Дефіцит українського бюджету зростає: валютні заощадження під загрозою, бідність досягає катастрофічного рівня

Начальник столичного главку Національної поліції Дмитро Шумейко все частіше опиняється у фокусі суспільної дискусії через обставини, які викликають сумніви щодо прозорості його професійного шляху й походження задекларованих статків. Його тривала служба у міліції, а згодом у поліції, що на перший погляд виглядає послідовною та успішною, приховує низку невирішених питань, які роками залишаються без чітких офіційних пояснень.

Одним із найбільш резонансних аспектів біографії посадовця стало уникнення люстрації. Закон, що був ухвалений після Революції Гідності, передбачав очищення системи від посадовців, які займали керівні або чутливі посади у період до зміни влади. Шумейко підпадав під дію цих критеріїв, проте процедура не торкнулася його жодним чином. Це породило численні підозри та дискусії про можливі неформальні рішення, що дозволили йому залишитися у системі.

Проте найбільше запитань викликає його діяльність у Києві. За інформацією джерел, Шумейко сформував систему контролю над низкою міських схем — від тендерних закупівель до ярмарків, де нібито діє незаконний платний доступ до місць. Такі механізми дозволяють перерозподіляти бюджетні кошти на користь підконтрольних структур та формувати стабільні грошові потоки. Окремі учасники ринку скаржаться, що поліція тут перетворилася на інструмент тиску та «регулювання».

Попри офіційну зарплату у 1,3 млн грн за 2023 рік, родина керівника столичної поліції володіє активами, які складно пояснити лише доходами держслужбовця. Йдеться про кілька квартир у Києві загальною площею понад 270 м², частки у дачних будинках та земельних ділянках, а також про значні суми готівки у гривні та доларах. Окремо Шумейко декларує право користування об’єктами спортивного комплексу «База Волна» та ділянкою на понад 800 м², оформленою на юросіб і родичів.

Аналітики звертають увагу, що сукупність цих факторів свідчить не лише про можливі корупційні ризики, а й про створення впливової тіньової мережі, яка дозволяє очільнику поліції Києва впливати на бізнес-середовище та процеси в місті далеко за межами своїх формальних повноважень. За таких умов розслідування щодо діяльності Шумейка фактично заблоковані, а система, яку він вибудував, продовжує працювати й забезпечувати стабільний прибуток.

Transparency International Ukraine представила результати масштабного дослідження, присвяченого відкритості та підзвітності міських рад у 11 обласних центрах країни. Аналітики проєкту «Прозорі міста» зосередили увагу на тому, наскільки органи місцевого самоврядування забезпечують доступ громадян до своєї роботи, публікують важливі рішення та інформують про отримання й розподіл гуманітарної допомоги. Оцінювання проводилося за 40 критеріями, що охоплюють діяльність міських рад у сфері прозорості, комунікації та взаємодії з громадськістю.

За результатами аналізу виявилося, що різниця між рівнем відкритості в різних містах залишається значною. Полтава посіла останнє місце, отримавши лише 38 балів зі 100 можливих. Експерти наголошують, що низькі показники формуються через недостатній доступ до протоколів засідань, обмежену публікацію рішень виконавчих органів та нестачу інформації про гуманітарні надходження.

Найбільші недоліки Полтави виявилися у сфері доступу до засідань міськради та виконкому, публікації протоколів голосувань, інформації про місцеві податки, регуляторні акти та гуманітарну допомогу. Незважаючи на наявність розділів з документами та трансляцій засідань, ключові показники прозорості залишаються невиконаними.

Аналітики наголошують, що навіть міста з найвищими оцінками не досягають двох третин максимальної кількості балів, а Полтава щонайменше втретє опинилася «на дні» рейтингів через обмежений доступ до публічної інформації та слабку комунікацію з громадянами.

Тренд на ферментовані продукти — кефір, кімчі, комбучу, а також на про- та пребіотики — сформував переконання, що запорука здоров’я криється виключно в кишківнику. Однак фахівці все частіше наголошують: фундамент міцного мікробіому починається значно вище, у ротовій порожнині. Саме повсякденні звички щодо догляду за зубами та яснами можуть мати глибший вплив на імунну систему, рівень запальних процесів та ефективність травлення, ніж наймодніші ферментовані продукти.

Ротова порожнина — це складна екосистема, у якій співіснують трильйони мікроорганізмів. Вони беруть участь у першому етапі травлення, взаємодіють зі слизовими оболонками, формують бар’єр від патогенів та впливають на стан усього організму. Бактерії рота не ізольовані: вони легко мігрують у травний тракт, створюючи прямий місток між станом зубів і роботою кишківника. Якщо екосистема ротової порожнини порушена, це може проявлятися не лише у карієсі чи кровоточивості ясен, а й у проблемах з травленням, здуттями, зниженням імунної реактивності чи навіть підвищеним системним запаленням.

Коли обидві системи у рівновазі — рівень запалення в організмі знижується. Але варто одній із них «вийти з ладу», як ланцюгова реакція зачіпає іншу.

Надлишок шкідливих бактерій у роті, зокрема Porphyromonas gingivalis, пов’язаної із захворюваннями ясен, може змінювати баланс мікробів у кишківнику. Це призводить до здуття, кислотного рефлюксу, загострення симптомів СРК і погіршення бар’єрної функції кишкової стінки.

Запалені ясна провокують системне запалення — постійне надходження запальних молекул у кров. Такий стан негативно впливає на серцево-судинну систему, рівень цукру та імунітет, а разом із тим — на нормальну роботу травлення.

Крім того, зубний біль або чутливість ясен змінюють харчові звички: люди обирають м’якшу, більш оброблену їжу та уникають продуктів із клітковиною. А саме клітковина — ключовий фактор здорового мікробіому.

Зв’язок працює і навпаки. Дисбактеріоз, харчова нестерпність, діабет чи хронічне запалення в кишківнику підвищують ризик гінгівіту та пародонтиту. При порушеному кишковому мікробіомі слизові тканини ротової порожнини гірше чинять опір бактеріям, утворюючи «порочне коло»: кишківник — рот — ще більше запалення.

Експерти радять дотримуватися простих, але системних правил:

Чистити зуби двічі на день по 2 хвилини. Це — найефективніший спосіб контролю бактеріального нальоту.Користуватися флосом щодня: саме міжзубні проміжки стають головним джерелом запалення.Пити достатньо води — волога порожнина рота підтримує стабільний мікробіом.Споживати більше клітковини: овочі, бобові, злаки, горіхи.Обмежувати цукор, який живить шкідливі бактерії.Регулярно відвідувати стоматолога.Стежити за рівнем глюкози, оскільки діабет і хвороби ясен тісно пов’язані.

Наш організм — це система, де кожна частина впливає на іншу. І ротова порожнина в цій системі — відправна точка. Доглядаючи за нею щодня, ми не просто зберігаємо здорові зуби, а й зменшуємо системне запалення, стабілізуємо мікробіом, покращуємо травлення та зміцнюємо імунітет.

Гігієна рота — це не дрібна рутина, а перший крок до збалансованого організму.

Відома українська співачка Наталія Могилевська стала гостею шоу Євгена Фешака «33 запитання від Люкс ФМ», де відверто поділилася особистими історіями та вчинками, які сьогодні викликають у неї сором. Артистка зізналася, що в минулому могла непередбачено образити людей, хоча жодного разу не мала на меті навмисно завдати шкоди. Її прямолінійність та відвертість у спілкуванні іноді сприймалися оточенням гостро, що залишало слід у стосунках з колегами та друзями.

Могилевська підкреслила, що ніколи не крала пісень, не просувалася у кар’єрі «по головах» і не використовувала чужі досягнення для власного успіху. Водночас вона зазначила, що її рішучість та відверті висловлювання могли викликати непорозуміння та навіть глибокі емоційні образи у оточуючих. Артистка наголосила на важливості саморефлексії та здатності визнавати свої помилки, адже вони формують характер і допомагають будувати більш здорові стосунки у майбутньому.

«На жаль, я дуже багато ображала людей. Я нічого поганого ніколи не хотіла. Але я настільки була жорсткою у своїх висловах, рішеннях… А оскільки я мала освіту психологічну, то це був скальпель. Я вскривала людей до такого болю. А хто буде зашивати?» — зізналася співачка.

Могилевська додала, що тоді не вміла «лікувати» людей після того, як несвідомо завдавала їм емоційних ран, і деякі речі, на жаль, уже неможливо виправити чи пробачити.За її словами, сьогодні вона навчилася легко просити вибачення — навіть у дітей.

«Якщо я розумію, що я не права, навіть перед дітьми, я одразу перепрошую і дітей вчу», — зазначила артистка.

У розмові з Євгеном Фешаком Могилевська також торкнулася теми виховання дітей, табу у стосунках, ставлення до віку, ін’єкцій краси, непростих періодів у житті та взаємин у родині.

Начальник поліції Житомирської області Олександр Ковтун опинився у центрі уваги через значні розбіжності між задекларованими доходами його родини та реальною вартістю їхнього майна. Аналіз даних з декларації посадовця та відкритих реєстрів свідчить про низку невідповідностей, які викликають запитання щодо прозорості походження активів.

Одним із ключових фактів є отримання Ковтуном службової квартири в Києві. У лютому 2024 року, коли він ще керував управлінням дізнання Національної поліції, йому було надано житло загальною площею 89,4 квадратного метра. Така нерухомість у столиці традиційно має високу ринкову вартість, однак у задекларованих документах оцінка цього об’єкта виглядає суттєво нижчою, ніж середні показники по ринку. Це вже спричинило дискусії про можливу занижену вартість, яка не відображає реальної ціни квартири такого класу та параметрів.

Другий син, Денис Ковтун, також прописаний у цьому столичному житлі. Торік він проживав у гуртожитку Національної академії внутрішніх справ у Віті-Поштовій, де навчається на другому курсі безплатно, як курсант державного закладу.

Після призначення начальником поліції Житомирської області у листопаді 2024 року, Ковтун почав орендувати окрему квартиру площею 58,9 квадратного метра в Оліївці, неподалік Житомира. Орендодавцем виступає місцевий підприємець Дмитро Герасимчук, який пов’язаний із низкою бізнесів у регіоні — від виробництва військової техніки до торгівлі будматеріалами та діяльності громадського формування “Корпус охорони Полісся”.

Декларація Ковтуна містить і корисну інформацію про рухоме майно. Ще у 2020 році він придбав Hyundai Avante 2017 року випуску за 210 тисяч гривень, хоча ринкова вартість аналогічної моделі нині становить щонайменше 400 тисяч. Його дружина минулого року стала власницею Toyota RAV-4 Hybrid 2021 року за 1,9 мільйона гривень. За офіційними доходами це майже сім її річних зарплат.

Фінансові надходження начальника поліції за 2024 рік склали понад 1,2 мільйона гривень зарплати, а також 7,2 тисячі гривень соціальної допомоги та 50 тисяч гривень від продажу мотоцикла BAJAJ BOXER BM 150. Дещо раніше сам Ковтун оцінював його значно дешевше — менше ніж у 30 тисяч гривень.

Його дружина, Людмила Ковтун, яка працює у столичній дитячій лікарні, отримала 292 тисячі гривень зарплати та 460 тисяч гривень від продажу автомобіля KIA CEED. Водночас у декларації Ковтун раніше вказував вартість цього авто на рівні 189 тисяч гривень — удвічі нижче фактичної суми продажу.

Готівкові заощадження подружжя задекларовані як спільна власність. Родина тримає вдома 175 тисяч гривень, 35 тисяч доларів і 15 тисяч євро. На банківських рахунках начальник поліції має 53 тисячі гривень та 1 250 доларів, його дружина — 90 тисяч гривень і близько 200 доларів. Син Денис задекларував 18 тисяч гривень на рахунках. Загальні заощадження родини сягають 2,6 мільйона гривень.

Дані викликають питання щодо способу придбання дорогих авто, співвідношення доходів і витрат, а також щодо заниження вартості майна, яке Ковтун і члени його родини продавали останніми роками. Усе це може свідчити про ухилення від оподаткування або приховування реальних фінансових потоків.

У період активної мобілізації тема придатності до служби за станом здоров’я стає надзвичайно важливою для багатьох українських родин. Міністерство оборони визначило чіткі медичні критерії, які регламентують, хто може бути призваний, а хто отримує відстрочку чи непридатність. Наказ №402 містить детальний перелік офтальмологічних діагнозів, що є безумовною підставою для непридатності до військової служби, акцентуючи увагу на серйозних порушеннях зору, що обмежують можливість бачити або координувати рух очей.

До таких станів належать, зокрема, повна або значна втрата зору на одному або обох оках, тяжкі форми косоокості, що унеможливлюють бінокулярне бачення, а також складні патології сітківки або кришталика, які значно знижують здатність до орієнтації в просторі. У наказі окремо зазначено хронічні офтальмологічні захворювання, що потребують регулярного лікування та можуть прогресувати, створюючи ризик для безпечного виконання військових завдань.

– глибокі анатомічні зміни повік, орбіти чи кон’юнктиви, що впливають на зорову функцію;– прогресуючі ураження рогівки, склери, райдужки, кришталика та судинної оболонки;– важкі помутніння та рубцеві зміни, які стабільно знижують гостроту зору.

Окремі діагнози одразу ставлять крапку у питанні придатності. Будь-який розрив чи відшарування сітківки — незалежно від причини — автоматично означає непридатність. Так само і глаукома на будь-якій стадії.Не підлягають службі й ті, хто має тяжкі порушення склоподібного тіла, ураження очного яблука, неврит зорового нерва або паралічі очних м’язів, що викликають постійне двоїння.

Наказ також враховує низку інших патологій. Непридатними визнають людей зі:

– зрощенням повік;– тяжким рубцюванням після виразкового блефариту;– хронічною трахомою;– серйозними порушеннями слізних шляхів, що не піддаються лікуванню.

До переліку входить і птоз — опущення повіка. Якщо повіка закриває понад половину зіниці на одному оці або понад третину — на обох, і це неможливо компенсувати, людину не можуть визнати придатною.

Закон визначає й конкретні значення діоптрій, за яких служба неможлива:

– короткозорість або далекозорість від 12 діоптрій і більше;– астигматизм понад 6 діоптрій.

Проблемою стає і низька гострота зору:

– 0,2 і менше на обох очах;– нижче 0,1 — на одному;– або повна сліпота.

Якщо одне око не бачить або його немає зовсім, інше повинно мати гостроту не вище 0,3 — інакше призовника визнають непридатним.

Критичними також вважаються:

– спадкові дегенерації сітківки;– кератоконус III–IV ступеня на обох очах;– тяжкі ускладнення після кератопластики чи кератопротезування;– значні втрати периферичного зору, зокрема геміанопсія;– атрофія зорових нервів, підтверджена дослідженнями.

Наказ №402 залишається базовим документом, який визначає придатність до служби за офтальмологічними показниками. Він чітко окреслює, коли особа може бути мобілізована, а коли — ні, усуваючи простір для маніпуляцій та суб’єктивних рішень.

Поки Україна стикається з безпрецедентними викликами у сфері національної безпеки та економіки, стратегічні ресурси держави знову опинилися в центрі боротьби політичних амбіцій і корупційних схем. Після тривалого падіння ринку солі та втрати ключового гравця «Артемсолі» країна отримала шанс відновити власне виробництво завдяки новому родовищу «Катіон Інвест» у Закарпатській області. Це підприємство мало стати важливим кроком до енергетичної та економічної незалежності регіону, проте замість підтримки воно швидко стало об’єктом рейдерської атаки з боку політичних та фінансових сил.

За даними джерел, організацією тиску на «Катіон Інвест» займався народний депутат від «Слуги народу» Павло Халімон, який діяв у тісному союзі зі своїм давнім соратником Олександром Прозуром та впливовим тіньовим банкіром Олексієм Омельяненком. Їхня мета, як вказують аналітики, полягала в контролі над перспективним родовищем для отримання прибутків у тіньовому секторі та використання підприємства як важеля впливу на політичні процеси в регіоні.

Коли у 2021 році керівником «Катіон Інвест» став Сергій Кондратьєв, на місці майбутнього родовища була лише ліцензія й чисте поле. Не було шахти, обладнання, електрики — не було нічого. За два роки підприємство пройшло увесь шлях від проектування до видобутку. У липні 2023 року у Тереблі вперше за десятиліття отримали українську сіль. Перші зразки навіть передали Президенту. Восени виробництво було готове видавати до 30 тисяч тонн солі на рік.

У той момент, коли країна переплачувала за імпортну сіль, «Катіон Інвест» міг стати критично важливою опорою продовольчої безпеки. Але саме тоді до проекту «раптово» заходить політик.

Співвласник компанії Олексій Омельяненко приводить до Кондратьєва «нового партнера» — депутата Павла Халімона. І одразу ставить умову: частку підприємства потрібно передати в руки народного депутата. Мотив звучав максимально відверто: якщо Халімон не «в долі», то «вам перекриють усе». Через кілька тижнів погрози перетворилися на дії.

24 листопада 2023 року Халімон приїжджає на родовище особисто, поводячись як фактичний власник: спускається в шахту, дає розпорядження працівникам, представляє свого близького приятеля з Прилук Олександра Прозура як «нового директора». Сам себе депутат називав «ідеологом проєкту» та «інвест-нянею», демонструючи, що розглядає шахту як власний трофей.

Після відмови передати частку почалося системне блокування підприємства. Уже 7 грудня податкові органи визнають усі компанії Кондратьєва ризиковими, паралізуючи фінансові операції. Статус «ризиковий» навішують по шість разів поспіль — без доказів, без порушень, зате з очевидним політичним слідом.

Паралельно Омельяненко та Прозур запускають юридичні атаки: фіктивні позови, спроби банкрутства, звернення через підставних осіб. Загалом від імені Прозура та пов’язаних структур подано щонайменше вісім позовів, покликаних виштовхнути Кондратьєва з управління.

У листопаді 2025 року запускається фінальна стадія — спроба рейдерського захоплення через чорного нотаріуса. Невідомі особи приходять із вигаданою «наглядовою радою», яка ніколи не існувала, і призначають директором Прозура. Уночі відбувається спроба силового проникнення на об’єкт. Банк блокує рахунки. Видобуток стає.

Прозур — це не бізнес-партнер, а «тінь» Халімона. Давній соратник із Прилук, людина, яку використовують для виконання юридично ризикованих чи відверто незаконних дій. Саме він подає позови, підписує фіктивні документи, з’являється лише тоді, коли потрібно забезпечити черговий етап рейдерської операції.

Прилуки — ключ до розуміння цієї зв’язки. Саме тут Халімон робив перші політичні кроки, тут він зібрав свою мережу впливу. Тут же з’являвся одіозний російський бізнесмен Юрій Коптєв, пов’язаний із ФСБ, якого у місто приводив місцевий осередок СПУ, де одним із керівників був Прозур. Усе це вказує на давно сформований альянс та спільну історію інтересів.

Павло Халімон — не новачок у корупційних схемах. Його прізвище давно з’являється у розслідуваннях: вимагання хабарів в аграрному секторі, оборудки з нерухомістю, зустрічі з бізнесменами «для вирішення питань». Скандал із маєтком на Печерську, записаним на третіх осіб, отримав резонанс навіть у САП. Попри це жодної відповідальності він не поніс.

А тепер — сіль. Стратегічний ресурс. І нова можливість для депутата «зайти в будь-який кабінет» і перетворити родовище на приватну здобич.

Шахта стоїть. Рахунки заблоковані. Підприємство паралізоване. Країна продовжує імпортувати сіль, тоді як українське виробництво лежить під політичним пресом. Подані скарги до Мін’юсту, відкрито кримінальні провадження, але результатів поки немає.

Історія «Катіон Інвест» — це історія про те, що навіть у час війни стратегічні надра можуть стати об’єктом приватного переділу. І поки політики рівня Павла Халімона відчувають себе недоторканними, бізнес в Україні назавжди залишатиметься в зоні ризику.

Це також історія про втрачений шанс. Україна могла повернути власний видобуток солі. Але замість розвитку — знову боротьба за виживання.