Ціллю російських ударів в ніч проти 22 червня знову була українська енергетика

6 листопада має особливе значення для українців, адже поєднує у собі глибоку історичну пам'ять, духовні традиції та глобальну відповідальність перед майбутнім. У цей день країна вшановує героїв, які віддали життя за визволення Києва від нацистських окупантів, згадує святого Павла Сповідника — приклад непохитної віри й мужності, а також долучається до міжнародних ініціатив, спрямованих на захист довкілля та утвердження миру.

Саме 6 листопада 1943 року Київ було визволено від нацистських загарбників у результаті Київської стратегічної наступальної операції, що тривала з 3 по 13 листопада. Цей день став символом стійкості українського народу, його незламної волі до свободи й прагнення відстояти рідну землю. Сучасна Україна продовжує цю традицію, вшановуючи пам’ять полеглих воїнів, віддаючи шану ветеранам і підтримуючи тих, хто сьогодні боронить незалежність держави.

Окупація тривала понад два роки і супроводжувалася масовими репресіями, розстрілами, спаленням культурних пам’яток та депортаціями. Тому день визволення Києва — це символ відновлення життя, боротьби й незламності українського духу.

За новим календарем, 6 листопада віряни вшановують пам’ять святого Павла, архієпископа Царгородського, який був ревним захисником православної віри. Він сміливо виступив проти аріанської єресі, за що зазнав численних вигнань і переслідувань.

Святитель Павло помер мученицькою смертю у вигнанні у Вірменії, ставши прикладом стійкості та вірності духовним переконанням. У народі цей день називали Павлів день і вірили, що саме зараз приходять перші справжні морози.

У народі казали: “На Павла землю прихоплює перша справжня стужа”. Якщо день теплий — зима буде м’якою, якщо падає дощ — чекають на відлигу, а якщо вже випав перший сніг — зима буде ранньою та холодною.

6 листопада — Міжнародний день запобігання експлуатації навколишнього середовища під час війни та збройних конфліктів. Його мета — нагадати, що війни знищують не лише життя людей, а й природу. Екосистеми руйнуються, водойми забруднюються, а відновлення довкілля після воєнних дій може тривати десятиліттями.

Також цього дня відзначають Міжнародний день проєктного менеджера — професійне свято фахівців, які відповідають за успішне планування та реалізацію проєктів у різних сферах.

Ще одна важлива дата — Міжнародний день боротьби з насильством і булінгом у закладах освіти. Його мета — створення безпечного освітнього середовища, де діти не зазнають приниження, агресії чи психологічного тиску.

6 листопада — день, що нагадує про мужність, духовність і відповідальність людини перед історією, природою та суспільством.

У Києві на вулиці Олеся Гончара, 43Б опинився під загрозою знищення історичний флігель садиби Біляшівських — пам’ятка кінця ХІХ століття, що є важливою частиною архітектурного ландшафту старого міста. Нещодавно частина будівлі обвалилася, і тепер на її місці може з’явитися підземний паркінг для нового житлового комплексу. У Київраді вже зареєстровано проєкт рішення щодо виділення земельної ділянки для будівництва, а також підготовлено технічну документацію із землеустрою.

Після часткового руйнування споруди комунальні служби оперативно прибрали уламки стіни, однак подальші роботи зупинили. За інформацією пам’яткоохоронця Дмитра Перова, наразі демонтаж флігеля офіційно не триває, але небезпека для історичної будівлі залишається реальною. Представники Шевченківської районної державної адміністрації запевняють, що повного знесення не планується, проте активісти побоюються, що споруда може бути «самовільно втрачена» під приводом аварійного стану.

Активісти звернули увагу на підозрілий документ, раніше внесений до Київради: земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:88:197:0031 фігурує у проєкті рішення без точної адреси, але заходить на територію флігеля. Цільове призначення ділянки — будівництво та обслуговування паркінгів та автостоянок. Пам’яткоохоронці висловлюють підозру, що обвал флігеля міг бути не випадковим, зокрема через проїзд комунальної техніки.

Ще одна проблема полягає у плутанині з адресами: флігель-пам’ятка має адресу 43Б, але статус пам’ятки присвоєно сусідній сучасній будівлі 43В. Це може свідчити про спроби обійти охоронний статус історичної споруди.

Флігель садиби Біляшівських зведений наприкінці XIX століття з неоготичними формами, архітектор — Олександр Хойнацький. Садиба має статус пам’ятки архітектури місцевого значення з охоронним номером 3285-Кв. З 2002 року будівля перебуває у приватній власності.

Захоплення Покровська може здаватися важливим кроком для Росії, однак, як зазначає експерт Марк Чемпіон у своїй колонці для Bloomberg, контроль над руїнами цього міста не забезпечить Москві значної військової переваги. Бойові дії навколо таких міст, як Покровськ, показують, що ці «міські трофеї» не є вирішальними у визначенні кінцевого результату війни. Чемпіон підкреслює, що хоча вигляд захоплених міст може виглядати як тимчасова перемога, реальний виклик для Росії полягає в здатності продовжувати бойові дії та утримувати контроль над великими територіями.

З початку великомасштабного вторгнення в 2022 році Росія виявилася неспроможною здійснити блискавичний наступ і захопити стратегічно важливі міста на всіх фронтах. Невдачі в першому етапі війни змусили Кремль змінити тактику, перейшовши до більш повільного і поетапного захоплення окремих населених пунктів, що є складним та високовартісним процесом. Справжня ціна таких наступів, як на Покровськ, стає надзвичайно високою для Росії, що змушує ставити під сумнів ефективність цього підходу.

Автор наголошує, що захоплення Покровська не означатиме відкритого шляху для наступу на інші райони Донбасу: за містом проходить нова лінія оборони Збройних сил України, і географічно контроль над руїнами не гарантує подальшого маневру чи швидкого просування. Чемпіон проводить паралель із Авдіївкою: навіть після її захоплення російським силам знадобилося ще майже два роки, щоб просунутися лише на десятки кілометрів — при цьому людські втрати ворога зросли багаторазово.

Головним фактором, на думку оглядача, залишаються не конкретні міські опорні пункти, а загальна витривалість та воля сторін продовжувати боротьбу. Якщо Київ і його партнери зможуть підтримувати постачання, мобілізацію та мораль, а Україна — утримувати ефективний опір, то втрата окремих населених пунктів не матиме вирішального стратегічного значення. Для Кремля ж кожен «успіх» обходиться неймовірно дорого з точки зору людських ресурсів і техніки.

Також автор звертає увагу на політичний вимір події: хоча військовий ефект може бути обмеженим, сам факт падіння міста може стати пропагандистським та політичним козирем для Москви. Чемпіон попереджає, що Путін може використати подібні «досягнення», щоб переконати західних політиків — зокрема Дональда Трампа — нібито про крах української стійкості й необхідність інших підходів у відносинах з Росією. Це вже має свої ризики у дипломатичній та інформаційній площині.

Покровськ, навіть якщо опиниться під контролем російських сил, навряд чи стане переломним моментом у війні: його воєнна ціна занадто висока, а стратегічні перспективи — обмежені. Натомість реальне значення цього епізоду лежатиме в площині моралі, пропаганди та дипломатичних впливів — факторів, які можуть відсунутися у часі, але вимагатимуть пильної реакції з боку Києва та його партнерів.

8 листопада за новим стилем православні українці відзначають величне свято — Собор Архістратига Михаїла та всіх небесних сил безтілесних. За старим юліанським календарем цей день припадає на 21 листопада. Це одне з найшанованіших християнських свят, присвячене головному небесному воєводі — Архістратигу Михаїлу, який у Святому Письмі названий “вождем воїнства Господнього”. Він є символом непохитної віри, сили духу та вірності Божій правді.

Архістратиг Михаїл очолює небесне воїнство, що стоїть на сторожі світла, справедливості та добра. У християнській традиції він вважається захисником людей від зла, покровителем воїнів, тих, хто бореться за правду, а також духовним охоронцем кожного, хто прагне жити по совісті. Образ Михаїла — це уособлення перемоги добра над темрявою, мужності над страхом, вірності над зрадою.

Ім’я Михаїл із давньоєврейської перекладається як “Хто як Бог?”, тобто — ніхто не рівний Всевишньому. Слово “ангел” означає “вісник”, а “архі” — вищий ступінь служіння. Звідси й титул “архістратиг” — головнокомандувач небесним військом. На іконах Михаїл зображений у воїнських обладунках, із мечем чи списом, яким перемагає диявола.

В Україні архангел Михаїл має особливу шану. Його ім’ям названо сотні храмів, а у Києві саме він є небесним покровителем міста. Михайлівський Золотоверхий монастир, герб столиці із зображенням архістратига та скульптура на Майдані Незалежності — символічні нагадування про його присутність в історії та духовному житті країни.

За старим стилем 8 листопада вшановують також священномученика Димитрія Солунського — учня апостола Павла, чудотворця і заступника воїнів. Попри перехід ПЦУ на новоюліанський календар, парафії та громади в Україні мають право самостійно обирати, за яким стилем жити літургійним життям.

За народною традицією на Михайла моляться про справедливість, зцілення та допомогу у складних справах. Вважається, що цього дня особливо сильними є молитви людей у судових процесах чи життєвих випробуваннях. Свято також знаменує завершення польових робіт, тому здавна українці накривали багатий стіл, запрошували гостей і вірили: чим більше друзів завітає — тим міцнішою буде підтримка увесь рік.

Серед побутових традицій — похід у лазню або купання як символ духовного очищення перед зимою. Також цей день вважається сприятливим для весілля: шлюб, укладений на Михайла, вважають благословенним.

Водночас існують і заборони. У цей день не можна сваритися, гніватися, заздрити, скаржитися чи бажати комусь зла. Не рекомендується братися за важку працю, особливо — користуватися гострими інструментами: сокирами, ножами, пилками. За народним повір’ям, рани, отримані цього дня, довго загоюються, тож хліб навіть не різали — його ламали руками.

Щодо погоди, народні прикмети говорять: від Михайла справжня зима вже поруч. Наші предки уважно стежили за знаками природи:

іній вранці — до суворих зимових морозів,туман — до відлиги,мокрий сніг — до щедрих весняних дощів,червона вранішня зоря — до довгих холодів.

За стародавніми віруваннями, якщо цього дня падає сніг — то й на Великдень буде сніжно. У народі кажуть: “Михаїл на білому коні зиму привіз”.

Життя ведучого Володимира Остапчука знову опинилося під прицілом громадської уваги після чергового конфлікту, який розгорівся у телеграм-каналі його дружини Катерини. Жінка різко висловилася про тих, хто свідомо вибудовує стосунки з одруженими чоловіками, що стало приводом для масштабної дискусії серед користувачів мережі. Однією з активних учасниць суперечки стала користувачка на ім’я Олеся, яка заявила, що роман Катерини та Володимира нібито розпочався ще до офіційного розлучення ведучого з колишньою дружиною, Христиною Горняк.

Олеся стверджує, що пара відзначає річницю стосунків саме 4 жовтня — у день, коли Остапчук оформив розлучення. За її словами, після знайомства з Катериною ведучий неодноразово літав до Відня, де на той час перебувала Горняк, що лише підживило чутки про таємний початок стосунків. Версії учасників конфлікту кардинально розходяться: Катерина заперечує будь-які неправомірні дії та наголошує на чесності власних намірів, тоді як Олеся та деякі користувачі мережі переконані в протилежному.

Катерина наполягає, що їхнє спілкування з Володимиром почалося у серпні 2022 року, а позов про розірвання шлюбу був поданий у вересні. «Коли ми познайомилися з чоловіком, він уже жив сам і подав документи на розлучення», — заявила вона, фактично визнаючи перетин дат, але підкреслюючи, що шлюб на той момент існував лише юридично.

Історія збурила мережу насамперед через чутливу тему межі між формальним і фактичним розривом стосунків, яка не вперше стає джерелом публічних претензій у житті шоумена. Сторони надали кожна свою версію подій; остаточні висновки, схоже, залишаються на розсуд аудиторії.

Британський словник Collins Dictionary оголосив словом року 2025 термін «вайб-кодинг» (vibe coding), який описує новаторський підхід у світі програмування. Цей термін відображає процес створення програмного коду за допомогою природної мови, завдяки розвитку штучного інтелекту. Замість того, щоб писати складні алгоритми, програмісти можуть спілкуватися з комп'ютером так, як з людиною, формулюючи свої завдання у вигляді звичайних команд, і отримувати готовий код на основі цих вказівок.

Вибір цього терміна як слова року вказує на глобальні зміни в технологічному ландшафті, де штучний інтелект стає все більш інтегрованим у повсякденну діяльність. Впровадження генеративного ШІ призводить до стирання меж між людською творчістю та машинами, що здатні автоматично виконувати найрізноманітніші завдання. Вайб-кодинг не лише спрощує процес програмування, але й робить його доступнішим для ширшої аудиторії — від дизайнерів до маркетологів, які раніше не мали технічної підготовки.

Термін уперше використав Андрей Карпаті — колишній директор із ШІ в компанії Tesla та один із засновників OpenAI. Він описав «вайб-кодинг» як стан, коли створюючи застосунок або програму, людина «забуває, що код узагалі існує». Іншими словами, достатньо просто висловити ідею словами — а далі все зробить штучний інтелект.

Ця концепція втілює ключову зміну у сфері технологій: програмування стає не технічною, а творчою діяльністю, де інтерфейс між людиною і комп’ютером — це мова, а не синтаксис коду.

Крім «вайб-кодингу», до короткого списку потрапили й інші терміни, що відображають суспільні тренди, технологічні інновації та зміни у стилі життя:

• «Біохакінг» — модифікація власного тіла чи процесів організму задля покращення здоров’я або продуктивності.• «Кланкер» — іронічна назва для роботів чи систем ШІ, що походить із фан-культури «Зоряних війн».• «Глейз» — надмірна похвала або лестощі.• «Аура-фармінг» — створення харизматичного іміджу в соцмережах і геймерських спільнотах.• «Бролігархія» — жартівливий опис впливових «тех-братів», які керують великими IT-компаніями.• «Генрі» (high earner, not rich yet) — люди з високими доходами, які все ще не відчувають себе заможними.• «Кулкейшн» — подорож у прохолодні регіони на противагу традиційним “спекотним” відпусткам.• «Таскмаскінг» — імітація бурхливої роботи без реальної продуктивності.• «Мікро-пенсія» — коротка перерва між періодами роботи для особистого відновлення.

Як зазначив керівник Collins Алекс Бікрофт, вибір «вайб-кодингу» як головного слова року символізує перехід людства до нової епохи технологічного мислення.

«Безшовна інтеграція людської креативності та машинного інтелекту показує, як природна мова змінює наше сприйняття комп’ютерів і процес програмування», — підкреслив він.

Розслідувачі Bihus.Info виявили дивовижні зміни у майновому стані близьких родичів начальника київського Управління протидії кіберзлочинам В’ячеслава Куліуша. Після його розлучення з дружиною Надією у 2024 році, мати колишньої дружини раптово стала власницею салону краси та розпочала будівництво розкішного маєтку в одному з найдорожчих котеджних містечок під Одесою — «Чорноморська Рив’єра».

В’ячеслав Куліуш очолив столичне управління кіберполіції у 2022 році, раніше працюючи в Одесі. До цього часу його декларації показували лише невелику квартиру та кілька автомобілів. Проте після розлучення журналісти зафіксували значне збільшення фінансових можливостей родини, що викликає запитання про джерела цих коштів.

За даними Bihus.Info, екстеща кіберполіцейського придбала 16 соток землі у «Чорноморській Рив’єрі» вартістю близько 8 млн грн. На ділянці зараз зводиться триповерховий маєток із панорамними вікнами й великими терасами. Окрім цього, жінка придбала нежитлове приміщення в Одесі, де відкрився салон краси колишньої дружини Куліуша.

Журналісти зазначають, що відповідних доходів для таких покупок родина не мала. Сам Куліуш пояснив, що теща нібито отримала кошти за договором позики у 2022 році.

Показово, що під час підготовки розслідування земельну ділянку та недобудований маєток переписали на компанію «Ведмідь Сервіс», зареєстровану на Рівненщині. Власником фірми є Вадим Адамський – брат колишнього керівника кіберполіції Рівненської області Юрія Адамського.

Родини Куліуша й Адамського мають тісні зв’язки: дружина рівненського кіберполіцейського надає Куліушу авто, а його колишня дружина отримувала зарплату від фірми, пов’язаної з родиною Адамських.

Розслідувачі припускають, що передача нерухомості могла бути спробою приховати справжніх власників напередодні виходу матеріалу.

Це вже не перший випадок, коли журналісти Bihus.Info викривають підозріле збагачення керівників кіберполіції. Раніше повідомлялося, що родичі заступників керівника департаменту кіберполіції придбали нерухомість на десятки мільйонів гривень.