Колишній голова Західного апеляційного господарського суду уклав угоду з САП

У передноворічному випуску популярного шоу «Танці з зірками», який вийде 28 грудня на телеканалі «1+1 Україна», глядачі не побачать багаторічну ведучу та співачку Тіну Кароль. Її відсутність на ефірі вже викликала чимало припущень серед фанатів та ЗМІ щодо можливого конфлікту між артисткою та командою проєкту. Різні джерела навіть почали спекулювати на тему, що Тіна могла залишити шоу через непорозуміння з продюсерами або через внутрішні суперечки.

Проте продюсер «Танців з зірками» Володимир Завадюк поспішив спростувати ці чутки. Він запевнив, що між ним і Тіною Кароль немає жодних конфліктів чи напружених відносин. Завадюк пояснив, що відсутність Кароль в цьому випуску зумовлена особистими обставинами, а не будь-яким професійним чи особистим конфліктом. За його словами, Тіна Кароль є невід'ємною частиною шоу, і її внесок у популярність програми неможливо переоцінити.

За словами Завадюка, Тіна Кароль залишається однією з ключових постатей в історії шоу, а її внесок у проєкт важко переоцінити. Продюсер також зазначив, що, як і в будь-яких близьких стосунках, можуть траплятися періоди, коли взаємодія стає складнішою, але це не впливає на взаємну повагу.

«Тіни Кароль не буде. Але я б хотів, щоб вона була. Передаю їй привіт і вважаю її однією з найважливіших зірок шоу „Танці з зірками“. Для тих, хто вважає, що між нами щось не так, — ні: між нами усе так. Я обожнюю Тіну й вважаю її для себе абсолютно рідною людиною», — підкреслив Завадюк.

Причину відсутності співачки у передноворічному випуску продюсер порадив уточнювати безпосередньо у самої Тіни. Водночас він висловив сподівання, що у майбутніх повноцінних сезонах шоу Кароль повернеться до звичної для глядачів ролі на паркеті.

Суддя Хаджибейського (Малиновського) районного суду Одеси Дмитро Роїк опинився в центрі уваги через низку обставин, пов’язаних із можливими порушеннями правил фінансового декларування та невідповідністю задекларованих доходів фактичному майновому стану. Саме ці фактори стали підставою для негативної оцінки його діяльності з боку Громадської ради доброчесності, яка дійшла висновку про невідповідність кандидата базовим вимогам професійної етики судді.

За результатами аналізу наявних матеріалів Громадська рада доброчесності звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з рекомендацією не розглядати кандидатуру Дмитра Роїка на посаду судді апеляційного суду. У своєму висновку орган наголосив на сукупності ризиків, які можуть свідчити про відсутність належної прозорості та доброчесності, що є ключовими критеріями для кар’єрного зростання у судовій системі.

Сім’я користується трьома автомобілями: INFINITI QX50 (2020), власницею якої є дружина; INFINITI QX60 (2019), що належить матері судді; а також TOYOTA ECHO (1999), власником якої є стороння особа. Загалом набуття та користування цим майном викликає сумніви, оскільки офіційні доходи родини не відповідають вартості активів.

У деклараціях суддя вказав лише частину майна та значно занижену його вартість. Зокрема, квартира, де мешкає сім’я, у 2013 році за ринковими оцінками коштувала близько 175 тис. доларів, тоді як у декларації зазначено 631 тис. грн (77 тис. доларів). Аналіз доходів родини також свідчить про невідповідність офіційних надходжень і фактичних витрат.

Крім того, суддя систематично порушував строки розгляду справ упродовж 2012–2022 років. Також у період навчання та підготовки суддів він ухвалював рішення за своєю посадою, перебуваючи поза робочим місцем. Деякі орендні угоди та майно дружини судді не мають пояснень щодо джерел походження коштів.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №3308/0/15-17 у 2017 році залишено без розгляду попереднє рішення ВККСУ про звільнення судді Роїка за порушення присяги.

Ця ситуація демонструє серйозні проблеми з доброчесністю та прозорістю суддівських декларацій, а також системні порушення стандартів етики та професійної поведінки у судовій системі.

Народний депутат від партії «Слуга народу» Юрій Кісєль став фігурантом резонансної історії після оприлюднення запису його розмови з криворізьким бізнесменом Олександром Квасовим. Матеріали, які опинилися у розпорядженні журналістів-розслідувачів, стосуються обговорення можливих поставок вугілля на державні підприємства Львівської області та ролі посередників у цьому процесі.

Згідно з оприлюдненою інформацією, у розмові йшлося про організацію постачання палива з використанням зв’язків та впливу осіб, які раніше мали значний контроль над вугільним ринком. Зокрема, Олександр Квасов згадував Віталія Кропачова — колишнього так званого «смотрящего» за вугільною галуззю, який у 2014–2019 роках, за даними відкритих джерел, контролював істотні фінансові та логістичні потоки у цій сфері.

Розмова стосувалася організації постачання палива для державних об’єктів, зокрема теплоелектростанцій та підприємств, які забезпечують життєдіяльність Львівщини. Журналісти наголошують, що подібні переговори відбуваються поза офіційними тендерами та державними процедурами, що викликає питання щодо прозорості та законності дій політика.

Ця ситуація висвітлює, як окремі посадовці можуть вирішувати стратегічні питання життєзабезпечення регіонів у період війни, використовуючи контакти з бізнесом та особами з сумнівною репутацією. Дослідники відзначають, що такі схеми підривають довіру до державних інститутів та створюють ризики для енергетичної безпеки.

Журналісти обіцяють оприлюднити ще більше деталей із цього запису, що можуть пролити світло на взаємини нардепа з бізнесом та вплив на державні закупівлі.

Козацькі гетьмани XVII–XVIII століть залишили по собі спадщину, що виходить далеко за межі військових перемог і героїчних походів. Політичне життя тогочасної України було складною й небезпечною грою, де боротьба за владу часто набувала форм, які більше нагадують драматичний трилер, ніж спокійний перебіг історичних подій. Як зазначає історик Кирило Галушко, зрада в середовищі козацької старшини нерідко сприймалася не як моральне падіння, а як інструмент політичного виживання.

Гетьманська влада від самого початку існувала в умовах постійної нестабільності. Обрання нового очільника Війська Запорозького рідко означало завершення боротьби — швидше, воно ставало стартом нової фази протистояння. Старшина могла змінювати політичні орієнтири залежно від балансу сил, підтримуючи то одного, то іншого претендента. У результаті палацові перевороти, усунення гетьманів і спроби силового перерозподілу влади були майже нормою політичного життя.

Так, після Гадяцької угоди 1658 року Іван Виговський зіткнувся зі змовою старшини, яка звинувачувала його у служінні полякам. У 1664 році він був позбавлений булави, заарештований і страчений пострілом у Махнові за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, пішов на прямі васальні відносини з Москвою, але загинув під час зустрічі з Петром Дорошенком, гетьманом Правобережжя, у 1668 році. Його вбивство мало елемент внутрішньої змови та ймовірної участі московських агентів.

У 1687 році відбувся перший український «двірцевий переворот» — гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської змови на користь Івана Мазепи. Після цього Самойловича заслали до Сибіру, а Мазепа укріпив свій політичний авторитет, демонструючи слухняність Москві.

XVIII століття принесло нові політичні інтриги: таємні отруєння, вбивства в старшинських родах, операції московських агентів, суперництво між полковниками та загадкові смерті церковних діячів, які виступали проти централізації. Російська влада застосовувала масштабні інформаційно-психологічні кампанії проти гетьмана Мазепи, використовуючи фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини.

Історія Гетьманщини демонструє, що сила була не завжди ключовим фактором, а інтриги, змови та зовнішній тиск відігравали вирішальну роль. Ці уроки залишаються актуальними і сьогодні, коли Україна знову стикається з тиском зовнішніх сил.

Короткі довідки про гетьманів:

Іван Виговський (1657–1659) – автор Гадяцької угоди, страчений у 1664 році.

Іван Брюховецький (1663–1668) – гетьман Лівобережної України, убитий за політичними мотивами.

Петро Дорошенко (1665–1676) – гетьман Правобережної України, прагнув об’єднати Україну.

Іван Самойлович (1672–1687) – гетьман Лівобережної України, усунутий у змові старшини.

Іван Мазепа (1687–1708) – відомий гетьман, став жертвою дискредитаційної кампанії з боку Москви.

Державний реєстратор Солоницівської селищної ради Харківського району Ігор Тесленко протягом тривалого часу використовував Державний реєстр речових прав на нерухоме майно для узаконення самочинних реконструкцій та маніпуляцій із технічними характеристиками об’єктів нерухомості. Такі висновки містяться у результатах камеральної перевірки Міністерства юстиції України, завершеної 27 жовтня 2025 року.

Перевірка встановила наявність системних порушень під час здійснення реєстраційних дій. Зокрема, реєстратор вносив зміни до реєстру без підтвердження введення об’єктів в експлуатацію, без присвоєння їм поштових адрес та без обов’язкових відомостей із державної електронної системи у сфері будівництва. Такі дії суперечать чинному законодавству та створюють підґрунтя для легалізації незаконних будівельних робіт.

Суть схеми була типовою та повторюваною. У реєстр вносилися «оновлені» дані щодо площі, поверховості та функціонального призначення об’єктів, які не відповідали ані правовстановлюючим документам, ані фактичному стану нерухомості. Незавершені або старі будівлі реєструвалися як повністю завершені, а невеликі приміщення — у кілька разів більшими.

Найбільш показовими стали випадки зміни площ без жодних дозвільних документів. У Харкові площу нежитлових приміщень на одному з проспектів було збільшено зі 139,7 до 237,5 квадратного метра. В інших населених пунктах Харківської області житлові будинки «виростали» з 48 до понад 220 квадратних метрів, а нежитлові об’єкти — з кількох сотень до більш як 2000 квадратних метрів.

Перевірка також встановила, що реєстратор не проводив обов’язкових пошуків у реєстрах, не направляв запитів до органів влади щодо прав, які виникли до 2013 року, та ігнорував вимоги щодо перевірки судових заборон і обтяжень.

У результаті Міністерство юстиції України ухвалило рішення про тимчасове блокування доступу реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас це рішення порушує ширше питання відповідальності управлінської вертикалі, яка роками не реагувала на масштабні й системні порушення у сфері державної реєстрації.

Різдво Христове посідає особливе місце у християнському календарі та щороку об’єднує мільйони людей по всьому світу. 25 грудня 2025 року це велике свято відзначають віряни як західного, так і східного обрядів, вшановуючи народження Ісуса Христа — подію, що стала символом любові, миру та спасіння. Для багатьох Різдво асоціюється не лише з релігійним змістом, а й із глибоким відчуттям родинної єдності, тепла й віри в краще майбутнє.

Шлях до Різдва розпочинається задовго до святкового дня і проходить через Різдвяний піст, який триває сорок днів. У цей період віряни прагнуть зосередитися на внутрішньому очищенні, відмові від надмірностей, щирій молитві та добрих справах. Піст сприймається не лише як обмеження в їжі, а передусім як час духовної праці над собою, переосмислення цінностей і вчинків.

Святвечір вважається одним із найважливіших днів у різдвяному циклі. За традицією, за стіл сідають лише після появи на небі першої зірки, яка символізує Віфлеємську зірку. На столі має бути 12 пісних страв — за кількістю апостолів. Головними серед них є кутя та узвар. Вечерю розпочинають із молитви, а господар дому благословляє родину.

Особливе місце в оселі займає дідух — сніп із колосся, який символізує добробут, урожай і пам’ять про предків. Його встановлюють у кутку кімнати як оберіг для дому.

У день Різдва, 25 грудня, віряни відвідують святкові богослужіння, вітають одне одного словами «Христос народився!» — «Славімо його!». Після цього починаються різдвяні обходи з колядками. Діти та молодь ходять від хати до хати з різдвяною зіркою, співаючи колядки та бажаючи господарям миру, здоров’я й достатку.

Окремою частиною різдвяних традицій є народні ворожіння, які здавна були особливо популярними серед молоді. Найчастіше ворожили на долю, кохання та майбутній шлюб. Для цього використовували предмети побуту, сни, обряди з чобітком чи водою. Хоча церква не схвалює такі звичаї, вони залишаються частиною народної культури.

Різдво Христове — це не лише свято обрядів і традицій, а й час зупинитися, провести його з близькими, подарувати тепло, підтримку та віру в краще майбутнє.

Антимонопольний комітет України поінформував про завершення розгляду виконання зобов’язань комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» у справі щодо завищення вартості послуг на паркувальних майданчиках Києва. За підсумками перевірки встановлено, що підприємство виконало всі вимоги, визначені рішенням регулятора, та усунуло виявлені раніше порушення.

Раніше АМКУ дійшов висновку, що «Київтранспарксервіс», перебуваючи у монопольному становищі на відповідному ринку, застосовував економічно необґрунтовану модель ціноутворення. До вартості експлуатації та утримання спеціально обладнаних паркувальних місць було включено додатковий обов’язковий платіж, який не мав належного обґрунтування. Такі дії, за оцінкою комітету, суперечили вимогам законодавства про захист економічної конкуренції та створювали нерівні умови для споживачів.

У межах виконання зобов’язань КП «Київтранспарксервіс»:

скасувало наказ про введення вартості послуг;

сплатило штраф у розмірі 3,3 млн грн;

повідомило, що новий наказ щодо вартості послуг не видавався;

припинило укладення нових договорів на експлуатацію паркувальних майданчиків;

скасувало наказ про зміни до Положення щодо реалізації прав на паркування;

направило 56 суб’єктам господарювання додаткові угоди до 124 чинних договорів для зменшення вартості послуг.

За результатами цієї роботи з 6 суб’єктами укладено 10 додаткових угод, що зменшило вартість експлуатації машино-місць на 124 410 грн на місяць або 1 492 920 грн на рік. Три суб’єкти відмовилися змінювати вартість за 8 договорами, а від решти контрагентів відповіді не надійшли. Тимчасова адміністративна колегія АМКУ визнала виконання зобов’язань повним.