Інструктор автошколи у Києві вимагав 14 тисяч за «успішний» іспит

Упродовж 2025 року органи державної виконавчої служби забезпечили стягнення з боржників 16,24 мільярда гривень аліментів, що стало одним із найвагоміших результатів за останні роки. Порівняно з попереднім роком сума надходжень зросла на 3,95 мільярда гривень, або на 32,1 відсотка, що свідчить про підвищення ефективності примусового виконання судових рішень у сфері утримання дітей.

Окрему увагу у 2025 році було приділено боржникам із тривалою заборгованістю. До них застосовувалися передбачені законом заходи впливу, зокрема обмеження у праві керування транспортними засобами, виїзду за кордон, користування зброєю, а також штрафні санкції. Такі інструменти довели свою результативність і стали додатковим мотиватором для погашення боргів.

У Мін’юсті зазначають, що зростання обсягів стягнення пов’язане з активним застосуванням передбачених законом інструментів тиску на неплатників. Йдеться як про фінансові санкції, так і про обмеження особистих прав боржників.

Відповідно до закону «Про виконавче провадження», якщо заборгованість зі сплати аліментів перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернене не лише на зарплату, а й на інше майно боржника. Також такого неплатника вносять до Єдиного реєстру боржників, а стягувачеві роз’яснюють право звернення до правоохоронних органів у разі ознак кримінального правопорушення — ухилення від сплати аліментів.

Коли борг перевищує суму платежів за чотири місяці, державний виконавець може обмежити боржника у праві виїзду за кордон, керування транспортними засобами, користування зброєю та полювання. Якщо ж заборгованість сягає понад шість місяців з моменту відкриття виконавчого провадження, складається адміністративний протокол, який направляють до суду.

Окремо законом передбачені фінансові штрафи. Якщо борг перевищує суму річних аліментів, накладається штраф у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості, при двох роках несплати — 30 відсотків, а при трьох роках — 50 відсотків. Усі ці кошти стягуються з боржника і перераховуються безпосередньо одержувачу аліментів.

У Міністерстві юстиції підкреслюють, що всі ці заходи не застосовуються, якщо заборгованість не перевищує трьох місяців, однак у випадках системної несплати держава має достатній арсенал інструментів, щоб примусити боржників виконувати свої зобов’язання перед дітьми.

У Херсонській області правоохоронні органи викрили корупційну схему, пов’язану з ремонтом і реконструкцією захисних укриттів, унаслідок якої місцеві бюджети зазнали збитків на суму понад 5,5 мільйона гривень. Слідство встановило, що незаконні дії відбувалися під час реалізації робіт, які мали забезпечити безпеку населення в умовах воєнної загрози.

За інформацією правоохоронців, керівник приватної будівельної компанії укладав договори з громадами Херсонського району на виконання ремонтних робіт. Після цього до офіційної документації вносилися завідомо неправдиві відомості щодо обсягів та вартості виконаних робіт. Частина робіт або взагалі не проводилася, або виконувалася не в повному обсязі, однак у звітних актах зазначалися значно завищені показники.

Інженер технічного нагляду, який мав контролювати виконання робіт, фактично ігнорував перевірки та підписав фіктивні акти, що спричинило додаткові збитки на суму майже 490 тис. грн.

У 2024 році та сама компанія повторила схему під час реконструкції укриття у медичному закладі Херсона, який також використовується як сховище під час обстрілів. Завищення даних у документації дозволило безпідставно отримати ще понад 5 млн грн.

Правоохоронці наразі розслідують усі обставини справи та встановлюють причетних осіб до незаконного привласнення коштів.

Печерський районний суд Києва ухвалив рішення, яке суттєво вплинуло на перебіг резонансної справи навколо групи компаній «Юнігран» та її підсанкційного бенефіціара Ігоря Наумця. Суд частково скасував арешти, накладені на значний обсяг майна й спеціальних дозволів на користування надрами, що фактично відкрило шлях до відновлення контролю над ключовими гранітними активами підприємств, пов’язаних із групою.

Йдеться про майнові комплекси, виробниче обладнання та ліцензії на видобуток корисних копалин, які раніше перебували під обмеженнями в межах кримінального провадження. Рішення суду означає, що компанії знову можуть здійснювати господарську діяльність у повному обсязі, зокрема відновлювати виробництво та виконувати контракти, які були заморожені через арешти.

Судове рішення фактично скасовує механізм збереження речових доказів через АРМА і дозволяє компаніям не лише володіти, а й повноцінно експлуатувати арештоване раніше майно. Мова йде не про окремі одиниці техніки, а про стратегічні активи, без яких неможливий видобуток граніту в промислових масштабах.

Зокрема, з-під арешту виведені спецдозволи на користування надрами № 766, 1601, 6136, 634 та 6391. Ці ліцензії дають право на розробку кар’єрів у Житомирській області і є основою всього бізнесу з видобутку та продажу каменю.

Разом із дозволами суд повернув контроль над десятками одиниць важкої техніки. Серед них навантажувачі Still, Clark, JCB та MST, бурові установки Atlas Copco і Epiroc, а також парк вантажних автомобілів Scania і Volvo, які використовуються для транспортування граніту. Окрім цього, розблоковані виробничі цехи, інфраструктурні комплекси та земельні ділянки у Малинському та Коростенському районах.

Фактично це рішення нівелює попередні дії слідства, які були спрямовані на збереження активів як речових доказів у кримінальних провадженнях щодо незаконного видобутку, фінансових схем та обходу санкцій. Тепер компанії, які пов’язують зі структурами Сергія Шапрана — бізнес-партнера Наумця в Україні, — можуть знову вести господарську діяльність на майні, законність походження якого є предметом розслідувань.

На тлі цього Сергій Шапран, якого правоохоронці пов’язують із управлінням активами групи в Україні, вийшов на свободу під заставу у 5 мільйонів гривень, що виглядає символічною сумою порівняно з масштабами бізнесу і потенційними збитками державі. Водночас Ігор Наумець, перебуваючи за межами України, зберігає вплив на свої колишні активи через нові юридичні оболонки.

Судове рішення вже викликає резонанс у юридичних та антикорупційних колах, оскільки йдеться не лише про долю окремої бізнес-групи, а про прецедент фактичного відновлення контролю над надрами та стратегічними ресурсами країни в інтересах осіб, які перебувають під санкціями.

Вищий антикорупційний суд України ухвалив рішення про конфіскацію активів родини колишнього виконуючого обов’язки начальника Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Артема Требесова. Суд визнав необґрунтованими два елітні автомобілі, що належали родині чиновника, і постановив передати їх в дохід держави. Загальна вартість цих транспортних засобів складає понад 4,85 мільйона гривень.

Йдеться про автомобілі BMW X6 2023 року випуску та Toyota Camry Hybrid 2022 року. Один із цих автомобілів буде безпосередньо конфіскований, а за інший суд зобов’язав стягнути грошовий еквівалент вартості. Це рішення є частиною боротьби з корупцією та спрямоване на забезпечення законності у використанні державних ресурсів.

Відповідне рішення ухвалила колегія суддів ВАКС у складі Тимура Хамзіна, Сергія Мойсака та Віри Михайленко.

Як встановив суд, у 2023–2024 роках, коли Артем Требесов очолював районний ТЦК та паралельно виконував обов’язки начальника Харківського обласного ТЦК, його близькі особи оформили на себе два дорогі автомобілі. Водночас офіційні доходи родини не дозволяли здійснити такі придбання законним шляхом.

Національне агентство з питань запобігання корупції провело моніторинг способу життя посадовця та дійшло висновку, що джерела походження коштів на купівлю BMW та Toyota не підтверджені. Зібрані матеріали стали підставою для звернення до суду та подальшого визнання активів необґрунтованими.

У ВАКС наголосили, що рішення ухвалено в межах цивільної процедури конфіскації необґрунтованих активів, яка не потребує обвинувального вироку у кримінальній справі. Таким чином, елітні автомобілі родини ексочільника Харківського обласного ТЦК перейдуть у власність держави.

Один із народних депутатів фактично зник з публічного та парламентського життя, однак формально продовжує залишатися чинним обранцем і отримувати виплати з державного бюджету. За інформацією, оприлюдненою аналітичним ресурсом «Сірий Кардинал», упродовж усього 2025 року депутат Тарасов не відвідав жодного пленарного засідання Верховної Ради та жодного разу не з’явився на своєму робочому місці.

Йдеться не про поодинокі пропуски, пов’язані зі станом здоров’я, відрядженнями чи іншими поважними причинами. Зафіксована повна та тривала відсутність народного депутата у стінах парламенту, що виглядає як демонстративне ігнорування своїх обов’язків перед виборцями та державою. Попри це, мандат залишається чинним, а нарахування заробітної плати здійснюється у звичайному режимі.

Фактично мова йде про класичного «депутата-привида»: відсутній у сесійній залі, на робочому місці та у публічній політиці, але присутній у відомостях на виплату зарплати. Керівництво фракції «Слуга Народу» та її очільники не коментують ситуацію, що створює враження системного мовчання та спроби перечекати резонанс.

На фоні війни, дефіциту бюджету та звернень влади до дисципліни така поведінка виглядає цинічною та показовою. Ситуація з Олегом Тарасовим демонструє проблему парламентської деградації, коли мандат перетворюється на привілей, а відсутність на роботі — на норму, якщо за спиною є правильна фракція і мовчання керівництва.

Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов оприлюднив інформацію, що викликала суспільний резонанс і поставила низку запитань до системи фінансового контролю державних посадовців. Йдеться про керівника одного з департаментів Фонду державного майна України Андрія Мельника, майновий стан якого, за даними публічних джерел, містить нетипові та суперечливі деталі.

Посадовець походить із Луганської області та, як зазначається, залишив окуповану територію після подій 2014 року, переїхавши на підконтрольну Україні частину країни. Саме цей біографічний факт додає особливої чутливості до подальших обставин, викладених у його електронній декларації.

Крім значних запасів золота, Мельник задекларував спецдозволи на розробку родовищ, розташованих на тимчасово окупованій території Луганської області.

Юрій Ніколов висловлює сумніви щодо логіки перебування такої заможної людини на державній службі з відносно низькою заробітною платою та підкреслює потенційні ризики для національної безпеки. Зокрема, виникає питання щодо можливої залежності українського чиновника, який керує державними активами, від російської сторони, що контролює доступ до його багатомільйонних статків у Москві.

Ця ситуація ставить під сумнів прозорість управління державними ресурсами та безпеку стратегічно важливих об’єктів, адже чиновник із значним фінансовим інтересом за кордоном може опинитися під тиском зовнішніх факторів.

Незважаючи на пожвавлення дипломатичної активності та збільшення кількості міжнародних контактів, перспектива завершення повномасштабної війни Росії проти України й надалі виглядає віддаленою. Таку оцінку озвучила директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень Гвендолін Сассе у своїй колонці для британського видання The Guardian. Вона наголосила, що зовнішня динаміка переговорів не призвела до реальних змін на полі бою чи в політичних позиціях сторін.

За словами експертки, регулярні консультації між Україною, США та європейськими союзниками, а також поодинокі контакти між Вашингтоном і Москвою створюють ілюзію поступу, однак не зачіпають ключових проблем. Передусім ідеться про відсутність стійкого припинення вогню, чітких і зрозумілих безпекових гарантій та політичної волі Росії до завершення агресії. Кремль, як зазначає Сассе, продовжує діяти у логіці затягування конфлікту, намагаючись використати час у власних інтересах.

Кульмінацією дипломатичних зусиль останніх тижнів стала зустріч у Парижі, де 35 держав об’єдналися в так звану “коаліцію охочих”. Вони обговорювали можливі гарантії безпеки для України у разі припинення вогню. До процесу були залучені США, ключові європейські столиці та ширше коло партнерів Києва.

Однак, як зазначає Сассе, реальних зрушень ці переговори не принесли. Формальні мирні перемовини не стартували, а навіть режим припинення вогню не був погоджений. При цьому лише Україна, за її оцінкою, публічно демонструє готовність до компромісів, тоді як Росія зберігає жорстку позицію.

На тлі дипломатичних ініціатив Москва, навпаки, посилила ракетні та дронові удари по Україні, зокрема по енергетичній інфраструктурі. Авторка вважає, що це є частиною свідомої стратегії тиску на цивільне населення в зимовий період, покликаної підірвати стійкість країни як фізично, так і психологічно.

Підсумкова Паризька декларація, за оцінкою Сассе, має радше символічний характер. Вона передбачає участь коаліції у механізмі моніторингу припинення вогню під керівництвом США, подальшу військову підтримку України, створення багатонаціональних сил під європейським керівництвом, зобов’язання реагувати у разі порушення домовленостей Росією та довгострокову оборонну співпрацю з Києвом. Проте жоден із цих пунктів поки не має чітких механізмів реалізації.

Велика Британія та Франція знову підтвердили готовність розмістити свої війська в Україні після запровадження припинення вогню як запобіжник у разі його порушення. Водночас залишається невизначеним, які саме дії Росії вважатимуться порушенням і якою буде відповідь Заходу.

Додатковим сигналом стала заява нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який уперше допустив участь німецьких військових у механізмі гарантій безпеки. Втім, він уточнив, що йдеться лише про можливе розміщення в країнах НАТО, які межують з Україною, і лише за згоди Бундестагу.

Ключовою проблемою, за словами Сассе, залишається позиція Кремля. Володимир Путін, на її думку, не зацікавлений у справжніх переговорах і вважає, що час працює на нього. Його впевненість лише зміцнюється на тлі прямих контактів із Дональдом Трампом та підходу нової американської адміністрації, орієнтованої на короткострокові угоди.

Термін “коаліція охочих”, який викликає суперечливі історичні асоціації, у цьому випадку відображає нову реальність міжнародної політики — формування ситуативних альянсів поза традиційними інституціями. Саме результат війни в Україні, за словами авторки, стане ключовим тестом для цього нового світового порядку.

В одній із квартир 16-поверхового житлового будинку в Одесі стався вибух туристичного газового балончика. Про інцидент повідомили у Державній службі з надзвичайних ситуацій. За попередніми даними, займання після вибуху не виникло, однак ударна хвиля спричинила помітні руйнування всередині помешкання та частково за його межами.

Рятувальники зазначають, що внаслідок вибуху були пошкоджені міжквартирні перегородки, а також вибиті вікна у кількох приміщеннях. Сила вибухової хвилі була достатньою, щоб деформувати елементи внутрішнього оздоблення, що створило потенційну загрозу для мешканців будинку. На місце події оперативно прибули підрозділи ДСНС, які оглянули квартиру та прилеглі приміщення, переконалися у відсутності загоряння та додаткових ризиків.

На щастя, обійшлося без постраждалих і загиблих. На місці події працювали рятувальники, які забезпечили безпечні умови та оглянули приміщення.

Причини вибуху встановлюються. Рятувальники нагадують про обережне використання побутових та туристичних газових балончиків у приміщеннях.