імпортувати сіль, тоді як українське виробництво лежить під політичним пресом. Подані скарги до Мін’юсту, відкрито кримінальні провадження, але результатів поки немає.

Історія «Катіон Інвест» — це історія про те, що навіть у час війни стратегічні надра можуть стати об’єктом приватного переділу. І поки політики рівня Павла Халімона відчувають себе недоторканними, бізнес в Україні назавжди залишатиметься в зоні ризику.

Це також історія про втрачений шанс. Україна могла повернути власний видобуток солі. Але замість розвитку — знову боротьба за виживання.

Українська громада у Сполучених Штатах, яка скористалася гуманітарною програмою Uniting for Ukraine, опинилася перед серйозною загрозою втрати легального перебування. Після зміни адміністрації у Вашингтоні механізм продовження дозволів, що мав забезпечувати безперервність гуманітарного статусу, фактично перестав працювати. Попри часткове відновлення розгляду документів, ситуація залишається невизначеною, а тисячі людей — у підвішеному стані. Про поточний стан справ повідомляє агентство Reuters, звертаючи увагу на масштаби проблеми та її можливі наслідки для українців у США.

Гуманітарна програма Uniting for Ukraine була створена у квітні 2022 року адміністрацією Джо Байдена як тимчасовий механізм захисту для громадян України, які рятувалися від війни. Завдяки ній близько 260 тисяч українців отримали дозволи на перебування строком на два роки з можливістю подальшого продовження. Для багатьох це стало шансом знайти безпечне місце проживання, розпочати роботу, оформити навчання для дітей та стабілізувати своє життя за кордоном.

Після зустрічі президента Володимира Зеленського з Дональдом Трампом у березні та публічної заяви Трампа про можливе повне скасування статусу українців ситуація стала ще більш напруженою. Хоча програму зрештою не зупинили, система продовження дозволів залишилася паралізованою.

У травні федеральний суд зобов’язав імміграційні служби відновити обробку заяв. Але за оприлюдненими минулого тижня урядовими даними, за кілька місяців було опрацьовано лише близько 1900 заяв українців та інших іноземців — мізерна частина від загальної кількості людей, у яких спливає термін дії статусу.

Конгресмен-демократ Майк Квіглі повідомив, що лише до його офісу надійшло понад 200 звернень від українців, які опинилися у невизначеному стані. Він наголосив, що через затримки люди ризикують формально втратити легальний статус і стати кандидатами на депортацію.

Енн Сміт, виконавча директорка Імміграційної робочої групи України, повідомила, що адвокати щотижня отримують десятки дзвінків про затримання українців імміграційними органами. За її словами, затримання фіксують у різних сферах — на будівельних майданчиках, у службах доставки їжі, серед водіїв Uber, у сфері вантажних перевезень, а також під час масштабних рейдів у Чикаго та Клівленді.

Правозахисники попереджають: затягування розгляду заяв перетворює тисячі українців, які рятувалися від війни, на заручників американської бюрократичної системи. Вони закликають владу негайно прискорити процедури, щоб уникнути масової втрати статусу та хвилі депортацій.

Перетворення запропонованого Сполученими Штатами «мирного плану» на формат, прийнятний для України та ключових європейських держав, перетворюється на складний багаторівневий дипломатичний процес. Financial Times звертає увагу на те, що документ містить низку положень, які вже спричинили широкий резонанс і викликали гарячі дискусії серед дипломатів, політиків та експертних кіл. Видання виокремлює кілька пунктів, які можуть стати головними каменями спотикання — від питань територіального суверенітету до системи майбутніх безпекових гарантій, механізмів амністії та ролі міжнародних посередників.

Одним із найбільш конфліктних положень, за оцінкою FT, є потенційна пропозиція щодо відмови України від частини тимчасово окупованих територій. Попри те, що у тексті документа цей пункт фігурує під номером 22d, його вагомість настільки висока, що він міг би стояти на початку будь-якого списку спірних питань. Для України питання кордонів є принциповим, адже будь-які поступки на цьому напрямі автоматично зачіпають фундаментальні основи державного суверенітету, права громадян і стратегічну безпеку регіону.

Передача нині окупованого Донецька означатиме, що Росія отримає те, чого не змогла досягти військовим шляхом з 2014 року. Україна ризикувала б втратити опорний «пояс фортеці» — Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку. Для десятків тисяч людей це означало б вимушений виїзд із власних домівок.

План США передбачає визнання цих територій «де-факто російськими». На перший погляд, це м’якше, ніж юридичне визнання, однак міжнародник Марк Веллер з Chatham House зауважує: формулювання «де-факто Росія» вигідніше Кремлю, ніж просто «під фактичним контролем Росії».

У документі згадуються «надійні гарантії безпеки», проте без конкретики. Водночас саме розмиті обіцянки вже раз виявилися фатальними: Будапештський меморандум не запобіг ні анексії Криму у 2014 році, ні повномасштабному вторгненню 2022-го.

Будь-які гарантії, що не містять чітких механізмів реагування Заходу, Київ розцінюватиме як неприйнятні та неефективні.

Американський план фактично зупиняє європейську ініціативу зі створення «репараційного кредиту» у 140 млрд євро за рахунок прибутку від заморожених російських активів.Для України, навіть у разі укладення угоди, бюджетна підтримка й модернізація армії залишатимуться критичними. Більшість столиць ЄС сходяться на думці, що саме репараційний механізм є найбільш ефективним і фінансово обґрунтованим.

План США містить положення про загальну амністію для всіх учасників конфлікту та відмову від юридичних претензій. Для українського суспільства, яке пережило масові вбивства, руйнування, депортацію дітей і воєнні злочини, така «амністія» виглядала б морально неприйнятною.

Нобелівська лауреатка Олександра Матвійчук назвала це «головним розчаруванням» у запропонованому документі. Крім того, повна відмова від юридичних претензій фактично унеможливить репараційний кредит ЄС, зазначає юристка Юлія Зіскіна.

Обмеження українських Збройних сил до 600 тисяч осіб багато хто в Європі вважає прямим втручанням у суверенітет України. Лідери ЄС переконані: сильна армія — найкращий захист континенту від нової російської агресії.

Навіть скорочення на третину від нинішньої чисельності залишить Україну однією з найпотужніших армій Європи. Але військові попереджають, що будь-яке штучне зменшення оборонного потенціалу створить передумови для нового наступу РФ.Комунікаційник ЗСУ Олександр Солонко заявив: «Це пряма підготовка до нового вторгнення і ослаблення України».