Депутат Київради Андрій Вітренко виявив прослушку у своєму службовому автомобілі: політик звернувся до правоохоронців

Народний депутат України від партії «Голос» Ярослав Железняк оприлюднив свою декларацію за 2024 рік, у якій повідомив про факти свого проживання в київській квартирі площею 134 квадратні метри. Вартість цього житла оцінюється в 12 мільйонів гривень, однак примітно, що власником квартири є тесть політика — Володимир Коваль, а не сам Ярослав Железняк. Окрім цього, в декларації зазначено, що сім’я Железняка з 2024 року почала орендувати два паркомісця в Печерському районі столиці, однак точна вартість оренди цих місць у документі не вказана.

Згідно з інформацією, наданою в декларації, квартира, в якій проживає Ярослав Железняк, є значним активом у його житловому фонді, проте безпосереднім власником є не депутат, а його родич. Це викликає питання щодо фактичного володіння майном та можливих юридичних нюансів, пов'язаних із декларуванням нерухомості, що не належить самому політику.

У 2024 році родина почала орендувати два паркомісця в Печерському районі Києва, де розташована квартира тестя. Проте у декларації політик не зазначив суму витрат на оренду паркувальних місць, що викликає питання щодо повноти зазначених платежів до декларації.

Дружина народного депутата, депутатка від «Слуги народу» Ольга Коваль, під час повномасштабної війни придбала автомобіль Lexus NX 300h 2019 року випуску за 845 тис. грн — сума, значно нижча за середню ринкову вартість аналогічних авто, яка нині сягає близько 1,5 млн грн. Сам Железняк у січні 2022 року придбав Infiniti QX50 2021 року випуску за майже 1,2 млн грн, яким користуються обоє.

Раніше, у попередньому шлюбі, Железняк мав подібну модель проживання: у 2015–2020 роках він мешкав у будинку батька колишньої дружини — Юрія Горобця, а також користувався його Tesla Model S 2014 року. Колишня дружина нардепа в цей період стала власницею великого будинку площею 643 кв. м у Києві, а батько — володарем кількох земельних ділянок у Білій Церкві, що ілюструє стійку практику користування майном родичів у життєвих моделях політика.

Юридичний і етичний контекст: згідно з нормами фінансового контролю, народні депутати зобов’язані декларувати належні їм та їхнім близьким об’єкти нерухомості, автотранспорт і відомості про доходи та витрати. Використання майна, оформленого на третіх осіб, не заборонене, але може викликати суспільний інтерес, якщо виникають питання прозорості або невідповідності між задекларованими доходами і способом життя.

У випадках, коли у декларації відсутні відомості про орендні платежі чи інші витрати, це може спричиняти запитання від контролюючих органів або громадськості щодо повноти та достовірності декларації. Поки що інформація у публічних джерелах обмежується даними з декларації та реєстрів про придбання авто — офіційних роз’яснень чи додаткових коментарів від депутата Железняка чи його дружини на момент публікації не надходило.

12 листопада — день, коли світ відзначає кілька важливих ініціатив, кожна з яких несе в собі особливе значення для людства. Серед них — День боротьби з пневмонією, ініційований Організацією Об’єднаних Націй, який має на меті підвищити обізнаність про небезпеку цієї хвороби та шляхи її профілактики. Пневмонія, як одна з головних причин смертності в світі, потребує серйозної уваги, і цей день є нагадуванням про необхідність піклуватися про своє здоров’я і не забувати про регулярні медичні огляди.

В Україні 12 листопада також є неофіційним святом — Днем україномовної преси. Це чудова нагода віддати шану всім журналістам, видавцям і редакціям, які працюють для розвитку української мови в медіапросторі, забезпечуючи громадян якісною та доступною інформацією рідною мовою. Завдяки їхній праці українська преса не лише інформує, але й зміцнює національну ідентичність та культурну самобутність.

У неформальному календарі України 12 листопада часто пов’язують із Днем україномовної преси — святкування бере початок від ідеї згадати перші українські видання, зокрема перший номер газети «Хлібороб», що вийшов у 1905 році. Привітати з професійним днем варто колег із газет, журналів та інших україномовних медіа.

Крім того, у світі цього дня є кілька «легковажніших» приводів для привітань: День курячого супу, День географічних систем та День знань про антибіотики — усі вони мають свої тематичні ініціативи й локальні акції.

У церковному календарі за новим стилем 12 листопада вшановують ікону Божої Матері «Милостива» — за традицією до цього образу звертаються ті, хто відчуває тягар на душі й потребує полегшення через щире каяття й молитву. Також віряни згадують священномученика Йосафата; за старим стилем у православ’ї цього дня вшановують святих Зиновія і Зиновію та ікону «Озерянська».

Цього дня народні прикмети особливо увагу приділяють поведінці птахів і ранковим явищам. Якщо вранці стелиться густий туман, то, за прикметами, незабаром очікується потепління; поява снігурів передрікає швидкий прихід зими, а тривале перебування лебедів — на тепліший грудень. Інші прикмети кажуть: якщо синиці голосно пищать вранці — чекай морозної ночі, а побоювання за подорожі виправдані — 12 листопада традиційно вважали не найщасливішим днем для далекої дороги.

Звичаї на щастя у цей день різняться: хтось радить присвятити день молитві чи добрій справі, інші — дотримуватися спокою й уникати метушні. Народні вірування також попереджають, що занадто нервова поведінка може призвести до помилок, тож краще не планувати ризикованих поїздок чи важливих починань.

Сьогодні також народилися кілька відомих співвітчизників, серед яких філолог Йосип Бодянський, хірург-ортопед Михайло Сітенко, драматург Іван Крушельницький та поети Зеновій Красівський і Микола Сингаївський — добрий привід згадати їхній внесок у культуру і науку.

Голова Вищої ради правосуддя (ВРП) Григорій Усик опинився у центрі резонансного скандалу, який обговорюють у юридичних колах та медіа. За даними Офісу очищення судової системи, посадовець нібито сприяє своєму сину Максиму Усику у спробі отримати суддівську посаду. Ця інформація викликала серйозне занепокоєння серед експертів з етики та антикорупційних організацій, оскільки конфлікт інтересів у такому випадку є очевидним.

Максим Усик, народжений 1986 року, розпочав професійну кар’єру у прокуратурі Дарницького району Києва. Там він три роки працював помічником прокурора, після чого протягом короткого періоду обіймав посаду прокурора. Згодом він перейшов у приватний сектор, де працював у кількох адвокатських об’єднаннях, серед яких “Александров і партнери”, “МГМ Лоу Груп” та “Дерев’янчук, Макаренко та партнери”. У цих компаніях він здобував досвід у представництві клієнтів, консультуванні та веденні юридичних справ, що, на думку деяких спостерігачів, могло б підготувати його до суддівської діяльності.

З початком мобілізації Усик-молодший влаштувався юрисконсультом до військової частини 3078 Національної гвардії України. Його посадовий оклад становить близько 20 тисяч гривень. Саме це рішення викликало підозри у громадськості: родину з двома дітьми на таку суму утримати складно, тож працевлаштування могло бути лише прикриттям для уникнення мобілізації.

За інформацією з неофіційних джерел, саме Григорій Усик міг посприяти тому, щоб його син отримав посаду у Нацгвардії, не потрапивши на передову. Таким чином, молодий юрист нібито отримав статус військовослужбовця без ризику опинитися на фронті.

Військова частина 3078, де працює Максим Усик, займається переважно господарською діяльністю — закупівлею консервів, овочів та інших продуктів для підрозділів Нацгвардії. Усик-молодший, за наявними даними, виконує юридичну роботу, готуючи претензії та позови про стягнення неустойок із постачальників.

Попри скромну офіційну зарплату, кар’єрні амбіції сина голови ВРП не обмежуються Нацгвардією. За інформацією антикорупційних активістів, він активно готується подати документи на конкурс до суддівського корпусу, користуючись підтримкою батька, який має ключовий вплив у системі правосуддя.

Якщо ці підозри підтвердяться, історія з “ухилянням” може перетворитися на ще один тест для прозорості судової реформи та незалежності Вищої ради правосуддя.

Офіційні накази, комісії, тренінги та конкурси виглядають як звичний шлях до підрозділів спецпризначення. Проте глибший аналіз внутрішніх документів та процедур показує, що вони можуть виконувати функцію не тільки відбору кваліфікованих кандидатів, а й прихованого просування «своїх» співробітників. У випадку колишнього детектива БЕБу Ткачука формальна участь у конкурсі до підрозділу «Лють» фактично слугувала лише прикриттям для його подальшого переведення до Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР).

Документи свідчать: усі дії виглядали юридично коректними, але на практиці створювалися умови для просування співробітників без реального бойового досвіду або необхідної практичної підготовки. Внутрішні накази, протоколи комісій та результати тренінгів використовувалися як формальна «завіса», що легітимізувала подальші кадрові рішення.

На папері — кар’єрний ріст і «бойова» кваліфікація. На практиці — відсутність оперативного досвіду, відсутність виїздів на штурмові операції та днів на передовій, кажуть наші джерела. Ткачук, за їхніми словами, радше є «кабінетним» фігурантом, який отримав потрібний штамп для подальшого переведення в інший підрозділ, ніж реальним бойовим співробітником.

Чому це спрацювало? Відповідь — у процедурі переведення. За Положенням про ДСР (наказ Нацполіції №1077) начальник Департаменту має повноваження призначати працівників без конкурсів і комісій. Тобто шлях потрапляння до ДСР для «стороннього» кандидата ускладнений, але закон дозволяє внутрішні переведення. Якщо особа формально стає поліцейським — наприклад, через призначення в «Лють» — подальше переведення до ДСР може відбутися без відкритого конкурсу, виключно за ініціативою керівництва. Саме цією «лазівкою» й скористалися, за наявними в нас даними.

Юридично — порушень немає: усі документи оформлені, накази видані, навчання підтверджене. Але практика, в якій людина без практичних штурмових навичок трансформується в «бійця», а потім без зайвих процедур потрапляє до стратегічного відомства, породжує питання про кадрування та критерії відбору в силових структурах. Наші співрозмовники у правоохоронних колах зауважують: так народжується «кадровий пул» для керівних посад — не на підставі заслуг чи заслуг у полі, а на підставі домовленостей і внутрішніх зв’язків.

Експерти з кадрової політики поліції коментують: формальна відповідність процедурі не гарантує відповідності посаді за змістом. «Якщо підбір відбувається через формальну ротацію, а не через оцінку реального досвіду й результатів, це знижує загальний рівень професійності в підрозділі й створює ризики для репутації служби», — каже один із них на умовах анонімності.

У підсумку схема виглядає так: конкурс — призначення — формальне навчання — переведення. Всі кроки відповідають букві закону, проте їхнє поєднання дозволяє обходити відкриті процедури потрапляння до ДСР і проштовхувати «своїх» кандидатів. Саме на цій практиці ґрунтується кар’єрний шлях, який ми умовно називаємо «по-спецпризначенськи».

Такі кейси підривають довіру до кадрових процедур у правоохоронних органах: суспільство і внутрішні кадри очікують, що посади в спеціалізованих підрозділах займають люди з відповідним практичним досвідом. Подібні механізми відкривають можливості для квазі-клієнтелізму — коли головним критерієм стають не компетенції, а мережа зв’язків. По-третє, це створює перешкоди для справжньої ротації і залучення нових фахівців, готових працювати в полях.

8 листопада за новим стилем православні українці відзначають величне свято — Собор Архістратига Михаїла та всіх небесних сил безтілесних. За старим юліанським календарем цей день припадає на 21 листопада. Це одне з найшанованіших християнських свят, присвячене головному небесному воєводі — Архістратигу Михаїлу, який у Святому Письмі названий “вождем воїнства Господнього”. Він є символом непохитної віри, сили духу та вірності Божій правді.

Архістратиг Михаїл очолює небесне воїнство, що стоїть на сторожі світла, справедливості та добра. У християнській традиції він вважається захисником людей від зла, покровителем воїнів, тих, хто бореться за правду, а також духовним охоронцем кожного, хто прагне жити по совісті. Образ Михаїла — це уособлення перемоги добра над темрявою, мужності над страхом, вірності над зрадою.

Ім’я Михаїл із давньоєврейської перекладається як “Хто як Бог?”, тобто — ніхто не рівний Всевишньому. Слово “ангел” означає “вісник”, а “архі” — вищий ступінь служіння. Звідси й титул “архістратиг” — головнокомандувач небесним військом. На іконах Михаїл зображений у воїнських обладунках, із мечем чи списом, яким перемагає диявола.

В Україні архангел Михаїл має особливу шану. Його ім’ям названо сотні храмів, а у Києві саме він є небесним покровителем міста. Михайлівський Золотоверхий монастир, герб столиці із зображенням архістратига та скульптура на Майдані Незалежності — символічні нагадування про його присутність в історії та духовному житті країни.

За старим стилем 8 листопада вшановують також священномученика Димитрія Солунського — учня апостола Павла, чудотворця і заступника воїнів. Попри перехід ПЦУ на новоюліанський календар, парафії та громади в Україні мають право самостійно обирати, за яким стилем жити літургійним життям.

За народною традицією на Михайла моляться про справедливість, зцілення та допомогу у складних справах. Вважається, що цього дня особливо сильними є молитви людей у судових процесах чи життєвих випробуваннях. Свято також знаменує завершення польових робіт, тому здавна українці накривали багатий стіл, запрошували гостей і вірили: чим більше друзів завітає — тим міцнішою буде підтримка увесь рік.

Серед побутових традицій — похід у лазню або купання як символ духовного очищення перед зимою. Також цей день вважається сприятливим для весілля: шлюб, укладений на Михайла, вважають благословенним.

Водночас існують і заборони. У цей день не можна сваритися, гніватися, заздрити, скаржитися чи бажати комусь зла. Не рекомендується братися за важку працю, особливо — користуватися гострими інструментами: сокирами, ножами, пилками. За народним повір’ям, рани, отримані цього дня, довго загоюються, тож хліб навіть не різали — його ламали руками.

Щодо погоди, народні прикмети говорять: від Михайла справжня зима вже поруч. Наші предки уважно стежили за знаками природи:

іній вранці — до суворих зимових морозів,туман — до відлиги,мокрий сніг — до щедрих весняних дощів,червона вранішня зоря — до довгих холодів.

За стародавніми віруваннями, якщо цього дня падає сніг — то й на Великдень буде сніжно. У народі кажуть: “Михаїл на білому коні зиму привіз”.

Колишній прокурор Харківської області Олександр Фільчаков, який нині займає посаду заступника начальника 3-го відділу процесуального керівництва, опинився в центрі уваги через імовірні порушення антикорупційних норм. За наявною інформацією, під час його керівництва у відомстві працювала його друга дружина — Юлія Ігорівна Шуміліна (у шлюбі Фільчакова). Такий факт може свідчити про наявність конфлікту інтересів, що суперечить вимогам українського антикорупційного законодавства.

Юлія Фільчакова походить із міста Антрацит Луганської області, яке нині перебуває під російською окупацією. Її кар’єра у правоохоронних органах розпочалася ще в середині 2010-х років. Відомо, що щонайменше з 2015 року вона працювала у прокуратурі Дергачівського району Харківщини. Згодом, у період з 2018 по 2019 рік, обіймала посаду прокурора Холодногірського відділу Харківської місцевої прокуратури.

У цей період Фільчаков займав керівні посади в місцевих прокуратурах, а з жовтня 2019 року очолив прокуратуру Харківської області. Після його призначення дружина звільнилася з посади.

Наразі Юлія Фільчакова працює адвокаткою в АО “Відсіч”. Раніше вона майже не декларувала доходи від своєї діяльності, що викликає додаткові питання щодо прозорості та дотримання антикорупційного законодавства.

Правоохоронці Києва ініціювали кримінальне розслідування з приводу ймовірних зловживань під час закупівель лікарських засобів і медичних виробів для міських медичних установ. В ході слідства встановлено, що чиновники Департаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації (КМДА) могли сприяти певним постачальникам, що призвело до значного завищення вартості медичних товарів. За даними слідства, ціни на деякі товари зростали в кілька разів — у 3–5 разів більше, ніж їх ринкова вартість.

Ця ситуація привернула увагу правоохоронців через можливі масові зловживання бюджетними коштами, що могли бути використані неефективно або незаконно. Розслідування проводиться в рамках кримінальної справи №12025100000000988, відкрита 31 липня 2025 року. Дане провадження стосується не лише факту завищення цін, але й можливих порушень під час самого процесу закупівель, що може вказувати на системні недоліки в управлінні державними коштами.

За даними слідчих, посадовці департаменту організували «злочинний механізм» постачань ліків і медвиробів за завищеними цінами — при щорічних обсягах закупівель, що перевищують 2 млрд грн. У фокусі розслідування — низка постачальників, зокрема ТОВ «Медгарант», ТОВ «Протек солюшнз Україна», ТОВ «Артек медікал груп» та ПП «Науково-виробнича фірма «Като» — саме їх, за версією слідства, лобіювали у тендерах.

Правоохоронці стверджують, що одна з ключових ролей у схемі належала раднику нині вже колишнього першого заступника голови КМДА Миколи Поворозника. Нібито цей радник погоджував із постачальниками технічні завдання та надсилав їх до заступника директора Департаменту, який курирував робочу групу з підготовки вимог до закупівель. Далі робоча група, як стверджує слідство, «безперешкодно» затверджувала ці технічні вимоги — що фактично звужувало коло можливих учасників торгів і забезпечувало перемогу потрібним компаніям.

У матеріалах кримінального провадження окремо названий кейс: закупівля ендопротезів та комплектів інструментарію навесні 2025 року (очікувана вартість — 123,3 млн грн). За даними слідства, техніко-медичні вимоги до цієї закупівлі розробляли представники ПП «Като», а документи потрапили до департаменту через посередників — зокрема лікарів відповідної лікарні. Переможцем у відповідному лоті стало саме це приватне підприємство.

Під час розслідування правоохоронці провели низку обшуків — зокрема за місцем проживання уповноваженої особи з публічних закупівель Департаменту (с. Требухів Броварського району). Вилучені мобільні телефони та інші носії інформації визнані речовими доказами; на частину з них накладено арешт судовими ухвалами, на частину — відмовлено через недоведеність необхідності арешту.

Слідство поки не оприлюднює оцінки загальних можливих втрат бюджету — у судових ухвалах немає орієнтовних цифр. Правоохоронці повідомляють, що активна фаза розслідування ще триває й набирає обертів.

Із переліку фігурантів і структур, згаданих у матеріалах, видно, що увага правоохоронців зосереджена на періоді роботи Департаменту під керівництвом Валентини Гінзбург (директорка з 23 жовтня 2017 року по 13 жовтня 2025 року). Офіційно її звільнення / відхід на пенсію співпав у часі з початком активних слідчих дій. Також у тексті справи фігурує ім’я Миколи Поворозника — багаторічного першого заступника голови КМДА, якого називали куратором «медичного» напрямку у мерії; за даними слідства, радник Поворозника нібито координував роботу з постачальниками.

Що відомо про компанії, згадані в розслідуванні:

ТОВ «Медгарант» — постачальник медобладнання, має значну кількість державних договорів; керівник — Артур Жулінський, бенефіціар — Олександр Островський.

ТОВ «Протек солюшнз Україна» та ТОВ «Артек медікал груп» — також активні учасники держтендерів; у медіа раніше пов’язували їх з оточенням бізнесмена Миколи Кузьми.

ПП «Науково-виробнича фірма «Като»» — постачальник, який, за версією слідства, підготував вимоги для тендеру на ендопротези.

Інциденти та питання до роботи Департаменту охорони здоров’я Києва не є новиною: у 2020 році Валентину Гінзбург критикували за звітність щодо забезпечення медзакладів засобами захисту на початку пандемії; також у 2021 році окремі її заступники потрапляли під підозру у різних епізодах, пов’язаних із закупівлями. Проте до теперішнього моменту остаточних висновків у багатьох із попередніх випадків не було.

Після відходу Гінзбург тимчасово очолила департамент Тетяна Мостепан; контроль за роботою департаменту після відходу Миколи Поворозника здійснює перший заступник голови КМДА Петро Пантелеєв (в.о.). Представники столичної мерії поки не надавали публічних детальних коментарів щодо ходу слідства та можливих фінансових втрат бюджету.

Правоохоронні органи продовжують слідчі дії й документообіг: вилучають електронні носії, опитують фігурантів та з’ясовують обсяги й механізми ймовірних зловживань. Остаточні висновки та розмір можливих збитків міському бюджету будуть відомі після завершення експертиз і відповідних процесуальних кроків.