Дональд Туск про заяви Дональда Трампа: чому проукраїнські слова можуть мати прихований підтекст

У Надвірнянському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області виникла резонансна ситуація, що викликала обурення серед місцевих жителів і громадських активістів. Керівник центру Ігор Калужак призначив свого 26-річного сина Станіслава Калужака на посаду головного спеціаліста відділення рекрутингу та комплектування. Цей підрозділ безпосередньо займається формуванням мобілізаційних рішень, складанням списків громадян та видачею направлень на службу, що робить будь-які призначення родичів на ключові позиції надзвичайно чутливими.

Громадськість висловлює занепокоєння через ймовірний конфлікт інтересів та порушення принципів прозорості та неупередженості, які мають бути основою роботи територіальних центрів комплектування. Такий крок керівництва підвищує ризики дискредитації мобілізаційної системи та створює передумови для підозр у використанні службових повноважень у приватних цілях.

Формально призначення виглядає як стандартна кадрова ротація. Фактично ж це класичний «сімейний підряд» у структурі, яка має працювати за принципом рівності для всіх громадян. Парадокс стає ще більш очевидним на тлі того, що Станіслав Калужак до початку повномасштабної війни активно розвивав російськомовний контент у регіоні та був співтворцем YouTube-каналу Comedy Boys з аудиторією близько 300 тисяч підписників.

Ситуація викликає питання етичного та інституційного характеру. Тоді як тисячі сімей стикаються з мобілізаційними викликами, син керівника ТЦК отримує доступ до формування списків і пріоритетів, залишаючись поза зоною ризику. Для одних — повістка і фронт, для інших — комфортна посада у кабінеті.

Експерти наголошують, що це не питання мови чи контенту, а серйозний конфлікт інтересів і подвійні стандарти у системі. Відсутність публічних пояснень підриває довіру до ТЦК та загалом до механізму мобілізації. Суспільство має право знати, на яких підставах відбуваються такі кадрові рішення та хто перевіряє відсутність конфлікту інтересів.

Поки відповіді немає, ситуація виглядає як демонстрація кастовості системи і формує ризик втрати довіри громадян до державних інститутів, які відповідають за обороноздатність країни.

У грудні 2025 року Державний оператор тилу Міністерства оборони України підписав одразу п’ять контрактів із харківським товариством з обмеженою відповідальністю «ВТГ-трейдінг» на постачання бензину марки А-80. Загальний обсяг закупівлі склав 16,5 тисячі тонн, а сума договорів сягнула 914,54 мільйона гривень. Метою цих угод стало формування стратегічного резерву пального, розрахованого на тривале зберігання терміном до п’яти років.

Згідно з умовами контрактів, середня ціна однієї тонни бензину становить близько 57 500 гривень. Саме цей показник привернув увагу експертів і учасників ринку, адже він помітно перевищує пропозиції інших державних компаній. Для порівняння, у той самий період «Укрнафта» пропонувала аналогічне паливо за нижчою вартістю, що породило дискусії щодо економічної доцільності обраного постачальника.

Контракти були укладені у форматі спрощених процедур без конкурентної боротьби. За даними з системи Prozorro, жоден інший учасник не подав пропозицій, тож «ВТГ-трейдінг» отримала весь обсяг замовлення автоматично.

Компанія належить Роману Ушакову та Аркадію Хамоніну і має доволі суперечливу історію в паливному секторі. За інформацією галузевих експертів та публікацій профільних ЗМІ, до повномасштабного вторгнення фірма входила до числа найбільших імпортерів так званих специфічних розчинників, які використовуються у тіньовому виробництві пального для ухилення від акцизного податку.

У цей же період діяльність «ВТГ-трейдінг» пов’язували з групою Sun Oil та однойменною мережею автозаправних станцій, що фігурували у кримінальних провадженнях щодо податкових махінацій. У 2017 році компанія згадувалася як ланка у ланцюгах постачання сировини для виробництва сурогатного пального, яке в побуті називають «бодягою».

Попри цей бекграунд, восени 2025 року фірма змогла повернутися до державних закупівель. Ключовим кроком стало отримання сертифіката відповідності у серпні 2025 року, після чого компанія підтвердила формальний «досвід» контрактом із кременчуцьким ТОВ «Інчер» і практично одразу отримала доступ до мільярдних оборонних замовлень.

Фактично Державний оператор тилу формує стратегічний запас бензину для Збройних сил України за рахунок постачальника, чия попередня спеціалізація роками була пов’язана не з класичним трейдингом пального, а з постачанням компонентів для тіньового ринку.

Це створює одразу кілька ризиків — від переплати бюджетних коштів до потенційних проблем із якістю та стабільністю ресурсу, який має зберігатися і використовуватися протягом п’яти років.

У Києві до суду передано справу 31-річної зловмисниці, яка за 18 тисяч доларів США обіцяла жінці забезпечити звільнення її чоловіка з військової служби. Це стало можливим завдяки успішній операції правоохоронних органів, які затримали фігурантку під час отримання грошей за надання незаконних послуг.

Як повідомляє столична поліція, зловмисниця знайшла свою жертву, жінку, чоловік якої був мобілізований і проходив службу в одній з військових частин Києва. Вона запевнила свою клієнтку, що має необхідні зв’язки серед військових і в органах влади, і зможе організувати для чоловіка документи, які підтвердять його непридатність до військової служби.

Схема передбачала відправлення «клієнта» спершу до медичного підрозділу військової частини, а потім до медичного закладу, де мали визначати наявність захворювань, що давали підстави для звільнення з армії та виключення з військового обліку.

Правоохоронці затримали фігурантку під час отримання обумовленої суми коштів. Їй оголосили підозру за ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України — одержання неправомірної вигоди за вплив на рішення посадовця, поєднане з вимаганням.

Досудове розслідування завершено, обвинувальний акт скеровано до суду. Обвинуваченій загрожує до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Заступник начальника управління з питань запобігання корупції Державної митної служби Юрій Занік, якого розглядають серед потенційних претендентів на крісло очільника ДМС, опинився під пильною увагою громадськості та експертів через структуру задекларованого майна його родини. Йдеться не лише про значні фінансові обсяги, а й про спосіб оформлення активів, який породжує запитання щодо прозорості та відповідності антикорупційним стандартам.

Згідно з наявними даними, сукупна вартість активів, пов’язаних із сім’єю посадовця, становить щонайменше 7,7 мільйона гривень. Водночас аналітики не виключають, що ця сума може бути більшою з огляду на ринкову вартість нерухомості та можливі додаткові активи. Ключовим моментом є те, що значна частина майна оформлена не на самого Юрія Заніка, а на його близьких родичів.

Матір посадовця у 2019 році придбала будинок із земельною ділянкою під Львовом орієнтовною вартістю близько 88 тисяч доларів. Водночас вона є пенсіонеркою і, за відкритими даними, не мала доходів, які б дозволяли здійснити таку покупку.

У тому ж 2019 році в документах з’являється ще одна особа — Оксана Біляк. Спершу вона вказується як така, що користується квартирою батька, а вже у 2020 році Занік задекларував спільне проживання з нею. Того ж року Біляк придбала будинок площею 247 кв. м вартістю близько 1,2 млн грн. Згодом об’єкт перейшов у спільну власність, однак джерела коштів на його придбання в деклараціях не були чітко пояснені.

У 2023 році родина задекларувала придбання ще однієї земельної ділянки під Львовом площею 324 кв. м. На цій землі передбачено будівництво житлового будинку площею 376 кв. м та господарської споруди. За ринковими оцінками, таке будівництво може обійтися у кілька мільйонів гривень, що означає: задекларована на сьогодні сума майна у 7,7 млн грн, імовірно, не є остаточною.

У сукупності ці факти формують картину, за якої активи концентруються на родичах — батьках-пенсіонерах і близьких особах — без очевидних підтверджених джерел доходів. На цьому тлі особливої уваги набуває те, що Юрій Занік обіймає посаду саме в антикорупційному підрозділі митної служби та претендує на керівну роль у відомстві.

Питання походження коштів, повноти декларування та можливого приховування майна через родичів залишаються відкритими і можуть стати предметом перевірок з боку контролюючих органів.

Служба безпеки України разом з Офісом Генерального прокурора викрили масштабне розкрадання бюджетних коштів, пов’язане із закупівлями засобів індивідуального захисту для Сил оборони. У межах кримінального провадження повідомлено про підозру генеральному директору компанії-постачальника, яка передала військовим партію неякісних балістичних окулярів загальною вартістю понад 60 мільйонів гривень.

За матеріалами слідства, у квітні 2024 року підрядна структура виконала контракт на постачання 43 тисяч одиниць захисних окулярів та окулярів-масок для потреб Збройних сил України. Проте вже після передачі продукції з’ясувалося, що вироби не відповідають технічним вимогам і не забезпечують належного рівня захисту під час бойових дій. Частина спорядження мала критичні дефекти, які унеможливлювали його використання в умовах фронту.

Попри це, підрядник отримав повну оплату за двома контрактами, укладеними з державним підприємством Міністерство оборони України. Під час обшуків у офісах компанії та за місцем роботи фігуранта правоохоронці вилучили документацію, що підтверджує злочинну схему, а також частину коштів, отриманих від реалізації бракованої продукції.

Слідчі СБУ повідомили директору компанії про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України — привласнення та розтрата майна в особливо великих розмірах із використанням службового становища. Вся партія бракованих окулярів вилучена з логістичних складів Сил оборони та офісів підрядника.

Наразі триває досудове розслідування для встановлення всіх причетних осіб. Фігурантам загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Комплексні слідчі заходи здійснюються за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора України.

Упродовж 2025 року органи державної виконавчої служби забезпечили стягнення з боржників 16,24 мільярда гривень аліментів, що стало одним із найвагоміших результатів за останні роки. Порівняно з попереднім роком сума надходжень зросла на 3,95 мільярда гривень, або на 32,1 відсотка, що свідчить про підвищення ефективності примусового виконання судових рішень у сфері утримання дітей.

Окрему увагу у 2025 році було приділено боржникам із тривалою заборгованістю. До них застосовувалися передбачені законом заходи впливу, зокрема обмеження у праві керування транспортними засобами, виїзду за кордон, користування зброєю, а також штрафні санкції. Такі інструменти довели свою результативність і стали додатковим мотиватором для погашення боргів.

У Мін’юсті зазначають, що зростання обсягів стягнення пов’язане з активним застосуванням передбачених законом інструментів тиску на неплатників. Йдеться як про фінансові санкції, так і про обмеження особистих прав боржників.

Відповідно до закону «Про виконавче провадження», якщо заборгованість зі сплати аліментів перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернене не лише на зарплату, а й на інше майно боржника. Також такого неплатника вносять до Єдиного реєстру боржників, а стягувачеві роз’яснюють право звернення до правоохоронних органів у разі ознак кримінального правопорушення — ухилення від сплати аліментів.

Коли борг перевищує суму платежів за чотири місяці, державний виконавець може обмежити боржника у праві виїзду за кордон, керування транспортними засобами, користування зброєю та полювання. Якщо ж заборгованість сягає понад шість місяців з моменту відкриття виконавчого провадження, складається адміністративний протокол, який направляють до суду.

Окремо законом передбачені фінансові штрафи. Якщо борг перевищує суму річних аліментів, накладається штраф у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості, при двох роках несплати — 30 відсотків, а при трьох роках — 50 відсотків. Усі ці кошти стягуються з боржника і перераховуються безпосередньо одержувачу аліментів.

У Міністерстві юстиції підкреслюють, що всі ці заходи не застосовуються, якщо заборгованість не перевищує трьох місяців, однак у випадках системної несплати держава має достатній арсенал інструментів, щоб примусити боржників виконувати свої зобов’язання перед дітьми.

Вищий антикорупційний суд України (ВАКС) 12 січня 2026 року оголосив обвинувальний вирок судді Кропивницького апеляційного суду Володимиру Гончару, визнавши його винним у проханні та одержанні неправомірної вигоди у розмірі 10 тисяч доларів США. Сума хабара була запропонована з метою ухвалення пом’якшувального вироку у справі про смертельну дорожньо-транспортну пригоду. Згідно з рішенням суду, Гончар, діючи за пособництва іншої особи, пропонував забезпечити покарання, яке не передбачало реального позбавлення волі винуватця ДТП, що викликало суспільний резонанс через масштабність і трагічність наслідків справи.

Розслідування встановило, що суддя використав своє службове становище для тиску на процесуальні рішення, намагаючись отримати особисту вигоду. ВАКС підкреслив, що такі дії підривають довіру до судової системи та створюють серйозну загрозу верховенству права. Судове засідання тривало кілька місяців, під час яких були детально розглянуті докази, свідчення учасників справи та записи переговорів, що підтвердили факт пропозиції і прийняття хабара.

Гончару призначено покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі та конфіскації всього належного йому майна. Крім того, його позбавлено права обіймати посади судді, прокурора та адвоката строком на три роки. Вирок набирає чинності через 30 днів, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Розслідування здійснювалось детективами НАБУ спільно з УСБУ та ДСР Нацполіції за процесуального керівництва прокурорів САП.