Хто стоїть за переможцями тендеру Міноборони на 10 мільярдів?

Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення, яке зобов'язує Національне антикорупційне бюро (НАБУ) розпочати кримінальне провадження щодо можливих зловживань з боку посадовців Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) під час проведення конкурсу на управління активами компанії IDS Ukraine. Зокрема, йдеться про бренди "Моршинська" та "Миргородська", які належать до активів цієї компанії.

Заяву до НАБУ подав адвокат компанії New World Value Fund Limited, який звернув увагу на можливе вчинення кримінального правопорушення за статтями 14 та 364 Кримінального кодексу України. Вказані статті передбачають відповідальність за дії, спрямовані на зловживання службовим становищем та вплив на прийняття неправомірних рішень.

Суддя ВАКС під час розгляду скарги визнав, що у поданій заяві містяться достатні дані для перевірки органом досудового розслідування. Відтак, НАБУ зобов’язали почати розслідування щодо можливих зловживань службових осіб АРМА.

Згідно із заявою, 28 листопада 2025 року АРМА оголосила конкурс на управління корпоративними правами компаній IDS Ukraine у системі Prozorro. До активів входять:

100% статутного капіталу ПрАТ “Моршинський завод мінеральних вод “Оскар”;

акції ПрАТ “Індустріальні та дистрибуційні системи” та ПрАТ “Миргородський завод мінеральних вод”;

частки в інших компаніях групи, таких як ТОВ “ІДС Аква сервіс”, ПП “ІВА”, ДП “Нова.ком” та ТОВ “Потужність”.

Загальна вартість активів сягає десятків мільйонів гривень. Заявник підкреслює, що проведення закупівлі могло містити ознаки кримінального правопорушення та впливати на законність конкурсу.

Окрім цього, Антимонопольний комітет України прийняв до розгляду три скарги щодо конкурсу АРМА стосовно управління активами IDS Ukraine. Уряд виставив на публічні торги активи виробника популярних брендів мінеральної води.

Таким чином, справа перебуває на контролі ВАКС та НАБУ, а розслідування має визначити законність дій посадовців АРМА та можливі порушення кримінального законодавства.

Актор Остап Ступка, який уже тривалий час будує стосунки з молодшою на 34 роки Маргаритою Ткач, поділився новою святковою фотосесією з коханою. На світлинах пара постає у невимушеній домашній атмосфері, де кожен кадр передає щирість та легкість їхніх стосунків. Закохані позують у парних червоних картатих піжамах, дозволяючи собі сміх, жарти та спонтанні прояви ніжності, що роблять фото особливо теплими та життєвими.

Фотосесія створює відчуття щоденного, домашнього свята, ніби глядач став свідком маленьких, але цінних моментів їхнього спільного життя. Легка спонтанність кадрів підкреслює природність стосунків: ні постановки, ні зайвої театральності — лише справжні емоції, що відображають глибокий зв’язок пари. Ця фотосесія стала своєрідним подарунком шанувальникам, дозволяючи побачити знаменитість у непривичному, інтимному і по-справжньому домашньому середовищі.

Образи доповнюють домашні деталі — теплі шкарпетки, капці та повна відсутність офіційності. Саме це додає світлинам відчуття щирості та близькості. Пара не намагається виглядати ідеальною, натомість демонструє емоції такими, якими вони є.

Щоправда, не всі кадри виглядають однозначно романтичними. Деякі з них мають провокативний або іронічний підтекст, зокрема ті, де закохані дозволяють собі зухвалі жести або легковажну поведінку. Однак саме ця безпосередність, за словами прихильників пари, і є проявом справжньої близькості.

Попри різницю у віці, Ступка і Ткач виглядають гармонійно та розслаблено поруч одне з одним. Їхні спільні фото вкотре підтверджують, що для них важливішими є не умовності, а спільні моменти, гумор і вміння радіти простим речам разом.

Українська співачка Катерина Бужинська поділилася важливою новиною про припинення творчої співпраці з відомим співаком Михайлом Грицканом. Відповідну заяву артистка зробила на своїй сторінці в Instagram, де вона опублікувала серію архівних фото з їхніх спільних концертів. На знімках можна побачити моменти з виступів, які стали важливими етапами їхньої творчої діяльності.

Вона зізналася, що це рішення було прийняте після низки непорядних вчинків з боку колеги. Бужинська зазначила, що хоч і довго працювала з Грицканом, його поведінка врешті стала неприпустимою для неї як партнера по сцені та в особистих стосунках. Співачка заявила, що цінує свою репутацію і не може терпіти неприязні чи неетичні дії, навіть коли йдеться про колег по творчій діяльності.

«На жаль, я зіштовхнулася з непорядністю. У той момент, коли один із членів команди хворіє та потребує підтримки, інша людина обирає шлях особистої вигоди, йде по головах, будує власну славу та навіть переманює колектив. Мене використали заради своєї популярності», — написала артистка.

Бужинська також зазначила, що для неї особливо болісно усвідомлювати, коли тебе використовують у власних цілях і залишають сам на сам із проблемами у складний період. Водночас наприкінці допису вона побажала Михайлу Грицкану натхнення та успіхів у подальшій творчості.

Публікація викликала хвилю підтримки з боку прихильників співачки. У коментарях фанати зазначали, що саме завдяки Бужинській дізналися про Грицкана, і висловлювали впевненість, що артистка заслуговує на кращу команду та новий творчий етап.

Сам Михайло Грицкан наразі публічно не відреагував на заяву Бужинської.

У Надвірнянському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Івано-Франківської області виникла резонансна ситуація, що викликала обурення серед місцевих жителів і громадських активістів. Керівник центру Ігор Калужак призначив свого 26-річного сина Станіслава Калужака на посаду головного спеціаліста відділення рекрутингу та комплектування. Цей підрозділ безпосередньо займається формуванням мобілізаційних рішень, складанням списків громадян та видачею направлень на службу, що робить будь-які призначення родичів на ключові позиції надзвичайно чутливими.

Громадськість висловлює занепокоєння через ймовірний конфлікт інтересів та порушення принципів прозорості та неупередженості, які мають бути основою роботи територіальних центрів комплектування. Такий крок керівництва підвищує ризики дискредитації мобілізаційної системи та створює передумови для підозр у використанні службових повноважень у приватних цілях.

Формально призначення виглядає як стандартна кадрова ротація. Фактично ж це класичний «сімейний підряд» у структурі, яка має працювати за принципом рівності для всіх громадян. Парадокс стає ще більш очевидним на тлі того, що Станіслав Калужак до початку повномасштабної війни активно розвивав російськомовний контент у регіоні та був співтворцем YouTube-каналу Comedy Boys з аудиторією близько 300 тисяч підписників.

Ситуація викликає питання етичного та інституційного характеру. Тоді як тисячі сімей стикаються з мобілізаційними викликами, син керівника ТЦК отримує доступ до формування списків і пріоритетів, залишаючись поза зоною ризику. Для одних — повістка і фронт, для інших — комфортна посада у кабінеті.

Експерти наголошують, що це не питання мови чи контенту, а серйозний конфлікт інтересів і подвійні стандарти у системі. Відсутність публічних пояснень підриває довіру до ТЦК та загалом до механізму мобілізації. Суспільство має право знати, на яких підставах відбуваються такі кадрові рішення та хто перевіряє відсутність конфлікту інтересів.

Поки відповіді немає, ситуація виглядає як демонстрація кастовості системи і формує ризик втрати довіри громадян до державних інститутів, які відповідають за обороноздатність країни.

10 січня вирізняється поєднанням глибокого духовного наповнення та актуальних світських сенсів, що перегукуються з викликами сучасності. Цей день об’єднує історичну пам’ять про жертовність і вірність переконанням із темами сталого розвитку міст, енергоефективних рішень, усвідомленого планування життя та дбайливого ставлення до власного простору й довкілля. У такому поєднанні традиції й сучасності простежується прагнення суспільства зберігати корені, не втрачаючи орієнтирів на майбутнє.

Для християн східного обряду 10 січня є днем вшанування Пратулинських мучеників — тринадцяти греко-католиків із села Пратулин, які загинули у 1874 році. Вони стали жертвами насильства з боку солдатів Російської імперії, захищаючи свій храм під час примусової ліквідації Греко-католицької церкви та тиску з метою переходу до Російської православної церкви. Їхня загибель стала символом незламності віри, гідності та права на духовну свободу.

Також 10 січня Церква згадує святителя Григорія Ніського — одного з Каппадокійських Отців Церкви, видатного богослова і єпископа міста Ніси. Він зробив значний внесок у формування вчення про Святу Трійцю, духовний розвиток людини та ідею обоження. Його богословська спадщина вплинула на християнську думку на багато століть уперед.

У світі 10 січня відзначають Всесвітній день метро. Дата приурочена до відкриття першої лінії лондонського метрополітену у 1863 році. Свято підкреслює роль метро як одного з найефективніших і найекологічніших видів міського транспорту, який щодня забезпечує мобільність мільйонів людей та зменшує навантаження на міську інфраструктуру.

На другу суботу січня, яка часто припадає саме на 10 число, відзначають День дошки візуалізації. Це неформальне свято присвячене усвідомленому плануванню цілей і мрій за допомогою візуальних образів, які допомагають зосередитися на бажаному майбутньому та підтримувати мотивацію.

Також цього дня говорять про відповідальне споживання ресурсів у межах Дня скорочення витрат на електроенергію. Його ідея полягає в заохоченні до енергоощадних звичок — використання LED-ламп, вимикання непотрібної техніки та свідомого ставлення до споживання електрики.

Ще одне символічне свято 10 січня — День шанування кімнатних рослин. Воно нагадує про важливість зелених насаджень у домі, які очищують повітря, створюють затишок і позитивно впливають на психологічний стан людини.

Крім того, 10 січня відзначають День гіркого шоколаду. Його присвячують шоколаду з високим вмістом какао, який цінують за насичений смак і корисні властивості — здатність покращувати настрій, концентрацію та роботу серцево-судинної системи.

Незважаючи на пожвавлення дипломатичної активності та збільшення кількості міжнародних контактів, перспектива завершення повномасштабної війни Росії проти України й надалі виглядає віддаленою. Таку оцінку озвучила директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень Гвендолін Сассе у своїй колонці для британського видання The Guardian. Вона наголосила, що зовнішня динаміка переговорів не призвела до реальних змін на полі бою чи в політичних позиціях сторін.

За словами експертки, регулярні консультації між Україною, США та європейськими союзниками, а також поодинокі контакти між Вашингтоном і Москвою створюють ілюзію поступу, однак не зачіпають ключових проблем. Передусім ідеться про відсутність стійкого припинення вогню, чітких і зрозумілих безпекових гарантій та політичної волі Росії до завершення агресії. Кремль, як зазначає Сассе, продовжує діяти у логіці затягування конфлікту, намагаючись використати час у власних інтересах.

Кульмінацією дипломатичних зусиль останніх тижнів стала зустріч у Парижі, де 35 держав об’єдналися в так звану “коаліцію охочих”. Вони обговорювали можливі гарантії безпеки для України у разі припинення вогню. До процесу були залучені США, ключові європейські столиці та ширше коло партнерів Києва.

Однак, як зазначає Сассе, реальних зрушень ці переговори не принесли. Формальні мирні перемовини не стартували, а навіть режим припинення вогню не був погоджений. При цьому лише Україна, за її оцінкою, публічно демонструє готовність до компромісів, тоді як Росія зберігає жорстку позицію.

На тлі дипломатичних ініціатив Москва, навпаки, посилила ракетні та дронові удари по Україні, зокрема по енергетичній інфраструктурі. Авторка вважає, що це є частиною свідомої стратегії тиску на цивільне населення в зимовий період, покликаної підірвати стійкість країни як фізично, так і психологічно.

Підсумкова Паризька декларація, за оцінкою Сассе, має радше символічний характер. Вона передбачає участь коаліції у механізмі моніторингу припинення вогню під керівництвом США, подальшу військову підтримку України, створення багатонаціональних сил під європейським керівництвом, зобов’язання реагувати у разі порушення домовленостей Росією та довгострокову оборонну співпрацю з Києвом. Проте жоден із цих пунктів поки не має чітких механізмів реалізації.

Велика Британія та Франція знову підтвердили готовність розмістити свої війська в Україні після запровадження припинення вогню як запобіжник у разі його порушення. Водночас залишається невизначеним, які саме дії Росії вважатимуться порушенням і якою буде відповідь Заходу.

Додатковим сигналом стала заява нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який уперше допустив участь німецьких військових у механізмі гарантій безпеки. Втім, він уточнив, що йдеться лише про можливе розміщення в країнах НАТО, які межують з Україною, і лише за згоди Бундестагу.

Ключовою проблемою, за словами Сассе, залишається позиція Кремля. Володимир Путін, на її думку, не зацікавлений у справжніх переговорах і вважає, що час працює на нього. Його впевненість лише зміцнюється на тлі прямих контактів із Дональдом Трампом та підходу нової американської адміністрації, орієнтованої на короткострокові угоди.

Термін “коаліція охочих”, який викликає суперечливі історичні асоціації, у цьому випадку відображає нову реальність міжнародної політики — формування ситуативних альянсів поза традиційними інституціями. Саме результат війни в Україні, за словами авторки, стане ключовим тестом для цього нового світового порядку.

Сім’я заступника директора Державного центру зайнятості Станіслава Павленка під час повномасштабної війни суттєво оновила своє майно, придбавши квартиру неподалік Чорного моря. Згідно з даними декларації, право власності на нове житло отримала дружина Павленка, Олена Цуркан. Придбання сталося на фоні воєнного часу, коли більшість українців стикаються із серйозними економічними викликами та нестабільністю на ринку нерухомості.

Деклараційні документи свідчать, що квартира була оформлена у власність легально та відповідно до чинного законодавства. Проте така покупка викликала підвищену увагу громадськості та ЗМІ через статус родини та загальну ситуацію в країні, коли доходи більшості громадян значно обмежені. Фактично, це придбання стало предметом обговорення у контексті прозорості витрат високопосадовців під час кризових умов.

Крім того, у декларації зазначено ще одну квартиру у Києві площею 21,2 кв. м. Це службове житло, власником якого виступає Міністерство оборони. Право користування цією квартирою зареєстроване як для Станіслава Павленка, так і для його дружини, що підтверджує офіційний статус житла.

Придбання житла в прибережному місті під час війни викликало інтерес громадськості, адже воно відбулося в період, коли більшість українців перебувають у складних економічних умовах та зосереджені на безпеці.