Геннадій Труханов під підозрою за недбалий підхід до наслідків повені в Одесі

Капітальний ремонт Харківського шосе, який КМДА подає як важливе оновлення транспортної інфраструктури Лівого берега Києва, стикнувся з серйозними юридичними проблемами. За інформацією від «Інформатора», що посилається на дані з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ), робочі процеси на об'єкті розпочалися без необхідних дозвільних документів. Нагадаємо, що роботи стартували 5 жовтня 2025 року на ділянці Харківського шосе в Дарницькому та частково в Дніпровському районах. Загальна вартість ремонту оцінюється в 1,26 мільярда гривень.

Міський активіст та експерт з містобудування Георгій Могильний звернув увагу на суттєву проблему, зазначаючи, що проведення робіт без належного юридичного оформлення може призвести до серйозних наслідків для міського бюджету та громадських інтересів. За його словами, відсутність дозвільних документів ставить під сумнів легітимність самого проекту та може спричинити затримки, додаткові витрати або навіть призупинення робіт.

Активіст перевірив інформацію у ЄДЕССБ і виявив лише один запис щодо цього об’єкта: це не дозвіл, а саме «відмова у видачі дозволу», датована 21 жовтня 2025 року — тобто вже після двох тижнів від початку фактичних робіт. Тобто підрядники зайшли на об’єкт і почали капремонт до того, як замовник отримав право його проводити.Могильний прокоментував це так: у мерії «настільки поспішають роздерибанити бюджетні гроші, що навіть дозвіл намагаються отримати вже після старту будівництва».

Ця історія викликала хвилю впізнавання серед киян. У коментарях до допису Могильного інші міські активісти нагадали, що це не перший випадок. Зокрема, Сергій Пасюта згадав капремонт вулиці Чикаленка (колишня Пушкінська) у центрі столиці — за його словами, там теж заходили на об’єкт без формально оформленого дозволу на будівельні роботи.

Окремо привертає увагу кошторис. На старті ремонту у КМДА озвучили параметри: у 2025–2027 роках мають оновити 5,4 км Харківського шосе. Якщо співвіднести загальну суму в 1,26 млрд грн із довжиною ділянки, виходить понад 233 млн грн за кілометр — із дорогою, інженерією та супровідною інфраструктурою. Чиновники при цьому нагадують, що востаннє масштабну реконструкцію цієї магістралі робили 38 років тому, у 1987-му, а саме шосе збудували ще в 1967 році.

Проблема в іншому: коли об’єкт іде як «капремонт», він формально вимагає дозвільних документів і прозорих процедур, бо йдеться не про латання ям, а про втручання в опорні конструкції вулично-дорожньої мережі. Якщо ж роботи виконуються без чинного дозволу, це відкриває цілу низку запитань — від юридичної відповідальності замовника і підрядника до якості контролю за освоєнням коштів, які вимірюються вже не мільйонами, а сотнями мільйонів гривень.

Скандал із Харківським шосе, таким чином, дістає одразу два болючі сюжети для Києва: ціни на дорожні ремонти в «мільярдному» діапазоні й практика починати будівництво до формального дозволу.

Заступниця керівника відділу Київської митниці Тетяна Овдієнко опинилася під пильним оком громадськості після того, як її декларація про майновий стан потрапила в поле зору антикорупційних медіа. У документах зазначено, що посадовиця отримала значні грошові подарунки, суми яких майже зрівнялися з офіційним річним доходом її родини. Це викликало низку запитань щодо прозорості таких фінансових операцій, оскільки значна частина цих коштів не є відомою громадськості.

Крім цього, в декларації Тетяни Овдієнко вказано наявність нерухомості в Борисполі, Київська область. Однак цей об'єкт заслуговує на особливу увагу: квартира площею 42,6 м² була придбана за 200 тисяч гривень у вересні 2017 року, що значно нижче за ринкову вартість подібного житла на той час. Формально власницею є сама Тетяна Овдієнко, проте право проживати в квартирі також мають її чоловік, Олександр Сердюк, та син.

Чоловік декларантки володіє одразу трьома земельними ділянками в селі Сергіївка Прилуцького району Чернігівської області. Усі вони куплені 20 лютого 2023 року:

дві ділянки площею 5,65 га кожна (задекларована вартість — по 155 тис. грн);

одна ділянка площею 1,4 га (38 тис. грн).Загалом ідеться про понад 12 гектарів землі. У документі вказано, що земля приносить дохід через оренду, але немає детальної інформації про її фактичне використання чи врожайність. Це важливий момент, бо такі площі часто оформлюють не для «городу», а як актив.

Із рухомого майна сім’я декларує лише один автомобіль — Toyota Camry 2016 року випуску. За даними декларації, авто було придбане 4 січня 2022 року чоловіком чиновниці за 170 тис. грн. Це заявлена вартість угоди.

Сукупний офіційний дохід родини за 2024 рік становить 241 тис. грн.Основний дохід — зарплата чоловіка у держпідприємстві «Міжнародний аеропорт “Бориспіль”»: 114 тис. грн на рік. Додатково він отримав 26 тис. грн за здачу майна в оренду (ТОВ «Агрікор Холдинг») та ще 16 тис. грн зарплати за сумісництвом у ТОВ «Агро-Картель».

І саме на цьому фоні виникає те, що привернуло увагу антикорупційних журналістів: готівкові «подарунки».

Тетяна Овдієнко задекларувала 40 тис. грн подарунку від свого батька, Володимира Борисовича Овдієнка.

Її чоловік задекларував 35 тис. грн подарунку від свого батька, Івана Михайловича Сердюка.

Разом — 75 тис. грн «подарованих коштів» від родичів. Ці гроші — майже третина від загального задекларованого доходу сім’ї за рік і, зауважимо, перевищують офіційний особистий дохід самої чиновниці. Саме ця пропорція викликає питання в антикорупційників: наскільки економічно реалістично, що батьки дарують десятки тисяч гривень готівкою в умовах війни, і чи не є це способом легалізувати сторонні надходження.

Ще один нюанс — ліквідні активи. У декларації вказано не лише нерухомість і землю, а й наявність істотних грошових запасів у родини. Це важливо з точки зору антикорупційного аналізу, тому що на фоні скромних задекларованих доходів утримання житла, землі понад 12 гектарів і авто бізнес-класу виглядає фінансово напруженим без додаткових джерел. Саме тому журналісти та антикорупційні ініціативи говорять про ймовірні «приховані доходи» або використання родичів як формальних дарувальників.

Тетяна Овдієнко — не топ-політик національного рівня, а чиновниця митниці. Але саме митниця — одна з найчутливіших до корупції ланок держави під час війни: це і контроль потоків товарів, і специфіка ухилення від податків, і контрабанда. Будь-яка невідповідність способу життя доходам у таких посадовців цікавить і суспільство, і правоохоронців.

Формально подарунки від батьків можна декларувати і це не заборонено. Проблема починається там, де «подарунок» стає інструментом, щоб пояснити походження готівки, яка не виглядає співмірною офіційній зарплаті. Особливо коли мова не тільки про кеш, а й про землю в десятки гектарів і авто бізнес-класу, куплене незадовго до або під час повномасштабної війни.

На тлі загального тиску на корупцію в держсекторі й тренду на перевірку статків посадовців (у т.ч. через воєнний стан і суспільний запит на прозорість) такі декларації стають не просто формальністю, а потенційним приводом для перевірок активів родини.

Український хореограф і телевізійний шоумен Дмитро Коляденко різко висловився щодо трьох популярних діячів шоу-бізнесу — Олега Винника, Потапа (Олексія Потапенка) та Влада Ями. Артист обурений тим, що ці публічні особи, маючи значну аудиторію та вплив на суспільство, уникають чіткої позиції стосовно війни в Україні. Коляденко наголосив, що під час, коли країна переживає найтяжчі випробування, мовчання знаменитостей сприймається як байдужість, а подекуди — як відверта зрада.

На думку шоумена, популярність і любов глядачів зобов’язують кожного відомого українця відкрито підтримувати народ і армію, адже слово митця має величезну силу. Коляденко зізнався, що не зміг би потиснути руку тим, хто не висловлює свою громадянську позицію, бо вважає це проявом неповаги до всіх, хто боронить країну.

Шоумен вважає, що відомі виконавці і публічні обличчя мали би активніше говорити про війну Росії проти України та впливати на свою аудиторію, замість того, щоб «робити вигляд, ніби нічого не відбувається». Він додав, що українці з часом справді можуть пробачити багатьох артистів, які виїхали за кордон, але особисто він цього не забуде: «Українці добрі, вони щирі, вони можуть забути. Але я нагадаю», — сказав Коляденко.

Де зараз перебувають артисти, яких згадав Коляденко• Олег Винник після початку повномасштабного вторгнення виїхав до Німеччини. Сам співак заявляв, що перетнув кордон легально, оскільки має статус резидента цієї країни.• Потап після 24 лютого 2022 року різко втратив підтримку частини української аудиторії. Він виступає за кордоном під проєктом Slavic Balagan, розвиває бізнес поза Україною та час від часу приїжджає додому, але навколо нього постійно спливають гучні скандали. • Танцівник і телевізійний шоумен Влад Яма разом із дружиною та сином залишив Україну ще 24 лютого 2022 року. Родина живе у США, зокрема у Маямі. Він регулярно з’являється у соцмережах із роликами з відпочинку та вечірок, що неодноразово викликало хвилю критики серед українців.

Коляденко критикує не лише сам факт від’їзду артистів за кордон після початку повномасштабної війни, а насамперед мовчання або дуже обмежені публічні позиції щодо російської агресії. На уточнення ведучої, що Потап іноді висловлювався про війну, Коляденко відмахнувся: «Та що він сказав? Це він сказав через три роки?» — і повторив, що не поважає нікого з трьох.

Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України вкотре наголосив водіям на особливостях роботи системи обов’язкового технічного контролю (ОТК) транспортних засобів, а також уточнив, хто саме має проходити цю процедуру. Останнім часом багато водіїв продовжують помилково вважати, що технічний огляд можна здійснити безпосередньо у сервісному центрі МВС. Однак це не так: сервісні центри не займаються перевіркою стану автомобілів. Їхня основна роль полягає в веденні реєстру організацій, що мають право здійснювати ОТК, а також у нагляді за їх діяльністю.

Обов’язковий технічний контроль — це процес перевірки технічного стану транспортних засобів, що використовуються на дорогах загального користування. Його головна мета — забезпечити безпеку учасників дорожнього руху, знизити кількість аварій та зберегти екологічний стан навколишнього середовища, оскільки технічно несправні автомобілі можуть не лише створювати загрозу для людей, але й завдавати шкоди природі.

МВС нагадує, що обов’язковому техконтролю підлягає не кожен автомобіль в Україні. Йдеться про транспорт, який використовується у перевезеннях: вантажівки, автобуси, таксі, легкові авто, що возять пасажирів або вантажі за гроші, машини для перевезення небезпечних вантажів, а також причепи і напівпричепи. Власники звичайних легкових авто, які не використовуються для комерційних перевезень, як і мотоциклісти, зараз ОТК не проходять.

Періодичність перевірок залежить від призначення машини та її типу. Для легкових автомобілів, які заробляють на перевезеннях, а також для невеликих вантажівок масою до 3,5 тонни, огляд проводиться раз на два роки. Вантажний транспорт більшої маси і таксі мають проходити техконтроль щороку. Найжорсткіші вимоги встановлені до перевізників небезпечних вантажів — такі авто перевіряють двічі на рік, адже ризики від їхньої несправності вищі. Після проходження перевірки власник отримує офіційний протокол технічного стану транспортного засобу із вказаним результатом та датою наступного контролю. Якщо виявлено несправності, це фіксують окремим актом, і машину допускають до повторної перевірки лише після усунення проблем.

У сервісному центрі звертають увагу, що зараз є можливість перевірити дійсність протоколу онлайн. На офіційному сайті Головного сервісного центру МВС працює сервіс «Перевірка дійсності протоколу ОТК», де можна ввести дані документа і переконатися, що він не фейковий чи анульований. Це важливо і для самих перевізників, і для замовників послуг.

Процедуру проходження технічного контролю проводять не поліцейські і не працівники сервісних центрів, а уповноважені пункти ОТК — суб’єкти господарювання, внесені до державного реєстру. Саме вони проводять огляд, роблять виміри, формують протокол. При цьому зараз процес перевірки обов’язково супроводжується фото- та відеофіксацією. Це зроблено для прозорості — щоб унеможливити «паперові огляди» без реального виїзду авто на стенд.

У 2025 році в правила ОТК внесли кілька змін. По-перше, скоротили перелік документів, які потрібні для акредитації пунктів перевірки, щоб чесним операторам було простіше працювати офіційно. По-друге, оновили порядок фото- та відеофіксації, зробивши вимоги більш чіткими, аби потім можна було довести, що конкретний автомобіль справді проходив перевірку в конкретний час. По-третє, запровадили механізм анулювання протоколів технічного контролю. Це означає, що якщо згодом з’ясується, що перевірка була формальною або проведеною з порушеннями, документ можуть визнати недійсним.

Сервісний центр МВС підкреслює: роль держави — не просто видати талон, а гарантувати, що на дорозі їдуть технічно справні й безпечні машини, особливо ті, що щодня перевозять людей, вантаж і небезпечні матеріали. Актуальний перелік пунктів, які мають право проводити ОТК, доступний на сайті МВС для кожного регіону.

Якщо коротко: пройти техогляд можна не де завгодно, а лише в офіційно уповноваженому пункті; сервісний центр МВС сам огляд не робить, але контролює систему; а перевірити свій протокол тепер можна онлайн.

Історія будівлі на вулиці Короленка, 33 (колишня Володимирська) розпочинається у 1912 році, коли Київська губернська земська управа вирішила збудувати нове представницьке офісне приміщення. Враховуючи важливість цього проєкту, було організовано конкурс серед архітекторів, який виграв один із найвідоміших зодчих того часу — Володимир Щуко. Архітектурне рішення, яке він запропонував, стало символом епохи та поєднувало кілька архітектурних стилів, що разом створювали неповторний вигляд будівлі.

Проєкт Щуко містив симетричний фасад, елементи барокового стилю та витончену мансарду, доповнену двоярусною баштою, яка нагадувала знамениті київські колокольні. Вражаюча конструкція мала не лише естетичну, але й практичну цінність, адже будівля була спроектована як важливий адміністративний центр. Перший камінь у фундамент поклала Ольга Столипіна, вдова відомого реформатора Петра Столипіна, а другий — сам прем'єр-міністр Російської імперії Володимир Коковцов.

Після 1934 року будівля стала резиденцією головних органів влади УРСР. Тут розміщувалися ЦК КП(б)У та ЦК комсомолу, а згодом – органи держбезпеки. Під час німецької окупації приміщення використовували гестапівці. У його стінах перебували радянські підпільники, українські патріоти та відомі дисиденти, серед яких Василь Стус, Олена Теліга, Іван Світличний.

Не менш цікава й доля Сергія Корольова: юний майбутній конструктор космічних кораблів отримав тут у 1924 році документи, які дозволили йому продовжити навчання в Київському політехнічному інституті та зробили перший крок до видатної кар’єри.

Таким чином, будівля на Короленка, 33 стала свідком ключових подій історії Києва – від земських управ до профспілок, від радянських репресій до боротьби дисидентів, залишаючись значущим культурним та історичним об’єктом столиці.

29 жовтня стало відомо про підрив автомобіля підполковника російського ОМОНу Веніаміна Мазжеріна в Кемеровській області. Цей інцидент став черговим етапом у боротьбі проти російських військових злочинців, і вказує на значну роль української розвідки в проведенні операцій на території РФ. За повідомленням Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Мазжерін був причетний до численних злочинів проти мирного населення на Київщині в період російської окупації в 2022 році.

Мазжерін, 45-річний підполковник, служив у спецпідрозділі ОМОН «Оберіг», який входить до складу Росгвардії в Кемеровській області. Цей підрозділ став відомим своєю жорстокістю під час бойових дій на території України, де брав участь у серії каральних акцій проти цивільного населення під час вторгнення Росії на початку 2022 року. Інформація про участь Мазжеріна у цих злочинах активно передавалась українськими спецслужбами і використовувалась для проведення точних операцій з метою покарання винних.

Розвідка підтвердила, що Мазжерін загинув 25 жовтня внаслідок вибуху у власному автомобілі.

Офіс генерального прокурора України вже відкрив кримінальне провадження проти військовослужбовців підрозділу «Оберіг» за фактами порушення законів і звичаїв війни. Розслідування базується на свідченнях очевидців та зібраних доказах про участь омонівців у катуваннях і розстрілах мирних жителів.

Ще у квітні 2022 року українська розвідка ідентифікувала воєнних злочинців із цього підрозділу та розробила комплекс заходів для притягнення їх до відповідальності.

«ГУР МО України нагадує — за кожен вчинений проти українського народу воєнний злочин буде справедлива відплата», — йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, 22 жовтня українські розвідники спільно з представниками руху визволення Кавказу провели спецоперацію в російському Ставрополі, під час якої було ліквідовано щонайменше трьох військових 247-го кавказького козачого полку ВДВ ЗС РФ.

Ганна Лиско, яка нещодавно прийняла рішення покинути свою посаду у Громадській раді доброчесності, стала фігурою, що привернула увагу не лише своєю кар'єрою, але й фінансовими аспектами. У своїй декларації, яку вона подала перед відставкою, Лиско вказала на наявність 80 тисяч доларів, значні банківські заощадження, а також інвестиції в нерухомість. Зокрема, вона придбала нову квартиру у Львові, що також стало частиною публічної уваги щодо її матеріального становища.

Ганна Лиско є відомою адвокаткою та співзасновницею юридичного об’єднання «Лі Партнерс». Її активність охоплює різні напрямки, серед яких варто виокремити членство у правлінні громадської організації «Львівський центр медіації». Водночас Громадська рада доброчесності, до складу якої Лиско входила, виконує важливу роль у оцінці діяльності суддів щодо етичних стандартів. І хоча звільнення з посади не є рідкісним явищем у такій інституції, особистий фінансовий профіль Лиско додає новий вимір до публічної дискусії навколо її діяльності та відставки.

Попри високі стандарти «доброчесності», Лиско володіє трьома об’єктами нерухомості у Львові та ще одним — у процесі будівництва. Її активи включають садовий будинок площею 88 м², земельну ділянку на 705 м², квартиру на 70 м² у спільній власності з родичами та нову квартиру в новобудові, придбану цього літа за 895 тисяч гривень.

Крім того, у травні 2025 року вона продала нерухомість, отримавши 2,24 мільйона гривень. В автопарку Лиско — Nissan Rogue 2017 року вартістю понад 600 тисяч гривень.

У декларації також зазначено дериватив у інвестиційному фонді «Дінант», придбаний за 1,75 млн грн. Основним джерелом доходу Лиско за 2025 рік став продаж нерухомості — понад 2,2 млн грн. Загальний дохід за рік склав 2,66 млн грн, з яких незначну частку становили дивіденди від адвокатського бізнесу та підприємницькі прибутки.

На рахунках адвокатки — понад 70 тисяч доларів і 100 тисяч гривень у «Кредобанку». Готівкою вона задекларувала ще 10 тисяч доларів, а її мати — стільки ж.

На тлі таких фінансових показників рішення про звільнення виглядає не стільки кар’єрним, скільки стратегічним — можливо, перед новим етапом у власному бізнесі.

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Любов Токмілова оприлюднила свою декларацію, що привернула увагу до різкого зростання її майна в умовах війни. Одна з найбільш помітних покупок — автомобіль BMW X6 xDrive 30d M Sport 2025 року випуску вартістю 4,65 млн грн. Цей позашляховик належить до преміум-сегмента, і є однією з топових комплектацій, що ставить її в категорію люксових транспортних засобів. Така покупка в період економічної нестабільності та війни не може не викликати питань щодо джерел коштів для її придбання.

Крім того, в декларації судді зазначено два значні фінансові надходження, що також не залишаються поза увагою. Одним із них є грошовий подарунок на суму 800 тис. грн, отриманий від Галини Андрушкової, матері судді. Другим — дохід у розмірі 1,72 млн грн від продажу рухомого майна, яке було викуплене Арабаджи Євгеном. Ці суми додаються до загального контексту, в якому все більше уваги приділяється питанням прозорості фінансових операцій осіб, що займають високі державні посади.

Фактично за один день задекларовані надходження перевищили 2,5 млн грн, що дозволило істотно збільшити обсяг її особистих активів. Сукупність цих операцій — одночасно дорогий автомобіль, подаровані кошти і великий продаж майна — викликає питання щодо джерел походження грошей, з огляду на статус судді та публічні етичні стандарти.

Це не перший випадок, коли значні суми нібито надходять саме від матері. Ще у 2022 році Галина Андрушкова подарувала дочці 2,5 млн грн. Завдяки цим грошам суддя змогла придбати квартиру в Туреччині приблизною вартістю 3,6 млн грн.

У тому ж 2022 році мати судді сама купила собі квартиру площею близько 70 кв. м в елітному житловому комплексі «Південна Пальміра» в Аркадії (Одеса). У цьому ж комплексі мешкає і Токмілова. «Південна Пальміра» вважається одним із найдорожчих житлових кластерів курортної частини міста, з охороною, паркінгом і сервісною інфраструктурою преміум-класу.

Походження коштів матері Токмілової теж привернуло увагу. За даними розслідувачів, доходи Галини Андрушкової пов’язані з управлінням компанією «Арго девелопмент». Цю компанію ще у 2011 році заснували четверо громадян РФ — Михайло Кренгель, Павло Панов, Кирило Орлов і Сергій Шамес, усі з Москви та Підмосков’я. Тобто гроші, які надалі оформлюються як «подарунки матері», можуть походити від бізнесу з російським корінням.

Сукупність фактів — новий BMW X6 за мільйони під час повномасштабної війни, квартира в Туреччині, елітна нерухомість в Аркадії, великі грошові дарунки від матері й одночасні мільйонні надходження в один день — ставить питання щодо прозорості доходів судді Одеського ОАС і потенційного конфлікту репутації. Такі кейси традиційно потрапляють у фокус НАЗК і Вищої ради правосуддя, оскільки стиль життя служителя Феміди має відповідати офіційним доходам.