Хто стоїть за переможцями тендеру Міноборони на 10 мільярдів?

Вищий антикорупційний суд поставив крапку у резонансній справі про завдання значних збитків державі під час операцій із зерном, ухваливши обвинувальний вирок двом ключовим фігурантам. Реальні строки позбавлення волі отримали колишній очільник державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» Василь Сахненко та керівник німецько-українського підприємства «БІТ» Ігор Трушенко. Суд дійшов висновку, що вони діяли узгоджено, реалізувавши схему заниження вартості зерна, що призвело до фінансових втрат для бюджету.

За рішенням суду, Василя Сахненка засуджено до чотирьох років ув’язнення, а Ігоря Трушенка — до трьох років і десяти місяців. Окрім основного покарання, обом фігурантам заборонено обіймати керівні посади впродовж визначеного строку, а також призначено штрафи. Такий комплекс санкцій, за оцінками правників, має на меті не лише покарання винних, а й унеможливлення повторення подібних зловживань у майбутньому.

Як встановив суд, у 2020 році державне підприємство уклало з компаніями, пов’язаними з Ігорем Трушенком, договори на поставку зерна майбутнього врожаю. Первинні умови контрактів передбачали визначення ціни зерна з урахуванням ринкової вартості на момент поставки. Однак згодом сторони навмисно внесли зміни до документів, вилучивши цей пункт.

У результаті зерно було реалізоване майже вдвічі дешевше за ринкову ціну. Це призвело до фінансових втрат для державного підприємства на суму понад 13,4 млн грн, що й стало підставою для кримінального переслідування.

Вирок у справі ухвалила суддя ВАКС Віра Михайленко. Матеріали провадження надійшли до суду лише у лютому 2025 року, однак розгляд відбувся у стислі строки.

Наразі вирок не набрав законної сили. Засуджені мають 30 днів для подання апеляційної скарги.

Директор Бюро економічної безпеки України Олександр Цивінський публічно окреслив основні напрямки тіньової економіки, через які держава щороку втрачає колосальні фінансові ресурси. Йдеться про системні схеми, що роками підривають наповнення бюджету, створюють нерівні умови для легального бізнесу та послаблюють фінансову стійкість країни в умовах війни й економічних викликів.

За словами очільника БЕБ, одним із найбільших джерел недонадходжень залишаються контрафакт і нелегальна торгівля підакцизними товарами. Тіньовий ринок алкоголю, тютюнових виробів і пального не лише позбавляє бюджет десятків мільярдів гривень щороку, а й становить серйозну загрозу для здоров’я громадян. Попередні оцінки свідчать, що лише в цьому сегменті держава щорічно втрачає понад 50 мільярдів гривень через несплату акцизів і податків.

Окрему нішу займає діяльність конвертаційних і транзитних центрів, які, за оцінками БЕБ, «коштують» бюджету 40–50 мільярдів гривень щороку. Найбільші ж втрати пов’язані з ухиленням від сплати податків у сфері оплати праці. Використання зарплат «у конвертах» та залучення ФОПів як інструменту мінімізації податків, за різними підрахунками, призводить до втрат у 250–300 мільярдів гривень.

Цивінський наголосив, що ці суми є орієнтовними, адже точно порахувати те, що перебуває в тіні, надзвичайно складно. Водночас масштаби проблеми свідчать про те, що значна частина коштів, які могли б працювати на економіку та оборону, просто не доходить до бюджету.

Керівник БЕБ підкреслив, що завдання бюро — у тісній взаємодії з іншими правоохоронними та контролюючими органами — поступово виводити ці сотні мільярдів гривень із тіні та забезпечувати їх надходження до державної скарбниці.

Окремо він звернув увагу на різницю між видимими корупційними схемами та так званою латентною тіньовою економікою. За його словами, журналісти-розслідувачі та правоохоронці навчилися досить ефективно контролювати використання бюджетних коштів, зокрема у сфері публічних закупівель, коли завищені ціни стають очевидними для суспільства.

Водночас найбільші втрати часто залишаються непомітними, адже йдеться не про розкрадання вже виділених коштів, а про гроші, які взагалі не потрапили до бюджету. Саме з такими «невидимими» схемами, за словами Цивінського, працювати найскладніше, але водночас і найважливіше.

В Україні зафіксовано безпрецедентне зростання кількості чоловіків віком понад 25 років, які вступають до закладів освіти. За даними державних структур, навчання дедалі частіше використовується як юридична підстава для отримання відстрочки від мобілізації в умовах воєнного стану. Якщо у 2021 році в університетах, коледжах та інших освітніх установах навчалося близько 30 тисяч чоловіків цієї вікової категорії, то нині їхня кількість зросла приблизно до 250 тисяч.

Голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак звернув увагу на те, що така динаміка не може пояснюватися лише підвищеним інтересом до саморозвитку чи перекваліфікації. За його словами, держава вже бачить ознаки системного використання освітнього процесу як механізму уникнення мобілізаційних обмежень. Це створює додаткове навантаження на систему освіти та викликає питання щодо справедливості й ефективності чинних правил.

За словами Гурака, перші інспекції засвідчили масштабність явища, і їх планують тільки посилювати. До кінця 2025 року та на початку наступного навчального року перевірки продовжаться — загалом близько 50 коледжів та закладів вищої освіти очікують повторні інспекції. Питання відрахування студентів вирішуватимуть після завершення аудитів.

Особливий акцент у перевірках роблять саме на коледжах. Причина в тому, що правила вступу до університетів були суттєво ускладнені Міністерством освіти та Верховною Радою, через що частина чоловіків обирає передвищу освіту як простіший шлях отримання відстрочки.

За підсумками вже проведених перевірок по всій Україні були відраховані близько 50 тисяч студентів, однак загальна тенденція зростання кількості студентів старше 25 років залишається очевидною.

Руслан Гурак підкреслює: протягом багатьох років кількість таких студентів залишалася стабільною на рівні близько 30 тисяч, незалежно від того, йшлося про коледжі, університети чи другу вищу освіту. Однак після початку повномасштабної війни цей контингент виріс більш ніж у вісім разів.

На тлі скорочення населення України до орієнтовних 25–30 мільйонів, збільшення кількості студентів викликає додаткові питання у державних інституцій. Перевірки тривають, а уряд наголошує, що контроль у сфері освіти має бути посилений у зв’язку з вимогами мобілізаційного законодавства.

Українські медіа оприлюднили інформацію про суддів, які, за даними журналістських розслідувань, могли отримувати неправомірну вигоду від колишньої власниці Айбокс Банку, підсанкційної Альони Шевцової. У публікаціях наводяться прізвища посадовців судової гілки влади та суми коштів, які фігурують у матеріалах як можливі хабарі за ухвалення потрібних рішень у резонансних справах.

Згідно з оприлюдненими даними, йдеться про системні контакти між представниками фінансової установи та окремими суддями, які могли забезпечувати сприятливі судові рішення. Журналісти стверджують, що такі дії дозволяли затягувати процеси, блокувати розгляд окремих проваджень або створювати юридичні умови, вигідні для зацікавлених осіб. У матеріалах також згадуються конкретні епізоди, де фігурують значні суми коштів.

Нагадаємо, Альона Дегрик-Шевцова знаходиться під санкціями РНБО та звинувачується у відмиванні відмивання 5 млрд грн через “Айбокс банк”. Шевцова наразі переховується за кордоном, та вже встигла потрапити в поле зору європейських правоохоронців через відмивання коштів у Польщі.

Щоб “повирішувавати” свої проблеми із законом в Україні та уникнути кримінальної відповідальності, Альона Дегрик-Шевцова корумпувала десятки українських суддей, які виносили незаконні рішення на її користь, через що державний бюджет втратив мільярди гривень.

Зокрема, суддя Печерського районного суду міста Києва Світлана Шапутько скасувала повідомлення про підозру Альоні Шевцовій, що дало можливість шахрайці вивести з арештованих рахунків приблизно 180 млн грн. За свої “послуги” суддя Шапутько отримала близько 200 тисяч євро. За словами журналіста Сергія Іванова, наразі вирішується питання щодо притягнення судді Шапутько до відповідальності.

“Згодом Київський апеляційний суд скасував це рішення як незаконне, однак Шевцова встигла зняти арешти зі свого майна та коштів і перерахувати мільйони гривень, оформлюючи ці перекази як благодійні внески на рахунки низки громадських та благодійних організацій. Тобто в умовах воєнного стану ці структури фактично використовувалися для виведення коштів, а не виключно для допомоги державі” – зазначив журналіст Сергій Іванов.

Нагадаємо, суддю Світлану Шапутько пов’язують з Олегом Татаровим. Зокрема, за інформацією Громадського, Шапутько захищала наукову дисертацію під керівництвом заступника керівника Офісу президента.

Також ЗМІ неодноразово звертали увагу, що суддя Світлана Шапутько веде самі резонансні справи в інтересах Офісу президента. Зокрема, Шапутько закрила резонансну справу проти заступника Єрмака Ростислава Шурми, по якому працювали антикорупційні органи.

Нагадаємо, у 2024 році БЕП та СБУ скерували до суду матеріали кримінальних проваджень щодо голови правління Айбокс банку та інших працівників цього банку. Проте Альона Шевцова через адвокатів з орбіти колишнього військового прокурора Анатолія Матіоса та його екс-заступника Дмитра Борзих налагодила масштабну схему корумпування українських судів.

Власне кажучи, за інформацією журналістів-розслідувачів, ряд українських суддів самі проявили ініціативу, та увійшли у злочинний зговір, спочатку накладаючи арешти на майно Шевцової, а потім вже за хабарі у розмірі 50-80 тисяч доларів їх скасовуючи.

В результаті навколо справи Айбокс банку до цього часу продовжується судова тяганина. Так, справа голови правління Айбокс Банку, який є спільником Шевцової, розглядається вже близько півтора року. І це попри те, що він визнає свою провину, станом на сьогодні навіть підготовче судове засідання не проведене.

Уникати реального покарання екс-голові правління Айбокс Банку судді Шевченківського районного суду міста Києва, які по черзі заявляють самовідводи, що фактично унеможливлює судовий розгляд. Аналогічна історія і по іншим працівникам банку, матеріали стосовно яких скеровано обвинувальним актом до Шевченківського суду, який роками не може навіть провести засідання у справах, що стосується iBox банку.

Окремо варто відзначити суддю Личаківського районного суду міста Львова Юрія Білоус, який за 150 тисяч доларів США ухвалив потрібні Шевцовій рішення.

Пізніше суддя Юрій Білоус був затриманий працівниками ДБР спільно із СБУ через незаконне збагачення та отримання хабара. Водночас, як повідомляють журналісти Суспільного, попри підозри у злочинах суддя Юрій Білоус повернувся до роботи, що свідчить про наявність у Білоуса високих покровителей, ймовірно, того ж самого Олега Татарова.

Надалі обвинувальний акт стосовно Альони Шевцової, який було скеровано до Голосіївського районного суду міста Києва, почала розглядати суддя Ольга Вдовиченко. Чоловік судді Ольги Вдовиченко тривалий час працював у Головній військовій прокуратурі Генпрокуратури України у підпорядкуванні вищезгаданого прокурора Анатолія Матіоса.

З огляду, що 29 липня 25 року Вдовиченко закрила кримінальне провадження стосовно Шевцової. За інформацією джерел, сімейний бюджет судді це рішення збільшило на 500 тисяч доларів США.

За інформацією журналістів розслідувачів, коли Офіс Генерального прокурора звернувся до Київського апеляційного суду, підсанкційна Альона Шевцова підняла суму “пропозиції” для суддів до 1 мільйона 200 тисяч доларів США. І колегія суддів у складі Вікторії Яковлевої, Ольги Жук та Андрія Дриги не змогла встояти перед цією спокусою. За інформацією журналіста Сергія Іванова, “всі матеріали за фактом отримання неправомірної вигоди суддями Яковлевою, Жук та Дригою передані до відповідних органів”.

Нагадаємо, під час засідання прозвучали погрози на адресу журналістки Любов Величко за намагання висвітити судовий процес у справі Альони Шевцової в Київському апеляційному суді, через який держава зазнала збитків на суму понад 5 мільярдів гривень. Також за словами Величко, на суді був присутній “таємничий чоловік в стильному діловому костюмі – який перед засіданням перешіптувався із адвокатами, а згодом пошепки заборонив мені публікувати його фото із зали суду. І, звісно ж, не представився”.

Вранці 15 грудня в Україні стався черговий землетрус, цього разу в Дунаєвецькому районі Хмельницької області. За інформацією Головного центру спеціального контролю, підземні поштовхи були зафіксовані о 06:12. За попередніми даними, магнітуда землетрусу становила 1,7, а епіцентр залягав на глибині близько п’яти кілометрів. Такі параметри вказують на невеликий рівень сейсмічної активності, який, за класифікацією фахівців, визначається як ледве відчутний.

Подібні землетруси, як правило, проходять без істотних наслідків для населення. Зазвичай такі поштовхи залишаються непомітними для більшості людей, оскільки їх інтенсивність дуже низька. Однак приладові системи все ж таки здатні зафіксувати навіть такі слабкі підземні коливання. За словами експертів, хоча цей землетрус не мав серйозних наслідків, такі явища можуть бути частиною природного сейсмічного фону, характерного для деяких регіонів України.

Землетрус став уже четвертим випадком за останні кілька днів. 11 грудня сейсмологи реєстрували підземні поштовхи у Тернопільській області з магнітудою 2,9 — цей землетрус належав до відчутних. Ввечері 12 грудня активність зафіксували у Чорному морі, за 12 кілометрів від узбережжя Криму, де магнітуда сягнула 4,4. Наступного дня, 13 грудня, землетрус стався у Дністровському районі Чернівецької області, його сила склала 2,5 бала, і він був ледве відчутним.

Сейсмологи наголошують, що серія епізодів не є ознакою наближення сильного землетрусу, однак свідчить про підвищену активність окремих ділянок земної кори. Науковці продовжують моніторинг, а дані оперативно передаються у відповідні служби.

Раніше провідний науковий співробітник Інституту геофізики НАН України Дмитро Гринь звернув увагу на інший аспект ризиків — стан будівель після численних обстрілів. За його словами, багато споруд у зонах ураження втратили частину своєї сейсмостійкості, що ставить під сумнів їхню здатність витримувати навіть слабкі підземні поштовхи у 3–4 бали. Фахівці вважають, що проблема потребує системної оцінки та окремих рішень щодо укріплення аварійних конструкцій.

Президент України Володимир Зеленський чітко заявив, що проведення національних виборів можливе лише після припинення вогню та створення повноцінної безпекової інфраструктури. За його словами, будь-який виборчий процес у країні, де тривають активні бойові дії, не може відповідати ані стандартам безпеки, ані принципам легітимності. Саме тому питання виборів безпосередньо пов’язане з реальними умовами на фронті та загальною ситуацією з безпекою громадян.

Глава держави наголосив, що ключовою передумовою для початку виборчого процесу є повне припинення бойових дій. Йдеться не лише про формальне оголошення тиші, а про стійке припинення вогню, яке дозволить гарантувати безпеку виборців, членів виборчих комісій та міжнародних спостерігачів. Без цього, підкреслив президент, неможливо забезпечити рівний доступ громадян до голосування та захист їхнього волевиявлення.

Президент нагадав, що раніше йшлося про необхідність щонайменше 60–90 днів для підготовки до голосування. Водночас він підкреслив, що конкретні строки можуть змінюватися і залежатимуть від домовленостей з міжнародними партнерами, а також від результатів переговорів із російською стороною.

За словами Зеленського, головне завдання влади — забезпечити можливість провести легітимні вибори з легітимним результатом, які не викликатимуть сумнівів ані в українському суспільстві, ані у міжнародної спільноти. Він також акцентував на необхідності тісної співпраці з Верховною Радою для внесення змін до законодавства, які дозволять організувати виборчий процес без додаткового навантаження на громадян у складних умовах війни.

Президент нагадав, що й раніше неодноразово заявляв: вибори під час війни можливі лише за умови повного припинення вогню. Для досягнення такого результату, на його думку, Сполучені Штати мають вести прямі переговори з Росією.

Водночас, за інформацією Центральної виборчої комісії, війна РФ проти України вже призвела до серйозних проблем у виборчій інфраструктурі. Наразі в країні функціонує лише близько 75% виборчих дільниць, що ускладнює організацію загальнонаціонального голосування.

На цьому тлі голова Оболонської районної державної адміністрації в Києві заявив, що столиця має достатню кількість укриттів, які теоретично дозволяють провести вибори з дотриманням безпекових вимог. Водночас питання проведення виборів на загальнонаціональному рівні залишається відкритим і напряму залежить від безпекової ситуації в країні.

Навіть за умов повноцінного восьмигодинного відпочинку багато людей стикаються з виснаженням одразу після пробудження. Важкість у голові, розбитість та відчуття, що сон не дав бажаного відновлення, часто списують на стрес або нестачу вітамінів. Проте фахівці з ергономіки наголошують на ще одній поширеній, але малопомітній причині — неправильному розташуванні спального місця. Особливо ризикованою вони вважають ситуацію, коли узголів’я ліжка встановлено безпосередньо біля вікна.

Експерти пояснюють, що зона біля вікон у житлових приміщеннях має окремий мікроклімат, який суттєво відрізняється від умов у центрі кімнати. Навіть сучасні енергоощадні склопакети не здатні повністю усунути різницю температур. У нічні години, коли організм переходить у фазу глибокого відновлення, тіло фактично опиняється в умовах мікрохолодового стресу: тепле повітря в приміщенні та прохолодні потоки біля вікна створюють різкий контраст, що порушує природні процеси регенерації.

Ще один чинник — світло. Нічні ліхтарі, підсвічені фасади чи ранковий світанок легко проникають навіть крізь щільні штори. Коли промені потрапляють на обличчя, рівень мелатоніну знижується, тому сон стає поверхневим і нестабільним. Людина засинає, але не входить у глибокі фази, що й спричиняє відчуття «розбитості» зранку.

Психологи додають і третій аспект — підсвідоме відчуття небезпеки. Сон спиною до вікна порушує базове відчуття захищеності, і мозок продовжує працювати в режимі підвищеної уважності, навіть коли тіло спить. Це також не дозволяє відновитися повноцінно.

Експерти радять переставити ліжко так, щоб узголів’я стояло біля суцільної стіни. Якщо такої можливості немає, можна частково компенсувати негативні фактори — встановити світлонепроникні штори, поставити високе узголів’я або декоративну ширму між ліжком і вікном та подбати про додаткове утеплення зони для сну.

Навіть невелике коригування простору, зазначають фахівці, часто суттєво покращує якість сну й допомагає позбутися ранкового відчуття виснаженості.