Конфлікт між виробником ліків та аптечними мережами: проблеми “Дарниці” у 2025 році

Російські медіа та пропагандистські ресурси останніми днями активно поширюють інформацію про нібито масові збої та втрату супутникового зв’язку Starlink, який забезпечує роботу українських військових та критичної інфраструктури. За даними цих повідомлень, проблеми виникли у різних регіонах і нібито значно впливають на можливості українських військових координувати свої дії та отримувати актуальні дані з передової.

Проте незалежні експерти та користувачі мереж Starlink спростовують подібні твердження, зазначаючи, що системи працюють стабільно та продовжують забезпечувати зв’язок навіть у зонах активних бойових дій. Аналітики підкреслюють, що подібні масові повідомлення є частиною інформаційної кампанії, спрямованої на створення ілюзії проблем у роботі української технологічної інфраструктури та підрив морального духу населення.

За словами Стерненка, повідомлення про масове відключення Starlink у російських підрозділах з’явилися практично одночасно в низці пропагандистських ресурсів. Він наголосив, що для ворога це означає ускладнення координації дій, передачі даних і управління бойовими підрозділами.

Окремі російські джерела намагалися стверджувати, що супутниковий зв’язок нібито не працює і в українських військових. У Збройних силах України це заперечують, хоча визнають, що в окремих районах можливі тимчасові перебої.

Військовослужбовець ЗСУ Станіслав Бунятов, відомий за позивним «Осман», зазначив, що російські війська самі створили передумови для таких обмежень, коли почали використовувати термінали Starlink для управління дронами, якими завдавали ударів по цивільному населенню. За його словами, окупанти фактично «спиляли гілку, на якій сиділи».

Сергій Стерненко також звернув увагу українських військових на необхідність реєстрації всіх терміналів Starlink у системі DELTA. Зареєстровані пристрої вносяться до так званого «білого списку» SpaceX, що дозволяє уникнути блокування. У Міністерстві оборони закликають командирів підрозділів проконтролювати цей процес для забезпечення стабільного та безперервного зв’язку на фронті.

Проблема використання Starlink російськими військами загострилася після того, як РФ почала застосовувати дрони, керовані через супутниковий зв’язок, для здійснення терористичних атак. Після кількох таких випадків Україна звернулася до керівництва SpaceX з вимогою обмежити можливість використання системи ворогом.

У компанії заявили, що з 1 лютого почали діяти додаткові обмеження. Зокрема, Starlink автоматично вимикається, якщо швидкість носія термінала перевищує 75–90 кілометрів на годину. Це фактично унеможливлює його використання на дронах та швидкісних платформах. Російські пропагандисти відкрито скаржилися, що такі обмеження серйозно вдарили по можливостях армії РФ.

Крім того, з 2 лютого в Україні триває верифікація терміналів супутникового зв’язку Starlink у межах заходів безпеки. На території країни працюватимуть лише офіційно зареєстровані пристрої, внесені до «білих списків». Термінали, які не пройдуть верифікацію, підлягатимуть блокуванню.

Дедалі більше українців, виснажених тривалою військовою агресією, демонструють готовність обговорювати територіальні компроміси в обмін на реальні гарантії безпеки та припинення бойових дій. Цей феномен експерти та західні медіа пояснюють насамперед емоційною та фізичною втомою населення, що пережило роки постійного напруження, втрати близьких та руйнування інфраструктури. Багато громадян прагнуть хоча б часткової стабільності та можливості планувати майбутнє без постійного страху нових атак.

Аналітичні матеріали західних видань відзначають, що така зміна суспільних настроїв не обов’язково свідчить про зменшення патріотизму чи готовності обороняти країну. Насправді, мова йде про прагматичний запит на безпеку та відчуття контролю над власним життям. Для багатьох українців питання збереження територій залишається ключовим, але одночасно з’являється усвідомлення того, що повна перемога у війні може вимагати ще тривалого часу і величезних людських ресурсів.

Тенденцію підтверджують і результати соціологічних досліджень українських інституцій. За даними опитувань, станом на кінець січня 2026 року близько 40% українців заявили про готовність підтримати виведення українських військ з окремих районів Донбасу заради завершення війни. Водночас лише невелика частина з них — близько 9% — погоджується на такий крок без значних застережень. Ще 31% вважають подібний сценарій загалом прийнятним виключно за умови отримання чітких гарантій безпеки з боку США та європейських країн.

Разом із цим суспільство залишається глибоко поділеним. Понад половина опитаних — близько 52% — категорично виступають проти будь-яких територіальних поступок і наполягають на збереженні територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах. Такий баланс думок, на думку західних аналітиків, створює ризик внутрішнього напруження та політичного розколу в разі спроб реалізації компромісних сценаріїв.

Окрему увагу міжнародні оглядачі приділяють можливим політичним наслідкам для президента Володимира Зеленського. Зазначається, що офіційна згода на втрату частини територій може суттєво змінити його сприйняття як всередині країни, так і за кордоном — від образу символу опору до політика, який погодився на тривалу окупацію українських земель.

Водночас для значної частини українців ключовою умовою будь-яких переговорів залишається наявність дієвого механізму захисту від нової війни. Проста відмова від територій без вступу до НАТО або отримання рівноцінних гарантій безпеки сприймається більшістю як капітуляція, а не як шлях до стійкого миру.

Офіційна позиція української влади залишається незмінною. Вона закріплена в Конституції та неодноразово підтверджувалася заявами РНБО, Офісу президента та Міністерства закордонних справ. Київ наполягає на повному відновленні територіальної цілісності та наголошує, що будь-які «торги» територіями є юридично нікчемними й створюють небезпечний прецедент для світового правопорядку.

Попри це соціологічні дослідження, які фіксують зміну суспільних настроїв, залишаються важливим орієнтиром для міжнародних партнерів. Саме ці дані дедалі частіше враховуються під час формування стратегій подальшої військової, фінансової та дипломатичної підтримки України у 2026 році.

Упродовж 2025 року ім’я українського співака Петра Чорного опинилося в центрі гучного журналістського розслідування, яке викликало значний суспільний резонанс. За інформацією, оприлюдненою командою Bihus.Info 2 лютого, артист нібито був пов’язаний зі схемою незаконного виїзду чоловіків призовного віку за межі України під виглядом учасників його музичного колективу.

Журналісти стверджують, що ключову роль у можливій організації цієї схеми відігравав концертний менеджер Сергій Матусов. За зібраними даними, він неодноразово подавав списки так званих «музикантів», які мали супроводжувати артиста на закордонні виступи. При цьому частина осіб, включених до документів, фактично не мала стосунку до творчої діяльності чи концертної команди.

Один із учасників схеми розповів журналістам, що за виїзд заплатив близько 5000 доларів Сергію Матусову. У червні 2025 року завдяки його листам за кордон виїхали двоє чоловіків, у липні — ще двоє, а в листопаді — один чоловік, попри скасування концерту. Петро Чорний із цими поїздками не був пов’язаний.

Матусов спростував свою участь у схемі, але не зміг пояснити, чим саме мали б займатися «музиканти» на концертах, ані на яких інструментах грали, ані чому поїздки відбувалися після скасованих заходів.

Сам співак підтвердив журналістам, що тричі виїжджав за кордон, але люди, які їздили разом із ним, до нього жодного стосунку не мають. Чорний також зазначив, що знайомий із Матусовим, проте не знає, чиї це дії. Після публікації він звинуватив журналістів у замовному матеріалі.

Петро Чорний — 53-річний український ромський співак, народився в Росії та переїхав до Києва у 1980 році. У 2000-х роках здобув популярність як виконавець романсів, ромських та українських народних пісень.

Верховний Суд України залишив без змін обвинувальний вирок щодо колишньої народної артистки України Ружени Рубльової, яка публічно підтримала входження чотирьох українських областей до складу Російської Федерації. Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам кримінального права.

Суди встановили, що Рубльова вчинила умисні дії, спрямовані на підтримку держави-агресора, чим завдала шкоди національній безпеці України. Зокрема, вона брала участь у публічних заходах пропагандистського характеру, які використовувалися для легітимізації незаконних рішень щодо тимчасово окупованих територій України. Її публічні виступи мали чітко виражений політичний зміст і транслювали наративи, що збігалися з офіційною позицією керівництва РФ.

Солістку Херсонського академічного музичного театру визнано винною за ч. 6 ст. 111-1 Кримінального кодексу України — активну участь у заходах політичного характеру на підтримку держави-агресора. Верховний Суд залишив покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.

Повний текст постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду буде оголошено 9 лютого 2026 року. Справа зареєстрована під номером 569/16618/23 (провадження № 51-5033км24).

В Україні дедалі чіткіше усвідомлюють ризик того, що у разі потенційної мирної угоди країна може залишитися без реальних механізмів захисту від повторної агресії. Сам факт припинення бойових дій не означає настання стабільного миру, якщо не буде створено надійної системи стримування та відповідальності. Українське суспільство, держава і експертне середовище дедалі більше сходяться на думці, що мир без безпеки є лише паузою, а не вирішенням конфлікту.

Однією з ключових загроз вважається можливість реваншу з боку агресора, який може використати період формального миру для відновлення ресурсів, переозброєння та підготовки до нового етапу тиску. За відсутності чітко прописаних і гарантованих міжнародних зобов’язань будь-яка угода ризикує перетворитися на декларацію без практичної сили. Історичний досвід показує, що домовленості, які не мають механізмів примусу до виконання, швидко втрачають свою цінність.

Такий підхід передбачає створення численної армії мирного часу, масштабні інвестиції у сучасні військові технології, розвиток власного виробництва озброєнь і повну перебудову оборонного сектору. Мова йде про реформу системи закупівель, оновлення підходів до мобілізації та служби, технологічну модернізацію війська і стабільне фінансування оборони на роки вперед.

Потреба у власній системі стримування стає особливо актуальною на тлі того, що запрошення до НАТО — найбільш надійний для України варіант безпеки — наразі виключене. Без колективної оборони, передбаченої статтею 5 Альянсу, Україна змушена розраховувати на окремі двосторонні угоди, які не мають такої ж юридичної та політичної ваги. До того ж Росія вже відкрито сигналізує, що буде виступати проти будь-яких формальних гарантій безпеки для України.

Додаткову тривогу в Києві викликає непередбачуваність політики США. Різкі зміни позицій — від скепсису щодо цінності союзників до демонстративно теплих сигналів у бік Кремля — породжують сумніви в тому, що у разі порушення режиму припинення вогню Вашингтон буде готовий до жорстких дій. У цьому контексті дедалі частіше звучить думка, що розрахунок на зовнішній захист може виявитися фатальною помилкою.

План Б для України — опора на власні сили. Ключовим елементом цієї стратегії залишається велика армія. Під час мирних переговорів Київ наполягав на збереженні чисельності війська на рівні близько 800 тисяч осіб. Водночас потенційне перемир’я означатиме хвилю демобілізації, що створить колосальний виклик — як з точки зору комплектування, так і з точки зору фінансування.

Паралельно Україна робить ставку на технологічну перевагу. За час повномасштабної війни було сформовано цілу екосистему безпілотних систем, ракет, засобів радіоелектронної боротьби та перехоплення. Втім, самі технології не працюватимуть без зміни управлінських і організаційних підходів, а також без розвиненої оборонної промисловості та стійкого державного бюджету.

Юридично зобов’язуючі угоди про безпеку зі США та європейськими державами, а також можливе розміщення багатонаціональних сил так званої «коаліції бажаючих» залишаються важливими пунктами переговорів. Однак у Києві дедалі чіткіше наголошують: усе це може бути лише доповненням до власної армії, але не її заміною.

За такого сусідства Україна змушена виходити з реальності, в якій лише сильна, добре оснащена і фінансово забезпечена армія здатна гарантувати незалежність держави та не допустити повторення російської агресії.

Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради 28 січня підписав договір із ТОВ «Монтажно-будівельна компанія Сінергія» щодо постачання та встановлення 70 сонячних електростанцій для дошкільних навчальних закладів міста. Загальна вартість проєкту складає 108,71 млн грн.

Проєкт передбачає комплексний підхід: компанія відповідатиме не лише за доставку обладнання, а й за його монтаж та налаштування на об’єктах. Планується завершити всі роботи до 30 вересня 2026 року. Фінансування здійснюватиметься поетапно, що дозволить оптимально контролювати виконання робіт і забезпечити якісну установку систем.

При цьому у відкритих джерелах доступні значно дешевші аналоги: наприклад, у Львівській області гібридна станція на 30 кВт «під ключ» коштує близько 757 доларів за кВт із ПДВ, що майже вдвічі дешевше за тендерну ціну Дніпра.

Конкуренції на тендері не було – на відкриті торги більше ніхто не прийшов. Для участі учасники мали надати аналогічний договір на встановлення сонячних електростанцій і відповідати низці кваліфікаційних вимог до штатних спеціалістів.

ТОВ «МБК Сінергія» належить Батиру Азімову з Дніпра, Володимиру Кошелю з-під Дніпра та Любові Сердюк із Кам’янського, керує компанією Євгеній Вакуленко. Компанія отримала підрядів на 2,32 млрд грн із 2016 року, зокрема від 2024 року всі підряди по сонячних станціях для закладів освіти Дніпра на суму 308,78 млн грн.

П’ятий день лютого в українському календарі вирізняється особливою насиченістю подій і сенсів. Він об’єднує професійне свято військових фахівців, важливу дату церковного року та міжнародну неформальну подію, яку знають і відзначають у різних країнах світу. Кожна з цих складових по-своєму впливає на суспільне життя, формуючи багатовимірне значення цієї дати.

В Україні 5 лютого на державному рівні вшановують День Державної спеціальної служби транспорту. Це професійне свято військовослужбовців, чия робота безпосередньо пов’язана з безпекою та стійкістю транспортної системи країни. Саме ці підрозділи відповідають за будівництво, ремонт і відновлення мостів, залізничних колій, автомобільних доріг, переправ та інших критично важливих об’єктів. У мирний час їхня діяльність часто залишається непомітною, однак у періоди воєнних загроз значення служби стає очевидним для кожного громадянина.

Церковний календар 5 лютого за новим стилем присвячений вшануванню мучениці Агафії Сицилійської, святителя Феодосія Чернігівського, а також чудотворної ікони Божої Матері «Єлецько-Чернігівська». Раніше, за старим стилем, у цей день вшановували мучеників Климента та Агафангела. Вірянам рекомендують провести день у молитві, адже Єлецько-Чернігівська ікона вважається особливо сильною у зціленні тяжких хвороб, зокрема онкологічних, а також у примиренні родин і розв’язанні затяжних конфліктів.

На міжнародному рівні 5 лютого відзначають Всесвітній день Нутелли. Свято популярної горіхової пасти щороку об’єднує мільйони ласунів по всьому світу. У цей день прихильники десерту готують солодощі з її використанням або ж експериментують із домашніми рецептами, дозволяючи собі відступ від дієтичних обмежень.

Крім того, у світі сьогодні також відзначають День оптиміста, День ерудиції, День метелика-монарха та неформальний День «Нам пора поговорити».

У народному календарі 5 лютого вважався днем похолодання. Наші предки звертали увагу на поведінку тварин, намагаючись передбачити погоду та врожай. Особливу увагу цього дня приділяли великій рогатій худобі — корів годували запасеними з осені овочами, вважаючи це запорукою достатку. Господині пекли хліб, освячували його в церкві та ділилися з родиною, вірячи, що це принесе здоров’я на весь рік.

Із цим днем пов’язані й певні заборони. Вважається недоречним сваритися, лаятися, проявляти жадібність або з’ясовувати стосунки. Не рекомендується ображати тварин чи виганяти їх із дому. За народними віруваннями, відмова в милостині нужденним 5 лютого може обернутися фінансовими труднощами для самого відмовника.

Російські окупаційні підрозділи змогли частково закріпитися в приватній забудові південно-східної частини Костянтинівки на Донеччині. Про це повідомив старший лейтенант Сил оборони України з позивним «Алекс», звертаючи увагу на небезпечну тенденцію, яка може мати серйозні наслідки для подальшого розвитку бойових дій у цьому напрямку.

За наявною інформацією, наразі йдеться про обмежену кількість піхотних груп противника, які використовують щільну приватну забудову як укриття та плацдарм для подальших дій. Саме такий тип місцевості ускладнює виявлення ворога, дозволяє йому маскуватися серед цивільних об’єктів і створює додаткові ризики як для військових, так і для мирного населення, що залишилося в місті.

«Перспектива цього всього діла не є приємною і питання найближчого часу, коли основний театр бойових дій перенесеться безпосередньо в місто», — зазначив він.

«Алекс» підкреслив, що сценарій повноцінних міських боїв для Костянтинівки буде надзвичайно складним. За його оцінкою, місто з трьох напрямків фактично перебуває під постійним ураженням безпілотників.

«Костянтинівка фактично прострілюється дронами наскрізь», — наголосив військовий.

Окрему загрозу, за словами офіцера, становить висока активність російських FPV-дронів. Їхня кількість і інтенсивність застосування на цьому напрямку, за оцінкою Сил оборони, є надзвичайно високою.

«Активність розрахунків FPV на напрямку просто зашкалює», — резюмував він.