Футболіст Тимощук порівняв підтримку російських військових із “допомогою дітям”

У Києві комунальний «Консультативно-діагностичний центр» уклав важливий договір на суму майже 96 мільйонів гривень з компанією «Український виробничий альянс». Цей контракт є частиною програми модернізації медичних послуг у столиці, спрямованої на поліпшення якості діагностики та лікування для жителів міста. За умовами угоди, компанія постачатиме новітнє медичне обладнання, яке дозволить значно підвищити ефективність роботи медичних установ.

Важливим аспектом цієї угоди є те, що вона підтримує розвиток вітчизняного виробництва та дає можливість впровадження сучасних технологій у медичну сферу. Придбане обладнання дозволить значно вдосконалити процеси діагностики та лікування різних захворювань, що, в свою чергу, допоможе зменшити навантаження на медичних працівників та покращити обслуговування пацієнтів.

Окрему увагу викликала зарплата робітників, зазначена в кошторисі — 26 515 грн. За даними Пенсійного фонду, середня по країні становить 20 455 грн, а за вакансіями у будівництві Києва — 37 500 грн. Експерти припускають, що реальні виплати могли проводитися «в конвертах», компенсуючись за рахунок завищених матеріалів.

Тендер не мав жодної конкуренції — інші компанії не змогли подати пропозиції через жорсткі умови: вимогу мати штатних працівників та наявність аналогічних договорів за останні два роки. Один із потенційних учасників навіть звертався з проханням змінити умови, але безуспішно.

Центр очолює депутатка Київради від «Єдності» Наталія Берікашвілі, яка водночас є заступницею голови комісії з охорони здоров’я. Підрядник — компанія Оксани Колібабчук, що з 2016 року отримала понад 1,1 млрд грн держзамовлень, переважно від столичних медзакладів.

Скандальний ремонт фінансується з місцевого бюджету на 60 млн грн, ще понад 35,5 млн — кошти самого підприємства. Питання щодо ефективності та прозорості використання цих коштів залишається відкритим.

Керівник Кам’янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Сергій Кузьменко у своїй декларації за минулий рік розкрив інформацію про фінансові надходження родини, які склали близько 5 мільйонів гривень. Значну частину цього доходу, як вказано в опублікованих даних, було отримано від продажу майна та подарунків. Сам прокурор отримав 1,42 мільйона гривень у вигляді заробітної плати та 941 гривню як матеріальну допомогу.

Серед основних джерел доходів його дружини, Марії Станіславівни, вказано 2,4 мільйона гривень від продажу нерухомості, що була реалізована Анжеліці Баштаненко. Окрім того, вона отримала подарунок у розмірі 1,21 мільйона гривень від своєї матері, Алли Пістун. Таким чином, загальний дохід родини значною мірою сформований завдяки операціям з нерухомістю та дарунками, що може викликати додаткові питання щодо джерел походження таких значних коштів.

Під час війни, як вказано в декларації, сім’я придбала квартиру в Дніпрі площею 71 м² за 3,64 млн грн; раніше у дружини були інші квартири — зокрема 64,8 м² (вказана в 2023 році) та 114,2 м² з правом користування (власниця — Галина Кузьменко). Також у 2023 році дружина придбала автомобіль Toyota Camry (2022) за 1,37 млн грн.

Сергій Кузьменко декларує нерухомість у селі Новоолександрівка під Дніпром: дві земельні ділянки (30 м² і 2 310 м²), а також незавершене будівництво (будинок 440 м², літня кухня 103 м², гараж 55,2 м², споруда 78 м²). Крім того, у декларації вказані готівкові заощадження: у самого Кузьменка — $36 тис., 130 тис. грн і €800; у дружини — $4,5 тис. і 123 тис. грн.

У біографічній частині документонаходиться інформація про службову кар’єру: Сергій очолює Кам’янську окружну прокуратуру з березня 2021 року; його батько Анатолій Кузьменко був заступником прокурора області до 2015 року, а брат Анатолій наразі очолює Павлоградську окружну прокуратуру.

Зауважимо, що понад половина минулорічних надходжень родини припала на операції з майном і подарунки — факти, які привертають увагу на тлі воєнного часу та економічної нестабільності. Однак сама декларація фіксує надані родинні й цивільно-правові правочини; питання щодо походження коштів чи відповідності доходів і витрат потребують додаткової перевірки компетентними органами.

За другу половину 2024 року Ірина Калініна, дружина заступника начальника Полтавської обласної військової адміністрації Максима Калініна, задекларувала дохід у розмірі майже 6 мільйонів гривень. За інформацією журналістів «МедіаДоказу», значну частину цих коштів вона отримала завдяки здачі в оренду номерів у популярному готельному комплексі «Глухомань», що розташований неподалік Полтави. Проте виникає кілька запитань щодо цієї ситуації, адже сама Ірина Калініна не є власницею нерухомості в цьому комплексі і не займається його орендою.

«Глухомань» — це великий готельний комплекс, що знаходиться в селищі Нижні Млини, відомий своїм розташуванням серед лісів та мальовничих краєвидів. Комплекс включає в себе два готелі, кілька дерев'яних будиночків для відпочинку, а також аквапарк. Вартість проживання в ньому варіюється від 2000 до 3500 гривень за ніч, що дозволяє йому привертати чимало туристів і відпочивальників.

Ірина Калініна зареєструвала ФОП у травні 2024 року. До цього вона працювала головною спеціалісткою управління освіти Кіровоградської ОДА і отримувала соціальні виплати. Протягом семи місяців після реєстрації ФОП вона отримала 5,8 млн грн прибутку від готельної діяльності та надання послуг тимчасового розміщення. У документах вона не зазначена як власниця чи орендарка нерухомості комплексу.

Журналісти відзначають, що номер телефону, який Ірина вказала при реєстрації ФОП, збігається з контактними даними ТОВ «Ресторан Глухомань» та ТОВ «Готель Аквапарк Глухомань». Той самий номер використовувала ФОП Альона Руденко, дружина брата Владислава Руденка. У соціальних мережах є спільні фотографії відпочинку Ірини Калініної та Альони Руденко.

Максим Калінін у коментарі заявив, що його дружина займається підприємницькою діяльністю та сплачує податки, тому він не бачить порушень. Раніше журналісти фіксували, що Калінін ігнорував запити щодо можливих корупційних схем, зокрема щодо зміни маршрутів громадського транспорту в Полтаві та підписання прямих договорів без тендерів. У відповіді пресслужби Полтавської ОВА він спростував усі звинувачення колишньої керівниці управління інфраструктури Тетяни Костенко, зазначивши, що організація пасажирських перевезень належить виконавчому комітету Полтавської міської ради, а не посадовцям ОВА, та що всі процедури закупівель відбувалися відповідно до законодавства.

Бердичівський міськрайонний суд виніс вирок щодо подружжя, яке здійснило крадіжку в магазині верхнього одягу під час дії воєнного стану. Подія сталася в березні цього року. Як стало відомо з матеріалів справи, жінка зайшла до магазину, де почала приміряти кілька шкіряних курток. Після того, як вона вибрала одну, покинула торгову залу, не сплативши за товар. Її чоловік тим часом також вибрав куртку і намагався винести її з магазину, однак був помічений персоналом і негайно затриманий. Він повернув товар, не встигнувши втекти.

Проте жінка, не зважаючи на вимогу власниці магазину повернути куртку, спробувала втекти. Але їй не вдалося завершити втечу: на її шляху стали випадкові свідки, які перешкодили їй покинути місце події. Зрештою, жінку було затримано. Обидва підозрювані були передані до правоохоронних органів, де проти них було відкрито кримінальне провадження.

Суд встановив, що подружжя діяло не за попередньою змовою, а кожен самостійно. Жінку визнано винною у тяжкому злочині, тоді як дії чоловіка перекваліфіковано як замах на крадіжку (ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України). Обом призначено покарання – 5 років обмеження волі.

Під час винесення вироку суд врахував низку пом’якшувальних обставин: щире каяття, сприяння слідству, прохання потерпілої не карати суворо, а також тяжке захворювання чоловіка.

Вирок наразі не набув чинності й може бути оскаржений (справа №274/2345/25).

У вересні 2025 року Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) завершило 75 перевірок декларацій, обраних за ризик-орієнтованим підходом. Результати цих перевірок продемонстрували серйозні порушення, що ставлять під сумнів точність та правдивість поданих відомостей. У більшості випадків було зафіксовано порушення, які підтвердили недостовірність декларацій.

Згідно з результатами, у 43 з 75 перевірених декларацій (понад 57%) виявлено значні розбіжності між заявленими даними та фактичним майном чи доходами. Сукупна сума таких розбіжностей становить більше 461,7 мільйона гривень. Особливо серйозними є випадки, коли в деклараціях було виявлено необґрунтованість активів на загальну суму понад 3 мільйони гривень, а також ознаки незаконного збагачення на суму понад 9,1 мільйона гривень.

Серед найгучніших кейсів, які НАЗК виокремлює для подальшої правової оцінки та передачі матеріалів слідству, — випадки, де йдеться про мільйонні суми або приховані криптоактиви. Наведені приклади ілюструють різноманітність порушень і масштаб виявлених розбіжностей: посадовець Держагентства меліорації та рибного господарства у Києві й області — із виявленими необґрунтованими активами й недостовірними даними, зокрема дружина цього посадовця придбала квартиру вартістю понад 3 млн грн; за матеріалами НАЗК ця справа передана до ДБР. У директора одного з держпідприємств — заступника гендиректора «Південмашу» — виявлено незадекларовані криптоактиви та кошти у сумі понад 229 млн грн, висновок щодо цього передано до Нацполіції. Інші резонансні випадки стосуються колишніх високопосадовців і працівників контролюючих органів, де не підтверджено походження великих сум готівки або не задекларовано нерухомість і заощадження — відповідні матеріали спрямовані до ДБР, Нацполіції та НАБУ.

НАЗК підкреслює, що висновки про наявність ознак недостовірних відомостей і необґрунтованих активів є підставою для початку або продовження досудових розслідувань уповноваженими правоохоронними органами. Агентство також наголошує: виявлені розбіжності свідчать про ефективність ризик-орієнтованого відбору декларацій, але одночасно вказують на системні проблеми в забезпеченні прозорості добору й контролю майнових даних посадовців.

Журналістське розслідування розкрило вражаючу фінансову аферу, що тривала на території України під виглядом «органічного» агровиробництва. У центрі цієї схеми опинився колишній народний депутат Вадим Рабінович, який, за даними слідства, стояв на чолі мережі фіктивних підприємств. Через ці компанії відмивалися величезні суми коштів, ухилялися від сплати податків, а також здійснювалася трансакція капіталу за межі України.

До цієї нелегальної діяльності були залучені десятки юридичних осіб та «фінансових прокладок», серед яких ТОВ «Агрохім Технолоджі», СТОВ «Агрофірма “Україна”», ТОВ «Злагода», ТОВ «Дружбокраянське», ІП «Агро-Вільд Україна» та інші структури, які формально були представлені як учасники «екологічного» виробництва. На практиці ж ці компанії виконували роль шахрайських інструментів для ухилення від податків і легалізації кримінальних доходів.

Гроші проходили через мережу фінансових компаній — ТОВ «ФК Центрофінанс», ТОВ «ФК Вап-Капітал», ТОВ «ФК Атлана» та інші — а для конвертації в готівку і переведення в криптовалюту використовувалися платіжні сервіси MOSST і Fortex Exchange. Частина коштів, як встановили журналісти, виводилася у криптоактиви та офшори, інша — конвертувалася в готівку через підконтрольні «обмінні ланцюжки».

Організатором і координатором цієї багаторівневої схеми розслідувачі називають Вадима Рабіновича, який використав свій політичний статус і бізнес-зв’язки для прикриття фінансових потоків. У керівництві окремих фірм фігурують люди з його найближчого оточення — зокрема Віталій та Аліна Грицаєнки, які очолювали ТОВ «Агрохім Технолоджі» і були пов’язані з «Українсько-ізраїльською торговою палатою», що підпорядковувалася Рабіновичу. Розслідування описує замкнутий колообіг комерційних структур, якими керували пов’язані особи, щоб забезпечити перетікання коштів між підприємствами й зовнішніми прокладками.

Окрім фінансових механізмів, розслідування висвітлює інформаційну складову діяльності Рабіновича: він роками підігрував проросійським наративам і сприяв інформаційному розколу в Україні. Під час повномасштабного вторгнення, як зазначають журналісти, Рабінович виїхав з України, попри те, що мільйони громадян жертвують на армію та втрачають домівки й життя.

Розслідування також вказує на використання криптовалюти і офшорних структур для приховування походження і кінцевих бенефіціарів коштів, а також на механізми конвертації через платіжні сервіси, що дозволяли переводити електронні платежі в готівку та забезпечувати подальше виведення капіталу.

Фірма «Больверк», заснована 28-річним Артемом Замотаєвим — сином генерал-майора Міноборони Євгена Замотаєва, за досить короткий час змогла перетворитись із маловідомого підприємства на одного з лідерів оборонної галузі України. Її успіхи стали справжнім феноменом в українському бізнес-середовищі, а стрімкий розвиток компанії неможливо не помітити. Якщо до 2022 року фірма ледве зводила кінці з кінцями, то вже у 2023 році «Больверк» заявив про дохід у 602 млн грн, а у 2024 році перевищив позначку в 1 млрд грн, що стало справжнім проривом для компанії. Вражаюче зростання продовжується, і лише за перший квартал 2025 року фірма заробила 250 млн грн.

Спеціалізуючись на виробництві простих комплектуючих для Збройних сил України, компанія змогла налагодити великий обсяг контрактів і здобути визнання як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Попри те, що продукція «Больверк» не відзначається високими технологічними складнощами, сама діяльність компанії стала важливим елементом забезпечення обороноздатності країни. Її роль у підтримці української армії в умовах війни з Росією важко переоцінити, а вражаючий фінансовий успіх є яскравим прикладом того, як правильна стратегія та цілеспрямованість можуть призвести до кардинальних змін навіть у найскладніших умовах.

Під час зростання доходів фірми син генерал Замотаєв обіймав посаду начальника Центрального управління координації зовнішньоекономічної діяльності Міноборони. Саме він фігурував у скандалі зі схемами закупівлі неякісних мін, які, за інформацією журналістів, надходили до фронту із браком.

Євген Замотаєв — не новачок в оборонній сфері. Він очолював Центральне ракетно-артилерійське управління ЗСУ, керував держконцерном «Техвоєнсервіс», а після повномасштабного вторгнення повернувся у військову систему. У 2024 році він просував термінове укладання контрактів на вітчизняні боєприпаси — саме ті, що згодом виявилися бракованими.

Скандал із неякісними снарядами призвів до арешту директора Павлоградського хімзаводу Леоніда Шимана — давнього знайомого Замотаєва. Обидва мали спільні проєкти ще у 2013–2014 роках у рамках утилізації боєприпасів. Також Замотаєва пов’язують із «тендерним королем» Міноборони Олегом Мітрохіним. Разом вони є співзасновниками інвестфонду «Гіперіон», який володіє часткою у науково-інженерній компанії «Булава».

«Булава» у 2024 році заробила 282 млн грн — у 140 разів більше, ніж роком раніше. Її співзасновниками є сам Замотаєв, син Мітрохіна — Артем та їхній менеджмент. Замотаєв-старший і Мітрохін зареєстрували торгову марку Bulava/Булава, що свідчить про амбіції в оборонному секторі.

Крім того, Артем Замотаєв із жовтня 2024 року очолює інвестфонд «Равісанс», який раніше контролював нардеп Тарас Козак — соратник кума Путіна Віктора Медведчука. Такий зв’язок ще більше загострює питання про вплив оточення на держзакупівлі у час війни.

Поки українські військові ризикують життям на фронті, приватні структури, пов’язані з керівництвом Міноборони, перетворюються на мільярдні бізнеси. Конфлікт інтересів, який мав би бути предметом розслідування, натомість залишається поза увагою правоохоронних органів.