Газовий конфлікт: Словаччина відмовилась від української допомоги

2025 рік відкриває для жінок нові горизонти у професійному світі, де головними стають фінансова стабільність, гнучкий графік та швидке навчання новим компетенціям. Сучасний ринок праці стимулює розвиток у напрямках, де поєднуються технології, креативність та аналітичне мислення. Серед них виділяють п’ять ключових сфер, які формують тенденції та перспективи.

На першому місці – ІТ та технології. Тут можливості безмежні: розробка програмного забезпечення, тестування, аналітика даних, кібербезпека та UI/UX-дизайн. Важливо, що для старту в цій індустрії не обов’язково мати профільну освіту — достатньо проходження спеціалізованих курсів, онлайн-академій та інтенсивних буткемпів. Зростання цієї галузі продовжує стимулювати попит на молодих спеціалістів, а дистанційна робота дозволяє поєднувати кар’єру з особистим життям.

Медичний сектор і біотехнології демонструють стійкість попиту: телемедицина, генетичні та нейробіологічні дослідження, управління медичними системами поєднують технології з турботою про пацієнта і дають зрозумілу траєкторію кар’єрного зростання. Паралельно зростає «зелена» економіка — від відновлюваної енергетики до еко-консалтингу та управління ресурсами: ці напрями відповідають і на бізнес-запити, і на суспільний запит сталості. П’яту позицію посідає освіта та розвиток особистості — онлайн-викладання, коучинг, авторські тренінги дають гнучкий графік і можливість монетизувати експертизу.

Три тренди формують вибір професії у 2025-му: поширення дистанційної роботи, прискорена інтеграція автоматизації та ШІ, а також чіткіший запит на баланс між роботою й особистим життям. Фахівчиням радять відштовхуватися від власних інтересів, звірятися з попитом на ринку й інвестувати у короткі програми навчання та сертифікації — це дозволяє швидко підтвердити компетенції і залишатися конкурентними без довгих академічних траєкторій. Підсумок очевидний: професії майбутнього потребують не лише технічних навичок, а й емпатії, креативності та гнучкого мислення — якостей, які дедалі частіше визначають успіх у командах і продуктах.

Китайська компанія COFCO, яка вважається одним із ключових гравців на українському зерновому ринку, опинилася під хвилею гучних звинувачень, що можуть мати серйозні наслідки для аграрної галузі та державних фінансів. За словами адвоката Кирила Яковця, діяльність структури має ознаки масштабних фінансових маніпуляцій, пов’язаних із проведенням фіктивних операцій із зерном, через які щорічно бюджет України нібито втрачає десятки мільярдів гривень.

Юрист заявив, що за лаштунками цього бізнесу стоїть розгалужена мережа впливу, яка охоплює посадовців Міністерства аграрної політики, Державної податкової служби, митних органів та навіть окремих представників судової системи. Саме вони, за його словами, забезпечують прикриття для сумнівних операцій, що дозволяє компанії уникати реального контролю та відповідальності.

Після оприлюднення цих заяв генеральний директор українського офісу COFCO Володимир Осадчук подав проти адвоката позов до суду, звинувативши його у поширенні неправдивої інформації. Сам Яковець називає позов спробою тиску й наголошує, що надав факти, які потребують офіційного розслідування.

Керівництво COFCO публічно не коментувало обвинувачення. Державні органи, які згадуються у заяві, також поки не оголосили про перевірку.

Народний депутат від партії «Слуга народу» Андрій Герус опинився в епіцентрі нового політичного скандалу, пов’язаного з конфліктом інтересів та сумнівними бізнес-зв’язками його родини. Ситуація привернула увагу громадськості через наявність прямих фінансових контактів між членами родини парламентаря та підсанкційним російським фінансистом Кирилом Дмитрієвим, який є наближеним до президента РФ Володимира Путіна.

Згідно з даними офіційних українських реєстрів, дружина депутата Наталія Герус до лютого 2025 року виконувала обов’язки директора та була співвласницею компанії ТОВ «Українська мрія». При цьому 12,5% цієї компанії належало Кирилу Дмитрієву — керівнику російського Фонду прямих інвестицій (РФПІ). Цей фонд широко відомий як один із основних фінансових інструментів Кремля, який забезпечує підтримку проєктів у сфері оборони, технологій та стратегічних ресурсів, що викликає серйозні занепокоєння у контексті національної безпеки України.

Дмитрієв перебуває під міжнародними санкціями — США, Канади, Великої Британії та Австралії. Попри це, його ім’я залишалося у статутних документах української компанії навіть під час повномасштабної війни.

Лише 22 лютого 2025 року Наталія Герус офіційно вийшла зі складу бенефіціарів. Однак питання, чому це сталося лише через три роки після вторгнення РФ, залишається без відповіді.

Після публікацій у ЗМІ Служба безпеки України заявила, що перевіряє можливі зв’язки родини Герусів із підсанкційним російським бізнесом. Втім, минуло вже понад три місяці, а офіційних результатів цієї перевірки так і не оприлюднено.

Жодних повідомлень про її завершення або процесуальні рішення не були зроблені публічними, що викликає запитання щодо реальної позиції СБУ у цій справі.

Це не перший раз, коли ім’я Андрія Геруса опиняється у скандалі, пов’язаному з Росією. У 2021 році він ініціював скандальну правку, яка відкрила шлях для імпорту електроенергії з Росії та Білорусі. Попри суспільне обурення, депутат тоді зумів протягнути зміни через парламент.

Тепер же з’ясувалося, що родинний бізнес Геруса мав прямий зв’язок із підсанкційною особою, яка працює на економічні інтереси Кремля. Це не лише репутаційна пляма, а й можлива загроза національній безпеці України, адже мова йде про спільну господарську діяльність з особою, близькою до російського військово-промислового комплексу.

У столиці України розгортається резонансна ситуація навколо земельної ділянки іподрому на вулиці Василя Касіяна, 1. Територію площею 44 сотки, офіційно призначену для спортивних та кінних заходів, готують під забудову, що викликало занепокоєння громадськості та активістів. За словами голови Громадської ради при КМДА Геннадія Кривошеї, на місці вже помітні ознаки підготовчих робіт, які можуть свідчити про незаконну діяльність та порушення чинного законодавства.

21 листопада 2024 року Київрада ухвалила рішення про вилучення цієї земельної ділянки з користування іподрому. Після цього земля була передана в оренду на два роки одразу двом структурами — комерційній компанії ТОВ «Сенеквітрек» та дитячому спортивно-кінному клубу. Таке подвійне розпорядження викликало додаткові запитання щодо законності процедур та прозорості дій місцевої влади.

Активісти підозрюють, що за прикриттям спортивного клубу стоїть реальна мета — спорудження бізнес-центру. Раніше, за їхньою інформацією, розглядалося питання передачі цієї землі на 10 років, що може свідчити про наміри забудовників отримати ділянку на постійній основі.

Геннадій Кривошея заявив, що це чергова схема із «відрізання» частини земель іподрому на користь комерційних структур. За його словами, орендарі ігнорують приписи інспекторів благоустрою, не надають дозвільних документів і продовжують підготовчі роботи.

Місцеві мешканці та громадські активісти вимагають перевірки законності рішення Київради та діяльності орендарів. На їхню думку, столиця ризикує втратити ще один громадський простір, який міг би розвиватися як спортивна інфраструктура, а не перетворюватися на черговий офісний комплекс.

Київський районний суд Одеси ухвалив рішення про закриття кримінального провадження проти Сергія Лепетинського, уродженця Євпаторії, який був залучений до схеми фальсифікації документів для реєстрації кількох фіктивних компаній. Відомо, що одну з цих компаній використовували для незаконного продажу несправних іржавих тепловозів через порт "Південний". Як зазначає видання 368.media, причиною закриття справи стало закінчення строків давності, оскільки з моменту скоєння злочину минуло понад шість років.

Цей випадок став предметом широкого обговорення в медіа, оскільки пов’язаний із серйозними порушеннями, які могли призвести до значних економічних збитків для країни. Проте, згідно з українським законодавством, після закінчення строку давності кримінальні провадження не можуть бути продовжені, незалежно від тяжкості злочину. Таким чином, справу проти Лепетинського було закрито без вироку суду, що викликало подив і занепокоєння серед громадськості.

За матеріалами слідства, у березні 2019 року Лепетинський за гроші погодився стати номінальним засновником і директором понад 30 юридичних осіб, серед яких ТОВ «А 2020», ТОВ «АР-ТОРГ», ТОВ «БОРІСКОЛ», ТОВ «ДД-ТРЕЙД», ТОВ «УКРПРОЕКТСЕРВІС-2017» та інші. Він видав довіреність на повне розпорядження своїми частками іншій особі, передав копії паспорта та ІПН, при цьому не мав наміру вести бізнес.

Прокуратура кваліфікувала дії Лепетинського як пособництво у внесенні завідомо неправдивих відомостей до держреєстру (ч.5 ст.27, ч.2 ст.205-1 КК). Проте підозрюваний не ухилявся від слідства і не скоював нових злочинів. Прокурорка Наталія Дульська подала клопотання про закриття справи, яке суд задовольнив.

Лепетинський та його захисник підтримали клопотання, тож кримінальну відповідальність з нього знято.

«Укренерго» — ключова ланка енергетичної безпеки України, на плечах якої лежить стабільність національної енергосистеми та розвиток інфраструктури передачі електроенергії. Проте останні роки стали для компанії періодом серйозних випробувань — низка кримінальних проваджень, гучні публічні скандали та численні фінансові претензії поставили під сумнів прозорість її діяльності. Серед найгостріших звинувачень — проведення сумнівних тендерів із фіктивними переможцями, укладання контрактів із пов’язаними структурами, завищення вартості підрядів і завдання державі збитків, що, за оцінками слідства, сягають понад 380 мільйонів гривень.

Період, коли управління офісом проєктів очолив Володимир Кудрицький, став переломним для підприємства. Йому доручили розробку довгострокової стратегії та визначення інвестиційної політики компанії. Саме тоді «Укренерго» опинилося на роздоріжжі між реформами, що мали забезпечити ефективність та відкритість, і старими практиками, які тягнули за собою конфлікти інтересів, внутрішні суперечності та недовіру з боку суспільства.

У 2016 році попри програш у офіційному конкурсі на посаду голови «Укренерго», Ковальчук утримав крісло за неформальної підтримки впливових осіб. Саме в цей період Кудрицький поступово став ключовою фігурою всередині структури.

З 2018 по 2020 рік підприємство уклало серію контрактів, що згодом стали об’єктом кримінальних проваджень. Один із найрезонансніших — із ТОВ «Візін Річ». Компанія з капіталом 100 гривень, формальним директором-пенсіонером і частою зміною юридичних адрес отримала підряди на десятки мільйонів. За матеріалами слідства, саме Кудрицький і відповідальний за економічну безпеку Сергій Тоцький підписували контракти, загальна сума яких перевищила 13 млн гривень.

Банк «Конкорд», що виступав гарантом фірми, офіційно заявив у суді, що угоди суперечать інтересам держави — фактично підтвердивши їхній фіктивний характер.

Окрема історія — будівництво підстанції 500 кВ «Кремінська» на Луганщині. З 2016 року кошторис об’єкта зріс із 500 млн до 1,7 млрд гривень. За даними слідства, умови тендеру сформували так, щоб відхилити дешевші пропозиції. Завдані державі збитки оцінили у 380 млн гривень. У 2021 році колишнім посадовцям оголосили підозри за ст. 364 ККУ.

Попри розслідування, у 2020 році «Укренерго» уклало нові контракти — зокрема, на 65 млн гривень із корпорацією «Союз», пов’язаною з бізнесменом Костянтином Григоришиним і заводом «Запоріжтрансформатор». Вартість обладнання була співмірною з попередніми тендерами, фігурантами кримінальних справ щодо завищення цін.

Матеріали журналістських розслідувань також вказували на інтереси керівництва компанії у секторі «зеленої енергетики». Компанії «Хорос» і «Проенерджі», очолювані колишніми підлеглими Ковальчука, отримували вигідні контракти на підключення вітрових і сонячних електростанцій, включно з об’єктами «Нікопольської СЕС» Ріната Ахметова.

Паралельно компанія демонструвала фінансові втрати. За 2021 рік збитки «Укренерго» перевищили 2,7 млрд гривень. При цьому керівник компанії у 2021 році отримував в середньому 558 тис. гривень щомісяця — один із найвищих показників у держсекторі.

Також виникли питання щодо особистої декларації. У 2020 році Кудрицький не подав щорічний звіт, аргументуючи це тим, що «Укренерго» стало приватним АТ після корпоратизації. Водночас 100% акцій компанії залишається у державній власності.

У 2020 році було створено ТОВ «Укренерго Цифрові рішення», співвласником якого став Кудрицький. Керівником компанії призначили його заступника Андрія Немировського. Фірма, створена у жовтні, уже через два місяці показала доходи у майже мільйон гривень, а згодом виграла тендери, зокрема на 750 тис. гривень для організації корпоративних заходів. Ці обставини експерти називають ознаками потенційного конфлікту інтересів.

Перевірка НКРЕКП у 2021 році підтвердила численні порушення — від невиконання інвестиційних програм до неефективного використання коштів. Але суттєвих кадрових рішень або покарань не відбулося.

Сьогодні «Укренерго» залишається критично важливим для енергобезпеки України — особливо в умовах війни. Але історія останніх років демонструє, що реформаторські обіцянки трансформувалися у низку корупційних епізодів, кадрових рішень без конкурсу, фінансових втрат і кримінальних справ без вироків.

Народний депутат, який представляє заборонену партію “Опозиційна платформа – За життя”, Суто Мамоян знову опинився в епіцентрі скандалу, цього разу через родича, Артура Сутка, який подав декларацію кандидата на посаду оперуповноваженого поліції Києва. Виявилось, що в документах, поданих Сутком, немає жодних відомостей про його майно, доходи чи заощадження. У декларації зазначено лише одну фразу: "У суб'єкта декларування чи членів його сім'ї немає майна, доходів чи заощаджень". Ця незвична ситуація викликала запитання серед громадськості та експертів, оскільки в документах не вказані навіть основні відомості про членів сім'ї кандидата, таких як його мати Гаяне Гасоян і брат Тимур Сутко, хоча вони були згадані як родичі.

Антишахрайський проєкт “190”, який першим звернув увагу на цей випадок, намагається привернути увагу до потенційних маніпуляцій та шахрайських схем, пов'язаних із подібними деклараціями. За словами експертів, відсутність відомостей про доходи та майно може свідчити про спробу приховати будь-які фінансові зловживання чи зв'язки з сумнівними джерелами.

Попри це, за даними журналістів, Артур Сутко є родичем впливового нардепа Суто Мамояна. Саме клан Мамоянів-Сутко вже не вперше фігурує у спробах влаштувати близьких людей на ключові посади у столичних правоохоронних структурах.

Як з’ясували журналісти, батько Артура Сутка – Азіз Синотович Мамоян, який був присутній на сумнозвісній “сходці” у ресторані “Ішак” у грудні 2022 року. Тоді журналісти зафіксували зустріч нардепа Суто Мамояна, його братів Сергія та Рустама, їхнього батька Чоло Мамояна, а також згаданого Азіза Мамояна. Компанію їм складали Давид Арахамія, представники ОПЗЖ, “азовець” Сергій “Боцман” Коротких і колишній чиновник часів Януковича Андрій Кравець.

Азіз Мамоян у минулому був підприємцем, торгував овочами та фруктами. Нині бізнесу не має, але на скандальну зустріч прибув на дорогому авто з охороною, що викликало запитання щодо джерел його доходів.

За інформацією “190”, це не перший випадок, коли люди з оточення Мамояна потрапляють до столичної поліції. Раніше депутат, який входить до парламентського Комітету з питань правоохоронної діяльності, вже влаштовував своїх родичів у структури МВС.

Аналітики вбачають у цих призначеннях спробу родини посилити контроль над правоохоронною системою Києва. Крім того, клан Сутко-Мамоянів може бути пов’язаний із “кришуванням” шахрайських кол-центрів і міських ярмарків. Одним із ключових фігурантів цього тіньового бізнесу називають начальника Голосіївського управління поліції Араіка Кочкадамяна, який, за інформацією журналістів, має підтримку Мамоянів.

Працевлаштування Артура Сутка у поліцію може стати черговим кроком у зміцненні позицій родини Мамояна в силових структурах. З огляду на попередні скандали, експерти вважають, що це не випадковість, а частина системної стратегії клану, спрямованої на розширення контролю над тіньовими потоками в столиці.

Вечеря — це не просто завершення активного дня, а важлива складова здорового способу життя. Від того, що ми їмо ввечері, залежить не лише якість сну, а й робота травної системи, настрій та енергетичний рівень наступного дня. Дієтологи підкреслюють, що критично важливо не стільки відмовлятися від їжі після певного часу, скільки правильно підбирати продукти для вечірнього раціону.

Тяжкі та жирні страви уповільнюють травлення, створюючи відчуття важкості та заважаючи організму відпочивати. Стейки, ковбаси, картопля фрі або смажені страви можуть призвести до печії, дискомфорту у шлунку та безсоння. Для підтримки легкості та комфорту краще обирати запечену курку, парову рибу, овочеві омлети або легкі салати. Такі продукти легко засвоюються і не перевантажують організм, дозволяючи йому максимально відновитися під час сну.

Навіть невелика доза кофеїну може вплинути на нервову систему ще кілька годин після вживання. Це стосується не лише кави, а й чорного чаю, шоколаду, енергетичних напоїв. Увечері краще обрати трав’яні чаї — з ромашкою, м’ятою чи мелісою. Вони заспокоюють, знімають напругу і готують організм до сну.

Прості вуглеводи миттєво підвищують рівень цукру, але потім викликають різке падіння, через що може з’явитися нічний голод або неспокійний сон. Дієтологи радять замість цього обирати складні вуглеводи — гречку, кіноа, булгур або овсянку. Вони забезпечують тривале відчуття ситості без шкоди для фігури.

Попри міф про те, що келих вина допомагає заснути, алкоголь насправді погіршує якість сну. Він порушує природні фази відпочинку, зневоднює організм і провокує набряки. Кращою альтернативою стане склянка теплої води з лимоном або безалкогольний трав’яний напій.

Копченості, ковбаси, консерви містять надлишок солі, яка затримує воду в організмі і створює навантаження на нирки. Це часто призводить до ранкових набряків. Замість цього варто обрати тушковані овочі, йогурт без добавок чи шматочок м’якого сиру — легкі продукти, що допомагають травленню.

Вечеря має бути легкою, поживною і не стимулювати нервову систему. Ідеальний час для останнього прийому їжі — за 2–3 години до сну. Якщо зробити вибір на користь здорових страв, організм віддячить якісним відпочинком і гарним самопочуттям вранці.