Корупційне розслідування в Ізмаїльському порту: НАБУ та САП розслідують можливе заволодіння державними коштами

У середу, 7 січня, в Україні не очікується сильних морозів, однак більша частина території країни буде під впливом опадів. Погода зберігатиметься нестійкою: на заході переважатиме невеликий «мінус» і сніг, тоді як у центральних, південних і східних регіонах температура залишатиметься плюсовою з дощами та мокрим снігом.

У Києві протягом дня також буде похмура погода, без значних перепадів температур. Вночі температура повітря опуститься до -2°C, а вдень очікується близько 0°C. Можливі опади у вигляді мокрого снігу, що може призвести до тимчасових труднощів на дорогах, зокрема через слизькість.

На заході України прогнозують справжню зимову погоду. У Львові, Луцьку, Рівному, Тернополі, Хмельницькому, Івано-Франківську, Ужгороді та Чернівцях буде похмуро, вночі до -5°, удень близько -1°. У більшості цих регіонів синоптики попереджають про снігопади, місцями — сильні.

У Вінниці температура коливатиметься від -3° вночі до +1° вдень, очікується мокрий сніг і дощ. У Житомирі прогнозують сніг при температурі від -3° до -1°. У Чернігові також буде похмуро, з мокрим снігом і дощем, температура — від -3° до +1°.

Центральні області залишаться у зоні плюсових температур. У Черкасах повітря прогріється від +2° вночі до +4° вдень, очікується дощ. У Кропивницькому буде ще тепліше — до +7° вдень, також прогнозують опади. У Полтаві температура становитиме +2°…+4°, з дощем.

На півдні країни утримається відносно тепла та волога погода. В Одесі, Херсоні та Миколаєві вночі прогнозують близько +5°, удень до +9°, похмуро і дощитиме. У Запоріжжі температура підніметься до +7°, можливий невеликий дощ.

На сході України переважатиме хмарна погода з опадами. У Сумах очікується мокрий сніг і дощ при температурі +2°…+4°. У Харкові буде +3° вночі та до +5° вдень, місцями невеликий дощ. У Дніпрі прогнозують +2°…+7° і дощ. У Краматорську та Сєвєродонецьку також буде похмуро, з температурою від 0° до +4°.

У Сімферополі синоптики прогнозують похмуру погоду з дощем і температурою повітря +8°…+10°.

В Одесі з’явилася додаткова інформація про рух коштів, які, за даними з різних джерел, були пов’язані з періодом перебування Геннадія Труханова на посаді міського голови. У фокусі уваги правоохоронців і контролюючих структур опинилися не лише формальні фінансові операції, а й неофіційні канали передачі готівки, що могли використовуватися для обслуговування інтересів окремих груп впливу.

За наявними відомостями, протягом тривалого часу функцію готівкового кур’єра нібито виконував Олег Совік — людина, добре відома в одеських муніципальних колах. У різні роки він очолював комунальне підприємство «Міськзелентрест», був депутатом місцевої ради, а також активно працював як підрядник Одеської міськради у сферах пожежної та охоронної безпеки. Саме поєднання управлінського досвіду, політичних зв’язків і бізнес-інтересів зробило його фігурантом численних публічних згадок.

Під час повномасштабної війни Совік понад двадцять разів перетинав державний кордон. За інформацією з матеріалів правоохоронних органів, ці поїздки не мали туристичного характеру. Йдеться про системне вивезення готівкових коштів за кордон в інтересах Труханова. В одному з епізодів Совіка затримали з незадекларованими 200 тисячами доларів США. Втім, кримінального продовження ця історія не отримала — після появи довідки з банку «Південний» інцидент фактично зійшов нанівець. Якщо ж екстраполювати цей випадок на всі зафіксовані поїздки, сума потенційно вивезеної готівки може сягати щонайменше 4 мільйонів доларів.

Паралельно з цим Совік залишався стабільним отримувачем бюджетних коштів в Одесі. Його ключова структура — ПП «СПЕЦПОЖСЕРВІС-ПІВДЕНЬ» — минулого року стала фігурантом кримінального провадження щодо можливого розкрадання 258 мільйонів гривень на тендерах. Антимонопольний комітет України встановив ознаки системної антиконкурентної змови, використання фіктивних конкурентів і фактичне обмеження реальної конкуренції на закупівлях. У результаті компанії, пов’язані із Совіком, були тимчасово обмежені в участі в публічних тендерах.

Після цього бізнес-група дістала з «резерву» іншу юридичну особу — ТОВ «ПОЖЕЖНІ ОХОРОННІ СИСТЕМИ». Компанія зареєстрована за тією ж адресою, що й ПП «СПЕЦПОЖСЕРВІС-ПІВДЕНЬ», у квартирі, яка належить Людмилі Совік. Попри токсичну історію, за останній період ця фірма отримала підряди та прямі договори майже на 80 мільйонів гривень.

За словами учасників ринку, тендерна документація системно формувалася під конкретного виконавця. За окремими процедурами вже проведені експертизи, які виявили повну ідентичність тендерних пропозицій різних учасників — ознаку картельної змови, що автоматично створює ризики і для замовників.

Водночас ТОВ «ПОЖЕЖНІ ОХОРОННІ СИСТЕМИ» лише наприкінці грудня вийшло зі статусу «ризикового» платника податків. Компанія систематично не сплачувала податкові зобов’язання, що підтверджується даними фінансового моніторингу. Зв’язок між двома структурами — ПП «СПЕЦПОЖСЕРВІС-ПІВДЕНЬ» та ТОВ «ПОЖЕЖНІ ОХОРОННІ СИСТЕМИ» — прямо зафіксований у рішеннях Антимонопольного комітету України і свідчить про корпоративне спадкоємство та контроль з боку одного бенефіціара.

Ключовою довіреною особою Совіка у цих процесах залишається Влад Касаткін — директор ПП «СПЕЦПОЖСЕРВІС-ПІВДЕНЬ», який офіційно представляє його інтереси. Останнім часом Касаткін з’явився у новому політичному контексті: Совік інтегрував його до партії «Батьківщина», публічно дистанціюючись від Труханова та попередніх політичних союзів.

Фактично йдеться не про розрив зі старою системою, а про зміну вивіски. Дані Prozorro, рішення АМКУ, матеріали кримінальних проваджень і фінансові сліди демонструють сталість схеми: ті самі компанії, адреси, довірені особи, прямі договори, фіктивна конкуренція та відсутність реальної відповідальності.

У Білому домі керівника української розвідки Кирила Буданова сприймають як більш прагматичну та розсудливу фігуру у питаннях мирних переговорів, ніж керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Американське видання Washington Post із посиланням на колишнього високопосадовця адміністрації Дональда Трампа, який займався питаннями Росії та України, відзначає, що Буданов відігравав важливу, хоч і непомітну роль у дипломатичних контактах на початку 2025 року. За словами ексчиновника, український розвідник умів поєднувати жорсткість позицій із вмінням знаходити компроміси, що робило його ключовим учасником переговорного процесу.

Попри публічний образ рішучого силовика, Буданов у закулісних комунікаціях демонстрував здатність глибоко аналізувати ситуацію, оцінювати ризики та пропонувати практичні шляхи досягнення домовленостей. Його участь у підготовці та координації зустрічей із представниками США та інших міжнародних партнерів дозволяла забезпечити більш структуроване і обґрунтоване представлення українських позицій.

Співрозмовник видання наголосив, що така позиція різко контрастує з поведінкою Андрія Єрмака. За його словами, керівник Офісу президента неодноразово критикував американських партнерів, що викликало роздратування у Вашингтоні. Колишній чиновник стверджує, що замість зосередження на тому, що є найкращим для України, Єрмак, на думку американської сторони, діяв з огляду на власні політичні інтереси та інтереси президента Володимира Зеленського.

Окремо зазначається, що Кирило Буданов користується повагою серед представників різних політичних груп в адміністрації Трампа. За словами джерела, саме це робить його прийнятною фігурою для неформальних контактів і консультацій у складних питаннях, пов’язаних із потенційними шляхами завершення війни.

7 січня є важливою датою, яка поєднує в собі кілька значущих подій для різних верств українського суспільства. Після календарної реформи, здійсненої Православною церквою України, ця дата набула нового значення. Вона продовжує бути важливою для багатьох вірян, хоча тепер її святкування не пов’язане з Різдвом Христовим, яке тепер відзначається 25 грудня за новою юліанською системою. Однак 7 січня не позбулося своєї релігійної ваги, а також зберігає особливе значення в народному та професійному календарях.

У 2023 році Православна церква України остаточно перейшла на новоюліанський календар, що стало значущою зміною в церковній практиці країни. Тепер Різдво Христове святкується 25 грудня, що дозволяє узгодити дату святкування з більшістю православних церков у світі. Проте 7 січня, за новим календарем, все ж залишилося важливим для вірян, адже цей день припадає на святкування Собору Іоанна Хрестителя. Це свято відзначається як шанування великого пророка, що виконував ключову роль у підготовці людства до приходу Месії.

Цього дня віряни моляться Іоанну Хрестителю, просячи про злагоду в родині, подружню вірність, здоров’я дітей та добробут. День вважається сприятливим для хрещення немовлят, а також для духовного очищення і примирення в сім’ї.

У світі 7 січня відзначають Міжнародний день програміста — професійне свято фахівців IT-сфери. У сучасному світі без їхньої роботи неможливе функціонування бізнесу, сервісів і цифрових систем, тому цього дня традиційно вітають айтішників і бажають їм професійних успіхів. Окрім цього, у світі існують і менш відомі тематичні дні, пов’язані з наставництвом, філателією, кулінарією та наукою.

В Україні державного свята 7 січня немає, однак дата має культурне значення. Цього дня народилися відомі українські діячі — письменник Микола Аркас, літературознавець Михайло Рудницький, композитор Антон Муха та кінорежисер Володимир Денисенко. Тому день можна вважати символічним для української культури та мистецтва.

У народній традиції 7 січня було пов’язане з погодними прикметами. Вважалося, що хуртовина цього дня віщує прохолодне літо, різке похолодання — затяжну холодну весну, густий іній — добрий урожай зернових, а зоряне небо — щедрий грибний сезон. День вважався сприятливим для сімейних справ і молитви.

Разом із тим існували й заборони. У народі не радили перераховувати гроші, позичати кошти або витрачати всю готівку з гаманця, щоб не накликати фінансові труднощі. Під забороною були заздрість, осуд інших і нав’язування порад. Вважалося, що порушення цих застережень може призвести до втрат і сварок упродовж року.

За підсумками 2025 року підприємства акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» демонструють значне зростання виробництва озброєння та військової техніки. Загальний обсяг випуску продукції збільшився в півтора раза порівняно з попереднім роком, що стало важливою відповіддю на потреби фронту та реалії сучасної війни. Міністр оборони України Денис Шмигаль підкреслив, що розвиток вітчизняного оборонного виробництва дедалі більше стає ключовим елементом національної безпеки.

Зростання обсягів випуску стосується як стрілецької зброї, так і складних систем військової техніки, включно з броньованими машинами та засобами радіоелектронної боротьби. Такі результати стали можливими завдяки модернізації виробничих потужностей, впровадженню інноваційних технологій і посиленню координації між державними та приватними підприємствами оборонного сектору.

У 2025 році загальна вартість виробленого озброєння та військової техніки сягнула 180 мільярдів гривень. Для порівняння, у 2024 році цей показник становив 122 мільярди гривень. Одночасно більш ніж на 50 відсотків зросла кількість державних контрактів, що дозволило підвищити завантаженість підприємств і розширити виробничі потужності.

У Міністерстві оборони зазначають, що нарощування виробництва відбувається в межах системної трансформації оборонної галузі. Йдеться не лише про збільшення кількості продукції, а й про модернізацію технологічних процесів, розвиток нових напрямів і залучення інвестицій у людський капітал.

За словами Шмигаля, мета держави — сформувати оборонно-промисловий комплекс, здатний стабільно забезпечувати Збройні сили України всім необхідним та водночас інтегруватися у глобальну систему безпеки вільного світу.

Національний природний парк «Гомільшанські ліси» опинився в центрі суспільної уваги через серйозні підозри у порушенні режиму охорони природи. Активісти та мешканці прилеглих громад заявляють, що територія, яка має статус заповідної та повинна зберігати унікальні природні комплекси, фактично використовується як господарське угіддя з комерційною метою.

За словами громадських діячів, керівництво парку, зокрема директор Олександр Помазан, пов’язують із практиками, що суперечать законодавству про природно-заповідний фонд. Серед найпоширеніших порушень називають незаконне сінокосіння, самовільний випас худоби та регулярне пересування важкої техніки територією парку без відповідних дозволів і екологічних обґрунтувань. Такі дії, на думку екологів, завдають значної шкоди ґрунтам, рослинному покриву та середовищу існування диких тварин.

Як зазначається у внутрішніх документах та актах огляду, порушення фіксувалися неодноразово. Водночас, за твердженням заявників, реакція адміністрації обмежувалася формальними відповідями без реальних заходів з припинення незаконної діяльності.

Лише влітку 2025 року, згідно з актами перевірок, було задокументовано незаконну заготівлю сіна на трьох ділянках у межах заповідної та господарської зон. Загальна сума завданих збитків, за попередніми розрахунками, перевищила 11,9 мільйона гривень. Мова йде про площу понад 63 гектари, де, за наявною інформацією, діяльність велась без будь-яких дозволів або встановлених лімітів.

Показовим став інцидент 6 серпня 2025 року, коли правоохоронці зупинили техніку під час спроби вивезення заготовленого сіна. За словами очевидців, особи, причетні до перевезення, заявляли про «узгодження» своїх дій з адміністрацією парку. Серед тих, кого пов’язують із систематичним використанням заповідних луків для випасу худоби, називають окремих місцевих мешканців, які роками фактично користуються державними землями у приватних інтересах.

Критики керівництва парку стверджують, що ігнорування цих фактів може свідчити про свідоме потурання порушенням. На їхню думку, НПП «Гомільшанські ліси» ризикує втратити статус природоохоронної установи і перетворитися на інструмент збагачення окремих осіб.

Офіційних рішень суду або остаточних висновків правоохоронних органів у цій справі наразі не оприлюднено. Водночас екологи та громадськість вимагають повного розслідування, притягнення винних до відповідальності та відновлення знищених природних територій.

Європейський Союз готує суттєві зміни у порядку безвізових подорожей для громадян третіх країн, серед яких і українці. Наприкінці 2026 року для в’їзду до більшості країн ЄС більше не буде достатньо лише закордонного паспорта — перед поїздкою необхідно буде отримати електронний дозвіл у системі ETIAS (European Travel Information and Authorization System) та сплатити відповідний збір. Розмір обов’язкового платежу за оформлення дозволу становитиме 20 євро з кожного заявника, незалежно від мети поїздки.

Кожна особа повинна подавати заявку окремо, оскільки подання групових чи сімейних заявок не передбачене. Після успішного оформлення дозвіл ETIAS буде дійсний протягом трьох років або до завершення строку дії закордонного паспорта, залежно від того, що настане раніше. Система передбачає автоматичну перевірку безпеки та можливих ризиків для прикордонних служб ЄС, що має прискорити процес проходження контролю на кордоні та підвищити безпеку поїздок.

ETIAS надаватиме право на багаторазові короткотермінові поїздки тривалістю до 90 днів у межах кожного 180-денного періоду. Система охоплюватиме близько 30 європейських країн, зокрема держави Шенгенської зони, а також Болгарію, Румунію і Кіпр.

Водночас Європейський Союз визначив категорії осіб, які звільняються від сплати збору. Безкоштовно оформити дозвіл зможуть діти та підлітки до 18 років, особи віком від 70 років, а також члени сімей громадян ЄС або людей, які мають право на вільне пересування в межах Союзу. Проте навіть ці категорії зобов’язані пройти реєстрацію в системі та отримати схвалення перед поїздкою.

Подання заявки на ETIAS відбуватиметься виключно онлайн — через офіційний вебресурс або мобільний застосунок системи. Оплата здійснюватиметься банківською карткою, а розгляд анкети розпочинатиметься лише після підтвердження платежу.

Варто враховувати, що сплачений збір не підлягає поверненню. У разі відмови або помилки в анкеті, зокрема неправильного зазначення паспортних даних чи імені, дозвіл анулюється, і процедуру доведеться проходити повторно з новою оплатою.

У Європейській комісії окремо попереджають про ризик шахрайства. Заявникам радять користуватися виключно офіційними ресурсами ETIAS, оскільки сторонні сайти-посередники часто додають додаткові «сервісні збори», через що вартість дозволу може зрости до 50–100 євро.

Також підкреслюється, що навіть чинний дозвіл ETIAS не гарантує автоматичного в’їзду до Європейського Союзу. Остаточне рішення ухвалюватимуть прикордонні служби після перевірки документів і біометричних даних у системі в’їзду-виїзду.

В умовах повномасштабної війни, коли тисячі українських спортсменів опинилися поза можливістю тренуватися, а спортивна інфраструктура в прифронтових зонах або зруйнована, або недоступна, питання ефективного використання бюджетних коштів стає ще більш гострим. Натомість, на жаль, частина цих коштів продовжує освоюватися за схемами, які далекі від реального розвитку спорту та підтримки спортсменів.

Харківська область в 2023 році стала яскравим прикладом того, як війна може використовуватися як прикриття для корупційних практик. За офіційними даними, на організацію навчально-тренувальних зборів у регіоні було виділено близько 50 мільйонів гривень. Однак, за інформацією, що з’явилася в ЗМІ, ці гроші використовуються не лише для реальних спортивних заходів, а й стають частиною схем, де вивезення коштів на фіктивні тренування або заходи йде паралельно з підготовкою інших незаконних операцій, у тому числі й вивезенням чоловіків призовного віку за кордон.

Центральною фігурою цієї історії є народна депутатка від «Слуги народу» Марія Мезенцева. Саме з її політичним впливом пов’язують непропорційне фінансування регбі та повну відсутність публічної звітності щодо використання коштів. Фактичним оператором схем у спортивній сфері виступає її помічник Роман Бихов, який одночасно очолює Федерацію регбі Харківської області. Адміністративне прикриття забезпечує начальник Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної військової адміністрації Костянтин Ананченко — чиновник із сумнівним бекграундом і репутацією, який контролює погодження та розподіл коштів.

Сімейний контекст лише підсилює картину. Чоловік Марії Мезенцевої, Юрій Федоренко, є депутатом Київської міської ради від тієї ж політичної сили та членом земельної комісії. Його ім’я неодноразово фігурувало у розслідуваннях щодо земельних схем у столиці. Федоренка називають неформальним «мостом» між представниками «Слуги народу» та київською владою, через який проходять голосування за виділення землі в обмін на хабарі. Отримані кошти, за інформацією з відкритих розслідувань, використовуються для політичного піару та формування образу «фронтового командира», що різко контрастує з реальними джерелами доходів родини.

Ключове питання у харківській історії — непрозорість фінансування. За рік на навчально-тренувальні збори в олімпійських і неолімпійських видах спорту було виділено понад 44 мільйони гривень. Ці кошти мали піти на підготовку боксерів, легкоатлетів, плавців, баскетболістів та представників десятків інших дисциплін. Натомість чверть бюджету фактично «поглинуло» регбі. При цьому Управління у справах молоді та спорту Харківської ОВА систематично відмовляє у наданні детальної інформації щодо використання коштів, що є прямим порушенням законодавства про доступ до публічної інформації.

Механізм привласнення коштів виглядає типовим для воєнного часу. Федерації подають листи про проведення навчально-тренувальних зборів, додаючи списки учасників і місця проведення. Часто ці списки містять людей, які не є спортсменами або взагалі не існують, а самі збори або не проводяться, або відбуваються формально. Управління видає наказ, кошти перераховуються, включно з добовими, але жодних підтверджуючих документів — договорів оренди, проживання, актів виконаних робіт — не існує. Значна частина грошей осідає на особистих картках керівників федерацій.

Окремий елемент схеми — використання «спортивних заходів» для виїзду за кордон. Під виглядом міжнародних турнірів і зборів організовувалися поїздки, які фактично використовувалися для вивезення чоловіків призовного віку. Частина з них назад в Україну не поверталася. При цьому бюджетні кошти, виділені на підготовку спортсменів, зникали без будь-якої звітності.

Контраст між офіційними доходами та стилем життя окремих фігурантів схеми кидається в очі. Елітні автомобілі, дорогі годинники та демонстративна розкіш не корелюють із задекларованими прибутками. Публічно це подається як «благодійність» або «меценатство», але фактично йдеться про використання державних і спонсорських коштів у власних інтересах.

Харківська історія — це не просто питання спортивного бюджету. Це приклад того, як під прикриттям війни формується система, де політичний вплив, родинні зв’язки та відсутність контролю дозволяють перетворювати державні програми на джерело особистого збагачення. І поки чиновники та політики демонструють патріотичну риторику, реальні наслідки цих схем оплачують платники податків і ті, хто воює на фронті.