Дослідження історика: Визначено найдавніше місто на теренах сучасної України

Шахта «Покровська» залишається одним з основних стратегічних об’єктів у районі активних бойових дій на Донеччині. Підприємство не лише має важливе економічне значення для регіону, але й виконує функцію важливого оборонного рубежу. За повідомленнями підрозділу Збройних сил України «Гострі Картузи», територія шахти зазнала серйозних руйнувань внаслідок активних бойових дій. Частина інфраструктури шахти, яка зберігає критичну для регіону важливість, опинилася під контролем російських окупантів.

Розташована на стратегічно важливому напрямку, шахта «Покровська» знаходиться на межі бойових ліній, які мають вирішальне значення для оборони Покровська та прилеглих територій. Саме через цю ділянку війська ворога намагаються розширити свій плацдарм, збільшуючи тиск на оборонців лівого флангу. Це ставить під загрозу не лише стабільність оборонних позицій, а й безпеку мирного населення, яке, попри воєнні дії, залишається у зонах потенційного обстрілу та наслідків бойових сутичок.

У грудні 2024 року адміністрація «Покровської» оголосила про часткове призупинення діяльності через наближення лінії фронту. Уже в січні 2025 року видобуток було повністю зупинено. У березні російські обстріли зруйнували головний ствол і підйомну установку шахтоуправління, що зробило відновлення об’єкта неможливим.

Зараз два основні комплекси шахти повністю знищені. Один із них окупований, другий залишається під контролем українських захисників, але щодня зазнає атак.

Після 2014 року шахта «Покровська» була єдиним діючим підприємством на підконтрольній Україні території, що видобувало коксівне вугілля — стратегічну сировину для металургії. Її руйнування створює серйозні ризики для промисловості та енергетичної стабільності України.

Масштаби втрат і майбутня доля підприємства наразі невідомі, але бійці ЗСУ наголошують: оборона цього напрямку — питання не лише військової стратегії, а й економічної безпеки держави.

Державна екологічна інспекція Столичного округу оперативно відреагувала на численні звернення мешканців Києва, які звернули увагу на незвичне забарвлення води в Русанівському каналі. Жителі столиці повідомляли про появу води з синьо-зеленим відтінком, що викликало побоювання щодо забруднення водного ресурсу. З огляду на зростаючі занепокоєння серед киян, екологи негайно здійснили обстеження та відібрали проби поверхневих вод для детального аналізу.

Для визначення складу та властивостей води були проведені дослідження у спеціалізованому відділі інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції Столичного округу. Попередні результати показали, що синьо-зелений колір води може бути наслідком активного розвитку водоростей, зокрема синьо-зелених водоростей, які часто з'являються в умовах високої температури та підвищеного рівня поживних речовин у воді.

З’ясувалося, що у каналі розташована металева труба, частково занурена у воду. Вона належить підприємству, яке раніше використовувало її для забору води, але зараз труба не експлуатується.

Щодо зміни кольору води, експерти зазначили, що синьо-зелене забарвлення має природне походження. Це результат процесів розкладання органічних залишків — водоростей та очерету, які залишилися після розчищення каналу.

Результати аналізів показали незначне перевищення гранично допустимої концентрації за показником хімічного споживання кисню — у 1,1 раза. Це свідчить про підвищений вміст органічних речовин, однак небезпечного забруднення не зафіксовано.

Екологи запевнили, що ситуація під контролем, а подібні природні зміни води не становлять загрози для мешканців.

Влада Німеччини працює над новим законопроектом, який може позбавити громадян України права на отримання соціальних виплат по безробіттю, зокрема Bürgergeld. Це рішення обґрунтоване значним потоком української молоді, яка після відкриття кордонів для осіб віком від 18 до 22 років почала активно переїжджати до Німеччини. За офіційними даними, на сьогодні в країні перебувають майже 490 тисяч громадян України, що перебувають у працездатному віці.

Причиною розгляду цього законопроекту стали побоювання щодо можливого перенавантаження соціальної системи Німеччини, зокрема, в частині безробіття. Влада вважає, що в умовах зростаючої кількості нових мігрантів країна повинна захищати свої соціальні виплати і при цьому запобігти зловживанням. Очікується, що це рішення викличе широкий резонанс як серед українських мігрантів, так і в самій Німеччині, де питання імміграції залишається вкрай актуальним.

«Ми не зацікавлені в тому, щоб молоді українці проводили час у Німеччині замість того, щоб захищати свою країну», — заявив Юрген Хардт, високопоставлений депутат ХДС з питань зовнішньої політики. Він наголосив, що Україна приймає власні рішення, однак останні зміни у законодавстві ФРГ призвели до зростання тенденції еміграції, яку необхідно контролювати.

Коаліція канцлера Мерца, яка стикається з бюджетним тиском та прагне скоротити витрати на соціальне забезпечення, активно працює над законопроектом. Водночас представники СДПГ висловили незгоду з колегами по коаліції. Інші політики пропонують дочекатися подальшого розвитку ситуації та оцінити, чи залишатиметься високим потік прибулих, перед ухваленням рішень.

Після чергових масованих атак Росії на енергосистему України народний депутат Олексій Кучеренко висловив різку критику на адресу центральної влади та київської міської адміністрації, звинувативши їх у нездатності захистити критичну інфраструктуру. За словами Кучеренка, чиновники, які публічно заявляли про готовність об’єктів енергетики до таких нападів, фактично не вжили достатніх заходів для їхнього захисту. Ситуація, на його думку, не є просто технічною, а набуває політичного виміру, адже йдеться не лише про недоліки у виконанні конкретних проєктів, а й про відсутність належної координації та відповідальності серед органів влади.

Зокрема, депутат зазначив, що відсутність реальних результатів захисту енергетичних об’єктів є прямим наслідком бездіяльності та недооцінки загроз з боку відповідальних осіб. Він підкреслив, що на тлі постійних ракетних атак і відновлення інфраструктури необхідно було вжити оперативних заходів для зміцнення енергетичної безпеки країни. Олексій Кучеренко також звернув увагу на те, що уряд і місцева влада знову допустили формальне виконання обов’язків, замість того щоб працювати над реальним зміцненням системи.

«У мене абсолютно критичне відношення до професіоналізму уряду. Для мене однозначно, що і Найєм, і Кудрицький провалили захист укриттів. Я вважаю, там правоохоронці мають давно працювати», — заявив народний депутат.

Він окремо згадав і міського голову Києва Віталія Кличка. За словами депутата, столична влада не зробила всього можливого для фізичного посилення підстанцій і трансформаторних вузлів.

Кучеренко визнає, що жодне місто не може самостійно збити ракету чи дрон, але наполягає: на локальному рівні можна було мінімізувати наслідки прямих влучань. Йдеться не про систему ППО, а про елементарний технічний захист обладнання.

«Я не розумію, чому Київ не будував для трансформаторних вузлів і вузлів автоматики свій захист. А це мали б бути металеві троси, сітки, відповідні конструкції, які абсолютно можна було б будувати. І вони б значною мірою могли допомогти», — сказав він.

Депутат також нагадав, що Кличко — не лише мер, а й голова Київської міської державної адміністрації, тобто особа, яка несе відповідальність не лише політичну, а й управлінську. На його думку, міська влада «розслабилася і кошти використовує не за пріоритетами воєнного часу», тоді як захист енергетики мав бути абсолютним пріоритетом.

Контекст цієї критики стосується масштабної програми укріплення енергооб’єктів — так званих «саркофагів» для трансформаторних підстанцій, які мали витримувати удари. Кучеренко раніше стверджував, що жоден із 21 об’єкта третього рівня захисту не був завершений, програму фактично заморозили, а проєкти виявилися неефективними і надто дорогими. Він говорить, що гроші «просто закопувалися в землю», тоді як на місцях підстанції в багатьох випадках доводилися захищати підручними засобами — мішками з піском.

За його словами, наслідок ми бачимо зараз: попри офіційні заяви про готовність енергетичної інфраструктури до обстрілів, російські удари знову призводять до масових віялових відключень, і кияни залишаються без світла після кожної великої атаки.

Кучеренко вважає, що правоохоронні органи мають дати відповідь не лише щодо ракетного терору Росії, а й щодо організації захисту всередині країни — хто проєктував укриття для енергооб’єктів, хто їх будував, на що пішли кошти й чому ці укриття не виконали свою функцію.

Він підсумував, що частину проблеми створила держава, яка обіцяла захистити ключові енергооб’єкти, але не завершила критичні інженерні роботи, і частину — Київ, який, за його словами, не забезпечив базову фізичну оборону трансформаторних вузлів і автоматики на рівні міського господарства.

27 жовтня православні християни відзначають день пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського, відомого в народі як Мироточець. Його життєвий шлях став символом незламності духу, глибокої віри та жертовної любові до Бога. Святий Димитрій був воїном і захисником істини, який не зрікся християнства навіть перед смертю, засвідчивши свою відданість Христу кров’ю та стражданнями.

У народній традиції Дмитрів день вважається межею між осінню та зимою. Вірували, що після цього свята природа засинає, земля «замикається» на відпочинок до весни. Селяни завершували основні польові роботи, готувалися до холодів, дбали про худобу й господарство. У давнину казали: «Прийшов Дмитро — приніс зиму», адже саме після цього дня починалися перші морози, а на дорогах з’являлися замерзлі калюжі.

Димитрій відкрито проповідував християнство, за що був ув’язнений. У темниці він благословив свого учня Нестора, який переміг у двобої язичника Лія — улюбленця імператора. Розлючений Максиміан наказав стратити обох. Святого Димитрія закололи списами близько 306 року. Пізніше на його гробниці почали відбуватися чудеса, а мощі виділяли пахуче миро — звідси його друге ім’я Мироточець.

Не варто братися за важку фізичну роботу — вважалося, що це накличе втому й хвороби.

Заборонялося відмовляти у допомозі нужденним, бо саме цього дня святий Димитрій може з’явитися у вигляді жебрака, перевіряючи людське милосердя.

Не починають нових справ і не планують весіль — казали: «До Дмитра треба все скінчити, бо після Дмитра зима за плечима».

Якщо на Дмитра тепло — зима буде м’якою.

Випав сніг — він пролежить до весни.

Туман або похмура погода віщують відлигу.

Дощ обіцяє довгу, але лагідну зиму.

Північний вітер — прикмета холодної зими.

Дмитрів день вважали порогом зими. У цей час завершували осінні роботи, влаштовували останні ярмарки, дякували землі за врожай і просили святого Димитрія про здоров’я, мир і добру зиму.

Колишній віцепрем’єр Олексій Чернишов нині перебуває в процесі юридичного врегулювання питань щодо поділу сімейного майна з дружиною. Цей крок відбувається на фоні триваючого розслідування, в якому фігурує політик. Наприкінці жовтня його дружина Світлана звернулася до Печерського районного суду Києва із позовом про поділ спільного майна. Варто підкреслити, що справа не стосується розлучення в публічному сенсі, а є типовою юридичною процедурою, яка передбачає визначення часток кожного з подружжя у спільно нажитих активах.

Позов включає питання власності на нерухомість, банківські рахунки, інвестиції та інші матеріальні активи, набуті подружжям у шлюбі. Подібні процеси часто супроводжуються ретельним аналізом документів, оцінкою майна та участю фахівців із фінансового і правового аудиту. У даному випадку юридичне оформлення поділу активів може зайняти кілька місяців і включає не лише формальні процедури, а й потенційні переговори між сторонами щодо компенсацій та умов користування майном до остаточного вирішення суду.

Грошові активи виглядають не менш показово. На банківських рахунках самого ексвіцепрем’єра обліковано 52,1 млн грн, 101,6 тис. євро та 46,2 тис. швейцарських франків. У Світлани Чернишової — 296 тис. грн, 3,4 тис. євро і близько $3,3 тис. У готівці подружжя задекларувало $180 тис., 90 тис. грн, 13,6 тис. євро та 1 тис. швейцарських франків. Усі ці кошти офіційно вказані як спільна сумісна власність, тобто формально належать обом. Саме тому їхній поділ через суд дає можливість спробувати вивести частину в «особисту» зону дружини і ускладнити накладення арешту на все одразу.

Окрема стаття — рухоме майно, яке часто найважче відслідковувати й арештовувати. У деклараціях описані кілька десятків люксових годинників, колекція картин, бібліотека, рідкісні енциклопедичні видання. Таке майно зазвичай оцінюється індивідуально й може бути предметом торгу у справах про конфіскацію. Тому спроба його «поділити» теж виглядає логічною з точки зору захисту активів.

Чернишов перебуває під підозрою у зловживанні службовим становищем і отриманні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. Його ім’я фігурує в масштабній антикорупційній справі у будівельній сфері, де він став уже шостим підозрюваним. Слідство вважає, що йдеться про системне отримання вигоди через проєкти в галузі будівництва та розвитку інфраструктури.

У таких справах правоохоронці зазвичай намагаються домогтися арешту майна фігуранта, включно з рахунками та нерухомістю, щоб у разі вироку держава могла стягнути збитки. Відповідно, превентивний поділ активів між чоловіком і дружиною на етапі, коли офіційно триває слідство, сприймається як спроба мінімізувати можливі втрати у майбутньому.

Формально це оформлюється не як «схема», а як цивільно-правовий спір у Печерському суді: дружина просить визначити частки, зафіксувати, які квартири, авто, рахунки й коштовності рахуються за нею особисто, а що — за чоловіком. Якщо суд задовольнить вимоги, то надалі арешт чи конфіскація зможе стосуватися тільки тієї частини, яку суд визнає особистою власністю підозрюваного.

Це показовий крок для високопоставлених фігурантів гучних справ: рух у цивільному суді випереджає рух у кримінальному провадженні і створює буфер для майна.

Під час нещодавньої археологічної експедиції в Галицькому замку на Івано-Франківщині науковці виявили численні артефакти, що проливають світло на життя місцевої еліти в середньовіччі. Серед знахідок — уламки старовинного кахельного облицювання та фрагменти вишуканого керамічного посуду, які належали високопосадовцям чи заможним представникам того часу. За словами Володимира Олійника, генерального директора Національного заповідника «Давній Галич», ці артефакти були знайдені під час розкопок фундаменту В’їзної вежі замку. Виявлені нашарування культурного шару виявилися справжнім скарбом для археологів: серед них були декоративні плитки печей з поливою різних відтінків, що вражають своєю майстерністю, а також урочисто оздоблені предмети, які раніше служили прикрасами інтер'єрів.

Ці знахідки дозволяють не тільки реконструювати побут вищого класу середньовічного Галича, але й дають уявлення про рівень розвитку ремесел та мистецтва в цьому регіоні. Зокрема, керамічні плитки, що мали поливу з різноманітними кольоровими відтінками, свідчать про високий рівень технічних та художніх досягнень того часу. Такі плитки могли бути частиною печей, які використовувалися для обігріву приміщень замку, і вони мали не тільки функціональне, а й естетичне значення. Мистецтво виготовлення таких кахлів було досить складним, що додає цим знахідкам особливої історичної цінності.

Відкриття дозволяє краще зрозуміти побут та естетичні смаки місцевої еліти середньовічного Галича. Знахідки передбачають подальші дослідження, які можуть відкрити нові деталі про архітектуру, побут та художні традиції того періоду.

Археологи наголошують, що кожен фрагмент кераміки та кахлів є цінним джерелом інформації для реконструкції історичного вигляду замку та його інтер’єрів.