Дощ як джерело енергії: сінгапурські вчені створили установку для генерації електрики з крапель води

З 2029 року вступ до українських закладів вищої освіти буде підпорядкований новим правилам, що передбачають значні зміни в процедурі подачі документів. Кандидати отримають нові можливості для реалізації своїх освітніх амбіцій, проте й вимоги до вступників стануть більш суворими та деталізованими. Зокрема, зникне обов'язковість подачі певних документів у паперовому вигляді, що дозволить значно спростити процедуру та зробити її більш зручною для абітурієнтів.

Один з найважливіших аспектів реформ — це електронна система подачі заяв та документів. Завдяки новим технологіям процес вступу стане більш прозорим і зручним. Студенти зможуть подати заявку на вступ, обираючи з різноманітних спеціальностей, без необхідності відвідувати навчальні заклади особисто. Все це відкриває нові перспективи для тих, хто планує здобувати вищу освіту в Україні, а також для іноземних абітурієнтів, які до цього не мали такої можливості через фізичні обмеження.

У Міністерстві освіти і науки пояснюють, що нова модель передбачає запровадження старшої профільної школи у форматі академічних ліцеїв. Навчання в таких закладах триватиме три роки та буде орієнтоване на поглиблену підготовку до здобуття вищої освіти. Після завершення ліцею випускники вступатимуть до університетів, де ще три роки навчатимуться за програмою бакалаврату.

У МОН наголошують, що за нових умов зміниться сама конкуренція на ринку освіти. Якщо нині абітурієнти змагаються між собою за бюджетні місця, то з 2029 року, навпаки, університети будуть змушені конкурувати між собою за обмежену кількість підготовлених випускників академічних ліцеїв.

Чиновники переконують, що така модель дозволить школярам більш усвідомлено обирати професійний шлях. За їхніми словами, нинішня система часто підштовхує одинадцятикласників до формального вибору спеціальності — під впливом батьків, популярності професії або кількості бюджетних місць. Як наслідок, частина студентів уже під час навчання розуміє, що помилилася з вибором, або не працює за отриманим фахом.

Запровадження академічних ліцеїв має змінити цю логіку: учні отримають більше часу для профільної підготовки, знайомства з майбутньою спеціальністю та прийняття зваженого рішення. Водночас реформа створює низку викликів — як для університетів, так і для регіонів, де доступ до пілотних ліцеїв може бути обмеженим.

Фактично нова модель робить вищу освіту значно більш селективною. Вона концентрує вступні можливості у вузькому сегменті випускників та водночас змушує заклади вищої освіти переглядати свої освітні програми, фінансові моделі та стратегії залучення студентів.

Очікується, що найближчими роками дискусія навколо цієї реформи лише посилюватиметься, адже йдеться не лише про зміну формату школи, а про нову архітектуру всієї освітньої системи України.

Підвищений рівень ліпопротеїнів низької щільності, відомих як «поганий» холестерин, безпосередньо пов’язаний із ризиком атеросклерозу, інфаркту та інсульту. Саме тому питання харчування відіграє вирішальну роль у профілактиці серцево-судинних захворювань. Серед продуктів, які найчастіше рекомендують для здорового раціону, особливе місце посідають морська риба та курятина. Обидва варіанти вважаються дієтичними, проте їхній вплив на рівень холестерину в організмі суттєво різниться.

Морська риба цінується передусім за високий вміст омега-3 жирних кислот. Саме ці сполуки здатні знижувати концентрацію ліпопротеїнів низької щільності в крові, водночас підвищуючи рівень «хорошого» холестерину — ліпопротеїнів високої щільності. Регулярне споживання лосося, скумбрії, сардин або оселедця сприяє зменшенню запальних процесів у судинах, покращує еластичність артерій і знижує ризик утворення тромбів. Крім того, морська риба є джерелом вітаміну D, йоду та селену, що додатково підтримує обмін речовин і роботу серця.

Морська риба вважається одним із найефективніших природних продуктів для підтримки серцево-судинної системи. Вона містить велику кількість омега-3 жирних кислот, які сприяють зниженню рівня “поганого” холестерину та підвищенню рівня “хорошого”. Найбільш корисними вважаються жирні сорти риби, зокрема лосось, скумбрія, оселедець, сардини та форель.

Омега-3 жирні кислоти зменшують запальні процеси в судинах, перешкоджають утворенню холестеринових бляшок, нормалізують рівень тригліцеридів і допомагають зберігати еластичність артерій. Саме цей механізм робить морську рибу особливо цінною для людей із підвищеним холестерином. Фахівці зазвичай радять включати рибу до раціону два-три рази на тиждень, щоб отримати відчутний захисний ефект для серця.

Курятина, своєю чергою, є більш щадним варіантом порівняно з жирними видами м’яса. Вона містить менше насичених жирів, ніж свинина або яловичина, тому не провокує різкого підвищення рівня ліпопротеїнів низької щільності. Водночас куряче м’ясо не має активної здатності знижувати “поганий” холестерин, а радше виконує роль нейтральної альтернативи більш жирним продуктам.

Важливе значення має спосіб приготування курятини. Варена, тушкована або запечена курка з мінімальною кількістю жиру вважається найбільш корисною. Смажене м’ясо, особливо з хрусткою скоринкою та великою кількістю олії, може нівелювати користь продукту і негативно впливати на рівень холестерину.

Таким чином, для активного контролю “поганого” холестерину морська риба є більш ефективним вибором, тоді як курятина підходить як безпечне джерело білка, але не замінює корисних властивостей омега-3 жирних кислот. Найкращий результат для серця дає поєднання збалансованого раціону з регулярним споживанням риби та обмеженням жирних і смажених страв.

Поки тисячі киян намагаються пережити зиму в холодних квартирах, борючись із вогкістю, пліснявою та відсутністю стабільного тепла, у стінах Київської міської державної адміністрації демонструють зовсім інші пріоритети. Для багатьох мешканців столиці опалення стало розкішшю, яку не кожен може собі дозволити, а інші — змушені обирати між комфортом і сплатою рахунків за тепло, яке не завжди є надійним. В той час, як містяни втрачають надію на стабільність тепла у своїх домівках, у Київраді продовжують приймати рішення, що мало стосуються реальних потреб людей, зокрема у сфері житлово-комунального господарства.

Мешканці столиці змушені жити в умовах, де стіни їхніх помешкань просочуються вологою, а з кожним днем пліснява на стелях та стінах набирає обертів. Опалення, яке повинно бути основним джерелом комфорту в холодний період року, стало предметом постійних обговорень та протестів. На тлі цих проблем влада продовжує зосереджувати увагу на проектах, які не відповідають нагальним потребам киян, що стикаються з реальними труднощами.

Ключовою ланкою в освоєнні коштів стало комунальне підприємство «Київтеплоенерго», яке очолює Вячеслав Бінд. Підприємство уклало сім договорів на загальну суму понад 32,9 мільйона гривень із товариством «Нова Перспектива Люкс». Усі ці контракти викликають серйозні питання щодо доцільності та прозорості.

Найбільший із них — тендер на 17 мільйонів гривень на розробку проєктної документації — був сформований із відверто абсурдними вимогами. Замовник вимагав наявність у штаті виконавця кандидата історичних наук зі спеціальністю музеєзнавство для виконання суто технічних тепломеханічних робіт. Окремо прописувалася обов’язкова робота виключно в програмному комплексі АВК-5 та погодження кошторисів із внутрішніми підрозділами самого КП без чітко визначених строків. Сукупність таких умов фактично заблокувала участь будь-яких альтернативних підрядників і зробила тендер закритим для ринку.

Коли ж відкриті торги зривалися через відсутність учасників, «Київтеплоенерго» без зайвих пояснень переходило до практики прямих договорів — і знову з тією ж компанією. Така послідовність дій виглядає не як випадковість, а як відпрацьований механізм виведення бюджетних коштів.

На тлі цих багатомільйонних контрактів особливу увагу привертає майновий стан директора КП Вячеслава Бінда. Офіційна заробітна плата в розмірі близько 2,8 мільйона гривень на рік явно не пояснює наявність у родини будинку площею близько 300 квадратних метрів, столичної нерухомості, автомобілів преміумкласу та значних валютних заощаджень. Контраст між рівнем життя посадовця і умовами, в яких змушені виживати мешканці міста, виглядає як пряма ілюстрація системної корупції в комунальній сфері столиці.

У результаті кияни залишаються з холодними батареями та зруйнованою довірою до міської влади, тоді як бюджет Києва продовжує працювати на вузьке коло «обраних» підрядників і чиновників.

Дедалі більше українців, виснажених тривалою військовою агресією, демонструють готовність обговорювати територіальні компроміси в обмін на реальні гарантії безпеки та припинення бойових дій. Цей феномен експерти та західні медіа пояснюють насамперед емоційною та фізичною втомою населення, що пережило роки постійного напруження, втрати близьких та руйнування інфраструктури. Багато громадян прагнуть хоча б часткової стабільності та можливості планувати майбутнє без постійного страху нових атак.

Аналітичні матеріали західних видань відзначають, що така зміна суспільних настроїв не обов’язково свідчить про зменшення патріотизму чи готовності обороняти країну. Насправді, мова йде про прагматичний запит на безпеку та відчуття контролю над власним життям. Для багатьох українців питання збереження територій залишається ключовим, але одночасно з’являється усвідомлення того, що повна перемога у війні може вимагати ще тривалого часу і величезних людських ресурсів.

Тенденцію підтверджують і результати соціологічних досліджень українських інституцій. За даними опитувань, станом на кінець січня 2026 року близько 40% українців заявили про готовність підтримати виведення українських військ з окремих районів Донбасу заради завершення війни. Водночас лише невелика частина з них — близько 9% — погоджується на такий крок без значних застережень. Ще 31% вважають подібний сценарій загалом прийнятним виключно за умови отримання чітких гарантій безпеки з боку США та європейських країн.

Разом із цим суспільство залишається глибоко поділеним. Понад половина опитаних — близько 52% — категорично виступають проти будь-яких територіальних поступок і наполягають на збереженні територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах. Такий баланс думок, на думку західних аналітиків, створює ризик внутрішнього напруження та політичного розколу в разі спроб реалізації компромісних сценаріїв.

Окрему увагу міжнародні оглядачі приділяють можливим політичним наслідкам для президента Володимира Зеленського. Зазначається, що офіційна згода на втрату частини територій може суттєво змінити його сприйняття як всередині країни, так і за кордоном — від образу символу опору до політика, який погодився на тривалу окупацію українських земель.

Водночас для значної частини українців ключовою умовою будь-яких переговорів залишається наявність дієвого механізму захисту від нової війни. Проста відмова від територій без вступу до НАТО або отримання рівноцінних гарантій безпеки сприймається більшістю як капітуляція, а не як шлях до стійкого миру.

Офіційна позиція української влади залишається незмінною. Вона закріплена в Конституції та неодноразово підтверджувалася заявами РНБО, Офісу президента та Міністерства закордонних справ. Київ наполягає на повному відновленні територіальної цілісності та наголошує, що будь-які «торги» територіями є юридично нікчемними й створюють небезпечний прецедент для світового правопорядку.

Попри це соціологічні дослідження, які фіксують зміну суспільних настроїв, залишаються важливим орієнтиром для міжнародних партнерів. Саме ці дані дедалі частіше враховуються під час формування стратегій подальшої військової, фінансової та дипломатичної підтримки України у 2026 році.

У столиці Об’єднаних Арабських Еміратів стартує новий етап міжнародних переговорів, присвячених припиненню війни проти України. Для Києва ситуація залишається вкрай непростою: військовий тиск триває, союзники втомлюються від затяжного конфлікту, а Москва продовжує грати на протиріччях глобальної політики. Водночас саме цей раунд привертає підвищену увагу, адже вперше за тривалий час з’являються сигнали, які можуть пролити світло на справжні наміри російського керівництва.

Ключова інтрига полягає не лише в умовах можливого припинення вогню, а в глибині готовності Кремля до реальних компромісів. Досвід попередніх зустрічей навчив українську сторону та її партнерів обережності: за гучними заявами не раз ховалася спроба виграти час, перегрупувати сили або нав’язати вигідний Москві порядок денний. Тепер же дипломати намагаються відрізнити справжні кроки до деескалації від чергової політичної гри, замаскованої під мирні ініціативи.

Один з американських експертів із зовнішньої політики, який консультував українську сторону, визнає: попередні раунди переговорів були надзвичайно виснажливими та безрезультатними. За його словами, раніше будь-які заяви про «конструктивність» виглядали відверто відірваними від реальності. Водночас тепер він фіксує більш серйозне ставлення російської сторони до самого процесу переговорів і обережно припускає, що шанси на припинення війни навесні все ж існують.

Колишній високопоставлений український чиновник, коментуючи перебіг перемовин, був значно стриманішим у прогнозах. Водночас і він визнав, що з боку Росії відбулася певна зміна настроїв і стилю роботи за столом переговорів. За його словами, представники російської делегації цього разу більше зосереджені на практичних питаннях, а не на ідеологічних лекціях про «першопричини» конфлікту.

Йдеться, зокрема, про керівників російської військової розвідки, які, за оцінкою співрозмовника, поводяться прагматично та професійно, детально опрацьовуючи конкретні параметри можливих домовленостей. Це помітно контрастує з риторикою, яку традиційно озвучували політичні представники Кремля на чолі з міністром закордонних справ та самим Путіним.

В українських колах не виключають, що така трансформація позиції Росії може бути пов’язана зі змінами в Європі. Зокрема, Кремль уважно стежить за тим, як європейські країни нарощують оборонне виробництво, дедалі серйозніше говорять про загальноєвропейську систему безпеки та намагаються зменшити залежність від Сполучених Штатів. Мирна угода або завершення війни могли б суттєво послабити цей імпульс, адже європейським лідерам стало б значно важче переконувати своїх виборців у необхідності подальшого збільшення оборонних витрат.

Разом із тим, у Києві та серед західних аналітиків не відкидають і більш цинічний сценарій. Зміна тону Москви може бути спробою зіграти на очікуваннях адміністрації Дональда Трампа та знизити рівень тиску на Росію. При цьому всередині самої РФ мир без очевидної «перемоги» виглядатиме проблемно для Кремля, який уже заплатив за війну величезну економічну і людську ціну.

Як зазначають експерти, Путіну практично нічого представити російському суспільству як однозначний результат цих витрат. Тому будь-яка мирна угода, в якій він не зможе проголосити тріумф, створює серйозні внутрішні ризики для режиму. Саме це, на думку аналітиків, і залишається головним стримуючим фактором для справжнього завершення війни.