Енергетична агресія: Харків під прицілом Росії

Детективи Національного антикорупційного бюро провели масштабні слідчі дії у центральному офісі Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками, а також у робочому кабінеті керівника відомства Романа Ісаєнка. Офіційних повідомлень щодо причин обшуків поки що не оприлюднено, але джерела, наближені до розслідування, стверджують, що перевірка стосується ймовірних фактів зловживання посадовими повноваженнями, протекціонізму щодо окремих фармацевтичних компаній та можливого незаконного збагачення.

За попередньою інформацією, детективи аналізують дії посадових осіб, пов’язані з державними закупівлями у сфері охорони здоров’я. Раніше журналісти-розслідувачі повідомляли про низку порушень, що могли мати місце під час тендерів, організованих Держлікслужбою. Особливу увагу привертали закупівлі препаратів для програм замісної підтримувальної терапії, де експерти фіксували невідповідність між ринковою вартістю ліків та сумами контрактів. Крім того, наголошувалося на ймовірному створенні сприятливих умов для окремих компаній, що могли отримувати доступ до тендерів на пріоритетних умовах або за спрощеними процедурами.

Переможцем торгів стала саме «Корпорація “Здоров’я”» із пропозицією майже 500 млн грн. За оцінками експертів, така модель закупівлі могла суттєво звузити конкуренцію та створити штучні переваги для визначеного кола учасників.

Питання посилюють підозри: чому масштабні обшуки у Держлікслужбі почалися лише зараз, хоча проблеми з прозорістю тендерів та можливе маніпулювання державними коштами тривають роками? Чи були ці факти непомітними, чи їх свідомо ігнорували?

У центрі уваги — роль керівника служби Романа Ісаєнка. За наявною інформацією, саме він міг бути причетним до погодження непрозорих рішень та впливу на окремі закупівлі. Після появи інформації про обшуки очільник Держлікслужби несподівано пішов на лікарняний, що викликало додаткові запитання щодо його участі у можливих порушеннях.

Слідчі дії НАБУ тривають.

Український співак і продюсер «Музичної платформи» Геннадій Вітер, який є близьким другом і кумом Насті Каменських, відверто поділився своїми думками про співпрацю з артисткою, її позицію під час війни та вплив її життя за кордоном на ставлення до України. Вітер, який неодноразово згадував про свою дружбу з Каменських, розповів, що останній раз вони спілкувалися у травні, коли він привітав її з днем народження. Однак він також зазначив, що з того часу їхні стосунки стали більш віддаленими, частково через обставини, що склалися навколо співачки.

Продюсер поділився, що однією з причин, чому Каменських сьогодні важко знайти в українському інформаційному просторі, є її постійне перебування за кордоном. За словами Вітра, зміна життєвого контексту, зокрема вплив оточення, яке має «інші пріоритети та бачення ситуації», стала важливою складовою її віддаленості від України. Зокрема, продюсер не приховував, що ці зміни, ймовірно, пов’язані із впливом нового соціального оточення артистки, яке перебуває в інших країнах та має різні погляди на події, що відбуваються в Україні.

Особливе обурення Вітра викликав інцидент у США, коли Каменських спілкувалася з публікою російською мовою та зробила заяву про «какая разніца». Геннадій наголосив, що, хоч артистка може співати будь-які пісні, спілкуватися з аудиторією слід виключно українською, особливо у воєнний час, адже це маркер ідентифікації як українки.

Попри критику, Вітер підкреслив, що продовжить підтримувати Каменських на особистому рівні, але наразі не готовий запросити її на «Музичну платформу». За його словами, діяльність співачки за кордоном після 2022 року суттєво просіла: зменшилися заробітки та частина аудиторії, а великі інвестиції в латиноамериканський напрям стали неможливими. Втім, Каменських регулярно приїжджає до України — до шести разів на рік, зокрема для участі у благодійних заходах.

Нагадаємо, нещодавно Потап і Настя Каменських виставили на продаж свій розкішний маєток під Києвом, який має сім кімнат та власне КПП.

Перемишлянський районний суд Львівської області ухвалив вирок щодо лікаря-ортопеда-травматолога комунального підприємства «Перемишлянська центральна районна лікарня», який одночасно входив до складу позаштатної військово-лікарської комісії. Суд визнав медика винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України — отримання неправомірної вигоди з використанням службового становища.

Слідство встановило, що лікар, користуючись своїм впливом у складі ВЛК та повноваженнями, які дозволяли йому впливати на ухвалення рішень щодо придатності громадян до військової служби, висунув вимогу надати йому кошти в обмін на сприятливий висновок. Йшлося про ухвалення рішення, яке могло б суттєво вплинути на подальшу долю людини в умовах воєнного стану, — визначення стану здоров’я й можливості проходження служби.

Обвинувачений повністю визнав свою провину та щиро розкаявся, що стало пом’якшувальною обставиною під час судового розгляду.

Суд призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн та позбавлення права обіймати посади у військово-лікарських комісіях строком на 2 роки. Сума хабара була повернена особі, яка її передала, а мобільний телефон та інші кошти залишилися у обвинуваченого. Арешт на майно скасовано.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів.

Україні потрібен потужний і чисельний мобілізаційний резерв, сформований заздалегідь і підготовлений до потенційних викликів. Про це у прямому ефірі телеканалу «Київ24» заявив військовий оглядач та майор у відставці Олексій Гетьман, акцентуючи на тому, що саме молоде покоління відіграє ключову роль у формуванні національної стійкості.

За словами Гетьмана, держава має забезпечити систему, у якій юнаки та дівчата від 18 років проходять базову військову підготовку ще в мирний час. Йдеться не лише про навчання основам поводження зі зброєю, а й про набуття практичних навичок, необхідних у разі надзвичайної ситуації: орієнтування на місцевості, надання першої допомоги, виконання наказів та взаємодію в колективі.

Як приклад експерт навів Швейцарію, де кожен громадянин має план дій у випадку нападу на країну, а держава здатна мобілізувати до трьох мільйонів людей упродовж кількох діб. Для цього там існує система регулярних тренувань і стрілецьких навчань.

Гетьман підкреслив, що нинішня чисельність української армії — близько мільйона — є достатньою в умовах війни, проте після перемоги тримати настільки масштабні сили недоцільно.«У мирний час армії у 600–800 тисяч не потрібно. Це величезні витрати на утримання, а також проблема з полігонами — у нас немає стільки місця, щоб одночасно тренувалися сотні тисяч військових», — зазначив майор у відставці.

Він зауважив, що пропозиції про “закріплену чисельність армії у 600 тисяч” у майбутньому виглядають сумнівними й навіть можуть бути «російською хитрістю». На його думку, Україна повинна зосередитися на створенні великого резерву, який здатний миттєво мобілізуватися у разі небезпеки.

«Армія у мирний час не повинна фарбувати бордюри. Нам не треба стільки армії — нам треба резерв», — підсумував Гетьман.

У Святошинському районі багато хто говорить про те, що реальна система управління давно відійшла від законних рамок і поступово перетворилася на мережу неофіційних впливів. Попри те, що державні органи формально виконують свої функції, місцеві жителі та окремі працівники установ описують існування тіньової групи, яка вибудувала власну модель контролю — з поборами, залякуваннями та ручним керуванням ключовими процесами.

У цих розповідях однією з центральних фігур постає прокурор Рустам Талібов — персона, яку в середовищі критиків пов’язують із впливовими представниками місцевої неформальної вертикалі. Низка співрозмовників загальнодержавних і столичних видань характеризує його насамперед як виконавця чужої волі, що діє в інтересах сильніших гравців, а не в межах стандартної прокурорської функції. Замість того щоб займатися захистом інтересів держави, забезпеченням законності та протидією правопорушенням, Талібова описують як людину, чия діяльність спрямована на утримання й зміцнення чужого впливу.

Основним оператором поборів виступає посередник «Рафаелович». Щомісяця він об’їжджає ринки, кафе, автомийки, парковки, малі бізнеси й збирає данину — від 15 до 30 тисяч гривень з кожної точки. Талібов контролює надходження, отримує свою частку — близько 10% — і забезпечує тишу всередині прокуратури. Він також виконує роль «інформатора» — передає наверх будь-яку внутрішню комунікацію, зливає колег, моніторить, хто і скільки зібрав, і хто намагається вийти з гри.

Паралельно він координує інші джерела доходів — нелегальні ігрові автомати, точки з продажу алкоголю й сигарет, кіоски та вуличні розвали. Щомісяця це приносить близько 300 тисяч гривень. Столько ж знімає зі своєї частини схеми заступник начальника Святошинського управління поліції Олександр Беззубенко. Дует працює синхронно, перетворивши район на приватний комерційний сектор.

В окрему статтю бюджету тіньовиків входять парковки та гаражні кооперативи. Схема тиску — стандартна: анулювання договорів, погрози перевірками, тиск через земельні питання, штучні акти. За «спокійну роботу» підприємцям висувають рахунок у 50–100 тисяч гривень. Відмова платити призводить до швидко сфабрикованих кримінальних справ, автоматичних підозр та арештів майна. Після цього власність часто переходить у «потрібні» руки.

Формально — прокурор. Фактично — обслуговуючий персонал тіньової ОЗГ, яка розрослась прямо всередині державного органу. Поки такі Талібови працюють у системі, закон у Святошинському районі залишається декорацією, а економіка — джерелом стабільного доходу для кількох людей, що давно підмінили державу власними тарифами.

25 листопада в Україні поєднує давню церковну спадщину, міжнародні ініціативи та народні уявлення про зміну сезонів, створюючи своєрідну мозаїку змістів, що збереглися крізь століття. Попри те, що ця дата не закріплена в офіційному календарі державних свят, вона має помітне значення як для віруючих, так і для тих, хто цікавиться культурними традиціями та історією.

У церковному житті цього дня вшановують апостола від 70-ти Климента I — одного з найшанованіших діячів раннього християнства. Його проповідницький шлях пролягав через Херсонес, де він поширював нове віровчення серед місцевих жителів, укріплюючи духовні основи громади. Постать Климента I зберегла вплив у церковній історії завдяки його відданості місії, мужності перед переслідуваннями та внеску у формування перших християнських традицій. Саме тому 25 листопада вважають днем пам’яті подвижника, який відіграв значну роль у становленні духовного життя на теренах, що нині належать Україні.

Світ також відзначає одну з найважливіших соціальних дат — Міжнародний день боротьби з насильством проти жінок, проголошений ООН. Організації та правозахисники привертають увагу до проблем домашнього насильства, примусу, переслідувань і стигматизації жертв, яка, на жаль, досі залишається поширеною у світі.

Популярними цього дня є й неофіційні гастрономічні свята — День гаспачо, День парфе та День домашньої їжі, які зазвичай супроводжуються місцевими ярмарками в європейських країнах.

У народному календарі 25 листопада вважали днем, коли природа остаточно готується до зими. Наші предки спостерігали за погодою та вважали, що якщо до цього часу не випав сніг, зима затримається. А швидке танення першого снігу обіцяло теплий грудень. Поява снігурів означала остаточний прихід холодів, а дощ цього дня натякав на сирий кінець місяця.

Дату вважали вдалою для нових справ, але з умовою, що їх потрібно робити спокійно, без поспіху. Також існувала традиція: важливі завдання розпочинати натщесерце, щоб залучити удачу. Водночас був і духовний настанов: на Климента Мовчальника слід уникати лайки, засудження та необдуманих слів, адже день присвячували стриманості та доброзичливості. Цьогоріч дата припадає на період Різдвяного посту, тому вірянам нагадують про обмеження у харчуванні.

25 листопада також пов’язане з кількома знаковими постатями української історії та культури. У цей день народилися хірург Микола Пирогов, письменники Іван Нечуй-Левицький та Клим Поліщук, художник Ніл Хасевич та співачка Марина Одольська. Для українців це звичайний вівторок, але насичений традиціями, історією і нагадуваннями про важливі цінності.

Офіс генерального прокурора України відкрив кримінальні провадження стосовно батька та брата Марії Вдовиченко, яка обіймає посаду заступниці генерального прокурора. За даними слідства, родичі високопосадовиці мають громадянство Російської Федерації та підтримують зв’язки з представниками окупаційної адміністрації, що створює підстави для серйозних юридичних підозр і суспільного резонансу.

За інформацією Центру протидії корупції, брат посадовиці, Олександр Левандовський, фігурує у кримінальній справі, відкритій за ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України. Йдеться про підозру у державній зраді, що передбачає умисні дії на шкоду суверенітету та територіальній цілісності України. Слідчі вивчають його контакти з представниками російських структур та можливу передачу інформації, що могла бути використана ворогом.

Розслідувачі з’ясували, що Олександр Левандовський до 2014 року був заступником Феодосійського військового прокурора України. Після окупації Криму він отримав російський паспорт та приєднався до військової прокуратури РФ. Батько Марії Вдовиченко має бізнес в окупованому Криму, російське громадянство та паспорт, а також активи на підконтрольній Україні території. Водночас у декларації Вдовиченко зазначено лише українське громадянство батька.

Зауважимо, що Марія Вдовиченко підписує процесуальні документи у кримінальному провадженні щодо детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова, який підозрюється у нібито пособництві Росії.