Екс-голова Броварської РДА втягнутий у корупційну схему

Щоранку, готуючи улюблений напій, люди рідко замислюються над тим, куди зникають залишки кави після миття чашки. Кавова гуща та недопита кава, що потрапляють у каналізацію, створюють серйозну екологічну проблему. Вчені наголошують: звичка зливати кавові відходи у раковину спричиняє поступове забруднення водойм і шкодить водним екосистемам.

Основну небезпеку становить кофеїн — органічна сполука, що надовго зберігається у воді. Він не розкладається природним шляхом і вже вважається новим типом забруднювача, подібним до мікропластику чи фармацевтичних відходів. За результатами міжнародних досліджень, сліди кофеїну виявлено у більш ніж половині річок світу — навіть у тих, що протікають через малозаселені або віддалені регіони.

Крім кофеїну, цукор, молоко та інші поживні речовини у каві знижують рівень кисню та pH у воді. Це стимулює надмірне розростання водоростей і може призвести до загибелі риб, рослин та мікроорганізмів. Навіть сучасні очисні споруди не завжди можуть повністю видалити кофеїн із стоків, і він повертається у водні ресурси, у тому числі питну воду.

Фахівці радять уникати виливання кави у раковину чи вуличні решітки. Є кілька правильних способів утилізації:

Компостування: Оптимальний варіант для органічних відходів. Використовуйте компост або спеціальні пункти переробки харчових решток.

Добриво: Розбавте залишки кави водою і використайте як рідке добриво. Кавову гущу можна розсипати на грядках чи клумбах, але невеликими порціями.

Смітник: Якщо немає доступу до компосту, збирайте кавову гущу чи рідину в окрему ємність і викидайте у звичайний смітник.

Дотримання цих правил допоможе зменшити негативний вплив кавових відходів на природу та зберегти чистоту водних ресурсів.

АТ «Хмельницькобленерго» офіційно уклало договір на поставку силового трансформатора вартістю 27 мільйонів гривень. Первісна вартість контракту перевищувала 37 мільйонів гривень, тож формально підприємство змогло знизити витрати майже на 10 мільйонів. Однак детальний аналіз показує, що навіть після знижки ця закупівля залишається значно дорожчою у порівнянні з аналогічними контрактами інших державних енергокомпаній.

Інформація про угоду та її фінансові показники доступна у системі «Прозорро», а журналісти видання «Наші гроші» акцентують на високій ціні трансформатора порівняно з ринковими аналогами. Постачальником виступає київська приватна компанія, що спеціалізується на енергетичному обладнанні.

Якщо дивитися на питому вартість, один МВА для «Хмельницькобленерго» зараз обходиться приблизно у 40,4 тисячі доларів. Для порівняння, «Оператор ГТС України» у вересні замовив трансформатор такої ж потужності приблизно по 21,6 тисячі доларів за МВА, тобто майже удвічі дешевше.

Спершу за результатами торгів сума договору з «Вектор-А» становила 37,03 мільйона гривень, що відповідало вже зовсім високому рівню — понад 55 тисяч доларів за МВА. 23 жовтня сторони підписали додаткову угоду і зменшили вартість до 27 мільйонів. Одночасно скоротили й терміни: замість трьох місяців на поставку тепер дається два. Попри це, ціна все одно виглядає завищеною.

У відкритих матеріалах судових спорів «Олімп Енерго» раніше фігурувало в конфліктах із податковою. Також там є згадка, що у травні 2024 року ця сама «Вектор-А» вже купувала в «Олімп Енерго» подібний трансформатор за 20,3 мільйона гривень. Якщо перерахувати, це приблизно 31,5 тисячі доларів за МВА. Тобто постачальник уже купував схоже обладнання дешевше, ніж зараз продає «Хмельницькобленерго», навіть після «знижки».

До того ж умови тендеру викликали питання в конкурентів. Одна з компаній заявляла, що встановлений замовником термін поставки є нереалістичним: трансформатор такого класу зазвичай виготовляється не швидше ніж за пів року, а обленерго вимагало завершити все до кінця 2025 року. Потенційний постачальник просив офіційно подовжити крайній термін до березня 2026-го, але отримав відмову. Учасники також скаржилися на технічні вимоги. Частину умов «Хмельницькобленерго» змінило, але не всі.

Під час відбору відхилили двох інших учасників, у тому числі «Запоріжтрансформатор» і «Глобал Енерго». Формально — через невідповідність документів, зокрема протоколів випробувань на обладнання тієї ж схеми з’єднання обмоток і тієї ж потужності, яку вимагав замовник. Окрім цього, конкуренти не надали повний пакет супровідних довідок і листів погодження договору.

Структура стосунків між учасниками ринку виглядає замкненою. «Вектор-А», яке зараз отримало контракт, належить Андрію Кунинцю і за останні роки виграло держпідрядів майже на мільярд гривень, причому в основному — саме в «Хмельницькобленерго». Виробник трансформатора, франківське «Олімп Енерго», оформлене на Петра Савуляка. Раніше він керував компанією «Глобал Енерго» — тією самою, що брала участь у цих торгах як конкурент, але програла. Тобто постачальник, виробник і конкурент опиняються в одному колі знайомств.

«Хмельницькобленерго» на 70% належить державі. Управління пакетом акцій нині здійснюють «Українські розподільчі мережі» — держструктура, створена для консолідації обленерго у Хмельницькому, Харкові, Запоріжжі, Черкасах, Миколаєві та Тернополі. Із березня 2025 року обов’язки генерального директора «Хмельницькобленерго» виконує Святослав Козленко.

Якщо коротко, маємо ситуацію, в якій державна енергетична компанія купує трансформатор у давнього підрядника за ціною, що суттєво вища за ринок, і відсікає інших учасників через формальні невідповідності. Навіть після гучної «економії» у 10 мільйонів гривень запитання до цієї закупівлі не зникли.

У Вінницькій області знову розгорівся резонансний скандал, пов’язаний із суддею Ігорем Ратушняком. Попри нещодавній обвинувальний вирок Вищого антикорупційного суду, який визнав його винним у хабарництві, Ратушняк повернувся до своєї посади голови Тиврівського районного суду. Це рішення викликало хвилю обурення серед місцевих мешканців та активістів, адже суддя, котрий ще нещодавно отримав покарання за корупційні злочини, знову перебуває на важливій посаді в системі правосуддя.

Події, що передували його відновленню, стали відомі громадськості після того, як у грудні 2023 року ВАКС ухвалив вирок, який засудив Ратушняка за отримання неправомірної вигоди. Слідство встановило, що у серпні 2021 року суддя отримав хабар за ухвалення рішення на користь особи, яка претендувала на земельну ділянку. Ціна питання за гектар землі, на думку Ратушняка, складала 40 тисяч гривень. Це не перший випадок, коли судді в Україні виявляються замішаними у корупційних скандалах, але він став символом проблеми, що триває в судовій системі.

Вироком суду Ратушняка засудили до семи років позбавлення волі, заборонили три роки обіймати державні посади та постановили конфіскацію майна. Втім, вирок не набрав законної сили — суддя подав апеляцію.

Тепер він знову очолив Тиврівський суд, пояснюючи це тим, що рішення ВАКС нібито є «замовним».

У коментарях журналістам «Слідства.Інфо» Ратушняк заявив, що справу проти нього «сфабрикували» через конфлікт із родичкою народної депутатки від «Слуги Народу» Ірини Борзової. За його словами, після сварки з матір’ю депутатки йому почали надходити погрози, а згодом з’явилася й справа про хабар.

«Мене обвинувачують у тому, що я просив неправомірну вигоду, але доказів немає. Навіть агент правоохоронців це спростував», — заявив суддя.

Ратушняк переконує, що його вирок — лише перша інстанція, а у Верховному Суді він нібито отримає виправдання.

«80% вироків ВАКС скасовує Верховний Суд», — додає він.

Тим часом активісти ГО «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» дослідили судову практику Ратушняка. Вони виявили, що у справах п’яних водіїв систематично з’являється адвокат В’ячеслав Когутницький — той самий, який нині захищає Ратушняка у ВАКСі.

За даними активістів, вони разом створили схему уникнення відповідальності. Спочатку справа потрапляє до іншого судді, Когутницький подає відвід, а розглядає його — Ратушняк. У підсумку той задовольняє відвід і бере справу собі, після чого закриває її «за відсутністю складу правопорушення».

Поки апеляція не ухвалила остаточного рішення, Ігор Ратушняк залишається на посаді голови суду, демонструючи, що навіть вирок ВАКС не є перепоною для української Феміди.

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Любов Токмілова оприлюднила свою декларацію, що привернула увагу до різкого зростання її майна в умовах війни. Одна з найбільш помітних покупок — автомобіль BMW X6 xDrive 30d M Sport 2025 року випуску вартістю 4,65 млн грн. Цей позашляховик належить до преміум-сегмента, і є однією з топових комплектацій, що ставить її в категорію люксових транспортних засобів. Така покупка в період економічної нестабільності та війни не може не викликати питань щодо джерел коштів для її придбання.

Крім того, в декларації судді зазначено два значні фінансові надходження, що також не залишаються поза увагою. Одним із них є грошовий подарунок на суму 800 тис. грн, отриманий від Галини Андрушкової, матері судді. Другим — дохід у розмірі 1,72 млн грн від продажу рухомого майна, яке було викуплене Арабаджи Євгеном. Ці суми додаються до загального контексту, в якому все більше уваги приділяється питанням прозорості фінансових операцій осіб, що займають високі державні посади.

Фактично за один день задекларовані надходження перевищили 2,5 млн грн, що дозволило істотно збільшити обсяг її особистих активів. Сукупність цих операцій — одночасно дорогий автомобіль, подаровані кошти і великий продаж майна — викликає питання щодо джерел походження грошей, з огляду на статус судді та публічні етичні стандарти.

Це не перший випадок, коли значні суми нібито надходять саме від матері. Ще у 2022 році Галина Андрушкова подарувала дочці 2,5 млн грн. Завдяки цим грошам суддя змогла придбати квартиру в Туреччині приблизною вартістю 3,6 млн грн.

У тому ж 2022 році мати судді сама купила собі квартиру площею близько 70 кв. м в елітному житловому комплексі «Південна Пальміра» в Аркадії (Одеса). У цьому ж комплексі мешкає і Токмілова. «Південна Пальміра» вважається одним із найдорожчих житлових кластерів курортної частини міста, з охороною, паркінгом і сервісною інфраструктурою преміум-класу.

Походження коштів матері Токмілової теж привернуло увагу. За даними розслідувачів, доходи Галини Андрушкової пов’язані з управлінням компанією «Арго девелопмент». Цю компанію ще у 2011 році заснували четверо громадян РФ — Михайло Кренгель, Павло Панов, Кирило Орлов і Сергій Шамес, усі з Москви та Підмосков’я. Тобто гроші, які надалі оформлюються як «подарунки матері», можуть походити від бізнесу з російським корінням.

Сукупність фактів — новий BMW X6 за мільйони під час повномасштабної війни, квартира в Туреччині, елітна нерухомість в Аркадії, великі грошові дарунки від матері й одночасні мільйонні надходження в один день — ставить питання щодо прозорості доходів судді Одеського ОАС і потенційного конфлікту репутації. Такі кейси традиційно потрапляють у фокус НАЗК і Вищої ради правосуддя, оскільки стиль життя служителя Феміди має відповідати офіційним доходам.

28 жовтня є важливою датою в історії України та багатьох інших країн, бо це день, коли відзначають низку значущих подій і традицій, що стосуються не лише національної пам'яті, а й культури, спорту та духовності. Для українців цей день має особливе значення як день визволення від нацистських загарбників, коли в 1944 році почалося відновлення мирного життя після важких років окупації. Вшановуючи пам'ять загиблих героїв, ми не забуваємо про жертви та великий внесок тих, хто боровся за свободу і незалежність нашої землі.

Одним із важливих аспектів цієї дати є також згадка про бабусь і дідусів, адже 28 жовтня в Україні традиційно відзначають День старших людей. Це чудова можливість для кожного з нас висловити подяку старшому поколінню за їх мудрість, терпіння та підтримку, а також звернути увагу на важливість родинних зв'язків, які є основою наших традицій. Бабусі та дідусі — це не тільки наші родичі, а й носії багатьох цінних традицій та життєвих уроків.

Окрім того, є дані про інші міжнародні ініціативи, пов’язані з датою 28 жовтня: День плюшевих тварин, День креольської мови, День дикорослих продуктів, а також День інформування про інсульт.

Цього дня народилися кілька відомих світових постатей: гуманіст і теолог Еразм Роттердамський, співзасновник Microsoft Білл Гейтс і акторка Джулія Робертс.

28 жовтня за новим стилем православні вшановують святу мученицю Параскеву Іконійську, яку в народній традиції називають заступницею жінок. Її вважають покровителькою жіночого здоров’я, материнства, миру в родині та побутової злагоди.

Також згадують Іова Почаївського, Стефана Саваїта, мученика Кіріака Єрусалимського та інших святих.

За старим стилем у цю дату вшановували Юхимія Солунського і Лукіана Києво-Печерського.

28 жовтня Україна відзначає річницю визволення від нацистських загарбників. Саме цього дня у 1944 році територію Української РСР звільнили від військ Третього Рейху, хоча до завершення Другої світової війни тоді залишалося ще пів року. Це одна з ключових дат воєнної історії ХХ століття для нашої держави.

Крім того, у цю дату в Україні відзначають День бабусь і дідусів. Це родинне свято подяки старшому поколінню. Прийнято відвідати або хоча б подзвонити бабусям і дідусям, побажати їм здоров’я і довгих років життя, зробити маленький подарунок або допомогти з побутом.

У народному календарі жінки молилися святій Параскеві про добру вагітність, легкі пологи і мир у сім’ї. Її ікону, за віруванням, ставили в спальні, щоб у домі не було сварок.

Цей день вважався сприятливим для жіночого здоров’я й лікування гінекологічних хвороб. Також господині займалися льоном — тріпали льон, освячували лляні вироби, готували тканину на зиму.

На 28 жовтня існували й прикмети погоди. Вірили, що ясне небо обіцяє потепління. Якщо навіть наприкінці жовтня ще літають комарі й мухи — зима буде пізньою. Ранковий заморозок означає подальше похолодання. Великий врожай грибів восени вважали знаком доброго врожаю наступного року.

Традиційно вважалося, що жінкам цього дня не можна шити, в’язати, вишивати та братися за важку фізичну працю. Під забороною були також сварки, груба лайка й з’ясування стосунків. Вважалося, що 28 жовтня не варто призначати весілля.

Поки українські військові на передовій жертвували своїми життями через дефектні боєприпаси, в тилу розгорнулась стабільна і прибуткова комерційна схема з постачання неякісних комплектуючих для мінометних снарядів. Згідно з матеріалами кримінального провадження № 42016040010000006, Богдан Пукіш, бізнесмен, що стоїть за схемою, організував поставки бракованих деталей через свою компанію ПП «ВЕСТХІМ». Йдеться про важливі компоненти, такі як корпуси, кришки, кювети і гільзи, що постачались на державне оборонне підприємство «НВО “ПХЗ”». Важливо, що ці комплектуючі не відповідали стандартам безпеки та якості, а їхня вартість була завищена в кілька разів.

З 2022 по 2025 рік обсяг поставок таких деталей став величезним, і це спричинило серйозні наслідки як для військових, так і для національної безпеки. Проблеми із боєприпасами стали однією з причин, чому українські військові неодноразово зазнавали втрат через технічні неполадки під час бойових дій. Паралельно з цим, група осіб, що діяла через ПП «ВЕСТХІМ», продовжувала отримувати значні прибутки від постачання цих небезпечних товарів.

Механіка схеми виглядала так: ПП «ВЕСТХІМ» постачало «ПХЗ» металеві елементи мін із дешевої, несертифікованої сировини, які не відповідали технічній документації та держстандартам. Частина корпусів мала відхилення від проєктних параметрів, у деяких випадках використовувалися матеріали з нижчою міцністю. Зафіксовано постачання корпусів «осколково-фугасної міни сталистого чавуну “М-120”» у кількості 98 960 штук на суму 478 698 800 грн без ПДВ. Ціна одиниці при цьому «гуляла» від 5 540 грн до 4 500 грн залежно від періоду поставки, що дало підстави говорити не про ринок, а про навмисне ручне ціноутворення.

Ця економіка напряму вбиває. Браковані мінометні боєприпаси, зібрані з таких деталей, поводилися непередбачувано. Військові на фронті скаржилися, що частина мін після пострілу просто залишалася у стволі, інші — вибухали на надто малій відстані від позицій. Це створювало смертельну небезпеку для розрахунків мінометів і призводило до втрати озброєння та техніки. У низці випадків ідеться не про те, що зброя “не працювала”, а про те, що вона становила загрозу для власних бійців. Ці інциденти системно фіксувалися військовими, які передавали інформацію правоохоронним органам.

На тлі цього ПП «ВЕСТХІМ» дозволяло собі ще один рівень заробітку — цінову арифметику. За даними договорів, одна й та сама номенклатура деталей (наприклад, гільзи) продавалася різним замовникам за різними цінами. Для одного держпідприємства вартість гільзи становила 171 грн за штуку, тоді як іншому — 160 грн. Такі «коливання» лише по цій позиції призвели до переплати понад 3,19 млн грн бюджетних коштів. Це вказує не на виробничі ризики чи логістику, а на ручне розподілення грошей між підконтрольними ланками.

Формально ця історія — про неякісні запчастини. По суті — про криву оборонку, яка може вбити своїх і знищити довіру до держзакупівель у воєнний час.

У квітні 2025 року СБУ повідомила про затримання двох керівників державного підприємства «НВО “ПХЗ”» та двох посадовців Міністерства оборони, які відповідали за приймання продукції. Їм обрали запобіжні заходи. За версією СБУ, метою було «здешевити виробництво і збільшити прибуток із держзамовлення», фактично приймаючи неякісну продукцію в армію.

Але є критичний момент: ланка постачальника — ті, хто виготовляв і завозив ці деталі — досі не пройшла повноцінної перевірки. Попри те що саме постачальник відповідає за якість металу, сертифікацію, фінальне тестування та відповідність технічним умовам, офіційні підозри в першу чергу отримали приймальники на держпідприємстві, а не ті, хто виставляв рахунки, завищував ціни й привозив брак. Це створює ризик, що відповідальність залишиться локальною і «згорить» на рівні менеджменту заводу, тоді як схема в цілому не буде демонтована.

Окремо потрібно звернути увагу на політичні зв’язки бізнесмена Богдана Пукіша. За відкритими даними, його пов’язували зі структурою Віктора Медведчука, що могло забезпечувати йому як вихід на оборонні контракти, так і захист від реакції правоохоронних органів. Саме цей зв’язок може бути причиною дивного гальмування розслідування, попри наявні матеріали та заяви безпосередньо від людей, які працювали з цими боєприпасами на фронті.

Як стверджують військові та волонтери, правоохоронні органи намагалися не помічати проблему навіть тоді, коли бійці офіційно зверталися і повідомляли про небезпечні мінометні міни українського виробництва. Окремі звернення до СБУ, поліції та спеціалізованої прокуратури у сфері оборони або залишалися без реального руху, або супроводжувалися відписками. У деяких випадках військовим навіть відмовляли у статусі потерпілих.

Постачання неякісних компонентів до боєприпасів — це не лише про економіку. Це про виживання конкретних підрозділів. Кожен бракований корпус міни — це потенційний нештатний підрив поряд із позицією. Кожна «зекономлена» гривня на металі — це ризик, що мінометний розрахунок не повернеться з позиції.

Це також про оборонну репутацію країни. Україна воює, і те, як вона контролює власне озброєння, — питання не тільки внутрішньої корупції, а й міжнародної довіри партнерів, які дають зброю та гроші.

Поблизу села Домажир, що неподалік Львова, у суботу, 25 жовтня, стався черговий прорив на магістральному водогоні. Надзвичайна ситуація виникла всього через кілька годин після завершення попереднього ремонту на цій самій ділянці, який проводили спеціалісти «Львівводоканалу». Унаслідок повторної аварії значна частина мешканців західних районів міста знову залишилася без водопостачання.

За попередньою інформацією, вранці ремонтні бригади успішно відновили пошкоджену ділянку труби та розпочали наповнення системи. Однак під час запуску водогону на насосних станціях зафіксували різке падіння тиску — у Домажирі стався новий прорив, цього разу на іншій частині трубопроводу. Фахівці припускають, що причиною інциденту могла стати зношеність магістралі або різкий перепад тиску після запуску системи.

Перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко повідомив, що витік стався по інший бік річки від попереднього місця аварії. На місце виїхали аварійні бригади, керівництво «Львівводоканалу» та представники міської ради.

У комунальному підприємстві зазначили, що зіткнулися з наймасштабнішим викликом за останні десятиліття:

«Такої ситуації, коли частина міста залишається без води три доби поспіль, не пригадують навіть ветерани нашого підприємства», — заявили у «Львівводоканалі».

Ремонтники працюють цілодобово, багато хто без відпочинку вже другу добу. У компанії закликали львів’ян поставитися з розумінням до ситуації і не звинувачувати працівників, які роблять усе можливе, щоб стабілізувати водопостачання.

Нагадаємо, що 23 жовтня через попередню аварію на водогоні діаметром 600 мм у Домажирі без води залишилися близько 160 вулиць Львова та 13 навколишніх сіл.

Народний депутат Ярослав Железняк, відомий своїми критичними заявами щодо російського впливу в Україні, опинився у центрі нового інформаційного резонансу через власність, оформлену на його близьких. Йдеться про елітну квартиру в самому серці Києва, вартість якої перевищує 11,7 мільйона гривень. Цікаво, що формально житло належить не депутату, а його тестю Володимиру Ковалю, який тривалий час займався бізнесом у сфері нерухомості.

Подібна ситуація викликала чимало питань серед громадськості та експертів з питань прозорості політиків. Зокрема, обговорюється можливе використання родинних зв’язків для приховування справжнього власника елітного майна та уникнення декларування значних статків. Скандал також підкреслює дисонанс між публічними заявами депутата про боротьбу з впливом Росії та його приватними фінансовими інтересами.

За даними розслідувань, тесть депутата Володимир Коваль протягом багатьох років працював на агропромисловий холдинг «Юг Руси» російського бізнесмена Сергія Кислова. Зокрема, у 2013 році Коваль очолив компанію «Трейдфілд Україна» (раніше — «Полігрейн Агро»), бенефіціаром якої було московське підприємство «Маслоекстракционный завод Юг Руси». Пізніше він керував «Херсонським КХП», що належав кіпрській WJ Ventures Ltd — структурі, пов’язаній із ростовською компанією «Юг Агролізинг».

У 2016 році обидві компанії формально перейшли під контроль нідерландської World Wide Industrial Invest B.V., яка, за даними журналістів, прикривала російські активи в Україні. Сам холдинг «Юг Руси» — це багатомільярдна імперія, створена у Ростові-на-Дону ще в 1992 році, з десятками заводів по всій Росії.

Таким чином, квартира, у якій мешкає нардеп, може бути придбана на кошти, пов’язані з російським бізнесом. Попри це, НАЗК досі не провело повну перевірку декларації Ярослава Железняка за 2023 рік.

Поки сам депутат публічно звинувачує інших у «зв’язках із РФ», його власна сім’я, за матеріалами журналістів, має прямі ділові зв’язки з компаніями, які обслуговували інтереси російських олігархів.