Дощ як джерело енергії: сінгапурські вчені створили установку для генерації електрики з крапель води

Гарантії безпеки з боку Сполучених Штатів залишаються найбільш реалістичним і дієвим варіантом досягнення сталого миру для України, навіть попри активні дискусії серед європейських партнерів щодо можливих альтернатив. На цьому акцентує видання Politico, підкреслюючи, що саме Вашингтон має унікальні можливості забезпечити не лише політичні обіцянки, а й реальні інструменти стримування агресії.

У матеріалі наголошується: без повноцінної матеріально-технічної, фінансової та військової підтримки США європейські держави наразі не здатні самостійно сформувати й розгорнути ефективні багатонаціональні сили, які могли б гарантувати безпеку Україні. Обмежені оборонні бюджети, нестача озброєння та складні механізми ухвалення рішень у межах ЄС і НАТО суттєво звужують можливості Європи діяти автономно у питаннях колективної безпеки.

За інформацією Politico, серед можливих елементів таких гарантій обговорюється постачання Україні крилатих ракет Tomahawk із дальністю до 1000 кілометрів. Це дало б змогу завдавати ударів по російських політичних і військових центрах та потенційно стримувати Кремль від відновлення активних бойових дій.

Окремий акцент робиться на юридичному статусі можливих домовленостей. На відміну від Будапештського меморандуму, який був політичною угодою виконавчої влади, нинішні гарантії, за очікуванням Києва, мають бути юридично зобов’язуючими. Йдеться про ратифікацію Палатою представників і Сенатом США та подальше схвалення президентом. У такому разі зобов’язання щодо України могли б бути прирівняні до двосторонніх безпекових договорів США з Японією та Південною Кореєю.

У Politico зазначають, що формальна ратифікація дала б Україні додаткові можливості впливу на Конгрес і сприяла б збереженню стабільної двопартійної підтримки у США.

Водночас видання підкреслює, що навіть такий сценарій не позбавлений ризиків. Зокрема, нагадується заява Дональда Трампа дорогою на саміт НАТО в Гаазі про те, що «існує багато визначень статті 5». Ця стаття Альянсу була навмисно сформульована так, щоб уникнути автоматичного втягування США у велику війну в Європі.

На цьому тлі Politico сумнівається, що Вашингтон погодився б на гарантії, які зобов’язували б його до прямого військового втручання в Україні. Особливо з огляду на те, що з 2022 року США фактично блокують шлях України до вступу в НАТО та роблять пріоритетом уникнення прямої участі у війні.

Додаткову невизначеність створюють і паралельні контакти між США та Росією, які тривають одночасно з європейськими та українськими переговорами. Видання наголошує, що позиція Володимира Путіна у будь-якому разі залишатиметься ключовою.

Москва, за оцінкою Politico, прагне значно ширшої угоди зі США щодо всієї системи європейської безпеки, що було продемонстровано її початковим 28-пунктним «мирним планом». Водночас Путін не демонструє готовності відмовлятися від своїх максималістських вимог, через що досі незрозуміло, на які компроміси Росія може піти.

У підсумку видання зазначає, що незалежно від того, наскільки сильними виглядатимуть американські гарантії безпеки для України, їхня реальна ефективність може залежати не лише від юридичних формулювань у США, а й від того, як ці гарантії інтерпретуватиме Москва.

Львів, одне з найстаріших і найкрасивіших міст України, не перестає дивувати своїми культурними та архітектурними багатствами. Це місто є справжнім центром історії, де кожна вуличка та будівля розповідають свою унікальну історію, але водночас Львів активно розвивається, зберігаючи баланс між традиціями та сучасними тенденціями. Сьогодні Львів — це не лише туристична мекка, але й важливий центр інновацій, креативних індустрій та стартапів.

Місто славиться своїми архітектурними пам'ятками, серед яких собори, площі та стародавні замки, які стали частиною світової спадщини. Вулиця Середньовіччя, площа Ринок, львівська опера — це лише мала частина того, що приваблює мільйони туристів з усього світу. Однак Львів — це не лише старовинні будівлі, а й інноваційне середовище, яке активно розвивається.

Лабораторна експертиза підтвердила наявність західного квіткового трипса (Frankliniella occidentalis Perg.) — одного з найбільш небезпечних карантинних шкідників рослин. Цей вид має обмежене поширення на території України та перебуває під постійним контролем фітосанітарних органів.

Фахівці зазначають, що західний квітковий трипс уражає понад 200 видів культурних і декоративних рослин, пошкоджує листя, квіти та плоди, а також є переносником небезпечних вірусних захворювань. Його поширення могло б спричинити суттєві втрати врожаю, зростання витрат аграріїв на захист рослин та негативно вплинути на експортні можливості України.

Заражену продукцію було повністю знищено шляхом спалювання відповідно до вимог чинного законодавства. У Держпродспоживслужбі наголошують, що жодної загрози для споживачів не виникло, оскільки вантаж не потрапив у вільний обіг на території України.

тему або вихідний текст, на основі якого слід писати матеріал;

бажаний обсяг (короткий / розширений);

Він зазначив, що до атак залучаються як більш підготовлені бійці, так і солдати з мінімальним бойовим досвідом. Такі групи формуються нашвидкуруч і діють хаотично, просуваючись по визначених напрямках уздовж лісосмуг, посадок, населених пунктів і відкритої місцевості.

За словами Назаренка, у штурмах зазвичай беруть участь групи з двох, трьох або чотирьох осіб. Протягом дня на одній і тій самій ділянці може відбуватися кілька бойових зіткнень: одну групу знищують, після чого противник відправляє наступну, а згодом ще одну.

Військовий наголосив, що така тактика застосовується постійно і має системний характер. Це, за його оцінкою, вказує на те, що російська армія має значні резерви живої сили, які накопичені у віддалених районах і можуть швидко перекидатися для підтримки штурмових дій.

За словами Назаренка, противник здатен оперативно формувати нові підрозділи з підготовлених і непідготовлених найманців, концентрувати їх на окремих напрямках і таким чином підтримувати постійний тиск на українські позиції.

Громадська рада доброчесності висловила сумніви щодо відповідності судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Тетяни Шевиріної вимогам доброчесності та етики, зокрема у зв’язку з її поїздками до Російської Федерації та тимчасово окупованого Криму після початку російської агресії проти України. Ці поїздки, як зазначає ГРД, стали основною причиною для перегляду її кандидатури на посаду судді апеляційного суду.

Згідно з інформацією, наданою Громадською радою доброчесності, Шевиріна відвідувала Москву у серпні 2015 року разом із чоловіком та малолітнім сином. Крім того, чоловік судді здійснював кілька поїздок до Росії ще в 2014 році, а пізніше двічі відвідував окупований Крим. Ці факти викликають питання щодо того, чи відповідає поведінка судді етичним стандартам, які повинні дотримуватись представники судової влади, особливо в умовах війни та агресії з боку Росії.

Батько Тетяни Шевиріної, за інформацією ГРД, перебував у Росії в травні 2014 року, а також відвідував Крим у квітні 2017 року. Ще більш інтенсивними були поїздки з боку родичів чоловіка судді. Свекор і свекруха Шевиріної перебували на території РФ у 2014–2015 роках, у тому числі впродовж тривалого періоду, що охоплював кілька місяців. Крім того, у 2018–2021 роках свекор судді здійснив ще вісім поїздок до Росії та двічі відвідував тимчасово окупований Крим.

Під час проходження кваліфікаційного оцінювання у 2018 році Шевиріна підтвердила факт своїх поїздок до Росії, пояснивши їх родинними обставинами. У письмових поясненнях до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вона зазначила, що в Москві проживають родичі її чоловіка, а також її власні родичі, там поховані дід і бабуся. Аналогічними родинними причинами суддя пояснила й поїздки батька до Криму.

Водночас Громадська рада доброчесності наголошує, що в умовах триваючої збройної агресії Росії проти України будь-які поїздки до держави-агресора або на тимчасово окуповані території мають оцінюватися не лише з огляду на особисті обставини, а й з урахуванням ризиків для державної безпеки. Йдеться, зокрема, про загрозу затримання, тиску або вербування, що може мати наслідки не лише для конкретної особи, а й для національних інтересів України.

Саме сукупність таких поїздок — як самої судді, так і членів її родини — ГРД розцінює як обставину, що потребує особливої оцінки під час розгляду питання про призначення Шевиріної до апеляційного суду.

Різдво Христове посідає особливе місце у християнському календарі та щороку об’єднує мільйони людей по всьому світу. 25 грудня 2025 року це велике свято відзначають віряни як західного, так і східного обрядів, вшановуючи народження Ісуса Христа — подію, що стала символом любові, миру та спасіння. Для багатьох Різдво асоціюється не лише з релігійним змістом, а й із глибоким відчуттям родинної єдності, тепла й віри в краще майбутнє.

Шлях до Різдва розпочинається задовго до святкового дня і проходить через Різдвяний піст, який триває сорок днів. У цей період віряни прагнуть зосередитися на внутрішньому очищенні, відмові від надмірностей, щирій молитві та добрих справах. Піст сприймається не лише як обмеження в їжі, а передусім як час духовної праці над собою, переосмислення цінностей і вчинків.

Святвечір вважається одним із найважливіших днів у різдвяному циклі. За традицією, за стіл сідають лише після появи на небі першої зірки, яка символізує Віфлеємську зірку. На столі має бути 12 пісних страв — за кількістю апостолів. Головними серед них є кутя та узвар. Вечерю розпочинають із молитви, а господар дому благословляє родину.

Особливе місце в оселі займає дідух — сніп із колосся, який символізує добробут, урожай і пам’ять про предків. Його встановлюють у кутку кімнати як оберіг для дому.

У день Різдва, 25 грудня, віряни відвідують святкові богослужіння, вітають одне одного словами «Христос народився!» — «Славімо його!». Після цього починаються різдвяні обходи з колядками. Діти та молодь ходять від хати до хати з різдвяною зіркою, співаючи колядки та бажаючи господарям миру, здоров’я й достатку.

Окремою частиною різдвяних традицій є народні ворожіння, які здавна були особливо популярними серед молоді. Найчастіше ворожили на долю, кохання та майбутній шлюб. Для цього використовували предмети побуту, сни, обряди з чобітком чи водою. Хоча церква не схвалює такі звичаї, вони залишаються частиною народної культури.

Різдво Христове — це не лише свято обрядів і традицій, а й час зупинитися, провести його з близькими, подарувати тепло, підтримку та віру в краще майбутнє.

Громадська рада доброчесності оприлюднила рекомендацію щодо кандидатури судді Хаджибейського районного суду Одеси Дмитра Роїка, порадивши Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (ВККСУ) не розглядати його на посаду в апеляційному суді. Основна причина – невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, встановленим для претендентів на вищі судові посади.

Згідно з висновком ГРД, суддя подавав недостовірну інформацію у власних деклараціях. Вказана ним вартість майна значно відрізнялася від реальної ціни придбання та не відповідала доходам кандидата й членів його родини. Особливо увагу привернула квартира площею 125,3 кв.м, де Роїк проживає з 2015 року. Формально житло належало його бабусі, яка померла у 2017 році, проте суддя продовжував зазначати його у власних деклараціях як своє, не відображаючи реального стану володіння майном.

Також викликали сумніви придбання автомобілів INFINITI QX50 та QX60 дружиною та матір’ю судді, оскільки джерела коштів на їх покупку не були підтверджені.

Крім того, кандидат ухвалював судові рішення поза робочим часом та систематично порушував строки розгляду справ у період 2012–2022 років. У деклараціях за 2017–2019 роки він вказував право користування дружиною нежитловим приміщенням площею 185,3 кв.м без доходів для сплати оренди.

ГРД також зазначає, що раніше рішення Вищої ради правосуддя залишило без розгляду попереднє рішення ВККСУ про звільнення Роїка за порушення присяги.

Керівник Служби безпеки України в Полтавській області Костянтин Семенюк, якого було призначено на посаду указом президента Володимира Зеленського у серпні 2025 року, став фігурантом журналістського розслідування через рівень добробуту своєї родини та походження коштів на придбання дорогого майна. Матеріали розслідування викликали значний суспільний резонанс, оскільки йдеться про високопосадовця силового відомства, відповідального за національну безпеку.

Журналісти проєкту «Схеми» з’ясували, що Семенюк користується активами, які важко співвіднести з офіційними доходами державного службовця. У його користуванні перебувають автомобілі преміумкласу, апартаменти бізнес-категорії у Чернівцях, а також рекреаційний комплекс у Карпатах. Частина цього майна оформлена на близьких родичів, що ускладнює пряме відстеження реальних власників і джерел фінансування.

Ще один преміальний автомобіль, Mercedes-Benz GLE 350D AMG 2020 року, також оформлений на тестя Семенюка, але використовується керівником полтавського СБУ.

Крім авто, родина Семенюка отримала апартаменти бізнес-класу в Чернівцях площею 120 кв. м, які були придбані матір’ю дружини Семенюка у 2021 році у Тітуса Скрипи, батька місцевого бізнесмена та депутата, за ціною удвічі нижчою за ринкову.

Журналісти також зафіксували придбання земельних ділянок у Буковинських Карпатах, на яких розташований комплекс відпочинку з котеджами, басейном та сауною. Тестю Семенюка вдалося придбати третину земельних ділянок за 22 400 гривень, хоча реальна вартість об’єкта може становити сотні тисяч доларів.

Офіційні коментарі родини та СБУ пояснюють, що автомобілі були придбані тестем Семенюка через майданчики із продажу вживаних авто, а майно на території Чернівців та Карпат – за кошти, зароблені батьками дружини Семенюка за кордоном протягом багатьох років. Сам Семенюк зазначає, що користується автомобілями лише під час відвідування родини.

Попри це, офіційні доходи родини посадовця та його тестя не співставні з ринковою вартістю придбаного майна та транспортних засобів, що викликає питання щодо походження коштів.

Українська співачка Олена Тополя розповіла, що після розлучення вже почала відчувати підвищену увагу з боку чоловіків, але ставиться до цього дуже обережно. В інтерв’ю артистка поділилася своїми почуттями з приводу нового етапу у своєму особистому житті, зазначивши, що поки не готова до серйозних стосунків. Олена наголосила, що вона зосереджена на своїй кар'єрі та особистому розвитку, тому не шукає нових романтичних відносин на цей момент.

Під час розмови з журналістами артистка також вперше публічно відповіла на запитання, чи можливе возз’єднання з її колишнім чоловіком — Тарасом Тополею, фронтменом популярного українського гурту «Антитіла». Олена зауважила, що на питання про поновлення стосунків вона не дасть категоричної відповіді, пояснивши, що таке рішення є складним і не можна сказати, що це абсолютно неможливо. Вона підкреслила, що на сьогоднішній день не бачить очевидного повернення до колишніх стосунків, але й не виключає цього у майбутньому.

При цьому Олена наголосила, що формальні речі для неї не є визначальними. За її словами, штамп у паспорті чи офіційні процедури не завжди відображають реальний стан стосунків між людьми.

Говорячи про причини розлучення, артистка свідомо уникала конкретики, дотримуючись спільного рішення з Тарасом Тополею не виносити особисті деталі на публіку. Втім, у її роздумах прозвучали узагальнення, які дають зрозуміти, з якими труднощами може стикатися пара з роками.

Співачка зазначила, що в багатьох родинах люди не завжди говорять одне одному те, що насправді думають, намагаючись не образити партнера або уникаючи розмов про власні бажання. Такі замовчування, за її словами, можуть накопичуватися й з часом серйозно впливати на стосунки.

Окремо Олена Тополя зупинилася на темі браку часу для щирих розмов, особливо коли обидва партнери мають насичений робочий графік і постійні поїздки. У таких умовах непроговорені моменти залишаються «непропрацьованими» й можуть мати руйнівні наслідки для спільного життя.

Імен у цьому контексті співачка не називала, однак сенс її слів читався між рядків — йшлося про універсальні проблеми, з якими стикаються пари, навіть якщо ззовні їхні стосунки здаються міцними.