Держаудитслужба виявила фінансові порушення в Києві на 444,5 млн гривень

У Херсонській області правоохоронні органи викрили корупційну схему, пов’язану з ремонтом і реконструкцією захисних укриттів, унаслідок якої місцеві бюджети зазнали збитків на суму понад 5,5 мільйона гривень. Слідство встановило, що незаконні дії відбувалися під час реалізації робіт, які мали забезпечити безпеку населення в умовах воєнної загрози.

За інформацією правоохоронців, керівник приватної будівельної компанії укладав договори з громадами Херсонського району на виконання ремонтних робіт. Після цього до офіційної документації вносилися завідомо неправдиві відомості щодо обсягів та вартості виконаних робіт. Частина робіт або взагалі не проводилася, або виконувалася не в повному обсязі, однак у звітних актах зазначалися значно завищені показники.

Інженер технічного нагляду, який мав контролювати виконання робіт, фактично ігнорував перевірки та підписав фіктивні акти, що спричинило додаткові збитки на суму майже 490 тис. грн.

У 2024 році та сама компанія повторила схему під час реконструкції укриття у медичному закладі Херсона, який також використовується як сховище під час обстрілів. Завищення даних у документації дозволило безпідставно отримати ще понад 5 млн грн.

Правоохоронці наразі розслідують усі обставини справи та встановлюють причетних осіб до незаконного привласнення коштів.

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про конфіскацію активів загальною вартістю понад 5 мільйонів гривень у депутата Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Олега Ткаченка. Підставою для такого рішення стали результати перевірки, проведеної Національним агентством з питань запобігання корупції, яке дійшло висновку про невідповідність вартості задекларованого майна офіційним доходам посадовця та його родини.

У ході аналізу фінансового стану депутата НАЗК встановило, що частина цінного майна була оформлена на близьких родичів, що розцінюється як спроба приховати реальних власників активів. Зокрема, автомобіль Volkswagen ID4 2023 року випуску вартістю понад один мільйон гривень був зареєстрований на колишню дружину Олега Ткаченка. Інший транспортний засіб — Jaguar XF — оформлено на його сина, який, за даними агентства, не мав достатніх доходів для самостійного придбання такого майна.

Фактично користувався цим майном сам депутат. Автівки були придбані за його дорученням, і саме він їх використовував. Законних доходів для придбання такого майна ні у Ткаченка, ні у членів його родини не було.

Після того, як стало зрозуміло, що активи підлягають конфіскації, частину земель депутатська родина намагалася терміново продати третім особам, здебільшого «своїм». Однак прокуратурі вдалося накласти арешт, і приховати активи не вдалося.

Варто зазначити, що інформація про майно депутата була встановлена в межах кримінального провадження щодо злочину у сфері охорони довкілля, яке розслідує Броварська окружна прокуратура. Тому конфіскація активів може бути лише початком розслідування.

Правоохоронні органи продовжують відігравати ключову роль у забезпеченні законності та безпеки в умовах воєнного стану. Їхня робота охоплює не лише розслідування кримінальних правопорушень, а й протидію корупції, документування злочинів, пов’язаних з війною, а також підтримання громадського порядку у прифронтових і тилових регіонах.

Особливу увагу силові структури зосереджують на справах, що мають суспільний резонанс. Йдеться про зловживання службовим становищем, незаконне збагачення, ухилення від мобілізаційних обов’язків та розкрадання бюджетних коштів. У таких випадках правоохоронці проводять обшуки, вилучають документацію, допитують свідків і збирають доказову базу для подальшої передачі матеріалів до суду.

«Керівнику кооперативу повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України — навмисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах», — зазначили в прокуратурі.

За матеріалами слідства, з вересня 2018 року по квітень 2022 року кооператив продав 60 квартир у Чернівцях на загальну суму понад 53,5 мільйона гривень. При цьому ПДВ із цих операцій не було сплачено, внаслідок чого державний бюджет недоотримав понад 10 мільйонів гривень.

Слідство встановило, що фактичний продаж житла маскували під «інвестиції» асоційованих членів кооперативу. Квартири передавалися за договорами пайової участі, що дозволяло забудовнику уникати сплати податку на додану вартість. Водночас, за висновками правоохоронців, ці операції мали всі ознаки звичайних договорів купівлі-продажу, які підлягають оподаткуванню.

Наразі тривають слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх обставин справи та можливих співучасників схеми.

13 січня 2026 року в Україні та світі відзначають одразу кілька значущих подій, які мають особливе значення для різних культур та традицій. Цього дня православні християни святкують пам’ять святих мучеників Єрмилата і Стратоніка, які відзначаються за свою вірність і стійкість у важкі часи. Церковне свято нагадує про важливість духовної сили та відданості вірі, навіть у найбільш складних обставинах.

Крім того, 13 січня є святом суспільного радіомовлення, коли відзначається роль радіо у суспільстві, як важливого інструмента для комунікації, передачі інформації та формування громадської думки. Для багатьох людей радіо стало не лише джерелом новин, але й вірним супутником у повсякденному житті.

Яке церковне свято відзначають 13 січня

За новим церковним календарем православні християни цього дня вшановують пам’ять святих мучеників Єрмилата і Стратоніка. Вони жили на початку IV століття та загинули під час гонінь на християн за правління імператора Лікінія.

Єрмилат був дияконом християнської громади в місті Сингідон, що розташовувалося на території сучасного Белграда. За відмову зректися віри його піддали тортурам. Під час суду він відкрито засуджував язичницьких ідолів та не приховував своїх переконань.

Стратонік, який працював тюремним сторожем і був близьким другом Єрмилата, не витримав страждань мученика та відкрито визнав себе християнином. За це його також ув’язнили й катували. За церковним переданням, обох святих стратили, втопивши у водах Дунаю.

Чому кішка є символом 13 січня

У народних віруваннях день святого Єрмилата пов’язують із котами. За легендою, під час ув’язнення мученика втішала кішка, яка нібито допомагала йому витримати біль і страждання. Саме тому святого вважають покровителем котів.

Згідно з повір’ями, 13 січня не можна ображати тварин, а особливо кішок, адже це може накликати нещастя. Натомість турбота про домашніх улюбленців цього дня вважається доброю прикметою.

Що не можна робити 13 січня

За народними уявленнями, цього дня не рекомендується: – завдавати шкоди тваринам; – сваритися, проявляти агресію або жорстокість; – відмовляти в допомозі тим, хто її потребує.

Вважається, що негативні вчинки 13 січня можуть мати довготривалі наслідки.

Що дозволено і бажано робити 13 січня

День сприятливий для добрих справ, милосердя та допомоги іншим. Радять проводити більше часу з родиною, піклуватися про близьких і домашніх тварин.

Існує повір’я, що якщо в домі є хвора людина, її можна посадити на місце, де зазвичай лежить кішка — вважається, що це сприяє одужанню. Також кажуть, що сім актів допомоги іншим цього дня можуть принести духовне очищення.

Народні прикмети на 13 січня

Погода на Єрмила вказує на характер майбутньої весни. Холод і сніг — до пізньої весни. Північний вітер — до затяжної зими. Снігопад цього дня вважали добрим знаком для майбутнього рибного лову.

Які свята відзначають 13 січня у світі

Окрім церковної дати, 13 січня має кілька міжнародних і тематичних свят.

День суспільного радіомовлення присвячений ролі незалежних медіа в демократичному суспільстві. Суспільне радіо покликане інформувати, просвітлювати, підтримувати культуру та забезпечувати плюралізм думок.

День поезії на роботі заохочує людей ділитися улюбленими віршами або власною творчістю навіть у робочому середовищі. Свято покликане знизити напругу та нагадати про цінність емоцій і творчості.

Також цього дня відзначають День здійснення мрії — символічну дату, яка нагадує, що кожна мрія починається з конкретного кроку.

Заступник начальника управління з питань запобігання корупції Державної митної служби Юрій Занік, якого розглядають серед потенційних претендентів на крісло очільника ДМС, опинився під пильною увагою громадськості та експертів через структуру задекларованого майна його родини. Йдеться не лише про значні фінансові обсяги, а й про спосіб оформлення активів, який породжує запитання щодо прозорості та відповідності антикорупційним стандартам.

Згідно з наявними даними, сукупна вартість активів, пов’язаних із сім’єю посадовця, становить щонайменше 7,7 мільйона гривень. Водночас аналітики не виключають, що ця сума може бути більшою з огляду на ринкову вартість нерухомості та можливі додаткові активи. Ключовим моментом є те, що значна частина майна оформлена не на самого Юрія Заніка, а на його близьких родичів.

Матір посадовця у 2019 році придбала будинок із земельною ділянкою під Львовом орієнтовною вартістю близько 88 тисяч доларів. Водночас вона є пенсіонеркою і, за відкритими даними, не мала доходів, які б дозволяли здійснити таку покупку.

У тому ж 2019 році в документах з’являється ще одна особа — Оксана Біляк. Спершу вона вказується як така, що користується квартирою батька, а вже у 2020 році Занік задекларував спільне проживання з нею. Того ж року Біляк придбала будинок площею 247 кв. м вартістю близько 1,2 млн грн. Згодом об’єкт перейшов у спільну власність, однак джерела коштів на його придбання в деклараціях не були чітко пояснені.

У 2023 році родина задекларувала придбання ще однієї земельної ділянки під Львовом площею 324 кв. м. На цій землі передбачено будівництво житлового будинку площею 376 кв. м та господарської споруди. За ринковими оцінками, таке будівництво може обійтися у кілька мільйонів гривень, що означає: задекларована на сьогодні сума майна у 7,7 млн грн, імовірно, не є остаточною.

У сукупності ці факти формують картину, за якої активи концентруються на родичах — батьках-пенсіонерах і близьких особах — без очевидних підтверджених джерел доходів. На цьому тлі особливої уваги набуває те, що Юрій Занік обіймає посаду саме в антикорупційному підрозділі митної служби та претендує на керівну роль у відомстві.

Питання походження коштів, повноти декларування та можливого приховування майна через родичів залишаються відкритими і можуть стати предметом перевірок з боку контролюючих органів.

У районі прикордонного села Комарівка Шосткинського району Сумської області зафіксовано суттєве збільшення так званої «сірої» зони. Її площа зросла майже утричі — з 1,98 до 5,98 квадратного кілометра, що свідчить про ускладнення безпекової ситуації вздовж державного кордону. Такі дані наводять аналітики, які системно відстежують події на фронті та в прикордонних районах України.

Експерти зазначають, що останнім часом спостерігається підвищена активність російських малих піхотних груп, які намагаються діяти приховано та використовувати особливості місцевого рельєфу. Подібні підрозділи періодично заходять на територію населеного пункту, шукаючи можливості для тимчасового закріплення та створення напруження в прикордонній зоні.

Аналітики зазначають, що російські війська фактично прощупують оборону, перевіряючи можливості для розширення зони контролю та масштабування цієї тактики. За їхніми словами, подібний сценарій уже мав місце в районі Грабовського, де противнику вдалося закріпитися.

Українські Сили оборони намагаються оперативно реагувати на появу ворожих піхотних груп, виявляти їх та знищувати. Водночас, як зазначається, через низку об’єктивних проблем на окремих ділянках кордону зробити це вдається не завжди.

Осінтери також наголошують, що кількість подібних “сірих” зон уздовж українсько-російського кордону зростає. Втім, у багатьох випадках українським захисникам усе ж вдається на початковому етапі зірвати спроби проникнення військ РФ та ліквідувати загарбників ще до їхнього закріплення.

Воєнні та політичні цілі російського диктатора Володимира Путіна не зводяться виключно до агресії проти України. До такого висновку дійшли американські аналітики, проаналізувавши його останні публічні заяви, риторику кремлівських посадовців і зміст офіційних документів. У звіті підкреслюється, що Москва послідовно намагається подати повномасштабну війну як нібито «вимушену реакцію» на дії Заходу.

Ключовим елементом цієї аргументації Кремль називає розширення Північноатлантичного альянсу. Російська влада системно просуває тезу про те, що зближення сусідніх держав із НАТО становить загрозу її безпеці, хоча фактично йдеться про суверенне право країн самостійно визначати власний зовнішньополітичний курс. Аналітики зазначають, що така риторика використовується для виправдання не лише війни проти України, а й потенційного тиску на інші держави регіону.

Аналітики зазначають, що така риторика свідчить: Путіна не влаштує жодне мирне врегулювання, яке стосується лише України. На їхню думку, Кремль наполягає на значно ширших вимогах, зокрема на радикальній зміні всієї системи європейської безпеки та фактичному перегляді ролі НАТО.

У матеріалі також пояснюється, що виконання ультиматумів, які Росія висунула наприкінці 2021 року і які Путін знову згадав у своїй промові 15 січня 2026 року, призвело б до руйнування Альянсу. Це, у свою чергу, означало б кардинальний перегляд архітектури безпеки в Європі на користь Москви.

Аналітики наголошують, що Путін неодноразово демонстрував: його вимоги значно ширші, ніж ті, що фігурували в запропонованих мирних планах. Він залишається відданим своїм початковим воєнним цілям 2021–2022 років, які виходять за межі територіальних питань і не обмежуються лише Україною.

15 січня під час церемонії прийому вірчих грамот від послів 34 країн Путін заговорив про «мир», водночас фактично пригрозив Україні продовженням війни. Він запропонував «повернутися до предметного обговорення ініціатив Росії щодо нової і справедливої архітектури безпеки» та вкотре поклав відповідальність за війну на Київ.

За словами диктатора, «криза навколо України стала прямим наслідком ігнорування інтересів Росії» та просування НАТО до її кордонів, попри нібито публічні обіцянки Заходу цього не робити. Окремо він заявив про «деградацію» міжнародної ситуації, звинувативши західні країни в підміні дипломатії односторонніми й небезпечними діями.

Аналітики вважають ці заяви черговим підтвердженням того, що Кремль використовує мирну риторику не для пошуку компромісу, а для просування значно ширших геополітичних цілей.