ISW: Путін міг схвалити витік про удари по енергетиці України

У Києві стартує масштабний інфраструктурний проєкт — капітальний ремонт Харківського шосе, вартість якого перевищує 1,26 мільярда гривень. Це стало темою широкого обговорення серед експертів та громадськості. Зокрема, виникають питання щодо доцільності таких витрат в умовах війни та обмежених фінансових ресурсів. Дехто вважає, що суми такого масштабу можуть стати привідом для «освоєння» бюджетних коштів, що, за умов непередбачуваних обставин, може призвести до різкого збільшення витрат на 100% і більше.

Харківське шосе, що проходить через Дніпровський та Дарницький райони Києва, має довгу історію, починаючи ще з 1930-х років. Ця важлива магістраль лівобережної частини столиці є однією з основних транспортних артерій, що зв’язує різні частини міста. Втім, дорога вже давно потребує реконструкції, адже її стан, попри численні ремонти, залишає бажати кращого. Хоча зазвичай на цьому шосе не спостерігаються значні затори, рух тут досить інтенсивний, що робить питання модернізації настільки актуальним.

Підрядником проєкту стала компанія «Автострада», яка перемогла у тендері, обійшовши «Автомагістраль-Південь». Активісти наголошують, що саме ці фірми традиційно ділять між собою дорожні тендери в столиці. «Автострада» відома рекордно дорогими підрядами – від аварійного ремонту перегону метро на Деміївській за пів мільярда до будівництва ділянки Подільсько-Воскресенського мосту за майже два мільярди.

Урбаністи ставлять під сумнів доцільність саме такого формату реконструкції. За проєктом, шосе планують розширити в окремих місцях до 23,5 метрів, а це означає вирубку майже ста дерев. І все це – на ділянці, де ніколи не було транспортних заторів. При цьому замість облаштування наземних пішохідних переходів, як того вимагають сучасні стандарти, передбачено лише косметичні зміни та встановлення дорогих ліфтів у підземних переходах, які часто не працюють.

Окремим пунктом витрат стане Харківський шляхопровід, зведений у 1947 році. Він перебуває у вкрай зношеному стані та потребує реконструкції. «Київавтодор» уже оголосив тендер на розробку проєктної документації вартістю 17,8 мільйона гривень. І це лише документація – не саме будівництво. Водночас проєктом передбачено повернення другої трамвайної колії та створення велоінфраструктури, однак ці роботи не включено у загальну суму 1,26 мільярда.

На думку експертів, Харківське шосе стало прикладом демонстративного витрачання коштів на проєкти, що не вирішують реальних транспортних проблем міста. Немає заторів – але буде магістраль. Немає аварійності – але будуть відбійники та вищі швидкості. Натомість немає головного – безпеки пішоходів.

Особливо цинічно це виглядає в умовах війни, коли міський бюджет мав би спрямовуватися на укриття, відновлення критичної інфраструктури та ремонт аварійних мостів. У той час, як стратегічні об’єкти роками чекають на реконструкцію, Київ вкладає сотні мільйонів у дороги, які могли обійтися поточним ремонтом у рази дешевше.

Харківське шосе ризикує стати не прикладом розвитку, а черговим символом марнотратства – гучний проєкт без очевидної потреби, де ціна кілометра ремонту сягнула фантастичних 250 мільйонів гривень.

Останнім часом фіксується суттєве зростання кількості ворожих атак на залізничну інфраструктуру України — одну з ключових ланок логістики у воєнних умовах. За даними Укрзалізниці, у вересні кількість обстрілів майже вдвічі перевищила серпневі показники. Ворог цілеспрямовано виводить з ладу як рухомий склад, так і об'єкти, що забезпечують стабільну роботу залізничного транспорту: колії, тягові підстанції, станції, сортувальні вузли. Це створює серйозні ризики для постачання військових вантажів, евакуації цивільного населення та загалом ускладнює функціонування тилу.

Одним із найболючіших епізодів останніх тижнів став ракетний удар по станції в місті Шостка на Сумщині, що трапився на початку жовтня. Внаслідок атаки постраждали щонайменше 13 осіб, серед них — троє дітей. Один із чоловіків помер від серцевого нападу, що був спровокований вибухом. Медики зафіксували множинні травми у пасажирів, кількох людей доставили до лікарень у тяжкому стані.

Заступник міністра розвитку громад і територій Олексій Балеста, який курує залізничну сферу, констатує: близько половини всіх атак від початку повномасштабної агресії припало саме на останні два місяці. За його словами, ворог навмисно “полює за локомотивами”, завдаючи ударів по вантажних і пасажирських поїздах, щоб порушити ланцюги постачання.

У службах також надходять повідомлення про виявлені замінування поїздів на різних маршрутах, що змушує зупиняти рух, евакуйовувати пасажирів і проводити додаткові перевірки вагонів. Це ускладнює логістику та створює додаткові ризики для цивільного населення.

Чиновники називають дві основні причини ескалації атак. Перша — значне збільшення виробництва недорогих ударних безпілотників типу «Шахед», що дозволяє агресору завдавати масових ракетно-дронних ударів на далекі дистанції. Друга — стагнація на лінії фронту, через що російське командування змістило фокус на підрив ресурсів і шляхів постачання України.

Генеральний директор Укрзалізниці Олександр Перцовський підкреслює, що відповіддю є швидка локалізація наслідків ударів, тісна координація з військовими і навчання персоналу для розпізнавання можливих диверсій. Ці заходи мають зменшувати період простою та мінімізувати збитки від атак.

Зростання атак по залізниці співпало з хвилями ударів по енергетичній інфраструктурі, що додатково ускладнює роботу логістичних мереж. На тлі цих атак Україна продовжує завдавати ударів по об’єктах паливної інфраструктури в РФ, що також впливає на загальну динаміку постачань палива в регіоні.

Станом на тепер обсяги руйнувань і точний розрахунок втрат узгоджують представники залізниці та держорганів; оперативні ремонтні бригади продовжують відновлювальні роботи, а служби безпеки посилюють перевірки на маршрутах та об’єктах критичної інфраструктури.

Громадянин Республіки Білорусь на ім’я Гранц став центральною фігурою в розслідуванні, яке стосується нелегальних фінансових операцій та схем відмивання грошей. За інформацією слідства, він організував масштабну та складну мережу підприємств, через які здійснювалася торгівля нелегальними товарами, зокрема підакцизними виробами — алкоголем та тютюновими виробами. Ці операції проводились через ряд компаній, що значно ускладнило виявлення та доказову базу злочинних дій.

За версією правоохоронців, Гранц використовував підконтрольні йому юридичні особи, серед яких такі компанії, як ТОВ «Д’юті Фрі Трейдінг», ТОВ «БФ енд ГХ Тревел Рітейл Лтд», ТОВ «ВБЕТ Україна» та ТОВ «Києвріанта». Однак замість того, щоб легально реалізовувати продукцію у рамках безмитної торгівлі для пасажирів, ці компанії фактично вели незаконну торгівлю, постачаючи товар не за призначенням. Продукція, яка формально продавалася в магазинах безмитної торгівлі, фактично потрапляла на чорний ринок, що, без сумніву, завдавало шкоди економіці та здоров’ю населення.

Ці факти розслідуються в межах кримінального провадження №42025110000000248, яким займається Київська обласна прокуратура. Провадження відкрито за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України — використання підроблених документів та організація фіктивного підприємництва.

Слідство також перевіряє можливе ухилення від сплати податків, підробку фінансової документації та участь у легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. Особливу увагу приділено ролі довірених осіб Гранца: Романа Лапонога, Саймона Форда, Ігоря Мегединюка та Андрія Петкевича, які могли забезпечувати функціонування схеми.

Правоохоронці досліджують джерела походження коштів, мережу підконтрольних компаній та причетність посадових осіб податкових, митних і банківських органів до прикриття незаконної діяльності.

Це розслідування може стати одним із найрезонансніших у сфері нелегального грального бізнесу та відмивання коштів за участю міжнародних структур.

Очільник Держкомісії з запасів корисних копалин Сергій Паюк та його родина за останні три роки війни демонструють значний приріст статків, що викликає низку питань щодо прозорості та законності їхніх фінансових надходжень. Згідно з офіційними деклараціями, у 2022 році сукупна заробітна плата Сергія Паюка, який обіймає ключові посади як у держпідприємстві «Надра України», так і в Держкомісії, досягла майже 2,5 мільйона гривень. Дружина Паюка, працівниця «Укргазвидобування», отримала близько 700 тисяч гривень на рік. Водночас родина також задекларувала наявність понад 190 тисяч доларів США готівкою, а також близько півмільйона гривень на банківських рахунках.

Проте, наявність значних сум готівки та активів викликає питання щодо їх походження. У період, коли країна переживає економічні труднощі через війну, такі фінансові досягнення не можуть не привертати увагу. Відомо, що державні посадовці зобов'язані подавати детальні звіти про свої доходи та активи, однак не всі аспекти фінансової діяльності родини Паюка можна підтвердити за допомогою відкритих даних.

У 2023 році заробіток Паюка зріс до 3,3 млн грн, а в 2024-му — до 5 млн грн. Дружина у 2024 році задекларувала 829 тис. грн доходу, у тому числі премії від профспілки; також у 2024 році сім’я поповнила готівкові заощадження ще більш ніж 50 тис. USD на ім’я дружини.

Ключова деталь — у 2025 році Сергій Паюк почав отримувати перекази від Європейської комісії (за даними джерел — з Бельгії). У Держкомісії офіційних пояснень щодо підстав таких виплат не надали, що породило запитання щодо походження частини доходів посадовця.

У підсумку, за три роки (2022–2025) офіційні доходи родини Паюків зросли приблизно втричі. Чітких пояснень щодо джерел нових надходжень немає — це викликає зацікавленість у громадськості та закликає до прозорого роз’яснення з боку посадовця або відомства.

Мер Києва Віталій Кличко рідко дає інтерв'ю на особисті теми, але цього разу зробив виняток і поділився відвертими роздумами про свою родину, дітей та стосунки з колишньою дружиною Наталією Єгоровою. Після понад 25 років спільного життя, у 2022 році подружжя офіційно розлучилося, однак обидва зберігають конструктивні та дружні відносини. Віталій підкреслює, що найголовніше для нього – це забезпечити добробут та щастя своїх дітей, тому вони з Наталією продовжують разом працювати на благо їхнього виховання та розвитку.

Старший син Віталія, Єгор, який зараз має 25 років, є випускником престижної Лондонської школи економіки (LSE). Після завершення навчання він не зупиняється на досягнутому і планує продовжити свою освіту. Віталій Кличко відзначає, що хоча він гордиться досягненнями сина, однак радить йому уникати політичної кар'єри. На думку мера Києва, Єгор має набагато більше можливостей для реалізації себе у мирних сферах, де перспективи розвитку більш сприятливі та менш ризиковані. Віталій зазначає, що хоче, щоб син мав можливість вибору, який дозволить йому працювати в мирному та безпечному середовищі, і не обмежуватися лише політичною діяльністю.

Молодший син Максим, 20 років, активно займається спортом — нині грає в баскетбол у команді в Україні. Кличко не виключає, що Максим може повернутися до України для подальшого розвитку спортивної кар’єри та бачить у цьому природний розвиток сімейних спортивних традицій.

Дочка Єлизавета-Вікторія також залишається у центрі уваги сім’ї; батьки наголошують на важливості збереження балансу між публічним життям і приватним вихованням дітей.

Мер підкреслив, що рішення про розлучення не змінило їхню спільну відповідальність щодо виховання дітей: ексдружина і він підтримують зв’язок та координують питання, які стосуються освіти й майбутніх планів синів і доньки. За словами Кличка, сімейні цінності й підтримка один одного залишаються пріоритетом попри зміни в особистому житті.