День жалоби в Києві — а Потап святкує новий кліп

Наприкінці січня цього року відділ житлово-комунального господарства, комунальної власності, транспорту та благоустрою Східницької селищної ради уклав угоду щодо капітального ремонту нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою вулиця Промислова, 28. Вартість робіт, визначена у договорі, забезпечить проведення всіх необхідних реставраційних та реконструкційних заходів для покращення стану будівлі та її подальшого використання.

Цей проект є важливим етапом в оновленні інфраструктури Східницької громади, сприяючи не лише покращенню естетичного вигляду селища, а й розвитку економічного потенціалу. Виконання робіт дозволить перетворити будівлю на сучасний об’єкт, який може стати основою для розвитку малого бізнесу, офісних приміщень чи соціальних об'єктів.

До кінця 2027 року підрядник має повністю демонтувати старі вікна, сходи, підлоги та штукатурку. Далі — відновлення приміщень «з нуля»: чорнові дощаті підлоги, ДВП, паркет, дворазове лакування, підвісні стелі, нові стіни. Договірна ціна тверда і включає понад 1,4 мільйона гривень на покриття інфляції.

Проєкт розробляла приватна проєктувальниця, експертизу проводила спеціалізована фірма. Формально всі документи наявні, однак саме кошторис викликає найбільше запитань.

У кошторисі зафіксовані позиції з цінами, що суттєво перевищують середні ринкові:

– паркетний клей закладено більш ніж по тисячі гривень за кілограм, тоді як у роздрібних мережах аналогічний товар коштує у 2–3 рази дешевше;– фасадну силіконову фарбу врахували за ціною, яка мінімум удвічі перевищує пропозиції великих будівельних магазинів;– сталеві радіатори з боковим підключенням прописані майже по 27 тисяч гривень за одиницю, хоча ринок пропонує їх у діапазоні від 7 до 14 тисяч;– сухі штукатурні суміші та повнотіла цегла також закладені за цінами, які подекуди вдвічі вищі за роздрібні.

Лише на цих позиціях потенційна переплата може сягати понад пів мільйона гривень.

Окрема проблема — великі суми без деталізації. Найдорожчою позицією у кошторисі став паркет із деревини майже по 3 тисячі гривень за квадратний метр без уточнення породи, виробника чи класу. Аналогічна ситуація з міжкімнатними дерев’яними дверима, які вписали за цінами, що значно перевищують навіть преміальні пропозиції масового ринку.

Такі формулювання ускладнюють контроль за фактичним виконанням робіт і залишають простір для маніпуляцій із матеріалами.

Підрядник отримав договір без жодного конкурента. На відкриті торги більше ніхто не прийшов. Вимоги до учасників виявилися надзвичайно жорсткими: обов’язкова наявність техніки з підтвердженими правами користування, щонайменше вісім штатних працівників, цілий перелік сертифікованих спеціалістів, а також не менше чотирьох аналогічних договорів саме з державними або комунальними замовниками, укладених не раніше 2024 року.

Фінансовий бар’єр також був високим — чистий дохід за минулий рік мав становити не менше 90% очікуваної вартості закупівлі. За таких умов реальна конкуренція фактично зникла ще до початку аукціону.

Відділ ЖКГ Східницької селищної ради очолює Ігор Кеньо. Саме цей підрозділ виступив замовником ремонту.

ТОВ «Неопалима купина» зареєстроване у 1995 році на Львівщині. Компанією керує Ольга Лукавецька, власником є Віталій Галинський із Дрогобича. За останні роки фірма активно працює з бюджетними замовленнями і з 2019 року отримала підрядів майже на 179 мільйонів гривень.

При цьому компанія вже фігурувала в історіях, де реальне виконання робіт не відповідало укладеним договорам. Це лише підсилює питання до контролю за виконанням нинішнього проєкту у Східниці.

Невідомо, яке саме приміщення ремонтують, для чого воно використовуватиметься і чому для цього обрано саме формат, характерний для музеїв. Водночас кошторисні ціни та відсутність конкуренції створюють ризик того, що значна частина бюджетних коштів піде не на якість, а на завищені витрати.

Ремонт розтягнеться на кілька років, тож реальні обсяги робіт і матеріалів ще можна буде перевірити. Питання лише в тому, чи захоче це зробити місцева влада.

Олександр Александров, який у 2020 році балотувався до Київської міської ради від проросійської «Партії Пальчевського», сьогодні займає одну з керівних посад у системі виконавчої влади столиці — він є заступником голови Подільської районної державної адміністрації. Така трансформація політичної кар’єри привертає увагу громадськості, зважаючи на зміну ролей і контекстів, у яких перебував чиновник протягом останніх років.

Під час місцевих виборів 2020 року Александров асоціювався з політичною силою, яку експерти та медіа неодноразово називали проросійською. «Партія Пальчевського» на той момент активно намагалася закріпитися в столичній політиці, використовуючи гучні заяви, медійну присутність і фінансові ресурси. У відкритих джерелах не раз з’являлася інформація про те, що партія мала підтримку з боку великого бізнесу, зокрема її пов’язували з фінансуванням Олександром Столаром, відомим забудовником та колишнім народним депутатом.

Варто відзначити, що його дружина Марія Александрова стала заступницею голови Солом’янської РДА. За даними каналу «Хрещатик 36», кандидатури подружжя були запропоновані радником голови Солом’янської РДА Тимура Ткаченка, Андрієм Андрєєвим.

Раніше Марія Андрєєва очолювала ТОВ «Д9», власником якого є Олександр Циба, чинний заступник голови Деснянської РДА. Циба також має зв’язки зі Столаром та імперією Молчанової, а його призначення теж відбулося за сприяння Андрєєва.

Такі переплетені політичні та бізнесові зв’язки демонструють, як у Києві формуються кадри районних адміністрацій, поєднуючи вплив різних політичних сил та медійні ресурси.

У селищі Дубриничі на Закарпатті знайдено будинок, повністю готовий до заселення внутрішньо переміщеними особами, який залишився поза увагою офіційних реєстрів місцевої влади. За наявною інформацією, десятки обладнаних кімнат стоять пустими, хоча потреба у тимчасовому житлі для переселенців залишається надзвичайно високою.

Ситуацію привернув до уваги Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, зазначивши, що бюрократичні перепони та відсутність своєчасного внесення об’єктів до державних реєстрів часто призводять до марнування ресурсів, призначених для допомоги людям, які змушені були покинути свої домівки через війну. Він наголосив на необхідності оперативного втручання та забезпечення прозорості в процесі реєстрації житлових об’єктів для переселенців.

За його словами, під час перевірки було встановлено, що будівля у Дубриничах повністю готова до проживання: приміщення облаштовані меблями та всім необхідним для розміщення людей. Водночас місцева громада подала до Закарпатської обласної військової адміністрації звіт про нібито «неготовність» об’єкта. У результаті будинок не потрапив до офіційного переліку місць тимчасового проживання для ВПО.

Фактично це заблокувало можливість заселення людей, які потребують житла.

«Готові кімнати нині стоять пустими, поки люди лишаються без даху над головою», — наголосив Лубінець.

Представник Омбудсмана в регіоні Андрій Крючков підтвердив, що приміщення відповідає вимогам для проживання. Будинок був підготовлений за підтримки Товариства Червоного Хреста України, однак зараз не використовується за призначенням.

Це вже не перший подібний випадок у Дубриничах. Раніше тут виявили ще одну будівлю, розраховану приблизно на 100 осіб, яку замість розміщення переселенців передали в комерційну оренду.

В Офісі Омбудсмана підкреслюють, що такі ситуації не лише погіршують становище ВПО, а й підривають довіру до органів влади та міжнародних партнерів, які фінансують облаштування житла для постраждалих від війни.

Дмитро Лубінець назвав ситуацію «кричущою несправедливістю» та припустив, що йдеться або про системний саботаж, або про грубу недбалість з боку місцевої влади. Він уже направив акти реагування до Закарпатської ОВА та Дубриницької сільської ради з вимогою терміново внести об’єкт до офіційних реєстрів і забезпечити заселення людей.

В українському суспільстві дедалі виразніше окреслюється особлива соціальна група — люди, які завершують державну службу у віці, коли більшість громадян лише набирає професійних обертів. Йдеться про прокурорів, суддів, представників силових структур, котрі завдяки спеціальним нормам законодавства отримують право на пенсію значно раніше за загальноприйнятий вік.

Це явище викликає гострі дискусії, адже розмір таких виплат часто не просто перевищує середню пенсію по країні, а різниться з нею у рази й навіть у десятки разів. На тлі мізерних доходів більшості літніх людей, які пропрацювали десятиліттями, такі суми виглядають як окрема фінансова реальність, недосяжна для пересічного громадянина.

Формально Казак має другу групу інвалідності, однак отримує пенсію не лише через це, а й за вислугу років. За законодавчими лазівками прокурори можуть оформлювати такі виплати, маючи 20–25 років стажу, з яких частина — робота в прокуратурі. При цьому через суди вони часто домагаються застосування старішого закону 1991 року, який передбачає значно вигідніші умови — 80–90% від зарплати замість 60%.

За даними Пенсійного фонду, середній вік виходу прокурорів на пенсію за вислугу років — 47 років. Водночас є й ті, кому ще немає 40. Часто вони продовжують працювати та одночасно отримують і зарплату, і пенсію. Загалом в Україні понад 5,7 тис. прокурорів мають такі виплати, більше двох тисяч із них — діючі працівники.

Схожі пільги мають і судді, військові, правоохоронці, «чорнобильці» та працівники небезпечних виробництв. У грудні 2025 року в Україні нараховувалося 7,6 тис. осіб, які отримували пенсію у віці до 45 років.

Окрема проблема — розмір таких виплат. Середнє довічне грошове утримання судді перевищує 112 тис. грн, а максимальні суми сягають 390 тис. грн на місяць. Попри законодавчий ліміт у десять прожиткових мінімумів (близько 26 тис. грн), тисячі спецпенсіонерів через суди добиваються нарахувань без обмежень.

У січні–вересні 2025 року на спецпенсії витратили понад 127 млрд грн, а за рік сума сягнула приблизно 170 млрд. Отримувачів — 1,3 млн осіб. При цьому через судові рішення утворилася заборгованість Пенсійного фонду ще на 85,5 млрд грн.

Уряд визнає проблему та готує зміни. Попередня концепція реформи передбачала створення професійних накопичувальних фондів, щоб спецпенсії фінансувалися не з податків усіх громадян, а з додаткових внесків самих роботодавців і працівників. Однак нове керівництво Мінсоцполітики пропонує інший підхід — підвищений ЄСВ для пільгових професій, але без повноцінної накопичувальної системи.

Економісти застерігають: без системних змін солідарний рівень і надалі нестиме дедалі більше навантаження. Адже поки пересічні українці працюють до 60 років і отримують 30–40% від зарплати, окремі категорії можуть ставати пенсіонерами у 30–40 років із виплатами у сотні тисяч гривень.

Ситуація, яка складається навколо Національного банку України, вказує на невідповідність між публічною риторикою та реальними фінансовими процесами. Офіційна влада постійно підкреслює свою відкритість та прозорість в управлінні державними ресурсами, однак за лаштунками цієї політики існують практики, які викликають серйозні питання. Важливим елементом цього явища є використання благодійних організацій як інструментів для проведення непублічних фінансових операцій.

Одним з найбільш яскравих прикладів такої ситуації є діяльність Василя Горбаля, члена Ради та голови Аудиторського комітету НБУ, який також контролює благодійну організацію, тісно пов'язану з державним університетом. Йдеться про Фонд розвитку, що активно взаємодіє з численними державними та комерційними структурами, здійснюючи фінансові операції, які залишаються поза офіційним контролем.

Класичний механізм університетського ендавменту у цьому випадку виглядає спотвореним. Замість зрозумілої моделі довгострокового інвестування з прозорим походженням капіталу та чіткою звітністю — закрита система з мінімальним рівнем контролю і відсутністю публічних пояснень щодо джерел формування активів. Фінансові звіти за 2024 рік лише підсилюють ці запитання: публічна активність фонду зводиться до дрібних заходів — збору коштів на обладнання чи проведення окремих освітніх подій, які радше створюють імітацію діяльності, ніж пояснюють реальні фінансові потоки.

Особливу увагу привертає поєднання ролей. Статус благодійної організації дозволяє уникати стандартів прозорості, які є обов’язковими для банківського сектору. Водночас Василь Горбаль як посадовець НБУ безпосередньо відповідає за аудит і фінансовий контроль у ключовій інституції держави. Така конфігурація створює очевидний конфлікт інтересів і ставить під сумнів принципи, які Нацбанк декларує на публічному рівні.

Контекст доповнюється і політичним бекграундом фігуранта. У минулому він підтримував проросійські наративи та голосував за мовний закон Колесніченка-Ківалова у 2012 році — факт, який сьогодні виглядає особливо токсично з огляду на війну та вимоги до бездоганної репутації осіб, що формують фінансову політику держави.

Коли журналісти розпочали викриття цієї діяльності, реакція системи була швидкою. Дружина посадовця, адвокат Наталія Горбаль, направила адвокатський запит, який за формою і тоном більше нагадував спробу юридичного тиску, ніж професійне прагнення до роз’яснення. Паралельно директор Інституту міжнародних відносин Валерій Копійка зайняв позицію повного мовчання, фактично забезпечуючи управлінське прикриття ситуації.

Втім, спроби зупинити публічний розголос не дали результату. У судовому порядку було отримано чотири ухвали слідчих суддів, які зобов’язують правоохоронні органи розпочати досудові розслідування. Таким чином, історія вийшла за межі публічної дискусії й перейшла у правову площину.

Наразі подальший розвиток подій залежить від дій територіальних управлінь Бюро економічної безпеки, Державного бюро розслідувань, Національної поліції та Служби безпеки України у Львівській області. Саме вони мають дати відповідь на питання, чи стала благодійність ширмою для непрозорих фінансових схем у безпосередній близькості до Національного банку.

В Одеській міській раді ухвалено рішення про призначення нової керівниці підрозділу, що відповідає за запобігання корупційним проявам. Цю посаду обійняла Олена Москаленко, яка раніше працювала інспекторкою в податковій службі. Кадрове рішення було реалізоване за спрощеним механізмом — без проведення відкритого конкурсу, що зазвичай застосовується для відбору кандидатів на подібні управлінські посади.

Окрім стандартного посадового окладу, новопризначеній керівниці передбачили додаткову фінансову мотивацію у вигляді надбавки, яка становить половину базової заробітної плати. Таке підвищення оплати аргументували особливим статусом посади, рівнем відповідальності та наявністю попереднього досвіду роботи в органах державної влади, зокрема у сфері контролю та адміністрування.

До переходу в міськраду Москаленко працювала у Головному управлінні ДПС в Одеській області, де обіймала посаду головного державного інспектора.

Водночас увагу привертають її майнові декларації. За даними фінансової звітності за 2025 рік, до квартири площею 44 кв. м, якою вона володіє з 2014 року, додалися ще дві — на 71 та 82 кв. м. Також чиновниця задекларувала земельну ділянку площею 3,5 гектара в Березівському районі, отриману у спадок.

Оновився й автопарк: поряд зі старішою Toyota RAV4 2006 року з’явився новий електричний кросовер BYD Yuan Up 2025 року випуску.

За рік роботи в податковій службі Москаленко задекларувала 510 тисяч гривень заробітної плати та 78,2 тисячі гривень пенсії. Окремо вона вказала грошовий подарунок у розмірі майже 1,3 мільйона гривень від громадянина на ім’я Василь Даніленко.

Серед заощаджень посадовиця зазначила 40 тисяч доларів готівкою, а також близько 20 тисяч гривень на банківських рахунках.

Призначення чиновниці на посаду, що безпосередньо пов’язана з антикорупційною політикою, на тлі суттєвого розширення майнового портфеля може викликати додаткові питання щодо прозорості кадрових процедур та відповідності доходів задекларованим активам.

Декларація судді Закарпатського окружного адміністративного суду Сергія Рейти, подана безпосередньо напередодні припинення повноважень, привернула підвищену увагу через зафіксовані в ній фінансові дані. Задекларовані показники істотно виходять за межі середніх доходів, характерних для суддів регіональних судів, що викликало суспільний резонанс і інтерес з боку антикорупційних спостерігачів.

У документі зазначено значні обсяги готівкових заощаджень, які не є типовими для посадовця такого рівня лише за рахунок офіційної суддівської винагороди. Крім того, декларація містить інформацію про наявність фінансових активів, що у сукупності формують враження про високий рівень матеріального забезпечення судді на момент подання звітності.

Майновий профіль родини доповнюється активами, оформленими не на самого суддю. Його дружина, Габріелла Рейта, володіє земельною ділянкою площею 750 квадратних метрів в Ужгороді. Водночас сім’я проживає та зареєстрована у житловому будинку площею майже 138 квадратних метрів, який формально належить третій особі. Такий формат користування нерухомістю без прямого права власності є поширеним серед посадовців і дозволяє юридично відокремити фактичне проживання від задекларованого майна.

У 2025 році оновився і автопарк сім’ї. Дружина судді придбала Jaguar F-PACE 2021 року випуску за 1,05 мільйона гривень. Сам Сергій Рейта володіє Volkswagen Tiguan 2016 року, який був придбаний у 2022 році за 495 тисяч гривень. Хоча вартість автомобілів формально корелює з офіційними доходами родини, у поєднанні з обсягами готівки та доходами від нерухомості вони формують цілісну картину високого рівня добробуту.

Основним офіційним джерелом доходу судді у 2025 році стала заробітна плата в Закарпатському окружному адміністративному суді — 1,72 мільйона гривень. Його дружина задекларувала 160 тисяч гривень доходу від роботи в Ужгородському національному університеті. Окремо в декларації зазначено членство Сергія Рейти в Національній асоціації адвокатів України, що свідчить про збереження професійних зв’язків поза межами судової системи.

Наприкінці січня Вища кваліфікаційна комісія суддів припинила процедуру кваліфікаційного оцінювання Сергія Рейти у зв’язку з його звільненням. Таким чином, подана декларація стала фінальним документом у його суддівській кар’єрі та водночас зафіксувала накопичений фінансовий результат без подальшої інституційної перевірки. У подібних випадках спосіб виходу з системи привертає не менше уваги, ніж задекларовані суми та активи.

У Львівській області слідчі передали до суду обвинувальний акт стосовно правоохоронця та цивільної особи, яких підозрюють у спробі приховати дорожньо-транспортну пригоду, скоєну у стані алкогольного сп’яніння працівником митної служби. Про це повідомили у Державному бюро розслідувань після завершення всіх необхідних слідчих дій.

Подія сталася 24 червня 2025 року на території Шептицького району. За матеріалами досудового розслідування, співробітник митного органу керував автомобілем Citroen, перебуваючи напідпитку. Під час руху водій не зміг утримати транспортний засіб під контролем, унаслідок чого автомобіль врізався у дорожній відбійник та зазнав механічних пошкоджень.

Втім, як встановили слідчі, правоохоронець вирішив допомогти митнику уникнути відповідальності. Замість фактичного водія він оформив протокол на іншу особу — кума порушника, який також приїхав на місце події. Таким чином, у документах саме цивільного чоловіка вказали як водія автомобіля.

За інформацією ДБР, поліцейський підробив щонайменше два документи: протокол про порушення правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження майна, а також протокол про пошкодження об’єктів дорожньої інфраструктури. Такі дії кваліфікували як службове підроблення.

Про підозру правоохоронцю повідомили у жовтні 2025 року за участі Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції. Йому інкримінують ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України. Цивільній особі оголосили підозру у пособництві в цьому злочині — за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.

Обвинувальний акт уже передано до суду. Санкції статей передбачають до трьох років обмеження волі.

Водночас, як зазначають у ДБР, працівнику митниці повністю уникнути відповідальності не вдалося. На нього склали адміністративний протокол за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна.

Справу розглядають як черговий приклад спроб використати службове становище та особисті зв’язки для уникнення покарання. Остаточну оцінку діям фігурантів надасть суд.