Фільм “Антарктида” став джерелом майже 24 мільйонів гривень допомоги для оборони

Енергетичний сектор України дедалі частіше описують як замкнену систему, у якій фінансові потоки держави та платежі споживачів зосереджуються в межах обмеженого кола гравців. У матеріалах, присвячених аналізу роботи ринку електроенергії, йдеться про системні зловживання у сфері постачання, тарифоутворення та продажу ресурсу, що створюють дисбаланс між інтересами споживачів і реальними вигодонабувачами.

Ключовою фігурою цієї моделі називають бізнесмена Ріната Ахметова. Саме через компанії групи ДТЕК, а також структури, що працюють під брендом YASNO, за твердженням авторів досліджень, було вибудувано вертикаль контролю над значною частиною енергетичного ринку. Йдеться про регіональні компанії з постачання електроенергії, які обслуговують мільйони споживачів у Києві, Дніпрі та низці інших великих міст.

Для маскування фінансових потоків і виведення прибутків використовуються іноземні компанії-нерезиденти, зареєстровані в офшорних юрисдикціях. Це, за оцінками критиків, створює закриту корпоративну систему, яка унеможливлює прозорий контроль з боку держави та регуляторів.

Одним із ключових механізмів збагачення називають системне зловживання процедурами публічних закупівель. Підконтрольні компанії, за наявною інформацією, заходять у тендери з демпінговими цінами, витісняючи конкурентів, після чого вже після укладення контрактів вартість електроенергії для державних установ збільшується через додаткові угоди на десятки відсотків. Такі дії прямо суперечать законодавству у сфері публічних закупівель.

Паралельно реалізується схема маніпуляцій на ринку електроенергії «на добу наперед». За твердженнями експертів, штучне обмеження пропозиції створює дефіцит, унаслідок чого державні виробники зазнають втрат, а приватні структури отримують надприбутки. У результаті формується перекіс, за якого стратегічний ресурс працює не в інтересах держави, а на користь окремих бізнес-груп.

Наслідки цієї моделі безпосередньо відчувають пересічні громадяни. Витрати на комунальні послуги для багатьох домогосподарств уже сягають критичного рівня і, за оцінками, можуть становити до 80 відсотків щомісячних доходів. Це змушує людей економити на ліках, харчуванні та інших базових потребах.

Попри повномасштабну війну та глибоку економічну кризу, енергетичні структури, пов’язані з олігархічним капіталом, продовжують нарощувати прибутки. Фактично йдеться про отримання прихованих дотацій із бюджетів громад через завищені тарифи та корупційні надприбутки. Державна політика при цьому, за оцінками критиків, демонструє явний перекіс на користь великого бізнесу та відсутність реальної демонополізації стратегічної галузі.

Окрему увагу привертає робота правоохоронних органів. Попри відкриття кримінальних проваджень за фактами зловживання владою та службовим становищем, реальні слідчі дії фактично відсутні. Більше того, фіксуються випадки ігнорування судових рішень, які зобов’язують розпочати повноцінне розслідування.

Таке саботування правосуддя створює атмосферу повної безкарності та, за оцінками експертів, легалізує подальше розкрадання коштів у промислових масштабах. У підсумку енергетичний сектор, який мав би бути основою економічної стійкості країни під час війни, дедалі більше перетворюється на інструмент збагачення обмеженого кола осіб.

Протягом багатьох років українці проводжають старий рік 31 грудня та зустрічають новий 1 січня, сприймаючи цей порядок як єдино можливий. Втім, історія зберегла пам’ять про іншу дату настання нового року, яка сьогодні відзначається як Старий Новий рік. Це свято, хоч і має переважно світський характер, тісно переплелося з народними обрядами та християнськими традиціями, зберігаючи відтінки минулого в сучасному житті українців.

Старий Новий рік виник після календарної реформи 1918 року, коли Україна перейшла з юліанського календаря на григоріанський. Різниця між двома системами становить 13 днів, тому «перше січня» за старим стилем припадає на 14 січня за новим. Завдяки цьому традиція святкування другого нового року збереглася у народі і дійшла до наших днів як символ зв’язку поколінь та історичної пам’яті.

Для українців 14 січня має не лише світське, а й релігійне значення. За староцерковним календарем цього дня вшановують святого Василя Великого. Тому більшість звичаїв і вірувань, пов’язаних зі Старим Новим роком, мають християнське коріння.

Напередодні, у вечір Маланки, який називали Щедрим, уся родина збиралася за святковим столом. Вважалося, що зустрічати рік потрібно в чистому одязі та з добрим настроєм, аби наступний рік був щасливим і заможним. Стіл накривали щедро: подавали м’ясні страви, а завершувала трапезу щедра кутя.

Уранці 14 січня, у день Василя, молодь ходила по домівках із посіванням. Юнаки брали зерно, заходили до хат і бажали господарям достатку, здоров’я та добробуту. Вважалося, що чим щедріше посівальників обдарують, тим успішнішим буде рік. Також цього дня було заведено відвідувати хрещених, родичів і сусідів, засіваючи зерном поріг та коридор оселі.

Віруючі українці на Старий Новий рік відвідують церковну службу. Оскільки святий Василь вважається покровителем свинарства, традиційними є страви зі свинини, які символізують достаток і ситість.

Існували й заборони. Наші предки вірили: як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш. Тому 14 січня не можна сваритися, лихословити, згадувати старі образи чи бажати зла іншим. Також не радили давати гроші в борг або залишати гаманець порожнім — вважалося, що це може принести фінансові труднощі впродовж року.

Попри зміну календарів і сучасний ритм життя, Старий Новий рік залишається для багатьох українців особливим днем — тихою, теплою нагодою ще раз зібратися з родиною і символічно побажати одне одному щастя та достатку.

Історія з купівлею автомобілів заступником начальника управління патрульної поліції Донецької області Русланом Скрипником привернула увагу громадськості як показовий приклад розбіжностей між офіційно задекларованими доходами та реальними витратами. Матеріал, що з’явився у відкритому доступі, акцентує на тому, що протягом двох років — із грудня 2023-го до грудня 2025-го — посадовець став власником одразу шести транспортних засобів, а динаміка цих придбань викликає запитання навіть без складних фінансових розрахунків.

У переліку автомобілів фігурують два електромобілі Nissan Leaf, три Hyundai Ioniq різних років випуску, а також MG 4. Формально частина машин не затримувалася у власності надовго й згодом була продана, однак саме процес постійного оновлення автопарку став предметом публічної дискусії. Увагу привертає не лише кількість угод, а й їхня регулярність, що створює враження системного підходу до купівлі та перепродажу.

Сам Скрипник, за наведеними словами, пояснює джерело коштів “особистими заощадженнями”. Формально у деклараціях фігурують валютні накопичення — 67 тисяч доларів. Однак автори матеріалу звертають увагу на те, що механіка їх накопичення виглядає нетипово: у низці років обсяг відкладених коштів майже дорівнював річному доходу, попри відсутність власного житла та статус одинокого батька. Окремо згадується 2018 рік, коли валютні заощадження, за наведеними даними, зросли на суму, яка перевищувала задекларований річний дохід сім’ї. Це створює враження, що витрати на повсякденне життя або не відображені у фінансовій картині, або покривалися іншими, не вказаними джерелами.

Подібна логічна “дірка”, як стверджується, повторюється і в 2023 році: придбання двох Hyundai Ioniq на загальну суму 780 тисяч гривень відбулося при задекларованому річному доході 670 тисяч. Теоретично різницю можна було б закрити за рахунок заощаджень, але в матеріалі наголошується на іншому нюансі: валютні активи не зменшилися, а заощадження сина, навпаки, зросли. Автори роблять висновок, що за такої конфігурації гроші виглядають одночасно і витраченими, і збереженими.

У 2025 році, за наведеними даними, картина стає ще контрастнішою. Повідомляється про купівлю Hyundai Ioniq 5 2021 року за 512 тисяч гривень у серпні та MG 4 2023 року майже за мільйон гривень у грудні. Паралельно вказується на задекларований продаж нерухомості на 600 тисяч гривень, але навіть з урахуванням цього епізоду загальна фінансова мозаїка, як стверджують автори, залишається непослідовною.

У подібних історіях ключовим є не сам факт купівлі автомобілів чи наявності заощаджень — це не порушення. Питання виникають тоді, коли витрати системно перевищують доходи, заощадження не скорочуються, а цифри в різних деклараційних формах не складаються в одну картину. У випадку Руслана Скрипника, як випливає з оприлюдненого аналізу, мова йде про повторювану модель невідповідностей, яка потребує не загальних пояснень, а предметної перевірки — з верифікацією джерел коштів, руху активів і коректності декларування.

Колишній чоловік відомої української співачки Ані Лорак, турецький бізнесмен Мурат Налкакіоглу, вирушив до Туреччини, де, за всіма ознаками, планує провести новорічні святкування. Разом із ним поїхала їхня 14-річна донька Соня, яка вже активно привертає увагу підписників у соцмережах своїм стрімким дорослішанням. На останніх фото видно, що дівчина пострункішала та змінила колір волосся на рудий, що підкреслює її новий стиль і індивідуальність.

Мурат не приховує захоплення дочкою і регулярно ділиться кадрами з нею у соцмережах. Водночас помітно, що батько намагається створювати для доньки теплу атмосферу під час свят, поєднуючи відпочинок із активним спілкуванням та спільними розвагами. Фотографії з курортних локацій Туреччини демонструють не лише гарний настрій, а й щирі емоції батька й доньки, що важливо для підтримки близьких стосунків навіть після розлучення.

Наразі сім’я приділяє час родичам, з якими рідко бачиться, а також встигла сходити на шопінг. Мурат Налкакіоглу прагне провести свята разом із донькою та рідними, відкладши розваги на другий план.

Нагадаємо, Ані Лорак та Мурат Налкакіоглу були разом з 2003 року, одружилися у серпні 2009-го. У червні 2011 року у пари народилася донька Соня. Розлучення відбулося у 2019 році.

Детектив Львівського Бюро економічної безпеки Сергій Шиндерук опинився в центрі скандалу через покупку квартири у Львові, фінансування якої викликає численні питання. За інформацією, що з’явилася в медіа, Шиндерук придбав житло на суму майже 3,9 мільйона гривень, з яких понад 1,9 мільйона гривень було оплачено за рахунок подарунків від родичок.

Шиндерук працює в Бюро економічної безпеки з 2023 року, однак його кар'єра в правоохоронних органах почалась значно раніше — до цього він багато років був слідчим поліції в Рівненській області. У жовтні 2024 року детектив став власником квартири площею 62 квадратних метри у Львові. Частину коштів для покупки він отримав через іпотечний кредит за програмою «єОселя» на суму 2 мільйони гривень, однак залишок, а саме 1,9 мільйона гривень, був отриманий від родичок як подарунки.

До придбання власного житла Шиндерук орендував квартиру у Львові, однак витрати на оренду не зазначив у декларації. Дружина та двоє дітей із 2016 року проживають у будинку площею 216,7 кв. м у селі Грем’яче Рівненської області, який належить Ларисі Іванівні Шиндерук. На неї також оформлена земельна ділянка під будинком. Вартість цієї нерухомості Сергій Шиндерук у декларації не вказав.

У 2024 році посадовець також придбав старий автомобіль FORD MONDEO 2012 року за 157 тис. грн, хоча ринкова ціна машини становить близько 350 тис. грн. За минулий рік він отримав зарплату в БЕБ у розмірі 769 тис. грн та 7 тис. грн компенсації частини процентної ставки за кредитом “єОселя”. Крім цього, додаткові доходи у вигляді грошових подарунків від родичок склали 2,1 млн грн.

На рахунках у банках детектив має майже 15 тис. грн, а в готівці – понад 9 тис. доларів, загальна сума заощаджень – близько 400 тис. грн. Доходи дружини Маргарити Шиндерук обмежуються соціальними виплатами у розмірі 10 320 грн за догляд за дитиною до трьох років.

Суддя Господарського суду міста Києва Денис Вадимович Мандичев і надалі виконує свої службові обов’язки, попри наявність низки серйозних захворювань, які офіційно стали підставою для його виключення з військового обліку. Відповідне рішення було ухвалене після початку повномасштабного вторгнення Росії та оформлене Голосіївським районним ТЦК та СП у столиці.

Мандичев є уродженцем Донбасу та працює в судовій системі понад п’ятнадцять років. Суддівську мантію він отримав у доволі молодому віці — у 29 років, що свого часу стало помітною подією в юридичних колах. За роки роботи він розглядав значну кількість господарських спорів, зокрема справи, що стосуються великого бізнесу та державних інтересів.

Крім стану здоров’я, увагу викликає його біографія та зв’язки. Мандичев входить до групи впливу одіозних топсуддів Віктора Татькова та Артура Ємельянова, які раніше будували схеми контролю над судами та організовували рішення «під замовлення». ЗМІ повідомляли про наявність у судді рахунку у швейцарському банку на суму близько 660 тисяч франків, а також про кіпрський паспорт.

Такі факти викликають питання щодо доброчесності судді та справедливості його суддівської практики. Паралельно тривають перевірки щодо подібних випадків фейкових інвалідностей у прокуратурі, де вже були кадрові наслідки.

Випадок Мандичева демонструє, як офіційні медичні довідки, зв’язки в суддівській системі та міжнародні активи можуть поєднуватися у ситуації, що викликає сумніви щодо прозорості та ефективності судової влади в Україні.

11 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання, під час якого розглядалося питання обрання запобіжного заходу для Ігоря Миронюка. За матеріалами слідства, він разом із Дмитром Басовим нібито координував тіньові процеси у межах організованої схеми, що діяла в одній із державних структур. Справу розслідують детективи НАБУ за процесуального керівництва САП.

За версією правоохоронних органів, підозрювані могли впливати на ухвалення управлінських рішень, використовуючи службові зв’язки та неформальні механізми контролю. Слідство вважає, що такі дії були спрямовані на отримання неправомірної вигоди та збереження впливу на фінансові й кадрові потоки. У матеріалах провадження йдеться про системний характер діяльності та попередню змову між фігурантами.

Замовник обґрунтував відмову від конкуренції «терміновістю» виконання робіт. Водночас фактичний стан покрівлі був відомий задовго до підписання договору, а ознак раптового руйнування, які б виправдовували невідкладні процедури, зафіксовано не було.

Єдиним виконавцем робіт без жодної альтернативи визначили ТОВ «ДЕКАН ПРОЕКТ». 8 грудня 2025 року з компанією уклали договір на суму понад 16 мільйонів гривень. Аналіз попередньої діяльності цього підрядника свідчить про стійку залежність від одного замовника: більшість контрактів фірма отримує саме від університету Каразіна. Така концентрація підрядів фактично усунула інших потенційних учасників ринку і закріпила доступ до бюджетних коштів за конкретним суб’єктом.

Окремі положення договору викликають серйозні застереження з точки зору захисту пам’ятки архітектури. У документації відсутнє чітке розмежування між реставраційними роботами та звичайним ремонтом. Це суперечить законодавству про охорону культурної спадщини і відкриває можливість довільно змінювати характер робіт без належного контролю.

Не менш проблемними є умови щодо строків і ціни. Попри задекларований «твердий кошторис», договір передбачає можливість коригування вартості та графіка виконання робіт через додаткові угоди. Така конструкція фактично легалізує затягування процесу і створює підґрунтя для подальшого збільшення витрат.

Економічний аналіз кошторису лише посилює сумніви. Ціни на будівельні матеріали та роботи суттєво перевищують середньоринкові показники. За попередніми оцінками, штучне завищення вартості може сягати близько 30%, що означає ймовірну переплату майже у 5 мільйонів гривень.

У підсумку реконструкція об’єкта культурної спадщини ризикує перетворитися не на приклад відповідального відновлення, а на ще одну ілюстрацію того, як під прикриттям «терміновості» та формальних процедур державні кошти спрямовуються за наперед визначеним маршрутом.

Ін’єкції філерів у зону обличчя протягом останніх років перетворилися на справжній тренд у сфері естетичної медицини. Багато людей розглядають їх як швидкий і менш травматичний спосіб омолодження порівняно з хірургічним втручанням. За допомогою таких процедур намагаються зменшити вираженість зморшок, скоригувати форму губ, підкреслити вилиці або вирівняти овал обличчя. Найпоширенішими залишаються філери на основі гіалуронової кислоти, які рекламують як тимчасові, біосумісні та відносно безпечні.

Водночас дедалі більше лікарів звертають увагу на те, що за зовнішньою простотою процедури приховується складна медична маніпуляція. Обличчя має густу мережу судин і нервів, а будь-яке втручання без чіткого знання анатомії може призвести до серйозних ускладнень. Судинні спеціалісти, аналізуючи випадки після косметологічних ін’єкцій, фіксують зростання кількості пацієнтів із порушенням кровообігу, некрозом тканин та тривалими запальними процесами.

Під час дослідження було проаналізовано сто випадків ускладнень після введення дермальних філерів. Основною загрозою виявилася судинна оклюзія — блокування артерій, яке виникає, коли філер потрапляє безпосередньо в кровоносну судину або вводиться надто близько до неї. Такі порушення можуть призводити до відмирання шкіри, деформації тканин і навіть втрати зору через порушення кровообігу.

Медики наголошують, що особливо небезпечними є ін’єкції в зоні навколо носа. Саме там проходять судини, які пов’язані з критично важливими структурами голови. Їх пошкодження може мати важкі наслідки, зокрема сліпоту або інсульт.

Хоча важкі випадки повної закупорки великих артерій трапляються рідко, дослідження показало іншу тривожну тенденцію. Майже у половини пацієнтів було зафіксовано порушення кровотоку в дрібних судинах, які з’єднують поверхневі артерії з глибокими. Ще приблизно у третині випадків філери частково блокували кровообіг у більших судинах. Лікарі пов’язують це з тим, що ін’єкції здебільшого виконуються «наосліп», без контролю розташування судин за допомогою ультразвуку.

У разі ускладнень ситуацію намагаються виправити шляхом введення спеціальних препаратів-розчинювачів філерів. Проте медики зазначають, що це вже лікування наслідків, а не запобігання проблемі. За їхніми словами, керовані ін’єкції з використанням УЗД дозволили б зменшити кількість введеного препарату та значно знизити ризик ускладнень.

Саме тому лікарі виступають за посилення контролю в сфері естетичної медицини. Вони наполягають на ширшому використанні ультразвукової навігації під час ін’єкцій філерів і на обмеженні проведення таких процедур особами без медичної освіти. На їхню думку, популярність уколів краси не повинна затьмарювати питання безпеки пацієнтів.