До України прибули боєприпаси від небайдужих словаків

Українська письменниця та сценаристка Ольга Навроцька вперше публічно поділилася особистими міркуваннями щодо материнства, відкрито заявивши про свій свідомий вибір залишатися без дітей. 51-річна дружина музиканта Фагота розповіла, що рішення жити у форматі childfree не було спонтанним — воно формувалося протягом багатьох років і стало результатом глибоких внутрішніх роздумів та життєвого досвіду.

В інтерв’ю Раміні Есхакзай Навроцька зазначила, що її ставлення до материнства змінювалося поступово, а остаточну впевненість у своєму виборі вона відчула в умовах повномасштабної війни та глобальної нестабільності. За словами письменниці, сучасний світ став надто непередбачуваним і небезпечним, щоб без сумнівів брати на себе відповідальність за нове життя. Саме усвідомлення цієї відповідальності, а не небажання дітей як такого, стало ключовим аргументом у її рішенні.

Письменниця наголосила, що усвідомлює всі радощі життя, однак вважає його водночас жорстоким і болісним. Саме тому вона не готова свідомо приводити дитину у світ, де щастя часто межує з трагедіями та втратами.

Навроцька зізналася, що якби була впевненість у безпечному майбутньому та завершенні війни, розв’язаної Росією проти України, вона, можливо, замислилася б над материнством. Проте наразі такого відчуття впевненості немає.

Вона також зазначила, що ніколи не мріяла про дітей і завжди підсвідомо відчувала себе людиною, якій ближчий шлях без материнства. При цьому Навроцька з великою повагою ставиться до жінок, які народжують і виховують дітей, називаючи їх «богинями».

Письменниця підкреслила, що відсутність дітей ніколи не сприймала як недолік чи внутрішню порожнечу. Свою реалізацію вона знаходить у творчості, яку символічно називає своїми дітьми.

Водночас відомо, що Фагот має сина Микиту від попередніх стосунків. Із його матір’ю музикант розлучився ще під час вагітності жінки. Наприкінці листопада цього року Фагота помітили з іншою дівчиною, що спричинило чутки про можливі проблеми у стосунках з Ольгою Навроцькою, однак офіційних коментарів від пари з цього приводу не було.

Служба безпеки України оприлюднила подробиці масштабної корупційної схеми, яка дала змогу колишньому голові Конституційного Суду Олександру Тупицькому незаконно залишити територію країни в перші тижні повномасштабного вторгнення. Розслідування встановило, що ключову роль у цьому відіграв волинський прикордонник Роман Гінгін, якого суд визнав винним у нелегальному переправленні осіб призовного віку через державний кордон.

За інформацією слідчих, уже у березні 2022 року на Закарпатті діяла добре організована група, до якої входили представники прикордонної служби, митниці та окремі працівники поліції. Їхня діяльність носила системний характер: за грошову винагороду вони допомагали чоловікам, які підлягали мобілізації, незаконно перетинати державний кордон та опинятися на території країн Європейського Союзу. Сума оплати залежала від маршруту та рівня «супроводу», а клієнтів знаходили через посередників або особисті контакти.

Тупицький заздалегідь домовився з учасниками схеми про виїзд до Угорщини. До кордону він їхав на задньому сидінні автомобіля Toyota Camry, за кермом якого перебував найнятий водій, що мав законні підстави для перетину кордону. Саме це дозволило уникнути детальної перевірки.

Прикордонники та митники формально перевірили документи лише водія. Тупицького та двох його супутників пропустили без огляду і не внесли до електронних баз. Таким чином вони фактично «зникли» для української системи контролю.

Автомобіль безперешкодно виїхав із пункту пропуску, а вже 17 березня 2022 року угорська сторона на пункті «Барабаш» офіційно зафіксувала в’їзд Олександра Тупицького. Згодом до нього виїхали дружина та діти, але вже на законних підставах.

У квітні цього року українські паспорти Тупицького були анульовані. Попри це, він продовжує проживати в Австрії, де переховується від українського правосуддя.

СБУ зазначає, що розслідування схеми на Закарпатті триває, а коло фігурантів може розширитися. Справу щодо Романа Гінгіна суд уже розглянув, однак інші учасники групи можуть отримати нові підозри.

Навіть в умовах війни українці не припиняють замислюватися про майбутнє, особливо коли йдеться про освіту та професійний шлях дітей. Питання стабільності, затребуваності та суспільної користі професій виходить на перший план, адже ринок праці швидко змінюється під впливом війни, технологічного прогресу та глобальних трансформацій. Експерти наголошують: наступне десятиліття стане періодом глибокого переосмислення багатьох спеціальностей, однак роль людини як носія знань, відповідальності та креативності залишиться визначальною.

Очевидно, що в умовах тривалої війни особливу вагу зберігатимуть військові та медичні професії. Армія потребуватиме не лише військовослужбовців, а й аналітиків, інженерів, фахівців із сучасних технологій, зв’язку та логістики. Медична сфера також залишатиметься критично важливою — лікарі, медсестри, реабілітологи, психологи та фахівці з протезування будуть необхідні як під час війни, так і в період післявоєнного відновлення.

HR-експертка Тетяна Пашкіна наголошує: поряд із професіями майбутнього є ті, які вона називає «вічними». Лікарів, учителів та інженерів, за її словами, навряд чи можна повністю замінити алгоритмами. ШІ може змінити інструменти, але не сутність роботи, що базується на емпатії, відповідальності або складних технічних рішеннях. Учителі, до прикладу, працюватимуть у новому форматі — дистанційно, із більшим акцентом на індивідуальному навчанні. А аптеки, можливо, частково автоматизують продаж ліків, проте контроль за процесами все одно залишатиметься за людьми.

Пашкіна прогнозує, що трансформація найбільше торкнеться професій «золотої середини» — юристів, бухгалтерів, клерків та спеціалістів, які виконують рутинні операції з документами або кодуванням. Просту роботу буде вигідно автоматизувати, а отже, ці сфери поступово звужуватимуться. Працівникам доведеться або підвищувати кваліфікацію, або переходити в суміжні галузі.

Креативна сфера теж перебуває на порозі змін. Пашкіна зазначає, що професія креатора еволюціонує — від людини, яка створює контент, до спеціаліста, який керує інструментами ШІ. Та водночас вона вважає, що суспільство вже втомилося від надміру «ідеальних» ШІ-зображень і дедалі частіше прагне автентичності. Тому повна заміна творчих професій навряд чи відбудеться: інструменти допомагатимуть, але люди знову шукатимуть живий, справжній продукт.

Говорячи про нові можливості, експертка звертає увагу на світовий демографічний тренд. Населення Землі старіє, і цей процес зачіпає Україну. Уже зараз у фокусі опиняються люди віком 55+, які становлять так звану «срібну економіку». Попит на технології для старших людей — від «бабусефонів» до розумних будинків і систем геріатричного догляду — створює нові професійні ніші. Це означає, що продукти та послуги майбутнього будуть розраховані на іншу споживчу поведінку, відмінну від сучасної.

На протилежному полюсі — розвиток диджиталізації і збереження ремісничих професій. Пашкіна підкреслює, що штучний інтелект поки не здатний виконувати складні, інтелектуально або фізично унікальні види роботи, які потребують ручної майстерності або високої точності. Тому певні ніші ручної праці, особливо у високому сегменті, залишаться поза зоною автоматизації ще довгі роки.

Головним викликом для майбутніх поколінь стане не вибір професії, а готовність регулярно навчатись. Концепція lifelong learning, за словами експертки, перетворюється з модного терміну на об’єктивну необхідність. Ринок праці вимагатиме постійного оновлення навичок, а зміна фаху кілька разів за життя перестане бути чимось дивним. Професійні «реінкарнації» стануть звичайною частиною кар’єрної траєкторії: людина може почати інженером, продовжити в креативній сфері, перейти в машинне навчання, а потім опанувати аграрну справу — і це не сприйматиметься як хаотичність, а як адаптивність.

Додатковим чинником стане зростання тривалості життя. Якщо люди у майбутньому працюватимуть довше, то навряд чи залишатимуться в одній професії 50–60 років. Аби уникнути професійного вигорання, доведеться переходити між галузями. Саме тому професія кар’єрного консультанта теж може еволюціонувати і розширюватися.

Пашкіна підсумовує: більшість професій, у яких сьогодні працюватимуть діти, ще не існують. І тому батькам важливо не стільки вказувати на конкретну сферу, скільки вчити дітей мислити гнучко, вміти адаптуватися і бути готовими до нових викликів. Світ змінюється швидко — і здатність навчатися все життя стане головною конкурентною перевагою майбутнього.

Національне антикорупційне бюро спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою повідомили про викриття масштабної корупційної схеми, що діяла на державному підприємстві «Ізмаїльський морський торговельний порт» у 2022–2023 роках. За даними слідства, організована група, до якої входили директор порту та представники приватного бізнесу, незаконно привласнила понад 24 мільйони гривень, маскуючи схему під нібито необхідні закупівлі портового обладнання.

Ключовою фігурою в цій корупційній мережі слідчі називають організатора, який фактично виконував функції неофіційного «генерального директора» порту. Не маючи формальних посадових повноважень, він координував усі дії інших учасників, контролював підготовку документації, ухвалення рішень та розподіл фінансових потоків. Підконтрольні йому особи в керівництві підприємства забезпечували перемогу заздалегідь визначених компаній на тендерах та створювали видимість реальності поставок.

Учасники групи мали доступ до службової, конфіденційної інформації про плани закупівель. Це дозволяло їм заздалегідь визначати «переможців» тендерів. Провідних виробників і офіційних дилерів системно не допускали до торгів, натомість укладали угоди з підконтрольними компаніями. Вартість обладнання в цих контрактах суттєво завищувалася.

Після отримання коштів на рахунки комерційних структур та ФОПів, пов’язаних із учасниками схеми, гроші швидко знімалися готівкою. Надалі їх розподіляли між організаторами та виконавцями.

НАБУ та САП повідомили всім учасникам схеми про підозру. Тривають подальші процесуальні дії.

За інформацією джерел, у київських владних колах загострилася ситуація навколо голови Київської міської військової адміністрації Тимура Ткаченка. Повідомляється, що посадовця змусили підписати заяву про звільнення, що може свідчити про серйозні зміни в управлінні столицею в умовах воєнного стану. Офіційних коментарів із цього приводу наразі не оприлюднено, однак сама поява такої інформації викликала активне обговорення в політичному середовищі.

За словами співрозмовників, прихід Ткаченка на посаду супроводжувався гучними очікуваннями та заявами. Йому приписували наміри суттєво послабити вплив мера Києва Віталія Кличка і переформатувати баланс влади в місті. Проте, як стверджують джерела, за рік роботи ці плани так і не були реалізовані, а обіцяні зміни залишилися на рівні публічної риторики.

Водночас, за інформацією джерела, новим очільником КМВА може стати теперішній голова Оболонської РДА Кирило Фесик.

“Шанси Фесика очолити КМВА оцінюють у 40%, є й інші кандидатури, але їх поки не озвучують” – зазначає джерело.

Про бекграунд Фесика та його роль у владній вертикалі читайте у нашому матеріалі: Корупційні схеми глави Оболонської РДА столиці Кирила Фесика

На Миколаївщині все більше уваги привертають великі будівельні ініціативи, що реалізуються у сфері медицини та базової інфраструктури. Відновлення об’єктів, пошкоджених унаслідок бойових дій, супроводжується активним моніторингом з боку громадських організацій та незалежних аудиторів, які аналізують проведення тендерів, кошториси робіт і критерії відбору підрядників. Такий інтерес зумовлений прагненням громади отримати чіткі відповіді щодо ефективності використання бюджетних ресурсів.

Окрему хвилю обговорень спричинили проєкти реконструкції медичних установ, де суми контрактів та терміни виконання робіт стали предметом критики. Місцеві активісти наголошують на потребі детальнішого звітування про хід реалізації ініціатив, адже багато лікарень потребують швидкого оновлення для забезпечення належного рівня лікування. Паралельно увага прикута до розвитку дорожньої інфраструктури та системи водопостачання — напрямів, що безпосередньо впливають на життя людей і залишаються серед найактуальніших.

Одним із найбільш резонансних став тендер на реконструкцію Миколаївської обласної дитячої лікарні вартістю близько 600 млн грн. За даними публічних реєстрів, перемогу отримала компанія «Антарес БУД». Учасники громадського моніторингу стверджують, що деякі вимоги тендерної документації могли бути прописані таким чином, що потенційно обмежували конкуренцію.

Єдиного конкурента відхилили через формальну невідповідність, яку, за оцінкою місцевих активістів, можна трактувати як дискусійну. Представники Держаудитслужби також звертали увагу на окремі моменти тендеру, зазначаючи, що частина підстав для відхилення потребує додаткового обґрунтування.

У минулі роки ця ж компанія вже виконувала будівельні підряди в регіоні, частина з яких потрапляла в публічні обговорення через строки виконання робіт та вартість.

Ще один контракт — приблизно на 200 млн грн — стосувався робіт для Баштанської лікарні. Тут перемогу отримало ТОВ «Південьбуд Миколаїв ЛТД». Громадські моніторингові ініціативи також звертали увагу на відсутність реальної конкуренції та суттєве зростання кошторису у порівнянні з попередніми оцінками.

Крім медичної сфери, дискусії торкнулися і відновлення водогону. Попри укладені контракти з великими підрядними організаціями, серед яких «Укртрансмост», «Ростдорстрой» та «Автомагістраль-Південь», питання забезпечення міста стабільним водопостачанням досі залишається відкритим.

У соцмережах та місцевих спільнотах мешканці Миколаївщини наголошують, що регіон досі працює в умовах обмежених ресурсів, а частина інфраструктури відновлюється за рахунок донорських програм чи волонтерських ініціатив. У цьому контексті громадськість очікує від державних контролюючих органів ретельних перевірок великих закупівель та їх відповідності законодавству.

Попри активну публічну присутність керівництва області, миколаївці очікують конкретних результатів у сфері відновлення водопостачання, медичних установ та соціальних об’єктів.

Офіційних реакцій на окремі звернення активістів поки немає, однак у регіоні сподіваються, що ситуація з великими підрядами отримає належну оцінку з боку державних структур.

Сьогодні за новим церковним календарем в Україні православні віряни вшановують святого пророка Аггея — одного з дванадцяти малих пророків Старого Завіту. Ця дата має глибоке духовне значення, адже пов’язана з молитвами за зміцнення віри, благословення праці, добробут родини та духовну стійкість у складні періоди життя. 16 грудня (за староцерковним стилем — 29 грудня) Православна церква України згадує постать пророка, чия місія була тісно пов’язана з відродженням надії та відповідальності перед Богом.

Святий пророк Аггей жив приблизно за п’ять століть до Різдва Христового і став сучасником непростого етапу в історії єврейського народу — повернення з вавилонського полону. У той час громада зіткнулася з духовним виснаженням, матеріальними труднощами та зневірою. Саме Аггей закликав людей не відкладати відновлення храму Господнього, нагадуючи, що духовні цінності мають бути вищими за повсякденні турботи та страхи.

За церковними переказами, Аггей народився саме в полоні, а після падіння Вавилона разом із іншими ізраїльтянами повернувся до Юдеї. Саме в цей час розпочалося відновлення Єрусалимського храму, зруйнованого під час завоювань. Однак будівництво було зупинене через заборону перської влади.

У 520 році до нашої ери пророк Аггей разом із пророком Захарією закликали правителя Зоровавеля відновити роботи. Аггей пророкував, що новий храм буде величнішим за попередній, адже саме в ньому Господь явить Свою благодать усьому світові. Єрусалимський храм було остаточно відбудовано у 516 році до нашої ери.

Пророцтва Аггея увійшли до біблійної книги одного з дванадцяти малих пророків Старого Завіту, яка є частиною канонічного Писання.

Окрім святого пророка Аггея, цього дня за новим церковним календарем вшановують мученика Марина Римського, а також святу благовірну імператрицю Візантійську Феофанію.

За юліанським календарем 16 грудня православні згадують святого Іоанна Мовчальника, єпископа Колонійського. Саме його пам’ять відзначали віряни до переходу на новоюліанський церковний календар.

Святого пророка Аггея вважають покровителем немовлят, дітей і працьовитих людей. До нього звертаються з молитвами про здоров’я малечі, захист від зла, духовну підтримку, а також про допомогу в подоланні лінощів і шкідливих звичок.

Вважається, що Аггей особливо прихильний до тих, хто сумлінно працює. Тому день його пам’яті радять провести в корисних справах, не уникаючи праці. У народі це свято відоме як Агеїв день. Існує повір’я, що старанна робота 16 грудня приносить добробут і достаток на весь наступний рік.

Цього дня рекомендують більше часу проводити з родиною, приділяти увагу дітям і онукам, а також продовжувати підготовку до Різдва та Нового року.

У церковне свято забороняються сварки, лихослів’я, заздрість, помста та лінощі. Не можна відмовляти в допомозі тим, хто її потребує. Тим, хто дотримується Різдвяного посту, слід пам’ятати, що 16 грудня дозволяється вживати страви з олією.

Серед народних заборон — небажано влаштовувати генеральне прибирання, займатися ремонтом або важкими перебудовами. Також вважається поганою прикметою бути надто замкненим або приховувати важливі речі від близьких.

Існують і грошові повір’я: у гаманці цього дня має бути хоча б невелика сума грошей, аби не притягнути бідність. Водночас перераховувати гроші 16 грудня не радять — за повір’ям, це може призвести до фінансових втрат.

З Агеєвим днем у народі пов’язують чимало погодних прикмет:кішка шукає тепле місце — до сильних морозів;багато інею на деревах і дахах — на Святки буде рясний сніг;міцний мороз цього дня — зима буде суворою і тривалою.

Також вважається, що погода 16 грудня підказує, яким буде квітень.