ДТП під Рівним: поліцейський збив пішоходів і відмовився проходити тест на алкоголь

Прокуратура офіційно підтвердила затримання трьох працівників районного територіального центру комплектування та так званого «представника громадської організації», яких підозрюють у вимаганні грошей у мобілізованого чоловіка. За версією слідства, фігуранти діяли узгоджено, використовуючи службове становище та авторитет формальних і неформальних структур для отримання незаконної вигоди.

Як встановили правоохоронці, підозрювані організували схему, в межах якої мобілізованого чоловіка фактично поставили у залежне становище. Йому створювали штучні проблеми під час проходження процедур, пов’язаних із військовим обліком і службою, після чого пропонували «вирішити питання» за грошову винагороду. За даними слідства, для цього чоловіка спеціально перевозили між різними локаціями, чинячи психологічний тиск і нав’язуючи думку про безвихідь ситуації без неофіційної оплати.

Наразі усі фігуранти затримані, правоохоронці проводять досудове розслідування, встановлюють усі обставини справи та перевіряють можливу причетність інших осіб до незаконної діяльності.

Цей випадок підкреслює проблеми корупції та зловживання службовим становищем у системі мобілізації та військового обліку.

Історія керівника поліції Бучі Андрія Маланчука стала показовою для розуміння того, як окремі підрозділи Національної поліції в Київській області фактично втрачають довіру суспільства та контроль за внутрішніми процесами. Події навколо його діяльності викликали широкий резонанс і змусили говорити не про поодинокий випадок, а про глибші управлінські та кадрові проблеми в системі правоохоронних органів.

У центрі уваги опинилися питання ефективності роботи місцевого керівництва поліції, дотримання службової дисципліни та реального виконання покладених на правоохоронців обов’язків. Ситуація продемонструвала, що за відсутності належного контролю з боку вищого керівництва можливе формування закритих вертикалей впливу, де персональна лояльність переважає над законом і професійними стандартами.

На тлі розвалу структури, за даними джерел, у поліції Бучі вибудувано систему регулярних незаконних доходів. Покровительство наркоторгівлі, за оцінками, приносить близько 50 тисяч доларів США щомісяця. Аналогічні суми надходять від «кришування» проституції та салонів, а також від несанкціонованої торгівлі й тимчасових споруд. Окремим напрямком є стоянки, парковки та магазини без ліцензій на алкоголь і тютюн — цей сегмент, за словами джерел, може приносити до 100 тисяч доларів США на місяць.

Найприбутковішою статтею доходів називають кримінальні провадження. «Вирішення питань» у справах, як стверджують співрозмовники, стартує від 10 тисяч доларів США і може доходити до 100 тисяч. У цю суму, за твердженням джерел, одразу закладена частка прокуратури. Окремо оцінюється зняття арештів з майна — від 5 до 20 тисяч доларів, організація обшуків — від 5 тисяч, негласні слідчі дії та фальсифікація матеріалів — від 10 тисяч доларів США. Затримання «за рапортом» коштує від 3 тисяч доларів.

Ще одним напрямком, який згадують джерела, є так звана «бусифікація». За суму близько 3 тисяч доларів питання затриманої особи може бути вирішене через прямий дзвінок керівнику, після чого надходить вказівка про звільнення. Окрім цього, системним джерелом доходів називають невтручання в земельні та будівельні афери. За інформацією джерел, фіксовані платежі від забудовників можуть сягати до 100 тисяч доларів США за гарантії «тиші» з боку поліції.

Фінансовий результат такої діяльності, якщо вірити даним з оточення, виглядає вражаюче. Андрію Маланчуку приписують володіння вісьмома квартирами, трьома автомобілями загальною вартістю майже мільйон доларів США, кількома банківськими рахунками із сумарними залишками близько 19 мільйонів гривень, а також значними обсягами готівки. Окремо згадуються 13 земельних ділянок, оформлених на підставних осіб.

Навіть якщо частина цієї інформації потребує ретельної юридичної перевірки, сама структура описаних схем і репутація, що сформувалася навколо керівника поліції Бучі, свідчать про глибоку системну проблему. Йдеться не про одиничний збій, а про модель, за якої правоохоронний орган фактично перетворюється на ринок платних послуг. Поки подібні практики залишаються під негласним захистом обласного керівництва, говорити про відновлення довіри до поліції в Київській області не доводиться.

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про стягнення в дохід держави майна, що належало родині померлого колишнього керівника Державної екологічної інспекції Карпатського округу Миколи Ладовського. Загальна вартість активів, визнаних необґрунтованими, перевищує 20 мільйонів гривень. Відповідне судове рішення було винесене 12 січня 2026 року за результатами розгляду матеріалів, підготовлених Державним бюро розслідувань у взаємодії з Національним агентством з питань запобігання корупції.

У ході перевірки було встановлено суттєву невідповідність між офіційними доходами посадовця та вартістю майна, яким користувалися він і члени його родини. Йшлося про нерухомість, земельні ділянки та інші цінні активи, походження яких не вдалося підтвердити законними джерелами доходів. Саме ці обставини стали підставою для звернення прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до суду з вимогою застосувати механізм цивільної конфіскації.

Йдеться про три квартири та нежитлове приміщення в центральних районах Івано-Франківська, а також два автомобілі преміумкласу — Volkswagen Touareg 2021 року випуску та Mercedes-Benz G 63 AMG 2023 року. Усі ці активи суд визнав такими, що не мають підтвердженого законного походження.

Микола Ладовський помер у ніч на 20 березня 2025 року. Після його смерті кримінальне провадження було закрито, однак це не зупинило процес цивільної конфіскації. ДБР ініціювало окрему процедуру стягнення незаконно набутого майна, яка дозволяє повернути активи державі незалежно від смерті фігуранта справи.

Це рішення стало одним із перших прикладів застосування механізму конфіскації необґрунтованих активів щодо родини померлого високопосадовця та демонструє можливість повернення державі коштів навіть у випадках, коли особа уникла кримінальної відповідальності через смерть.

Донецький клан у Головному сервісному центрі МВС Дніпропетровської області продовжує збільшувати свій вплив на регіональні підрозділи, залучаючи нових осіб і укріплюючи власні позиції в системі. Головним організатором цієї угруповання є Володимир Степанов, уродженець Маріуполя, який до окупації Донецької області в 2022 році очолював регіональний сервісний центр. Після втечі з окупованих територій, він продовжив формувати навколо себе команду лояльних осіб, яка забезпечує вигідні послуги для «своїх» та маскує фінансові порушення, що відбуваються під прикриттям системи.

Одним із ключових учасників угруповання є Роман Кучурін, заступник Степанова, оперативник Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та давній партнер Володимира. Кучурін, відомий як неформальний «смотрящий», бере активну участь у всіх важливих справах і конфліктах, що стосуються регіональних сервісних центрів. Зокрема, він фігурує у кількох резонансних випадках, зокрема в ситуації з ДТП за участю сина начальника ТСЦ №1241 Олександра, яке отримало широке розголошення.

До структури клану входять Павло Шабанов, начальник ТСЦ №1242, де минулого року викрили схему з «приватним автодромом», та Роман Філімоненко, керівник ТСЦ №1244 у Кам’янському, який налагодив «робочі» зв’язки з автошколами та посередниками.

Особливою послугою клану є легалізація елітних автомобілів за мізерними цінами для «своїх». Сервісні центри Степанова фактично стали хабом для запорізьких та дніпровських посадовців і силовиків, які реєструють авто за цінами, що значно нижчі за ринкові. Наприклад, слідчий поліції Запорізької області Олександр Тетеря придбав Dodge Dart за 6 тисяч гривень, а старший слідчий Євгеній Радченко — Toyota Camry за 80 тисяч гривень, що мінімум у п’ять разів дешевше за ринкову вартість.

Такі маніпуляції з оцінкою автомобілів дозволяють посадовцям уникати фінансового моніторингу та приховувати необґрунтовані активи, що підтверджує масштабну корупцію у регіональних сервісних центрах МВС.

У Вищому антикорупційному суді поставлено крапку в резонансному кримінальному провадженні щодо колишнього керівника поліції Одеської області Дмитра Головіна. Слідство інкримінувало йому заволодіння великою партією контрафактних тютюнових виробів, вартість яких, за матеріалами обвинувачення, перевищувала пів мільйона доларів. Попри серйозність закидів і суспільний резонанс, колишній високопосадовець зрештою не поніс кримінальної відповідальності.

Як випливає з матеріалів судового розгляду, справа розглядалася протягом тривалого часу та супроводжувалася численними процесуальними нюансами. Обвинувачення наполягало, що незаконно вилучені цигарки мали бути знищені або передані відповідним органам, натомість вони опинилися поза контролем держави. Захист, у свою чергу, заперечував ключові елементи обвинувачення та вказував на недоліки доказової бази.

Після укладення цих угод прокурор несподівано змінив кваліфікацію дій Головіна. Замість обвинувачення у заволодінні майном шляхом зловживання службовим становищем йому інкримінували службову недбалість. Така перекваліфікація кардинально змінила правові наслідки справи.

Суд, розглянувши оновлене обвинувачення, одразу застосував строки давності та звільнив Головіна від кримінальної відповідальності. Фактично це означає, що ексначальник поліції не отримав ані вироку, ані покарання, попри масштаби збитків, які фігурували у матеріалах провадження.

Сама справа стосувалася незаконного заволодіння великими партіями контрафактних тютюнових виробів, вилучених правоохоронцями. За даними слідства, йшлося про схему, внаслідок якої держава втратила сотні тисяч доларів. Провадження тривалий час вважалося одним із показових у контексті відповідальності високопосадовців правоохоронних органів.

Закриття справи через строки давності після зміни обвинувачення вже викликало гостру реакцію в експертному середовищі. Критики вказують, що подібна практика підриває довіру до антикорупційного правосуддя та створює відчуття вибірковості відповідальності для колишніх високопосадовців.

Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов оприлюднив інформацію, що викликала суспільний резонанс і поставила низку запитань до системи фінансового контролю державних посадовців. Йдеться про керівника одного з департаментів Фонду державного майна України Андрія Мельника, майновий стан якого, за даними публічних джерел, містить нетипові та суперечливі деталі.

Посадовець походить із Луганської області та, як зазначається, залишив окуповану територію після подій 2014 року, переїхавши на підконтрольну Україні частину країни. Саме цей біографічний факт додає особливої чутливості до подальших обставин, викладених у його електронній декларації.

Крім значних запасів золота, Мельник задекларував спецдозволи на розробку родовищ, розташованих на тимчасово окупованій території Луганської області.

Юрій Ніколов висловлює сумніви щодо логіки перебування такої заможної людини на державній службі з відносно низькою заробітною платою та підкреслює потенційні ризики для національної безпеки. Зокрема, виникає питання щодо можливої залежності українського чиновника, який керує державними активами, від російської сторони, що контролює доступ до його багатомільйонних статків у Москві.

Ця ситуація ставить під сумнів прозорість управління державними ресурсами та безпеку стратегічно важливих об’єктів, адже чиновник із значним фінансовим інтересом за кордоном може опинитися під тиском зовнішніх факторів.

Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яке має принципове значення для захисту соціальних прав військовослужбовців. Суд визнав протиправними дії однієї з військових частин, яка відмовила у виплаті грошової допомоги в розмірі одного мільйона гривень військовому, що проходив службу та безпосередньо виконував бойові завдання на території Донецької та Луганської областей.

З матеріалів справи випливає, що чоловік був призваний на військову службу у травні 2023 року, коли йому виповнилося 22 роки. За час проходження служби він понад шість місяців перебував у районі активних бойових дій, виконуючи завдання, пов’язані з обороною держави. Суд звернув увагу на те, що сам факт участі у бойових діях був підтверджений відповідними довідками та наказами командування, які не були оскаржені чи спростовані.

Попри виконання всіх вимог, передбачених постановою Кабінету Міністрів №153, військова частина відмовилася нараховувати виплату через звільнення чоловіка. Позивач оскаржив рішення частини у суді, вважаючи його протиправним.

Суддя Зоя Плеханова дослідила всі матеріали справи та постановила, що військовий має право на одноразову виплату у розмірі одного мільйона гривень. Дії військової частини визнано незаконними, і її зобов’язано здійснити нарахування виплати. Рішення ще може бути оскаржене.

Ця справа стала прикладом того, що навіть після звільнення військовослужбовці мають право на передбачені законом компенсації за участь у бойових діях.