Енергетичний скандал через вкрадене паливо на українських ТЕЦ під керівництвом Ярослава Дубневича

Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України вкотре наголосив водіям на особливостях роботи системи обов’язкового технічного контролю (ОТК) транспортних засобів, а також уточнив, хто саме має проходити цю процедуру. Останнім часом багато водіїв продовжують помилково вважати, що технічний огляд можна здійснити безпосередньо у сервісному центрі МВС. Однак це не так: сервісні центри не займаються перевіркою стану автомобілів. Їхня основна роль полягає в веденні реєстру організацій, що мають право здійснювати ОТК, а також у нагляді за їх діяльністю.

Обов’язковий технічний контроль — це процес перевірки технічного стану транспортних засобів, що використовуються на дорогах загального користування. Його головна мета — забезпечити безпеку учасників дорожнього руху, знизити кількість аварій та зберегти екологічний стан навколишнього середовища, оскільки технічно несправні автомобілі можуть не лише створювати загрозу для людей, але й завдавати шкоди природі.

МВС нагадує, що обов’язковому техконтролю підлягає не кожен автомобіль в Україні. Йдеться про транспорт, який використовується у перевезеннях: вантажівки, автобуси, таксі, легкові авто, що возять пасажирів або вантажі за гроші, машини для перевезення небезпечних вантажів, а також причепи і напівпричепи. Власники звичайних легкових авто, які не використовуються для комерційних перевезень, як і мотоциклісти, зараз ОТК не проходять.

Періодичність перевірок залежить від призначення машини та її типу. Для легкових автомобілів, які заробляють на перевезеннях, а також для невеликих вантажівок масою до 3,5 тонни, огляд проводиться раз на два роки. Вантажний транспорт більшої маси і таксі мають проходити техконтроль щороку. Найжорсткіші вимоги встановлені до перевізників небезпечних вантажів — такі авто перевіряють двічі на рік, адже ризики від їхньої несправності вищі. Після проходження перевірки власник отримує офіційний протокол технічного стану транспортного засобу із вказаним результатом та датою наступного контролю. Якщо виявлено несправності, це фіксують окремим актом, і машину допускають до повторної перевірки лише після усунення проблем.

У сервісному центрі звертають увагу, що зараз є можливість перевірити дійсність протоколу онлайн. На офіційному сайті Головного сервісного центру МВС працює сервіс «Перевірка дійсності протоколу ОТК», де можна ввести дані документа і переконатися, що він не фейковий чи анульований. Це важливо і для самих перевізників, і для замовників послуг.

Процедуру проходження технічного контролю проводять не поліцейські і не працівники сервісних центрів, а уповноважені пункти ОТК — суб’єкти господарювання, внесені до державного реєстру. Саме вони проводять огляд, роблять виміри, формують протокол. При цьому зараз процес перевірки обов’язково супроводжується фото- та відеофіксацією. Це зроблено для прозорості — щоб унеможливити «паперові огляди» без реального виїзду авто на стенд.

У 2025 році в правила ОТК внесли кілька змін. По-перше, скоротили перелік документів, які потрібні для акредитації пунктів перевірки, щоб чесним операторам було простіше працювати офіційно. По-друге, оновили порядок фото- та відеофіксації, зробивши вимоги більш чіткими, аби потім можна було довести, що конкретний автомобіль справді проходив перевірку в конкретний час. По-третє, запровадили механізм анулювання протоколів технічного контролю. Це означає, що якщо згодом з’ясується, що перевірка була формальною або проведеною з порушеннями, документ можуть визнати недійсним.

Сервісний центр МВС підкреслює: роль держави — не просто видати талон, а гарантувати, що на дорозі їдуть технічно справні й безпечні машини, особливо ті, що щодня перевозять людей, вантаж і небезпечні матеріали. Актуальний перелік пунктів, які мають право проводити ОТК, доступний на сайті МВС для кожного регіону.

Якщо коротко: пройти техогляд можна не де завгодно, а лише в офіційно уповноваженому пункті; сервісний центр МВС сам огляд не робить, але контролює систему; а перевірити свій протокол тепер можна онлайн.

27 жовтня православні християни відзначають день пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського, відомого в народі як Мироточець. Його життєвий шлях став символом незламності духу, глибокої віри та жертовної любові до Бога. Святий Димитрій був воїном і захисником істини, який не зрікся християнства навіть перед смертю, засвідчивши свою відданість Христу кров’ю та стражданнями.

У народній традиції Дмитрів день вважається межею між осінню та зимою. Вірували, що після цього свята природа засинає, земля «замикається» на відпочинок до весни. Селяни завершували основні польові роботи, готувалися до холодів, дбали про худобу й господарство. У давнину казали: «Прийшов Дмитро — приніс зиму», адже саме після цього дня починалися перші морози, а на дорогах з’являлися замерзлі калюжі.

Димитрій відкрито проповідував християнство, за що був ув’язнений. У темниці він благословив свого учня Нестора, який переміг у двобої язичника Лія — улюбленця імператора. Розлючений Максиміан наказав стратити обох. Святого Димитрія закололи списами близько 306 року. Пізніше на його гробниці почали відбуватися чудеса, а мощі виділяли пахуче миро — звідси його друге ім’я Мироточець.

Не варто братися за важку фізичну роботу — вважалося, що це накличе втому й хвороби.

Заборонялося відмовляти у допомозі нужденним, бо саме цього дня святий Димитрій може з’явитися у вигляді жебрака, перевіряючи людське милосердя.

Не починають нових справ і не планують весіль — казали: «До Дмитра треба все скінчити, бо після Дмитра зима за плечима».

Якщо на Дмитра тепло — зима буде м’якою.

Випав сніг — він пролежить до весни.

Туман або похмура погода віщують відлигу.

Дощ обіцяє довгу, але лагідну зиму.

Північний вітер — прикмета холодної зими.

Дмитрів день вважали порогом зими. У цей час завершували осінні роботи, влаштовували останні ярмарки, дякували землі за врожай і просили святого Димитрія про здоров’я, мир і добру зиму.

Війна між Україною та Російською Федерацією, що триває вже понад півтора року, далеко не наближається до свого завершення. Наразі не існує ані чітких умов для замороження конфлікту, ані видимих шансів на мирний процес, який би мав зрозумілу структуру і кінцеву мету. Георгій Тука, колишній голова Луганської військово-цивільної адміністрації та ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій, у своїй колонці для «Главред» підкреслює, що, на жаль, війна може тривати ще довго — не один рік. Більше того, існує серйозний ризик розширення бойових дій за межі України, що ще більше ускладнить ситуацію в регіоні та світі в цілому.

За словами експерта, наразі відсутні основні передумови для швидкого завершення війни, зокрема політична воля Росії до переговорів та реалістичні перспективи для припинення вогню. З огляду на це, Георгій Тука називає два можливі сценарії, які можуть призвести до закінчення конфлікту. Перший з них — це військова перемога однієї зі сторін, що наразі виглядає малоймовірно через складність та масштабність військових операцій. Другий сценарій — мирні переговори, однак цей процес потребує значних змін на міжнародній арені та суттєвих компромісів з обох сторін, чого також поки що не видно.

або Володимир Путін досягне поставлених цілей і зупинить війну,

або одна зі сторін — Україна чи Росія — зазнає виснаження і змушена буде капітулювати.

Однак на даний момент, за словами Туки, жоден із цих сценаріїв не має задовільної підтвердженої перспективи.

«Тому війна триватиме ще довго — не рік і не два. Ба більше, вона може розширюватися, і цілком імовірні два варіанти: у неї можуть бути втягнуті інші країни, а бойові дії можуть вийти за межі України та перекинутися на територію інших держав», — підсумував він.

Тука попереджає, що конфлікт може не лише залишатися виснажливим для обох сторін, але й еволюціонувати в ширший регіональний або міжнародний. Це означає, що Україна повинна готуватися не просто до оборони, а до довготривалої війни з непередбачуваною географією.

Водночас він зауважує: без зміни балансу сил, без значного тиску на російську сторону чи виснаження сторін — завершення на вигідних для України умовах поки не видно. Отже, стратегічна мета має виходити за рамки очікування одного чи двох років.

Експерт закликає до реалістичної оцінки ситуації: не чекати раптового миру, не розраховувати на замороження, і готуватися до нових викликів. Це стосується і військової, і дипломатичної, і гуманітарної складової.

Влада Німеччини працює над новим законопроектом, який може позбавити громадян України права на отримання соціальних виплат по безробіттю, зокрема Bürgergeld. Це рішення обґрунтоване значним потоком української молоді, яка після відкриття кордонів для осіб віком від 18 до 22 років почала активно переїжджати до Німеччини. За офіційними даними, на сьогодні в країні перебувають майже 490 тисяч громадян України, що перебувають у працездатному віці.

Причиною розгляду цього законопроекту стали побоювання щодо можливого перенавантаження соціальної системи Німеччини, зокрема, в частині безробіття. Влада вважає, що в умовах зростаючої кількості нових мігрантів країна повинна захищати свої соціальні виплати і при цьому запобігти зловживанням. Очікується, що це рішення викличе широкий резонанс як серед українських мігрантів, так і в самій Німеччині, де питання імміграції залишається вкрай актуальним.

«Ми не зацікавлені в тому, щоб молоді українці проводили час у Німеччині замість того, щоб захищати свою країну», — заявив Юрген Хардт, високопоставлений депутат ХДС з питань зовнішньої політики. Він наголосив, що Україна приймає власні рішення, однак останні зміни у законодавстві ФРГ призвели до зростання тенденції еміграції, яку необхідно контролювати.

Коаліція канцлера Мерца, яка стикається з бюджетним тиском та прагне скоротити витрати на соціальне забезпечення, активно працює над законопроектом. Водночас представники СДПГ висловили незгоду з колегами по коаліції. Інші політики пропонують дочекатися подальшого розвитку ситуації та оцінити, чи залишатиметься високим потік прибулих, перед ухваленням рішень.

Колишній міністр екології Ігор Шевченко став лідером за витратами на політичну рекламу в соціальній мережі Facebook серед українських політиків. За результатами дослідження руху «Чесно», у 2025 році Шевченко інвестував більше 8,5 тисячі доларів на просування власних публікацій. Це дозволило йому стати першим у рейтингу витрат на платну рекламу серед українських діячів.

У своїх рекламних постах Шевченко активно просуває контроверсійні та радикальні ідеї. Серед найбільш резонансних тез — заклики до введення смертної кари для корупціонерів та повернення ядерного статусу Україні. Окрім того, він активно тестує електоральні настрої українців щодо можливого президентства генерала Валерія Залужного. Це свідчить про намагання Шевченка відчути настрої потенційних виборців і протестувати свої політичні тези перед широкою аудиторією.

Ці платні пости не зводилися до звичайного піару. Шевченко робив ставку на гасла, які явно апелюють до емоцій виборця: смертна кара для корупціонерів, відмова від євроінтеграційного курсу, повернення Україні ядерного статусу. Окремий напрямок — реклама дописів із риторикою на кшталт «Залужний — наступний президент?». Таких публікацій, зафіксованих аналітиками, було щонайменше п’ять, і всі вони йшли за гроші.

Паралельно Шевченко рекламував тексти «про себе»: авторські роздуми про виховання дітей, позицію щодо ЛГБТ-спільноти, моральні оцінки різних соціальних тем. У «Чесно» вважають, що ця лінія — спроба не просто збирати охоплення, а формувати власне впізнаване електоральне ядро під потенційну участь у виборах.

Другим за обсягом витрат став харківський депутат від групи «Відновлення України» Олександр Фельдман — понад $6 тис. Його реклама зосереджена навколо особистих політичних позицій та діяльності «Фельдман-Екопарку». Водночас навколо парку не раз виникали звинувачення з боку UAnimals: зоозахисники заявляли, що заклад утримує тварин без належних дозволів і з порушенням умов.

На третій позиції — лідер «Європейської солідарності» Петро Порошенко з витратами близько $6,1 тис. У його випадку реклама працює інакше: це не стільки ідеологічні ультиматуми, скільки демонстрація діяльності. Порошенко просуває ролики та пости про свою депутатську роботу, благодійні поїздки, допомогу армії, а також публікації про санкційний тиск проти нього самого.

У переліку найбільш активних рекламодавців фігурують також народні депутати Лариса Білозір і Олександр Качура (по близько $3,5 тис.), голова Ради оборони Кривого Рогу Олександр Вілкул, очільниця Хмельницької облради Віолетта Лабазюк, а також Олексій Леонов і Павло Жебрівський. Це підтверджує, що політична реклама давно вийшла за межі парламентських фракцій і стала інструментом для персонального просування в регіонах.

Рух «Чесно» звертає увагу на ще один аспект. Значна частина цих оголошень у Facebook формально не виглядає як передвиборча агітація. Це або «особиста думка політика», або «громадська ініціатива», або «соціальне питання», але в реальності ці повідомлення будують імідж, збільшують впізнаваність і тестують реакцію аудиторії на конкретні меседжі. Фактично — це м’який старт кампаній без оголошеної кампанії.

Тобто Facebook для українських політиків став не просто майданчиком для самореклами, а полем, де відразу видно, які ідеї «заходять», хто на них реагує і кого можна перетворити на лояльного виборця. Ігор Шевченко, з його поєднанням радикальних тез і персонального самопросування, поки що в цьому полі — найдорожчий гравець.

Російські війська дедалі активніше застосовують тактику точкових просочувань між українськими позиціями, намагаючись створити враження масштабних наступальних операцій. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) відзначають, що Москва свідомо використовує розріджені оборонні лінії та малі групи проникнення, щоб змусити українські сили розосередитися і реагувати на локальні загрози. Внаслідок цього окремі невеликі бої подаються як значні стратегічні досягнення, що дає змогу Кремлю формувати інформаційну картину, вигідну для внутрішньої та міжнародної аудиторії, навіть якщо реальна бойова ситуація свідчить про обмежені результати.

Аналітики підкреслюють, що така стратегія має радше пропагандистський характер, ніж оперативно-тактичний ефект. Локальні прориви не змінюють загального ходу боїв, але дозволяють Кремлю маніпулювати медійним порядком денним, створюючи відчуття постійної активності та «ініціативи» на фронті. В умовах сучасної війни інформаційне поле стає майже такою ж ареною боїв, як і лінія фронту, і Росія активно експлуатує цю реальність, намагаючись перетворити окремі зіткнення на символічні «перемоги».

ISW звертає увагу, що 26 жовтня Генеральний штаб України визнав напружену ситуацію в районі Покровська і Мирнограда, де ворог значно активізував наступальні дії. За даними українських військових, у самому Покровську перебуває близько 200 російських солдатів, однак контрдиверсійні операції ЗСУ не дозволяють їм закріпитися або просунутися вглиб міста.

«Російські війська домагаються лише тактичних успіхів у районі Покровська і Мирнограда, які не свідчать про загрозу краху української оборони», — йдеться у звіті ISW.

Крім того, Кремль активно використовує інформаційні маніпуляції, подаючи захоплення малих населених пунктів без оперативного значення як «великі перемоги». Зокрема, площа Дронівки — менше шести квадратних кілометрів, а Плещіївки — менше чотирьох, при цьому до війни там проживало близько 600 осіб.

Водночас начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов у своєму останньому звіті Путіну заявив, що «російські війська продовжують виконувати завдання із захоплення Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей».

Аналітики ISW зазначають, що така риторика повторює давні вимоги Кремля і підриває «пропозиції» Москви обміняти контроль над півднем України на захоплення всієї Донецької області.

Дослідження показують, що під час повного місяця люди часто відчувають труднощі зі сном, спостерігаючи його погіршення порівняно з іншими днями. Це явище не має містичного підґрунтя, а базується на цілком природних факторах. За словами доцентки неврології Джоанни Фонг-Ісаріявонгсе, яскраве світло, яке Місяць випромінює за кілька днів до досягнення повної фази, значно впливає на наш організм, зокрема на тривалість та якість сну.

Існує кілька причин, чому під час повного місяця ми спимо гірше. Вчені зазначають, що освітленість вночі може знижувати рівень вироблення мелатоніну — гормону, що відповідає за регулювання циклу сну та бадьорості. Зменшення його вироблення може викликати проблеми із засинанням і збільшенням кількості пробуджень вночі. Крім того, яскраве світло Місяця може перешкоджати глибоким фазам сну, що призводить до того, що ми відчуваємо себе менш відпочилими вранці.

Масштабні дослідження показали, що під час повного місяця люди зазвичай лягають пізніше й отримують менше відновлювального відпочинку. Основний фактор — світло, яке знижує вироблення мелатоніну, гормону, що відповідає за сигнали «час спати».

Виявлено й гендерні відмінності: чоловіки частіше скаржаться на проблеми зі сном під час зростання Місяця, а у жінок саме в дні повного місяця сон стає менш відновлювальним.

Науковці спростовують популярні міфи про «місячні припливи» чи гравітаційний вплив Місяця на організм. Експерти вважають, що віру в «місячний ефект» підтримують когнітивні упередження — люди запам’ятовують незвичні події, що збігаються з повним місяцем, і ігнорують схожі ситуації в інші дні.

Головний висновок досліджень: будь-яке світло вночі — природне чи штучне — здатне збити циркадні ритми, спровокувати поверхневий сон і ранкову втому. Тож проблеми з безсонням у ніч повного місяця часто пояснюються не самим Місяцем, а надмірним освітленням навколо та використанням гаджетів.

ТОВ «Українська бронетехніка», що давно зарекомендувало себе як один із провідних постачальників бронетехніки та озброєння для Міністерства оборони України, опинилося в центрі гучного скандалу. З’явилися підозри щодо корупційних схем та фіктивних контрактів, пов’язаних із поставками військової техніки. Серед продукції компанії – бронемашини «Варта» та «Новатор», міномети, шасі для самохідних артилерійських установок «Богдана» та комплектуючі для ракетного комплексу «Нептун». Проте саме масштабні поставки не захистили фірму від звинувачень у зловживаннях і незаконному бронюванні ухилянтів від мобілізації за хабарі.

Правоохоронці задокументували факт отримання одним із співробітників компанії 11 тисяч доларів за «вирішення» питання зняття з розшуку та надання броні. Це розслідування відкрило ширшу мережу корупційних дій, які могли впливати на державні контракти та безпеку армії. Міністерство оборони України вже вимагає від компанії повного відшкодування завданих збитків і посилює контроль над усіма постачаннями.

Розслідування вказують на системність порушень: закупівлі через підставні іноземні компанії, зокрема румунську Carfil S.A., дозволяють оформлювати фіктивні контракти, а поставки бракованого озброєння, включно з 120-мм мінометними мінами без маркування та з пошкодженими пороховими зарядами, ставлять під загрозу життя військових.

З 2014 року компанія уклала 59 контрактів із Міністерством оборони та афілійованими структурами на суму понад 36,2 млрд грн. Такі практики завдають мільйонних збитків державі, підривають довіру міжнародних партнерів і загрожують безпеці українських військових. Ефективність кожного контракту має працювати на захист держави, а не на збагачення окремих бізнес-структур.