Дмитро Разумков поділився своїми думками про законопроект щодо мобілізації

Після резонансного скандалу з так званими «прокурорами-інвалідами», який завершився відставкою генерального прокурора Андрія Костіна, у системі прокуратури почалися помітні трансформації. З приходом на посаду нового очільника Офісу генерального прокурора Руслана Кравченка, за інформацією з професійного середовища, формується інша модель фінансового забезпечення чинних прокурорів, що знову викликає суспільну дискусію.

Йдеться про практику додаткових нарахувань, коли окремі прокурори, продовжуючи працювати на посадах і отримувати повноцінну заробітну плату, паралельно користуються правом на так звані «пенсійні виплати». Фактично мова йде про подвійне бюджетне фінансування однієї особи, що виглядає особливо чутливо на тлі воєнного стану та загального дефіциту державних ресурсів.

Так, згідно єдиного державного реєстру судових рішень, 23 жовтня 2019 року Ігор Чуб подав позов до Харківського окружного адмінсуду, вимагаючи визнати дії регіонального Пенсійного фонду незаконними. Справу передали судді Бідонько А.В. Але вже 4 листопада прокурор забрав заяву – попросив залишити її без розгляду для доопрацювання. Наступного дня суд офіційно повернув документи.

Однак, на цьому Чуб не зупинився. Він знову подав ідентичний позов, цього разу – до іншого судді Тітова О.М., який уже 3 грудня виніс рішення на користь прокурора. Це може свідчити про спробу підібрати лояльного суддю для реалізації задуманої схеми.

У позові Чуб вимагав нараховувати пенсію без обмеження граничного розміру та не обмежувати суму зарплати при обчисленні пенсії. При цьому прокурор стверджував, що нібито пропрацював у системі 20 років.

Після винесення рішення Пенсійний фонд подав апеляцію, але навіть не сплатив обов’язковий судовий збір – лише 1152 грн. Через це Другий апеляційний адмінсуд залишив скаргу без руху, надавши термін для усунення порушення. Проте юристи фонду не зробили жодних дій до 13 січня 2020 року. Як наслідок, скаргу повернули.

Таким чином, Ігор Чуб отримав довічну пенсію, яка тепер виплачується додатково до його зарплати.

Також прокурор Ігор Миколайович Чуб володіє значними сімейними активами, серед яких чотири квартири в Харкові, садовий будинок, земельні ділянки та право користування житловим будинком у Великій Британії. Варто відзначити, що джерела походження активів, якими обріс харківський прокурор Ігор Чуб мали б стати предметом вивчення антикорупційних органів.

На північному напрямку України наразі відсутні передумови для початку нового великого наступу російських військ через міжнародний кордон. Йдеться насамперед про Сумську та Харківську області, де, за оцінками міжнародних аналітиків, противник не має достатніх ресурсів і організаційних можливостей для проведення широкомасштабної наступальної операції у найближчій перспективі.

У свіжому звіті Інституту вивчення війни наголошується, що фахівці не виявили ознак підготовки Росії до активних дій на цьому відтинку фронту. Зокрема, не зафіксовано значних переміщень особового складу, техніки чи озброєння, які зазвичай передують спробам прориву або розгортанню наступу. Також відсутні свідчення формування ударних угруповань, здатних діяти автономно та тривалий час.

Водночас в Інституті звертають увагу на відмінності в російській тактиці на цьому напрямку. На відміну від ситуації поблизу Покровська та Гуляйполя, російські війська не проводили підготовки поля бою до масштабного наземного наступу в Сумській і Харківській областях.

Зокрема, РФ не здійснювала тривалої кампанії повітряних атак із застосуванням безпілотників. Аналітики наголошують, що такі удари БПЛА стали частиною стандартного російського оперативного шаблону, спрямованого на ослаблення української логістики та оборони перед інтенсифікацією наземних дій. Відсутність такої підготовки на півночі України, за оцінкою ISW, є показовою.

У звіті також зазначається, що найближчими днями або тижнями російські війська можуть намагатися здійснювати окремі транскордонні атаки. Їхньою метою, ймовірно, є створення інформаційного ефекту на тлі мирних переговорів — зокрема, формування враження про нібито нестабільність північного фронту.

Аналітики підкреслюють, що наразі такі дії мають радше демонстративний характер і не свідчать про намір захоплювати території в межах ширшої наступальної кампанії.

Водночас у ISW застерігають: якщо російська армія розпочне узгоджену кампанію повітряних ударів по тактичному та оперативному тилу України або здійснить масштабну передислокацію додаткових сил до Північного угруповання військ, це може свідчити про підготовку нового наземного наступу на півночі.

У такому разі, зазначають аналітики, російському командуванню довелося б знизити пріоритет південного та східного напрямків фронту.

Після майже шести років повільного та фактично безрезультатного судового розгляду здавалося, що гучна справа проти колишнього мера Харкова Михайла Добкіна, відома як «кооперативна схема», остаточно втратила перспективи. Навесні 2024 року Дзержинський районний суд Харкова ухвалив рішення про закриття кримінального провадження, а згодом цю позицію підтримав і Харківський апеляційний суд. Підставою став сплив 15-річного строку притягнення до кримінальної відповідальності, адже події, які інкримінувалися фігурантам, датувалися 2008–2009 роками.

Однак 15 грудня 2025 року ситуація отримала несподіване продовження. Верховний Суд, розглянувши касаційні скарги, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Касаційна інстанція дійшла висновку, що попередні суди припустилися помилок у застосуванні норм права, зокрема щодо питання строків давності та процесуальних аспектів розгляду справи.

Верховний Суд погодився з аргументами прокуратури, що момент закінчення злочину був визначений неправильно. За позицією обвинувачення, злочин вважається завершеним не в момент ухвалення рішень міськрадою, а тоді, коли відбулося фактичне незаконне заволодіння землею — тобто після оформлення державних актів. У цій справі це сталося 18 серпня 2010 року. Відповідно, строк давності, за розрахунками прокуратури, спливав лише 18 серпня 2025 року, а отже, закриття провадження у 2024 році було передчасним.

Ця справа стала наочним прикладом того, як кримінальні процеси можуть роками затягуватися, використовуючи прогалини й формалізм процесуального законодавства. Іронія ситуації полягає в тому, що навіть після рішення Верховного Суду часу для реального завершення розгляду та винесення вироку майже не залишилося.

Суть так званої «кооперативної схеми», реалізованої за каденції Добкіна, була доволі простою. У Харкові створювали обслуговуючі кооперативи з формулюванням «житлово-будівельний» у назві, що дозволяло безоплатно отримувати у власність значні масиви міської землі під забудову. При цьому такі кооперативи не відповідали вимогам чинного на той момент Житлового кодексу УРСР: їхні члени не перебували на квартирному обліку, не потребували поліпшення житлових умов, а самі кооперативи часто створювалися буквально за кілька днів до ухвалення рішень про виділення землі.

У результаті, за даними слідства, лише у 2008 році, коли Михайло Добкін обіймав посаду міського голови, а Геннадій Кернес був секретарем Харківської міськради, було незаконно передано щонайменше 650 гектарів міської землі. Орієнтовна вартість цих ділянок оцінюється у 4–6 млрд гривень. Кернес, який як секретар ради був ключовою особою у винесенні земельних питань на сесію, до суду вже не дійшов — обвинувальний акт розглядали без нього.

Попри те, що Верховний Суд фактично дав справі друге дихання, більшість експертів сходяться на думці, що це рішення навряд чи змінить фінал. Найімовірніше, процес знову завершиться закриттям провадження через сплив строків давності. У підсумку справа проти Добкіна ризикує залишитися ще одним хрестоматійним прикладом того, як масштабні корупційні епізоди в Україні роками розчиняються між судами, слідством і процесуальними дедлайнами, так і не доходячи до вироку.

Народний депутат України VIII скликання Максим Микитась, колишній депутат Дніпровської обласної ради, а також голова ради директорів і співзасновник групи компаній «Dnipro Agro Group» Василь Астіон опинилися у фокусі розслідування щодо можливого незаконного відчуження корпоративних прав та нерухомого майна. Разом із ними в матеріалах справи згадуються низка посадових осіб Міністерства юстиції, представників судової системи та реєстраційних органів, що вказує на можливу комплексну протиправну схему.

Йдеться про діяльність ТОВ «ФІЛОСОФІЯ ДЕВЕЛОПМЕНТА» (ЄДРПОУ 42088061), яке, за наявною інформацією, втратило контроль над корпоративними правами та майновим комплексом на території колишнього заводу. За даними розслідування, механізм відчуження передбачав складні юридичні маніпуляції з реєстраційними документами, що ускладнювало захист інтересів компанії та створювало ризики для інвесторів і працівників підприємства.

За даними заяви, ключовим мотивом інтересу до компанії стали містобудівні умови, видані КМДА, які дозволяють реконструкцію одного з корпусів заводу «Арсенал» під адміністративну будівлю з паркінгом. Саме цей актив, як стверджується, став предметом рейдерського захоплення, організованого за попередньою змовою між бізнесменами, політиками та посадовцями.

Серед осіб, яких пов’язують із реалізацією схеми, називають міністра юстиції України Галущенка Г.В., заступників директора департаменту приватного права Мін’юсту Рудницьку М.В. та Лещенка А.О., суддю Господарського суду міста Києва Стасюка С.В., приватного нотаріуса Дуднік І.В. і державного реєстратора Качковську О.В. Їхні рішення та дії, за версією заявників, створили юридичні підстави для втрати власниками контролю над майном.

Водночас спроби оскаржити ці обставини в межах кримінального провадження наразі не дали результату. Слідчий суддя Печерського районного суду Києва Сергій Вовк ухвалою №757/56345/25-к від 3 грудня 2025 року відмовив у задоволенні скарги щодо невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Фактично це заблокувало старт повноцінного слідства на початковому етапі.

Окремим блоком у матеріалах фігурує інформація про діяльність подружжя Олександра та Галини Герег — власників мереж «ЕПІЦЕНТР К» і «НОВА ЛІНІЯ 1». За наявними даними, після окупації частини територій України їхні торговельні центри на ТОТ нібито не припинили роботу, а лише формально змінили бренд на «Галактика», зберігши операційну модель, формат і внутрішні стандарти «Епіцентру».

У 2014–2022 роках, за твердженнями заяви, управління цими активами здійснювалося через підконтрольні юридичні структури. Координацію роботи мережі «Галактика» нібито забезпечував громадянин України Геннадій Гальчук, який взаємодіяв з окупаційною адміністрацією та отримував винагороду за підтримку безперебійного функціонування бізнесу.

Така схема, за твердженнями авторів матеріалів, дозволяла приховувати реальних бенефіціарів, зберігати контроль над торговельною мережею та водночас забезпечувати надходження коштів до бюджету Російської Федерації через діяльність об’єктів на тимчасово окупованих територіях.

Описані факти потребують ретельної перевірки з боку правоохоронних органів, однак на сьогодні ключові епізоди, пов’язані як із рейдерським захопленням майна в центрі Києва, так і з діяльністю великого бізнесу на ТОТ, залишаються поза межами повноцінного кримінального розслідування.

Напередодні різдвяно-новорічних свят на українському кордоні традиційно спостерігається збільшення пасажиропотоку. Мільйони українців вирушають за кордон або повертаються додому, що часто призводить до значних заторів та довгих черг на пунктах пропуску. Однак правильний вибір дня та маршруту подорожі може суттєво скоротити час перебування в чергах і зробити поїздку більш комфортною.

Державна прикордонна служба України вже заздалегідь попереджає про можливі ускладнення на найбільш завантажених напрямках, зокрема на кордонах із Польщею, Угорщиною, Румунією та Словаччиною. Проте прикордонники наголошують, що дотримання кількох простих правил може значно зменшити час очікування на проходження контролю.

Найменше навантаження на пункти пропуску прогнозують безпосередньо у святкові дні — 25 грудня та 1 січня. Натомість 24 і 31 грудня традиційно стають найскладнішими днями для поїздок, адже саме тоді більшість людей вирушає у відпустки або поспішає додому на свята.

У ДПСУ пояснюють: у самі свята люди намагаються бути з родиною, а не проводити час у дорозі, тому потік у ці дні помітно зменшується.

Перед поїздкою прикордонники радять обов’язково перевіряти завантаженість пунктів пропуску. Часто різниця в чергах між сусідніми переходами може становити кілька годин. Актуальну інформацію ДПСУ регулярно публікує онлайн — зокрема Західне регіональне управління оновлює дані кожні три години.

Приблизно половина всього пасажиропотоку припадає на польський напрямок. Найбільші черги зазвичай фіксують у пунктах пропуску «Шегині», «Краківець» та «Рава-Руська». Водночас менш завантаженими залишаються «Нижанковичі» у Львівській області, а також пункти пропуску на кордоні зі Словаччиною, Угорщиною та Румунією.

У ДПСУ також звертають увагу на залізничне сполучення. На поїздах Інтерсіті прикордонний контроль здійснюється безпосередньо під час руху, що значно скорочує час перевірок. Уже з січня таку практику планують запровадити ще на дев’яти парах поїздів, зокрема на маршрутах Київ – Перемишль та Київ – Хелм.

Отже, щоб уникнути багатогодинних черг у святковий період, варто обирати менш завантажені дні, стежити за ситуацією на пунктах пропуску онлайн, розглядати альтернативні маршрути та заздалегідь підготувати всі документи.

Питання оподаткування посилок з-за кордону, зокрема можливого перегляду неоподатковуваного ліміту у 150 євро, залишається дискусійним і потребує виважених рішень. Про це заявила керівниця Державної податкової служби Леся Карнаух, коментуючи обговорення, яке активно триває навколо імпортних відправлень для фізичних осіб. За її словами, держава усвідомлює чутливість цієї теми для громадян, однак водночас змушена враховувати фінансові потреби країни.

Очільниця ДПС наголосила, що питання оподаткування посилок перебуває у фокусі уваги не лише української влади, а й міжнародних партнерів. У межах євроінтеграційних процесів Україна поступово адаптує своє податкове та митне законодавство до європейських підходів, де подібні пільги або суттєво обмежені, або взагалі відсутні. Саме тому можливі зміни розглядаються як частина ширшої реформи, а не окреме рішення.

Очільниця податкової служби зазначила, що запроваджена пільга була виправданою в умовах воєнного часу і досі активно використовується. Разом із тим вона визнала, що частина бізнесу застосовувала схеми з дробленням або заниженням вартості посилок, що створювало неконкурентні умови на ринку. Саме на цю проблему, за її словами, регулярно звертають увагу українські виробники.

Представники бізнесу наголошують, що вітчизняним компаніям складно конкурувати з імпортними товарами, зокрема з продукцією з Китаю, яка фактично отримує додаткову податкову перевагу завдяки чинним правилам ввезення.

У Державній податковій службі підкреслюють, що будь-які рішення щодо скасування або обмеження пільг мають ухвалюватися після детального аналізу кожного окремого випадку. За словами Карнаух, для оборонних потреб мають діяти винятки, подібні до тих, що вже застосовуються в спеціальних режимах для окремих галузей. Натомість використання пільг для мінімізації податків або створення неконкурентних переваг потребує законодавчого врегулювання.

Коментуючи можливість оподаткування дрібних посилок вартістю 5–10 доларів, керівниця ДПС зазначила, що наразі обговорюється варіант збереження неоподатковуваного порогу для персональних відправлень на рівні до 45 євро. При цьому всі імпортні посилки перебуватимуть у зоні митного контролю та, ймовірно, підлягатимуть процедурі декларування.

Вона уточнила, що остаточний механізм ще не сформований. Завдання податкової служби на цьому етапі — забезпечити контроль за тим, щоб розмитнений товар, який перебуває на митній території України, коректно обліковувався суб’єктами господарювання, відображався в бухгалтерії та був пов’язаний із фінансовим результатом компаній.

19 грудня впродовж тривалого часу залишалося однією з ключових дат для православних вірян в Україні. Після переходу церков на новий календар змінився перелік релігійних споминів, однак цей день і нині вирізняється насиченістю духовних, професійних і народних подій, зберігаючи особливе значення в суспільному житті.

За новою календарною традицією цього дня православна церква вшановує мученика Воніфатія та преподобного Іллю Києво-Печерського, пустельника. Образ останнього займає особливе місце у народній свідомості, адже його вважають небесним покровителем воїнів. Саме тому родини захисників України звертаються до святого з молитвами про заступництво, охорону на фронті, збереження життя та відновлення здоров’я після поранень.

Водночас багато вірян пам’ятають, яке церковне свято 19 грудня відзначалося за старим стилем. Саме цього дня святкували День святого Миколая Чудотворця — покровителя дітей і нужденних. За традицією, дітям дарували подарунки від імені святого, а дорослі займалися благодійністю.

На міжнародному рівні 19 грудня, за ініціативою ООН, відзначається Міжнародний день допомоги бідним. Його мета — привернути увагу суспільства до проблем малозабезпечених та заохотити людей до благодійних вчинків. У цей день прийнято допомагати нужденним коштами, речами або волонтерською підтримкою. Також у світі сьогодні відзначають День вічнозелених рослин, День субкультури емо, День вівсяних кексів і День смішного светра.

В Україні 19 грудня є важливою професійною датою — Днем адвокатури, або Днем адвоката. Це свято людей, які захищають права громадян у судах, перевіряють законність угод і надають юридичні консультації. Їхню роль у забезпеченні правопорядку та справедливості в суспільстві складно переоцінити.

Також цього дня народилися відомі українські діячі культури: поет Микола Філянський, перекладач Микола Лукаш, письменник і правозахисник Микола Руденко та письменниця Марія Матіос.

У народній традиції 19 грудня пов’язували з погодними прикметами, насамперед із вітром. Якщо він дме з півночі — чекали морозів і сніжної зими, з півдня — швидкого потепління. Сильний шквал вважався передвісником доброго врожаю влітку, а гучна поведінка синиць віщувала негоду. Ясне небо обіцяло морозний січень.

За повір’ями, день вважався сприятливим для рукоділля, творчих занять, риболовлі та навіть висадки розсади. Натомість існували й заборони. Не рекомендувалося лінуватися, заздрити, мати злі думки, сваритися чи лихословити. Також не радили виконувати важку фізичну роботу, займатися прибиранням або ремонтом. За прикметами, не варто було позичати гроші 19 грудня, аби не провести наступний рік у боргах.

Різдво Христове в Україні відзначається 25 грудня відповідно до нового календаря Православної церкви України, і ця дата поступово стає невід’ємною частиною сучасної національної традиції. Особливе місце у святковому циклі посідає вечір напередодні Різдва — Святвечір, який здавна вважається часом тиші, духовного зосередження та родинної єдності.

У цей вечір українські родини збираються разом за святковим столом, щоб у спільній молитві та спокої зустріти ніч народження Ісуса Христа. Святвечір має глибокий символічний зміст: він поєднує християнські цінності з народними звичаями, переданими з покоління в покоління. Атмосфера дому цього дня наповнена очікуванням, теплом і надією, а кожна деталь — від запаленої свічки до першої зірки на небі — має своє значення.

Найголовнішою стравою Святвечора є кутя. Її традиційно готують із пшениці з додаванням меду та маку. Пшениця символізує чистоту, праведність і вічне життя, мед — солодкість Божого слова, а мак — страждання Христа. За звичаєм, кутю має скуштувати кожен за столом, а після вечері її не прибирають до ранку, залишаючи для душ померлих родичів, які, за народними віруваннями, цієї ночі приходять у гості.

Обов’язковим напоєм на різдвяному столі є узвар. Його готують із сушених фруктів і меду. Узвар символізує новий початок, очищення, благополуччя та родючість, а також щастя і достаток у домі.

Ще однією традиційною стравою є борщ. У різдвяному контексті він готується пісним. За народною символікою, червоний колір борщу нагадує про кров і страждання вифлеємських немовлят, а саму страву вважають символом сили духу та спасіння.

Окрім куті, узвару та борщу, на Святвечір традиційно подають ще дев’ять страв. Серед них — хліб як символ життя і Божого благословення, риба, що уособлює християнську віру, горох і квасоля як знак єдності та відродження, часник для захисту від зла, голубці, вареники, ароматні пампушки та каша. Кожна з цих страв має своє символічне значення і пов’язана з ідеями чистоти віри, надії, любові та вічного життя.

Водночас священники та етнографи наголошують, що головне у Святвечір — не кількість страв, а духовний зміст свята. Якщо немає можливості приготувати всі 12 частувань, достатньо кількох основних. Важливо готувати з добрими думками, у мирі з близькими та починати святкову вечерю спільною молитвою.