Флаваноли проти наслідків малорухливості: як харчування може підтримати судини

Служба безпеки України оприлюднила подробиці масштабної корупційної схеми, яка дала змогу колишньому голові Конституційного Суду Олександру Тупицькому незаконно залишити територію країни в перші тижні повномасштабного вторгнення. Розслідування встановило, що ключову роль у цьому відіграв волинський прикордонник Роман Гінгін, якого суд визнав винним у нелегальному переправленні осіб призовного віку через державний кордон.

За інформацією слідчих, уже у березні 2022 року на Закарпатті діяла добре організована група, до якої входили представники прикордонної служби, митниці та окремі працівники поліції. Їхня діяльність носила системний характер: за грошову винагороду вони допомагали чоловікам, які підлягали мобілізації, незаконно перетинати державний кордон та опинятися на території країн Європейського Союзу. Сума оплати залежала від маршруту та рівня «супроводу», а клієнтів знаходили через посередників або особисті контакти.

Тупицький заздалегідь домовився з учасниками схеми про виїзд до Угорщини. До кордону він їхав на задньому сидінні автомобіля Toyota Camry, за кермом якого перебував найнятий водій, що мав законні підстави для перетину кордону. Саме це дозволило уникнути детальної перевірки.

Прикордонники та митники формально перевірили документи лише водія. Тупицького та двох його супутників пропустили без огляду і не внесли до електронних баз. Таким чином вони фактично «зникли» для української системи контролю.

Автомобіль безперешкодно виїхав із пункту пропуску, а вже 17 березня 2022 року угорська сторона на пункті «Барабаш» офіційно зафіксувала в’їзд Олександра Тупицького. Згодом до нього виїхали дружина та діти, але вже на законних підставах.

У квітні цього року українські паспорти Тупицького були анульовані. Попри це, він продовжує проживати в Австрії, де переховується від українського правосуддя.

СБУ зазначає, що розслідування схеми на Закарпатті триває, а коло фігурантів може розширитися. Справу щодо Романа Гінгіна суд уже розглянув, однак інші учасники групи можуть отримати нові підозри.

Віталій Портников, відомий український журналіст і аналітик, звертає увагу на те, що можливе проведення президентських виборів у форматі із зовнішніми безпековими гарантіями може сформувати особливий політичний контекст, у якому позиції чинного глави держави Володимира Зеленського виглядатимуть найбільш виграшними. Йдеться про сценарій, коли вибори відбуваються не в умовах активних бойових дій, а в ситуації часткового або повного «замороження» конфлікту, причому із залученням США та Росії як гарантів безпеки на час виборчого процесу.

На думку Портникова, такий формат кардинально обмежує можливості для формування конкурентного середовища. У період воєнного стану більшість політичних сил не має достатнього доступу до медіа-ресурсів, суспільної мобілізації та інструментів ведення відкритої кампанії. У цих умовах потенційні конкуренти Зеленського можуть або відмовитися від участі, або не мати ресурсів для повноцінного передвиборчого змагання. Це створює ситуацію, коли політичне поле фактично звужується до одного домінуючого кандидата.

У такому разі, вважає Портников, виборча кампанія матиме обмежений характер і, швидше за все, складатиметься з так званих технічних кандидатів або спойлерів. Це суттєво підсилює позиції чинного президента, який зберігає впізнаваність, контроль над вертикаллю влади та публічний ресурс навіть у період воєнного стану.

Журналіст також зауважив, що проведення виборів у таких умовах де-факто відбуватиметься під час війни, що створює додаткові переваги для чинного глави держави. Раніше колишній президент США Дональд Трамп заявив, що Україна має організувати президентські вибори, а Володимир Зеленський висловив готовність провести голосування протягом 60–90 днів за умови надання Сполученими Штатами необхідних гарантій безпеки виборчого процесу.

В Україні зафіксовано безпрецедентне зростання кількості чоловіків віком понад 25 років, які вступають до закладів освіти. За даними державних структур, навчання дедалі частіше використовується як юридична підстава для отримання відстрочки від мобілізації в умовах воєнного стану. Якщо у 2021 році в університетах, коледжах та інших освітніх установах навчалося близько 30 тисяч чоловіків цієї вікової категорії, то нині їхня кількість зросла приблизно до 250 тисяч.

Голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак звернув увагу на те, що така динаміка не може пояснюватися лише підвищеним інтересом до саморозвитку чи перекваліфікації. За його словами, держава вже бачить ознаки системного використання освітнього процесу як механізму уникнення мобілізаційних обмежень. Це створює додаткове навантаження на систему освіти та викликає питання щодо справедливості й ефективності чинних правил.

За словами Гурака, перші інспекції засвідчили масштабність явища, і їх планують тільки посилювати. До кінця 2025 року та на початку наступного навчального року перевірки продовжаться — загалом близько 50 коледжів та закладів вищої освіти очікують повторні інспекції. Питання відрахування студентів вирішуватимуть після завершення аудитів.

Особливий акцент у перевірках роблять саме на коледжах. Причина в тому, що правила вступу до університетів були суттєво ускладнені Міністерством освіти та Верховною Радою, через що частина чоловіків обирає передвищу освіту як простіший шлях отримання відстрочки.

За підсумками вже проведених перевірок по всій Україні були відраховані близько 50 тисяч студентів, однак загальна тенденція зростання кількості студентів старше 25 років залишається очевидною.

Руслан Гурак підкреслює: протягом багатьох років кількість таких студентів залишалася стабільною на рівні близько 30 тисяч, незалежно від того, йшлося про коледжі, університети чи другу вищу освіту. Однак після початку повномасштабної війни цей контингент виріс більш ніж у вісім разів.

На тлі скорочення населення України до орієнтовних 25–30 мільйонів, збільшення кількості студентів викликає додаткові питання у державних інституцій. Перевірки тривають, а уряд наголошує, що контроль у сфері освіти має бути посилений у зв’язку з вимогами мобілізаційного законодавства.

В аналітичних матеріалах міжнародних медіа дедалі частіше з’являються оцінки, що ситуація навколо Покровська наближається до критичної точки. У публікації Reuters підкреслюється: питання полягає не в тому, чи зможе Росія захопити місто, а коли саме це станеться. Такий розвиток подій здатний створити для України серйозні політичні ризики, особливо з огляду на нинішні дипломатичні приготування до можливих переговорів щодо припинення війни, які перебувають під активним впливом Вашингтона.

Наголошується, що навіть за умов стійкого опору на цьому напрямку, сама динаміка боїв формує вигідний для Кремля інформаційно-пропагандистський фон. У Москві вже заявили про повний контроль над містом — зробили це 1 грудня, саме тоді, коли на горизонті з’явилися нові дипломатичні контакти. Лише за два дні до оголошення цих заяв до російської столиці прибули зять президента США Дональда Трампа разом із спецпосланцем, які проводили закриті консультації щодо подальших кроків із врегулювання конфлікту.

За словами старшого аналітика фонду «Повернись живим» Миколи Бєлєскова, Москва виграє від поєднання бойового тиску та політичних переговорів: «Новий виток тиску на Україну з метою врегулювання конфлікту на невигідних умовах відбувається паралельно з важкими боями на цьому напрямку, що впливає на сприйняття ситуації Трампом», — зазначає експерт.

За інформацією Reuters, Україна опинилася в складному становищі: з одного боку, вона змушена підтримувати конструктивні відносини зі США, які постачають критично важливу зброю та розвіддані, з іншого — Київ не може погодитися на мир, який передбачає виведення ЗСУ з усієї території Донбасу, як наполягає Росія. Українська влада наголошує: після десяти років війни за Донбас Україна не має права поступатися суверенними землями.

Тим часом риторика Дональда Трампа стає гострішою. У нещодавньому інтерв’ю він заявив, що «Росія бере гору», а українському президентові «час приймати реальність». Це створює додатковий тиск на Київ у момент, коли бойові дії на сході України залишаються інтенсивними.

Ситуація на фронті навколо Покровська демонструє, наскільки складно Росії просуватися навіть за умов переваги в артилерії та чисельності. Після початку повномасштабного вторгнення війна перетворилася на боротьбу на виснаження. За даними Reuters, Росія контролює близько 19,2% території України — лише на один відсоток більше, ніж наприкінці 2022 року. Покровськ може стати першим містом, яке Москва повністю захопить від часу падіння Авдіївки у 2024 році. Місто фактично зруйноване, а кількість жителів скоротилася до 1200 осіб.

Українські військові підтверджують, що росіяни ведуть наступ малими групами, по шість або менше солдатів, намагаючись просочитися у проміжки оборони та закріпитися в окремих будівлях. Оператор БПЛА з позивним «Ламбада» розповів агентству, що нестача піхоти значно ускладнює оборону: «Вони просочуються навколо наших позицій, використовуючи численні штурмові групи. У нас критична нестача піхоти».

Питання мобілізаційного резерву України, зазначає агентство, періодично непокоїть союзників. США неодноразово закликали Київ до розширення призову, однак уряд уникає зниження призовного віку нижче 25 років, щоб не зашкодити молодому поколінню.

Мирний план, запропонований США, на початковому етапі передбачав вихід України з усієї Донецької області. Цього тижня Володимир Зеленський повідомив, що разом із європейськими лідерами напрацював оновлений 20-пунктовий план, однак принципового узгодження щодо питання територій немає.

За даними Reuters, Росія може спробувати охопити Слов’янськ і Краматорськ — міста, які Україна перетворила на «фортеці» на підступах до Донбасу, — а також використовувати панівні висоти для запуску дронів на великі відстані. Окупаційні війська просунулися також у Запорізькій та Дніпропетровській областях, але швидких проривів аналітики не прогнозують.

Україна продовжує робити ставку на стратегічний тиск: із серпня українські сили атакують російську нафтову промисловість, намагаючись зменшити доходи Кремля та спричинити дефіцит палива. Останніми тижнями українські дрони переслідують судна з російською нафтою в Чорному морі, що може вплинути на логістику та страхові витрати для флоту постачальників.

Київ наполягає, що готовий до «справедливого» миру, однак поступки територіями виключає. Українська влада розраховує, що навіть у разі зниження американської підтримки Європа зможе компенсувати частину військових і фінансових ресурсів.

Агентство з розшуку та менеджменту активів оголосило про визначення управителя арештованого майнового комплексу, розташованого на вулиці Іоанна Павла ІІ, 4/6 у столиці. Йдеться про масштабний бізнес-центр у центральній частині Києва, який у публічному просторі пов’язують із підсанкційним олігархом Костянтином Жеваго. Це рішення стало черговим етапом у процесі передачі арештованих активів у професійне управління з метою збереження їхньої економічної цінності та забезпечення надходжень до бюджету.

За підсумками відкритого конкурсу переможцем було визнано товариство з обмеженою відповідальністю «Енвіл». Компанія була створена підприємцем Володимиром Дроботом, який, за даними з відкритих джерел, має досвід у фінансовому та бізнес-секторі. Саме «Енвіл» тепер відповідатиме за управління одним із найбільших офісних комплексів міста, включно з експлуатацією будівель, орендними відносинами та підтриманням об’єкта у належному стані.

Ігор Хмельов, відомий у матеріалах слідства як «Шмель», разом із Міндічем фігурує у низці спільних бізнес-структур: Tanden Group, Eventus Management, Atlet Bud, Brand Style, TIM&TIM s.r.o. (Словаччина). За інформацією, озвученою в медіа, через Хмельова оформлювалися окремі активи, пов’язані з дружиною Міндіча.

Не менш показовим є зв’язок ще однієї фігурантки — Альони Шевцової (Дегрік), партнерки Дробота та Хмельова по iBox Bank. Вона перебуває під санкціями у зв’язку зі справою про відмивання коштів сервісу LeoGaming.

У результаті управління арештованою нерухомістю, що перебуває у сфері санкцій щодо Жеваго, отримала структура, пов’язана з особами, які фігурують у справах про ухилення від податків у гральному бізнесі, банківських розслідуваннях і санкційних рішеннях.

Таким чином, контроль над бізнес-центром на Печерську тепер матиме коло осіб, яке об’єднують спільні інтереси у фінансових і процесингових структурах, а також наявність фігурування у низці резонансних справ.

У коридорах Львівського музею історії релігії, що нині розміщується в приміщеннях колишнього домініканського монастиря, виявлено старовинні настінні розписи, походження яких фахівці відносять до кінця XVI – початку XVII століття. Виявлення цих фрагментів стало результатом тривалих досліджень і реставраційних робіт, про що повідомила реставраторка Леся Гануляк. Знахідка привернула значну увагу, адже йдеться про рідкісний зразок настінного мистецтва ранньомодерної доби, прихований під шарами пізніших ремонтів і нашарувань.

За даними Інституту Polonika, у 2025 році в монастирських коридорах проводили консерваційно-реставраційні роботи, які стали логічним продовженням досліджень, розпочатих у 2023 році. Під час детального обстеження стін спеціалісти зафіксували залишки орнаментальних і сюжетних декоративних елементів. Хоча на сьогодні збереглися лише фрагменти колись масштабної системи розпису, кожен з них демонструє високий рівень майстерності, характерний для художніх традицій того періоду.

Реставратори очистили одну стіну зали постійної експозиції, де знайшли фрагменти стінопису. Розписи були приховані понад 20 шарами пізніших перемалювань та тиньку. Виявлено два періоди створення розписів: давніший фресковий шар кінця XVI століття зображує коней, а верхній шар початку XVII століття виконаний у клейовій техніці та містить фрагменти зображень путті.

Проєкт реставрації вартістю 111 тис. злотих (майже 1,3 млн грн) фінансувало Міністерство культури Польщі, а роботи виконувала фірма Artem Renovo. Фахівці розчистили розписи, укріпили тиньк і фарбовий шар, а з нового року продовжать консерваційні роботи.

Нагадаємо, реставрація колишнього домініканського монастиря на площі Музейній у Львові триває з 2020 року. Раніше вже відреставрували монастирську трапезну та каплицю. Будівлю монастиря звели у XVI столітті на старіших спорудах, про що свідчать елементи готичної архітектури в структурі стін. У 1972 році монастир пристосували для музею.

Навіть в умовах війни українці не припиняють замислюватися про майбутнє, особливо коли йдеться про освіту та професійний шлях дітей. Питання стабільності, затребуваності та суспільної користі професій виходить на перший план, адже ринок праці швидко змінюється під впливом війни, технологічного прогресу та глобальних трансформацій. Експерти наголошують: наступне десятиліття стане періодом глибокого переосмислення багатьох спеціальностей, однак роль людини як носія знань, відповідальності та креативності залишиться визначальною.

Очевидно, що в умовах тривалої війни особливу вагу зберігатимуть військові та медичні професії. Армія потребуватиме не лише військовослужбовців, а й аналітиків, інженерів, фахівців із сучасних технологій, зв’язку та логістики. Медична сфера також залишатиметься критично важливою — лікарі, медсестри, реабілітологи, психологи та фахівці з протезування будуть необхідні як під час війни, так і в період післявоєнного відновлення.

HR-експертка Тетяна Пашкіна наголошує: поряд із професіями майбутнього є ті, які вона називає «вічними». Лікарів, учителів та інженерів, за її словами, навряд чи можна повністю замінити алгоритмами. ШІ може змінити інструменти, але не сутність роботи, що базується на емпатії, відповідальності або складних технічних рішеннях. Учителі, до прикладу, працюватимуть у новому форматі — дистанційно, із більшим акцентом на індивідуальному навчанні. А аптеки, можливо, частково автоматизують продаж ліків, проте контроль за процесами все одно залишатиметься за людьми.

Пашкіна прогнозує, що трансформація найбільше торкнеться професій «золотої середини» — юристів, бухгалтерів, клерків та спеціалістів, які виконують рутинні операції з документами або кодуванням. Просту роботу буде вигідно автоматизувати, а отже, ці сфери поступово звужуватимуться. Працівникам доведеться або підвищувати кваліфікацію, або переходити в суміжні галузі.

Креативна сфера теж перебуває на порозі змін. Пашкіна зазначає, що професія креатора еволюціонує — від людини, яка створює контент, до спеціаліста, який керує інструментами ШІ. Та водночас вона вважає, що суспільство вже втомилося від надміру «ідеальних» ШІ-зображень і дедалі частіше прагне автентичності. Тому повна заміна творчих професій навряд чи відбудеться: інструменти допомагатимуть, але люди знову шукатимуть живий, справжній продукт.

Говорячи про нові можливості, експертка звертає увагу на світовий демографічний тренд. Населення Землі старіє, і цей процес зачіпає Україну. Уже зараз у фокусі опиняються люди віком 55+, які становлять так звану «срібну економіку». Попит на технології для старших людей — від «бабусефонів» до розумних будинків і систем геріатричного догляду — створює нові професійні ніші. Це означає, що продукти та послуги майбутнього будуть розраховані на іншу споживчу поведінку, відмінну від сучасної.

На протилежному полюсі — розвиток диджиталізації і збереження ремісничих професій. Пашкіна підкреслює, що штучний інтелект поки не здатний виконувати складні, інтелектуально або фізично унікальні види роботи, які потребують ручної майстерності або високої точності. Тому певні ніші ручної праці, особливо у високому сегменті, залишаться поза зоною автоматизації ще довгі роки.

Головним викликом для майбутніх поколінь стане не вибір професії, а готовність регулярно навчатись. Концепція lifelong learning, за словами експертки, перетворюється з модного терміну на об’єктивну необхідність. Ринок праці вимагатиме постійного оновлення навичок, а зміна фаху кілька разів за життя перестане бути чимось дивним. Професійні «реінкарнації» стануть звичайною частиною кар’єрної траєкторії: людина може почати інженером, продовжити в креативній сфері, перейти в машинне навчання, а потім опанувати аграрну справу — і це не сприйматиметься як хаотичність, а як адаптивність.

Додатковим чинником стане зростання тривалості життя. Якщо люди у майбутньому працюватимуть довше, то навряд чи залишатимуться в одній професії 50–60 років. Аби уникнути професійного вигорання, доведеться переходити між галузями. Саме тому професія кар’єрного консультанта теж може еволюціонувати і розширюватися.

Пашкіна підсумовує: більшість професій, у яких сьогодні працюватимуть діти, ще не існують. І тому батькам важливо не стільки вказувати на конкретну сферу, скільки вчити дітей мислити гнучко, вміти адаптуватися і бути готовими до нових викликів. Світ змінюється швидко — і здатність навчатися все життя стане головною конкурентною перевагою майбутнього.

Українська музична продюсерка Ірина Горова поділилася своїм баченням щодо спроб Потапа та Насті Каменських посилити свою присутність на музичному ринку Латинської Америки. Вона підкреслила, що уважно стежить за діяльністю українських артистів за кордоном, адже це дає можливість зрозуміти, як трансформується світова індустрія та наскільки реалістично українським виконавцям закріпитися на глобальних майданчиках.

У коментарі для «Економічної правди» Горова відзначила, що міжнародний прорив рідко відбувається швидко. На формування стійкого інтересу до артиста впливають локальні музичні тенденції, культура регіону, конкуренція та загальна динаміка світового шоу-бізнесу. За її словами, навіть технічно досконалий матеріал не гарантує успіху, якщо він не відповідає смакам аудиторії конкретної країни.

Горова підкреслила, що стратегія копіювання американського чи британського звучання вже давно не працює. За її переконанням, українські виконавці можуть зацікавити глобальну аудиторію лише унікальним стилем, який вирізнятиме їх серед конкурентів. Саме збереження власної музичної ідентичності, а не наслідування чужих трендів, може стати ключем до успіху.

Продюсерка відзначила, що в українській індустрії з’являються артисти, готові працювати над формуванням самобутнього звучання, здатного привернути увагу міжнародних лейблів та стримінгових сервісів. Вона переконана, що лише оригінальний музичний продукт може прокласти шлях на світовий ринок.

Окремо вона згадала про нинішній курс Насті Каменських на іспаномовну аудиторію та ринок США, а також про те, що Потап почав творити під новим сценічним ім’ям Slavic Balagan. Попри активні спроби, Горова вважає, що шлях до успіху полягає не у зміні псевдонімів чи орієнтації на іноземні ринки, а у створенні власного унікального контенту.

Продюсерка підсумувала, що майбутнє української музики за виконавцями, які не наслідують чужий стиль, а створюють свій власний, здатний викликати інтерес світової аудиторії.